Життєвий та творчий шлях Пауля Целана



Скачати 442,93 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.07.2017
Розмір442,93 Kb.
  1   2

Матеріали до засідання гуртка світової літератури на тему:
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті».

Друга світова війна стала глибоким потрясінням для європейської культурної свідомості. Вона виявила незбагненне протиріччя між високим рівнем культурного розвитку західної цивілізації та рецидивом варварства, що вибухнуло у самому серці Європи. «Як, - запитував швейцарський письменник М. Фріш, - люди, котрі насолоджувалися музикою Баха та Генделя, могли розстрілювати немовлят?»

Писати вірші після Освенціма неможливо, - заявляв відомий філософ Т.В. Адорно.

Вірш П. Целана «Фуга смерті» довів, що поезія «після Освенціма» можлива, але вона має докорінно змінитися, аби бути спроможною увиразнити стан «оніміння» свідомості, шокованої війною.



Пауль Целан (1920-1970) - митець, що його критика називала чаклуном поезії другої половини XX ст., творцем «абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння», «сліпучою кометою Галлея» і «поетом III тисячоліття», - його світові подарувала Україна.

https://cultprostir-prod.s3.amazonaws.com/contentimage/article/940/5950

П.Целан найвидатніший австрійський поет ІІ пол.. XX ст. Завдяки новій поетичній мові він зміг відтворити у поезії трагічний образ XX ст., почуття загальної вини, картину розкладу світу, загибелі людської культури. Як відомо, австрійська література, що була державною в імперії Габсбургов, творилася не тільки в самій Австрії, а на всій території імперії. Цей процес певний час тривав і після краху імперії, і останнім його яскравим спалахом можна вважати феномен Целана. В Австрії він прожив близько року, власне, проїздом із Бухареста до Парижа, але він є вихідцем з одного з острівців австрійської культури, що в міжвоєнні десятиріччя зберігся в українських Чернівцях, і це дає підстави вважати його австрійським поетом. Безперечно, поезія Целана пов’язана з австрійською культурою і літературною традицією, але її появу неможливо уявити без французького сюрреалізму.



Д.С.Наливайко

Зі ст. «Феномен австрійської поезії XX ст.»

(зб. «Двадцять австрійських поетів XX ст.» — K., 1998).
Справжнє ім’я поета — Пауль Анчель. Він народився 23 листопада 1920 р. у німецькомовній єврейській родині. Місце народження поета - Чернівці. Це місто, яке ще за два роки до появи митця на світ було провінцією Австро-Угорської імперії, а після її падіння відійшло до володінь Румунії, становило фантастичну суміш етносів, релігій і мов. Розмаїття національних традицій, помножене на небувалий розквіт культури у період між двома світовими війнами, утворювало духовне тло дитинства та ранньої юності П. Целана. Не дивно, що, відвідуючи спершу початкову школу з німецькою мовою навчання, потім єврейську народну школу, в якій предмети викладалися гебрайською, пізніше гімназію з румунською мовою навчання, і, нарешті, ліцей, де, крім

німецької, викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови, талановитий хлопець став справжнім поліглотом.

Багатоголосний ансамбль різних культур на Буковині, з одного боку, і неабиякий хист до опанування іноземних мов, з іншого, визначили перекладацьку магістраль творчого життя Целана. Завдяки його неперевершеним перекладам з англійської, французької, російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям Шекспір та Михайло Лєрмонтов, Поль Верлен та Артюр Рембо, Ґійом Аполлінер та Джузеппе Унгаретті, Олександр Блок та Рене Шар, Осип Мандельштам та багато інших майстрів світового красного письменства.

Слід зазначити, що обставини юності поета зовсім не сприяли здобуттю ним повноцінної вищої освіти. Навчання у Підготовчій медичній школі французького міста Тур перервав початок Другої світової війни. Повернувшись на батьківщину, Пауль вступив до Чернівецького університету, де студіював французьку, а пізніше й російську філологію. Проте війна наздогнала поета й у рідному місті, знову перервавши його навчання. Як і десятки тисяч євреїв, Целан став жертвою нацистських переслідувань.



З документальної хроніки життя окупованих Чернівців:

« 7 липня 1941 р. - початок акцій проти євреїв каральної групи СС, багато євреїв убито, Велику синагогу спалено; румунській цивільній владі наказано втілити в життя німецькі порядки щодо євреїв: євреї втрачають право громадянства, змушені носити жовту Давидову зірку, виконувати примусові роботи і не сміють після 18-ї години виходити на вулицю.

11 жовтня 1941 р. - влаштування єврейського гетто в старій частині міста, колишньому єврейському кварталі... 45 000 євреїв скупчують на тісному просторі, триває підготовка до депортації у Трансністрію - територію між Дністром і Південним Бугом; за винятком 15 000 євреїв, залишених у місті для життєво необхідних робіт і обов’язків, більшу частину з них депортовано...».

Целан був серед тих, кого окупанти залишили у місті. За чотири роки перебування у фашистському пеклі він пізнав життя у чернівецькому гетто й примусову роботу у румунському трудовому таборі (де занотовував свої вірші у маленький записник), пережив втрату батька й матері (вони загинули в одному з таборів Трансністрії). Ця чорна смуга розколола життя поета навпіл - до та після еміграції.

Емігрантом він став незадовго до кінця Другої світової війни. Виїхати за кордон Целана змусили нові порядки, запроваджені у звільнених від окупації Чернівцях радянською владою.

Його блукання великими світами розпочалося з Бухареста, що у ті часи славився як «Париж Сходу». Кількома місяцями раніше сюди прибула подруга поета Рут Крафт.

Тут проживав буковинський поет Альфред Маргул Шпербер - один з найавторитетніших у німецькомовному просторі літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія. У його домі Пауль знайшов притулок на початку свого перебування у столиці Румунії. У поезії та листах Целана згадувалася зворушлива деталь тих днів: оскільки у маленькому помешканні Шперберів не було зайвого місця, Пауль спав на кухонному столі. До речі, подружжю Шперберів поет завдячував і своїм псевдонімом. Після кількох спроб знайти своє літературне ім’я (як варіанти фігурували «Paul Aurel» та «A. Pavel») Пауль зупинився на пропозиції дружини Шпербера сконструювати псевдонім методом перестановки складів його прізвища у румунській транскрипції («Ап-сеї» - «Сеі-ап»).

У Бухаресті Целан працював редактором і перекладачем у видавництві, тут почали з’являтися публікації його віршів. Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт - тут також встановилася тоталітарна система влади комуністичного ґатунку.

Відтак за кілька років після виїзду з Чернівців Целан потрапив на вільний Захід. Спочатку він опинився у Відні, де з легкої руки Шпербера зав’язав важливі літературні знайомства. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку - «Пісок із урн» (1948). Коли вона вийшла у світ, поет був уже в Парижі.

Отже, від 1948 р. місцем постійного проживання Целана був Париж. Тут його життя ніби налагодилося: він завершив освіту, отримав престижне місце лектора у вищій педагогічній школі, одружився з талановитою художницею-графіком Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка (і, до речі, стала найкращим ілюстратором його творів).

Тут, у Парижі, одна по одній з’явилися його поетичні збірки: «Мак і пам’ять» (1952), «Від порога до порога» (1955), «Мовні ґрати» (1959), «Троянда - нікому» (1963), «Зміна дихання» (1967), «Сонця з ниток» (1968), «Диктат світла» (1970) та ін. Творчі звершення митця, відзначені численними престижними преміями, здобули визнання у різних країнах Заходу.

Однак попри милість долі, що, здавалось, щедро обдаровувала поета за пережиті страждання, у його свідомості з роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнації.

Виживши у жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам’яттю про загиблих у таборі батьків, про пережитий в окупованих Чернівцях страх, про катастрофу, якої зазнав його народ у Другій світовій війні. Ця пам’ять була важким хрестом, що його поет ніс крізь роки своїх великих літературних досягнень і затишного сімейного життя. А ще були численні труднощі життя в еміграції, що з різних боків атакували травмовану психіку митця. Це і глибока самотність, якої він, єврей і уродженець Буковини, а отже - двічі чужинець, не міг позбутися у Парижі. І нездоланний мовний бар’єр, зумовлений тим, що поет, який писав вірші німецькою, не міг бути адекватно сприйнятий французьким читацьким середовищем. І драматично суперечливе ставлення до віршування німецькою мовою, адже від років Другої світової війни вона розщепилася у целанівській свідомості на «рідну мову» («Muttersprache») та «мову вбивць» («Mördersprache»). І його ностальгія по чудовій країні маків і буків, у якій промайнуло щасливе дитинство і у якій хтозна-де залишилися лежати закатовані батьки. І болісна реакція на брудні інтриги навколо його імені. Все це разом узяте вилилося у форму тяжкої психічної хвороби, яка стрімко розвивалася в останнє десятиліття життя поета. Саме вона привела Целана на оспіваний Аполлінером міст Мірабо, звідки він кинувся у Сену. Це трапилося приблизно 20-21 квітня 1970 року.

Сьогодні поезія Пауля Целана перекладена багатьма мовами світу. Для сучасного німецькомовного світу він є поетом номер один, творчість якого становить «ліричну паралель до творчості Кафки», для французької літератури - це одна з найвпливовіших постатей другої половини XX ст. Без целанівської творчості, на думку дослідників, не можна уявити сьогоднішньої турецької поезії. Існує культ Целана і в Японії.



1960 р., отримуючи найвищу у Німеччині літературну премію імені Ґеорґа Бюхнера, Целан виступив з промовою «Меридіан», у якій окреслив основні положення своєї естетики. У центрі її знаходилося метафоричне поняття «меридіан», котре автор тлумачив як щось «нематеріальне, але земне, щось колоподібне, таке, що повертається через обидва полюси до самого себе...». «Це, - коментує думку поета відомий український дослідник і перекладач його творів П. Рихло, - не якась певна топографічна точка або лінія на карті, не якийсь певний пункт часового відліку, це швидше модель мистецтва, безкінечне пульсування поетичного космосу. На ньому розташовані країни й міста, які береже його пам’ять, імена предків і образи сучасників, творіння улюблених поетів і філософів, живописців і музикантів. Меридіан - це вісь і орбіта духовного світу митця. Немає сумніву, що десь на цьому меридіані знаходиться для нього і його рідна Буковина».

Характерні риси поезій Целана:

Вірші Целана читати нелегко. Зашифровані образи та примхливі метафоричні ланцюги, асоціативний монтаж і смислова багатошаровість, виведення на поверхню периферійних значень художнього слова - все це створює у целанівській поезії «безодні» підтексту, наповнює її особливою магією слова, наділяє її здатністю навіювати певний емоційний стан (сугестивністю), впливати і на інтелект, і на підсвідомість читача.

Лейтмотивними у целанівській творчості є теми трагічної долі єврейства у XX ст., матері й Буковини, пам’яті й забуття, часу й зруйнованого світу. Характерною рисою поетичного стилю цього митця є антитеза, яка виявляє парадоксальність і фатальну розірваність світу. Ключові образи й поняття - камінь, попіл, сніг, волосся, серце, кров, око, троянда. Ранні збірки Целана містять здебільшого римовані поезії, згодом поет перейшов на верлібри зі складним ритмом.

Провідний принцип поетики Целана — асоціативна образність. Образи його поезії швидше впливають на емоції, ніж спонукають до роздумів. Лірика Целана — це протистояння і співіснування пам'яті і забуття: пам’ять примушує "страждати від болю і жаху, але забути все — неможливо.



Пауль Целан «Мак і память»

У 1952 році світ побачила перша книжка тоді ще маловідомого єврейського німецькомовного поета з Чернівців Пауля Целана «Мак і пам’ять».




Згодом її вважатимуть символом «поезії після Аушвіцу», а німецький лірик Карл Кролов стверджуватиме, що вона «на багато років наперед змінила уявлення про структуру, тематику, сутність вірша». А поки молодий поет долає численні перешкоди, які стоять на шляху до виходу збірки. Перша – перебування у румунському «трудовому» таборі. Через бажання мати вірші завжди при собі Пауль Целан переписував їх із одного нотатника до іншого. Наступна перешкода – банкрутство видавництва і втрата грошей, вкладених у друк збірки. Реалізувати видання книжки поетові вдалося тільки з другої спроби. Щоправда, і тут його спіткала невдача. Збірка вийшла низької поліграфічної якості й це змусило Целана знищити весь тираж.

Важливість книжки Пауля Целана «Мак і пам’ять» насамперед в тому, що тут зібрані вірші, які визначили поетичне майбутнє автора «Фуґи смерті», утвердили його перо, сформували світоглядні орієнтири. Водночас ця збірка стала своєрідним першим підсумком в творчості поета, результатом довгої й клопіткої роботи.

2013 року саме з двомовного (українсько-німецького) видання «Мак і пам’ять», що вийшло в серії «Меридіан серця», чернівецьке видавництво «Книги-ХХІ» розпочало публікацію повного зібрання віршів Пауля Целана. Перевага такої видавничої стратегії полягає в тому, що читач матиме змогу простежити за внутрішньою еволюцією поета від збірки до збірки. У співпраці з перекладачем і літературознавцем Петром Рихлом видавництво планує щорічно публікувати по одній-дві книги. У такий спосіб, до 2020 року, коли відзначатиметься сторіччя з дня народження Целана, матимемо повний корпус його віршів українською мовою.

«Мак і пам’ять» налічує 56 ліричних текстів, упорядкованих в хронологічній і тематичній послідовності. Збірка складається з чотирьох циклів – «Пісок з урн», «Фуґа смерті», «Контрове світло» і «Стебла ночі». А сама назва збірки – це такий собі оксюморон, поєднання непоєднуваного, що, в принципі, характерне для всієї творчості Целана.

Лейтмотивами збірки є сон, час, забуття, смуток, втеча, страх, біль і розчарування: «ми вилущуємо час із горіхів і вчимо його знову ходити: / час вертає назад у свою шкаралущу». Кохання і смерть у Целана – як два боки однієї медалі: «ми випили ночі напій на хмільнім риштуванні спокуси», «ми були мертві й дихати могли», «ми кохаємось палко, як мак і пам’ять, / ми спимо, наче вина у мушлях, / як море в кривавому місячнім сяйві». Ліричний герой поета завжди почувається самотнім, «перед чужими»: «Я тут самотній, квітку попелясту / кладу у вазу, повну чорноти». Тексти Целана насичені міфологічними й історичними образами (Вавилон, Содом, Ясон, Оріон, Суламіт, Івана Купала та ін.), що підкреслює вічну циклічність життя. Центральним у збірці є вірш «Фуґа смерті» – один із найзагадковіших текстів у творчості Пауля Целана. Багатство його інтерпретацій тільки ще раз утверджує в думці про структурну і тематичну ідеальність вірша, його досконалу концептуальну сутність, витворену з глибинного досвіду автора. Кожен образ, кожна метафора надовго закарбовуються у читацькій свідомості: «Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами / ми п’ємо його вдень і зрання п’ємо його уночі». Чим далі, тим вірші Целана стають концентрованішими. Вони все більше наповнені новими, ще глибшими семантичними та ідейними смислами. У другій частині збірки часто з’являється образ Парижа: «Париж, кораблик, в склянці став на якір», образ вина: «вона підмішує його в бокал вина: / ти мусиш випити цей світ до дна», ночі: «світла ця ніч, / світла ця ніч, що винайшла наші серця», ока: «я шукав твого ока, коли ти розкрила його, і ніхто не дивився на тебе» тощо. Усі вони доповнюють загальну картину тривожної поетової душі.

«Мак і пам’ять» – це майже 150 сторінок глибокого метафоричного тексту, який не розлазиться на шматки при читанні. Кожен вірш доречно доповнює один одного, переливається зі сторінки на сторінку, немов вино пам’яті. Тож цілком очевидно, що завдяки внутрішній цілісності, логічній структурованості, неоднозначному поєднанню образів ці ліричні тексти ніколи не кануть в забуття. 



«Фуга смерті» Пауля Целана в контексті його творчості
«Фуга смерті» — мабуть, найзнаменитіший вірш уродженця Чернівців (Буковина) Пауля Целана. «Фуга смерті» – один із шедеврів світової поезії, на основі якого цілі покоління молодих німців вже на шкільній лаві відкривали для себе тему несумісності високої гуманістичної культури й варварства. «Фугу смерті» нерідко зіставляють із всесвітньо відомою картиною Пабло Пікассо «Ґерніка», підкреслюючи не лише спільну болючість їхньої проблематики, а й надзвичайно сміливе, новаторське художнє втілення. 9 листопада 1988 р. видатна німецька актриса Їда Ере продекламувала «Фугу смерті» на урочистому засіданні німецького бундестагу, присвяченому 50-річчю сумно відомої «кришталевої ночі». Живописні полотна й графічні цикли на тему Целанового вірша створили численні художники, десятки композиторів написали на його текст свої речитативи, кантати, реквієми, хори. Сьогодні «Фугу смерті» перекладено всіма культурними мовами світу, в багатьох з них існують численні паралельні переклади (скажімо, лише англійською мовою налічується щонайменше 15 перекладацьких версій, цілу низку інтерпретацій запропонували в останні роки російські та українські перекладачі).
Як і більшість поетичних творів Целана, концептуально й структурно «Фуга смерті» ґрунтується на центонно-колажному принципі, коли всі мотиви вірша попередньо вже задані. Практично кожен рядок містить цитати, ремінісценції, алюзії й шифри, запозичені з історії, міфології, релігії, літератури, філософії, музики тощо, які накладаються на страхітливу в своїй антигуманній сутності реальність нацистських концтаборів, що також спирається на цілу низку автентичних свідчень, політичних документів, публіцистичних джерел. «Фуга смерті» синтезує весь цей різнорідний матеріал, витикаючи густу тканину інтертексту, де кожна нитка фактурної основи, кожна барва і кожен штрих складного узору сплітаються в єдине, нероздільне ціле.
ФУГА СМЕРТІ ПАУЛЬ ЦЕЛАН
Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами

ми п’ємо його вдень і зрання ми п’ємо його уночі

ми п’ємо і п’ємо

ми копаєм могилу в повітрі там лежати нетісно

В цім домі живе чоловік він змій приручає він пише

він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста

коса Маргарито

він пише отак і виходить надвір і виблискують зорі

він посвистом псів своїх кличе

він свистить і скликає євреїв своїх і велить їм

копати могилу в землі

він наказує нам грайте хутко до танцю

Чорне молока світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе зрання і вдень ми п’ємо тебе вечорами

ми п’ємо і п’ємо

В цім домі живе чоловік він змій приручає він пише

він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста

коса Маргарито

Твоя попеляста коса Суламіт ми копаєм могилу в повітрі

там лежати не тісно

Він гукає ви перші копайте-но глибше ви другі співайте і грайте

він вийма з кобури залізяку він розмахує нею очі його голубі

глибше вганяйте лопати ви перші ви другі продовжуйте грати

до танцю


Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе вдень і зрання ми п’ємо тебе вечорами

ми п’ємо і п’ємо

в цім домі живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіт він змій приручає

Він гукає смерть потребує ніжнішої гри

смерть це з Німеччини майстер

він гукає жагливіш водіте смичками тоді ви полинете димом

в повітря

тоді ви могилу дістанете в хмарах там лежати нетісно

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе уночі

ми п’ємо тебе вдень смерть це з Німеччини майстер

ми п’ємо тебе вечорами і зрання ми п’ємо і п’ємо

смерть це з Німеччини майстер очі його голубі

він поцілить свинцевою кулею прямо в серце тобі

в цім домі живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито

він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в повітрі

він змій приручає і марить смерть це з Німеччини майстер

твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіт.

Цей вірш став рубіжним явищем повоєнної німецької поезії, він належить до найважливіших ліричних втілень такої болючої для німецької літератури теми, як Голокост.

Свого часу він сприймався як своєрідне заперечення відомої тези німецького філософа Т. Адорно, згідно з якою писати вірші після Освенціма є варварством. Целан наважився довести своєю «Фугою смерті», що можлива не тільки лірика після Освенціма, але й сам «Освенцім» як об’єкт поезії, однак це мусить бути якісно інша — не барвиста, гладко заримована, а розкута, багатозначна, поліфонічна лірика, яка найжахливіше у житті підносить до естетичного у поезії.

«Фуга смерті» — це модель і парадигма такої поезії. Тут поєднується національне і загальнолюдське, індивідуальне і колективне. Як у жодному іншому ліричному творі XX ст., тут переплелися мораль і психологія, ідеологія й політика, гуманізм і варварство. Щоправда, весь подальший поетичний розвиток Целана з його дедалі відчутнішим редукуванням виражальних засобів був лише утвердженням тези Адорно, оскільки поет намагався виразити жах Голокосту через умовчання — аж до оніміння.
«Фуга смерті» є за своєю формою синкретичним явищем. Її жанр важко піддається визначенню, адже вона несе в собі риси елегії і балади, плачу і лірики ритуального танцю, художньої візії і документального репортажу. Окрім того, вірш заснований на музичному принципі контрапункту: як і в музичній фузі, тут проводяться і розвиваються декілька мотивів водночас, щоб у фіналі (стретта) знову з’єднатися і остаточно розв’язатися. До того ж даний вірш надзвичайно сугестивний, він містить низку літературних та міфологічних шифрів, до яких необхідно дібрати правильний ключ. Тому не дивно, що «Фуга смерті» завжди була каменем спотикання для перекладачів іншими мовами і залишається ним ще й сьогодні, хоча численні інтерпретатори Целана прокоментували і пояснили в ній вже все можливе і неможливе...

Зрозуміло, що жоден поетичний переклад не може бути цілковито адекватний оригіналові, оскільки вони (переклад і оригінал) виникають і функціонують у різних мовних світах та культурних контекстах. Однак вектори силового поля кожного перекладу повинні бути спрямовані — в ідеальному випадку — на досягнення якомога більшої ідентичності.



...Поряд з польськими перекладачами в 70 — 80-ті рр. «Фугу смерті» також інтерпретували в кількох антологіях три російські перекладачі — Л., О.Парін та О.Татаринова. На жаль, слід констатувати, що жоден з них не знайшов точного ключа до Целанового вірша. Саме на основі російських перекладів можна переконатися, що успіх поетичного перекладу залежить не тільки від версифікаторської майстерності перекладача, але й від його інтерпретаторських здібностей.

Суламіт — це стародавнє єврейське ім’я, яке донесла до нас Соломонова «Пісня над піснями» зі Старого Заповіту — несе в собі так само багату символіку. «Aschenes Haar» означає тут передусім трагедію і страждання єврейського народу під час Голокосту.

Майстер Смерть — сила жорстока, сліпа і невідворотна, подруга юності Целана, згадує про те, що молодий Целан вважав «Картини смерті» Г.Гольбайна у виданні серії «Інзель» своїм особливим скарбом, а пісню ландскнехтів «Flandern in Not, durch Flandern reitet der Tod» вважав однією з улюблених пісень. Вона вказує на епізод з книги Г.Піонтека «Життя поетів», де Целан у розмові зі своїм другом цитує суперечливий рядок «Der Tod ist ein Meister aus Deutschland» і пояснює, що його вірш написано в традиції німецької лірики ритуальних танців, що рядок стосується одного з таких віршів XVI ст., в якому до смерті звертаються як до майстра.
Зберегти точний ритмічний малюнок оригіналу у верлібрі практично майже не вдається. Але оскільки у всіх трьох перекладах збережена основна ритмічна тенденція, а також домінування нерегулярного дактилічного метра, то відтворення даного рівня можна вважати адекватним. Щоправда, в російських перекладах також відсутня вже вищезгадувана целанівська рима.
... 1979 р. в київському журналі іноземної літератури «Всесвіт» з’явився переклад «Фуги смерті», що належав перу відомого українського поета Миколи Бажана, який здійснив, між іншим, також блискучі переклади віршів Ф.Гельдерліна та Р.М.Рільке. В цій українській інтерпретації йому вдалося в основному уникнути вищезгаданих недоліків російських перекладів, оскільки він майже не відступає від целанівського тексту, не впадаючи при цьому в буквалізм. Однак у порівнянні з оригіналом переклад Бажана все-таки дещо сухіший, — йому не вдалося адекватно відтворити заворожуючий ритм і строгу гармонію дактилічних метрів. Деякі рядки Целанового вірша втрачають у перекладі свою гнучкість і перетворюються на майже аритмічні структури. Якщо російські перекладачі необгрунтовано декорували і прикрашали «Фугу смерті», то М.Бажан занадто її «прозаїзував». Звичайно, деякі ритмічні відхилення залежать від об’єктивних мовних відмінностей, одначе є віршовані рядки, ритм яких у перекладі міг би бути значно еластичнішим. Нарешті 1993 р. в чернівецькому видавництві «Прут» з’явилась перша книжка вибраних віршів Целана під назвою «Меридіан серця» у перекладах Петра Рихла, яка містить новий переклад «Фуги смерті».
Всесвітнє визнання здобула целанівська «Фуга смерті». Вона стала емблемою Другої світової війни у поезії, так само, як «Герніка» П. Пікассо - в образотворчому мистецтві. У німецькомовних країнах цей вірш давно увійшов до шкільних хрестоматій. І не лише як яскравий взірець новітньої поезії, а й як літературний пам’ятник жертвам Голокосту. У цьому модерністському вірші, насиченому образами-шифрами, відтворюється погляд на Голокост «зсередини» єврейської свідомості, затиснутої лещатами нацистської машинерії смерті.

Вірш написаний від імені в’язнів фашистського концтабору. Крізь моторошну «хуртовину метафор» прозирають реалії табірного життя: масові страти репресованих, їх спалення у печах крематоріїв, німецькі вівчарки, що охороняли територію табору, комендант, який слідкував за роботою ввіреної йому «фабрики смерті», навіть - сумнозвісні оркестри, набрані з тих же в’язнів, що під їхню музику тисячі мучеників прощалися з життям. Однак при перекладі історичних фактів «метафоричною» мовою виникає приголомшливий стереоскопічний ефект: кожен з кадрів цієї хроніки, несподівано стикуючись з іншими, випромінює низку символічних смислів і водночас гротескно деформується так, що складається враження, ніби його породила охоплена безумом свідомість.

Скажімо, у метафоричному рядку: «ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно» спресовано відразу кілька історичних фактів. Це і величезні братські могили жертв фашизму, і знищення в’язнів у крематоріях (адже «могила у повітрі» - ніщо інше, як «цвинтар» для тих, хто перетворився на дим), і розповсюджена ситуація, коли за наказом своїх мучителів смертники самі викопували для себе могили. Однак безумний образ «могил у повітрі» не є лише гротескною сумішшю цих реалій. «Меридіан» його символічних значень перетинає, зокрема, асоціацію з раєм, куди потрапляють душі всіх, хто пройшов через тортури концтаборів. А ще - тему схибнутого, перевернутого з ніг на голову світу, в якому земля й небо помінялися місцями, внаслідок чого могили, що мають знаходитися у землі, злетіли вгору, а традицію увічнення пам’яті померлих у надгробках замінила новітня «технологія» її розпорошення у повітрі - тобто у безодні забуття.

На катастрофічні зрушення засад світу вказує і вступна розгорнута метафора, що перетворюється на зачин до ряду строф: «Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір ми п’ємо його опівдні ми п’ємо його вночі ми п’ємо і п’ємо».

Це - метафора світу, «почорнілого» від жирного диму крематоріїв, що в’ївся у кожну його клітинку, світу в’язниці, куди ніколи не проникає проміння життєдайного сонця, світу - пекла, в якому стерті межі між днем і ніччю, світлом і пітьмою, в якому навіть молоко - першооснова буття та символ непорушної материнської любові - запорошилося попелом і забарвилося зловісною чорнотою.

Метафора «чорне молоко» побудована на оксюмороні - парадоксальному сполученні протилежних за значенням образів (чорний колір - білий колір молока). Вона перегукується з авангардистською естетикою, впливу якої зазнав молодий Целан. Можна згадати тут чорно-білий кольоропис, характерний для живопису німецьких експресіоністів, а також різкі сполучення контрастних барв у поезіях французьких сюрреалістів (зокрема, знаменитий рядок із однойменного вірша Поля Елюара «Земля вся синя, ніби апельсин...»).


Покірливості в’язнів, які п’ють і п’ють «чорне молоко» жахливого існування, які грають і грають на скрипках пекельну музику власної загибелі, протиставляється комендант - загадковий володар табірного світу. Він зображується відчужено - як «просто людина», без регалій і уніформи, без імені й зовнішності. Єдина деталь його портрета - блакитні очі - має своїм підтекстом натяк на приналежність героя до «вищої арійської раси», обстоюючи панування котрої, гітлерівська влада обрала курс на знищення «неповноцінних рас», серед яких була і єврейська.

Беземоційний опис вияскравлює розкол особистості коменданта на нелюда-садиста, що з насолодою «організовує» смертників на самознищення, і ніжного закоханого, який пише сентиментальні листи до коханої у Німеччину. Зазначений розкол, власне, і є стрижнем образу коменданта. І це не випадково: адже подібні незбагненні вияви варварства у начебто цивілізованих людей були масовим явищем, свідомо виплеканим ідеологами Третього Райху.

Варта уваги ще одна подробиця образу коменданта: «він зі зміями грає». Це «темне місце» вірша є, на думку дослідників, алюзією пророка «надлюдини».

У процитованому уривку простежується характерний целанівський прийом гри буквальним і переносним значеннями поетичного образу. Саме це відбувається з образом псів: він розпадається на безпосереднє значення (вівчарки-охоронці) та інакомовне (в’язні), яке у загостреній формі відтворює граничну приниженість євреїв у концтаборі, ставлення німців до них як до собак: «і свистить він на псів / свистить на євреїв своїх».

Упродовж перебігу сюжету відстань між «садистською» та «сентиментальною» іпостасями коменданта поступово збільшується. При цьому іпостась «закоханого» залишається незмінною: слова «твоя золотиста коса Маргарито», що є Цитатою з його листа, точно повторюються у різних строфемах вірша. А от іпостась «садиста» подано у розвитку: ставлення

Алюзія - натяк на реальний, політичний, історичний або літератур коменданта до в’язнів стає дедалі жорстокішим і зрештою узагальнюється у жахливій метафорі: «смерть це з Німеччини майстер».

Слово «майстер» тут виникає не випадково. Воно утворює навколо себе багате асоціативне поле, у центрі якого - середньовічна Німеччина з її мануфактурами, цехами, ремісництвом, шанобливим ставленням до добротної і точної роботи, коли визначення «майстер» було найкращою похвалою і знаком німецької якості. Накладаючи поняття «смерть» на це слово з давньою традицією вживання, Целан загострює увагу на згубних мутаціях німецької культури та німецької свідомості середини XX ст.

Завдяки такій метафоричній «обробці» образ коменданта виростає в апокаліптичну постать Смерті. А водночас метафора «майстер смерті», як то часто трапляється у поезії Целана, насичується безпосередньо конкретним змістом:

Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно.

Слова «блакитні» й «точно» в оригіналі утворюють риму («blau» / «genau»). Це - єдина рима у всьому вірші. Вона має важливе естетичне навантаження - відтінює смислову й емоційну кульмінацію твору. Саме у цих рядках «майстерність» блакитноокого варвара спрямовується на конкретне «ти» (варто зауважити також, що у цих рядках колективне «ми», від імені якого велася раніше лірична розповідь, змінюється на індивідуальне «ти»), і невідворотність цієї загибелі підкреслюється останнім словом - «точно». На жаль, переклад М. Бажана вказаної рими не відтворює. А от як вона передана у перекладі «фуги смерті», зробленому П. Рихлом: смерть це з Німеччини майстер очі його голубі він поцілить свинцевою кулею прямо у серце тобі.

На тлі розгортання садистської іпостасі коменданта незмінний рядок із його любовного листа звучить щоразу жахливіше. Здається незбагненним, як, виявляючи дедалі більшу жорстокість до своїх жертв, герой витримує одну й ту саму ліричну ноту у думках про кохану. Це і є стан «моральної шизофренії», про котрий як про найганебніше явище німецького нацизму згодом писав М. Фріш.

Із хроніки Голокосту:

«Тільки через Треблінку, спеціальний табір для євреїв, пройшло 900 тисяч чоловік. З них у живих залишилося лише 54 в’язні. На суді, що відбувався через чверть століття після війни, колишній начальник табору і його помічники не виявили жодних ознак каяття, посилаючись на те, що вони виконували наказ. Один із них звернувся до трибуналу з проханням взяти до уваги, що він є зразковим парафіянином, до того ж безкоштовно грає у церковній капелі на фаготі».

Золотокоса Маргарита з листів начальника табору осяяна ореолом очевидних асоціацій із Ґретхен - героїнею ґетевського «Фауста». Завдяки цьому ореолу її образ виростає у символ німецької жінки, німецької культури, Німеччини. А відтак питання про те, як у німецькому коменданті можуть співіснувати романтичний закоханий і безсердечний вбивця, обертається на запитання загальнокультурного характеру: як із лона великої німецької культури, що породила Ґете з його «Фаустом», вийшли легіони варварів? А поруч з цим запитанням постає інше: хіба ж єврейська культура, що подарувала світові «Книгу над книгами» Біблію, поступається своєю цінністю культурі німецькій? Чим завинив єврейський народ перед німецьким? Адже вони віками співіснували в одному географічному й культурному просторі, збагачуючи один одного (цьому найближчим прикладом був сам автор «Фуги смерті» - єврей, геніальна творчість якого надала новий імпульс німецькомовній поезії XX ст.).

Проблема рівноцінності двох великих культур окреслюється у вірші місткою паралеллю, в якій водночас порівнюються й протиставляються образи Маргарити й Суламіфі - двох уособ лень жіночого кохання, двох натхненних поетичних створінь німецького та єврейського духу (образ закоханої Суламіф оспівується у біблійній «Пісні над піснями»), отже, - двох символів відповідних національних культур:«твоя золотиста коса Маргарито твоя попеляста коса Суламіф.

Антитеза кольору жіночого волосся вияскравлює аномальну ситуацію, коли ствердження цінності однієї нації та її культури має обов’язковою своєю умовою знецінення іншої — при чому таке знецінення, яке на практиці обертається на знищення народу. Кожний із кольорових епітетів також обростає певними асоціаціями. Золотаве волосся - це усталений у німецькій фольклорній та літературній традиції елемент жіночої краси; воно, за слушним зауваженням критика Г. Штілера, характеризує її «майже шаблонно як німецьку ознаку». Попелясте ж волосся Суламіфі сприймається читачем і як метафора сивини, котрою залакувалося волосся єврейських дівчат і матерів за часів панування Третього Райху, і у буквальбому своєму значенні - тобто як попіл, на який воно перетворилося у печах нацистської «фабрики смерті». Із сукупності буквального й переносного значень цього образу постає трагедія єврейського народу за часів гітлерівських репресій. '

«Фуга смерті» - твір, надзвичайно складний за своїм жанром. Дослідники знаходять у ньому елементи балади, плачу, стародавньої лірики ритуальних танців, документального репортажу. Однак основний тон в організації поетичного тексту задає зазначена у заголовку вірша настанова на наслідування жанру «фуги» - поліфонічного музичного твору, в якому тема (або кілька тем) почергово варіюється у всіх голосах. За таким принципом і побудований целанівський вірш: лірична оповідь у ньому кружляє в колі одних і тих самих тем, і розвиток сюжету відбувається у межах їхніх «варіацій».

Для посилення емоційного впливу П. Целан використовує форму музичної фуги. Фуга — багатоголосний поліфонічний твір, заснований на прийомах імітації, тобто одна й та сама тема по черзі подається і змінюється у різних голосах. За будовою фуга складається? з трьох основних розділів. У першому розділі тема проводиться в усіх голосах, у другому — тема розвивається по черзі у різних голосах, і а у заключному — стверджується головна тональність твору. На цих принципах будується і композиція Целанової «Фуги смерті». Особливості синтаксису поезії підкреслюють її «музичну організацію»: позбавлений розділових знаків, текст лине створюючи скорботну мелодію, в якій різні голоси лише розвиваюсь і посилюють основну тему.

Однак слово «фуга», винесене у назву вірша, не лише пояснює його жанр. Воно породжує навколо себе додаткове коло асоціацій. Передусім - пов’язаних із контекстом німецької культури. Адже саме із її лона вийшов неперевершений майстер органної фуги Й.С. Бах. Поєднання понять «фуга» й «смерть» У назві поезії грає парадоксальними смислами, що викривають страшні деформації німецької культури, яка у XX ст. запліднила світ какофонією масових розстрілів і бомбардувань, шипінням отруйних газів і брязкотом гусениць танків.

Як і музичний твір, «Фуга смерті» викликає, в першу чергу, емоційне переживання, шок, і лише потім читач намагається усвідомити значення образів, асоціації, які вони викликають» Саме з цих асоціацій і накреслюється тема, мотиви твору. Вже назва поезії передбачає складний і неоднозначний асоціативний ряд. Наприклад: фуга —

Бах — Гендель — Німеччина — слава і гордість — духовне — вічне — прекрасне — орган тощо. Усі ці асоціації співіснують і протистоять у назві слову «смерть» у всіх його значеннях. Так підсвідомо визначається читачем основна тема твору.

У тексті «Фуги смерті» асоціативні образи, підказані назвою, набувають нових абрисів і народжують нові асоціації. Цілком правомірно сприймати цю поезію як модерністське зображення трагедії Голокосту: образи «чорного молока_світання». «могил у повітрі» породжують асоціації з крематоріями, в яких гинули мільйони безне- винних людей тільки тому, що вони євреї; а образ «одного чоловіка, іцо живе в хаті», «грає зі зміями», «свистить на євреїв», «хапається заліза в кобурі» викриває сутність фашистської ідеології, яка несе смерть усій людській цивілізації. «Трагедія Освенціму» усвідомлюється не як національна трагедія євреїв, а як всесвітня.

Аналогічний ефект створює і сполучення настанови на музичність поезії (яка з часів французьких символістів передбачала досягнення найтоншої мелодійності вірша) з верлібром, спрямованим, навпаки, на прозаїзацію поетичної мови.

У поезії «Фуга смерті» П. Целан засобами різних видів мистецтва спробував передати трагедію Голокосту. Образи його не мають однозначного трактування, бо поет мусив визнати, що «вимовити», знайти відповідні цій трагедії слова поезія майже не здатна.

«Фуга смерті» Пауля Целана надихнула багатьох художників і композиторів на створення відповідних ілюстрацій. Нещодавно була здійснена й оригінальна спроба екранізації цього твору. Візуальною ілюстрацією до поетичного тексту стали документальні зйомки сучасних екскурсантів меморіалу, організованого на території колишнього концтабору. Як з’ясувалося, досить показати широким планом обличчя тих, хто лише знайомиться з пам’ятками колишніх звірств фашизму, аби передати закарбований у целанівському вірші жах, який у реальності пережили ті, хто опинився за колючим дротом.

На жаль, і сьогодні у просторі сучасної Європи вибухають міжнаціональні конфлікти, у різних країнах світу досі спалахують епідемії «моральної шизофренії». Нещодавня трагедія Югославії продемонструвала, до яких наслідків можуть призвести соціальні «перетворення», що супроводжуються масштабними «етнічними чистками». Тому целанівська «Фуга смерті» є не лише пам’яткою своєї доби, а й твором, який застерігає суспільство від спокуси ідеї боротьби за «чистоту нації».

Абсолютно різними, з одного боку, і дивовижно близькими, з другого, є три найновіші віршовані збірки «чаклуна поезії другої половини XX століття» Пауля Целана (1920–1970). Його вважають найвизначнішим поетом минулого століття, творцем «абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння». Завдяки старанням перекладачів Петра Рихла і Сергія Жадана віднедавна український читач може по-новому оцінити всю глибину текстів німецькомовного поета з Чернівців. «Мовні ґрати» та «Нічийна троянда» – українсько-німецькі збірки Пауля Целана, які вийшли в серії «Меридіан серця. Бібліотека німецькомовної літератури» у видавництві «Книги–ХХІ». Це третя і четверта книги з десяти запланованих до століття від дня народження поета у 2020 році. «Світлотиск» – збірка поезій «пізнього» Целана, яка побачила світ у цьому ж видавництві.

«Мовні ґрати» – найменша збірка в усьому творчому спадку Пауля Целана. Вона охоплює вірші, написані протягом 1955–1958 рр. У цей час у поетиці автора спостерігаються докорінні зміни – перехід до так званої сірішої мови. 33 поезії, вміщені тут, увібрали в себе істотні біографічні й суспільно-політичні події з життя Целана.

Лейтмотивом збірки є «голос». З одного боку, це саме слово людини, його звучання, з другого – згадане поняття можна розглядати у більш філософському сенсі – як право автора говорити про важливе й наболіле (у випадку Целана – смерть, страждання, Голокост). Такий тон задає збірці вже перший вірш «Голоси», в якому автор підкреслює власну самотність, страх, приреченість. «О, потопельники, почуйте й нас», – із надією вигукує ліричний герой. А зрештою резюмує: «Жодного голосу – тільки пізній шелех, чужий годині, твоїм думкам подарований».



https://cultprostir-prod.s3.amazonaws.com/contentimage/article/940/5949

Іншим образом, що часто зустрічається в книзі, є око. Це то око Всевишнього, до якого звертає свої молитви автор, то людини, яка не бачить чи не хоче бачити те, що відбувається довкола. У будь-якому випадку вона приречена, на чому весь час наголошує поет: «очі, засліплені світом, у смертній безодні», «голоси очей, хором зачитані до знемоги».

У «Мовних ґратах» особливо відчутною є музична лінія. Композиція збірки побудована за принципом фуги (поліфонічного багатоголосся, при якому музикальна тема проводиться різними голосами і на різній висоті тону). Перший і заключний вірш, «Голоси» та «Стретта», є саме таким звуковим і тематичним обрамленням книги, що надають їй чіткої структури.

Наступна поетична збірка – «Нічийна троянда» – посідає центральне місце в поетичному доробку Целана й вважається вершиною його творчості. Вона містить 53 вірші, що виникли між 1959 і 1963 рр. Подібно до попередньої книги, «Мовні ґрати», тема страждань, заподіяних Голокостом, звучить тут не менш гостро. За словами перекладача Петра Рихла, Пауль Целан ніяк не міг зрозуміти, як людство з усіма його цивілізаційними і культурними досягненнями після приходу до влади «більшовицького режиму, а згодом німецького нацизму було знову відкинуто на позиції первісного варварства, коли не тільки цінність життя окремої людини, але й буття цілих народів девальвувалися до нульової позначки, а найстрашніші злочини проти людства були санкціоновані й освячені авторитетом тоталітарних політичних режимів?».

Для творчості Пауля Целана це питання є основоположним. «На першому плані для нього стоїть Голокост, трагедія єврейського народу, – зауважує Петро Рихло, – бо вона стала найбільшою моральною катастрофою, яку довелося пережити людству й зачепила його, як єврея за походженням, також особисто. Але для Целана поняття “єврей” тотожне поняттю “людина”, тому його поезія має універсальне, вселюдське звучання». Щоправда, наразі ні політика, ні філософія, ні література не змогли дати переконливої відповіді на запитання, чому таке могло трапитися і як цьому запобігти в майбутньому.

https://cultprostir-prod.s3.amazonaws.com/contentimage/article/940/5951

У віршах збірки «Нічийна троянда» відчутними є особисті літературні та філософські відкриття Пауля Целана, які, зокрема, стосуються російської літератури. Поет звертає увагу на життя і творчість Осипа Мандельштама, який, своєю чергою, здійснює вплив на його світоглядні орієнтири. «Братом Осипом» називає він Мандельштама та часто згадує у своїх віршах. Власне, «Нічийна троянда» має присвяту цьому російському авторові. Також у книзі знаходимо чимало алюзій на Біблію, єврейську теологію і філософію. Це подекуди ускладнює розуміння текстів і змушує раз у раз заглядати до глосарія, розміщеного наприкінці.

Ще одна збірка, в якій вміщено вірші «пізнього» Целана у перекладі українського поета Сергія Жадана, – «Світлотиск». Книга містить 100 поезій, надрукованих у прижиттєвих виданнях, а також книгах, що з’явилися після трагічної смерті Целана. Серед них – «Злам дихання» (1967), «Сонцеволокна» (1968), «Світлотиск» (1970) і «Партія снігу» (1971).

У вступному слові, написаному у вигляді вірша, Сергій Жадан порівнює вірші Целана з телефонним записником, «кожен вірш у якому розкладається на частини, переобтяжені інформацією (себто поезією), якої, утім, вистачає рівно настільки, аби не помилитися номером. Ці вірші і вписувались, очевидно, так, як вписуються телефонні номери – принагідно, несистематично й непослідовно, проте чітко й уважно, з огляду на те, що втрачені літери будуть дорівнювати втраченим можливостям порозумітись із телефонним диспетчером». Кожен рядок цих текстів акуратно виписаний. Він містить настільки багато сенсів, що вимагає багаторазового перечитування задля уловлення суті. Целан обережно поводиться зі словами, старанно підбираючи лише найважливіші та відкидаючи зайві. В результаті – густину його поезій можна не лише відчути на смак, але й посторінково різати ножем, «хліб цей жувати зубами письма».

Особливої уваги заслуговує мова автора – вкрай добірна і вишукана, ніби він двічі вагається, яке слово вжити в тому чи іншому випадку. «Що це за часи, де розмова є ледь не злочином, бо має в собі так багато сказаного». Подекуди складається враження, що Целан не пише, а малює свої тексти. Така хірургічна делікатність у поводженні з мовою створює характерну атмосферу, в яку читачеві хочеться занурюватись знову і знову. Як зауважує Сергій Жадан, згадані тексти він обрав для перекладу саме тому, що «по-перше, вірші з цих збірок поета в нас до сьогодні мало перекладались. По-друге, Целянові останні вірші особливо притягують своєю закритістю, демонстративною герметичністю й підкресленою приватністю. Вони нагадують нотатки: десь упорядковані, десь випадкові, дивовижно суб’єктивні й від цього – несподівано універсальні».

Ще однією з причин є порушене психічне здоров’я Пауля Целана. У післямові Сергій Жадан наводить свій діалог із покійним критиком і перекладачем Віктором Топоровим, із яким вони розмовляли про можливість перекладу згаданих поезій. «Навіщо цим займатися? Він же на той час був божевільним», – почув Жадан у відповідь. «І як після цього було не взятися за перекладання? – міркує український поет. – Іноді потрібно заперечувати очевидне. Хоча б для розвитку культурних контактів». Тематична глибина віршів Пауля Целана, їхня ідейна різноманітність, вишуканість образів, експерименти з мовою, філософська, міфологічна та релігійна складова – це ті причини, з яких творча спадщина автора посідає чільне місце в історії літератури. А також саме завдяки їм вірші Целана мають неповторне звучання, прислухатися до якого варто всім поціновувачам якісної поезії.


Пауль Целан. « Від порога до порога»





Каталог: attachments -> article
article -> Вступ Література кінця XIX
article -> Проблема особистості людини у творчості А. П. Чехова
article -> Позакласний захід із світової літератури На гостину до ювіляра
article -> Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту
article -> «Сто років з Андрієм Малишком»
article -> Рими. Андрій Малишко «Вихопивсь дощик поміж заграв»
article -> “Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета Олександра Довженка”, зазначав Чарлі Чаплін
article -> Схеми. Таблиці 9 клас новий час
article -> Опорна схема


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Життєвий та творчий шлях Пауля Целана icon«Життєвий і творчий шлях П. Целана. Українське коріння поета. Модерністське зображення трагедії Голокосту у творі «Фуга смерті»
З практики використання мультимедійних технологій та прийомів розвитку критичного мислення
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconТема. Іван – Карпенко – Карий. Життєвий та творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності Мета
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно – просвітницьких...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconТема. Життєвий І творчий ш
...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана icon«Творчий і життєвий шлях Т. Г. Шевченка»
Т. Г шевченка, викликати бажання глибше пізнати його життєвий шлях. Вчити виразно декламувати вірші, осмислювати І співпереживати...
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Життєвий та творчий шлях Пауля Целана iconУрок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»
Вген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи». Роль поета-патріота в суспільному...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка