Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне»



Скачати 82.96 Kb.
Дата конвертації11.04.2017
Розмір82.96 Kb.
ТипУрок

Українська література

8 клас Буракова М.М.

Урок 5

Тема: Із прадавньої української літератури. Із « Ізборника Святослава» (1076) – «Слово про почитання книжне».



1.Опрацювати матеріал підручника Сулима М. М., Баліна К. Н., Тригуб І.А.Українська література, - Видавництво: Грамота. - Рік: 2008

http://portfel.at.ua/load/8_klas/ukrajinska_literatura/sulima/108-1-0-169

стор. 24-28.

2. Відповісти на запитання 1-8 на стор. 27-28.

3. Виконати завдання 10 на стор. 28.

4. Записати в літературознавчі словники визначення «літопис»

Урок 6


Тема: Із « Повісті врем’яних літ» - « Оповідання про благословення апостола Андрія і заснування Києва».

  1. Ознайомтеся з матеріалом:

Із глибини віків чуємо голос наших пращурів, їхнє слово, звернене до нас, їхні заповіти і роздуми про героїчний чин, про рідну землю і власну державу, про многоликість світу, земну і небесну красу, про славу і безчестя, про високу гідність і ницість, захланність людську, — про все, пов’язане з життям і боротьбою українсько-руського народу. Найдавнішим літописним зведенням, яке дійшло до нас у пізніших літописних збірниках, є зведення «Повість времінних літ», складена в 1113 р. монахом Києво-Печерського монастиря Нестором.

Народився Нестор близько 1050 року, а помер 28 жовтня 1114 р. У 17 років Нестор прийшов до Печерського монастиря, коли ігуменом там був преподобний Феодосій. За його наступника — ігумена Стефана — Нестор виконував різні обов’язки, навчався у печерських подвижників тілесної й духовної чистоти, глибокого смирення, цілковитого послуху, повстримності та вивчав мови, щоб використати у роботі над літописом джерела різних народів — як слов’янських, так і інших: грецького, арабського — та різних європейських джерел. У Руській землі так було повелося, що кожен великий київський князь мав свого літописця, який мав би звеличувати його рід, діяння самого князя та славу Руської землі і православної віри.

Нестор виконував замовлення великого київського князя Святополка Ізяславовича (князював у 1093–1113 р.). Саме цей князь уперше дозволив книжнику користуватися княжим архівом, де зберігалися державні договори та інші документи. Звичайно ж, до послуг Нестора була величезна, як на той час, Софійська бібліотека Ярослава Мудрого.

У літописі відчувається широкий кругозір Нестора, його глибоке знання слов’янської та грецької літератури, а також народної творчості. Але цей твір не дійшов до нас в оригіналі, а лише в переробках наступних літописців і відомий у трьох редакціях (друга за часів Володимира Мономаха була зроблена ігуменом Видубецького монастиря в Києві Сільвестром в 1116 р.; третя у 1118 р. в тому ж Видубецькому монастирі була зроблена для сина Мономаха Мстислава). Літописець показує об’єднання земель, зростання могутності київського князя, велике міжнародне значення Русі.

Композиційно «Повість» складається із вступу і двох частин. У вступі автор розповідає про події всесвітньої історії в її серед- Ньовічному розумінні, визначає місце Київської Русі серед інших держав і народів. Він починає свій літопис від легендарного «всесвітнього потопу» і поділу земель між синами Ноя та виникнення різних народів і серед них слов’ян від племені Яфета. Зараховуючи слов’ян до потомків Яфета, літописець підкреслює рівноправність руського народу з іншими європейськими народами і цим самим пов’язує виникнення Русі з світовою історією. У першій частині «Повісти времінних літ» поряд із суто історичними відомостями вміщено багато давніх уснопоетичних легенд і переказів, серед них легенди про похід Олега на Царград, про смерть Олега, про походи Святослава, про облогу Києва печенігами, про подвиг юнака-кожум’яки та ін. Такі твори свідчать про героїчні діла і подвиги наших предків, їх патріотизм і миролюбність. Друга частина «Повісти времінних літ», що охоплює час від середини ХІ ст.

до початку ХІІ ст. , уже в меншій мірі легендарна.

У ній далеко ширше використовуються писемні джерела, точніше датуються і докладніше описуються події. Тут вміщено багато оповідань про Ярослава Мудрого, про боротьбу між князями, про Володимира Мономаха, про будівництво міст та церков.

«Повість» відбиває високий рівень руської культури. У ній переважає жива руська мова, особливо в тих місцях, де наводяться народні перекази, або в діалогах дійових осіб. У літературну мову літописець вводить народні елементи у вигляді своєрідних зворотів, прислів’їв, порівнянь. «Повhсть времяньніх лhт» є не тільки цінною пам’яткою староруського письменства, а й видатним твором світової літератури. Вона була відома освіченим людям слов’янських й інших народів Західної Європи. Її використовували польські й німецькі історики вже в ХV–ХVІ ст.

Зрозуміло, що «Повість времінних літ» мала великий вплив на дальший розвиток вітчизняного літописання. Вона служила зразком для наступних літописців, які піднімали свій голос на захист загальнодержавних інтересів. Суцільна розповідь про світову історію і походження східних слов’ян ніби переривається легендою про заснування Києва трьома братами. У ній розповідається, як на землі «мудрых и смыс-ленных» полян князь Кий і його два брати — Щек і Хорив побудували місто на високому березі Дніпра і назвали його в честь старшого брата Києвом.

Ця легенда сягає в глибоку давнину, в ті епічні часи, коли любили складати оповідання про трьох братів, іноді даючи їм імена з назвою місцевостей і урочищ. Стародавність легенди про Кия, Щека і Хорива засвідчена тим, що задовго до Нестора, ще у VІІІ ст. , вона була записана у Вірменії.



« Оповідання про благословення апостола Андрія і заснування Києва».

У стародавньому літописі “Повість минулих літ” розповідається про подорож Апостола Андрія Первозваного углиб українських земель: “Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: “Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог”. І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ”.

Український народ віками зберігав пам`ять про цю подію як віддзеркалення історичного факту. Київський Собор, який відбувався 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після болючого удару, завданого їй унією, своїм авторитетом ствердив апостольське походження християнства на українській землі. У соборній постанові сказано: “Святий Апостол Андрій – перший архиєпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол”.

Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ мають у своїй історії просвітителя. Великою честю для багатьох народів стало перебування на їхній землі учнів Христа Спасителя – святих апостолів. Славить похвалами Рим апостолів Петра і Павла, Індія – Фому, Єгипет – Марка, через яких народи, що перебували у темряві невідання, просвітилися світлом істинного богопізнання.               Святий апостол Павло заповідав нам: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і… наслідуйте віру їхню» (Євр.13,7). Згідно зі словом апостола, наш український народ славить і вшановує святого Андрія Первозваного, який пройшов наші землі з проповіддю Слова Божого .Це саме він плив по Дніпру-Борисфену на Північ, дістався київських круч й передрік заснування великої святині –Богом береженої столиці нашої держави міста Києва.    13 грудня Свята Православна Церква молитовно згадує пам’ять святого апостола Андрія Первозваного. Саме йому, апостолу слов’ян, ми, українці, вдячні за його євангельську проповідь на нашій землі. Життя того, хто приніс нам звістку про Істинну та Життя, міститься у цій статті.

Апостол Андрій був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння, став його учнем. Іоан смиренно називав своє служіння лиш звісткою про прихід Того, хто стане втіленням усіх старозавітних пророцтв, усіх очікувань людства. Тому коли він, вказуючи на Ісуса, мовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, Андрій відразу пішов за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром, тобто Скелею. Андрій став першим послідовником Ісуса Христа, тому й одержав найменування Первозваний.


       Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа, Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після Воскресіння Спасителя разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.                                                                Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни вздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова і Скіфія (у майбутньому — територія Русі). За переказами, апостол Андрій проповідував у Криму, потім по Дніпру дійшов до місця, де згодом виник Київ. «На горах цих возсіяє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь освятить цю землю святим водохрещенням і спорудить тут багато церков», — сказав апостол Андрій    Первозваний своїм учням. Потім він благословив київські гори і водрузив хрест.

Після повернення у Грецію апостол проповідував у місті Патрос (Патра). Тут через покладання рук він багатьох зцілив від недуг. Багато людей увірували в Христа, але місцевий правитель Егеат зненавидів апостола, назвавши його вчення божевіллям, і засудив Андрія до розп’яття. Щоб святий Андрій довше страждав і щоб не викликати швидкої смерті, його прив’язали до хреста на зразок букви X, не вбиваючи цвяхів у руки і ноги.                                                                                        Перед розлученням душі з тілом небесне світло осяяло хрест Андрія, і в його променях апостол відійшов у Царство Боже. Це сталося близько 62 року після Різдва Христового. Шлях поширення добра — це шлях страждань, адже воно завжди стикається зі злом. Слово Боже говорить: “Христос постраждав за нас і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його .” Апостол Андрій вповні наслідував цей приклад.                                                                                   Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості літописного оповідання. Дуже воно схоже на пізнішу вставку до літопису .Та й, мовляв, чи був сенс апостолу підійматись у малозаселені гори біля Дніпра?                                        Літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, й пізніша вставка до найдавнішого літопису, яких тут немало, але, прикрашене в подробицях, воно має реальну історичну основу. Важливі свідчення цього зібрані Грецькою Церквою, яка віддавна вела суперництво за авторитет з Римською. На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника апостола Андрія. Ці дослідження в один голос свідчать, що апостол Андрій проповідував Євангеліє і в далекій варварській Скифії. Найперше про це згадує батько церковної історії, єпископ Євсевій Памфил (помер у 340 році). Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне побережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у цих місцях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про ап. Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, скрізь він розпитував, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував апостол.


Є відомості про найперших українських святих-мучеників Інна, Рима і Пінна, яких ми згадуємо 20 січня. Вони були учнями ап. Андрія, родом із Скифії, які навчали та охрещували скифів. Але правитель варварів, схопив їх і замордував, обливши на морозі водою. Літопис говорить, що була люта зима і “річки позамерзали так, що ними їздили.” А це, безумовно, могло бути десь далі на північ.                                                                                                                           Все це говорить про те, що апостола Андрія справді можна вважати садівничим християнства в Україні. Апостол Андрій, безумовно, був і проповідував на нашій землі  і плив нашим Дніпром. Можна сумніватися, чи підіймався він так високо, чи справді побував у Києві. Хоча це цілком вірогідно. Але для визнання Церкви Української Церквою Первозваною досить і того, що апостол Андрій дійсно був на Українській землі і навчав наших предків Слова Божого. Цілком можливо, що вже від часу апостола Андрія християнство ніколи не переводилося в нас, а постійно мало більше чи менше число своїх прихильників аж до офіційного хрещення в 988 році України — Руси князем Володимиром.

2. Питання для самоконтролю:

•Чому апостол Андрій опинився у гирлі дніпровському?

• Що саме сказав Андрій своїм учням? Чи здійснились пророкування апостола?

• Якою позначкою відмітив апостол знаходження міста?

• Куди подорожував Андрій?



• Що найбільше вразило апостола?

3. Продовжіть речення «Давні пам’ятки – літописи – дають нам…»

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconВступне слово
Надзвичайно важкою, цікавою І світлою була доля двох Правдолюбців І страстотерпців часу нашого — Ніни Антонівни Строкатої та її чоловіка...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconВічне І живе шевченкове слово
Шевченкове слово має великий вплив на формування світогляду усіх поколінь, в тому числі І молоді. З метою популяризації творчості...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconВічне І живе шевченкове слово
Шевченкове слово має великий вплив на формування світогляду усіх поколінь, в тому числі І молоді. З метою популяризації творчості...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» icon«лицар на білому коні». «Лебеді материнства». Загальнолюдські цінності у творі. Підготувала вчитель української мови та літератури Каторож О. Г
Я рада вас вітати на уроці української літератури. Сподіваюся, що сьогодні ви зумієте заповнити чисту сторінку нашого уроку глибоким...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconКонспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
Зверніть увагу на тему уроку (висвітлено на проекторі). Про що йтиме мова на уроці?
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» icon"Життєвий і творчий шлях Василя Стуса"
Шевельов Ю. ”Трунок І трутизна”. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. – К. 1994 –...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconТ. Г. Шевченка нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне
М69 Слово художнє, слово сакральне Збірник статей. – Ніжин: тов “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 172 с
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» icon«І вічне слово Кобзаря…» (Вікторина для учнів класів) Учителі української мови та літератури
Обладнання: портрети Т. Г. Шевченка різних періодів життя, ілюстрації до біографії
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» iconУрок вивчення нового матеріалу. Обмін думками, слово вчителя, робота з прислів’ями, робота зі словничком, дослідження порівняння, асоціація, інтерактивна вправа «Доведи або спростуй»
Слово в житті людини. Краса світу І людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного...
Із прадавньої української літератури. Із «Ізборника Святослава» (1076) «Слово про почитання книжне» icon1. З’ясувати, що означає слово “хімія”; З’ясувати, що означає слово “хімія”
З’ясувати, що означає слово "хімія"; Слово «хімія» має кілька значень. Так називають науку І навчальний предмет. Іноді слово «хімія»...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка