Іван Лучук позичена дримба



Сторінка2/8
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Частина ІІ (Канон досконалості)
Розділ 38
Вища досконалість не прагне досконалості,

Тому вона досконала.

Нижча досконалість прагне досконалості,

Тому вона не досконала.

Вища досконалість – у недіянні,

Але ніщо не залишається нездійсненим.

Нижча досконалість – у діянні,

Але не здійснює нічого.

Вища людяність дієва у недіянні.

Вища справедливість причини має діяти.

Вища ритуальність взаємності не має,

Тож мусить задля діяння вживати батога.

Тому-то досконалість приходить після втрати Дао,

Людяність – після втрати Де,

Справедливість – після втрати людяності,

Ритуальність – після втрати справедливості.

Ритуальність втрачає довіру та відданість,

Знаменує початок усякого безладу.

Це квіточки Дао, початок невігластва.

Шляхетна людина йде до суттєвого,

Відсторонена від нікчемного.

Вона збирає плоди, а не зриває квіточки.

Вона надає перевагу першому

І відмовляється від другого.

Розділ 39
З давніх-давен вони перебувають в єдності!

У єдності Небо стало прозорим, Земля – спокійною,

Дух – чутливим, Долини – квітучими, –

Так зародилося все живе.

У єдності знать і правителі ставали взірцем світовим.

Ось із чого твориться єдність.

Якщо Небо не прозоре, воно руйнується.

Якщо Земля не спокійна, вона розколюється.

Якщо Дух не чутливий, він нищиться.

Якщо Долини не квітучі, вони стають пустелями.

Якщо усе живе не родиться, воно зникає.

Якщо правителі та знать не є взірцем, то будуть скинуті.

Незнатні є основою для знатних, низьке – основа для високого.

Правителі та знатні є деколи самотніми, нещасними.

Буває це тоді, коли вони основ своїх не бачать у незнатних.

Хіба ж це не помилка?

Як колісницю розібрати, від неї не залишиться нічого.

Не прагни сяяти, немов чудова яшма, не будь твердим, мов камінець.

Розділ 40
Змінитись може все під впливом Дао,

Властивістю Дао є м’якість.

У світі все народжується у Бутті,

Буття ж народжується з Небуття.

Розділ 41
Вищі люди, дізнавшись про Дао,

Прагнуть наслідувати його.

Звичайні люди, дізнавшись про Дао,

Частково наслідують його, частково ні.

Нижчі люди, дізнавшись про Дао,

Відкрито висміюють його.

Якби із нього не глузували,

То це було б не Дао.

Тому віддавна кажуть так:

Хто осягає Дао, схожий на темного;

Хто проникає в Дао, схожий на зрадника;

Хто здіймається до висот Дао, схожий на заблуду.

Вища досконалість здається простою.

Вища мудрість здається нікчемною.

Велика доброчинність здається злочинною.

Велична досконалість здається потворною.

Справжня щирість здається облудною.

Велетенський квадрат не має кутів.

Великого глека довго ліпити.

Потужний звук нечутний для вуха.

Гігантський образ не має форми.

Велике Дао приховане й безіменне,

Лише воно – дороговказ

На шляху до Досконалості.

Розділ 42
Дао породжує Одне,

Одне породжує Два,

Два породжують Три,

Три породжують усе суще.

У сущому – жіноче начало Їнь

І чоловіче начало Ян,

Оточені вони енегрією Ці.

Зневажене й відкинуте людьми –

Самотність, занедбаність, нещастя –

Перебирають на себе правлячі гуни та вани.

Що більше ми втрачаємо,

То більше набуваємо;

Що більше набуваємо,

То більше ми втрачаємо.

Наставлений колись, я наставляю так:

“Жорстокому та сильному

Природною не вмерти смертю”.

Я цим керуюся у власній настанові.

Розділ 43
У Піднебесній найм’якіше

Є переможцем найтвердішого.

Небуття проникає повсюдно.

Я відаю користь Недіяння.

У Піднебесній немає нічого понад вчення,

Якому слова не потрібні,

Щоб доносити користь Недіяння.

Розділ 44


Що ближче – слава чи життя?

Що цінніше – життя чи багатство?

Що важче – згубити чи здобути?

Хто пристрасний надміру, багато втратить.

Хто накопив надміру, не злічить збитків.

Хто міру знає, той не звідає невдачі.

Хто відає межу, уникне небезпеки

І проживе доволі.

Розділ 45
Велика Досконалість схожа на Недосконалість,

Та дія її безмежна.

Велика Повнота схожа на Порожнечу,

Та дія її невичерпна.

Велика Прямота схожа на Кривизну.

Велика Дотепність схожа на Недолугість.

Великий ритор схожий на заїку.

Швидка ходьба перемагає холод,

Спокійний безрух долає спеку й жар.

Зі спокоєм стабільність – творять

Порядок у країні.

Розділ 46


Коли присутнє у країні Дао,

То коні здобрюють родючі ниви.

Коли відсутнє у країні Дао,

То коней на заставах дальніх випасають.

Немає більшого нещастя,

Ніж незнання межі своєї хоті.

Немає більшої біди,

Ніж пристрасть до багатства.

Хто вміє вдовольнитися наявним,

Той завжди буде мати втіху.

Розділ 47
Не полишаючи рідного дому,

Знаю весь світ.

Не визираючи крізь вікно,

Бачу Небесне Дао.

Що далі відходжу щось осягати,

То менше щось пізнаю.

А велемудрий не рушає з місця,

Та знає все.

Не споглядаючи,

Він бачить сутність сущого.

Не діючи,

Він досягає успіху.

Розділ 48
Хто вчиться щодня,

Той накопичує знання.

Хто служить Дао, той постійно

Свої бажання та потреби зменшує.

У зменшенні своїх потреб

Недіяння плекається.

У світі не знайти чогось такого,

Чого Недіяння здійснити не змогло б.

І управління світом завжди

Недіянням вершиться.

А хто на діяння візьметься уповати,

Ніколи Піднебесною не зможе керувати.

Розділ 49
Велемудрий не має звичайного серця,

Серце його вміщає тьму-тьмущу сердець.

І добрим я чиню добро, недобрим теж чиню добро –

Так виховується доброчинність.

Я щирим вірний і нещирим вірний –

Так виховується вірність.

Велемудрий у світі живе

Спокійно і безпристрасно,

До серця його стікаються думки людей.

Він сприймає людей як своїх дітей.

Розділ 50
Все родиться і все вмирає.

З людьми отак: із кожного десятка

Три йдуть до життя,

Три – до смерті,

А ще три вмирають через свої діяння.

Це відбувається тому, що люди

Велику пристрасть мають до життя.

Хто опанує шлях життя,

Вже не боїться стрічі з носорогом або тигром,

Вже не боїться зброї супостата.

Бо носорогові нема куди всадити рога,

А тигрові нема куди встромити кігтів,

Та й супостат не має де мечем рубнути.

У чім причина?

Відповідь проста –

Для велемудрого ніколи смерті не існує.

Розділ 51
Все суще шанує Дао,

Все суще цінує Де.

Все суще – породження Дао,

Все суще – здійснення Де.

Дао шановане, Де поціноване –

Титулів не прагнуть,

Природним шляхом йдуть.

Дао все породило,

Підтримало й зростило,

Плекало й наставляло,

Годувало й доглядало.

Породивши, не володіти;

Поставши, не пишатися;

Правлячи, не розпоряджатися –

Це і є сокровенне Де.

Розділ 52


У Піднебесної є початок,

Вважається він Матір’ю світу.

Хто здатен осягнути задум Матері світу,

Той зможе зрозуміти її дітей.

Смисл життя дітей у тому,

Щоб постійно триматися Матері,

Тоді вони уникнуть небезпеки.

Хто відкидає бажання та пристрасті,

Той не відчує втоми від турбот.

Хто ж піддається пристрасним потребам,

Той не врятується ніколи від нещасть.

Помічати найдрібніше –

Ознака проникливості.

Збереження м’якості –

Ознака сили.

Йти за сяянням Дао,

Осягнути його найглибинніший сенс,

Не наражати нікого на небезпеку –

Це і є втіленням сталості.

Розділ 53


Якби я володів знаннями,

То йшов би Великим Шляхом.

Єдиного остерігався б –

Лишень би не збитися з курсу.

Великий Шлях такий просторий,

Та людям до серця стежки навпростець.

Якщо буяє розкіш у палаці,

Тоді поля зарослі бур’янами

І по коморах вітровій гуляє.

Це в тих, хто носить злототкані шати,

А при боках гартовані мечі,

Хто стримання у їжі та питві не знає.

Таке злочинне марнославство

Нічого спільного не має з Великим Дао.

Розділ 54
Добрий фундамент не руйнується,

А добре виховання не втрачається,

Якщо сини та внуки

Приносять жертви предкам.

Де досконалість у собі плекають,

Там справжньою вона стає.

Де досконалість у сім’ї плекають,

Там повною вона стає.

Де досконалість в селищі плекають,

Там щедрою вона стає.

А де досконалість в державі плекають,

Довершеною там вона стає.

Поглянувши на себе, можеш зрозуміти інших;

Поглянеш на одну сім’ю, то зрозумієш інші сім’ї;

На селище одне поглянеш, то зрозумієш інші;

Поглянеш на державу, пізнаєш цілий світ.

Завдяки цій вервечці

Я знаю цілий світ.

Розділ 55
Хто містить в собі досконалість Де,

Той схожий на немовля.

Отруйні комахи чи змії його не вжалять,

Хижі птахи чи звірі його не розтерзають.

Тіло у нього ніжне і м’язи м’які,

Але він тримається стійко.

Не знаю статі його – чоловіча вона чи жіноча?

Голос його цілоденно звучить, не стихаючи,

Чути гармонію в голосі тому.

Знати гармонію – жити усталено.

Жити усталено – бути просвітленим.

Наповненість життя приносить щастя,

Проте коли життєвим струменем керує розум,

Тоді трапляється насилля.

Хто сил накопичив роками багато,

Розтратить їх вмить, як спротивиться Дао.

А хто проти Дао повстане зухвало, то згине конечно.

Розділ 56


Той, хто знає, не говорить.

Хто говорить, той не знає.

Якщо стишити радість його, браму його причинити,

Якщо притупити його, звільнити його від хаосу,

Якщо осягнути його проміння, уявити себе пилинкою –

Це й буде воно, найсокровенніше.

Його не отримаєш, воно надто близько.

Його не отримаєш, воно надто нереальне.

Його не отримаєш, воно надто гостре.

Його не отримаєш, воно надто страшне.

Його не отримаєш, воно надто дрібне.

Ось чому Воно – найдорожче у світі!

Розділ 57
Країною править справедливість.

На війні перемагає хитрість.

Піднебесна переходить у володіння – недіянням.

Звідкіля я це знаю?

А от звідкіля!

Що більше обмежень і заборон у країні,

То люди бідніші.

Що зброя гостріша в населення,

То частіше трапляються сутички.

Що розвиненіші мистецтва й ремесла в народі,

То кращі виходять в умільців предмети.

Що більше законів і постанов видається в країні,

То більше з’являється різних злочинців.

Тому наймудріший сказав:

“Якщо я не дію, народ міняється сам собою.

Якщо я спокійний, люди виправляються самі.

Якщо я менеше втручаюся в їхні справи,

Вони все більше багатіють.

Якщо я поводжусь безпристрасно,

Люди стають щирішими”.

Розділ 58
Коли влада править спокійно,

Люди стають щирішими.

Коли влада править суворо,

Народ стає нещасним.

О нещастя! Це опора щастя!

О щастя! У ньому нещастя!

Хто знає – де межа між ними?

Вони ніколи не постійні.

Справедливість стає несправедливістю,

Добро – злом.

Люди віддавна заведені в оману.

Ось чому велемудрий є справедливим

І нічого ні в кого не відбирає.

Він безкорисливий і не шкодить іншим.

Він правдивий і не чинить злого.

Він сяє, та нікого не засліплює.

Розділ 59
В управлінні людьми та служінні Небу

Немає кращого взірця,

Аніж прихований першопочаток.

Прихований першопочаток –

Це шановане усталене Де.

Шановане усталене Де –

Непереможне, бо знає власні межі.

Знати власні межі – означає

Мати свою державу.

Праоснова держави існує вічно,

Має довгий корінь і міцне стебло,

Що ведуть до віковічного Дао.

Розділ 60
Правління великою країною

Нагадує приготування страви із дрібних креветок.

Якщо Піднебесною правити згідно з Дао,

Злі духи не зможуть діяти.

Злі духи не тільки не зможуть діяти,

А теж не зможуть завдавати шкоди людям.

Проте і велемудрий

Не буде завдавати духам шкоди.

Оскільки шкоди не чинитимуть навзаєм,

То їхні Де зіллються.

Розділ 61
Велике царство – мов низовина,

Куди стікаються ріки.

Це Піднебесної осердя,

Це Праматір її.

Їнь завжди звитяжить Ян своїм спокоєм,

Їнь у спокої лежить нижче від Ян.

Тому велике царство

Привертає до себе мале царство

Тим, що ставить себе нижче від нього.

А мале царство

Привертає до себе велике царство

Тим, що стоїть нижче від нього.

Привертають до себе тим,

Що ставлять себе або стоять нижче від інших.

Нехай велике царство прагне більшого,

Ніж просто забезпечити достаток.

А мале царство

Хай прагне лишень служити людям.

Тоді обидва бажане отримають.

Великому належить бути внизу.

Розділ 62
Дао – велична основа всіх речей.

Воно є джерелом священним для добрих людей,

Воно є притулком для поганих людей.

Гарними словами здобувається довіра,

Добрими вчинками здобувається шана.

Чого ж бокувати від поганих людей?

Коли возсідає на трон правитель

Або призначають трьох радників його,

Не даруйте їм яшмових жезлів і кінних квадриг,

А вручіть їм Шлях Дао,

Яким би вони керувалися.

Чому в давнину цінували Дао?

У давнину люди не прагнули багатства,

І людям пробачалися провини.

Шанували Дао в Піднебесній.

Розділ 63


Перебувай у недіянні, наставляй без слів,

Знаходь смак там, де його нема.

Значне та численне

Складається з незначного та нечисленного.

На гнів чи зло відповідай Де.

Подолання важкого починається з легкого,

Здійснення великого починається з малого,

Бо у світі важке складається з легкого,

А велике – з малого.

Велемудрий ніколи не прагне величі,

Тому стає величним.

Хто багато обіцяє,

Не заслуговує довіри.

Хто легковажить всім,

Того труднощі переслідують.

Велемудрий до кожної справи ставиться як до нелегкої,

Тому не зазнає невдачі.

Розділ 64


Те, що у спокої, легко втримати.

Не виявлене легко стримати.

Дій там, де ще нічого нема.

Незначне легко розсіяти.

Наводити лад берися, коли ще все гаразд.

Бо велике дерево виростає з маленького паростка,

Дев’ятиповерхова пагода виростає зі жменьки землі,

Подорож у тисячу лі починається з першого кроку.

Втручаючись у щось, його руйнуєш.

Утримуючи щось, його втрачаєш.

А велемудрий, перебуваючи в недіянні,

Нічого не руйнує.

Нічого силою не втримує,

Тому нічого й не втрачає.

Коли успіх у справі близький,

Люди через поспіх зазнають невдачі.

Хто виважено починає і завершує виважено,

Отримує успішний результат.

Велемудрий стримує пристрасті,

Йому без потреби рідкісні речі.

Він вчиться не повчати інших,

А вчиться вміння володіти собою

І йти тим шляхом,

Яким йдуть інші люди.

Він йде природним шляхом,

Перебуваючи в недіянні.

Розділ 65
У давнину всі ті, хто йшов за Дао,

Не прагнули освіти для народу,

А в темноті його тримали.

Бо ж складно правити народом,

Осяяним промінням знань.

Правління у країні з освіченим народом

Приносить лиш самі нещастя.

Якщо країна з неосвіченим народом,

Правління в ній приносить щастя.

Хто ці дві істини засвоїв,

Слугує прикладом для інших,

А це веде до Де.

А воно таке глибоке!

Розпросторюється вшир!

Із ним усе до витоків вертається,

В гармонії зливається.

Розділ 66
Володарями всіх гірських потоків

Стають річки й моря,

Бо в низині лежать.

А велемудрий, ставлячи себе від інших нижче,

Вивищує себе над усіма.

А велемудрий, ставлячи себе позаду інших,

З’являється попереду усіх.

Хоч велемудрий постає поверх народу,

Та він не є для нього тягарем.

Хоч велемудрий і попереду стає,

Йому ніхто не дорікає.

Усі його шанують,

Бо він не бореться ні з ким,

Та й з ним ніхто боротись не береться.

Розділ 67
Усі на світі кажуть,

Що Дао моє настільки велике,

Що ні на що не схоже.

Якби воно було схоже на щось,

То стало б мізерним.

Є в мене три коштовності,

Я їх дбайливо бороню:

Перша – милосердя,

Друга – ощадність,

Третя – непрагнення бути першим.

Завдяки милосердю я відважний,

Завдяки ощадності я щедрий,

Завдяки непрагненню бути першим

Я можу стати мудрим лідером.

Бути відважним без милосердя,

Щедрим без ощадності,

Першим без поваги до наступників –

Вірний шлях до загибелі.

Хто в милосерді веде війну, перемагає,

А фортеці, створені ним, неприступні.

Небо його рятує, милосердя – оберігає.

Розділ 68


Найкращий воїн не схожий на воїна.

Найкращий боєць не впадає в лють.

Найкращий завойовник не вирушає в похід.

Найкращий працедавець скромніший, ніж працівники.

Це я називаю досконалістю Де, що стримана в дії.

Це – сила, що людьми керує.

Це означає – наслідувати природу

І наслідувати прадавній початок.

Розділ 69
Бувалі військові стратеги міркують так:

“Я не смію бути господарем, краще буду гостем”,

Тобто: “Не наступатиму ні на вершок, краще відступлю на крок”.

Це називається дією в недіянні,

Ударом без зусилля,

Утриманням в покорі без насилля.

Немає більшої помилки,

Ніж зневажати ворога.

Хто зневажливо ставиться до суперника,

Той розтрачає марно мої коштовності.

Коли війська зійдуться в битві,

Те військо переможе,

Яке за успіх більше вболіває.

Розділ 70


Мої слова й думки

Легко зрозуміти й легко здійснити.

Але цього чомусь ніяк не можуть осягнути.

У словах є початок,

У предметах є основне.

Саме цього люди не знають,

Тому вони не знають і мене.

Небагато тих, хто мене розуміє,

А це означає, що є що в мені цінувати.

Тому-то велемудрий схожий на того,

Хто носить одяг із грубих тканин,

А на грудях має яшмову прикрасу.

Розділ 71
Хто знаннями володіє, а неука вдає,

Той чинить мудро.

Хто знань не має, а вченого вдає,

Той хворий.

Хто має хворобу і хворим вважає себе,

Той не хворий.

Велемудрий не хворий.

Бо коли він і хворий, то вважає себе таким,

Тому він не хворий.

Розділ 72


Коли народ втрачає повагу до правителів,

Наступає велика гроза.

Не гнобте народ,

Не ставтесь до нього презирливо.

Зневажають того,

Хто інших зневажає.

Тому велемудрий знає і любить себе,

Але не виставляє й не возвеличує себе.

Він відкидає друге

Й надає перевагу першому.

Розділ 73
Хто сміливий і войовничий – гине,

Хто сміливий і невойовничий – житиме.

Ці дві речі означають:

Перша – шкоду, друга – користь.

Небо невідь-чому ненавидить войовничих.

Пояснити це складно і мудрому.

Небесне Дао не бореться, але перемагає;

не говорить, та вдало відповідає;

не запрошене, та завжди приходить;

не докладає зусиль, та вміло все впорядковує.

Небесна мережа широка й не щільна,

Та в ній ніщо не зостається не доглянутим.

Розділ 74
Як люди не бояться смерті,

То чи можливо їх залякати стратами?

Якщо зухвальців ми спіймаємо і знищимо,

Це спонукатиме людей боятись смерті.

Хто ж після цього

Відважиться на злочин?

Кат головний виконує страту,

Страчувати замість нього –

Це все одно, що рубати дерева

Замість старшого дроворуба.

Хто замість майстра візьметься за страту,

Поранить сокирою руку собі.

Розділ 75
Народ голодує тому,

Що влада накладає великі податки.

Ось чому народ голодує!

Народом правити важко тому,

Що влада занадто діяльна.

Ось чому важко правити!

Люди смерть зневажають тому,

Що дуже прагнуть життя.

Ось чому вони смерть зневажають!

У нехтуванні життям

Виявляється справжня повага

До цінностей життя.

Розділ 76
Тіло немовлятка

Пружне та м’яке,

А тіло мерця

Тверде та застигле.

Усі істоти та рослини

При народженні м’які та ніжні,

А вмирають грубими та твердими.

Грубе та тверде –

Це те, що гине,

М’яке та ніжне –

Те, що вступає в життя.

Тверде та сильне йде з життя,

М’яке та слабке йде по житті.

Розділ 77


Небесне Дао

Нагадує натягування лука.

Що нижче опускається верхня частина,

То вище піднімається нижня частина.

Небесне Дао відбирає зайве

І віддає потребуючим.

На людському шляху навпаки:

У бідних відбирають останнє

І віддають багатим.

Хто віддає все зайве?

У світі це роблять ті,

Що наслідують Дао.

Тому велемудрий робить

І не користується зробленим,

Здійснює подвиги

І не прославляє себе.

Він шляхетний,

Адже не має пристрастей.

Розділ 78
У цілому світі

Немає нічого м’якшого й слабшого за воду.

Та в переборюванні твердого й міцного

Вона непереможна.

М’яке звитяжить над твердим,

Слабке звитяжить над могутнім.

Це всім відомо,

Та скористатись цим ніхто не може.

Тому велемудрий каже:

“Хто приймає на себе приниження країни –

Стає її повелителем,

А хто приймає на себе нещастя світу –

Стає його володарем”.

Правдиві слова

На свою протилежність схожі.

Розділ 79


По вгамуванні збурення

Залишаються наслідки.

Чи можна це добром назвати?

Тому велемудрий дає обітницю

Нікого не осуджувати.

Достойні люди прагнуть згоди,

Недостойні прагнуть вигоди для себе.

Небесне Дао до всіх прихильне,

Та перевагу надає достойним.

Розділ 80


Нехай держава буде малою,

А населення – нечисленним.

Нехай народ володіє знаряддями

Без видимого зиску.

Нехай ніхто ніколи не мандрує

Далеко від рідних осель.

Хто має човни й колісниці,

Не варто на них мандрувати.

Коли є узброєні воїни,

Не варто їх шикувати.

Нехай письмо повернеться до стану

В’язання вузликів.

Нехай їжа буде смачною, одяг – гарним,

Житло – зручним, життя – веселим.

Нехай видніються здаля будівлі сусідніх країн,

Хай чутно буде півнів спів і валування псів,

Сусіди хай не знаються й не сваряться довіку.

Розділ 81


Правдиві слова не звучать красиво.

Красиві слова довіри не варті.

Добрий – не красномовний.

Красномовний добрим не стане.

Тямущий – не всеобізнаний.

Всеобізнаний – не тямущий.

Велемудрий нічого для себе не хоче,

Живе для людей і все робить для них.

Небесне Дао творить добро

І нікому не шкодить.

Дао мудрого – діяння без боротьби.
Віршована версія Івана Лучука

(за підрядковим перекладом Володимира Чорнобая)
(2006)

Кримськотатарська


Абдулмеджид Ефенді


ДУША

(газель)
Тенетами мисливиці сердець моя душа

Обплутана, – і спокій втратила навік душа.


За нею назирці мандрує мій бентежний зір,

Хотів би вже забуть її, – та не дає душа.


Я мало не розсіявся, як вранішній туман, –

Та не зарадила ніяк мені моя душа.


Моєю кров’ю чорною впиватися облиш, –

Ридаю я згорьований, – проте мовчить душа.


Нехай би вже покинула нарешті сім небес,

Щоб над коханням зглянутись, – моя тремка душа.


Нехай би вже упилася кривавими слізьми,

Лишень не збайдужіла би, – моя жаска душа.


О, Творче Всемогутній! Мені допоможи –

Нехай смиренно слухає мене моя душа.


Печаль і туга крутяться весь час навкруг життя, –

І з ними притупцьовує Абдулова душа.


17.11.2002

Мамбет Аблялімов


ЧИ ТИ ДЛЯ ТОГО СТВОРЕНА?..
Кидають тінь твої пухнасті вії

На спогад дзюркотливих двох струмочків,

Що в горах жебоніли, золотії,

Краплини ловлячи з тонких листочків.


Рум’янець щік, як яблуко доспіле

З рожевим сонця відблиском ранковим;

На личенько, від щастя розпашіле,

Закралась мушка зерном кавуновим.


Під вигинами брів іскряться сяйва,

Тоненький стан – на заздрість всім усюдам,

Ти є вінцем краси, – тут спірка зайва, –

Про це відомо всім на світі людям.


Я при тобі на хвильку замовкаю,

Ніяк тобі не звірю таємниці,

Що вдень й вночі тебе на гадці маю, –

Пісні мої злітають, наче птиці.


Полуди з віч моїх падуть недобрі,

Свіча твоя пітьму жене за двері, –

Так будиться й зліта в твоїй подобі

Натхненна і крилата фея Пері.


На світі цім я вже прожив чимало,

Та ще краси такої не траплялось;

Чи ж то її на мене щось наслало,

Щоб серце повсякчасно спопелялось.


19.09.2002

Лужицька

Томаш Навка
ЗАКЛИК
хто знає всі дороги

що ведуть до життя?

хто будувати словом

хоче мости?

хто взагалі має право

підняти камінь?

а хто без лукавства

руку подасть?


все-таки кожен із нас –

як запалений гніт

у палаючім морі

історії!
хто нині заради слави

забува про людей!

хто сіє вітрець

і дивується звідки буря?
хто тільки говорить говорить

а липи тим часом валяться!

і на що ми чекаємо –

таж слова не замінять роботи!


все-таки

кожен із нас…



ПОРИВАТИСЯ
подихом пісні

бути так близько

до суті людської

й забути


як ми далеко

від себе


БІЛИЙ СОН
в мою кімнату зірка

упала і танцює

ховаючись у тіні

від місячного сяйва


я впевнений що то

не ти не ти адже

вітаєш просторінь

витаєш теплотою


так залишає зойк

безплідне сім’я



ПІСНЯ ВОСЕНИ
Останню пісню грає сопілка,

пісню минулого, пісню забутого…

Тьмяний пейзаж природи,

пустельні вулиці міста,

вивітрились думки.

Котре з мертвих облич відповість,

котре нам скаже тепер –

куди веде шлях?

Світло згаси,

дай своїм думам вільну дорогу.

Шукай відповідь там,

де початок питанням,

де їх кінець.

Пам’ятай, не забудь минулих пісень, –

з них виросте пісня нова.

Йди!


Останню пісню грає сопілка,

пісню минулого – і пісню майбутнього.


1981

Бенедикт Дирліх


ПОЕТИ
не можуть мовчати

коли більшість нічого не каже


Поети мусять ректи

щоб думки й почуття

не забрала мутна вода

ПРО ДЕРЕВА
кожне дерево –

це не тільки дерево


кожне дерево – рослина
але є теж ялина

персик або липа

кожне дерево свої плоди

приносить



ЗРАНКУ
Ти лиш покликала мене

а я вже висадив вікно

заліз до тебе й цілу ніч

залишитись у тебе можу


Тепер несу я у кишені

маленьку дольку твого серця

яку недавно відломив

ти спиш так ніби й не було нічого



ПО-РІЗНОМУ
Я до тебе прийшов,

як завше – летів.

Але ось як буває:

ти хочеш мене

навічно, а я

лише час коротаю.


1985

Франц Шен


ТРАУР
Німотно сумний

у білім халаті

по вулиці йду
Замислений
Істина роду

тяжко об мене б’ється


1991

Ружа Домашцина


МИСЛЮ
про себе всередині

тих які були і є

колись будуть моїми

сліди на снігу або ще десь

виглядатимуть наче дзвінкі

липи перед будинками


1991

Петр Тіманн


МІЙ СИНТЕТИЧНИЙ
Коли вже вона категоризує

все моє,


тоді попрошу її на майбутнє

називати мене цілим синте-

тичним Серб…ом.
1991

Німецька



ЖІНОЧІ ТАНЦІ

(сім середньовічних віршів)
1.

Неначе зимівлю, довгу ніч

Ми з радістю приймаєм.

Я і мій лицар любих віч

Милуємся навзаєм.
Як ми задумали цю річ,

Він сумніви всі вигнав пріч;

Щоб нас втішала палка любов,

Готов коханий знов і знов.



Дітмар фон Айсте

2.

Як двоє любасків в один ідуть танок,



Стріляють увіч оченята,

Зіницю бажа зрачок.


Стріляють увіч оченята,

Без думки про каяття

Розважають так молодята:

Лежати мені край тя.



Анонім

3.

Якби холодним джерелом



Ти з каменя текла,

А я буяв шумким ліском,

Спивав би тя до тла.
І годі мя спинити,

Любити буду й пити,

І вчора, і нині, і повсякчас

Блаженство вічне гряде на нас.



Анонім

4.

Ця зоря вечірня,



Глянь, зника в пітьмі.

Крале, ти так само

Никни при мені.
На іншого поглянь, злукав,

Це не твоя вина,

І що було між нами

Тоді ніяк ніхто не взна.



Дехто з Кюренберґу

5.

В травні це колись було: я раненько встав,



В садочок вирушив, бо там грати забажав,

Зустріти трьох нагоду мав

Дівиць і чути там їхній спів:

“Гарбалоріфа, гарба, гарбалоріфа, гарбалоріфа”.


Пахощ квітів, їх красу я в саду зіло відчув

Ще й дівчат предсладкі гласи там в саду почув,

Втіха серце залила так, що й мій полинув спів:

“Гарбалоріфа, гарба, гарбалоріфа, гарбалоріфа”.


Найкращу, найліпшу вибрав

Я із-проміж них,

Її обійняти забажав

І зразу затих,

Щоб поцілунком збити дих,

Вона ж співала: “Ні і ні,

Гарба, гарбалоріфа, гарбалоріфа”.

Герцоґ Йоганн фон Брабант

6.

Хочу смутки зупинить,



Хай нам більше не болить.

На луг, де цвіте земля,

Бадьоро кличу друга я.
Кажу тобі, що річ у тім:

Краще, друже, разом йдім,

Краще, друже, разом йдім.
Буде Ладонька моя

В затінку у солов’я,

Що мастак носить вінок

Й мати успіх у жінок.


Кажу тобі, що річ у тім:

Краще, друже, разом йдім,

Краще, друже, разом йдім.

Анонім

7.

Іду й не йду, і сплю й не сплю,



Забуть тебе незмога,

Твій образ оком скрізь ловлю,

Владарко серця мого.
У ліпоти суцвітті

За тебе кращої нема

На всенькім білім світі.

Анонім
22.01.2002

Фрідріх Шиллер


ОДА РАДОСТІ

(фрагмент)
Усеріться міліони,

най вас трафить ясний шляк.


19.09.2010

Ґотфрід Келлер


КОНФЕДЕРАЦІЯ
Хіба не може діамант створитись

У єдності могутній всепроникній,

У чистоті сяйливій сонцеликій;

У сув’язях невидимих іскритись?


Гінцям народів звідусіль з’явитись

Диктує серце в правоті незникній,

Любов до волі дасть сім’ї великій

У батьківщини суголосся влитись:


Чи міг би хто цю єдність розладнати?

Панове, пізно! це вже діамант,

Якого неможливо розпиляти!
Щасливий долі нашій випав фант,

Її єства ніяк не розв’язати:

Це вузол найміцніший, а не бант.
28.11.2001

Паула фон Прерадович


АВСТРІЙСЬКИЙ ГІМН
Гори, ріки і собори,

Краю рідного простори, –

Майбуття твоє сія.

Батьківщина духом дужих,

До краси чутливих дуже –

Наша славна Австрія!


Суперечливе минуле –

Славне, світле, дике, чуле.

В тебе вища місія, –

Буде серденьком могутня

Посеред Європи сутня –

Наша страдна Австрія!


Йди в нові часи сміливо,

Вільно, свято і зичливо,

Як одна міцна сім’я.

Братнім хором заспіває,

Клятву вірності приймає –

Наша люба Австрія!


13.07.1996

Райнер Марія Рільке


СТИГЛІ ЯБКА, ГРУШІ І БАНАНИ

(із “Сонетів до Орфея”, І: ХІІІ)
Стиглі ябка, груші і банани,

аґрест… Мовить тлінь і животінь

ними в роті… Відчуття примани…

На лиці дитиннім никне тінь


смакування; здалеку вони.

Ймення їм зникомі поглинанням?

Де слова були, зійдуть стіканням

соки вільні вглиб раптовини.


Як тоді найменувати плід?

Солодощ первинного згусання

плавно переллється в смакування,
щоб світліти, прозоріти від

двоїни сонцеземної тута:

о чуття, пізнання радість люта!
16.07.1996

Бертольт Брехт



БЕРЛІНСЬКИЙ РЕКВІЄМ





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Іван Лучук позичена дримба iconОлена Апанович гетьмани україни
Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722);...
Іван Лучук позичена дримба iconПереднє слово українець з доби відродження
Михайло Ханенко, правобережний гетьман (1669-1674); Іван Самойлович (1672-1687); Іван Мазепа (1687-1709); Іван Скоропадський (1708-1722);...
Іван Лучук позичена дримба iconІван Рябенко Біобібліографічний покажчик Суми – 2012 Передмова Біобібліографічний покажчик «Іван Рябенко»
Біобібліографічний покажчик «Іван Рябенко» має на меті вперше зібрати інформацію про публікації відомого краєзнавця Сумщини, голови...
Іван Лучук позичена дримба iconІван Багряний ( Іван Лозов’ягін) ( 1906 – 1963)
Павлович Багряний був членом Мистецького Українського Руху
Іван Лучук позичена дримба iconІван Максимович Піддубний (1871-1949)
Видатний український спортсмен, борець. Іван Піддубний 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі. Його називали «чемпіон...
Іван Лучук позичена дримба iconІван Якович Франко
Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша, то було власне почуття того обов’язку, а друга, то потреба...
Іван Лучук позичена дримба iconТема. Іван Багряний ( Іван Лозов’ягін). Життєвий І творчий шлях. Пригодницький роман «Тигролови». Тл : пригодницький роман

Іван Лучук позичена дримба iconІван Багмут До 100-річчя від дня народження
В 30-ті роки животворні традиції досвідчених митців слова підхоплюють І примножують молоді письменники. Серед них відомий український...
Іван Лучук позичена дримба iconЛинниченко іван Андрійович
Линниченко іван Андрійович (12. 10. 1857, Київ – 06. 1926, Сімферополь) – доктор російської історії (1894 р.), член-кореспондент...
Іван Лучук позичена дримба iconІван Багряний (Іван Павлович Лозов’ягін)
Мета: розкрити трагічну долю письменника-емігранта, дати учням уявлення про велику популярність творів І. Багряного за кордоном;...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка