Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка



Скачати 169.12 Kb.
Дата конвертації23.06.2017
Розмір169.12 Kb.




Ієромонах Роман Василь Шелепко

Засновник парафії храму

Преображення Господнього в Чорткові

Народився: 1969 р.

Помер: 2010 р.



Біографія ієромонаха Романа Шелепка
З отцем Романом Шелепком вперше ми зустрілися у Варшаві, в монастирі отців василіян на вул. Міодова, 16. Ми разом навчалися на «Папському теологічному факультеті». Відразу ми заприятелювали. Він мав щире серце, в якому завжди на кінець перемагала правда, справедливість і Божа воля. Отець Роман добре усвідомлював і бачив, що ліберальна теологія, яку ми були зобов’язані вивчати, може повністю знищити наше чернече і священиче покликання. Неодноразово плакав і його боліло серце, коли був безсильний через те, що мусить на лекціях слухати єретичне вчення і не може проти цього нічого зробити. Його боліло, що одногрупники приймають єресі як щось цілком очевидне, а його вважають релігійним фундаменталістом – фанатиком. Наприклад, нас вчили, що пророк Ілля не був взятий до неба, що це нібито легенда і що він нібито нормально помер. Також нас змушували вірити, що Мойсей не написав своїх книг і що слова Ісуса в Євангеліях є вигадками перших християн. Господь Ісус нібито такого не говорив. Ніхто за Ним не ходив з магнітофоном, а тому нібито не можемо знати, що насправді Він говорив! Також життя в монастирі було дуже світським і отець Роман страждав через це, що часто монахи довго до ночі дивляться телевізор і що його настоятелі примушують хоча б годину після вечері провести перед телевізором повним світських, часто і аморальних реклам.

Отець Роман мужньо боровся, але неодноразово хотів все лишити і відійти. Не бачив сенсу залишатися в такій темряві. Тоді йому най-більше допомагала спільна молитва і спільні розмови, які ми проводи-ли у вільний час. Всі монахи і настоятелі дивилися на нас як на білих ворон і неодноразово давали нам відчути, що якщо не будемо такими як вони, то це буде гірше для нас. Отець Роман мав щире, навіть дитяче серце і постійно відчував цей духовний і психологічний тиск. Це стало початком серцевої хвороби, яка все більше і більше прогре-сувала, тому що на неї не зважав. Згодом, коли ми були висвячені на священиків, тиск з боку співбратів і настоятелів ще більше зріс. За єдність з нами, за цю некомпромісну позицію по відношенню до окультизму (гомеопатія, акупунктура, віщування маятником, ліку-вання енергіями і подібне) і за те, що не погоджувався з єретичним ліберальним поглядом на Святе Письмо отець Роман постійно був психологічно і духовно переслідуваний своїми фальшивими спів-братами, священиками і зрадницькою церковною ієрархією. Неодно-разово у своїй простоті та щирості з ними сперечався про правду Євангелія, яку любив більше ніж себе. Такі духовні сутички завдавали йому глибокого внутрішнього терпіння. Однак, окрім нас та його ро-дини про це ніхто не знав. На наше прохання отець Роман взяв на себе хрест ігуменства в монастирі в Підгірцях. Знав, що це означає, знав, що його чекає духовний бій та внутрішнє терпіння. Однак, незважаючи на це в 2002 році разом з нами розпочав духовну обнову. Протягом трьох років нашими реколекціями пройшло приблизно 10 000 людей, більшість з яких правдиво навернулися. Якою ж була відповідь з боку настоятелів, церковної ієрархії та співбратів? Співбрати заздрили, але співпрацювати не хотіли. Настоятелі планували нас розділити і змусити мовчати. Церковна ієрархія хотіла нас виключити з Церкви, щоб не було свідків їхньої зради Христа, Святішого Отця і Церкви.

Хресна дорога розпочалася 1.8.2004 року. Без повідомлення, без-підставно і без офіційної процедури до монастиря приїхало близько 20 василіян (співбратів) і насильно намагалися нас і отця Романа вигнати з монастиря. Куди? Це їм було вже байдуже. Бог і люди, які були тоді на реколекціях, нам допомогли залишитися в монастирі ще хоча б на деякий час. Це був болючий етап в житті як отця Романа, так і в нашому. На кінець, нас всіх спільно так звано виключили з Ва-силіянського Чину – без доказів провини, без суду і без дотримування юридичної процедури! Цілий рік ми просили Конгрегацію Східних Церков зупинити свавілля генеральних настоятелів ЧСВВ. Конгрега-ція Східних Церков однак мовчала. Навпаки, разом з кард. Л. Гузаром наші генеральні настоятелі таємним листом звернулися до СБУ, щоб нас депортували з України. Бог засягнув і цього разу, СБУ не виконала підлу і незаконну вимогу церковної ієрархії! Після року прохань про справедливий судовий процес озвався найвищий суд Апостольської Сигнатури і прийняв наш рекурс. За це префекта Апостольської Сигнатури, монс. Помпеда, відкликали з посади і незабаром після цього він помер. Однак, судовий процес наші неприятелі зупинити вже не могли. Наш адвокат дуже наглядно доказав, що виключення з Чину було протизаконне, зінсценоване, без доказів і без дотримання юридичної процедури. На жаль, на кінець всім нам повідомили, що суду не буде і так без суду, без якихось доказів вини підтвердили наше виключення з Чину. Ця несправедливість і волаючий до неба злочин католицької ієрархії для отця Романа були найважчою раною прямо в серце, яку він важко переносив, і це аж до своєї смерті. Його особистий приятель, єпископ Іриней Білик, ЧСВВ, прийняв його до своєї єпархії і старався його підбадьорювати в несені хреста. Однак єретик Л.Гузар підло вигнав і його самого з його ж єпархії.

Отець Роман від цього часу нас постійно відвідував і часто говорив нам, як на нього за Христа і за нас нападають і примушують підписа-ти всілякі заяви проти нас і проти себе. Однак, він залишився вірним Христу і своєму сумлінню. Часто ми разом говорили і по телефону. Деколи плакав, деколи як мала дитина запитував, коли вже може по-мерти або кудись далеко піти, і там від усього відпочити. Ми підба-дьорювали його, щоб ще трохи потерпів. Неодноразово ми роздуму-вали, на яке свято Діви Марії було б найкраще померти, найкраще мучениками. Потім ми з цього сміялися. Одним з останніх ударів в його змучене серце було те, що наступило після оприлюднення наших єпископських свячень. Всі знали, що він є в єдності з нами. Які напади і яку ненависть через єдність з нами він мусів терпіти, знає лише Бог і він сам. Ми знаємо лише частково. Прикладом такого тиску для вас може бути ситуація на похороні отця Романа. Зі всіх братів, одногруп-ників (було їх приблизно 30), приїхали тільки три. Але і вони спільно з іншими священиками весь час концентрувалися на те, щоб на нас навіть не подивитися, тому що боялися того, що це міг хтось зауважи-ти і донести церковній ієрархії, що вони до нас проявили якесь людське відношення. Такий дух страху і терору панує на даний час в ЧСВВ і в УГКЦ.

Апостольський адміністратор Чортківської єпархії і його свяще-ники-підлесники весь час намагалися вигнати його з парафії і забрати в нього храм, який він, його родина і ми власноручно збудували. Люди отця Романа дуже любили і тому неприятелі Христа не могли забрати в нього храм. Тоді почали поступово «опрацьовувати» його найближчих парафіян і настроювати їх проти нього. Апостатичний (єретичний) провід УГКЦ дуже боявся, щоб о. Роман від нас не прийняв єпископське свячення і його храм не став центром духовного пробудження в Чортківській єпархії. В день перед своєю смертю мав відправляти Святу Літургію в монастирі в сестер в Чорткові, але настоятелька під впливом проводу Чортківської єпархії почала в його присутності нападати на владик з Підгірців. Отець Роман радикально став на боці Христа і не дозволив собі до серця засіяти отруту брехні і страху. Його щире дитяче серце перемогло!

Останніми тижнями він чим раз більше був готовий нести хрест, який йому Бог дав. Вже не питав нас по телефоні, як довго це ще буде тривати. Просто був радий, що в основних речах Христа не зрадив і на майбутнє дивився рішуче і з надією. Вже навіть не скаржився на інтриги співбратів і церковної ієрархії.

4.11.2010 року після 15:00, коли Господь Ісус Христос помер за наші гріхи на хресті, під час служіння Богу, щире і дитяче серце о. Романа Шелепка розірвалось від внутрішнього терпіння, прийнятого з любові до Христа. Похорон відбувся в першу суботу місяця. День, який належить Пречистій Діві Марії. Коли спускали його домовину в землю, небо над гробом прояснилося і всі побачили Божий знак! Церковні люди його не прийняли, але Бог його прийняв. Протоігумен василіян не дозволив його поховати на чернечому цвинтарі. Це не через те, що протоігумен не хотів, але через те, що Бог не хотів, щоб біля нього лежали ті, які Христа зраджують.

Дорогий отче Романе, вже тепер нічого тебе не болить. Вже ти вдома. Ти переміг. В цій хвилині мені не приходить ніщо інше, як тільки слова з книги Мудрості 4,7; 4,16-20; 5,1-7:

"Праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій. Він і після смерті докорятиме живучим безбожникам. Бо вони кінець мудрого бачать, але не розуміють, що Господь вирішив про нього і навіщо його забезпечив. Бачать і легковажать, але Господь з них сміятиметься. Він стрімголов кине їх, онімілих, стрясе їх аж до самих основ, і вони будуть знищені до останку; Будуть у болях, і пам’ять про них загине. В день обрахунку гріхів їхніх, вони прийдуть тремтівши, і беззаконня їхні проти них повстануть, і обвинуватять їх. Тоді праведник виступить з великою сміливістю, перед тими, що його гнобили та його труди ні за що мали. Вони його побачивши, збентежаться страхом жахливим і здивуються з несподіваного спасіння. Вони, каявшись, скажуть один до одного і, стогнавши в тривозі духу, промовлять: ‹‹Це той, кого ми колись на кпини брали і на предмет глузування. Які з нас дурні! Життя його вважали ми за божевілля, а смерть його – безчестям. Як же то його зараховано до синів Божих і частка його між святими? Отож, ми збилися з правдивої дороги і світло справедливості нам не світило, і сонце для нас не сходило! Ми наситилися стежками безза-коння й погибелі, проходили через пустині непрохідні, Господньої ж дороги – ми не пізнали››."

Події після смерті о. Романа

В неділю 7.11.2010 в церкві Преображення Господнього в Чорткові о 8:30 служилася Свята Літургія за покійного отця Романа. З якої при-чини служилася Свята Літургія владикою Маркіяном? Отець Роман був в єдності з нашим Правовірним Синодом єпископів. Він відкрито визнав католицьку віру і відрікся єресей Л. Гузара. Своє визнання надіслав нам і Святішому Отцю. Його волею було, щоб храм був монастирською церквою. Крім того в будуванні храму не брав участь пан адміністратор Д. Григорак, який тепер на нього претендує, але отець Роман і монахи з Підгірців. Тому владика Маркіян і мав ключі від о. Романа, які залишалися в Підгірцях. Після смерті брат покійного передав печатку і документи належному наступнику отця Романа, владиці Маркіяну.

На Літургії 7 листопада о. І. Сеньків створив конфлікт всередині церкви, коли хотів насильно проникнути під час Служби Божої до святилища і зупинити Святу Літургію. Сестри стали перед іконоста-сом і їх обов’язком було не дозволити йому осквернити святе місце. Він, однак, відкинув тетрапод і хотів насильно прорватися до святи-лища. Під час його нападу дійшло до травмування однієї з сестер. Його план, однак, не вдався. Літургія була докінчена. Ця Літургія була першим кроком до сповнення волі отця Романа і вірних йому парафіян. Виявилося, що між парафіянами було декілька зрадників, які обманом і маніпуляціями хотіли забрати церкву для себе і для апостатичного адміністратора Д. Григорака, а так зневажити пам’ять і заповіт покійного отця Романа. По Службі Божій присутні віруючі підписом підтвердили свою згоду з заповітом отця Романа. Одночасно визнали і бажання, щоб його наступником і новим парохом став владика Маркіян.

На другий день, у свято св. Димитрія, владики знову прийшли, щоб відправити о 08:00 Святу Літургію, а І. Сеньків знову намагався пере-шкодити їм в цьому. Владики сказали, що знаходяться в церкві закон-но і він мусів відійти. Служба Божа відбулася. Після Служби Божої було голосування і люди з парафії мали можливість вирішити, чи хочуть слідувати дорогою вірності правдивій католицькій вірі, або чи хочуть добровільно підпорядкуватися владі єресей і тих, які зрадили Церкву і Христа, але маскуються офіційністю. На Літургії були при-сутніми близько 20 сестер-монахинь, вірні з парафії і брат покійного зі своєю родиною.

Залишок тих віруючих, яких І.Сеньків зманіпулював на свою сто-рону, мав Літургію о 9:00. Літургії протягом тижня не відправлялися, сестри і віруючі молилися Молебень перед закритою церквою. В поне-ділок повернувся чортківський адміністратор Д.Григорак з закордону, а вночі з 8 на 9 листопада парафіянка зауважила, що в ночі включи-лося світло в храмі, а якісь чоловіки виносили деякі речі з церкви. Після цього вранці потім до храму прийшла міліція. Ключі від храму крім владики Маркіяна мав і пан Батрин. Пан Саган від нього взяв ключі і незаконно був поміняний замок від дверей храму з наміром забрати церкву і не дозволити законній громаді, щоб у своїм власнім храмі могла служити Літургію.

Це могли по праву зробити правовірні, але передбачали культурну поведінку і їм не спадало на думку, що хтось міг би здійснити такий піратський злочин. Без суду було змінено замок і так украдено у віруючих громади церкву. Якщо би ми це вчинили з своєю власною церквою і першими поміняли б ключі, то очевидно, що вони насильно виламали б двері і викликали б розпалювання релігійної нетерпимості. Щоб цього уникнути, ми обрали іншу дорогу – не відповідати насиллям на насилля. Ми не використали викрутки, щоб зламати замки і поста-вити там свої. Однак, домагаємося законного права на користування власним храмом. Після таких насильних дій з боку чортківського адміністратора і його спільників, розпочалась психологічна кампанія з метою вплинути на правовірних віруючих, щоб вони приєдналися до зрадників Церкви і зрадників отця Романа.

Громада з правовірним єпископом постановили мирним способом вирішити питання. Вони домагаються в державної влади, щоб в офіцій-ному порядку їм повернули ключі і щоб зупинили сутички, ненависть і незгоди. Кожен має можливість свобідно вирішити, на яку сторону стане. Законна громада, яка має правосильну печатку і документи на храм, запропонувала, що свою церкву, яка за законом їй належить, охоча надати для спільного користування. Урочисто пообіцяла, щоб друга сторона обрала собі такий час на недільну Літургію, який їй най-більше підходить, а законна громада тоді пристосується до їх вибору.

На жаль, друга сторона не виявляє бажання до взаємного діалогу і чинить беззаконня. Закони України про свободу совісті надають кож-ному громадянину України можливість свобідно обрати собі релігійну приналежність. Противники демагогічно стверджують, що УПГКЦ не є зареєстрована. На це відповідаємо: УПГКЦ є правосильною Като-лицькою Церквою, спадкоємницею мученицької Церкви, лише перед державою є ще в процесі реєстрації. Крім того, її єпископи є право-сильними католицькими єпископами, на відміну від апостатичних єпископів, які через апостазію самі себе виключили з Церкви. Папа з великим болем слідкує за цією внутрішньою кризою апостатичного керівництва і з надією дивиться на перші кроки реформи, які відбува-ються в Україні. Крім цього згідно закону України кожна громада має право сама собі обрати пастиря.



Іншою фразою агітаторів Чортківської єпархії є гасло: «Головне – послух!» На це відповідаємо:

  1. Віруючі мають слухатися правосильного католицького єпископа, а таким є владика Маркіян. Д. Григорак не є єпископом, лише священиком-апостатом, тоді як владика Маркіян є правовірним єпископом і правосильним адміністратором храму Преображен-ня Господнього. Цей заклик стосується непослушної сторони, яка підпорядковується Д. Григораку.

  2. Декілька років тому єпископ Іриней Білик просив, щоб його послухав один священик з Чорткова. Священик його не послу-хав. Єпископ наклав на нього церковні покарання, але він на них не зважав. Однак цей непослух священика Л. Гузар підтри-мував. Він сам не слухає ні Бога, ані Божі закони, але примушує слухати єресей, які ведуть до пекла.

  3. Єпископ І. Білик перед відходом до Риму вибрав своїм заступ-ником монаха Д. Григорака, який, отримавши владу, виступив проти єпископа і не дозволив йому навіть в монастирі відправ-ляти Святі Літургії.

  4. Віруючий зобов’язаний слухатися такого єпископа, який слухає Бога. Як це розпізнати? Ним є той, хто проповідує повне Єван-геліє і не проголошує єресей. Владика Маркіян проповідує повне Євангеліє, екс-кард. Л. Гузар і Д. Григорак проголошують єресі (див. книгу «Бесіди...»). Тому перед Богом віруючий зобов’я-заний послухати владику Маркіяна. Це – правдивий послух. Владика Маркіян є в повній єдності з Святішим Отцем. Святий Василій каже, що правдивим послухом є те, що віруючі не сміють слухати нікого, хто не слухає Бога. «Вівці за чужим не підуть – втечуть вони від нього» (пор. Ів. 10). Що стосується єресей, яких допустився екс-кардинал Л. Гузар і апостатична ієрархія, то святий Василій про це каже: «Від єретиків втіка-ємо, як від безбожних, і кидаємо на них анатему. Їхніх зборищ, на які вони сходяться, оминайте!»

На даний момент громада з правовірним єпископом постановила офіційно вирішити питання. Якщо їм протизаконно заборонятимуть входити у їх власний храм, то вони будуть відправляти Літургії перед храмом.

Визнання віри


Коментар
Через те, що християнство виставлене духу світу, який заперечує суть спасительної віри, наш Правовірний Синод єпископів закликав єпископів України, за винятком єпископа Іринея Білика, який не займає керівної посади, визнати віру. Всі єпископи прилюдно зреклися віри, зрадили Христа і на них впало Боже прокляття, т.зв. анатема згідно Гал.1,8-9: «Коли хтось вам проповідував би іншу євангелію, нехай буде проклятий». Ми нікого не виключали з Церкви, але вони самі себе виключили. Отець Роман, як священик, не був закликаний визнати віру. Однак, він активно і добровільно віру визнав і своє визнання вислав нам, правовірним єпископам, з проханням, щоб про його визнання віри повідомили Святішого Отця. Отець Роман помер як правовірний священик, який визнав основні правди віри, які є умовою спасіння і вічного життя. Нехай кожен з вас, дорогі парафіяни, живе і вмирає в такій спасительній вірі. Він ясно визнав, що Ісус помер за його гріхи і воскрес з мертвих, а це реально та історично.

Він ясно визнав, що ні в кому іншому нема спасіння, лише в Ісусі Христі, на відміну від багатьох єретичних теологів та єпископів, які вважають поганство рівноцінною дорогою до спасіння, а це – єресь.

Він чітко осудив гомосексуальну активність як гидоту і смертельний гріх, на відміну від екс-кард. Л. Гузара і з’єднаних з ним єпископів.

Отець Роман отримав ліценціат з теології і протягом навчання був виставлений сучасним єретичним впливам, які є частиною т.зв. історично-критичної теології. Він сам з ними ніколи не з’єднувався і у своєму визнанні віри прилюдно від них відділився.

Також він відділився від фальшивої інтерпретації Nostra Aetate і т.зв. духа Ассижу, який фальшиво стверджує, що християнство і поганство є альтернативними дорогами до спасіння, а це, однак, є єрессю. До спасіння веде лише спасительна віра, яка поєднана з прийняттям Ісуса Христа за свого єдиного Спасителя.

Він явно відділився від всіх форм магії та віщування, а також і від духа Нью Ейдж, який інфікує сучасних теологів та ієрархію. Цим він вийшов з-під влади темряви.

З духом масонства він не мав нічого спільного, а тому не мав проблеми від нього відділитися і дистанціюватися. Якщо би за при-кладом отця Романа це добровільно зробив кожний священик, то ціла Церква в Україні була б обновлена.

Остання воля покійного
щоб церква належала правовірним монахам

і правовірній Церкві

Покійний отець Роман ще за свого життя чітко неодноразово говорив, щоб храм в майбутньому був монастирським храмом правовірної Церкви. Цей храм він збудував в 2007 році за фінан-сової та фізичної підтримки монахів з Підгірців, де сам був ігуменом. Храм посвятив владика Іриней Білик, який також був інформований про наміри покійного отця Романа. Якщо він міг би встати з мертвих і повторити свою волю, то неодмінно б вас підбадьорив, щоб ви залишились вірними правовірному проводу Української Правовірної Греко-Католицької Церкви. Процес болючого розділення парафії з боку тих, які зрадили останню волю покійного, є справою їх сумління. Вони одного разу будуть давати звіт перед Богом. Ми нікого з них не осуджуємо, але молимося за їх навернення і їх спасіння. Нас, монахів-священиків та єпископів Правовірної Греко-Католицької Церкви зобов’язує сумління залишитись вірними його останній волі і продовжувати місію, яку він в цій парафії розпочав. Нашою метою є в повноті проповідувати Євангеліє і боротися за спасіння безсмертних душ, передусім ваших, парафіян храму Преображення Господнього.



Висвітлення теперішньої ситуації
Дорогі віруючі парафії Преображення Господнього, звертаємося до вас, які залишилися вірними заповіту і до тих, які відкрилися накле-пам, очорнюванням і ненависті, яку засіяли деякі священики з єпархії, чи деякі особи з парафії. Ми, єпископи Української Правовірної Греко-Католицької Церкви, репрезентуємо правовірне католицьке вчення, на відміну від єресей, які привселюдно проповідує екс-кард. Л. Гузар у своїй книзі « Бесіди з Блаженнішим Л. Гузаром. До постконфесійного християнства » 2006-2007 рр. Там він прилюдно схвалює:

  1. збоченість гомосексуалізму,

  2. гидоту окультизму (віщування та інші практики),

  3. там ставить під сумнів християнську правду про вічність пекла,

  4. ставить під сумнів правду про Божество нашого Господа і Спа-сителя Ісуса Христа,

  5. ставить під сумнів правду про вічне Дівицтво Пресвятої Богоро-диці,

  6. ставить під сумнів примат Папи і його непомильність і екзис-тенцію самої УГКЦ (Унія),

  7. в радіо Воскресіння Л. Гузар відкрито пропагує реінкарнацію, яка заперечує всі основні правди християнської віри (єдиного Бога, як Сотворителя, таїнство Пресвятої Тройці, безсмертність душі, первородний гріх, вічне життя і вічне засудження, Бо-жество Христа і Його спасительну смерть на хресті і Його воскресіння).

Українська Правовірна Греко-Католицька Церква відділилася від єресей, які проголошує екс-кардинал Л. Гузар і з’єднана з ним ієрархія. Наша Церква є справжньою спадкоємицею мученицької Церкви, яка 44 роки була в катакомбах і має багато своїх мучеників. Правовірна Церква на відміну від апостатичного проводу в Літургії не згадує «всіх вас православних християн» і не змушує людей стояти при Святому Причасті, але навпаки, зберігає греко-католицьку традицію клякати. Наша УПГКЦ повністю є в єдності з Святішим Отцем, декілька разів на місяць пише йому підбадьорюючі листи, які Святіший Отець з вдяч-ністю приймає, хоча вони і вказують на дуже болючий і критичний стан всередині Церкви, передовсім у західних країнах, де люди масово відкрилися єресям і відпадають від Церкви.

Наша УПГКЦ не мовчить на пропаганду збоченостей гомосексуа-лізму і ювенальної юстиції, підтримує християнські цінності, якими є сім’я, правдива мораль і здорове виховання майбутньої генерації. Наша Правовірна Греко-Католицька Церква насправді служить Богу і народу. Про це свідчить наша відважна писемна діяльність, яка правдиво вказує на актуальні проблеми і на їх рішення з Божого погляду (див. www.community.org.ua, www.video.community.org.ua, www.uogcc.org.ua). Саме через цю нашу правовірну позицію ми зустрічаємося з великим спротивом і переслідуванням, особливо з боку відпалої греко-като-лицької ієрархії, яка за допомогою найбрутальнішої брехні і очорню-вань намагається обстояти свою позицію, аби не мусила чинити покаяння, навернутися і правдиво наслідувати Христа. Всі кривди їм з серця прощаємо, але ми повинні захищати позицію Христової Церкви і не можемо в жодному випадку з’єднатися із зрадою, яка нищить правдиву греко-католицьку віру і традиції в Україні.

Дорогі парафіяни, зі смертю отця Романа ви опинилися в ситуації, коли Бог Вас ставить перед вибором, чи підете слідами, які вам показав отець Роман і якими ми слідуємо, або добровільно підпорядкуєтеся апостатичному проводу та втратите католицьку ідентичність. Отець Роман, як і ми, терпів від цієї апостатичної структури. Ви, які залиши-теся вірними, будете разом з нами терпіти, але ваше терпіння принесе благословення не тільки для цієї парафії, але і багатьом щирим душам в цілому Чорткові і в цілій єпархії. Наперед Вам вірним дякуємо, в імені Христа. Він сам казав: „Переслідували мене – переслідуватимуть і вас.” (Ів.15,20) „Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог (храмів). А й година настане, коли то всяк хто вас уби-ватиме (і морально), буде гадати, що служить тим Богові. Чинити-муть Вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.”(Ів.16,1-3) Але Ісусів хрест є солодкий та легкий, і є безпечною дорогою до вічного щастя в небі. Всім вам бажаємо, щоб цією дорогою, якою є сам Ісус, ви йшли і залишилися вірними Його правовірному вченню і Духу, якого нам дав. Він є з вами якраз в терпіннях і в переслідуваннях, якщо йому залишитеся вірними, то пізнаєте Його присутність і Його допомогу.

За Синод правовірних єпископів Вас благословляє владика Маркіян, ЧСВВр, якого на даний час Бог настановив вашим пастирем.



Програма для обновленої парафії


  • Літургії в неділі і свята будуть відправлятися о 11:30 в церкві, а коли нам цього не дозволять (хоча це суперечить законам Укра-їни), то тоді відправлятимуться перед церквою.

  • Після обіду в церкві з 16:00 відбудеться програма Третього Чину для жінок. Якщо нам створюватимуть проблеми, то Третій Чин збиратиметься в приватному будинку на вул. Вітовського, 8.

  • Програму будуть проводити сестри з монастиря Благовіщення Пресвятої Богородиці з с. Пробіжна.

  • Задушну Літургію за померлого ієромонаха о. Романа Василя Шелепка в п’ятницю 12.11.2010р. о 16:30 відслужить владика Маркіян Гітюк, ЧСВВр в церкві, або перед храмом.

  • Також в суботу 13.11.2010р. о 9:00 буде служитися Літургія за о. Романа.

  • В неділю, 14.11.2010р., буде служитися Літургія о 11:30. Після обіду о 16:00 відбудеться перша зустріч жінок з можливістю вступити до Третього Чину.

  • Цілий тиждень від понеділка (15 листопада) до суботи (20 лис-топада) буде відправлятись Молебень в храмі чи перед храмом за духовне відродження парафії.

  • Недільна програма Літургії та Третього Чину залишається не-змінною.

  • У випадку потреби духовної служби (хрещення, шлюб, похорон, відвідин важкохворих, посвячення дому) віруючі можуть звер-нутися на адресу: вул. Вітовського 8, Чортків.

  • Можливість приступити до Святої Сповіді буде надана за пів години до Служби Божої, а при потребі і після Літургії.

  • Про недільні заняття для дітей, які вестимуть сестри, можна домовитися особисто з ними.



Подія з четверга 11.11. 2010
В четвер 11 листопада приїхав владика Маркіян і перед церквою Преображення о 16:00 відправляв Молебень. Молитви і спів неочікувано продовжилися аж до 20:30, оскільки приїхала група чоловіків, священики, семінаристи і члени секти Харрі Крішна і стали перед церквою. Вони нападали на владику Маркіяна і погрожували йому. Намагалися спровокувати членів громади, але це їм не вдалося. Потім «відправляли» панахиду – з невідомих причин також перед церквою. Наші вірні не хотіли відходити першими, щоб цей відхід не викликав враження, що уступають зі своїх законних позицій. Противники світили на них ліхтариками і старалися викликати хоча б малий конфлікт, а при цьому декількома камерами їх безперервно знімали.

На завершення о 20:30 владика Маркіян дав благословення на чотири сторони світу і наші вірні разом з шістьма монахинями повернулися додому.




Єпископи Синоду УПГКЦ разом з о. Романом




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconВасиль Симоненко. Біографія
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета –...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconФедорівка, Карлівський район, Полтавська область Помер 30 червня 1995 року. Москва. Біографія Народився
Народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області. Після закінчення середньої школи в 1938...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка icon18 лютого 1890 р. – у м. Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький
Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький, видатний український вчений-юрист, Герой Соціалістичної праці. Помер 25 липня...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconЛітературна світлиця: Василь Симоненко Лірика поета
Чудовий український поет Василь Симоненко прожив недовге, але яскраве життя. Він народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка icon18 березня 1900 р. – у с. Миколаївка на Катеринославщині (нині Новомосковського району) народився Василь Кирилович Чапленко
Миколаївка на Катеринославщині (нині Новомосковського району) народився Василь Кирилович Чапленко (Чапля), письменник, літературо-...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconТема. Вальтер Скотт – засновник жанру історичного роману. Роман «Айвенго». Мета: ознайомити учнів з основними фактами біографії письменника І особливостями його творчості; розкрити поняття «історичний роман»
В. Скотта – це художній синтез мистецтва та історичної науки; допомогти учням зрозуміти історичну основу; розвивати асоціативне...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconНародився 31 березня 1596 Ла-е-ан-Турен Помер
Він отримав від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка iconЛірика василя симоненка в контексті доби
Василь Симоненко (1935—1963). Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон. Василь Симоненко народився в с Біївці Лубенського р-ну...
Ієромонах Роман Василь Шелепко Засновник парафії храму Преображення Господнього в Чорткові Народився: 1969 р. Помер: 2010 р. Біографія ієромонаха Романа Шелепка icon1 листопада 1935 р. – у с. Могилеві Царичанського району народився Олександр Федосійович
Могилеві Царичанського району народився Олександр Федосійович Зайвий, поет. Помер у січні 1999 року


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка