Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010



Сторінка2/6
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.1 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Організація музично-ритмічної діяльності на музичних заняттях як оздоровчого процесу у дошкільних закладах

У статті розглядаються проблеми музично-ритмічного виховання дітей дошкільного віку. Музичне виховання, поєднане з ритмічною діяльністю, впливає на зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку і є невід’ємною складовою навчально-виховного процесу у дитячому садку.

Ключові слова: музично-ритмічні вправи, рухи, музично-ритмічна діяльність, музичний розвиток, здоров’я дітей.
Про вплив музично-ритмічних рухів і вправ на загальний розвиток дітей вказували багато відомих вітчизняних та зарубіжних учених минулого і сучасності (Е.Жак-Далькроз, М.Арістова-Журну, Б.Ландек, К.Форрай, Н. Александрова, М.Румер, О.Кенеман, Н.Ветлугіна, Р.Зінич, С.Шоломович, Т. Ломова, С.Бекіна та ін.). Але у працях цих та інших учених недостатня увага приділяється питанням впливу музично-ритмічної діяльності на фізичний розвиток дітей дошкільного віку, на стан їхнього здоров’я і його покращення.

Метою цієї статті є обґрунтування організації музично-ритмічних рухів і вправ на музичних заняттях у дитячому садку, насамперед як оздоровчого процесу.

Виховання музикою є найдоцільнішим спрямуванням на розвиток духовного світу кожної дитини, пов’язується з його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. Використання музики з метою покращення фізичного та психічного стану людини відоме з давніх часів. Наукою доведено, що музика є ключем до імунної системи, до адаптаційних механізмів організму.

На думку Т. Науменка, І. Сєченова, музика впливає на фізіологічні процеси. Вона здатна прискорити чи уповільнити темп дихання, серцебиття. Уповільнення пульсу призводить до стану спокою, задоволення, його прискорення – до втоми й незадоволення [6, с.216]. Вчені здійснили фундаментальні дослідження впливу музики Моцарта на здоров’я людини і довели, що його музика покращує пам'ять, підвищує інтелектуальний індекс, підсилює творчі процеси, позитивно впливає насамперед на функціонування дитячої розумової діяльності та всього організму в цілому [4, с.11].

Одними з основних функцій музики, відповідно до класифікації Т.Ротерс, є ритмічна, навчально-пізнавальна, емоційна. Вони спрямовані на організацію ритміки й синхронності рухів, стимуляцію емоційного підйому, підвищення інтересу до занять, створення позитивного емоційного фону. Саме рухи, вправи, танці, ігри під музику зміцнюють дитячий організм, покращують дихання, кровообіг, збуджують нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, що, в свою чергу, покращує асоціативні, інтелектуальні і вольові процеси. Більшість рухів, на яких побудовані музичні ігри, таночки, хороводи, вправи, – це основні рухи (ходьба, біг, стрибки, підскоки). Вони сприяють зміцненню м’язів ніг, виробленню правильної осанки, ритмічності, координації рук і ніг. Рухи, які пов’язані з музикою, завжди супроводжуються емоційним підйомом і тому позитивно впливають на загальний стан організму і здоров’я дітей.

Вагомий вклад у музично-ритмічне виховання дітей дошкільного віку вніс швейцарський педагог і композитор Е.Жак-Далькроз, який розробив систему ритмічного виховання, висунувши ідею використання руху як засобу формування у дітей музикальності, розвитку відчуття ритму, слуху, музичної пам’яті, пластичності. Він розглядає ритм у найширшому плані, надаючи йому універсального значення. Ритм, на думку вченого, тісно пов'язаний з рухом, який, у свою чергу, є зовнішнім втіленням результатів діяльності мозку.

Насамперед музично-ритмічне виховання позитивно впливає на фізичний розвиток дітей, на стан їхнього здоров’я. Виховання чуття ритму є частиною фізичного здоров’я, бо воно сприяє упорядкуванню діяльності нервової системи, а також є важливою стороною естетичного виховання.

Серед останніх досліджень впливу музично-ритмічних рухів на здоров’я дітей заслуговує уваги створення музично-педагогічної технології „ПіснеЗнайка”, основні положення якої викладено президентом Міжнародного інноваційного центру гармонійного розвитку людини Н.Яновською і яка спрямована на вирішення завдання вдосконалення організації життя дітей та дорослих [4,с.13].

Аналіз запропонованої технології показав, що при її використанні у дітей помітно зменшується навантаження на органи зору, кістково-м’язову систему, підвищується рухова активність, гармонізується емоційний стан. Хоча ця технологія розрахована для використання у початковій школі, деякі пісні „ПіснеЗнайки” можна застосувати на музичних заняттях у дитячому садку, поєднуючи їх з іграми, хороводами, музично-ритмічними вправами, особливо у заключній частині заняття, коли нервова, мускульна, серцево-судинна, дихальна та інші системи перебувають в активізованому стані. Тому протягом кількох хвилин треба перейти до стану спокою. На це розраховані заключні вправи під музику, яка посилює заспокійливий ефект, допомагає врівноважити всі системи організму дошкільників.

Слід окремо зазначити, що всі рухи, вправи під музику, які діти виконують на музичних заняттях, завжди супроводжуються емоційним піднесенням, тому вони позитивно впливають на фізичний розвиток і здоров’я дітей, хоч завдання фізичного і музичного розвитку дітей різні. У фізичному вихованні рухи в основному служать для розвитку організму дитини, виправленню фізичних недоліків, формуванню цілого ряду необхідних навиків. У музичному вихованні рухи є засобом виразності; головна мета музично-ритмічної діяльності – розвивати у дітей здібності надавати рухам і вправам характер, що пов'язаний з музичним образом, робити їх виразнішими.

Музично-рухові вправи, поліпшуючи якість рухів дітей, роблячи їх більш виразними, пружними, пластичними, водночас допомагають орієнтуватися в просторі, впливають на загальний фізичний та емоційний стан і поліпшують здоров'я дошкільників.

Варто звернути увагу на дихання дітей дошкільного віку під час виконання пісень, хороводів, ігор, що супроводжуються піснею. Учені вважають, що дихання має велике значення для правильного, чистого співу, його протяжності. Співоче дихання відрізняється від звичайного більш глибоким вдихом і тривалим видихом. Особливо важливо навчити дітей правильно дихати під час виконання пісні, яка супроводжує певні рухи, вправи, танці, ігри. Під спів можна проводити з дітьми тільки ігри, вправи, таночки зі спокійними, плавними рухами: ходіння, підіймання та опускання рук, обертання кистями або нескладні рухи ногами – виставляння ноги вперед, притоптування. Бігати і стрибати під час таких ігор вправ, таночків не можна через те, що це утруднює насамперед дихання дітей. Коли ж за умовою гри треба робити стрибки, біг чи більш активні рухи, пісню має співати вихователь, а діти тільки виконують рухи відповідно до її тексту.

Як відомо, правильне дихання є засобом оздоровлення та профілактики багатьох захворювань. Рівень здоров'я, який визначається за максимальним споживанням кисню, безпосередньо залежить від життєвої ємкості легень. У дошкільному віці інтенсивно розвивається голосовий апарат, і від того, як він розвиватиметься, залежить успіх навчання співу та здоров'я дитини в цілому [6, с.5]. Дихальна система в дошкільному віці дуже тонко реагує на всі вправи, що виконуються дітьми. Ритмічне дихання з паузою на вдиху або видиху спричиняє періодичну зміну кисню в крові і викликає відповідну реакцію – стрімке розширення судин мозку.

Активні дихальні вправи, які діти можуть виконувати в музично-ритмічній діяльності, не тільки зміцнюють м'язи грудної клітки, а й роблять масаж серця, поліпшуючи кровообіг. Під час активних дихальних вправ покращується робота діафрагми. Ритмічно піднімаючись і опускаючись, вона впливає на печінку, кишечник, шлунок, масажуючи їх [2, с.206].

Вправи на відновлення ритму дихання й кровообігу передбачають виконання рухів дуже м’яко, плавно і досить повільно. Зазвичай вони виконуються у розмірі ¾ під звуки повільного вальсу.

Необхідно зауважити, що рухова діяльність дітей, яка проявляється передовсім у рухливих іграх і таночках, займає чільне місце на музичних заняттях у різних вікових групах дитячого садка. Рухова діяльність дітей у грі залучає до роботи різні м’язи, сприяючи м’язовому навантаженню і попереджаючи стомлення. Скелетні м’язи забезпечують рух кісток, які змінюють положення тіла та його частин у просторі, а також формують стінки ротової, грудної, черевної, тазової порожнин. Через їхні скорочення проявляється діяльність мозку [3, с.5].

У музично-ритмічній діяльності гра займає одне з центральних місць. ЇЇ зміст, характер рухів визначаються музикою. Цей вид діяльності близький, зрозумілий дітям, значною мірою сприяє не тільки їхньому музичному, але й фізичному розвитку. Під час гри дошкільники передають у діях образи тих чи інших персонажів, відповідно до характеру музики, що сприяє поліпшенню їхнього настрою та емоційному піднесенню.

Одним із видів музично-ритмічної діяльності дітей дошкільного віку є танці, які розвивають творчі здібності, відчуття ритму. Вони більш складні, ніж вправи, ігри, і вимагають поступового засвоєння танцювальних рухів. Слід зазначити, що рухи й композиція танцю не повинні бути складними. Діти витрачають багато зусиль на їх виконання, стомлюються, а це зменшує радість і задоволення.

У дошкільному віці зустрічаються певні відхилення у поставі дітей, наприклад, асиметрія лопаток (незначний сколіоз), сідлоподібна спина (лондоз), сутулість (кіфоз), незначні форми плоскостопості, які в процесі росту дитини та постійних цілеспрямованих вправах, заняттях танцями можуть бути виправлені. Під час виконання таночків у дітей розвиваються рухлива координація, гнучкість та стійкість тіла, виворітність ніг, відпрацьовуються точність і краса танцювальних рухів, легкий крок, ритмічна ходьба, легкий біг на носочках тощо, розвиваються мимовільне запам’ятовування, увага, спостережливість, знімається розумова втома, відбувається покращення дихання, постави, поліпшується загальний емоційний та фізичний стан.

Музично-ритмічна діяльність дітей буде успішною, якщо навчання елементів танцювальних рухів здійснюється у поєднанні з іграми, вправами, виконанням творчих завдань. Саме рух є способом активізації музичного сприйняття, розвитку чутливості до музики. Музично-ритмічні рухи і вправи допомагають дітям координувати свої рухи, погоджувати їх з рухами інших дітей, володіти своїм тілом, узгоджувати рухи частин тіла у часі і просторі під музику, а головне – покращувати стан свого здоров’я.

Отже, у процесі музично-ритмічної діяльності, яка відбувається на кожному музичному занятті, у дітей розвиваються музично-творчі здібності, музично-слухове сприйняття, чуття ритму, координація рухів, чітке просторове орієнтування, пам'ять, увага, витримка і цілий ряд фізичних якостей, які позитивно впливають на здоров’я дошкільників. Музичному керівнику і вихователю слід пам’ятати, що музика, рух, ритміка тісно взаємопов’язані, мають певну ритмічну структуру й розвиваються за загальними законами еволюції, тому вплив музики на організм дитини великий і має психофізіологічні причини.

Підсумовуючи висловлене вище, треба зазначити, що проблема впливу музики в цілому та музично-ритмічної діяльності зокрема на здоров’я дітей дошкільного віку ще недостатньо вивчена і потребує наукових досліджень у цьому напрямку.




  1. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. – К.: Муз. Україна, 1978. – 255 с.

  2. Гріненко Т.Ф. Шлях до здоров’я. Музика – К.: Здоров’я,1981. – 152 с.

  3. Кононова І.Г. Музично-дидактичні ігри для дітей. – М.: Освіта, 1982. – 96 с.

  4. Куненко Л. Ефект Моцар та, або звуковий вітамін С// Дефектологія. – 2002. – №1.– С. 9-12.

  5. Маркіна В.В. Діагностика рівня сформованості ритмічної обдарованості дітей // БВДС. – 2007. – №7. – С. 84-91.

  6. Чепіга М., Чепіга С. Стимуляція здоров’я та інтелекту. –К.: Знання, 2006. – 347 с.


УДК 745 / 749 (477. 85 /. 87)

ББК 85.10 Михайло Гнатюк

Деревообробна школа в селі Ясіня на Закарпатті

У статті висвітлено становлення і діяльність деревообробної школи у селі Ясіня, її вплив на розвиток народного і професійного дизайну в регіоні. Вказано на можливості використання надбань фахової освіти в сучасній практиці.

Ключові слова: школа деревного промислу, навчальні програми, виставки, майстри, різьблення, дизайн.
Поява фахового шкільництва в Європі пов’язана з розвитком механізованого (машинного) виробництва. У середині XIX ст. письменник і архітектор, піонер англійського дизайну Уільям Морріс запропонував використати “співдружність мистецтв” [8, с.20] при створенні вжиткових виробів, наголошуючи при цьому, що речі необхідно робити не тільки функціональними, але й красивими, як творить сама природа. Якщо в Англії, Німеччині на той час вже розділяли поняття “ремесло” і “мистецтво”, то в Австрії промислове виробництво підчинило собі мистецтво. Галичина як аграрний промислово відсталий край мала “багатий домашній промисел”, що зародився і розвивався у глибоких пластах художньо-матеріальної культури народу, а промислу як такого в європейському розумінні не було. Це підтвердили і промислові виставки у Львові (1850, 1877), Кракові (1887), на яких була представлена продукція в основному чужих товаровиробників. Проте на виставках у Відні (1873), Парижі (1878), Коломиї (1880) широка громадськість побачила високомистецькі вироби майстрів з простолюду − Гуцульщини і Покуття, які часто осідали в столичних салонах, ставали надбанням численних музеїв і власністю високих посадових осіб. З метою розвитку народних промислів, вiдповiдно до місцевих традицій художнього ремесла, в Галичині діяв ряд навчальних закладів, що здійснювали підготовку майстрів деревообробних, керамічних, ткацьких, кошикарських та інших спецiальностей. Серед них особливе місце посідає школа деревного промислу в селі Ясіня на Закарпатті. Історія її створення та надбання є актуальними для розвитку сучасної художньої освіти.

Першим типом шкіл, які, окрім надання загальної освіти, готували кваліфікованих ремісників, торговців і дрібних службовців на Закарпатті, стали горожанські школи (неповні середні) з терміном навчання для хлопців – шість років, для дівчат – чотири. Їх узаконило рішення угорського парламенту 1868 року. Приймали туди після закінчення початкової школи, й українських дітей там навчалося лише 5 %. Навчальним планом, окрім загальноосвітніх предметів, передбачалося вивчення рисунку, живопису, геометричного креслення та краснопису [3].

В Австро-Угорщині художньо-ремісниче шкільництво підпорядковувалося освітній галузі. Водночас, починаючи з 70-80-х років XIX століття, утворюється ряд інституцій та організацій (спілки, музеї, товариства), котрі за прикладом європейських країн, зокрема Німеччини, намагалися покращувати якість промислових виробів. Великі надії покладали на новостворені художньо-промислові школи, які організовували здебільшого у великих містах, під кураторством відділів з питань професійно-технічної освіти та шкільних інспекторів, де раніше існували цехи й осередки народних промислів, зокрема різьбярства та ковальства.

Із входженням у вересні 1919 року Закарпаття і Підкарпатської Русі до складу Чехословацької республіки заклалися основи навчання і виховання образотворчим мистецтвом у гімназіях і семінаріях, де працювали випускники Будапештської академії мистецтв Адальберт Ерделі і Йосип Бокшай, а також почався новий етап становлення художньо-промислової освіти. Всі художньо-ремісничі і промислові школи привели у відповідність до традицій тогочасного шкільництва. Забезпеченням навчальними підручниками і посібниками піклувалася державна установа у Празі під керівництвом Арношта Роса [5, с.101].

Більшість із шкіл не мали відповідної матеріально-технічної бази та кадрів. Найбільшою перешкодою для функціонування художньо-ремісничих шкіл була відсутність приміщень. Учні-українці, хоча й мали ряд пільг при здобутті фахової освіти, через свою меншість стикалися з певними труднощами. Частину випускників: різьбярів, столярів, теслів, бондарів, ковалів, ливарників, каменярів, шевців – скеровували на навчання та практику до Чехії, Моравії, Сілезії.

З 1921 року у Закарпатті почали існувати нові ремісничі школи і відновлювали свою роботу діючі. Їх поділяють на загальні та фахові. У загальних школах, що існували, зазвичай, при народних школах чи спілках, учнів навчали різних ремесел безпосередньо у майстернях. По-іншому відбувався процес підготовки у фахових школах, які виникли в регіонах з певними традиціями художнього ремесла. Одним із перших такого типу навчальних закладів на Закарпатті і однією із найзнаменитіших була Деревообробна школа в селі Ясіня, створена на базі пошкоджених війною будівель військового госпіталю [7, с.221]. Її заснувала шкільна управа Земського уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді з метою подальшого розвитку народних ремесел, які розвинулися у селах Тиса, Лазіщина, Крутник, Бичків, Плитове та інших (нині Рахівського району), здебільшого це народне різьбярство і столярство (зокрема меблярство). Діяльність школи досліджували М.Гнатюк [1,2], С.Мільчевич [5], Р.Шмагало [7], деякі відомості подав І.Небесник [6] та інші.

Створенню школи передувала значна підготовча робота: місцевий інспектор Йозеф Пешек збирав і досліджував зразки виробів народних умільців, аби продемонструвати всім доцільність її відкриття. Відмінність від Вижницької та Косівської гуцульських шкіл була в тому, що в селі Ясіня прагнули підготувати майстрів з виготовлення іконостасів та меблів, тому значне місце в навчальних програмах відводили рельєфному та об’ємному різьбленню. Вчили також і орнаментальному гуцульському різьбленню, але його рекомендували підфарбовувати.

Спочатку це була трирічна майстерня з різьбярства, де паралельно також працювали і навчальні майстерні з виготовлення меблів. У 1923 році їх об’єднали. Перші роки школи не відзначалися великою кількістю учнів: 1921-1922 н. р. працював всього один клас з чотирма учнями, наступного року – 4 класи з 33 учнями [5, с.86].

У 1927 році майстерню реорганізували на Державну фахову школу з обробки деревини, що відчутно вплинуло на заохочення вступу до неї. Згідно із проектом реорганізації, в навчальному закладі передбачалося будівництво нових будівель та запрошення відомих фахівців. Так, із Праги та Брно до с.Ясіня приїхали: скульптор Густав Голешовський – директор школи; Вацлав Фулік – різьбяр; художник-живописець Отто Єлень – викладач спеціального малюнку, автор двох підручників, який перед цим сім років викладав спеціальні дисципліни у подібних школах Праги; Олдрідж Масні – викладач фахового малюнку, випускник Празької художньо-промислової школи; Мілош Нікендот – викладач курсу бухгалтерії і фахового діловодства та інші [5, с.87]. Перспективним було подальше професійне зростання, кращих випускників направляли на навчання у Вищу художньо-промислову школу у Празі. Так Іван Гарапко, випускник школи 1934 р., до Ясіня повернувся 1938 року вже викладачем і надалі став одним із організаторів художньої освіти на Закарпатті.

Відповідно зростали вимоги до вступників та учнів школи. Якщо на початках до неї записувалося мало учнів і брали туди всіх бажаючих, то згодом ними могли стати лише 14-річні із загальноосвітньою підготовкою. Це засвідчує аналіз абітурієнтів 1928 р.: сім із 16 закінчили 4-річну горожанську школу або 1-2 курси реальної гімназії, інші – повний курс народної школи. Навчання було спеціалізованим, пристосованим до певного фаху, становило 10-12 годин на тиждень і доповнювалося практикою у майстерні [5, с.81]. Їм подобалося, що в школі надавали перевагу практичним заняттям: знайомили із законами композиції, різьбою різних стилів, малювали з гіпсових моделей, виконували декоративні розписи. Вони користувалися спеціальними книжками з мистецтва чеською мовою, наявними у бібліотеці, а також вивчали особливості художніх ремесел та місцеві звичаї безпосередньо у селах.

На столярному відділі навчалися три роки. Учні вивчали рисунок, моделювання, скульптуру, роботу в матеріалі, отримували знання з композиції, технології виготовлення меблів тощо.

Курс навчання на різьбярському відділі становив чотири роки. Для забезпечення якісного навчального процесу з Чехії завозили відповідні наочні матеріали:зразки і моделі з гіпсу та дерева (Ілюстрація). Їх освоєння відбувалося поступово за принципом від простого до складного і під керівництвом викладачів.

На перших курсах вивчали елементи плоского і рельєфного різьблення, на старших переходили до прорізної та об’ємної скульптури. Викладачі регулярно проходили перепідготовку на курсах у відповідних навчальних закладах багатої традиціями художнього ремесла Чехії, мали значний досвід роботи за фахом і всіляко сприяли місцевим учням у здобуванні обраної спеціальності.

Згідно з навчальним планом, затвердженим Міністерством шкільництва та народної освіти від 22 грудня 1923 року, предмети школи були згруповані в окремі блоки (цикли):



  1. підготовчий курс: українська мова, письмо, рахівництво, рисунок та креслення;

  2. ремісничо-підприємницькі дисципліни: грамота, підприємницькі рахунки, калькуляція, бухгалтерія підприємства, фаховий рисунок та креслення.

  3. фахова наука (відповідно до фаху): наука про будівельні матеріали, технологія обробки деревини, наука про двигуни тощо.

Вже на підготовчому курсі виділялося щотижня дві години на рисунок і креслення, на яких учні зображали найпростіші природні форми, предмети побуту, фахові малюнки, виконували абстрактні завдання.

У програмах 1-3 курсів відчувався вплив домінуючого тоді стилю функціоналізму, розвиток у майбутніх фахівців конструктивного розуміння форм, значення масштабу, пропорцій та психологічного впливу кольору. Стилізували природні форми і використовували їх при складанні орнаментів.

Предмет «фаховий рисунок та креслення» був наближений до конструювання і проектування меблів включно з академічним малюнком і навчанням композиції. Учні відображували у малюнку-кресленні технологію виготовлення того чи іншого виробу, виду ремесла тощо. Столярі малювали окремі елементи конструкції та деталі меблів, інтер’єрів у декількох проекціях, розрізах тощо.

Побіжний аналіз плану й програми навчання вказує на художньо-дизайнерський напрям підготовки. Зі спеціальних дисциплін вивчали фаховий рисунок, декоративний рисунок, проектування, геометричне креслення, науку про конструкції, науку про художні форми, науку про тіні, технологію деревини та інші. Значна кількість годин відводилася на фаховий малюнок: перший курс – 4 год.; 2-3 курси – 6 год. на тиждень. Окрім цього, на всіх курсах вивчався і декоративний малюнок, проте кількість годин була незначною.

Використання фахових підручників дозволяє говорити про високий рівень підготовки учнів у школі. С.Мільчевич подає декілька підручників, зокрема архітектора Франтішека Бубена “Про меблі та їх конструкції” (1926), за яким викладали “Науку про конструкції” на 2-му курсі (2 год. в тиждень). Він вказує на ряд важливих засад, наведених у підручнику, а саме: меблі загалом повинні бути сучасними, відповідати стилю епохи; їх форми мають відповідати вимогам проживання, за стилем і функцією органічно вписуватися в інтер’єр середовища; краса і естетика меблів у їх лаконічних пропорціях відповідно до норм ергономіки. Вони мають бути максимально функціональні, тектонічні і технологічні, відповідати анропометричним параметрам фізіології людини та ін. [5, с.100]. Важливе місце в підручнику відведено питанням композиції, зокрема принципу цілісності та субпідрядності елементів інтер’єру, психологічному впливу кольору, антропометрії, масштабності, гігієнічним вимогам тощо.

У підручнику Йозефа Схмеранза “Наука про художні форми” подані загальні відомості з історії стилів в інтер’єрі та технології меблярства і, що показово, засуджувався стиль еклектика.

“Науку про верстати” вивчали за підручником Йозефа Шварта, який вийшов 1925 року у Брно; також використовували підручники, видані ще за часів Австро-Угорщини, коли навчання відбувалося більш емпірично (практично). В умовах Чехословацької держави ці засади були враховані в навчальних планах і програмах шкіл.

Учні бували на екскурсіях в Ужгороді, Брно, де відвідували виставки, знайомилися з новими досягненнями у галузі дизайну та світової культури. Це загалом розвивало їхній світогляд і допомагало зростати професійно. Подібні ремісничі школи були учасниками постійних виставок як місцевих і європейських, так світових, на яких демонстрували свої вироби. Щорічно школа підлягала загальному інспектуванню з боку органів влади і фахівців. Учні брали активну участь у громадському і культурно-освітньому житті: створили шкільний театр ляльок, були членами місцевого гімнастичного товариства «Сокіл». Приїжджих поселяли в інтернаті, розрахованому на 20-30 осіб, і матеріально забезпечували. У 1933-1934 рр. на різьбярському та столярному відділах загалом навчалося 40-50 учнів.

Туристична галузь Чехії тим часом потребувала сувенірів, на які був великий попит. Їх випуск налагодили завдяки співробітництву школи і фабрики з чеського міста Піглінова. До Ясіня завозили заготовки пудрениць, ручних дзеркал, шкатулок та інших туалетних аксесуарів, які в школі оздоблювали різьбою, інкрустацією та розписом темперними фарбами і лакували. Збут цих виробів серед туристів давав значний прибуток.

Незважаючи на достатньо високу підготовку у подібних школах, більше половини випускників, особливо із сіл, не могли влаштуватися на роботу за фахом і працювали самостійно. Приміром, у Великому Бичкові майстри організували товариство столярів і виготовляли меблі.

Творчість закарпатського скульптора, народного художника Василя Свиди (1913-1986) стала українською класикою. "Весільна процесія", "Гуцульська родина", "Поцілунок матері" та інші його твори прикрашають сучасні видання і музейні збірки. У 1930 – 1934 роках він навчався у Деревообробній школі і проживав в інтернаті, а пізніше, упродовж 8 років (1937-1945), працював у Брно у відомих реставраційних майстернях братів Котрбів під їхнім керівництвом [4].

Майстер виробив свій стиль і манеру різьби, яка близька до народної скульптури, показав себе знавцем тради­цій, по­бу­­ту, зви­чаїв (за­ці­­кав­ле­ння фолькло­ром про­ходить через усю його твор­чіс­ть). Для В.Свиди властиві точність висло­ву, відбір головно­го, спостереж­ли­вість та кмітливість. Ставши 1946 р. членом Спі­лки художників, він постійно брав участь у ви­ставках. Його твори мають ви­хов­не зна­чення, ви­кли­ка­ють повагу до лю­дей пра­ці, надихають шанувати традиції тощо. Пред­став­ни­ками закар­пат­ської шко­ли різьби були також Михайло Тулайдан, Василь Смердул, Михайло Романюк та інші.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconКафедра мистецьких дисциплін Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2007 р
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2009 р.) / За заг ред професора М. В....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Випуск II івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2008
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconВипуск 4 Івано-Франківськ
Методичний вісник: портфоліо як засіб підвищення якості освіти. (випуск 2) / Упорядники Л. Скальська, О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconР. В. Дудик Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconГ.Є. Стасько Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconО. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою Вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconПроблеми етногенезу українського народу
України (Під загальною редакцією В. А. Смолія). – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconДепартамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради Інформаційно-методичний центр
Слово Тараса – наша зброя І окраса (збірник сценаріїв позакласних заходів на відзначення Шевченківських свят)./ Упор.: А. Рудак,...
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconФаховий кейс учителя української мови та літератури Бібліографічні матеріали для слухачів курсів Івано-Франківськ
Бібліотека Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка