Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал)



Скачати 218,87 Kb.
Дата конвертації13.10.2017
Розмір218,87 Kb.

Життєвий подвиг співачки з Тернопілля

(Усний журнал)

На сцені портрет Соломії Крушельницької. В центрі два журнальні столи, за якими сидять двоє ведучих. (Ведучі змінюються у відповідності до сторінок журналу).



Ведучий . Як осягнути той безмежний світ нашої єдиної, неперевершеної Соломії Крушельницької?! Якими словами висловити радість, гордість від того, що галицька земля має у своєму вінку славетних незрівняну Соломію.

Моя краянко із Землі подільської,


Через безсмертя й велич світову
До мене голос твій доноситься зі сцени.
І слухаю тебе, немов живу.

Звучить українська народна пісня « Ой летіли білі гуси», із репертуару С. Крушельницької.


Сторінка 1. Батьки Соломії

Ведучий. Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині в сім’ї священика, а дитинство та юність її проходили у селі Біла під Тернополем, куди переїхала вся сім’я у 1878 році.



Читець:
Білявинці – Біла – хатини біляві…
В ранкових туманах купаються верби,
Свічадо ставка — в очеретній оправі,
Світанки, вогнисто мальовані в небі…

В гаях солов’ї — композитори вічні –


Експромти складають: сміються – не плачуть!
Танцюють «Аркан» знов при місячній свічці
Дуби на узгір’ї – то легені наче…
( «Три криниці»)



Ведучий.Мати - Теодора Крушельницька була високоосвіченою людиною. Мала твердий, рішучий характер, адже все господарство лежало на її тендітних жіночих плечах. Дітей вона змалку привчала до праці, тому кожен у сім’ї мав свої обов’язки. Теодора Крушельницька любила поезію, українські пісні, гарно грала на фортепіано. Односельці шанували Теодору Крушельницьку, бо була вона їм і порадником, і учителем, і лікарем.
Ведучий. Свого батька - Амвросія Крушельницького - Соломія дуже любила та поважала за щиру доброту, глибокі знання і прагнення здобувати їх. Амвросій Крушельницький був палким прихильником Івана Франка, Михайла Павлика, за це його недолюблювали галицькі клерикали. Він заснував у селі Біла бібліотеку. Серед богословських книг були твори Шевченка, Котляревського, Гоголя, Шіллера, Гейне, Шекспіра, Пушкіна, Лермонтова. Селяни залюбки відвідували читальню у Крушельницьких, із задоволенням спілкувались зі своїм духовним наставником. Амвросій Крушельницький організував і сільський хор, котрим диригував сам, а потім допомагала Соломія.


Ведучий. Музика та співи увійшли в життя дівчинки з раннього дитинства. Батьки самі любили співати, грали на музичних інструментах і цьому навчали своїх дітей. Особливий хист до музики та співу виявила Соломія, котра уже з 6 років, під керівництвом батька, почала вивчати нотну грамоту.

У сім’ї Крушельницьких завжди лунали пісні у виконанні маленьких солістів та сімейного хору. Діти, а їх було восьмеро - 6 дівчат і 2 хлопців,- прекрасно співали, ставили навіть невеликі вистави, якими захоплювались сусіди і гості. Уже у десятилітньому віці Соломія відчула жагучий потяг до пісні. Часто вечорами з батьком влаштовували сімейні концерти, він грав на скрипці, а вона на фортепіано. З завмираючими серцями вони віддавалися музиці. Соломії здавалось, що вона тонула в тих звуках, була мелодією, а її серце було чутливим інструментом. Як любила вона оті таткові імпровізації. А чи здогадувався тоді Амвросій Крушельницький, який вогонь розрозпалював у доньчиному серці? Соломія стверджувала, що музику і спів любить понад усе.


Учні виконують пісню «Батьківська стежина»( муз. Анатолія Горчинського, сл. Йосипа Фиштика).


Сторінка 2. Перша зустріч з Іваном Франком
Ведучий. Пригадується одна цікава історія. Це була перша зустріч Івана Франка з майбутньою видатною співачкою. Соломії тоді було 10 років. Самодіяльний театр села Біла вирішив ставити “Наталку Полтавку” Івана Котляревського. У головній ролі мала виступати Соломія. Усі довго готувалися, самостійно шили костюми, адже на виставу мав приїхати великий Каменяр. І ось настав день прем’єри. Іван Франко прибув не один, а з приятелем Карлом Бондрівським, котрий приїхав свататися до старшої сестри Соломії - Осипи. Соломія настільки була вражена приїздом гостей і так чудово співала, що, захопившись, проспівала й ті пісні, котрі не стосувались ролі. Вона знала безліч українських народних пісень і хотіла гостям зробити приємний подарунок. Франко звернув увагу, що у дівчинки чудовий, благородний голос і вроджений талант до співу. Після цього концерту Соломію віддали на навчання у Тернопільську гімназію. Разом з сестрами вона співала у хорі “Руської бесіди” та у сільському хорі, організованому її батьком. У 12 років Соломія мала гарний і м’який альт, чим вирізнялась від ровесників. Згодом їй довелось проспівати свою першу сольну партію. У 1883 році тернопільська громада вирішила дати великий концерт на честь Т. Г. Шевченка. Амвросій Крушельницький привіз свій хор, а Соломія вперше виступила на такому урочистому концерті, це було «хрещення співом». Її виступ справив глибоке враження

Сторінка 3. Навчання у Львівській консерваторії.

Ведучий.Помітивши великий потяг Соломії до музики та співу, батько на позичені гроші виряджає її до Львівської консерваторії, де вона вчиться гри на фортепіано у професора Владислава Вшелячинського, а співу – у професора Валерія Висоцького. Соломія старанно навчається, розуміє, що тільки наполегливою працею може осягнути вершини мистецтва. Вона бере активну участь у концертах музичного товариства “Боян”, виступає на студентських вечорах, дебютує на Львівській сцені з Олександром Мишугою. Вивчаючи музику, Соломія цікавитьСоломія цікавиться і громадським життям. Вона читає прогресивну пресу, зокрема журнал “Народ”, який виходив за редакцією М. Павлика та І. Франка, розвиває свої прогресивні погляди.

Ведучий. Консерваторію Крушельницька закінчує зі срібною медаллю. У дипломі записано: ”Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її меццо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постава - всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучність”.

Ведучий.15 квітня 1893 року Соломія Крушельницька з великим успіхом дебютує на сцені Львівської опери в партії Леонори “Фаворитка” Г. Доніцетті, а пізніше виступає в ролі Сантуцци “Сільська честь” П. Масканьї. Її партнерами були вже відомі співаки Олександр Мишуга, Р. Бернгард та Ю. Єронім. Вона успішно працює в Львівському оперному театрі, привертає увагу слухачів та спеціалістів, однак не задовільняється досягнутим. Критично ставиться до своїх успіхів, бо розуміє: щоб стати справжнім митцем і вийти на широку дорогу творчості, необхідно ще багато працювати, вчитися, вдосконалювати свою вокальну та артистичну майстерність, розкривати таємниці співу і проникати в глибини музичного та драматичного мистецтва.

(Звучить арія Маргарити з опери “Мефістофель” А. Бойто)


Сторінка 4. Італійська школа співу

Ведучий. У той час у Львові на гастролях була прославлена італійська співачка Джемма Беллінчоні. Вона розповіла Соломії про славетних майстрів італійського бельканто, про видатних професорів, які вершать чудеса з голосами своїх учнів, і запросила її приїхати до Італії для здобуття освіти. Навчання потребувало великих коштів, яких у сім’ї не було. Батько взяв гроші в борг, та їх вистачало лише на дорогу, а як жити, чим платити за навчання в чужій країні - це було найболючішим і зовсім не вирішеним питанням. І все ж Соломія восеСоломія була безмірно щаслива, цілком віддалася навчанню, щоденно брала уроки співу, розучувала нові твори, вивчала музику, мови, літературу, естетику, багато читала. У листі до Михайла Павлика вона писала: ”Сумно дуже дізнатися і признатися в тім, що таке плохеньке образованіє дісталося мені”. Але Соломія впевнена у собі і стверджує: ”Я вам кажу тільки, що я хочу працювати і без праці жити не можу... Найбільше можу працювати над музикаліями і граматиками по шість годин денно, а решту часу досхочу лишається на читання та кореспонденцію.”

Ведучий.Перший рік навчання проходив успішно. Голос Соломії під впливом розумного розвитку, здійснюваного професором Фаустою Креспі, з меццо-сопрано пішов угору до лірико-драматичного сопрано, що найбільше відповідало його природі. Фауста Креспі, мов той ювелір, відточувала й відшліфовувала кожну його грань, домагаючись чистоти, повноти і свободи звучання. І це дало свої наслідки. Голос Соломії захаплював силою звуку, дзвінкістю, досконалою вокальною дикцією, віртуозною технікою, благородним тембром, відзначався широким волюменом і великим діапазоном, майже в три октави.

(Звучить арія Маргарити з опери “Мефістофель” А. Бойто)



Сторінка 5. Дружба з Михайлом Павликом



Ведучий. Багато працюючи над вдосконаленням голосу, Соломія знаходить час і для поглиблення своєї загальної освіти. Живучи на чужині, вона душею завжди була зі своїм народом, батьківщиною, листуючись, підтримувала тісні зв’язки з рідними та друзями. Вона гаряче прагнула вивчати історію рідної культури, музики, читати твори українських письменників, знайомитись з новинками літератури, щоб глибше зрозуміти світ і пізнати людей, а своїм мистецтвом прислужитися рідному народові. Доброго помічника, порадника вона знайшла в особі Михайла Павлика, друга І. Франка, прогресивного письменника та громадського діяча. Їх листування тривало близько десяти років і сьогодні становить великий інтерес для літературознавців та мистецтвознавців.

Ведучий. Глибокий, щирий по змісту, пізнавально- значимий матеріал міститься у листах до Михайла Павлика. Письменник – демократ активно допомагав майбутній співачці обрати вірний шлях у житті, давав найрізноманітніші поради.

(Звучить фортепіанна музика, на фоні якої читаються листи).



І-й читець: З листків Михайла Павлика. Коломия. 13.ХП.1983. «Оце, сумуючи межи старим і новим роком, я згадав Вас і задумав Вам післати життєпис Соломії Ковалевської – одної з найвидатніших женщин світа, котра дійшла найвищої слави в науці, а проте була найнещасливіша з нещасних … По – моєму, цю життєпис варто знати всякій жінці, що може знестися над загал жіночий…»

2-й читець: ( від імені Соломії): До Михайла Павлика. Мілан, 30.12.1993.

«…. Сумно то дуже узнати в особі і признатись до того, що таке плохеньке образованє під кожним виглядом мені дісталося, та дарма! Може ще ліпше бути переконаною о тім сумнім факті, ніж мислити о собі навпаки!



Життєпис Ковалевської дуже цікава для мене, та ще хочу Вас просити, єсли ласка, потрудіться та дайте мені її книжку до прочитання, щоби — м ще ліпше могла пізнати тую жінку з таким окрутним талантом, а нещасливу через свою славну натуру…»

Ведучий . В одному з листів до Соломії він писав: "Задумав вам послати життєпис Софії Ковалевської - одної з найвидатніших жінок світу, котра дійшла найвищої слави в науці, а проте була найщасливіша з нещасних". Відгукуючись на цього листа, Соломія занотувала: "Софія Ковалевська цілим життям своїм та умом напровадила мене на багато рішучих думок, і перш за все на те, що я людина, яка повинна нести радість іншим". Ведучий (з залу):

Звучить вірш В. Симоненка "Ти знаєш, що ти людина...".

Ведучий. Один з Соломіїних листів того часу свідчить, що її турбують не лише професійні проблеми: "На тім пункті, як то погодити публічну діяльність з приватним життям (філософія Софії Ковалевської), я вже не раз сушила голову...
Я Вам кажу тільки, що я хочу працювати і без праці не можу, але й жити мені хочеться, щоб ужити всього на сім світі, бо я нічого не сподіваюся до смерті".

Ведучий. І все ж - головне для Соломії - опера. В 1894 році вона співає арії з "Фауста", з "Африканки". Успіх був величезний. Слава про неї долинула до Львова і Праги. Проте, приїхавши до рідного міста, вона зрозуміла, що ні вона сама, ні її голос нікого тут не порадують. Неприязнь до неї, що вразила її з перших кроків, дедалі зростала. Те, що талановита дівчина поїхала вчитися до Італії, дратувало багатьох у театрі та консерваторії. Були такі, що сприймали це як власну образу.

Ведучий. Михайло Павлик писав до Соломії: "Не падайте духом, бережіть свої душевні сили надалі, бо знайте, що Вас чекає не один такий перелом, не одне гірке розчарування, бережіть свою душу, а тоді вона після найтяжчих проб і мук "оживе і засміється знову", як каже Шевченко про Прометея".

Ведучий. Отак писав їй учитель, і його слова знаходили відгук у Соломіїній душі, і та змучена, не призвичаєна втрачати, душа клялася ніколи не забути і вічно бути вдячною людині, в якої вистачало мужності додавати сил іншим, цінувати їхню вартість.

Ведучий. М. Павлик щиро покохав Соломію Крушельницьку, хоч різниця у віці становила 20 літ. Він допомагав майбутній співачці обрати вірний шлях у житті, давав цінні поради, морально підтримував у хвилини розчарування та зневіри. Саме Павлик надсилав їй твори Шевченка, Франка, Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, рекомендував прочитати Толстого, Чехова. Він радив Соломії поїхати до Києва і пройти Лисенкову школу української музики, бо тільки тоді вона зможе вважати себе співачкою-українкою «і по репертуару, і по концепціях», переконував Соломію, що її спів мусить прославити українську музику та український народ. Так визначилось політичне кредо співачки, яка обрала шлях у житті, вказаний І. Франком та М. Павликом. Неодноразово Соломія з Павликом зустрічалась у Львові, Тернополі, Бережанах, Коломиї, він приїздив у Білу, щоб поспілкуватись з батьком Соломії, направити на вірний шлях її молодших сестер і брата Володимира, котрі теж хотіли присвятити своє життя акторському мистецтву.

1-й читець: «У неї струнка і висока постать, м’які і приємні риси обличчя,

невимушена сценічна гра, природний хист передавати живі глибокі почуття …,

бездоганно поставлений блискучий голос…, напрочуд вірна емісія звука,

настільки чіткого і впевненого, що його можна переплутати з голосами

інструментів, рідкісна чистота вокалізації, гранична відточеність співу – все це

знаходить відгук у вдячних серцях слухачів, і вони не шкодують артистці

бурхливих щирих оплесків…»
2-й читець:

Аплодував їй гаряче Париж

І вишукана публіка Мілана, -

Весь світ зачарувала батерфляй

І добра, щира Пушкінська Тетяна

Вона – і Галька, дівчина проста,

І жертва зла неправедних законів,

Вона - Кармен, як іскра запальна,

І ніжна та прекрасна Дездемона.

Під небом італійським голубим,

В містах Іспанії, у Франції, в Оттаві

Піснями прославляла рідний край –



Їх відгомін котився по Дністрі й Боржаві.

Сторінка 6. Львівські гастролі
Ведучий. Своїм голосом та артистичним хистом Крушельницька одразу привернула увагу італійських фахівців, що було найбільшою радістю для професора Фаусти Креспі, яка називала Соломію найбільш талановитою, найкраще вихованою серед своїх учениць. Молода вокалістка співала провідні партії в оперних театрах і швидко завоювала любов та визнання надзвичайно вибагливої італійської публіки.
Ведучий. Звістка про успіхи молодої співачки дійшла і до Львова. Керівництво міської опери запропонувало Крушельницькій гастрольні виступи. Соломія підписала контракт на 5 місяців, адже сім’я у боргах, за навчання потрібно платити, а коштів немає. Вона була змушена перервати навчання, щоб заробити гроші і продовжити студії в Італії. У травні 1894 року Соломія повертається до Львова і співає провідні партії в операх “Аїда”, ”Африканка”, ”Трубадур”, ”Бал - маскарад”, ”Фауст”, ”Галька”, ”Страшний двір” зі славетним тенором Олександром Мишугою.

(звучить арія Аїди з опери “Аїда” Дж. Верді)
Ведучий. Однак виконання складної партії Маргарити у “Фаусті” викликало незадоволення її колишніх учителів-професорів, деяких артистів та польської музичної критики. Вони звинувачували Соломію в тім, що вона співала по-італійському, а не по-польському, підкреслювали її українську національність, твердили, що співачка забула те, чого вчили її львівські (польські) професори і перейшла на італійську манеру виконання. Соломія болісно переживала цю несправедливість, однак не впала у відчай, а завзятіше взялася за роботу. У листі до Павлика писала: ”Беруся за роботу, бо лише нею всій біді зроблю кінець! Такої боротьби мені навіть і треба, хоч би для того, щоб не впасти в зарозумілість”.

Сторінка 7.
Ведучий. Із кожною виставою Крушельницька все більше подобалась глядачам. Публіка щиро, з захопленням приймала виступи артистки, нагороджуючи її бурхливими оплесками, засипаючи квітами. Бажаючих почути її спів із кожним виступом збільшувалось, а рецензенти під впливом краси, чистоти, дзвінкості її голосу, сили драматичного таланту, художньої досконалості та переконливості образів змушені були писати правду. На захист співачки стали також відомі митці, музикознавці, тому керівництво Львівського театру залишило в силі підписаний контракт і запропонувало згодом повторні гастролі.
Ведучий. Закінчивши виступи у Львові, восени 1894 року Соломія Крушельницька разом із сестрою Оленою знову поїхала до своєї вчительки Фаусти Креспі, яка радо відновила заняття з улюбленою ученицею. Соломія стверджувала: ”Чим більше буду вчитися, тим кращі стануть мої успіхи. Витримаю до кінця і переконаю всіх песимістів наших, що й руська душа здібна обняти найвищий вершок в артистизмі, та й тим самим потягну других за собою”. Це вже були слова людини, яка добре усвідомлювала призначення свого таланту, яка бачила широкі обрії своєї діяльності. І Соломія Крушельницька, дійсно, витримала та переконала не лише песимістів, а й увесь світ, показавши, на що здатна її глибокопоетична, талановита натура. У січні 1895 року Львівські глядачі знову привітно зустрічали Соломію.
Ведучий. Великою радістю й громадянським обов’язком були для неї концерти у рідному краю. Часто вони влаштовувалися з благодійною метою. Дохід від концерту 3 березня 1895 року з участю Соломії Крушельницької призначався на спорудження будинку для товариства “Зоря”. А 25 березня того ж року вона співала у Львові на концерті, присвяченому 34-роковинам з дня смерті Т. Г. Шевченка, виконуючи пісні Миколи Лисенка, сольні партії у “Вечорницях” П. Ніщинського, ”Хустині” Г. Топольницького. Усі свої концерти співачка закінчувала виконанням українських народних пісень. Очевидці згадують: ”Ця дівчина була надзвичайно скромна. На сцені виступала в українському народному одязі. Довга коса спадала на її плечі. Співала з натхненням кожну пісню так, що слухачі відчували незрівнянну насолоду”. Часто Соломія навідувалась і у Білу, до родини, зустрічалась із односельцями, співала для них.


Сторінка 8. Знайомство з Василем Стефаником


Ведучий. Із Відня Соломія Крушельницька їде на гастролі до Кракова, успішно виступає в операх “Бал-маскарад”, “Трубадур”, “Дочка кардинала” і вперше співає в опері “Лоенгрін” Ріхарда Вагнера. Тоді ж відбулося знайомство з видатним українським письменником Василем Стефаником, про якого вона чула стільки доброго від батька. Твори молодого, але вже знаменитого Краківський залізничний вокзал, забитий емігрантами з України, котрі їхали за океан шукати щастя й кращої долі. Люди здивовано позирали на молоду красиву пару, не розуміючи, що вони можуть робити серед сотень брудних, обдертих, виснажених голодом і довгим чеканням тіл, яких гонить поліція з одного кутка в інший. Стефаник показав Крушельницькій жахливу картину, коли тисячі українців, покинувши рідну землю, змушені їхати за океан, бо голод гонить їх із дому. Він щовечора бував тут, йому дуже шкода цих людей, прибитих горем, принижених, відданих на підлість людську. Василь пояснює Соломії, що емігрують цілі громади і ніхто не хоче почути того болю, того мужицького крику. Перебуваючи під глибоким враженням від побаченого, В. Стефаник напише новелу “Камінний хрест”, у якій розповість про трагедію українського народу, а Соломія завжди співатиме на своїх концертах українські пісні, гастролюючи, даватиме концерти для українських емігрантів, допомагатиме їм матеріально. Але це ще буде... А зараз, у Кракові, вони кохають один одного, та поєднати свої долі не зможуть. Соломія поїде в Італію продовжувати навчання, а Стефаник повернеться на Україну, щоб словом і ділом служити своєму народові. Вони довго будуть переписуватись, зрідка зустрічатись. На все життя Соломія і Василь залишаться хорошими та добрими друзями, ці прекрасні теплі почуття збережуть у своїх серцях. Василь Стефаник неодноразово приїздитиме в Білу, гостюватиме у родині Крушельницьких.

Сторінка 9. Пам’ятник батькові.
Ведучий. Кожного року, поки жив її батько, Соломія старалась хоч ненадовго приїхати на батьківщину. Але приїзд у Білу 1903 року був невеселим. Помер її батько - найдорожча у світі людина. На похороні Соломія не була через гастролі у Парижі та Неаполі. І ось тепер з Італії на батьківську могилу вона привезла пам’ятник із білого італійського мармуру, котрий замовила у Флоренції у найкращого майстра, щоб увічнити пам’ять про батька. Біля високої гранчастої колони, прикрашеної бронзовим вінком, у довгій тозі, схиливши голову, стоїть молода дівчина, Богиня співу, з трагічною маскою у руці. Силует дівчини нагадує постать Соломії. На пам’ятнику напис латинською мовою: ”Завжди з тобою, батьку, в плачу і надії”. Згодом померла і мати. Вона теж похована ось тут на сільському кладовищі, поруч із батьком. Цей пам’ятник по красі та цінності входить у трійку найкращих пам’ятників України. Це справді унікальний витвір мистецтва.



Читець.

На могилі Амвросія Крушельницького

Святись твоє імення, Соломіє!
Про те, що ти вернулась з чужини,
що вічна пам’ять мармуром біліє,
у Білій шепчуть з вітром ясени.

І надить спів твій, батькова надіє,


мов ангельське відлуння з вишини,
та бачить світ, як сяє, променіє
твоя зоря з небес Галичини.

Вони, батьки, що відійшли в минуле,


на те й жили, щоб ми їх не забули,
мов плем’я нерозумне і сліпе.

Ходила ти стежинами чужими,


та завжди залишалася із ними
в труді, в думках, in fletu et in spe.

Сторінка 10. Відродження “Мадам Баттерфляй”
Ведучий. Завдяки Соломії Крушельницькій, її таланту, артистизму було відроджене дітище Джакомо Пуччіні “Мадам Баттерфляй”. Ця опера з Розіною Сторкіо в головній ролі була освистана в Мілані, а після довгої та плідної сумісної праці Пуччіні й Соломії над п’єсою була повернута на сцену в Брешії. Пуччіні був вдячний до глибини душі співачці за відродження “Мадам Баттерфляй” і подарував їй свій портрет із написом: ”Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччіні. 1904 рік.”

(звучить арія Чіо-Чіо-сан з опери Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй”)



Ведучий.Цей 1904 рік був роком важких випробувань для артистки. На неї чекав Рим. Театр “Костанці” став місцем її перших виступів. Після цього сезону вона з успіхом виступала в театрі “Ла Скала” в Мілані, “Реджо” в Туріні, “Сан Карло” в Неаполі, “Массімо” в Палермо. Проживаючи з чоловіком в Італії, Соломія Крушельницька тріумфально виступала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії та інших країнах світу. На честь великої артистки в Італії було відчеканено медаль роботи італійського скульптора Фарнезі, виконану в золоті, сріблі та бронзі. Всебічно обдарована й освічена, сповнена високого артистичного чуття, Соломія з досконалою дикцією розмовляла й співала українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською мовами.

Читець. Микола Тарновський Солов’їна пісня Соломії Крушельницькій, про незабутні її виступи за океаном.

“За океаном, - кажуть люди, - Затужиш гірко, занудьгуєш: Там рідне слово позабудеш, Там соловейка не почуєш…” Ходив і я за синє море, Журбою лютою прибитий; Відчув своє безмежне горе І в серці жаль несамовитий. Бо слово там чуже, не рідне, Теплом своїм не зогріває; Навколо в’яне все і блідне, І соловейком не співає…Та що це? Що це? Рідне слово! Ні, не пропала ще надія!… Лунає пісня так чудово, - Співає рідна Соломія. О, рідна пісне, ти частенько Звучиш нам радісним пеаном!… Що не кажіть, а соловейко Таки бував за океаном.



Сторінка 11. Концертна діяльність

Ведучий. Географія гастролей С. Крушельницької простягнулася до

Південної Америки, з 1898 по 1902 рік співачка була примадонною

Варшавської опери. У Варшаві Соломія Крушельницька дуже швидко здобула

славу і пошану. Поляки вважали її неперевершеною в усіх виставах, але

особисто високо цінували за блискуче виконання заголовних партій в

польських національних операх – «Гальці», «Графині» та ін..


Ведучий. Здобуваючи славу на польській сцені, артистка щороку виїздила

на гастролі до Петербургу. Там вона виступала в «Отелло», «Аїді», «Марії ді

Роган», «Леонгріні», «Кармен», «Піковій дамі», «Євгенії Онєгіні» та інших

виставах. Сучасники згадували, що особливою красою вражали екзотичні

образи – Аїда, Селіка, Чіо-Чіо-сан.
Ведучий. Найбільш близькими по духу були для співачки вагнерівські

героїні. У цих образах чітко вимальовується героїчна лінія ( наприклад,

Брунгільда) «Всі вони майстерно окреслені, проте постійно коливаються між

реальним життям і невловимістю вигадки», - читаємо ми в спогадах Дарії

Банфі-Малагуцці, яка мала бесіду з С.Крушельницькою. Партії в операх

Вагнера співачка найчастіше виконувала у театрах Італії. Сюди вона

повернулась після роботи у варшавській Великій опері.
Ведучий. Живучи в Італії, Соломія з великими аншлагами гастролювала в

Португалії, Єгипті, Алжірі, Іспанії, Аргентині. Найкращі спогади у Соломії

Крушельницької про виступи у Буенос-Айресі 1906 року. Трупу очолювали

блискучі, талановиті диригенти А.Тосканіні та Л.Муньоне. Ще ніколи в театрі

«Опера» глядачі не виявляли такого шаленого ентузіазму і раз-по-раз

викликали співачку на «біс». Не схильний до повторень ( на «біс» ) Артуро

Тосканіні дозволяв це тільки своїй улюблениці. С Крушельницька стала

найшанованішою артисткою Буенос-Айреса в наступні театральні сезони. ЇЇ

любили, нею захоплювались, присвячували музику, поезії.
Ведучий. Було б не справедливо змалювати портрет великої Соломії

хрестоматійною і неземною. Доля була щедрою, наділивши її талантом і

красою. Висока внутрішня культура, благородство і аристократизм натури

приваблювали до неї поклонників-чоловіків. Серед них – меценат Іван

Білинський, аптекар єгипетського короля; співак, а згодом відомий священик

Володимир Садовський; адвокат і політик Теофіл Окуневський. Багаті

мільйонери обіцяли побудувати театри тільки для неї. Романтичний спогад є

також про Федора Шаляпіна.


1-й читець : «Їдьте зі мною в Париж, а звідтіля далі. Куди буде треба. Досі

я їздив завжди сам. Ви любите музику та оперу не менше, ніж я. Я не зустрів

досі жінки,яка так тонко розуміла б мою професію… Невже ж ви не можете

повірити в те, що вами захоплюються не тільки як оперною артисткою, але й як

жінкою?»


Ведучий. У 1910 році Соломія покохала адвоката Чезаре Річчоні, вродливого

італійця, знавця музики. Щасливе подружжя поселилося у Віареджо, на

узбережжі Тірренського моря. Вечорами на віллі «Саломея» у колі друзів

відбувалися імпровізовані концерти господині дому. Як правило, вона ніколи

не відмовляла бажанням гостей послухати твори Баха, Бетховена, Шумана,

Шуберта, Дебюссі та інших. Співала неповторно, мовою оригіналів. У

матеріалах спогадів зазначається, що в цих концертах обов’язково звучали пісні

Батьківщини.

Звучить запис української народної пісні « Вівці мої, вівці» у

виконанні С. Крушельницької.



Сторінка 12. Повернення на батьківщину. Останні роки життя.


Ведучий. У 1938 році помер чоловік Крушельницької Чезаре Річчоні. В

серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової

війни не змогла повернутися в Італію. Після приєднання в листопаді 1939року

Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок артистки,

залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, у якій вона жила із сестрою

Ганною. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала,

тому давала приватні уроки вокалу
Ведучий.У післявоєнний період С.Крушельницька почала працювати у

львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка. Однак її викладацька

діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від

націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського

диплома. Пізніше диплом був знайдений у фондах міського історичного музею.



Ведучий. У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання

заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини,

Крушельницька нарешті отримала звання професора
Ведучий.16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки.

Поховали С.А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з

могилою друга і наставника – Івана Франка.
Ведучий. Не було і досі нема української співачки, щоб ще за життя

здобула таке світове визнання, як Соломія Крушельницька.


Ведучий.

ї називали « незабутньою Аїдою», « єдиною в світі Джокондою»,



« найпрекраснішою Саломеєю», « найглибшою і поетичною виконавицеютворів Тараса Шевченка і народних пісень….»



Читець.
Тобі до ніг схилилося півсвіту
Як ти співала про подільський край.
Топився лід байдужості і фальші,
Злітала пісня як під вітром рвійним…
Ти чудеса вершила в тихій залі,
Прекрасна жінко, голосом чарівним.
( Ганна Костів-Гуска «Соломії»).



Звучить запис української народної пісні « Вівці мої, вівці» у виконанні Соломії Крушельницької.
Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) icon«Вічний живий голос» Усний журнал, присвячений творчості Лесі Українки Форма заняття: усний журнал Адресність
Мета: передати силу І глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до...
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний журнал
«Перед цією красою потрібно впасти на коліна і молитись… Гляньте, вона ж Дантова Беатріче…»
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconОрієнтовні форми І зміст виховної діяльності
Усний журнал «У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна»
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний літературний журнал присвячений пам'яті Т. Г. Шевченка
Діти, наша земля – це Україна, а ми – українці. Ми любимо свій край, шануємо І поважаємо всіх людей на Землі
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconТема: Усний журнал. Сторінками життя Т. Г. Шевченка Мета
Т. Шевченка в умовах підневільного становища нації в першій половині XIX ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний журнал «з україною в серці»
Україною викликає у школярів більший інтерес до предмета та почуття гордості за наш рідний край, сприяє інтеграції українського учня...
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний журнал «Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття » Мета
Мета: виховувати в учнів любов І шану до геніального сина України, розвивати інтерес до життя І творчості народного поета
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний літературно-мистецький журнал про життя І творчість Івана Багряного
За мудрість І любов, за скривджених І вбогих Ми підем на Голготу ти І я- під крик „Розпни, розпни нікчемного й брудного Орденоносного...
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУсний журнал ( 4 клас.) Цілі
Цілі: розвивати в учнів активне, небайдуже ставлення до природи, естетичне сприйняття природи; виховувати бережливе ставлення до...
Життєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал) iconУрок. Презентація книги Василя Шкляра«Чорний Ворон»
В рамках Всеукраїнського тижня дитячого читання проходив День історії. Відбувся усний журнал «Наша історія» по книзі В. Шкляра «Чорний...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка