Кафедра журналістики та філології



Сторінка1/16
Дата конвертації29.06.2017
Розмір1,67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАТЕРІАЛИ


НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

ВИКЛАДАЧІВ, АСПІРАНТІВ,

СПІВРОБІТНИКІВ ТА СТУДЕНТІВ

ФАКУЛЬТЕТУ

ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ


(Суми, 18-23 квітня 2011 року)

Частина друга

Суми

Сумський державний університет



2011

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ФІЛОЛОГІЇ
CУМСЬКА ПЕРІОДИКА 20-Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ:

ТЕМАТИЧНІ СТОРІНКИ ЯК ФОРМА

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОЇ РОБОТИ
Доп. - Яременко Л.М.,

ст. викл. кафедри журналістики та філології

Після лютневої та жовтневої революцій 1917р., розширюється мережа регіональних газет і журналів. У Сумах з’являється нові видання, переважно російськомовні. У фондах Сумського обласного державного архіву зберігаються примірники таких газет того часу: «Известия Сумского Совета рабочих и солдатських депутатов» (редактор П.Андреєв) видавалася з квітня 1917р.; «Луч» - щоденна позапартійна демократична газета - з травня 1918р. (відповідальний редактор М.Гладишев); «Коммуна»- щоденна газета Виконавчого Комітету Сумської Ради робочих, селянських і червоноармійських депутатів з 1919р.; «Плуг і молот»- селянська газета Окрпаркому, Окрвиконкому та Окрпрофбюро (назва згідно з оригіналом) з 1919 р.; «Власть Советам!»- видання Сумського Революційного комітету з 1920р.; двомовна українсько-російська газета «Стяг Праці // Знамя труда» - орган Сумревкому і Сумпаркому КП(б)У (редактор Р.В.Ц.) з січня 1921р. Крім радянських і політичних газет, у цей час започатковується й видання міського учнівського журналу – органу Товариства учнів середніх навчальних закладів м. Суми. (СДОА, Сумской Вестник, № 219, 14 октября 1917г.- С.4).

Радянські та партійні газети намагались залучити до революційних подій, активного громадського життя і жителів провінційного міста. Так газета «Комуна» 27 червня 1919 року на розвороті подає велику статтю з промовистою назвою «Суждены нам благие порывы» (автор С.Шевченко), яка гостро викриває байдужість молодих сумчан до суспільно-політичного життя: «…Неужели еще есть места, где люди не раскачались, где революционный вихрь новой жизни не затронул боевых струн сердец, не втянул в политику и участие в современных событиях, и люди – молодежь то! – носят до сих пор скучную образину обывателя? Поистине, в сравнении с лихорадочным темпом разворачивающихся событий там, ближе к фронту и по центрам политической жизни – здесь, в этой «мирной» обстановке, видишь образец какой-то старосветской жизни» (СДОА, справа № 17, «Комуна», № 118.–С.2-3). Отже, наступальна пропаганда, прояв активної класової позиції на шпальтах сумських газет змушує шукати відповідні форми звернення до конкретної соціальної аудиторії. Ними стають тематичні сторінки, що стають прикметною ознакою часу.

Після створення Російської комуністичної спілки молоді,

згодом Української комуністичної спілки молоді (жовтень 1918 р.) молодіжна преса в центрі почала розвиватися окремими виданнями, а в регіонах, зокрема у місті Суми, - як молодіжні сторінки в партійних та радянських друкованих органах. Висвітлення роботи первинних комсомольських осередків стало однією з пріоритетних тем сумських журналістів. Такі сторінки регулярно виходили у газетах «Власть Советам!» і «Стяг Праці // Знамя Труда» - органах Сумського Рев. Комітету і Сумпаркому КП(б)У та мали назву «Страничка Красной Молодежи». У щоденній газеті «Коммуна» окремої сторінки не було, але матеріали, добірки новин про заходи, які проводили члени Комуністичної Спілки Молоді у місті Суми та селах губернії, друкували регулярно. Серед таких заходів розповідалось про великий концерт-мітинг у театрі ім. Шевченка (колишньому «Люкс»), що організували та провели тт. Тесленко, Сівцов, Боровський. І про сімейний вечір, влаштований сумським осередком комуністичної молоді у Будинку спілок (колишньому будинку Шрейнера). У програмах цих вечорів були і виступи самодіяльних артистів, і співи, і декламація, танці, а також диспут на тему про задачі та роботу спілки молоді. (СДОА, справа №17, «Комунна», № 103, 8-го июня 1919г.; № 109, 17-го июня 1919г.). Газета активно підтримала загальний військовий всеобуч робітничої молоді в умовах громадянської війни, створення комсомольцями бібліотек-читалень для молодих робітників та селян (Там само, № 99,100, 104, июнь 1919г.).

Тематичні «Странички Красной Молодежи» містили більш ґрунтовну, підготовлену інформацію про життя спілчан, спрямовували роботу первинних осередків на селі. Одна із перших таких змінних сторінок розповідала про 400 організаторів для роботи з молоддю, посланих у Донбас, про створення первинних осередків у всіх повітах Харківської губернії. В наступних – акцент зроблений на роботі саме Сумської спілки: про короткотермінові курси інструкторів для роботи у повітах, створення культурно-просвітницького гуртка у селі Миколаївці, початок роботи 28 березня 1920 р. первинного комсомольського осередку в селі Могриці на чолі з О.Селезньовим та інше (СДОА, справа №18, «Власть Советам!», №№ 79, 84, 90, март 1920г.).

Набуваючи досвіду, редакційна колегія «Стягу праці» робить ці сторінки більш інформативно насиченими, з широкою географією подій і людей, агітаційно наступальними. Під заголовком-закликом «Учиться!» наголошується на тому, що центр виховної роботи взимку на селі повинен переміститися до хат-читалень, де вчити грамоти не тільки молодь, а й дорослих, що вельми корисним є колективне читання вголос. І тут же під гаслом «Члены союза – в ряды допризывников!»- про роботу військово-спортивних організаторів КСМУ в підготовці допризивників (Там само, справа 29, №1, 1 января 1921г.).

Усе частіше такі закличні форми спрямовувались жінкам, найчисельнішій і найбезправнішій соціальній групі, яка в дореволюційній Україні була відсторонена від державних справ: «Работница! Ты часть рабочего класса! Ты делишь с ним горе и радость! Его победа – это твоя победа! Шагай же в ногу с рабочими, не отставай, работница!».

Революція, її пафос, окриляли жіноцтво. Ця піднесеність виливалась у вірші, що друкувались на сторінках газет. Як, наприклад, у Мотрі Жаворонкової, яка говорила від імені жінок-трудівниць.

Призыв работницы

Идите, товарищи, стройтесь в ряды,

Мы, женщины, с тылу поможем.

Не будем тиранам гнуть больше спины,

Отпор за свободу дать сможем.

Довольно нам муки, довольно нам слез,

Все сбросим с себя мы оковы!

И в рабство, чтоб снова нам всем не попасть,

В бой смело вступить мы готовы.

(СДОА, спр. №18, «Власть Советам», № 86, март 1920г.- С.3)

Слід зазначити, що вперше проста робітниця Емілія Чемарьова, яка очолила жіночий рух у місті, знайшла суспільне визнання на сторінках газети «Стяг праці // Знамя труда» (Там само, № 5, 7 января 1921, - С.4).

Для задоволення запитів жіночої аудиторії 17 березня 1920р. у газеті «Власть Советам!» вийшла перша сторінка спеціально для жінок під назвою «Работница – Гражданка», орган відділу робітниць при Сумпаркомі. У січні 1921 р. «Страницу женщины-работницы» започаткувала й газета «Стяг Праці». Першу тематичну сторінку готували жінки-партпрацівники для жінок з метою залучити їх до більш активної участі в суспільному житті: агітували на курси червоних сестер милосердя, розповідали про піднесення жіночого руху на Сумщині - численні зібрання жінок у селах Сумського повіту - Миколаївці, Кекіно, Стецьківці. (СДОА, справа №18, «Власть Советам!», № 86, 24 марта 1920г.- С.3).

Слід підкреслити, що особлива увага приділялась жінкам-селянкам, їх духовному розкріпаченню. Навіть була спеціальна рубрика «Работа среди крестьянок» – «…Крестьянка продолжает оставаться закабаленной непосильным трудом частно-собственного хозяйства, не знающего облегчающих начал коллективного ведения хозяйства» (Там само, № 98, 7 апреля 1920г.-С.3). Отже, партійні друковані органи через тематичні сторінки намагаються охопити своїм впливом не тільки робітників, селян і червоноармійців, а й жіноцтво та молодь.

«Українське слово»: від Парижа до Києва
Доп. - Радько А. І., студ. гр. ЖТ-82

Газета «Українське слово» уже впродовж більше 60 років є друкованим органом Організації українських націоналістів (ОУН). Історія газети нерозривно пов'язана з історією ОУН, а через неї - з історією визвольних змагань, української еміграції та діаспори, а останнім часом - з відновленням Української держави.

У травні 1933 р. у Парижі вийшов перший номер накладом - 200 примірників. Згодом ця кількість зросла втричі. Засновником став Український Народний Союз (УНС) - громадська організація Франції.

Крім традиційної інформації про життя співвітчизників у Франції та загальносвітових новин, важливе місце займали аналітичні статті, огляди української та світової преси про те, що відбувається в Україні.

Із 1 липня 1934 р. бюлетень ОУН перетворився на ідеологічно-політичний тижневик, який висвітлював актуальні проблеми і події політики, історії, культури українського життя у світі. Оновлене «Українське слово» виходило на 4 сторінках звичайного газетного формату високим друком.

Газету читали в багатьох країнах Європи, а також на Американському континенті (переважно там, де були українські поселення). Співпрацювали із газетою відомі політичні, громадські та наукові діячі: М. Капустянський, М. Сціборський, О. Кандиба-Ольжич, Д. Андрієвський, Є. Онацький, Б. Кентржинський та ін.

У червні 1940 р. видання газети було припинено. У вересні 1941 р. часопис став виходити в Житомирі, а з 26 вересня - у Києві. Головним редактором видання став Іван Рогач. Вихід числа від 12 грудня 1941 р. став останнім. Цього ж дня членів редакції на чолі з Іваном Рогачем було заарештовано. У гестапівській в'язниці опинилися також О. Теліга та інші українські націоналісти, що гуртувалися навколо часопису. У лютому 1942 р. їх розстріляли в Бабиному Яру.

17 жовтня 1948 р. видання «Українське слово» було відновлено у Франції. Газета, залишаючись органом ОУН, поступово набрала значної ваги в українському політичному емігрантському житті.

Багато уваги часопис приділяв проблемі консолідації українських політичних сил діаспори, питанню створення Світового конгресу вільних українців, діяльності Державного Центру УНР в екзилі. Особлива увага в 1970-1980-х рр. приділялася справам України, зокрема висвітленню діяльності дисидентів і правозахисників, друкувалися праці Івана Дзюби, В'ячеслава Чорновола та ін. У 1948-1977 рр. (з перервами) редакцію паризького тижневика очолював член ПУН О. Штуль-Жданович.

Із проголошенням незалежності України ПУН прийняв рішення видавати газету на Батьківщині. Після короткого підготовчого періоду 21 листопада 1991 р. у Львові вийшло її перше число. Засновник не вказувався, редактором був Йосип Лось. Редакція розміщувалася в будівлі Львівського університету ім. І. Франка. Наклад першого числа становив 12 тис, другого - 25 тис. Згодом кількість примірників досягла 40 тис. Часопис швидко переріс львівські «рамки», і редакцію перенесли до Києва.

Із 17 січня 1993 р. тижневик «Українське слово» виходить у Києві.

«Українське слово» - речник Організації Українських Націоналістів, але воно ніколи не замикалося на внутрішніх проблемах ОУН. Це загальнонаціональний тижневик, який пропагує та відстоює ідеї українського націоналізму як організованої форми політичного і громадського життя українського народу, що особливо важливо на сучасному етапі української державності.


Наук. кер. - Ткаченко О. Г., кафедра журналістики та філології

До історії про Радянське інформаційне бюро
Доп. - Кравченко Л. О., студ. гр. ЖТ-81

«Від Радянського інформбюро ...» - ця фраза, не раз сказана великим Ю. Левітаном в роки Великої Вітчизняної війни врізалась в пам'ять багатьох поколінь.

З 24 червня 1941 року і до 9 травня 45-го кожен день мільйонів радянських громадян починався і закінчувався повідомленнями «Радінформбюро». Уся країна знала ім'я головного диктора, який читав зведення – Ю. Левітана. Саме від Радінформбюро і в країні, і в усьому світі дізнавалися про події на головному фронті Другої світової війни. Щоб переграти майстра дезінформації Геббельса, була потрібна не менш витончена стратегія. Починаючи з фронтових зведень та газет для країн-спільників, і закінчуючи листівками для солдатів вермахту. Через Радінформбюро СРСР переконував союзників не зволікати з відкриттям другого фронту.

Про те, що таке «четверта влада» та комунікаційні технології, будуть сперечатися потім, через 60 років. Але саме Велика Вітчизняна війна підтвердила, що слово – це теж зброя, іноді навіть більш сильна. У списку ворогів Третього рейху першим стояло прізвище Левітан.

Радянське інформаційне бюро (Радінформбюро) було утворено 24 червня 1941р. при РНК СРСР і ЦК ВКП (б). Головним його завданням було керівництво роботою з висвітлення в періодичній пресі та по радіо міжнародних, військових подій і подій внутрішнього життя країни. Усього в роки війни прозвучало більше двох тисяч зведень через 1171 газету, 523 журнали і 18 радіостанцій у 23 країнах світу, радянські посольства за кордоном, товариства дружби, профспілкові, жіночі, молодіжні та наукові організації. Радінформбюро знайомило читачів і слухачів з боротьбою радянського народу проти фашизму, а в післявоєнний час - з основними напрямками внутрішньої і зовнішньої політики Радянського Союзу.

Під час війни в РІБ (Радіоінформбюро) в основному видавали бюлетені, а в повоєнні роки, коли відкривалися представництва РІБ за кордоном, видавалися журнали, газети.

У 1941-1942 роках авторський склад Радінформбюро складався приблизно з 80 чоловік. Це були відомі радянські письменники і журналісти, громадські діячі, а також власні кореспонденти. Серед них – О. Толстой, М. Шолохов, Л. Леонов, І. Еренбург, Б. Полєвой, К. Симонов, А. Фадєєв, Б. Горбатов, К. Федін, В. Гроссман, М. Шагінян, М. Тихонов, В. Лацис, Є. Тарле, М. Зелінський, С. Вавілов, І. Бардін, А.Мелік-Пашаєв, І. Москвін та багато інших. Кореспондент Радінформбюро, письменник Євген Петров загинув під час відрядження на фронт. До червня 1944 Радінформбюро було реорганізовано в 11 відділів, штат розширився до 215 чоловік.

У 1946 році штат Радінформбюро збільшився до 370 чоловік. Перш за все, була сформована Головна редакція США, потім - Головна редакція Великобританії, Головна редакція Франції, Головна редакція Німеччини та Австрії, Головна редакція Близького і Середнього Сходу, Головна редакція країн Азії, Головна редакція соціалістичних країн, Відділ переказів. Відділи пропаганди і контрпропаганди перетворилися згодом у Головну редакцію політичних публікацій.

«Радінформбюро доручалося безперервно готувати найрізноманітніші матеріали про СРСР для людей, що живуть за кордоном» – згадує відомий журналіст, співробітник РІБ Ернст Генрі. Основна мета радянської зовнішньополітичної пропаганди на початку війни – переконати громадськість і правлячі кола «західних демократій» у тому, що невдачі Червоної Армії є тимчасовими. Від успішності рішення цього завдання залежало дуже багато, зокрема, позитивне рішення Сполучених Штатів і Англії щодо військових та інших поставок в СРСР. Відділ міжнародного життя Радінформбюро і його завідувач Г. Саксін робили все, що могли, для задоволення інформаційних потреб про події під Москвою, розгром німців, які стояли майже на порозі столиці СРСР. Інтерес цей був настільки великим, що підготовлені й оприлюднені з 10 листопада по 10 грудня 1941 року 56 політичних оглядів для 13 країн не могли його задовольнити.

Журналісти охрестили РІБ «могилою невідомого журналіста», оскільки імена тих, хто працював країні були невідомі, і їх матеріали у радянських ЗМІ не з'являлися. Звернімо увагу, з Радінформбюро співпрацювали кращі представники масмедіа.

Після закінчення війни змінилася тематика статей – вони були присвячені життю людей у післявоєнному Радянському Союзі й відновленню країни. У той же час РІБ готувало й гострі контрпропагандистські матеріали з викриттям політики «холодної війни», що починалася. Тоді ж, у повоєнні роки, у РІБ уже виник книжковий відділ – прообраз майбутнього Видавництва АПН «Новини», у яке Радянське інформаційне бюро було перетворено у 1961 році.
Наук. кер. - Ткаченко О. Г., кафедра журналістики та філології
ЕМОЦІЙНО-ОЦІННА ЛЕКСИКА У ВИДАННІ «УКРАЇНА МОЛОДА»
Доп. - Литовка О. І., студ. гр. ЖТ-82

Українська преса перебуває в постійному пошуку різних засобів суб’єктивного увиразнення мовлення. Газети у мовному плані прагнуть наблизитись до читача, зацікавити його, зокрема засобами емоційно-оцінної лексики.

Категорія оцінки привертає увагу багатьох українських та зарубіжних мовознавців, її розглядають у логіко-семантичному (Н. Арутюнова, О. Вольф, О. Трунова, В. Федосєєв), семантико-прагматичному (Т. Космеда, Т. Маркелова) та комунікативному (Н. Гуйванюк, Н. Іваницька, Д. Перрі), текстотворчому (У.Соловій) аспектах.

Актуальність нашої роботи визначається широким функціонуванням емоційно-оцінної лексики в публіцистичних текстах та відсутністю спеціальних досліджень з цієї проблеми. У зв’язку із цим маємо на меті виявити й класифікувати за оцінною шкалою з урахуванням можливої контекстуальної видозміни емоційно-оцінних слів на шпальтах газети «Україна Молода». У роботі ми застосували описовий метод, контекстуальний аналіз досліджуваних лексем.

Для розв’язання поставленої мети вважаємо за необхідне з'ясувати зміст понять "оцінка", "емоційність", "експресивність".

Під емоційністю в мові розуміють комунікативну якість мови, що виражає інди­відуальний лад почуттів, переживань, настроїв, суб'єктивне ставлення осо­бистості до висловлюваного, уникання експресивного дисонансу. Як семантико-стилістична категорія емоційність виявляє зв'язок з логічною оцінністю та експресивністю. Експресивність (франц. expressif, від лат. expressus — виразний) — властивість мовної одиниці підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови. Через експресивність виражальних засобів мовець передає своє ставлення і до повідомлення, і до адресата [1, с. 156].

Розрізняють інгерентну і адгерентну експресивність мовних одиниць. Інгерентною є така експресивність, що внутрішньо притаманна мовному знаку, є його постійною і невід'ємною ознакою в будь-яких ситуативно-контекстних умовах. Адгерентна експресив­ність — це інтенсивна виразність мовного знака, що сформу­валася тільки у певному контексті, ситуації, умовах, а не в ос­новному словниковому значенні.

Оцінка - це результат процесу оцінювання. У мові відображається взаємодія дійсності та людини у найрізноманітніших аспектах, одним з яких є оцінювальний аспект: об’єктивний світ розчленовується людиною з точки зору його оцінного характеру - добра і зла, користі й шкідливості тощо, і це розчленування є соціально обумовленим і дуже складним чином відображено у мовних структурах [2].

Щодо типів оцінювальної лексики, можна зазначити, що у лінгвістиці виділяють такі одиниці:

1) Слова з неоцінним денотативним компонентом: не оцінне, не емоційне (стеля – верхнє внутрішнє покриття приміщення, радіограма – те, що передають по радіо); оцінне, не емоційне (крадій – людина, що краде); не оцінне, емоційне (благовірний – чоловік, бездар – людина позбавлена талантів); оцінне, емоційне (замазура – людина, що не дбає про чистоту)

2) Слова з оцінним денотативним компонентом: оцінне, не емоційне (красуня – дуже красива жінка; делікатес – вишукана страва); оцінне, емоційне (сволота – підступна, підла людина).

«Україна Молода» - щоденна інформаційно-політична газета. Має 16 сторінок з різноманітними рубриками: «ІнФорУМ», «Політика», «Світ», «Здоров’я», «Регіони», «Україна і світ», «Довкілля», «Культура», «Постать», «Калейдоскоп» тощо. З газетних матеріалів ми виокремили та згрупували емоційно-оцінні слова таким чином: емоційні інгерентні та адгерентні мовні одиниці. Наприклад, інгерентні експресиви функціонують у таких реченнях: Сьогодні на тому місці – розоране поле: курган неподалік, насипаний в пам'ять про ту страшну розправу. Жагучі латиноамериканські мачо виходять із відомої засади, що хорошої жінки не має бути мало. Казка – це незлостивий обман, який не забувається. Замість досить незграбної й невпевненої в собі особи з чималою зайвою вагою, перед очима здивованої публіки постала струнка елегантна білявка. Мамо, як у вас тут затишно й гарно! Й модельною іконою кінця 1990-х стала не надто висока кістлява і вуглувата Кейт Мосс. Буде дико навіть для нашого суспільства, якщо нелюди не одержать довічного ув’язнення. Чигає на Брітні маніяк в підворітті. Адгерентні: Витягши «спеців» з автівки, «бритоголові» повели їх у сусідню будівлю. Стихія – явище страшне і небезпечне. Вона жорстока, безжальна, кровожерлива. Паразитарна луганська «еліта» жодної самостійної цінності не становить. У Голівуді стало на одного завидного парубка менше. За словами друзів співачки, сердешний Фабріціо дуже засмучений вибриком подруги. В 11 хлопець покинув школу – «непотрібні» знання відволікали його. Його прес-служба днем раніше розіслала журналістам чергову антинатовську «страшилку».

Щодо способу передачі експресивно-емоційних відтінків виділили три групи слів:

1) слова, у яких емоційне забарвлення є частиною прямо­го значення: Виродки кажуть, що у такий спосіб вони… самостверджувалися! Адже розбудив мене грубіян вчасно. Але при цьому була непривітною до людей, яких відразу ж розпізнавала як «поганих», грішних та брехунів. І вдарила «наклепницю» по обличчю. У численних вуличних кав’ярнях – вони за кількістю не поступаються нашим пивним «забігайлівкам», щоправда, без спиртного – місцеві чоловіки з раннього ранку і допізна насолоджуються неквапною бесідою, попихують цигарками і кальяном. Криза змушує вдатися до економії навіть найзавзятіших марнотратів-багатіїв;

2) слова, у яких емоційне забарвлення виникає у переносних значеннях: «Міцний горішок» Брюс Уілліс, якому днями виповнилось 54 роки, визрів до нового шлюбу. Публіка любить дуже швидко приклеювати ярлик «Монстр». Розпродавши партію наркотику, «перевертень» спокійно заступав на службу;

3) слова, що набувають емоційного забарвлення завдя­ки суфіксам: Цього разу намиста «пузирилися» нагромадженням кульок. Оглядаємо «хатинки», видовбані у вапнякових скелях.

Тексти названого видання засвідчують функціонування лексем із такими видами оцінки:

1) позитивна: Ф’южен від сестер Тельнюк і чудовий спів учениці Ніни Матвієнко Руслани Лоцман органічно вписалися в передноворічний настрій, у тріумф хорошої літератури, в спілкування поважної академічної публіки, богемних літераторів і романтично-прагматичних видавців. А «Стандарт» був чудовою газетою з блискучими журналістами. Немає добрішої, ніжнішої істоти на землі, як мати. Завзята комуністка пройшла кілька чудових інстанцій. І ось чергова приємна новина. Прекрасний лід, додаткові зали для підготовки, приємна, дружня атмосфера. Який суперреалізм і прекрасна пластика у його давніших роботах. Урахувавши усі заслуги агросектору, який чи не єдиний з усіх галузей економіки дає приріст;

2) нейтральна: Розпродавши партію наркотику, «перевертень» спокійно заступав на службу. Позавчора в Лос-Анджелесі відбувалася прем’єра комп’ютерної гри. У пошуках задіяно всі шість розвідувальних літаків та два гелікоптери Бразилії, три військові кораблі;

3) негативна: Завдяки комуністам дискусія завирувала у руслі образ і лайки, відтак міський голова Олександр Сін ледь не вийшов із себе, закликавши припинити балаган. За нинішніх українських реалій дуже кепсько доводиться навіть «маленьким українцям». Наметове містечко «Геть усіх» розтрощила сотня невідомих. Немає жорсткішої, егоїстичнішої істоти, як мати. Ще нічого не сталося – а всі вже трусяться. Бо взаємодія з оточуючим світом – незрозумілим і страхітливим – для аутиста є великим «напрягом». «Крапля в морі!», - висловився незадоволено представник профспілки. Киянинин-таксист, який перевозив хворого, наразі перебуває вдома під наглядом лікарів. Причиною конфлікту стало перевиробництво вугілля. Трагедія сталася вчора приблизно о 10.30 ранку. Пошкоджено не лише вхідні двері та п’ять вікон приміщення банківської установи. На жаль, є й потерпілі, в тому числі двоє дітей. Італійські ЗМІ днями витягнули на білий світ ще два подібних скандали.

Отже, аналіз лексики пресового видання "Україна молода" показав, що мовна палітра цього видання багата на емоційно-оцінну лексику.


Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Кафедра журналістики та філології iconНавчально-методичний посібник для студентів І курсу факультету філології та журналістики стаціонарної форми навчання. Доп., розш. Полтава: пдпу, 2009. 61 с
Тарасова н.І.,Чередник л. А. Організація самостійної та індивідуальної роботи з античної літератури: Навчально-методичний посібник...
Кафедра журналістики та філології iconПрезентація книги платона білецького «апостол україни»
П. О. Білецького про Тараса Шевченка «Апостол України. Життя І творчість Тараса Шевченка». Ініціювали захід кафедра української мови...
Кафедра журналістики та філології iconБерезень Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету №13 імені В. Г. Короленка
Харківського університету, який розцінювався як перша ланка майбутнього полтавського вишу. Саме ця подія стала колискою двох братніх...
Кафедра журналістики та філології iconЛ. М. Хавкіна історія української журналістики
Хавкіна Л. М. Історія української журналістики: Короткий семінарій. Методичні матеріали для студентів зі спеціальності «Журналістика»....
Кафедра журналістики та філології iconОснови журналістики науково-допоміжний список літератури
Основи журналістики : науково-допоміжний список л-ри до Дня журналіста України / уклад. О. О. Скаченко, І. Л. Маловська; кнукіМ,...
Кафедра журналістики та філології iconМолодих учених
Бердянського державного педагогічного університету, заступник головного редактора; Ходикіна І. І. – ст викладач каф загального мовознавства...
Кафедра журналістики та філології iconКушнір Анна Олегівна викладач кафедри романської філології та порівняльно-типологічного мовознавства Інституту філології ку ім. Бориса Грінченка, робоча програма
Робоча програма Практика усного І писемного мовлення для студентів за напрямом підготовки 020303 Філологія. Мова І література (англійська),...
Кафедра журналістики та філології iconКафедра культурології та філософії
Кафедра культурології та філософії Національного університету "Острозька академія" оголошує набір статей до чергового випуску наукового...
Кафедра журналістики та філології iconМатеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка