Історія рідного краю (Балаклійщини)



Скачати 173.07 Kb.
Дата конвертації17.04.2017
Розмір173.07 Kb.



Тема: Історія рідного краю (Балаклійщини)
Мета: Поглибити знання студентів про історичне минуле, історію заснування, походження назви, відомих людей Балаклійщини.

Розвивати спостережливість, уміння співставляти, аналізувати, робити висновки.

Виховувати патріотичні почуття, гордість за наш рідний край, до кожної людини, загальнолюдські чесноти.
ОБЛАДНАННЯ: сигнальні картки, слайд-шоу.

ТРИВАЛІСТЬ: 45 хвилин.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: аудиторія коледжу.
ЛІТЕРАТУРА:


  1. Балаклійському району – 85 років. – Балаклія, 2008.

  2. Балаклійщина у плині часу. – Балаклія, 2003.

  3. Гошовська В.А. Я – від неба твого… Навчальний посібник з краєзнавства для вчителів, студентів та учнів. – Х., 1995.

  4. Гошовська В.А., Клочан Д.Ф. Балаклія. Путівник. – Х., 1991.

  5. Рідний край: Навчальний посібник з народознавства/ За ред.. І.Ф. Прокопенка. – Х., 1999.

  6. Тризна О.А. Талісман мій вічний. – Балаклія, 2001.



Перебіг заходу:
Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!

Т.Г. Шевченко
«Я – від неба твого, від твоєї землі.

Доки є ти у мене, душа не змаліє.

Золотим колоском на блакитному тлі

Ти зориш, Балакліє!»

Анатолій Перерва
І. Вступне слово.

- Вітаю всіх присутніх у цьому теплому, затишному залі. Сьогодні під час виховної години я запрошую вас у мандрівку історичним минулим Балаклії. Ви матимете можливість простежити основні етапи розвитку нашого краю, порівняти, яким було і яким є наше місто. Я буду вашим гідом. Під час проведення цієї мандрівки ми будемо звертатися у Довідкове бюро, представники якого знаходяться разом з нами. Вони мають достовірну інформацію з історії Балаклійщини. Запрошую всіх присутніх у цікаву, пізнавальну подорож, яку ми здійснимо за допомогою машини часу.



Вправа очікування.

- Перед тим, як вирушити, з’ясуємо, чого ви очікуєте від неї. Перед вами лежать кружечки різного кольору.

Червоний означає «Я все знаю про Балаклію. Що може бути нового?»

Жовтий – «Можливо, я почую щось нове».

Зелений – «Завжди цікаво відкривати для себе маловідомі сторінки нашої історії».

Оберіть кружечок того кольору, який відповідає вашим очікуванням, покажіть його, а тепер приклейте у перший стовпчик під назвою початок мандрівки.



Початок мандрівки

Кінець мандрівки






Бажаю, щоб ваші сподівання справдилися, щоб для кожного з вас ця мандрівка справила незабутнє враження, щоб ви пишалися тим, що доля пов’язала вас з Балаклійщиною.

Готуючись до проведення виховної години мені спали на думку слова відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка «Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!»

Із словами Шевченка перегукуються слова нашого земляка, поета Анатолія Перерви

«Я – від неба твого, від твоєї землі.

Доки є ти у мене, душа не змаліє.

Золотим колоском на блакитному тлі

Ти зориш, Балакліє!»

Всім відомо, що на сьогоднішній день Балаклійський район, який розташований у південно-східній частині Харківської області, один з найбільших районів області за площею та кількістю населення, один із розвинених індустріальних центрів Харківщини з потужним промисловим, аграрним та соціокультурним потенціалом.

А чи замислювалися ви про те, що місто,у якому ми з вами народилися та живемо, є для когось далеким, казковим та привабливим? Дійсно Балаклія розташована у мальовничій місцевості. «На крутому розлогому узвишші привільно розкинулися білосніжні житлові будинки. У літню пору вони ніби пливуть у сонячному мареві, а зелені насадження, що густо оточують мікрорайони, гостинно запрошують пірнути в прохолоду, вдихнути насиченого озоном повітря.

Навколо пагорба, де розташований історичний центр міста, тече одна з приток Сіверського Дінця – річка Балаклійка. І здається, що срібна річка – то велетенська підкова, яку, як вважають балаклійці, природа подарувала їм на щастя.» (Гошовська В.А. «Я від неба твого…» навчальний посібник з краєзнавства для вчителів, студентів та учнів. – Х., 1995. – С.6)

Кожний метр нашої рідної землі має свою історію, несе нам культурну спадщину, нагадує про минуле та сучасне.

А який історичний шлях пройшла Балаклія ми з вами зараз дізнаємось. Тож рушаймо!



ІІ. Основна частина.

Отже, займайте місця в машині часу. Перша наша зупинка має назву «Із глибини тисячоліть».

Ми потрапили у далеку мезозойську еру – еру панування рептилій на нашій планеті.

Отже, перше питання.



Чи вірите ви, що у мезозойську еру на території Балаклійського району знаходилось море, а сам пагорб, де розташоване місто, був невеликим острівцем? Якщо ТАК, підніміть картку червоного кольору, НІ – зеленого.

Численні родовища газу, нафти, крейди, піску свідчать про те, що у мезозойську еру на території частини Харківської області, в тому числі і Балаклійського району було море, в якому плавали водні рептилії. Вчені вважають, що серед них були і плезіозаври – морські ящери з бочкоподібним тулубом та двома парами ластів. Вони не народжували потомство, а відкладали яйця, тому в період розмноження повинні були виповзати на сушу. Отже існують припущення, що пагорб, на якому розташоване наше місто у той період часу був острівцем.



Чи вірите ви, що на території нашого міста було знайдено рештки мамонта?

Час минав. Вода відступала. Змінювалась рослинність. З’явились хвойні ліси. Ссавці заселили Землю. Басейн річки Сіверський Донець був заселений першими людьми ще в епоху пізнього палеоліту, біля 35-40 тис. років тому. У 4 тисячолітті до н.е. територія, на якій розташована Балаклія, заселяється стародавніми племенами. Така пізньопалеолітична стоянка знайдена у 1923 році біля села Щурівка. Тут зібрані кістки мамонта, кремневі пластини та різці.



Чи вірите ви, що князь Ігор зі своєю дружиною під час походу на половців йшов на зустріч зі своїм братом Всеволодом через територію району (Андріївка, Бригадирівка, Крючки і Теплянка)?

Історія сучасного Балаклійського району тісно пов’язана з пам’яткою давньоруської писемності «Слово о полку Ігоревім». Саме через територію нашого району в 1185 році рухався князь Ігор Сіверський під час свого походу на половців. Він ішов зі своєю дружиною, на думку дослідників, від Зміїва через сучасну Андріївку, Волохів Яр, Бригадирівку, Крючки і Теплянкку.

А ми мандруємо далі у далекий 1223 р. На басейн Сіверського Дінця навалюються орди Туши-Хана, сина Чингіз-Хана, а в 1241 р. полчища Батия. Військова небезпека змусила місцеве населення кидати свої житла і переселятися у більш безпечні райони. Ця територія перетворилась на «Дике поле».

Лише у 1571 році вперше в історичних джерелах згадується про встановлення сторожки на території нинішньої Балаклії.

А ми рухаємось далі . Наступна зупинка має назву «Місця для оселі кращого нема».

На цій зупинці ми з’ясуємо як було засновано наше місто, звідки походить його назва, ознайомимося з хронологією історичних дат і подій. Представники Довідкового бюро нам в цьому допоможуть. Перед тим, як ми надамо їм слово, питання до глядачів:



  • Коли було засновано Балаклію? (у 1663 році)

  • Хто заснував її? (козачий отаман Яків Степанович Чернігівець)

  • Які ще населені пункти заснував Яків Черніговець? (Андріївку, Бишкин, Савинці, Лиман, кріпость Ізюм)

  • Яку назву раніше мала Андріївка? (Андрієві Лози)

  • Що означає назва нашого міста?

  • Яку ще назву мало наше місто? (Ново-Серпухів з 1796 по 1891 – за ім’ям полку, що прибув з підмосковного Серпухова на постійне місце дислокування)

  • Чому Ново-Серпухів у 1891 році перейменували знову в Балаклію? (Оскільки серед жителів її було чимало вихідців селища Балаклії (Черкаської області).

Чи вірите ви, що Балаклію було засновано раніше Харкова (офіційні дати заснування: Балаклія 1663 рік, Харків – 1652-1653 рр. – з’являються перші поселенці)?

А тепер надаємо слово представникам Довідкового бюро.



Студент 1:

Я вам розкажу легенду про заснування Балаклії, яку розповідала своєму правнукові, відомому письменнику Григорію Петровичу Данилевському його прабабка. Вона співзвучна з віршем «Підкова на щастя», який написав наш земляк Євген КРИВОБОКОВ, колишній начальник відділу архітектури та будівництва Балаклійської РДА. Цей вірш ви бачите на слайді.

ПІДКОВА НА ЩАСТЯ

Їхали козаки

Та через байраки,

Ще не розвиднялось,

Шлях на гору йшов.

А коли над степом

Сонечко знялося,

Бравий козаченько

Підкову знайшов.

«Подивіться, браття,

Річка як сріблиться.

З трьох боків підковою

Кручу обійма.

Є ліси і луки,

Коням є напиться,

Місця для оселі

Кращого нема!»

«Був, кажуть, тихий весняний вечір. По цей бік Дінця, на крутогір'ї, з'явився на змореному коні чубатий гетьманець. І їхав він, бідолашний, без дороги, пустельками та озерцями, і, немов якась вечірня тінь, виплинув з-за косогору, з пищаллю та торбиною за плечима, голодний, занехаяний, обношений та уже й з себе немолодий. Рятувався від ворожого погрому.

Проминув він одну лісову галявину, другу. Зліз із коня, напоїв його з джерельця. Перехрестившись, сам напився, піднявся на узвишшя, оглянув оком Божу тиху і затишну пустелю і серце зомліло.

Упав козак коліньми на траву і вирвалося з грудей: «Бути тут селищу! І краще мені осісти тут у тебе, матір-пустине, в сусідстві з кабаном та вовчиськом, ніж пропадати, як собаці, від польських канчуків». Так розповідала про заселення придонецьких степів своєму правнукові, відомому письменнику Григорію Петровичу Данилевському його прабабка.



Студент 2:

Ось як описує заснування міста Балаклія видатний український історик Дмитро Іванович Багалій:

”…Між тим ширилося заселення і Південної Слобожанщини і там склався Балаклійський полк. У 1663 р. приїхав у Бєлгород козачий отаман Яків Степанович Черніговець і прохав дозволу поселитися зі своїми українськими задніпрянськими переселенцями на татарських перелазах по р. Донцеві на гирлі річки Балаклії. Це місце лежало у 80 верстах од Харкова і у 50 верстах од Змієва і за ним не було ще ніякої оселі (виключаючи Святі гори). Пройшов тільки один рік — і той же Черніговець докладав воєводові у Бєлгороді, що місто він уже сам збудував, назвав його Балаклією і що у нього у кріпості та на «посаді» поселилося у 150 дворах 200 сімейств і це число безперестанку збільшується. Окрім Балаклії, Черніговець збудував ще кріпості на татарських бродах — міста та слободи по Донцеві — Андрієві Лози, Бишкин, Савинці і Лиман (останній у степу між двох озер — лиманів). А що найважніше — балаклійський осадчий збудував і кріпость Ізюм. Цар зробив осадчика-отамана балаклійським полковником за його вірну службу і корисну для Московської держави колонізаторську працю.

Студент 3:

Я розкажу про походження назви нашого міста. Річку, яка омиває наше місто, татари називали Баликла, Буликлея, Баликлея. Риби тут було вдосталь, у озеречках, що навколо, в густому намулі можна було зловити різну рибу. Тюркською мовою слово «балык» має декілька значень, перше — це місто; «фальш — дакы» — міські жителі; друге — «ала балык» — риба. Назви різних видів риби являють собою у тюркських мовах словосполучення, в якому необхідним компонентом є лексема «балык», наприклад, «кара балык» — форель, «балык оты» — тріска, «ашак балыкы — линь. Риб'яча, луска теж має назву «балык пулу». Очевидно, що звідси виникло й складне слово «балыкла», що означало «ловити рибу», і нарешті, таке поняття, як «балык-лея»; воно називало місце, де є риба. У свій час побували біля цих річок і озер скіфи, насипали біля берегів кургани; кочували поблизу і сарматські племена. Здавна вабили людей розкішні угіддя, тваринний світ, буйні пасовища, річки, озера, численні ставки («балыклык» — ставок з рибою), Тому й поселення, яке виникло в цій місцевості, назвали Балаклією. Можна гадати, що й на початку свого існування воно було укріпленим городищем, бо в тюркській мові існує ще й слово — поняття «балік», що означає «місто, селище, оточене стінами або частоколом»». Назву ж дехто з тюркологів-дослідників виводить від давнього тюрського іменника "булак", що означає «джерело». Балаклійські землі, на території яких протікали чотири річки (три Балаклійки та Донець), у сиву давнину були краєм, де зіткнулися інтереси Київської, а потім Московської Русі і кочового світу. Тут відважно боронили свої домівки слов'яни від половців, печенігів та татаро-монгольських завойовників.



Викладач:

Знову питання до учасників нашої подорожі.



А чи вірите ви, що у селі Пришиб перебував Петро І під час поїздки до Азова?

А чи вірите ви, що у різні роки мешканці Балаклії приймали активну участь у повстанні на підтримку Степана Разіна та у селянській війні під проводом О. Пугачова?

А чи вірите ви, що Андріївка, Балаклія, Савинці були районними центрами Ізюмського округу?

А чи вірите ви, що Балаклія одержала статус міста пізніше, ніж стала районним центром?

Дізнатись достовірну інформацію вам допоможе представник Довідкового бюро.



Студент 4:

Опрацювавши довідкову літературу, я склала хронологічну таблицю основних історичних подій, яка представлена на слайдах.



Хронологія історичних дат і подій:

1665р. – Балаклія спалена татарами;

1670р. – повстання жителів м.Балаклія на підтримку С. Разіна;

1705-1708рр. – участь балаклійців у повстанні під проводом К.Булавіна;

1709р. – в с.Пришиб перебував Петро І під час поїздки до Азова;

1773-1775рр. – участь балаклійців у селянській війні під проводом Омеляна Пугачова.;

1796р. – Балаклія стає волосним центром Зміївського повіту Слобідсько-Української (а з 1835р. – Харківської) губернії.

1910-1914рр. – будівництво залізниці та залізничних станцій Шебелинка, Балаклія, Савинці;

1911р. – відкрито Балаклійську лікарню, яка започаткувала майбутню районну центральну лікарню;

1916р. – в Балаклії встановлено перші телефони, комутатор на 30 номерів належав земству;

1919р. (лютий) – в с.Чепіль утворено одну з перших в Україні сільськогосподарську комуну імені Р.Люксембург „Плуг і Молот”;

1923р. - Андріївка, Балаклія, Савинці стали районними центрами Ізюмського округу

1926-1940рр. – у м.Балаклія стали до ладу промкомбінат, птахокомбінат, маслозавод, артілі, майстерні тощо, завершена електрифікація;

1929-1933рр. – колективізація сільського господарства;

1932р. – засновано Державний артилерійський ремонтно-дослідний завод №2 „Арсенал”;

1936р. – початок перших розвідувальних пошуків нафти і газу на території району;

1938р. – Балаклія одержує статус міста;

1940р. – споруджено і відкрито районний Будинок культури;

10 грудня 1941 – 5 лютого 1943 – Німецька окупація

1950р. (травень) – відкрито потужне Шебелинське газородовище;

1956р. – початок будівництва селища газовиків і буровиків Червоний Донець;

1960р. – початок будівництва Балаклійського цементного заводу;

1960р. – в смт.Андріївка споруджено газопереробний завод;

1962р. – став до ладу Савинський цукровий завод;

1962р. – в смт.Андріївка відкрито швейну фабрику по виробництву дитячого одягу;

1962р. – почала працювати птахофабрика „Курганська”;

29 червня 1963р. – стала до ладу перша обертова піч цементного гіганта;

1963р. – до ладу стала автоматична телефонна станція;

1963р. – розпочалася газифікація міста;

1968р. – розпочав свою роботу Балаклійський міськмолокозавод;

1968р. – здані в експлуатацію заводи по виробництву шиферу і азбоцементних труб.

1992р. – відкрито Балаклійський ліцей

1995р. – відкрито Балаклійський коледж

Студент 5:

А ось як розповідається про наше місто у книзі В.А. Гошовської, Д.Ф. Клочан «Балаклія. Путівник»

«Балаклія - це місто Харківської області, райцентр. З 1817 по 1897 воно мало назву Ново-Серпухів. Балаклія розташована на річці Сіверський Донець (прит. Дону). Має залізничну станцію. Територія Балаклія була заселена з давніх часів; неподалік міста збереглися сліди двох неолітичних стоянок, поселення бронзового віку, скіфський курган. У 17 ст. вона активно заселялася переселенцями з Правобережної України; 1663 у гирлі р. Балаклійка (прит. Сіверського Дінця) оселилося кількасот осіб на чолі з полковником Яковом Черніговцем. У 1664 році Балаклія уже мала 150 дворів і виконувала роль фортеці для оборони від нападів кримських татар. У 1669–70рр. Балаклія стала центром Балаклійського полку, який існував до 1677, пізніше належала до Харківського полку та новоствореного Ізюмського полку. У 18 ст. Балаклія – великий торговий центр, в якому відбувалося 5 ярмарків на рік. Населення займалося землеробством, ремеслами. Мешканці Балаклії брали активну участь у козацьких повстаннях під проводом С.Разіна, К.Булавіна, О.Пугачова. Від 1782 Балаклія – волосний центр Зміївського полку. Після переведення у 1817році у військове відомство за назвою розквартированого тут полку Балаклія перейменована на Новосерпухів. Ця назва збереглася до 1891. Райцентр з 1923р. У 1938р. віднесена до категорії міст. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупована гітлерівськими військами з 9 грудня 1941 року по 5 лютого 1943 року.»
Викладач: Ось така вона – історія нашого краю. А ми рушаймо далі до наступної зупинки «Славетні імена».

Питання до учасників подорожі:



  • Кого з відомих земляків ви знаєте? І чим вони відомі?

А чи вірите ви, що Оксана Петрусенко - це справжнє ім’я оперної співачки? (Ксенія Бородавкіна)

А тепер ми надаємо слово представникам Довідкового бюро.



Студент 7:

Нам стало цікаво, чи можна знайти інформацію про наших славетних земляків, використовуючи ресурси Інтернет. Ми хочемо поділитись з вами результатами нашого пошуку. Найбільше інформації розміщено на сайті міста Балаклія.


Жителі району, які отримали високі урядові нагороди в роки війни:

-Василь Тимофійович Уваров, народився в с.Мілова в 1919 році, Герой Радянського Союзу;

-Борис Демидович Шевченко, народився в смт.Андріївка в 1904 році, Герой Радянського Союзу;

-Микола Пилипович Матерієнко, народився в с.Михайлівка в 1922 році, Герой Радянського Союзу;

-Іван Васильович Тимофієнко, народився в смт.Савинці в 1919 році, Герой Радянського Союзу;

-Іван Архипович Усенко, народився в с.Миронівка Первомайського району в 1925 році, Герой Радянського Союзу;

-Йосип Тихонович Петченко, народився в 1901 році в м.Балаклія, Герой Радянського Союзу;

-Костянтин Архипович Краснокутський, народився в с.Залиман в 1914 році, Герой Радянського Союзу;

-Олексій Романович Гнечко, народився в с.Червона Гусарівка в 1900 році, Герой Радянського Союзу;

-Семен Васильович Григоренко, народився в м.Балаклія в 1916 році, Герой Радянського Союзу;

-Мотрона Семенівна Ноздрачова, народилася в с.Вовчий Яр, повний кавалер Ордена Слави.

- Прутський Іван Карпович – народився в 1923 році в селі Завгороднє, нагороджений трьома орденами Червоної Зірки.



Студент 8:

Видатні спортсмени Балаклійщини:

- Алла Солодка, Марина Білаш, Сергій Блудов, Людмила Бородавкіна, Олександр Швед – чемпіони України з легкої атлетики,

- Андрій Водзинський (член збірної команди СРСР(1978 −1985) — гребля академічна)- неодноразовий переможець та призер чемпіонатів України, СРСР, Міжнародних Регат, а також срібний призер чемпіонату світу (1991 Кельн, Німеччина) серед спортсменів-ветеранів.

- Дмитро Цюпка – 5-разовий чемпіон України серед боксерів,

- Анжела Горлач - перший майстер спорту з гирьового спорту серед жінок на Харківщині,

- Юрій Столбовий – світовий рекордсмен у присіданні з гирею 50 кг.

- Давид Кльонов – 6-разовий чемпіон світу і 14-разовий чемпіон України в гирьовому спорті серед спортсменів-ветеранів, майстер спорту. Один із його результатів офіційно зафіксований і внесений до реєстру Книги рекордів Гінесса.

Студент 9:

Люди, які народилися в нашому місті і залишили помітний слід в історії нашої країни:

- Григорій Данилевський, письменник (село Пришиб);

- Яків Едельштейн, відомий географ (м. Балаклія);

- Всеволод Аверін, відомий художник-графік (село Чепіль);

- Петрусенко Оксана Андріївна (Ксенія Бородавкіна) (1900-1940) – видатна українська оперна співачка, народилась у м. Балаклія 2 лютого 1900 року;

- Микола Дукин, видатний перекладач, прозаїк, поет;

- Володимир Кузьмович Спицин (22 жовтня 1939, Балаклія — 16 вересня 2004) — радянський партійний діяч, голова виконкому міської Ради Донецька.

- Михайло Зеленін, відомий лікар-ортопед (село Лозовеньки);

- Ковалевський Володимир Іванович – російський державний діяч, вчений та підприємець початку 20 ст.;

- Петро Шелест, перший секретар ЦК Компартії України, Герой Соціалістичної Праці (смт Андріївка);

- Олександр Засядько, міністр вугільної промисловості СРСР, заступник Голови Ради Міністрів СРСР, Герой Соціалістичної Праці (село Чепіль).

- Шевелєв Арнольд Григорович - історик, (м. Балаклія)

- Бринцев Василь Дмитрович — суддя Конституційного Суду України. Народився 6 лютого 1951 року в селі Асіївка Балаклійського району Харьківської області. У листопаді 2005 р. VII з’їздом суддів України призначений суддею КСУ.

Викладач:

Чи вірите ви, що на сайтах україномовної та російськомовної електронної енциклопедії «Вікіпедія» згадуються ті ж самі імена відомих людей Балаклії?

Студент 10:

Цікаво, що у російськомовній Вікіпедії серед відомих людей Балаклії згадуються лише імена Оксани Петрусенко, Арнольда Григоровича Шевелєва, Володимира Івановича Ковалевського та Якова Самойловича Эдельштейна. В україномовній Вікіпедії згадуються імена Спицина Володимира Кузьмовича — голови виконкому міської ради Донецька (1978—1987), Шевелєва Арнольда Григоровича — історика та Дукина Миколи Володимировича — українського письменника.



Студент 11:

Ми проаналізували літературні джерела, які містять інформацію про наш рідний край, (доречі, вони представлені на нашій виставці) і дійшли висновку, що найбільш повні відомості про відомих людей Балаклії можна знайти у книзі «Балаклійщина у плині часу». Хоча в жодній з книг не згадуються імена Арнольда Григоровича Шевелєва, Володимира Івановича Ковалевського та Володимира Кузьмовича Спицина.



Студент 12:

Не можна не згадати імена наших земляків:



  • поетів і письменників Леоніда Талалая, Івана Низового, Анатолія Перерви, Михайла Олефіренка, Вукола Лопатіна, Інеси Лавриненко, Євгенії Ліщинської, Лариси Лісничої та інших;

  • майстрів пензля Всеволода Аверіна, Івана Тихого, Володимира Яковлєва;

  • співаків та музикантів заслуженого артиста Росії Олександра Ковалевського, Сергія Івончика (автора музики гімну Балаклійського району), Сергія Бурилова;

  • науковців Миколу Матяша – доктора фізико-математичних наук, Михайла Тарана – доктора технічних наук, Миколу Пономаренка – доктора фармацевтичних наук, професора, академіка; Валентину Гошовську – доктора політичних наук, саме завдяки її зусиллям було засновано Балаклійський ліцей та Балаклійський коледж.

Викладач:

Особливо треба відзначити заслуги перед Балаклією Олександра Андрійовича Тризни та Віталія Йосиповича Казмірука. Саме йому ми завдячуємо новобудовам та сучасному вигляду міста. Йому не вистачило кілька років, щоб втілити в життя свої мрії – побудувати новий Будинок культури, кінотеатр, автовокзал, кафе з концертним залом, спортивну школу та ряд інших об’єктів.



Викладач:

Якою ж була Балаклія у середині 20 століття? Влаштовуємось зручніше. Машина часу переносить нас у Балаклію 50-60-х років. Отже «Мандруємо вулицями міста».

- Ми знаходимося в центрі міста. Ви можете побачити автовокзал, їдальню, поряд знаходиться відділення міської лікарні. А це будівництво нового корпусу БЗОШ №1. Ми під’їжджаємо до площі Ростовцева, бачимо парк, в якому встановлено пам’ятник вождям революції Леніну і Сталіну. На площі відбувається свято. Вулицею Леніна ми спускаємось вниз, повертаємо на вулицю Куйбишева, потім на вулицю 1 Травня і зупиняємось біля готелю.

- Отже ми знову у коледжі.



Чи вірите ви, що на місці сучасного готелю раніше був розташований одноповерховий будинок, де розміщувалась БЗОШ № 2? (Так)

Чи вірите ви, що вулиця Жовтнева раніше мала назву вулиця Широка? (Так)

- Зараз ми перевіримо, чи були ви уважні під час подорожі вулицями нашого міста. Ви побачите фото Балаклії другої половини 20 століття і сучасний вигляд цього місця. Вам треба назвати вулицю або об’єкт, зображені на слайді.

(Показ слайдів)

Викладач:

Питання:


  • Скільки вулиць у нашому місті? (183)

  • Яка вулиця є головною? (Леніна)

  • Яка вулиця є найдовшою? (Перемоги)

  • Чи може з жителями Балаклії трапитись така ж історія, як і з героями кінофільму «Іронія долі» (маю на увазі вулиці з однією і тією ж назвою) (Ні)

  • Яка площа є центральної у нашому місті? (Казмірука)

  • Як вона називалась у різні історичні періоди (Центральна, Базарна)

  • На честь кого названа площа Ростовцева, вулиці Леніна, Муканова, Алієва, Гастелло, Куйбишева, Котляревського, Жовтнева, 1 Травня.

Як бачите вулиці нашого міста називали на честь історичних подій (Жовтнева, Перемоги, 40-річчя Перемоги), свят (1 Травня, 8 Березня), революціонерів, які займали керівні посади в радянському уряді (вулиці Леніна, Свердлова, Кірова, Фрунзе, Куйбишева, провулок Орджонікідзе), відомих людей – письменників, співаків, науковців (вулиці Котляревського, І. Франка, Горького, О.Петрусенко, Ціалковського,), людей, які здійснили подвиги у період Великої Вітчизняної війни (вулиці Гастелло, Алієва, Муканова, площа Ростовцева), або у зв’язку з місцем розташування чи родом занять людей, які оселилися там (Польова, Підлужна, Н.-Садова, Геологічна)

Викладач:

Ось і підходить до завершення наша мандрівка. Чи справдились ваші очікування від неї? Нагадаю кружечок червоного кольору означає – «Ні»;

жовтого – «у певній мірі»;

зеленого – «Так».

Оберіть кружечок відповідного кольору, покажіть його, а тепер приклейте у другий стовпчик під назвою кінець мандрівки.

Вправа очікування.


Початок мандрівки

Кінець мандрівки







Вправа Мікрофон

А тепер я пропоную кожному з присутніх відповісти на питання «Чому ми можемо пишатися Балаклією? Чим саме вона припала вам до душі?»

Почну із себе. Мені одразу спадають на думку слова гімну Балаклійського району, який написав О.А. Тризна

«Балаклія, моя Балаклія,

В серці радість обласкана б’є.

Рідне місто, натхнення і мрія,

Ти дитинство й кохання моє.»

Викладач:

Підсумовуючи все сказане хочу завершити нашу мандрівку словами відомої пісні групи «Браво» «Это самый лучший город на Земле».



Дякую за увагу!

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Історія рідного краю (Балаклійщини) iconПроекту «Література рідного краю. Яблуневий цвіт душі Володимира Затуливітра»
Мета: отримати творчий продукт досліджуваної теми, поділитися інформацією про виучуваний предмет; виховувати любов до рідного краю,...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconІсторія 5 клас § 20 Історія рідного краю
Знайдіть на карті ваш край. Як він по значений на карті (область, район, місто, село, селище)? Поруч з адміністративними існують...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconУрок «Література рідного краю. Багатогранність поезії Світлани Іщенко»
Мета: ознайомити учнів із творчістю письменників рідного краю; формувати вміння самостійно працювати з літературою; розвивати увагу,...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconІсторія рідного краю 5 клас (вступ до історії Полтавщини)
Рецензенти: Міщенко І. О., методист відділу гуманітарних дисциплін поіпопп ім. М. В. Остроградського
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconІ тобі, рідно Сумщино, вічно квітнути в віках (1-й слайд) Мета
Мета: ознайомити учнів з художниками Сумської області, центрами музичної культури Сумщини та їх композиторами, видатними письменниками,...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconЛітература рідного краю. Марко Вовчок. Повість казка
Мета: ознайомити дітей із життям І творчістю Марко Вовчок; виховувати почуття національної гідності, любові до рідної мови; викликати...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconПояснювальна записка Вивчення української літератури за новою програмою містить рубрику «Література рідного краю», на яку
«Література рідного краю», на яку відводиться чотири години, що їх вчитель упродовж року має розподілити самостійно. Дана програма...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconІсторія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення
Синюхінський навчально виховний комплекс «загальноосвітня школа І- іі ступенів дошкільний навчальний заклад»
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconПрактичне заняття №3 Про що І про кого розповідає історія рідного краю Мета
Обладнання: підручник «Історія України (Вступ до історії). 5 клас» (В. С. Власов), роздатковий матеріал (таблиця «Види пам’ятників»),...
Історія рідного краю (Балаклійщини) iconМісцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю; Місцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю
Близьких родичів свідків окупації, очевидців, людей, які зазнали переслідування за часів націонал-соціалізму


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка