"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової "Реквієм"



Дата конвертації20.12.2019
Розмір0.55 Mb.
ТипУрок



Розробка уроку на тему:Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової “Реквієм”

Анотація


У методичній розробці подається глибока характеристика епохи, в яку жила А.Ахматова, історія написання та публікації поеми “Реквієм”.

Урок проводиться у формі бесіди з використанням елементів міні-проекту (випереджувальні дослідницькі питання).

Урок розрахований на ґрунтовну підготовку учнів та вчителя.

На уроці використовуються різні форми роботи:в парах, групах, творчі завдання, повідомлення досліджень, робота з літературними термінами, інноваційні методи:”Гроно”,”Сенкан”,”Асоціативний кущ”. Урок укладений на матеріалах проекту підготовленого і презентованого учнями.

Мета і завдання методичної розробки:ознайомити учнів з представницею “срібної доби”, найвидатнішим ліриком ХХст. , історичними фактами, поемою ”Реквієм”, її назвою та подібністю з однойменним твором Моцарта. Її жанровим різноманіттям та композицією; формувати навички дослідницької самостійної діяльності учнів, роботи з текстом, аналізу твору, продовжувати розвивати навички пізнавальної діяльності та групової роботи; виховувати співпереживання та співчуття.

Підготовлений матеріал вчитель може використати на свій розсуд.





Тема. Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової.

Пізня поезія Ахматової “Реквієм”
Мета: дослідити основні етапи життя і творчості російської поетеси А.Ахматової, простежити історію створення та публікації твору »Реквієм», проаналізувати узагальнений портрет народного страждання, який створено у поемі, визначити роль жанрово-стильової поліфонії та біблійних символів, розкрити глибокий психологізм твору; розвивати вміння виразного читання та аналізу твору; виховувати почуття співпереживання і співчуття.

Обладнання: портрет поетеси, аудіо запис Моцарта “Реквієм”, тексти поеми “Реквієм”, схема.

Тип уроку: урок-бесіда з елементами дискусії, та елементами презентації міні - проекту.

Я була тоді з моїм народом

Там, де мій народ на лихо був.

А. Ахматова

І. Хід уроку
ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку

Слово вчителя.

Ми продовжуємо знайомство із яскравим явищем жіночої поезії ХХ ст.

У своїй Нобелівській лекції Й. Бродський назвав п’ять найкращих, на його думку, поетів ХХ ст. Серед них було ім’я А. Ахматової: “Бути краще за них на папері неможливо, неможливо бути краще за них і в житті, яким трагічним і гірким воно не було”.

Сьогодні ми будемо намагатися познайомитися з життєвим і творчим шляхом цієї сильної духом жінки – поетеси, з історією створення та публікації твору “Реквієм”, разом з ліричним героєм здійснимо віртуальну подорож у ті страшні 30 роки.

Готуючись до уроку кожна група: дослідників, істориків, літературознавців отримала випереджувальні завдання. Тож слово надаємо дослідникам, які познайомлять нас із життєвим і творчим шляхом А.Ахматової.
ІІІ. Робота над темою уроку


  1. Повідомлення дослідників про життєвий та творчий шлях А.Ахматової за складеною опорною схемою.

Талановита представниця “срібної доби” перекладач

російська поетеса акмеїстка лауреат міжнародної

найвидатніший лірик “ російська Сапфо “ премії,доктор літератури

ХХ ст.. Оксфордського університету

11.06.1889р.м. Одеса А.Ахматова Царське Село,Київ, Петербург,

(Анна Андріївна Горенко) Москва, Італія,Франція,Ташкент,

Падуя,Венеція,Генуя, Піза,

навчалася в гімназії вірші Флоренція, Болонія

Царське Село, м..Київ поеми

вищі жіночі курси І збірка “Вечір” (1912 р)

м. .Київ, вищі історико- зб. “Вервичка”(1914 р.)

літературні курси Раєва м..Петербург зб. “Біла зграя”(1916 р.)

зб. “Подорожник” (1921р.)

зб.”Anna Domini” (1923р.)

зб.”Троснік” (1940р.)

“Біблійні вірші”

“Реквієм”(1934 – 1940рр.)

“Поема без героя” (1962р.)
2. Характеристика доби, в яку жила А. Ахматова.

Анна Горенко псевдонімом взяла прізвище бабусі, в жилах якої точилася бурхлива кров татарських княгинь – Ахматова.

Життя Анни Ахматової було надзвичайно прекрасне і водночас трагічне.

Мабуть, не кожна жінка змогла б пережити стільки горя: смерть першого чоловіка Миколи Гумільова – розстріляного в 1921 році контрреволюційну діяльність, розстріл другого чоловіка Миколи Пуніна в 1935 році, арешт сина Лева, який провів тринадцять років в таборах, а також арешти близьких друзів і знайомих. Але А. Ахматова впевнено несла свій хрест, бо її серце було сповнене любов’ю до батьківщини, до народу, до ближнього. А ця любов є найвищою.

Багато доріг було в житті поетеси: до Царського Села, де пройшли її найкращі роки, до Києва, Петрограду, Парижу, Італії, Венеції, Флоренції, Ташкенту, Ленінграду.

Епоха, в якій довелося жити Анні Ахматовій була жахливою, це час єжовщини, це час репресій. Атмосфера страху і безвихідності, яка панувала в країні, не давала можливості діячам культури працювати на повну силу таланту і душі. До абсурду був доведений партійно-державний контроль, що здійснювався за творчістю письменників, поетів, художників, музикантів – усіх представників культури. Це час, коли розмовляли пошепки, а хто говорив, той без суду і слідства був розстріляний, а кому посміхнеться доля, той відбував свої дні у таборах “смерті”. Їх було мільйони. Така доля спіткала багатьох письменників, художників, поетів, музикантів – усіх представників культури. Страх бути заарештованим і засудженим штовхав деяких діячів культури до створення низькохудожніх і брехливих творів, що оспівували мудрість партії, успіхи соціалістичного будівництва і не відображали дійсну картину життя, де успіхів і щастя було набагато менше, аніж невдач і горя.

Репресії 30-х років забрали життя тисяч діячів культури. Серед них:

Л.Курбас, М.Хвильовий, Г.Косинка, М.Зеров, М.Рильський, Ю.Коцюбинський, та. інші.

“У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, ніколи в житті не чула мого імені, спам’яталася від зціпеніння, що ним усі ми були скуті, і запитала мене на вухо (там усі розмовляли пошепки):


  • А це ви можете описати?

І я сказала:

– Можу.


Тоді щось схоже на посмішку промайнуло тим, що колись було її обличчям”.

Анна Ахматова

1 квітня 1957 р.

м. Ленінград



3. Одним із найсильніших творів А.Ахматової був твір” Реквієм” Цей твір став пам’ятником доби сталінського терору. Що ж означає це слово?

4. Словникова робота. (Реквієм, акмеїзм, репресії, “чорний ворон”,” марусі”, “хрести”).

Реквієм (лат. – спокій) – 1) багатоголосий циклічний вокальний або вокально-інструментальний твір скорботно–патетичного звучання; 2) вид католицького богослужіння – меса. Це духовна музика, в якій людська дума промовляє до вічності, до Бога.

Акмеїзм (гр. найвищий ступінь будь-чого, квітуча сила) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку ХХ ст., основні принципи її зводилися до творення елітарної поезії, в центрі якої людина в її духовних та історичних проекціях. Теоретиком акмеїзму був М. Гумільов

Єжовщина – час жорстких сталінських репресій названо від прізвища сталінського наркома Миколи Івановича Єжова.

Репресія – звинувачення радянських людей у антикомуністичному, антирадянському вчинку або злочину, які за їх думкою підривали авторитет радянської влади і називали таких людей ворогами народу.

Чорний ворон” або “марусі” – це машини, які возили до в’язниць, на допит, на страту у 30-ті роки.

Хрести в’язниці в Ленінграді.
5. Виразне читання поеми підготовленими учнями під супровід Реквієму Моцарта.
6. Запитання.

- Які враження залишилися у вас після прослуховування твору?

- Як ви гадаєте , чи вдалося автору передати головну тему – трагедію ліричної героїні, трагедію народу?

- Віднайдіть у тексті історичні реалії репресій 30 р.(“годы ежовщины”,”в тюремных очередях”, “кто-то опознал меня”, “от свойственного всех оцепенения”, “там все говорили шепотом”…)

- Як ви розумієте перші рядки “Посвяти”?(Ніби сама природа співчуває цьому горю)

- Як А.Ахматова характеризує епоху, в якій довелося жити?(“Вступ”)

- Завдяки чому ми відчуваємо емоційний образ епохи?(Нам допомагають: зловісні кольори,( “женщина с голубыми губами”, “ под кровавыми сапогами и под шинами черных марусь”, “чернее сукна”, “бледные от страха управ дома”, “желтый месяц входит в дом”);

лиховісні звуки(“ключей постылых скрежет”, “плакали дети”, “ни звука”, “звон кадильный”, “громыхание черных марусь”, “ и выла старуха , как раненый зверь”);

дотики (“холод иконки”, “слезою раненый зверь”)

Саме кольори, звуки допомагають нам створювати образ - переживання, це образ страху і відчаю, жаху і божевілля, хаосу і марення, муки і смерті – образ народного горя.

- З яким сюжетом перекликається І рядок “Збирали тебе на світанку”?(Біблійним. Гетсиманський епізод)

- Чому автор вводить у твір біблійний сюжет “Розпяття”?(Щоб через біблійні образи показати не лише трагедію ліричної героїні, а і трагедію загальнолюдську. Розпяття--.>смерть-- > воскресіння. .Народ катували, вбивали, розстрілювали, відправляли в табори. Цей сюжет має глибоко філософський і алегоричний зміст. Народ можна фізично знищити, але вбити його душу не можливо. Тут звучить віра автора у духовне відродження народу.)

- Який заповіт залишає лірична героїня нащадкам?(Побудувати пам’ятник не біля моря, де народилася, не в Царському Селі, де провела дитинство і юність, а біля стін Ленінградської в’язниці “Хрести”, де простояла 17 місяців)

- Що символізує образ голуба та річки в останніх рядках твору?(Символ прощення та символ швидкоплинності)

- Які ще образи присутні у творі? Що є символом великого народного горя?(Образ матері, який піднімається до образу Божої Матері, образ каменю, за яким з’являється образ пам’ятника – символ непомірного народного горя)

- В творчості яких письменників зустрічається мотив пам’ятника?

( Державіна, Пушкіна)

7.Завдання.

1.Визначте тему твору.(Трагедія матері,трагедія народу)

2.Назвіть мотиви твору(Смерті, полону, біди, страждання, осудження,особистої трагедії, страху забуття, жаху, пам’яті, роздвоєння особистості, ліричного героя,окам’яніння,оновлення)

3. Який лейтмотив поеми?(Проблема історичної пам’яті)

4.Яка ідея твору?(Прощення, в останніх рядках твору звучить віра у те, що роки безчинства пройдуть і імена невинно убієнних будуть згадані у молитві)
8. Композиція поеми “Реквієм” А. Ахматової.

Вступ 1 ч. 1935 р.

2-6 ч. 1939 р

“Реквієм” 7 ч. “Приговор( літо 1939 р.)

8ч. “До смерті”( 19.08.1939 р.)

“Розп’яття ” 9 ч. 9.05.1940 р.

“Епілог”( березень 1940 р)

“ Передмова” 1.04.1957 р

“Реквієм” складається з окремих поезій, написаних у різні роки. Вони можуть сприйматися і як самостійні твори. Цей твір вважається цілісним, єдиною поемою “Реквієм” і передає єдину низку подій, єдину фабулу: спогади, осмислення того, що минуло, арешт і страта чоловіка, арешт сина за статтею. Вирок. Довголітнє розлучення із сином, самотність, знову осмислення минулих подій і підсумковий висновок.

В поемі “Реквієм” А. Ахматова досягла високого поліфонізму, переплітаючи власну долю з долями інших людей.

Буду я как, стрелецкие женки

Под Кремлевскими башнями выть.

Картина створена у першій строфі є автобіографічною і водночас узагальненою. Ахматова виходить на історичні паралелі (страта Петром І стрілецького війська) на осмислення жорсткої історії. Поема “Реквієм” є не тільки криком “сталінського народу”, вона є заповітом Ахматової, зверненням до наступних поколінь.

9. Творча робота в групах.

Завдання. І гр. Аналіз “Посвяти”

ІІ гр. Аналіз “Вступу”

ІІІ гр. Аналіз “Приговору”

І гр. Аналіз “Посвяти”.

У цій поезії Анна Ахматова намагалася передати трагедію свого особистого життя, той біль життя, біль матерів, що неможливо зрівняти ні з чим. “Перед этим горем гнутся горы, не течёт великая река”…

Перед нами постає образ Ленінградської в’язниці “Хрести”. В ній “крепки затворы”, а камери нагадують “каторжные норы”.

Хто потрапляв до цієї в’язниці, то вже не мав можливості вийти звідти. Це в’язниця для політичних в’язнів. Із біографії Анни Ахматової ми знаємо, що її син Лев був звинувачений у антирадянській діяльності і засуджений до 13 років таборів. Для ліричної героїні світ ніби розколовся на дві частини, на два світи: благополуччя і трагедію.

“Для кого-то веет ветер свежий,

Для кого-то нежится закат”

Всі почуття ліричної героїні загострені і слух ловить ті звуки, які недосяжні другому світові: важкі кроки, “скрежет ключей”, тиша. Вирок… Це трагедія епохи. Така доля спіткала не одну матір.

ІІ гр. Аналіз. “Вступу”.

“Вступ” являється складовою частиною “Реквієму” – твору скорботно-патетичного характеру. В цьому вірші розповідаються жахливі 30-ті роки, сталінські репресії та несправедливу тогочасну владу. Саме тому, автор змалювала цю страшну епоху, в якій їй на жаль, також довелося жити. Як бачимо, героями стали всі ті люди, які жили в той час, центральний образ – саму Анну. Тобто у вірші піднімаються проблеми любові саме до народу, проблеми несправедливості, байдужості та приниження, а головне – проблеми сталінських репресій! Звучать також і молитви біди, горя, болю, осудження.

Ключовим словами твору стали: “улыбался только мёртвый, спокойствию рад”, “и безвинная корчилась Русь под кровавыми сапогами и под шинами чёрных марусь”. Поет використовує епітети: “ коротка пісня”, “безвинна Русь” тощо, гіперболу “болтался Ленинград”, “вагони співали пісню розлуки”… Перше враження, яке викликає поезія – це сум, співчуття до тих, хто пережив ті страшні роки репресії 30-х років, до тих, хто попри все зумів вижити. Адже мільйони ні в чому не винних людей пішло в забуття.

“ Вступ” викликав такі асоціації: Сталін – репресії – терор – Ленінград – в’язниця – чорні марусі – в’язні – паровози (на яких відправляли в’язнів до таборів) – апокаліптична зірка смерті – смерть – кров. Саме тоді й згадуються слова Мандельштама: “Час-вовкодав”. Тому з впевненістю можна назвати Анну Ахматову “ російською Сапфо”.



ІІІ гр. Аналіз Приговору”.

Вірш “Приговор” написаний в 1939 році і входить до поеми “Реквієм”. Він є своєрідним щоденником внутрішнього життя ліричної героїні після арешту її сина. У цьому вірші розповідається про переживання ліричної героїні. Але зрештою героїня мужньо прийняла свою долю-вирок, що каменем падає ще на живі груди: “Ничего, ведь я была готова. Справлюсь с этим как - нибудь”.

В поетичному творі Ахматова відобразила свої власні страждання та почуття. 1949 року її сина було вдруге заарештовано і це позначилось на її подальшому житті. Лірична героїня ще надіється на краще, що її сина випустять з в’язниці, адже в той час прокотилася хвиля сталінських репресій.

Героїня хоче все забути і знову жити нормальним життям, але це їй не вдалося. Анна Ахматова не могла забути всіх своїх страждань…



10. Слово вчителя. У ті страшні 30 роки не всі твори могли вільно друкуватися, особливо ті, які не висвітлювали ідеї тогочасного суспільства. Який же шлях пройшла поема А.Ахматової від створення до її публікації про це повідомить група істориків

Повідомлення істориків.

Історія створення поеми “Реквієм” і досі залишається “білою плямою”. В архіві поета зберігаються записи окремих частин, але зроблені вони було на початку 60-х р., хоча сама Ахматова датувала створення поеми 1934-1940 рр. Скоріш за все, окремі частини зберігалися розрізнено у зашифрованому вигляді (так, до речі, робив друг Ахматової О. Мандельштам), окремі частини утримувались в пам’яті і були записані на початку 60-х рр. У 1960 р., під час “хрущовської відлиги” Ахматова принесла рукопис поеми до редакції журналу “Новый мир”, де друкували свої твори більшість “шестидесятників”. Головний редактор “Нового мира” О. Твардовський публікував О. Солженіцина, Б. Пастернака, М. Булгакова, А. Платонова, не дивлячись на те, що кожну таку публікацію приходилося узгоджувати із контролюючими органами, доводячи її необхідність. Але “Реквієм” не зміг опублікувати навіть Твардовський. Поема почала ходити по руках у списках і передрукованих копіях. Над своєю поемою А. Ахматова працювала з 1935 р. по 1938 р. Але цей твір не міг бути надрукований за сталінських часів, його вчили напам’ять близькі й рідні поетеси, тому що навіть рукописи зберігати було небезпечно, і А. Ахматова спалювала їх. Уперше “Реквієм” надрукувало мюнхенське видавництво в 1963 р., тільки в 1987 р. поема була видана в Росії.

У 30-ті роки твори Анни Ахматової залишались невідомими для читача і для суспільства. У поемі “Реквієм” автор озирається на пройдений життєвий шлях; під перехрещеними променями “непокірної совісті” вона переглядає і переоцінює минуле, знову долучаючись до високого і чистого образу Вітчизни.

“Реквієм” Ахматової залишається справжнім народним твором, не лише тому, що він відобразив і виразив велику народну трагедію, але й завдяки своїй поетичній формі, близькій до народних голосінь.



11. Повідомлення літературознавців про жанр та стиль твору та простежити зв'язок з твором Моцарта Реквієм”.

поема


цикл віршів – відгук на сталінські репресії

“Реквієм” щоденник почуттів поетеси

симфонія

жанр заупокійної меси, присвяченої

пам’яті померлих

Жанр заупокійної меси допомагає піднятися Ахматовій над особистою біллю і злитися з загальним горем, горем народу.

Реквієм (лат. – спокій) – католичне богослужіння за померлими, а також скорботний музичний твір. В своїх записних книгах А. Ахматова називала поему на латині Requiem (Натхнення, майстерність, праця: Записні книжки А. Ахматової// Зустріч з минулим). У 30-40 роки А. Ахматова досконало вивчила особистість Моцарта та його творчість, а особливо “Реквієм”. Тому й не дивно, що музичний твір Моцарта є прямим джерелом поетичного твору А. Ахматової.

А. Ахматова з’ясувала, що смерть застала Моцарта під час роботи над “Реквіємом”. Історія створення цього добутку розповідається всіма біографами композитора. До Моцарта прийшов літній незнайомець, пристойно одягнений і приємний. Він замовив для свого друга “Реквієм” і заплатив щедрий аванс. Похмурий тон і таємничість, з якими було зроблене замовлення, породили в недовірливого композитора думку, що цей “Реквієм” він пише для себе.

“Реквієм” Моцарта складається з 12 частин, кожна з яких має латинський номер і латинську назву та перекладається так:

1. “Спокій”

2. “День гніву”

3. “Дивовижна труба”

4. “Цар разючої величі”

5. “Згадай. Згадай, Ісусе милосердний”

6.“Осоромлення нечестивих”

7. “Повний сліз той день”

8. “Господи, Ісусе Христе!”

9. “Жертви і мольби тобі, Господи!”

10. “Свят, Свят, Свят”

11. “Благословенний, ідучий в ім’я Господа”

12. “Агнець Божий”

Так само А. Ахматова при нумерації своєї поеми використовує “драбину”, і цих частин також 12 (“Посвята”, “Вступ” та 10 частин). Кожна частина поеми – це завершений твір, який має певну тему, ідею та назву. Твір має епілог, який складається з двох частин.

Музичний твір пов’язаний також з ахматівською поемою композиційним паралелізмом. Наприклад, “Вступ” перегукується з 2-ою частиною “Реквієму” Моцарта “День гніву”. З першої частини музичне звучання ахматівського “Реквієму” різко змінюється (як і в Моцарта): після хору і оркестру надходить черга “сольних” партій, побудованих за принципом поліфонії-рівноправності голосів. Обидва твори мають кінцеву композицію. Використовує А. Ахматова і прийоми, подібні до музичних (поліфонія, увертюра, “хор”, “сольні партії”), і поетичні ілюзії щодо біблійних першоджерел.

На основі “Реквієму” Ахматової була створена симфонія Б. Тищенком і композицією її він зробив за силою звучання саме вірш “Забирали тебе на світанку”, де дивовижно правдиво відтворив людський біль.

А. Моцарт “Реквієм”----А. Ахматова “Реквієм”----Б.Тищенко – Симфонія

12. Герої циклу Реквієм”.

Головними героями твору є мати і син. Саме вони уособлюють всіх матерів, синів, чоловіків, народ, які потрапили під машину репресій.

Частина 2, 6, 10 . “Уводили тебя на рассвете…”

“Муж в могиле, сын в тюрьме, помолитесь обо мне”

“Как трехсотая, с передачею, под крестами будешь стоять…”

“… а сколько там неповинных жизней кончается…”

“Семнадцать месяцев кричу, зову тебя домой, кидалась в ноги палачу… ” (1938 – 1939 рр.)

“И я молюсь не о себе одной, и в лютый холод, и в лютый зной под красною ослепшею стеной.”

Сина Анни Ахматової арештували в 1935, 1939, 1949 рр.

13. Образи – символи поеми.

Образ Христа, сцена розп’яття – уособлення страждання, розп’яття і воскресіння. А. Ахматова намагалася цим образом донести ідею, що фізично людину можна знищити піддаючи страшним тортурам, а духовно – ні. І тут звучить віра у те, що народ воскресне духовно.

Образ Божої Матері – уособлює всіх матерів, які віддали свої синів на муки і страждання.

Образ каменю переходить в образ пам’ятника – символ надмірного народного горя. Своїм твором А. Ахматова поставила пам’ятник тим, хто невинно був закатований машиною репресій.

Образ голуба – вісник Божого прощення (Початок життя з миром, символ Божого благословення).

Хрест – символ долі.

Річка – символ людських сліз.

Апокаліптична зірка – символ істинності відкровення І. Богослова.

Жовтий колір – 1) символ Петербурга.

2) символ зради


14. Завдання в парах.

Скласти сенкан до слова “ репресії”

1.Репресії

2.Жорстокі, жахливі

3.Переслідували,арештовували, знищували

4.”Сколько невинных жизней кончается”

5. Жах
15.Творче завдання .

Створити словесний малюнок пам’ятника А.Ахматовій у Ленінграді


ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

  1. Яка тема проходить через всю поему?

  2. Який лейтмотив твору?

  3. Яка ідея циклу? Через який образ це показано?

  4. На основі чого був створений твір?

  5. Що хотіла сказати своєю поемою Анна Ахматова?


Слово вчителя: А. Ахматова здійснила великий подвиг, ризикуючи власним життям, життям рідних та близьких. Вона відтворила у художній формі та передала нащадкам крик стомільйонного народу.

Хвилиною мовчання вшануємо їх пам’ять.

І на завершення уроку створимо асоціативне гроно до слава “Реквієм”.

Асоціативне гроно до слова “Реквієм”.

Репресії Пам’ятник невинним жертвам Крик матері



Крик сталінського народу

Страждання

Осудження



Жах (страх)


А.Ахматова Моцарт




Вічна пам’ять Поминальна

молитва Вічний спокій

Духовна музика Людська душа

Заповіт

нащадкам


V. Домашнє завдання. Виразне читання поезій А.Ахматової , написати есе “Реквієм” – пам’ятник невинним жертвам” .

Катерина Слюсарева

вчитель Ємільчинського ЗЗОС І-ІІІ ступенів №1,

Ємільчинської селищної ради Житомирської обл..




Додатки

А.Ахматова «Реквием»

Посвящение

Перед этим горем гнутся горы,

Не течет великая река,

Но крепки тюремные затворы,

А за ними "каторжные норы"

И смертельная тоска.

Для кого-то веет ветер свежий,

Для кого-то нежится закат -

Мы не знаем, мы повсюду те же,

Слышим лишь ключей постылый скрежет

Да шаги тяжелые солдат.

Подымались как к обедне ранней,

По столице одичалой шли,

Там встречались, мертвых бездыханней,

Солнце ниже, и Нева туманней,

А надежда все поет вдали.

Приговор... И сразу слезы хлынут,

Ото всех уже отделена,

Словно с болью жизнь из сердца вынут,

Словно грубо навзничь опрокинут,

Но идет... Шатается... Одна...

Где теперь невольные подруги

Двух моих осатанелых лет?

Что им чудится в сибирской вьюге,

Что мерещится им в лунном круге?

Им я шлю прощальный свой привет. Март 1940



Вступление

Это было, когда улыбался

Только мертвый, спокойствию рад.

И ненужным привеском качался

Возле тюрем своих Ленинград.

И когда, обезумев от муки,

Шли уже осужденных полки,

И короткую песню разлуки

Паровозные пели гудки,

Звезды смерти стояли над нами,

И безвинная корчилась Русь

Под кровавыми сапогами

И под шинами черных марусь

1

Уводили тебя на рассвете,



За тобой, как на выносе, шла,

В темной горнице плакали дети,

У божницы свеча оплыла.

На губах твоих холод иконки,

Смертный пот на челе... Не забыть!

Буду я, как стрелецкие женки,

Под кремлевскими башнями выть. [Ноябрь] 1935, Москва
2Тихо льется тихий Дон,

Желтый месяц входит в дом.

Входит в шапке набекрень,

Видит желтый месяц тень.

Эта женщина больна,

Эта женщина одна.

Муж в могиле, сын в тюрьме,

Помолитесь обо мне. 1938

3

Нет, это не я, это кто-то другой страдает.



Я бы так не могла, а то, что случилось,

Пусть черные сукна покроют,

И пусть унесут фонари... Ночь. 1939

4

Показать бы тебе, насмешнице



И любимице всех друзей,

Царскосельской веселой грешнице,

Что случится с жизнью твоей

Как трехсотая, с передачею,

Под Крестами будешь стоять

И своею слезою горячею

Новогодний лед прожигать.

Там тюремный тополь качается,

И ни звука - а сколько там

Неповинных жизней кончается... 1938

5

Семнадцать месяцев кричу,



Зову тебя домой,

Кидалась в ноги палачу,

Ты сын и ужас мой.

Все перепуталось навек,

И мне не разобрать

Теперь, кто зверь, кто человек,

И долго ль казни ждать.

И только пыльные цветы,

И звон кадильный, и следы

Куда-то в никуда.

И прямо мне в глаза глядит

И скорой гибелью грозит

Огромная звезда. 1939

6

Легкие летят недели,



Что случилось, не пойму.

Как тебе, сынок, в тюрьму

Ночи белые глядели,

Как они опять глядят

Ястребиным жарким оком,

О твоем кресте высоком

И о смерти говорят. Весна 1939 7

Приговор

И упало каменное слово

На мою еще живую грудь.

Ничего, ведь я была готова,

Справлюсь с этим как-нибудь.
У меня сегодня много дела:

Надо память до конца убить,

Надо, чтоб душа окаменела,

Надо снова научиться жить.


А не то... Горячий шелест лета,

Словно праздник за моим окном.

Я давно предчувствовала этот

Светлый день и опустелый дом. [22 июня] 1939, Фонтанный Дом

8

К смерти

Ты все равно придешь - зачем же не теперь?

Я жду тебя - мне очень трудно.

Я потушила свет и отворила дверь

Тебе, такой простой и чудной.

Прими для этого какой угодно вид,

Ворвись отравленным снарядом

Иль с гирькой подкрадись, как опытный бандит,

Иль отрави тифозным чадом.

Иль сказочкой, придуманной тобой

И всем до тошноты знакомой,-

Чтоб я увидела верх шапки голубой

И бледного от страха управдома.

Мне все равно теперь. Клубится Енисей,

Звезда Полярная сияет.

И синий блеск возлюбленных очей

Последний ужас застилает. 19 августа 1939, Фонтанный Дом

9

Уже безумие крылом



Души накрыло половину,

И поит огненным вином

И манит в черную долину.
И поняла я, что ему

Должна я уступить победу,

Прислушиваясь к своему

Уже как бы чужому бреду.


И не позволит ничего

Оно мне унести с собою

(Как ни упрашивай его

И как ни докучай мольбою):


Ни сына страшные глаза -

Окаменелое страданье,

Ни день, когда пришла гроза,

Ни час тюремного свиданья,


Ни милую прохладу рук,

Ни лип взволнованные тени,

Ни отдаленный легкий звук -

Слова последних утешений 4 мая 1940, Фонтанный Дом

10

Распятие

Не рыдай Мене, Мати,

во гробе зрящия. ___

Хор ангелов великий час восславил,

И небеса расплавились в огне.

Отцу сказал: "Почто Меня оставил!"

А матери: "О, не рыдай Мене..." 1938 ___

Магдалина билась и рыдала,

Ученик любимый каменел,

А туда, где молча Мать стояла,

Так никто взглянуть и не посмел. 1940, Фонтанный Дом

Эпилог

I

Узнала я, как опадают лица,



Как из-под век выглядывает страх,

Как клинописи жесткие страницы

Страдание выводит на щеках,

Как локоны из пепельных и черных

Серебряными делаются вдруг,

Улыбка вянет на губах покорных,

И в сухоньком смешке дрожит испуг.

И я молюсь не о себе одной,

А обо всех, кто там стоял со мною,

И в лютый холод, и в июльский зной

Под красною ослепшею стеною.

II

Опять поминальный приблизился час.



Я вижу, я слышу, я чувствую вас:

И ту, что едва до окна довели,

И ту, что родимой не топчет земли,

И ту, что красивой тряхнув головой,

Сказала: "Сюда прихожу, как домой".

Хотелось бы всех поименно назвать,

Да отняли список, и негде узнать.

Для них соткала я широкий покров

Из бедных, у них же подслушанных слов.

О них вспоминаю всегда и везде,

О них не забуду и в новой беде,

И если зажмут мой измученный рот,

Которым кричит стомильонный народ,

Пусть так же они поминают меня

В канун моего поминального дня.

А если когда-нибудь в этой стране

Воздвигнуть задумают памятник мне,

Согласье на это даю торжество,

Но только с условьем - не ставить его

Ни около моря, где я родилась:

Последняя с морем разорвана связь,

Ни в царском саду у заветного пня,

Где тень безутешная ищет меня,

А здесь, где стояла я триста часов

И где для меня не открыли засов.

Затем, что и в смерти блаженной боюсь

Забыть громыхание черных марусь,

Забыть, как постылая хлопала дверь

И выла старуха, как раненый зверь.

И пусть с неподвижных и бронзовых век

Как слезы, струится подтаявший снег,И голубь тюремный пусть гулит вдали,

И тихо идут по Неве корабли.




Каталог: doc -> files -> news
news -> Урок позакласного читання в 2 класі за повістю-казкою В. Нестайка
news -> Дубовенко Ірина Володимирівна, Скремінська Світлана Миколаївна, класні керівники днз «Житомирське вище професійне технологічне училище»
news -> Я це хтось інший…
news -> Памятка для кожного учня (додаток ); листок з початками речень для гри «Продовж речення»(додаток 4); листки для роботи в парах (додаток 5); листочки з словами для складання розповіді (додаток 6), читанка клас, ІІ частина
news -> Світова література клас Усього – 0 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години; контрольних робіт – годин
news -> Тема: олександр олесь. Поезії з книги «Княжа Україна»
news -> Тема. Тема спадкоємності поколінь, вірності волелюбним традиціям народу, збереження світлої пам’яті про захисників І борців за волю рідної землі. Г. Могильницька «Цвіт неспалимий»
news -> «Семінар читачів» (знайомство з творчістю Олександра Олеся)
news -> Методичні рекомендації щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009-2010 навчальному році лист мон


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconУзагальнений образ трагедії материнського страждання в поемі Анни Ахматової “Реквієм” та скульптурі Мікеланджело “Оплакування Христа”
...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconУрок-роздум після знайомства з інтимною лірикою Анни Ахматової та Ліни Костенко
Познайомити учнів з особистістю та особливостями творчості А. Ахматової; навчати опрацьовувати літературно-критичні дослідження
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconСценарій літературного вечора «в то время я гостила на земле…» До 125-річчя з народження Анни Ахматової Мета
Мета: відзначити річницю з дня народження Анни Ахматової, розповісти молодому поколінню про біографію поетеси, акцентуючи увагу на...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconТема : Анна Ахматова. Розвиток засад акмеїзму в поезії А. Ахматової. Творчість Ахматової яскраве явище жіночої поезії ХХ століття. "Поезія втрат "ранньої Ахматової, її художні особливості
Тема: Анна Ахматова. Розвиток засад акмеїзму в поезії А. Ахматової. Творчість Ахматової – яскраве явище жіночої поезії ХХ століття....
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconУрок інтерв’ю Тема. Творчість Анни Ахматової яскраве явище жіночої поезії ХХ століття
Ахматової, розглянути художні особливості ранньої лірики, поглибити знання про акмеїзм, визначити особливості жіночої лірики, розвивати...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconІмені в. І. Вернадського
Міжнародних Ахматівських читаннях «Творчість Анни Ахматової в русі епох І культур»
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconУкраїнські сторінки біографії Ахматової
«Повітря, Повітря». Вона померла у підмосковному санаторії. У цьому році виповнилося б 50 років, як її уже нема. Але її поезія живе,...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
\"Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової \"Реквієм\" iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка