Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць



Сторінка1/8
Дата конвертації08.05.2018
Розмір1,69 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Факультет мистецтв

Кафедра методики музичного виховання,

співу та хорового диригування

ПРОБЛЕМИ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ УЧНІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ:

ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА
Збірник наукових та методичних праць

Кривий Ріг - 2010



Проблеми музичної освіти учнів загальноосвітньої школи: історія, теорія, методика: [збірник наукових та методичних праць] / Заг. ред. Р.О.Любар, Л.М.Ракітянської. – Кривий Ріг: КДПУ, 2010. -
У збірнику висвітлені результати науково-дослідницької роботи викладачів та студентів – учасників проблемних груп кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування. Тематика наукових досліджень розробляється в контексті кафедральної наукової-дослідної теми: “Розвиток творчих здібностей майбутніх учителів музики засобами музичного мистецтва“.

Надруковані статті носять як суто теоретичний характер, так і прикладний, пов’язаний з питаннями дослідно-експериментальної розробки актуальних проблем сучасної музичної педагогіки.



Поряд з науковими та методичними статтями в збірнику містяться і матеріали анотацій на хорові твори – як один із видів дослідно-пошукової діяльності майбутнього вчителя-хормейстера.
За загальною редакцією: Любар Р.О. – кандидата педагогічних наук, доцента, завідуючої кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригуванн, Ракітянської Л.М. − кандидата педагогічних наук, доцента.
Рецензенти:

Рейзенкінд Т.Й. – доктор педагогічних наук, професор кафедри мистецтвознавства, інструментальної та хореографічної підготовки КДПУ;

Власенко І.М. – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри мистецтвознавства, інструментальної та хореографічної підготовки КДПУ.

Друкується за рішенням ради факультету мистецтв КДПУ

(протокол № 10 від 29 квітня 2010 р.)

ЗМІСТ
Виховання моральних якостей молодших школярів в процесі музичного навчання

Д.В.Бондаренко, О.Мокрий ........................................................................4

Визначення понять “здібності“, “творчі здібності“ у психолого-педагогічній літературі

Л.І.Косяк, О.Василько ...............................................................................7

Роль сім’ї у формуванні музичних інтересів молодших школярів

Л.І.Косяк, А.Агаркова ………………………………………………….13

Музично-виконавська майстерність як художньо-педагогічна проблема

Р.О.Любар, К.Кічула …………………………………………………..17

Практична робота з музично-творчого розвитку молодших школярів на уроках музики

Р.О.Любар, Є.Остапенко …………………………………………….24

Формування культури почуттів учнів молодшого шкільного віку на уроках музики

Н.А.Овчаренко, Д.Хіхлова …………………………………..….……30

Формування емоційного сприймання музики учнів середнього шкільного віку

Н.А.Овчаренко, Б.Юрченко …………………………………………34

Анотація хорового твору “Чуєш, брате мій“ – українська народна пісня в обробці Кирила Стеценка

Т.В.Пономаренко, Т.Іванчук ………………………………………..39

Анотація української народної пісні “Пряля“ в обробці М.Д.Леонтовича

Т.В.Пономаренко, Н.Федюкіна ……………………………………56

Позашкільні музично-освітні заклади та їх місце у музичному розвитку учнів молодшого шкільного віку

Л.М.Ракітянська, А.Калюжна ……………………………………69

Сприймання музики молодшими школярами як психолого-педагогічна проблема

Л.М.Ракітянська, С.Савицька …………………………………….74

Музично-ритмічн виховання учнів в умовах позашкільного навчального закладу

Л.І.Ракітянська, А.Какушина …………………………….………78

Феномен інтересу в науковій літературі

Л.І.Ракітянська, О.Суботін ………………………………………83

Формування в учнів-підлітків патріотичних почуттів засобами української народнопісенної творчості

Л.І.Ракітянська, М.Шелестій ……………………………………92

Наукові підходи до визначення поняття “музикальність“

Л.І.Ракітянська, А.Алєксєєнко …………………………………...98

ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ
викладач Д.В.Бондаренко,

студент ІІ курсу О.Мокрий
Список використаної літератури

  1. Затямина Т. Об опыте использования педагогических технологий на уроках музыки / Т.Затямина // Музыка в школе. – 2005. – № 5. – С. 28-33.

  2. Красильников И. Цифровые технологии в музыке: педагогические и творческие перспективы / И.Красильников // Педагогика. – 2001. − №10. − С.15-21.


ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ “ЗДІБНОСТІ”, “ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ” У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
к.пед.н., доцент Л.І. Косяк,

студентка V курсу О. Василько
Завдання реформування освіти в Україні визначаються створенням ефективних умов для формування творчої особистості, реалізації її духовного потенціалу, активної участі у творчих звершеннях. Одним із завдань музично-естетичного виховання в сучасній загальноосвітній школі є формування творчих здібностей учнів у процесі музичної діяльності на уроках музики.

Для більш глибокого розуміння поняття “творчі здібності” розглянемо трактування поняття “здібності” у психолого-педагогічній літературі.

Велику увагу вивченню природи здібностей приділяли такі психологи, як: Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Д.Б.Ельконін, О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, В.А.Крутецький, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, І.П.Павлов, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та інші.

У дослідженнях психологів відзначається, що здібності, матеріальною основою яких є особливі якості нервової системи, що виробились у тих чи інших видах діяльності, складають єдину динамічну систему. Здібності мають свою специфіку: їх формування передбачає свідоме, вибіркове перевтілення якостей нервової системи у відповідності з тими вимогами, що представляє той чи інший вид праці.

Виходячи зі специфіки формування здібностей у процесі творчої діяльності, вчені стверджують, що їх формування нерозривно пов'язане з поглибленням знань, набуттям вмінь і навичок до дії. Матеріальною основою вмінь і навичок є тимчасові зв'язки, які утворюються в корі головного мозку, що доведено вченням І.П.Павлова [11]. У свою чергу, швидкість утворення зв'язків, їх міцність і рухливість залежать від якостей нервової системи, які лежать в основі психічної діяльності, складаючи індивідуальну характеристику особистості.

Не дивлячись на нероздільний зв'язок процесу формування здібностей з набуттям вмінь і навичок, ототожнювати їх не слід. Навички виробляються в будь-якому виді праці, в будь-якій діяльності, навіть якщо трудовий процес здійснюється механічно. Здібність до того чи іншого виду праці, потребує активного включення процесу мислення, почуттів, творчого відношення. При формальному підході до справи, здібності можуть бути втрачені або залишатися невиявленими, і навпаки, творче відношення до праці підіймає здібності на більш високий рівень та обумовлює їх успішний розвиток.

Справедливим, на нашу думку, є висновок С.Л.Рубінштейна про необхідність узгодження проблеми здібностей з проблемою загального розвитку дитини, оскільки здібності не можуть бути задані зовні, обов'язково повинні бути у внутрішньому розвитку індивіда передумови для їх органічного росту; здібності не даються у готовому вигляді, до і за межами розвитку [15].

За Б.М.Тепловим поняття “здібність” включає три ознаки:

1) індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої;

2) лише такі індивідуальні особливості, що мають відношення до успішного виконання будь-якої діяльності або багатьох видів діяльності;

3) поняття “здібність” не зводиться до тих знань і вмінь, які вже вироблені у даної людини.

Автор вирішує принципові питання проблеми здібностей до конкретних видів діяльності. Насамперед, виявлення якісної своєрідності здібностей та якісних індивідуально-психологічних відмінностей людей, які виявляють здібності до одного і того ж виду діяльності [14].

Таким чином, здібності – це індивідуальні особливості, які не зводяться до наявних знань, вмінь і навичок, але можуть пояснити легкість і швидкість набуття цих знань, вмінь і навичок.

У наукових працях, окрім здібностей, дається визначення іншим індивідуальним відмінностям, а саме: задаткам і обдарованості. Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, на основі яких можна формувати найрізноманітніші здібності. Вони не мають соціального спрямування. На основі одних і тих самих задатків можуть розвиватись неоднакові здібності. Наприклад, на основі чудового слухового апарату можуть розвиватися здібності радиста, музиканта, настроювача музичних інструментів, однак відтінки цих здібностей різноманітні. Обдарованість – якісно своєрідне поєднання здібностей, необхідних для виконання певного виду діяльності.

Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) – це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні. Структура синтетичної сукупності психічних якостей, що постають як здібності, визначається конкретною діяльністю і різниться за видами діяльності. Стверджувати, що якась одна якість може постати як “еквівалент” здібностей, неправомірно.

Вивчаючи конкретно психологічну характеристику здібностей, можна відокремити в них більш загальні (що відповідають не одному, а багатьом видам діяльності) та спеціальні (що відповідають більш вузьким вимогам певної діяльності).

До часткових властивостей людини, які подаються у певному поєднанні, входять до структури здібностей, належать:


  • уважність, тобто здатність тривало і стійко зосереджуватися на завданні, об'єкті діяльності (чим складніше завдання, тим більшої зосередженості воно потребує);

  • чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.

Так, у здібностях до малювання важливу роль відіграє чутливість до кольорів, світлових відношень, відтінків, здатність охоплювати й передавати пропорції.

У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музичний слух, передусім його чутливість до звуковисотних відношень.

Психолог Б.М.Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є такі:


  • чутливість до ритму;

  • мелодійний слух (що виявляється у сприйманні мелодії);

  • гармонійний слух (що виявляється у сприйманні акордів).

Всі здібності охоплюють певні якості пам'яті людини: швидкість, міру, повноту запам'ятовування та відтворення [14, с.36].

Таким чином, при організації процесу музичного виховання необхідно враховувати той факт, що музичні здібності найкраще розвиваються на основі анатомо-фізіологічних задатків у процесі різноманітної музичної діяльності.

Педагоги багатьох країн сперечаються про те, чи потрібно навчати музиці всіх дітей, чи тільки особливо обдарованих. За вітчизняною сучасною педагогікою музиці, як професії, слід навчати учнів, що мають захоплення нею і особливі музичні здібності. Загальне музичне виховання повинно розповсюджуватись на всіх учнів, але головним завданням масового музичного виховання є не стільки навчання дітей музиці, скільки формування їх духовного світу.

У результаті аналізу психологічної, педагогічної і мистецтвознавчої літератури було визначено, що для розвитку творчого потенціалу молодших школярів у музичній діяльності необхідно формувати такі творчі здібності, як: здібності до пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості, до імпровізації на музичних інструментах, до творчих уявлень при сприйманні музики.

Психолого-педагогічні питання про шляхи цілеспрямованого формування творчих здібностей школярів були вперше поставлені О.М.Монтьєвим. Підставою були експерименти з формування звуковисотного слуху у дорослих, що мали “звуковисотну глухоту”. Вивчення природи звуковисотного слуху привело до роздумів про те, що для оцінки висоти звуку людина повинна відтворити його, “проспівати для себе”. Експеримент О.М.Монтьєва полягав у тому, що людей спеціально навчали настроюватись на висоту звуку. Спочатку реципієнти настроювались, інтонуючи звук внутрішнім слухом, а потім відтворювали його голосом. У результаті вдалося домогтися істотного поліпшення розрізнення висоти звуку. Експериментальні дослідження дали підставу для висновку, що здібності – це різні види орієнтованих дій, які забезпечують в кожному разі вибір і застосування необхідних знань та вмінь для розв'язування нових завдань. Був сформульований принцип розвитку здібностей – вчити виконувати потрібну орієнтовану дію за допомогою зовнішніх прийомів, які потім стають внутрішнім надбанням особистості. Розкриваючи механізм формування творчих здібностей, О.М.Монтьєв писав, що в процесі творчої діяльності з самого раннього віку формуються здібності здійснювати цю діяльність [10].

У сучасній вітчизняній та світовій психології проблема творчих здібностей розвивається в декількох напрямках.

Вчені одного напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей (Г.Ю.Айзенк, Д.Векслер, М.С.Лейтес) [1; 4; 9].

Представники іншого напрямку визначають загальні здібності до переконструювання здобутого раніше досвіду як творчість. Ці вчені протиставляють творчість репродуктивній діяльності і особливий акцент роблять на активності безсвідомого. Його механізм визначається як взаємодія активного домінуючого безсвідомого з пасивною, субдомінантною свідомістю (В.Н.Дружинін, О.Г.Кучерявий, Я.А.Пономарьов) [5; 8; 13].

Ще одна група вчених розглядає творчі здібності як інтегральну якість особистості, що об'єднує когнітивну і особистісну сфери і виявляється при дозріванні багатьох психічних структур особистості (Д.Б.Богоявленська, В.Д.Шадриков). Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями [3; 16]. В основі творчості, на думку В.Д.Шадрикова, лежить особлива категорія здібностей – духовні здібності, в яких він вбачає “цілісну сутність”, “інтегральний прояв інтелекту і духовності людини”. У цій новій сутності інтелект має інструментальний характер. Автор доводить, що в духовних здібностях проявляється особистість, “сутність індивідуальності людини” [16, с.5].

А.В.Петровський вважає, що формування творчих здібностей залежить від індивідуальних особливостей дитини. На його думку, залежно від переваги сигналів першої чи другої сигнальної системи у психічній діяльності людини, її можна віднести до одного з трьох типів: художнього, розумового чи середнього. Відносна перевага цих сигналів першої системи породжує художній тип, для якого характерна яскравість образів під впливом глибоких емоційних переживань. Це не гарантує успіху в творчій діяльності, але допомагає якнайкраще її виконувати, оскільки вона потребує “чуття до фактів”, емоційного ставлення до подій, образності і жвавості фантазії. Педагог має розвивати не технічну сторону дитячої творчості, а передусім формувати в дітей художньо-естетичне сприйняття прекрасного і дивного в навколишньому, прагнути відкрити очі, допомогти відчути красу світу [12, с.86].

Такої позиції дотримується і Т.К.Комарова. Вона переконливо доводить існування закономірності: якщо не поспішати з показом дитині способів дії (техніки), проте піклуватися про набуття нею сенсорного досвіду, розвитку сприймання, тоді дитина раніше починає виявляти самостійність у творчій діяльності [7].

Дослідити і змоделювати процес творчого розвитку учнів надзвичайно важко, оскільки творчий акт відбувається позасвідомо і в кожному випадку індивідуально. Б.В.Асаф'єв зазначав, що творчості навчити не можна, але можна розвинути інстинкт до творчості. Для сприяння утворення інстинкту до творчості необхідними є такі педагогічні впливи, які б враховували особливості дитячого віку та специфіку музики як мистецтва. Тому такі поняття, як організація діяльності, керівництво нею, більше відповідають навчанню на предметному матеріалі математики, мови і не спрацьовують у художній діяльності [2].

Психологи надають великого значення творчій активності, яка полягає саме в процесі творення, не зважаючи на результати. Музика найбільше стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення і комунікативність, а також позитивні якості характеру (систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети); вміння і навички, набуті в галузі музики, переносяться на інші немузичні види діяльності. Музично-творча активність учнів може сприяти формуванню їх творчих здібностей, уяви, мислення, винахідливості. Вона також є специфічною формою самореалізації. Позитивний наслідок музично-творчої активності – це активний розвиток її перцептивних можливостей, що відіграють неабияку роль в процесі формування особистості.

Психолог О.Г.Ковальов визначає три рівні сформованості творчих здібностей:



  • рівень відображально-репродуктивний (низький);

  • рівень відображально-продуктивний (середній);

  • рівень відображально-творчий (високий).

Учні, які знаходяться на першому рівні, сприймають знання з ускладненнями. На другому рівні школярі мають високий рівень сприйняття знань, проте реалізують їх лише за певним зразком. На третьому рівні учні спроможні створити дещо нове, раніше не існуюче. Провідною рисою творчих здібностей є розвинуте творче уявлення, що дає змогу визначати, узагальнювати або створювати оригінальну композицію [6].

Специфіка музично-творчої діяльності така, що в процесі творення можна не тільки фіксувати результати імпровізації, а й ознайомлювати дітей з найхарактернішими і найважливішими засобами виразності. Музичні знання при цьому здобуваються не шляхом тренування і за допомогою дидактичного методу пояснення, а самостійним пошуком потрібних засобів для розкриття емоційного образу в процесі імпровізації та аналізу засобів музичної виразності. Вони фокусуються в нові знання про музику, але вже доступніші, які краще сприймаються і запам'ятовуються. Знайдені засоби виразності трансформуються в опорні знання, втілюють музичну думку в контексті загального твору і водночас є відносно самостійно засвоєними музично-теоретичними поняттями.

Які ж перешкоди можуть виникнути під час формування творчої особистості дитини у процесі музично-естетичного виховання? На шляху формування творчих здібностей учнів зустрічаються різні труднощі, зокрема психологічні, які потрібно враховувати, щоб ефективно їх долати і запобігати їм. Одна з головних причин загальмованості творчого розвитку особистості зумовлена пізнавальною сферою (затухання винахідливості, зниження пам'яті, зростання тенденції до копіювання, неоригінальність власних думок), а також й емоційною сферою (побоювання, що можуть бути висміяні задумки, незнання ситуації), все це позбавляє творчу особистість такого характерного для неї елементу, як радість.

Основою творчості є розуміння того, що кожна особистість має в собі той живий паросток, який пробивається до пізнання світу. Тому умовою успішної творчості є стимулювання пізнавальної діяльності. Діяльність учителів, які не розуміють цієї істини, не враховують пізнавальних можливостей школярів, обмежують свободу їх активності, призводить до того, що знижується рівень сформованості творчих здібностей учнів.


Список використаної літератури

  1. Айзенк Г.Ю. Структура личности: пер. с англ. / Г.Ю.Айзенк. – М.: СПб.: Ювента, 1999. – 464с.

  2. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Борис Владимирович Асафьев. – [2-е изд.]. – Л.: Музыка, 1973. – 144с.

  3. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д.Б.Богоявленская. – Ростов-на-Дону: РГУ, 1983. – 254с.

  4. 4. Wechsler D. Manual for the Wechsler Adult Intelligence Scale. N.Y., 1955.

  5. Дружинин В.Н. Психология общих способностей / В.Н.Дружинин. – [2-е изд.]. – С-Пб: Питер, 1999. – 178с. – (Серия: Мастера психологии).

  6. Ковалёв А.Г. Психология личности / Александр Григорьевич Ковалёв. – [3-е изд.]. – М.: Политиздат, 1970. – 212с.

  7. Комарова Т.К. Психология внимания: [учеб.-метод.пособие] / Т.К. Комарова. – М.: Просвещение, 2002. – 124с.

  8. Кучерявий О.Г. Педагогіка і психологія дитячої творчості (аспект самоформування вмінь організувати творчість дітей): [навч. посібн.] / О.Г. Кучерявий. – К.: ІЗМН, 1998. – 156 с.

  9. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия / Н.С.Лейтес. – Москва-Воронеж, 1997. – 123с.

  10. Монтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / Алексей Николаевич Монтьев. – М.: Просвещение, 1971. – 125с.

  11. Павлов И.П. Полн. собр. соч.: в 6 т. / Иван Петрович Павлов. – [2-е изд.]. – М.: Просвещение, 1952. − Т.3. – 1951. – 362с.

  12. Петровский А.В. Популярные беседы о психологии / Артур Владимирович Петровский. – М.: Педагогика, 1977. – 317с.

  13. Пономарёв Я.А. Психология творчества / Я.А. Пономарёв. – М.: Прогресс, 1976. – 256с.

  14. Теплов Б.М. Способности и одаренность // Психология индивидуальных различий: [тексты] / Борис Михайлович Теплов. – М.: МГУ, 1982. – 364с.

  15. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / Сергей Леонидович Рубинштейн. – М.: СПБ. Питер, 2000. – 380с.

  16. Шадриков В. Д. Способности, одарённость, талант // Развитие и диагностика способностей / отв. ред. В. Н. Дружинин, В. Д. Шадриков. – М.: Наука, 1991. – С. 5 – 13.



РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ МУЗИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
к.пед.н., доцент Л.І. Косяк,

студентка Vкурсу А. Агаркова
Серед факторів соціального середовища, які виявляють вплив на формування стійкого музичного інтересу школярів, виділяються соціальною значущістю і довготривалим впливом – школа, сім'я, культурно-просвітницькі заклади, засоби масової інформації та безпосереднє оточення ровесників. Роль сім’ї у цьму списку займає особливе місце, тому що формування музичних інтересів у школярів більшою мірою залежить від творчої активності самих батьків.

Про цінність емоційної рівноваги дитини в сім'ї говорили багато психологів та педагогів, серед яких: А.М.Низова, Б.В.Притула, А.С.Роботова, В.О.Сухомлинський [1; 2; 3; 4]. Більшість учених вважає, що ключова роль у позитивно-емоційному стані дітей належить їх переживанню радості. “Умійте захоплюватися і дивуватися новим фактам, новим знанням. Це емоційне ставлення до пізнання, радість розумової праці – дорогоцінний подарунок вашій дитині” [1, с.19]. Перша усмішка немовляти виникає у відповідь на присутність батьків. Особлива роль у системі музично-естетичного виховання дітей належить сім'ї. Говорячи про цілеспрямований педагогічний вплив сім'ї на формування музичних інтересів молодших школярів, ми не можемо обминути питання внутрішньо-психологічного стану дитини, що виникає як наслідок цього впливу, оскільки саме така емоційна, чуттєва позиція дитини і є передумовою її розвитку, в тому числі й музичного.

Дитина народжується з певною здатністю до радості, але спосіб, яким сім'я відповідає на її усмішку відіграватиме значну роль у розвитку дитини. Згодом почуття радості пов'язують з різноманітними діями, до яких батьки залучають дітей. Залучаючи дітей до музичної діяльності, батьки, таким чином, одночасно створюють атмосферу радості. Радість від різного роду музикування, яка за цілеспрямованого батьківського впливу систематично повторюється, сприяє створенню у дітей позитивного ставлення до музики та формуванню глибокого інтересу до музичного мистецтва. Емоційна рівновага дитини в сім'ї – це надзвичайно глибоке джерело для формування музичних інтересів, воно є одним із факторів успіху музичного розвитку дитячої особистості. У сім'ях, де спілкування з дітьми неперервне і доброзичливе, де батьки для дітей авторитет, приклад батьків з особливою увагою буде сприйнятий дітьми і їхні інтереси будуть зазнавати цілеспрямованого формування. Активне і уважне ставлення батьків до дітей: співпереживання, любов, турбота, радість за успіхи має більший вплив на формування інтересів дітей, ніж пасивне ставлення батьків, які мають безпосереднє відношення до музики.

З самого раннього віку дитина переймає погляди своїх батьків, їх розуміння навколишнього світу. Якщо в сім'ї прихильно ставляться до мистецтва – і дитина теж зацікавиться ним, коли ж батьки не надають значення музичній освіті, то навряд чи в дитині виникне бажання вчитися музиці. Вплив сім'ї на дітей настільки глибокий і багатогранний, погляди батьків так міцно їм прищеплюються, що учитель музики не повинен цим нехтувати. Не можна будувати виховну роботу, обминаючи сім'ю. Музичне виховання в школі (уроки і позакласна робота з музики) повинні доповнювати виховання в сім'ї. Саме в сім'ї дитина не лише виявляє свої задатки, характер, а й одержує певне їх відбиття, оцінку, спрямування.

У ранньому віці дитина найбільше піддається впливу ззовні. Вона, як чиста дошка в тому розумінні, що свідомість її ще не обмежена соціальними стереотипами, і що буде написано на цій дошці залежить від середовища, в якому знаходиться дитина, в тому числі і від сім'ї. Тобто значення сім'ї в становленні і розвитку особистості обумовлене тим, що вони (батьки) є первинним специфічним зразком суспільних відносин, з якими стикається дитина з моменту народження. Все вище сказане зводиться до думки про те, що сім'ї, як первинному середовищу, в якому живе і формується особистість, належить найсуттєвіша роль у спрямуванні сформованості її інтересів.

В.О.Сухомлинський вважав, що батьківська любов, піклування, вимогливість і захист створюють своєрідні умови, сприятливі для розвитку і реалізації дитиною всіх її інтелектуальних і духовних потенцій [4]. Ця думка знаходить продовження в словах А.С.Роботової про те, що в сімейній атмосфері спілкування легко й невимушено виникають і знаходять своє задоволення перші прояви допитливості і пізнавального інтересу дитини [3].

Дослідження показують, що в багатьох сім'ях ненав'язлива підтримка інтересу дитини до музики, що базується на багаторазовому поверненні до одного й того ж музичного матеріалу й часто виражена в ігрових формах, виявляється ефективним засобом формування стійкого інтересу до музики.

У сім'ї можна легко виховати багато вмінь, необхідних і корисних для активної музичної діяльності, оскільки ці вміння в повсякденному спілкуванні зі старшими засвоюються дітьми без напруження, природно, з інтересом.

Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, тобто наслідування, переймання інтересів батьків та специфічні умови спілкування між дітьми і батьками, зумовлюють зближення музичних інтересів членів сім'ї, що створює передумови для розвитку їх музичного смаку, вміння творчо оцінювати багатства світу музичного мистецтва.

Інтереси, носіями яких є дорослі, перетворення дійсності, яку вони породжують своєю життєдіяльністю, притягують до себе дитину, котра силою своєї уяви реалізує власну свободу вибору та проявляє активність певного спрямування.

Різної думки дотримуються батьки щодо необхідності музичного виховання дітей. Більшість з них вважає, що без музики духовний світ людини неповний, збіднений. Діти цих батьків, як правило, охоче слухають музику, співають пісні. Друга група батьків байдужа до музики, але не уникає її. Вони вважають, що уроки музики в школі необхідні, оскільки передбачені програмою, але якби їх не було, діти нічого б не втратили. У таких батьків діти також байдужі до музики.

Велику допомогу батькам у підвищенні їхнього педагогічного рівня може і повинна надавати школа. Досить ефективними є такі основні форми і методи педагогічної освіти батьків, як: індивідуальна робота з батьками (бесіди, консультації, відвідування сім'ї тощо), батьківські збори (класні та загальношкільні), тематичні конференції, батьківські лекторії, дні відкритих дверей, семінари, вечори питань та відповідей. Корисними є виступи-рекомендації фахівців-музикантів на батьківських зборах, де можна організувати обмін досвідом між батьками. Проводячи бесіди з батьками, слід приділити увагу таким питанням, як: “Вікові особливості дітей та їхні можливості”, “Психолого-педагогічні основи слухання музики”.

Для всіх учнів початкових класів наприкінці року бажано проводити свята музики за участю самих учнів, їхніх батьків. Починаючи з першого класу можна запровадити ряд музичних завдань, які підвищують інтерес учнів до музики. Наприклад, запис творів, прослуханих ними вдома, у спеціальний щоденник. У ньому учні фіксують свої враження від цих творів, дають їм власну оцінку. Позитивно впливає на розвиток фантазії і творчої уяви дітей виконання малюнків на музичні теми. Робота з батьками повинна спрямовуватися на їхню активізацію та підготовку до музично-виховної роботи в сім'ї.

Найефективнішим, на наш погляд, способом організації спільної музичної діяльності учнів, батьків та педагогів є організація міжсімейних об'єднань. Вивчення існуючої практики, досвіду створення сімейних клубів, груп дозволило виділити такі принципи організації міжсімейної взаємодії:



  • єдність інтересів і цілей батьків та дорослих членів сімейного колективу;

  • дружні взаємовідносини між усіма учасниками музичного спілкування;

  • новизна зустрічей;

  • емоційно-психологічна комфортність атмосфери спілкування, особистісна значимість змісту спільної діяльності;

  • посилена участь усіх присутніх в колективній діяльності, необхідність інформування членів об'єднання про зміст майбутньої зустрічі та підготовку до неї;

  • структурованість змісту зустрічей з урахуванням особливостей (можливостей і потреб) дітей і дорослих;

  • домінантність музичної діяльності.

Важливою проблемою є організація слухання музики вдома. Часто батьки вважають, що чим більше музики звучить дома, тим краще. Насправді це не так. Неконтрольоване слухання будь-якої за змістом і виконанням музики не сприяє формуванню музичного інтересу дитини, у неї не виробляється відчуття цінності сприйнятої музики.

Значну роль у формуванні музичних інтересів дітей може відіграти фонотека, яку треба комплектувати, виходячи не тільки з особистих смаків, але й з інтересів та потреб дітей. Так, наприклад, варто придбати записи тих творів, які особливо подобаються дітям. Закріплення музично-слухових вражень є дуже цінним. Якщо вдома є магнітофон, варто виділити спеціальні касети для запису музичних творів з дитячих радіо і телевізійних передач, фрагменти музики з вистав. Магнітофонні записи можна використовувати також як музичні подарунки з нагоди свята, до дня народження.

Сімейною традицією повинно стати спільне слухання музики дітьми і батьками. Дослідження показали, що воно викликає значне підвищення інтересу до музики всіх членів сім'ї, підвищує рівень музичних знань. Це стосується і спільних відвідувань спектаклів і концертів.

Позитивний досвід сімейного музичного виховання заслуговує на вдумливе і уважне вивчення та поширення. Тільки активна спільна робота сім'ї та школи може забезпечити успіх у формуванні інтересу до музичного мистецтва. Тільки спільними зусиллями школи і сім'ї можна вирішити питання формування музичних інтересів учнів.

Отже, без урахування впливу сім'ї музичне виховання у школі не може бути ефективним. Сім'я, як специфічне середовище, в якому закладаються основи особистості є досить вагомим фактором формування музичних інтересів молодших школярів.


Каталог: bitstream -> 0564
0564 -> ’38 Жанна Колоїз (Кривий Ріг) особливості історичної стилізації
0564 -> Навчально-методичний посібник Кривий Ріг, 2015 (075. 8) М 74
0564 -> Моє славетне криворіжжя рекомендаційний бібліографічний покажчик
0564 -> Проблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови як іноземної
0564 -> Лілія Сушенцева, доктор педагогічних наук
0564 -> Актуальні проблеми філології І методики викладання мов
0564 -> Становлення традицій класичного танцю на криворіжжі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconКиївська духовна академія української православної церкви київського патріархату новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз Збірник наукових праць
Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз. Збірник наукових праць
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconПедагогічні науки Теорія І практика естетичного виховання в умовах соціокультурної трансформації Бердянськ 2006
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2006. – 215...
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconВ. Г. Короленка психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі збірник наукових праць Полтава
Психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі : Збірник наукових праць. – Полтава: Освіта, 2007. – 154 с
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconЗбірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. Історичні науки, 2012, вип
Лисавет. Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. Історичні науки. – Кіровоград: кнту, 2012....
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconБбк 83. 3(0)+81 Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. Полтава: пдпу, 2009. – Випуск – 68 с
Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. Полтава: пдпу, 2009. – Випуск – 68 с
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconПрограма навчальної дисципліни усна історія: теорія І методика дослідження напряму підготовки 020302 Історія
Варіативної частини освітньо-професійної програми сво львівського національного університету імені Івана Франка галузі знань 0203...
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconЗбірник наукових праць. 012. Випуск
Ключові слова: науково-технічний прогрес, наукоємність, наукоємні технології, нейрочип, генна інженерія
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconМатеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології
Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconОцесу в школі та внз збірник наукових праць випуск 1 (11) Присвячено 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка Рівне 2014

Історія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць iconЗбірник наукових праць студентів, аспірантів І молодих вчених «молода наука-2015» Том ІІ
Караулова С.І. – заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка