Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення



Дата конвертації09.03.2018
Розмір445 b.


СИНЮХІНСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І- ІІ СТУПЕНІВ - ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»

  • ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

  • Село Синюха – від минулого до сьогодення




ІСТОРИЧНА ДОЛЯ СЕЛА СИНЮХИ

  • Можна говорити , що історія села Синюха налічує більш ніж 200 років. В двохтомній праці А. Й. Гільденштедта «Подорож по Росії і Кавказьких горах», виданій в Петербурзі академіком Палласом в 1787-1791 рр., розповідається про мандрівку Гільденштедта півднем Російської імперії , і в тому числі по території нинішнього Новоархангельського району . До складу експедиції, крім автора, входило кілька молодих вчених і студентів, їх охороняв добре озброєний загін козаків . Автор достеменно записав усе варте уваги: чому так називається населений пункт, як він називався раніше , які річки й струмки протікають неподалік , яке населення живе в селах та чим воно займається . Перебування експедиції на території району припадало на період між 8 та 31 травня 1774 року.



Травень того року був на диво спекотним . У річках було мало води, але види на урожай були досить гарними . Вчений із симпатією відгукується про господарювання місцевого населення. А коли експедиція заночувала в Семлицькому шанці ( так у давнину називалась Скалева ) , відставний капітан Іван Юрійович Карачун показав вченому свій виноградник і фруктовий сад на березі струмка Барвадинка ( чи може Бардалинка ). Тут було 800 кущів винограду , завезеного з Валахії та Угорщини. Гільдтенштедт вважав , що місце для винограду вибране дуже вдало – на пагорбку , схилом на південь . Це була заслужена похвала господареві « старанному , економному ». І можна припустити , що це була перша письмова згадка про поселення на березі річечки Барладинки . Круті схили правого берега річечки обернені саме на південь і іменуються сьогодні місцевим населенням, як Скалівська гора .

  • Травень того року був на диво спекотним . У річках було мало води, але види на урожай були досить гарними . Вчений із симпатією відгукується про господарювання місцевого населення. А коли експедиція заночувала в Семлицькому шанці ( так у давнину називалась Скалева ) , відставний капітан Іван Юрійович Карачун показав вченому свій виноградник і фруктовий сад на березі струмка Барвадинка ( чи може Бардалинка ). Тут було 800 кущів винограду , завезеного з Валахії та Угорщини. Гільдтенштедт вважав , що місце для винограду вибране дуже вдало – на пагорбку , схилом на південь . Це була заслужена похвала господареві « старанному , економному ». І можна припустити , що це була перша письмова згадка про поселення на березі річечки Барладинки . Круті схили правого берега річечки обернені саме на південь і іменуються сьогодні місцевим населенням, як Скалівська гора .



На початку ХІХ ст. . по балці Барладинці , між урочищем Рідке і селом вже існувала економія поміщика Комарлеєва. Від неї і село отримало таку ж назву . Після реформи 1861 року земля пана Комарлеєва перейшла до рук його родича генерал-майора у відставці М. В. Нерослева.

  • На початку ХІХ ст. . по балці Барладинці , між урочищем Рідке і селом вже існувала економія поміщика Комарлеєва. Від неї і село отримало таку ж назву . Після реформи 1861 року земля пана Комарлеєва перейшла до рук його родича генерал-майора у відставці М. В. Нерослева.

  • Є відомості, що поміщики поселили на своїх володіннях переселенців з інших країв , та селян яких виміняли на собак. Після скасування кріпосного права в селі проживали ще сім’ї євреїв , а після першої світової війни поселилось кілька родин сербів , поляків і білорусів .



В 1886 році в селі налічувалось 140 селянських господарств . Вся родюча земля була в руках поміщика ( 1231 десятина ). Основним заняттям населення було землеробство і скотарство .

  • В 1886 році в селі налічувалось 140 селянських господарств . Вся родюча земля була в руках поміщика ( 1231 десятина ). Основним заняттям населення було землеробство і скотарство .

  • 1903 року , коли на 105 році життя помер генерал-майор у відставці Нерослев , земля , по його розпорядженню , була передана племіннику Плетньову , що працював прокурором в місці Харкові .

  • Були спроби поміщиків купити економію Нерослева , і тільки із-за мальовничої природи селища і родючих земель на початку ХХ ст.. земля була продана селянам, а село перейменовано у Бельведери. (див. слайд 27). В 1945 році село перейменовано за назвою річки Синюха .



Краєвиди рідного села









Жителі села неодноразово брали участь в селянських виступах та заворушеннях . Відомо , що взимку 1906 року , за непослух властям 20 селян було відправлено в Єлесаветградську тюрму.

  • Жителі села неодноразово брали участь в селянських виступах та заворушеннях . Відомо , що взимку 1906 року , за непослух властям 20 селян було відправлено в Єлесаветградську тюрму.

  • Захопила жителів села і хвиля подій початку 20 ст. На фронтах І світової та громадянської воєн воювали Притула П. С. , Назаренко Д. Я., Чука Ф.С., Чука П. С., Іванченко В. Ф., Сидоренко К. С., Волохов С. Ф.

  • В роки суцільної колективізації в 1926 році в селі з’явився перший трактор. Взимку 1930 року утворилась сільськогосподарська артіль імені Леніна , згодом колгосп імені Леніна .



Голодомор 1932-1933

  • Важкими і трагічними були для жителів села 1932-1933 роки . Страшне лихо - голодомор не оминуло і Бельведери . Голодною смертю загинули багато людей, серед них : Холодний Яків Тимофійович, Сидоренко Матвій Фокович,Сидоренко Ольга Фоківна, Сидоренко Анастасія Фоківна, Сидоренко Варвара, Нетребко Василь, Безносюк Федот Карпович, Іщенко Микола, Редько Тимофій, Сорочинська Груня, Ткачов Тихон Володимирович, Іщенко Влас Володимирович, Ткачов Сергій Володимирович, Король Григорій Петрович… та десятки інших , імена яких невідомі.



Велика вітчизняна війна

  • Мирне життя жителів села , як і мільйонів радянських людей , перервала Велика Вітчизняна війна . В кінці липня 1941 року село Бельведери було окуповане німецькими загарбниками .

  • В рядах Радянської армії на різних фронтах війни билися 210 воїнів села . Всі вони не шкодували сил і своїх життів заради перемоги , виявляли приклади мужності і героїзму , 73 бійці були нагороджені бойовими орденами та медалями Радянського Союзу . Близько ста сільчан не повернулися з фронтів . В пам'ять про них в центрі села споруджено обеліск . Кожного року учні школи вшановують загиблих воїнів.





Воїни – визволителі

  • Жителі села В.М.Чорний та М.С. Ткачов в складі 20 –го окремого саперного батальйону 99-ї стрілецької дивізії героїчно билися з ворогом в липні – серпні 1941 року в районі Зеленої Брами . М.С.Ткачов геройськи загинув захищаючи рідну Новоархангельщину в селі Підвисокому .

  • Як і більшість населених пунктів нашого району , село було звільнено від окупантів в березні 1944 року . В бою за звільнення села загинули смертю хоробрих 17 радянських бійців . Імена п’ятнадцятьох із них невідомі . Всі вони похоронені в братській могилі в центрі села, на її місці в повоєнні роки встановлено пам’ятник .



Історія назви вулиці

  • Одна з вулиць села носить ім’я Г.М. Шишова, який загинув при визволенні села 10 березня 1944 року. Вона бере свій початок на березі річки Синюхи, в тому місці де загинув воїн–визволитель .



У 1966 році учні Синюхінської загальноосвітньої школи розшукали матір Георгія Шишова. Шишову Надію Тимофіївну, яка 22 роки нічого не знала про загибель свого сина і де він похований. У листі Надія Тимофіївна дякує дітям за звістку та описує біографію Георгія. «Георгий, мой сын, родился в 1919 году в городе Астрахани, но с 1920 года и по день призвания его в ряды Красной Армии жил в Сталинграде (ныне Волгоград) в Сталинском районе (ныне Центральный) на 2-ом км. На Тернопольской улице № 33. Все его детские годы прошли в этом городе. После окончания семилетки он идет работать на завод «Красный октябрь» учеником – слесарем транспортного цеха вместе со своим отцом – Шишовым Николаем Васильевичем, который проработал на этом заводе 29 лет. Все годы до Великой Отечественной войны он проработал там же помошником машиниста этого же цеха, откуда был призван в Красную Армию в ноябре 1941 года , воевал на Воронежком фронте, после этого я ничего не знала до получения вашего письма…».

  • У 1966 році учні Синюхінської загальноосвітньої школи розшукали матір Георгія Шишова. Шишову Надію Тимофіївну, яка 22 роки нічого не знала про загибель свого сина і де він похований. У листі Надія Тимофіївна дякує дітям за звістку та описує біографію Георгія. «Георгий, мой сын, родился в 1919 году в городе Астрахани, но с 1920 года и по день призвания его в ряды Красной Армии жил в Сталинграде (ныне Волгоград) в Сталинском районе (ныне Центральный) на 2-ом км. На Тернопольской улице № 33. Все его детские годы прошли в этом городе. После окончания семилетки он идет работать на завод «Красный октябрь» учеником – слесарем транспортного цеха вместе со своим отцом – Шишовым Николаем Васильевичем, который проработал на этом заводе 29 лет. Все годы до Великой Отечественной войны он проработал там же помошником машиниста этого же цеха, откуда был призван в Красную Армию в ноябре 1941 года , воевал на Воронежком фронте, после этого я ничего не знала до получения вашего письма…».



Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників його жителі взялися за відбудову господарства . Ніяких машин для обробітку землі не залишилось , обробляли і засівали поля вручну . Населення села, не шкодуючи сил, ростило хліб і продукти тваринництва . Вже під кінець 1945 року з інших республік в колгосп трактори , племінна худоба та насіння .

  • Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників його жителі взялися за відбудову господарства . Ніяких машин для обробітку землі не залишилось , обробляли і засівали поля вручну . Населення села, не шкодуючи сил, ростило хліб і продукти тваринництва . Вже під кінець 1945 року з інших республік в колгосп трактори , племінна худоба та насіння .

  • Непізнанно змінилося село за 15 -20 повоєнних років . В 1954 році село Синюха було повністю електрифіковане , а в 1959 році – радіофіковане . Було заново побудовано тваринницькі ферми та зерносховище в колгоспі , сільський клуб , нову школу , дитячі ясла, лікарню . В 1963 році в селі налічувалось 325 дворів з 1305 чоловік населення .



В 70-80 роках минулого століття в селі було побудовано нове приміщення сільського будинку культури в приміщенні якого розмістились бібліотека , дитячий садок , фельдшерсько-акушерський пункт . Відкрилися магазини , філію районного будинку побуту , відділення зв’язку . Центральні вулиці села було заасфальтовано та прокладено водогін . Колгоспники звели десятки сучасних будинків .

  • В 70-80 роках минулого століття в селі було побудовано нове приміщення сільського будинку культури в приміщенні якого розмістились бібліотека , дитячий садок , фельдшерсько-акушерський пункт . Відкрилися магазини , філію районного будинку побуту , відділення зв’язку . Центральні вулиці села було заасфальтовано та прокладено водогін . Колгоспники звели десятки сучасних будинків .



Приміщення сільського будинку культури



Дякуючи їй живе село і школа…

  • В 2000 році жителі села висловились за відокремлення від колгоспу імені Леніна . Було утворено ПСП «Синюха» . На даний час в селі діє сучасне господарство ПСП «Синюха» , яке очолює досвідчений керівник О.П.Голобородько.



Селом Синюха простягається три головних вулиці . В ньому важко заблукати . Перша вулиця - Степова , виходить до степу , тому й отримала таку назву . Центральна вулиця носить назву Слави , на честь ратних та трудових подвигів жителів села . Молодіжна – ній ній розташована школа, магазини, житлові будинки. Ще одна вулиця носить ім’я Г.М.Шишова , який загинув при визволенні села в березні 1944 року . Вона бере свій початок на березі річки Синюхи , в тому місці де загинув воїн – визволитель . Зазвичай жителі села називають їх просто - Вища , Середня і Нижча. Частина вулиці Шишова , що прилягала до річки , має дивну назву - Фланка , напевно від слова фланг .

  • Селом Синюха простягається три головних вулиці . В ньому важко заблукати . Перша вулиця - Степова , виходить до степу , тому й отримала таку назву . Центральна вулиця носить назву Слави , на честь ратних та трудових подвигів жителів села . Молодіжна – ній ній розташована школа, магазини, житлові будинки. Ще одна вулиця носить ім’я Г.М.Шишова , який загинув при визволенні села в березні 1944 року . Вона бере свій початок на березі річки Синюхи , в тому місці де загинув воїн – визволитель . Зазвичай жителі села називають їх просто - Вища , Середня і Нижча. Частина вулиці Шишова , що прилягала до річки , має дивну назву - Фланка , напевно від слова фланг .

  • Серед жителів села дуже багато з однаковими прізвищами . Найбільш поширені прізвища Іванченко , Іваніченко , Притула , Дудняк , Храпунов , Аліценко , Пилипенко , та інші…

  • Село Синюха славне не тільки своєю історією , а й своїми людьми , які народилися і виросли в ньому .



Люди якими ми гордимося

  • Шестопал Василь працював головним архітектором міста Брацька;

  • Король Таїса працювала в складі науковців у Чорнобильській АЕС;

  • Кирнисюк Микола лікар, викладач (місто Єкатеринбург);

  • Сербіненко Віталій - лікар-хірург, працює в Києві;

  • Танський Дмитро відомий письменник та поет;

  • Короленко Юрій військовий (місто Москва);

  • Короленко Олександр керівник геолого-розвідувальної експедиції на Далекому Сході;

  • Стрельченко Василь керівник сільськогосподарського підприємства «Лан»;

  • Чирка (Циганкова) Людмила керівник сільськогосподарського підприємства «Вись»;

  • Гонтова (Іванченко) Галина спеціаліст відділу освіти.



Історія школи Без минулого немає майбутнього Синюхінській загальносвітній школі у 2013 році – виповнилося -50 У 2013 році школу реорганізовано у навчально – виховний комлекс «загальносвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»



У кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст.. школа у селі була розміщена у хатах, лише на початку 60– х років минулого століття розпочалося будівництво сучасного приміщення школи, яке було завершене у 1963 році.

  • У кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст.. школа у селі була розміщена у хатах, лише на початку 60– х років минулого століття розпочалося будівництво сучасного приміщення школи, яке було завершене у 1963 році.

  • Дане приміщення було збудоване з ініціативи громадськості села та директора Миколи Никифоровича Щура. Микола Никифорович пропрацював у даній посаді більше сорока років За ці роки школа розквітла і змужніла: на високий рівень була поставлена навчально – виховна робота, художня самодіяльність.



Учнівський та педагогічний колективи 1960 рік



НАША ФОЛЬКЛОРНО-ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ









Пан Бельведер

  • Пан Бельведер

  •  

  • Записано від жительки с. Синюхи

  • Пилипенко Таїси Костянтинівни

  • 1937 р.н.

  •  

  • Жив - був в одному селі пан Бельведер. Це село він отримав від царя у подарунок разом із людьми та землею, коли вийшов у відставку у званні генерал – майора царської армії.

  • Пан був дуже добрий. Разом із своєю дружиною і людьми робив та їв, не цурався їх ніколи. Заробляться було пан з панею, та й не бачать, які вони замурзані, брудні.

  • Недалеко від свого житла посадив він парк, який пізніше переріс у лісок. За своє життя дуже багато добрих справ зробив пан.

  • Одного разу чоловік, який випасав панську худобу, пригнав навесні сюди і своє теля. Пан дізнався про це відразу, але промовчав. А коли восени треба було ставити худобу на стійло, пан підійшов до пастуха та й каже йому: « Я знав , що ціле літо на моїх полях ти випасав своє теля. За це треба було б забрати його в тебе, але я знаю , який ти працьовитий чоловік, тому я віддаю тобі теля . Май собі з нього користь».

  • …Перед смертю пан розділив землю між людьми, дав їм «вольну».То ж коли його не стало , люди, на подяку пану, обнесли його кругом села три рази. А поховали його на власному городі.

  • Після цього довгий час село називалося на честь пана та пані – Бельведери.



Про походження назви річки Синюхи

  • Про походження назви річки Синюхи

  •  

  • (Легенда)

  •  

  • Записано від жительки с. Синюхи

  • Храпунової Любові Тимофіївни

  • 1950 р.н.

  • Колись дуже давно нашими неозорими степами протікав невеличкий струмок. Тут щасливо жили мирні люди, які орали і засівали землю. Одного разу прийшов на нашу землю ворог. Зійшлися люди і вирішили боронити рідний край. Зібрали ополчення і ватажком обрали сміливого й хороброго чоловіка на ім’я Синюха. Називали його так за його гарні сині очі.

  •  

  • Довго тривала кривава січа. Сил майже не залишилося, але Синюха разом зі своїми побратимами мужньо билися, перемагаючи ворога. Неприятеля було переможено. Стомлений і зранений Синюха підійшов до струмка, щоб напитися цілющої води та омити свої рани. Він не помітив, що неподалік у чагарнику причаївся ворог. Поганець підступно вистрелив у спину герою та смертельно поранив його. Синюха впав і своїм могутнім тілом загородив струмок. Так і назвали цей струмочок на його честь - Синюха. Струмок розлився у велику річку. Яка й досі носить ім’я легендарного героя.

  • Примітка:

  • …Річка Синюха бере свій початок на Черкащині, протікає територією Новоархангельського та Вільшанського районів , у Миколаївській області впадає у річку Південний Буг.



ІІІ місце в обласних змаганнях «Олімпійське лелеченя 2012»



Дякуємо за увагу




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconІсторія 5 клас § 20 Історія рідного краю
Знайдіть на карті ваш край. Як він по значений на карті (область, район, місто, село, селище)? Поруч з адміністративними існують...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення icon«Вулицями нашого міста» Мета
Батьківщини, до рідного краю І особистої причасності до всього, чим живе народ; прищеплювати бережливе ставлення до природи, до памяток...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconІсторія району 193
Довбей, В. Святкувала Новоселиця [Текст]: [село Перечинського р-ну святкувало 320-ту річницю з дня першої письмової згадки про нього,...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconГарно твоя кобза грає (А. Чужбинський)
України, рідного краю, історичного минулого рідної землі, поваги до Шевченка та його геніальної творчості
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconТема: Сторінками життя Т. Г. Шевченка Мета
Т. Шевченка в умовах під­невільного становища нації в першій половині XIX ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconТема: Усний журнал. Сторінками життя Т. Г. Шевченка Мета
Т. Шевченка в умовах підневільного становища нації в першій половині XIX ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconЗа давніми переказами наше село називалося Кошелів. Письмова згадка про село І його назву Братишів відноситься до 1459р
Село знаходиться за 19км від районного центру та за 28км від залізничної станції Івано-Франківськ. Населення 949 чол. Сільській Раді...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconПроекту «Література рідного краю. Яблуневий цвіт душі Володимира Затуливітра»
Мета: отримати творчий продукт досліджуваної теми, поділитися інформацією про виучуваний предмет; виховувати любов до рідного краю,...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconУрок «Література рідного краю. Багатогранність поезії Світлани Іщенко»
Мета: ознайомити учнів із творчістю письменників рідного краю; формувати вміння самостійно працювати з літературою; розвивати увагу,...
Історія рідного краю село Синюха – від минулого до сьогодення iconІсторія рідного краю 5 клас (вступ до історії Полтавщини)
Рецензенти: Міщенко І. О., методист відділу гуманітарних дисциплін поіпопп ім. М. В. Остроградського


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка