Іван Котляревський



Скачати 210,4 Kb.
Дата конвертації14.10.2017
Розмір210,4 Kb.

-

Іван Котляревський «Енеїда»
Іван Котляревський (1769-1838) – зачинатель нової української літератури та нової літературної мови.

Опубліковано було перші три частини поеми 1798 року в Петербурзі (однак ще раніше вона поширювалась у рукописних виданнях). Зробив це на свої кошти і до того ж без згоди автора один із його палких прихильників колезький асесор Максим Парпура, вихованець Київської академії, де був сильний дух українства. Видаючи "Енеїду", М. Пурпура зробив присвяту: "шанувальникам малоросійського слова від усього серця присвячується", а до книжки ще й додав словник "малоросійських слів". Котляревський, щоправда, не надто поцінував гуманістично-патріотичний вчинок видавця своєї поеми. Згодом, редагуючи твір, він запроторив його разом з іншими грішниками до пекла, де того "шкварили на шашлику" саме за те, що "чужеє оддавав в печать".

Друге видання "Енеїди" (також у трьох частинах) здійснив через десять років потому вже сам письменник. 1809 року Котляревський надрукував твір у чотирьох частинах. А повністю поема побачила світ лише по смерті автора — 1842 року в Харкові під заголовком "Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским".
Жанр .«Енеїда» (1798, 1809, 1842) — тра­вестійно - бурлескна епічна поема.

Травестія-(від італійського ігаиезііге пере­вдягати) — різновид жартівливої бур­лескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється на твір ко­мічного характеру з використанням панібратських, виразно розмовних зворотів. Котляревський переодяг­нув героїв римської «Енеїди» Вергілія в український національний одяг і взагалі переселив їх в українсь­ке середовище, де троянці (читай за­порожці) уживають українські національні страви, п'ють українські напої, тут звучать українські народні інструменти, співають українських пісень, грають в народні ігри:



Тут їли різнії потрави,

І все з олив'яних мисок,

І самі гарнії приправи

З нових кленових тарілок:

Свинячу голову до хріну

І локшину на переміну,

Потім з підливою індик;

На закуску куліш і кашу...

І кубками пили слив'янку,

Мед, пиво, брагу, сирівець,

Горілку просту і калганку,

Куривсь для духу яловець.

Бандура горлиці бриньчала,

Сопілка зуба затинала,

А дудка грала по балках...


Боги одягнені, як українські жін­ки та чоловіки XVIII ст.:

А послі гарно нарядилась,

Як би в оренду на танець,

Взяла кораблик бархатовий,

Спідницю і корсет шовковий

І начепила ланцюжок;

Червоні чоботи обула,

Та і запаски не забула

А в руки з вибійки платок.



«Енеїда» Котляревського не по­в'язана з першоджерелом. Автор пос­тавив перед собою інше завдання: у відомому для всіх сюжеті дати опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу.

Жанр бурлеску (французьке Ьиг-Іезаие — від італійського Ьигіа жарт) вимагає зміни місць «високо­го» та «низького» стилю. Трагічне са­моспалення Дідони автор «знижує» коментарем «Послала душу к чорту в ад», повелитель моря Нептун «вирнув з моря, як карась», боги в гостях у Зевса за столом «понадувались, мов йоржі», під час бою «враг на врага скакав, мов блохи», Зевс — верхов­ний бог — «кружляв сивуху і оселед­цем заїдав». На зразок епічних бога­тирів (у пародійному стилі) автор ха­рактеризує силу Енея: «Махне мечем — врагів десятки лежать, повистав­лявши п'ятки».



Сюжет. Котляревський згідно з ви­могами жанру дотримується сюжету, запозиченого у Вергілія. У цьому лег­ко переконатися, якщо порівняти обидві «Енеїди». Після зруйнування Трої греками(XII ст. до н. е.), онук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, на чолі троянців мандрує в пошуках Італії, Де має заснувати державу. Після се­ми років блукань по різних морях і країнах, зазнавши багатьох при год, троянці прибувають до Італії. Зустрі­чають їх гостинно, але попереду — тривала й кривава війна троянців з рутульцями, бо цар рутульців Турн, як і Еней, хоче одружитися з дочкою царя Латина. І все-таки твір Котля­ревського оригінальний, насамперед за композицією: у римського автора 12 частин, в українського — 6. Низку епізодів (розповідь Енея про загибель Трої) Котляревський зовсім випус­кає, а деякі розгортає в ширші сцени (гостювання троянців у Дідони), пек­ло і рай описує по-своєму, інші кар­тини теж оригінальні, бо вони в дусі українського фольклору.

Географічні назви в поемі — ук­раїнські. Приймання гостей, полю­вання, готування до війни у Вергілія немає. До того ж описи побуту ук­раїнського суспільства у Котляревсь­кого часто такі обширні, що забуваєш про першооснову поеми. Та й автор зізнається:

Я, може, що-небудь прибавлю,

Переміню і що оставлю,

Писну — як од старих чував.

«Правдиві й мальовничі картини життя України відтіснили античний світ на другий план. Завдяки тако­му самостійному підходу до справи «Енеїда» і на запозичений сюжет вийшла оригінальним твором. По су­ті, крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне — минулим, ге­роїчне — побутовим, а побутове — під­несено урочистим» (Б. Степанишин)

Проте гумор «Енеїди» — не розва­жальний. Поема зорієнтована на су­часність (ХУШ-ХІХ ст.). Ніби жарту­ючи, автор відтворив минуле й загля­нув у майбутнє. Як зауважує М. Жулинський, міф про легендарного Енея, якого письменник «зобов'язу­вав» заснувати новий Рим (у націо­нальній інтерпретації) зрощується з народним уявленням про героя, який здатен віднайти дорогу до обіцяного краю — до нового Риму. Його мета, яка означена в поемі, полягає у від­родженні колишньої слави слов'ян­ської Трої — Києва, зруйнованої столиці українства, у відновленні втраченої Батьківщини.

Еней збудує сильне царство

І заведе своє там панство,

Не малий буде він панок.

Він збудує сильну державу зі свої­ми порядками, зі своїм — національ­ним — устроєм, який відповідав би інтересам українців — енейців.

Нехай поселить тут свій рід.

Но тільки, щоб латинське плем'я

Удержало на вічне врем'я

Імення, мову, віру, вид.

Еней Котляревського створив нову Трою, що є «образом Козацької держа­ви». Не випадково в поемі Еней пос­тає в героїчному ореолі козацького провідника, його троянці — це ук­раїнці. Вирушаючи на величний двобій з Турном, який підбадьорює своїх воїнів-рутульців російським: «Ребята», Еней звертається до українців-троянців: «Козацтво! Лицарі! Трояне!» — і перемагає Турна.

Зображаючи сучасну йому дійс­ність, Котляревський висміює соціаль­ну й моральну нікчемність панівних класів, паразитизм, жорстокість, ха­барництво, пияцтво, зажерливість, пихатість. Автор української «Енеї­ди» порушує низку суспільно важли­вих для нашого народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадського обо­в'язку, честі сім'ї, виховання дітей, дружби, кохання та ін.

Проте «Енеїда» не тільки антифео­дальна сатира. У картинах бенкету­вання богів, які «забули наших людських бід», маємо критичне по­цінування всього самодержавного Олімпу. Крім того в творі дуже сильний національний струмінь. Скажімо, троянці-козаки прямуючи до Кумської землі, співають:

Про Сагайдачного співали,

Либонь, співали і про Січ,

Як в пікінери1 набирали,

Як мандрував козак всю ніч;

Полтавську славили шведчину...

У 1775 році за наказом Катерини II Запорізьку Січ зруйновано. Зобра­ження Котляревським козаків в об­разах відомих троянців було спробою нагадати про героїзм, незламність ду­ху, волелюбність, патріотизм наших предків і відновити притлумлену ца­ризмом національну гордість ук­раїнського народу, його прагнення до волі й самостійності. Патріотичною мрією полтавця наснажено Анхізів (батьків) заповіт Енеєві: «розплодити великий і завзятий рід», по-господарськи «жи­ти та поживати». На жаль, панівна бурлескна манера викладу надала ба­гатьом сторінкам поеми характеру глумливої самоіронії, глузування над принизливим своїм становищем у Росії («Пропали! Як Сірко в базарі! Готовте шиї до ярма!»). Однак у тім-то й полягає не­однозначність і навіть парадоксаль­ність нашої «Енеїди», що її автор під­свідомо став тим голосом народного духу, який змагався за відродження. Завдяки бурлеску Котляревський здійснив майже неможливе. У тра­вестії можна було вживати соціально упосліджену українську мову й писа­ти про народні звичаї та побут, не ви­ходячи за межі класицистичної тра­диції. Котляревський повною мірою використав можливості мови й ство­рив україномовний шедевр комічної поезії низького стилю. Він увів нелітературну мову в літературу, вико­риставши для цього єдиний жанр, який міг послужити такому задуму. Його компетентність як поета та знавця мови спиралася на життєздат­ність народної основи майбутньої нової української літератури.



Завдання: розкажіть про подвиг Низа та Евріала.
Зміст

І

Греки спалили Трою, і Еней з ватагою троянців, зробивши човни, попливли морем. Це побачила Юнона, яка дуже не любила Енея, сина Венери, і побігла до бога вітрів Еола, щоб той здійняв бурю на морі й потопив троянців. За це вона обіцяла йому "дівку чорноброву". Еол розпустив свої вітри й зробив страшну бурю. Еней пообіцяв Нептунові "півкопи грошей", щоб той утихомирив вітри. Коли випогодилось, троянці стали готувати на обід "із салом галушки", "лемішку й куліш" і всяке інше, бо любили поїсти, випити, а потім поспати.



Венера, хвилюючись за сина, пішла до Зевса, який "тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав". Зевс сказав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, "збудує сильне царство", "на панщину весь світ погонить" і "всім їм буде ватажок".

Кораблі Енея довго пливли морем і нарешті пристали до берега, де було місто Карфаген. А правила в ньому Дідона, розумна пані моторна.

Цариця закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорниці, ігрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим.

Зевс, випадково глянувши з Олімпа на землю, побачив, як гуляють троянці, розлютився і послав Меркурія, щоб той нагадав Енеєві про його призначення. Еней вночі втік від Дідони, а вона з горя себе спалила.


II

Довго пливли троянці синім морем і пристали до сицилійської землі, де правив цар Ацест. їх прийняли гостинно, од душі почастували. Еней вирішив улаштувати поминки по своєму батькові Анхізу. Поки їли, пили й гуляли, влаштовували кулачні бої й ігрища, Юнона послала свою служницю на землю, і та підмовила жінок спалити човни, щоб досадити п’яним чоловікам. Зайнялася велика пожежа. Еней розлютився, став лаяти богів і просити дощу. Дощ пішов, і не всі човни згоріли. Еней із горя ліг спати і побачив уві сні батька. Анхіз сказав, що все буде добре і хай він навідається до нього в пекло.


III

Знову довго пливли троянці по морю, аж їм набридло. Пристали вони до Кумської землі. Поки всі гуляли, зажурений Еней пішов шукати дорогу до пекла. І зустрів у хатці на курячій ніжці страшну "бабище". Це була Сівілла-пророчиця. Вона взялася відвести парубка до батька в пекло, тільки треба було дати хабаря богу сонця Фебові та їй щось.

Сівілла та Еней дійшли до нори в якійсь горі і "пішли під землю темнотою". Це була вулиця у пекло, на якій жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли чума, війна, холод, голод й інші лиха. Тут були злі жінки, мачухи, сердиті чоловіки, неправедні судді, чиновники, волоцюги, п’яниці.

Дійшли до переправи через річку Стікс. Перевізник Харон переправив прибулих у пекло. Біля входу їх зустрів страшний пес із трьома головами. Сівілла кинула йому хліба, і вони з Енеєм проскочили в пекло. Там кипіли в смолі всі грішники. Найбільше діставалося панам, які людей мордували і вважали за скотів. Брехуни лизали гарячі сковороди, скупим вливали розтоплене срібло в рот, батьки, які синів не вчили, "кипіли в нафті в казанах". Еней зустрів у пеклі Дідону, вбитих земляків-троянців, став із ними розмовляти, про все розпитувати в них, навіть реготати. Нарешті зустрівся з батьком, і той сказав, що від Енея буде "великий і завзятий рід"; Всім світом буде управляти".


IV

Троянці відпливли від Кумської землі. Спочатку було тихо на морі, потім розгулялася буря. Коли ж вона вгамувалася, виявилося, що мандрівники потрапили на острів до цариці Цірцеї, яка перетворювала людей на тварин. Троянці проспівали молебень Еолу, і той вітрами відвернув їх від біди.

Нарешті припливли до берегів Тібру, на латинську землю. Правив там скупий цар Латин, який мав дружину Амату й дочку Лавінію. Дівчина була вродлива, мала багатьох залицяльників, але і їй, і матері найбільше подобався Турн — цар рутульців (італійців).

Еней наказав троянцям вчити латинську мову, а сам пішов знайомитися з Латином, взявши багато різних подарунків. Цареві це сподобалося — він уже бачив Енея своїм зятем.

Юнона не могла спокійно дивитися на безжурне життя Енея і вирішила всіх посварити. Під час полювання собаки троянців розірвали цуцика няньки Амати; Турнові приснилося, що Лавися його зрадила, і почалися крик, сварки. Турн оголосив війну Енеєві, і з ним у змову вступила Амата, яка не хотіла віддавати дочку за троянця.
V

Еней роздумує, як перемогти Турна, тим більше, що олімпійські боги не поспішали допомагати. Його зморює сон, і вві сні якийсь старий дід дає Енеєві пораду — побрататися з аркадянами, які були ворогами латинців.

Еней приносить жертву богам і їде до Евандра. Той погоджується допомогти і відправляє з військом свого сина Палланта. Венера просить Вулкана-коваля зробити її синові міцну зброю2.

Юнона через свою служницю попереджає Турна про можливий напад Енея і радить вдарити першим. Той іде на троянську фортецю, але взяти її не може. Тоді він спалює троянський флот. Венера скаржиться Цібеллі (матері богів), а та — Зевсу. Верховний бог перетворює кораблі троянців на сирен, і рутульці зі страху тікать. Знову тихо. На варті стоять Низ і Евріал — молоді воїни. Низ ропонує пробратися в рутульський табір і побити ворогів. Хоче є зробити сам, адже в Евріала є стара мати, а в нього нікого немає. Однак його товариш не погоджується, і вони йдуть разом, бо «де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять". Багато ворогів знищили друзі, а як поверталися, натрапили на латинців, що йшли у свій табір. Юнаки намагаються сховатися в лісі, але латинці їх вистежили, оточили ліс, що з нього "не зшмигнеш ніяк", і почали розшукувати "одважну пару". Коли піймали Евріала, Низ заліз на вербу, кинув списа і видав себе. Полковник Волсент стратив Евріала, а Низ засадив ворогові меч і сам поліг, "бо всі на його і напали... і голову зняли з плечей".

Розпочинається жорстока битва. Турн іде на штурм, троянці мужньо обороняються; знову втручається Юнона і захищає Турна. Рутульці б’ють троянців, і ті вже хочуть залишити фортецю. Тоді начальник артилерії починає їх соромити, нагадувати, що князь "за воїнів нас числить, За внуків славнійших дідів". Присоромлені троянці гуртом дружно наступають, і Турн тікає.
VI

Боги на Олімпі почали сваритися, Зевс розгнівався й суворо заборонив їм утручатися в людські справи. Еней через видіння довідується про те, що сталося в його стані, і йде в наступ. Мужньо б’ється й Паллант, але більш досвідчений Турн убиває його й відправляє в рутульський стан. Троянці насідають, от-от і Турн поляже. Юнона хитрістю й любощами домоглася від Зевса, щоб той зберіг життя Турнові. Еней пропонує рутульцям помиритися й зробити поєдинок лише між ватажками. Латинці теж були не проти миру.



Почався поєдинок Енея і Турна. Юнона знову втрутилась і почала допомагати цареві рутульців. Зевс сказав їй, що все одно Еней стане безсмертним, буде на Олімпі, тому хай не старається. Еней перемагає Турна, залишеного без допомоги богів, хоче його помилувати, але, побачивши на ньому Паллантову ладунку, вбиває, щоб помститися за смерть юного лицаря.

Основні риси твору
Уся поема виражає духовний світ української людини. Троянці — носії рис національного характеру; вони сміливі, дужі, завзяті. Проте, на думку автора, українець ще й покірний: на острові чаклунки Цірцеї йому судилася доля вола.
"Енеїда" написана чотиристопним ямбом.
мова відхід від старокнижної мови — твір написаний народною мовою. Автор вдається до фразеологізмів, нагромадження синонімів, жаргонізмів, народно-поетичних порівнянь. У поемі названі українські імена, згадуються назви міст тощо. Автор використовує макаронічну мову .

фольклор у творі органічно вжиті народні прислів'я, приказки, пісні. На щиті Енея Вулкан викував героїв українських казок (Телесика, Котигорошка, Івана-Царевича, змію, Жеретію). Царю Латину троянці дарують «килим-самольот», скатерть-самобранку, сап'янці-самоходи

вірування відгомін язичницьких вірувань предків: Еней перед подорожжю на той світ приносить жертву: ламає гілку з чарівної яблуні (прообраз дерева життя); троянці зустрічаються з мавками; у творі описані ворожіння і знахарство.

обрядовість, традиції троянці ходять у гості з хлібом-сіллю; беруть участь у поминках, весіллях, родинах; бувають на вечорницях і досвітках, б'ються за правилами козацького штурхобочного бою.

багатство і оригінальність української природи у поемі змальована українська природа: рослини, дерева, кущі (папороть, васильки, петрів батіг, конвалія, терен, шипшина, липа, дуб, сосна); тварини дикі і свійські (вовк, ведмідь, тхір, заєць)

харчування відтворення традиційної української кухні: страв (свиняча голова з хріном, локшина, куліш, каша, пиріжки, ковбаса, борщ) і напоїв (горілка, пиво, слив'янка, узвар)

музика, танці герої твору грають на бандурі, сопілці, скрипці, кобзі — найпопулярніших в Україні музичних інструментах; співають пісні про козаків; танцюють горлицю, санжарівку

одяг Точне зображення деталей чоловічого (сорочка, каптан з китайки, шапка, пояс з каламайки, бриль, постоли, свита) і жіночого (кораблик, кунтуш, запаска, червоні чоботи) одягу. Зображуючи український костюм, автор захоплюється його естетичністю, зручністю, підкреслює народний смак.

історія Запорізька Січ, гетьмани Сагайдачний і Дорошенко, битви під Полтавою і Бендерами і ще віддаленіша монголо-татарська навала — автор стверджує неперервність національної історії від княжих часів до його сучасності

ремесло У творі названі професії, поширені в українському суспільстві: чумак, паромщик, канцелярист, суддя, піп, купець, шинкар, швець, кравець, коваль, косар, військовий. автор змальовує предмети домашнього вжитку, хатній інтер'єр, вони свідчать про майстерність українця у всякому ремеслі

Мовні особливості твору
В «Енеїді» зафіксовано близько 7 000 слів. Найширше представлена етнографічно-побутова лексика: назви одягу, їжі, житла, хатнього інтер'єру, сільськогосподарських знарядь, народних ігор, назви спорідненості і свояцтва тощо. Характерною для мови поеми є багата синоніміка. Для прикладу, синонімічний ряд дієслів із значенням «іти — ходити»:

волочитися, почухрати, попхатися, слонятися, причвалати, побрести, лізти, уплітати, прискочити, влізнути, шлятися, швен-дювати, мандрувати, приплентатися, чкурнути, покотити, пертися, скитатися, сунутися, пороснути, копирснути та ін.

Широко представлена народна фразеологія. Для прикладу, фразеологічний ряд із семантикою «зробити кому-небудь зле»:



зварити каші, наварити киселя, злити кулю, дати швабу, дати перегону, дати хльору, видавити олію, залити за шкуру сала, вкрутити хвоста, посадити на лід, учинити ярміз, наброїти біди.

Текст насичений приказками і прислів'ями:

«Біда не по дерев'ях ходить, і хто ж її не скуштував? Біда біду, говорять, родить. Біда для нас — судьби устав! Еней в біді, як птичка в клітці; Заплутався, мов рибка в сітці; Терявся в думах молодець».

Мова поеми повністю орієнтована на усне мовлення з такими характерними його рисами, як фамільярність і експресивність. Народнорозмовна стихія визначає не тільки лексичні і фразеологічні засоби, а й словотворчі (Енеєчко, Анхизенко, Агамемноненко, Лавися та ін.) та синтаксичні (Енея не любила — страх; Забув і в Рим щоб мандровать; Гребнули раз, два, три, чотири. Як на! — у берега човни; Юнона з Турном як шутила, Еней про теє ні гу-гу).

В «Енеїді» зафіксовані й різні групи запозиченої лексики, зокрема військової: муштра, муштрувати, баталія, армія, ранжир, бомба, артикул, депо, лагер, пікет, мундир, флот, провіантмейстер, крігсцальмейстер, волонтир та ін.; побутової: капот, портшез, ридван, презент.

Діалектною основою мови «Енеїди» послужили середньонаддніпрянські говори української мови. Більшість фонетичних, морфологічних і синтаксичних рис мови Котляревського закріпились як нормативні в новій українській літературній мові.


Макаро́нічна мо́ва (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у XIX ст. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Наприклад, у деяких епізодах «Енеїди» Котляревського українська мова мішається з латинською:


Енеус ностер магнус панус

I славний троянорум князь,

Шмигляв по морю як циганус,

Ад те, о рекс! прислав нунк нас.

Рогамус, доміне Латине,

Нехай наш капут не загине,

Пермітте жить в землі своєй...


Деякі інші приклади: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ’яненко); «[Проня:] Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Іван Котляревський. “Енеїда“. Історія створення. Національний колорит. Проблеми і мотиви твору. Характеристика героїв, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство

Просвітництво – ідейний рух, що сформувався у Франції 18 ст. Характерними рисами Просвітництва є віра у прогресивний розвиток суспільства, який досягається поширенням культури й освіти, культ розуму й науки.

Роди літератури – найзагальніші одиниці поділу літературних творів за способом зображення дійсності: епос, лірика, драма.

Літературний жанр – вид літературного твору, який має певні особливості змісту і форми. Жанри поділяються на епічні ( оповідання, повість, роман), ліричні ( вірш-роздум, романс, послання), ліро – епічні ( байка, балада, поема), драматичні ( комедія, водевіль, драма, трагедія).

„Енеїда” Котляревського – енциклопедія українознавства: докладні етнографічні описи вечорниць, поминок, похорону, назв ігор, страв, одягу, посуду, знаряддя праці, українські імена.



ЖАНР „Енеїди” Котляревського – ліро-епічна, травестійно-бурлескна поема.

Поемою вона називається тому, що це віршований великого розміру твір, в якому зображені значні події, яскраво розкрито людські характери, присутній глибокий психологізм.



Епічна – бо в ній говориться про людей, їхні вчинки, переживання та боротьбу в розповідній формі.

Травестійна – бо автор перевдягнув античних героїв Вергілієвої „Енеїди” в українське вбрання, переніс їх в історичні умови саме українського життя, зокрема побуту козаків – запорожців, українського панства, чиновників та простого люду.

Бурлескна – бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливому, знижувальному тоні.

ТЕМА: змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст. – початку XIX ст. різних верств населення. «Поема Котляревського – самобутній і глибоко національний твір, де старовинних троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва XVIII ст., в каптани й мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси «характерного роду» - духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило собою Вергілієвих олімпійців» (М.Рильський).

Ідея: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного способу життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок і водночас уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ, Евріал).

ОСНОВНА ДУМКА: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства кінця XVIII ст. – початку XIX ст..


І.Котляревський. Соціально-побутова драма “Наталка Пол­тавка“ - перший твір нової української драматургії. Торжество народної етики. Наталка як уособлення кращих рис української жінки. Роль і функція пісень у драмі.

ТЕМА: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу (XIX ст.)

ІДЕЯ: сільського ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.

ОСНОВНА ДУМКА: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.

ЖАНР:автор визначав свій твір як «малоросійську оперу»; соціально-побутова драма.

Аналіз п’єси:


  • «праматір українського народного театру» (І.Карпенко-Карий);

  • написана у стилі класицизму;

  • персонажі: немає позитивних чи негативних, головна героїня – Наталка (енергійна, добра); мати – Горпина Терпелива, Микола, Петро, виборний Макогоненко, Тетерваковський.

  • соціально-побутовий конфлікт;

  • у п’єсі є 22 пісні – для розкриття характерів за змістом: ліричні («Віють вітри, віють буйні»); історичні («Гомін, гомін, гомін по діброві»); бурлацькі («Та йшов козак з Дону»); сатиричні («Всякому городу нрав і права»); жартівливі («Дід рудий, баба руда»). Автором музики є М.Лисенко;

  • сковородинівські мотиви у п’єсі: доброчинність природної людини; «сродність» як основа життя; моральна людина як основа зміни світу на краще.

ВИСНОВОК: насичена елементами сентименталізму, п’єса пробуджує в читача «довічну правду духовної краси», її сила в «простоті, в правді і, найголовніше, - в любові автора до свого народу» (І.Карпенко-Карий).

Література кінця XVIII ст. – початку XX ст. Іван Котляревський

Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Кого вважають зачинателем нової української літератури?

А). І. Вишенського; Б). Т. Шевченка; В). М. Шашкевича; Г). Г. Сковорода; Д). І Котляревського.



2. Вихід друком якого твору сповістив про народження нової української літератури?

А). «Енеїди» І. Котляревського; Б). «Наталки Полтавки» І. Котляревського;

В).«Кобзаря» Т. Шевченка; Г). альманаху «Русалка Дністрова»;

Д). «Марусі» Г. Квітки – Основ’яненка.



3. Кому належать подані поетичні рядки про І. П. Котляревського?

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

А). М. Шашкевичу; Б). Т. Шевченку; В). І. Франку; Г). Лесі Українці; Д). П. Кулішу.



4. Кого у творі «Енеїда» І.П. Котляревський описує, використовуючи подані епітети і порівняння: «моторний,… проворний», «гострий, як на бритві сталь»?

А) Турна; б) Евріала; в) Низа; г) Зевса; д) Енея.



5. Про кого з персонажів поеми І.П. Котляревського «Енеїда» йдеться?

…Тоді кружляв сивуху,

І оселедцем заїдав.

Він, сьому випивши восьмуху,

Послідки з кварти виливав.

А) про Енея; б) про Зевса; в)про Евріала; г) про Латина; д) про Низа.



6. Хто з героїв поеми І.П. Котляревського «Енеїда» каже побратиму, який вирішив пробратись у ворожий табір: «З тобою рад в огонь і в воду, на сто смертей піду з тобой»?

А) Евріал; б) Низ; в) Турн; г) Еней; д) Латин.



7. Хто з персонажів поеми І.П. Котляревського «Енеїда» виголошує слова?

Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

А) Еней; б) Латин; в) Турн; г) Низ; д) Евріал.

8. Хто дає таку характеристику Наталці ( п’єса І Котляревського «Наталка Полтавка»): « Золото – не дівка!Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших…»?

А) Виборний; б) Петро; в) Микола; г) Возний; д) сусід Наталки.



9. хто з персонажів п’єси «Наталка Полтавка» так нарікає на свою долю: «Один живу на світі, як билинка на полі. Сирота – без роду, без племені, без талану, без приюту…Що робить – і сам не знаю. Був у городі, шукав місця, але скрізь опізнився»?

А) Микола; б) Петро; в) Виборний; г) Возний; д) один з епізодичних персонажів.



10. Хто з персонажів п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» пропонує всі свої гроші засватаній дівчині, щоб нелюб не докоряв їй своїм багатством?

А) Микола; б) Петро; в) Виборний; г) один з епізодичних персонажів; д) далекий Наталчин родич.



11. Хто з богів у поемі І. Котляревського «Енеїда», одержавши хабара, зібрав підвладні йому вітри і «звелів поганій буть погоді»?

А) Юпітер; б) Венера; в) Зевс; г) Нептун; д) Еол.



12. Укажіть рік виходу у світ перших частин «Енеїди» І. Котляревського:

А) 1701 р.; б) 1789 р.; в) 1798р. ; г) 1878 р; д) 1879 р.



13. Укажіть жанр «Енеїди »І. Котляревського:

А) драма – феєрія; б) роман у віршах; в) пригодницька поема;

г) соціально – побутова поема; д) травестійно – бурлескна поема.

14. Виберіть ім’я письменника, твір якого є одним із джерел «Енеїди» І. Котляревського:

А) Гомер; б) Овідій; в) Аврелій; г) Вергілій; д) Плутарх.



15. Еней мандрує до пекла, щоб …

А) зустрітися з батьком; б) задовольнити цікавість; в) відвідати свого дідуся;

г) випробувати власні сили; д) побачити кохану Дідону.

16. Укажіть, який конфлікт лежить в основі п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка»:

А) любовний; б) екологічний; в) етико – психологічний;

г) соціально – побутовий; д) громадянсько – політичний.

Тестові завдання з вибором кількох правильних відповідей ( 1б)

17. Вкажіть твори І. Котляревського:

А) «Сватання на Гончарівці»; б) «Наталка Полтавка»; в) «Енеїда»;

г) «Конотопська відьма»; д) «Москаль - чарівник»; е) «Катерина»; є) «Маруся».

18. які ознаки притаманні творчості І. Котляревського?

А) слідування правді в зображенні історичного минулого і сучасного йому національного життя;

Б) пройнятість творчості письменника оптимізмом, гуманністю, душевним благородством;

В) використання елементів просвітительського реалізму;

Г) відступ від правди життя на користь зображення ідеальних героїв;

Д) байдужість до суспільних проблем;

Е) пройнятість творчості письменника трагічним відчуттям наближення кінця світу.

19. Які риси характеру притаманні Наталці (п’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка»)?

А) вірність у коханні; б) доброта; в) любов до матері; г) здатність до самозречення;

Д) безвольність; е) конфліктність; є) надмірна чутливість.

20. Художнім вираженням яких ідей є поема І. Котляревського «Енеїда»:

А) ідей гуманізму; б) ідей анархізму; в) ідей моральності; г) ідей справедливості;

Д) ідей природної рівності між людьми; е) ідей свободи совісті;

є) ідей беззастережного виконання наказів старших.





1 пікінери — регулярні полки російсь­кої армії — відразу після знищення Запорізької Січі

2 Зображені на щиті Енея персонажі українських народних казок розміщені й відповідно названі залежно від їх популярності — від Івасика-Телесика до нині зовсім забутого, взятого з перекладних лицарських романів Марципана (у Вергілія – герої-воїни та полководці Римської держави., головна ідея - ідея звеличення Риму та сучасного Вергілієві правителя Октавіана Августа)




Каталог: materialu -> ukrlit
ukrlit -> Микола Гурович Куліш (драматург світового рівня)
materialu -> Тема. Франц Кафка. Новела «Перевтілення». (4 год.)
materialu -> Контрольна робота з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів заочної форми навчання
materialu -> 4 Займенник
materialu -> Картка обліку об’єкту перспективного педагогічного досвіду
materialu -> Створення портфоліо учня – сучасна форма контролю навчальних досягнень учнів з іноземної мови в початкових класах
ukrlit -> Микола Хвильовий
materialu -> Складносурядне речення


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Іван Котляревський iconІван Петрович Котляревський Біографія І літературна діяльність
Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р у Полтаві в родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені...
Іван Котляревський iconКотляревський іван петрович
Рід Котляревських належав до найдавніших І найповажніших вихідців із Запорозької Січі. Іван Петрович нараховував у ньому не менше...
Іван Котляревський iconПлан іван Петрович Котляревський. Іван Якович Франко. Ліна Костенко. Марко Вовчок. Микола Григорович Хвильовий. Олександр Петрович Довженко. Ольга Кобилянська. Панас Мирний. Пантелеймон Куліш. Тарас Шевченко
...
Іван Котляревський iconЛітературна вікторина «Іван Петрович Котляревський»
Львівський державний обласний центр народної творчості І культурно-освітньої роботи
Іван Котляревський iconКотляревський Іван Петрович
Полтава — †10 листопада (29 жовтня ст ст.) 1838, там же) — український письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української...
Іван Котляревський iconЧеркаси 2010р. Сміх людський – чудесна штука
Новий етап у розвитку сміхової культури започаткував Іван Котляревський. Своєрідність його «Енеїди» проявляється в широкому використанні...
Іван Котляревський iconБіографія: Іван Котляревський (1769-1838)
Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один із співучнів Котляревського згадував...
Іван Котляревський iconОлена Апанович гетьмани україни
Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722);...
Іван Котляревський iconПереднє слово українець з доби відродження
Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722);...
Іван Котляревський iconІ. Котляревський (малюнок Т. Г. Шевченка) Дитячі роки Івана Котляревського Біографія



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка