Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010



Сторінка4/6
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.1 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

ББК 74.200.55 Олександра Калинчук

Роль і місце занять з хореографії в естетичному вихованні

молодших школярів

У статті розглядаються окремі аспекти естетичного виховання в молодшій школі, підкреслюється особлива роль практичних занять з ритміки та хореографії у формуванні гармонійно розвинутої особистості.

Ключові слова: естетичне виховання, естетичне переживання, координаційно-рухова діяльність.
Ідеї національної школи і шляхи їх реалізації в теперішніх умовах спрямовують педагогічну науку на творчий розвиток сучасної педагогіки, розробку нових положень та ідей, спрямованих на духовне оздоровлення не тільки самого суспільства, але і кожного її члена і покликаних від його народження систематично і цілеспрямовано формувати самосвідомість, культуру з урахуванням багатогранної і цілісної природи дитини.

Експериментальний перехід на 12-річне навчання з 6-річного віку, наступне повернення до 11-річної школи, інтенсифікація навчальної діяльності, докорінна перебудова системи навчання і виховання вимагають наукової розробки системи заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я, застосування обґрунтованих рекомендацій, режиму праці і відпочинку школярів. Покращення соціально-гігієнічних умов життя, широке впровадження фізичної культури в побуті, обов’язкове фізичне виховання в загальноосвітніх школах, розвиток дитячого і юнацького спорту сприяють зміцненню здоров’я і фізичному розвитку підростаючого покоління. Адже при гіподинамії знижується до мінімального рівня обмін речовин, затримується розвиток внутрішніх органів, сердечно-судинної дихальної систем, залоз внутрішньої секреції.

Однією з відмінних принципових особливостей системи виховання є постійна і глибока увага до проблем естетичного виховання. Тільки пробудження творчих сил і здібностей людини є найважливішою умовою розвитку як кожного індивіда, так і суспільства в цілому. Естетичне виховання у всій різноманітності своїх можливостей є на цьому шляху одним із факторів такого розвитку, про що наголошувалося в працях О.В.Луначарського, С.Т.Шацького, О.В.Бакушинського, П.П.Блонського, Ю.Б.Алієва, В.А.Сухомлинського, М.Г.Стельмаховича.

Педагогічна наука розробляла і вдосконалювала програми і підручники, створювались методичні посібники для вчителя, розроблялись нові форми залучення учнів до світу прекрасного в житті і мистецтві. Особливе значення мало зародження та зміцнення тенденції розвитку форм і методів позакласної і позашкільної художньо-творчої діяльності учнів, що є найбільш плодотворним для розвитку школи в сучасних умовах.

У розробку теорії і практики естетичного виховання найбільш вагомий вклад внесли своєю науково-педагогічною творчістю класики педагогіки А.О.Макаренко і В.О.Сухомлинський.

Для сучасного школяра спілкування з мистецтвом стає нормою життя. Здатність розуміти, відчувати прекрасне є не тільки певним критерієм, показником рівня розвитку школяра. Вона виступає стимулом для розвитку власних творчих здібностей, вона багато в чому визначає той чи інший рівень духовного спілкування школяра з ровесниками, близькими, друзями.

Система естетичного впливу передбачає тісний зв'язок різних форм художньо-творчої діяльності дитини. Проте важливість цілей і завдань естетичного виховання, його можливості у формуванні особистості недостатньо підкріплені структурою навчального плану, в якому предметам мистецтва, не кажучи вже про естетику в цілому, відводиться незначна кількість урочного часу. Складність організації справжнього естетичного виховання полягає в тому, що в практиці роботи школи завдання естетичного виховання вирішуються примітивно і поверхово [3, с.97-99].

Естетичне пізнання мистецтва, природи і всіх інших явищ світу, забарвлених наявністю в них елементів краси, супроводжується розвитком таких особливих рис, формуванням таких особливих якостей особистості, як художній смак, естетичний ідеал, естетичне переживання, здатність бачити, відчувати красу і гармонію та естетично її оцінювати. Розвинутість усіх цих проявів естетичного пізнання ніколи не може бути остаточно досягнутою, а безперервно вдосконалюється упродовж усього життя людини. Загальноосвітня школа є серйозним ступенем у цьому процесі. Залучаючи до краси мистецтва і дійсності, вона розвиває здатність дитини творчо сприймати будь-який прояв естетичного і вчить вмінню його розрізняти, формує потребу в естетичному, розвиває навики оцінки будь-якого явища мистецтва і дійсності. Пізнання краси природи рідної країни, всього оточуючого, краси спілкування, фізичне вдосконалення дають більш серйозний виховний ефект, ніж тільки залучення до мистецтва.

Проте уроки фізкультури, заняття у спортивних секціях охоплюють тільки незначний процент школярів і не можуть повністю компенсувати дефіциту руху. Тому в сучасній педагогіці ведеться пошук нових ефективних засобів, форм і методів навчання і виховання гармонійно розвинутої, суспільно-активної особистості, яка поєднувала б у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Клінічні спостереження і практичний досвід показують, що значний контингент школярів особливо потребує оздоровлення, оскільки їх руховий режим характеризується відносною гіподинамією, що призводить до детренованості організму і послабленню захисних сил. В умовах сучасного технічного прогресу, коли напружений ритм життя поєднується із сенсорним та інформаційним перевантаженням, гіпокінезією, проблема зміцнення здоров’я є надзвичайно важливою.

Як показують дослідження (А.А.Демчишин, І.Ф.Кононов, Г.І.Куценко, Р.С.Мозола, В.Н.Мухін та ін.), найбільші зрушення в координації рухів спостерігаються у дітей у віці 6-13 років, коли закладається основа для формування складної координаційно-рухової діяльності в наступні роки, проходить швидкий розвиток рухового аналізатора, лабільність нервово-м’язевого апарата досягає рівня, близького до рівня дорослої людини [2, с.3-6]. У зв’язку із цим значне місце у формуванні координації рухів, вдосконаленні м’язевого відчуття (вміння розрізняти темп, амплітуду рухів, рівень напруження і розслаблення м’язів, відчуття часу і простору) відіграє заняття з ритміки і хореографії (в дошкільному та молодшому шкільному віці), участь дітей та підлітків у різного роду хореографічних секціях (народного, класичного сучасного, естрадного і спортивного танців). Адже, як доведено сучасною психологією, музичні задатки проявляються практично із самого народження дитини (М.Дьюламьє, Б.Теплов, Е.Ліпська та ін.). Ритмічний елемент музики спонукає дітей до тілесних рухів, які поступово збігаються з пульсом музики, формуються в процесі цілеспрямованого спілкування з нею.

У сучасних умовах перебудови системи вітчизняної освіти певний інтерес викликає досвід зарубіжних музикознавців і педагогів у використанні ритміки та хореографії як однієї із ланок фізичного і передовсім естетичного виховання. Він проявляється, за системою Е.Жак-Далькроза, у вигляді інтерпретації в русі прослуханої мелодії, створення музичних форм із елементів ритму і руху [1]. Ігри з піснями і танцями (М.Тиходзінська-Качічак, Республіка Польща) ; придумування дітьми танцювальних рухів під музику, музичну імпровізацію, створення музичних ігор (В.Хейні, США), розвиток тілесного відчуття темпу в його потрійному аспекті – фізичному, пластичному і виражальному, залучення дитини до музики з допомогою самої музики (Е.Віллємс, Швейцарія); інтерпретація музики через рух і намагання вивести елементарний танець з їх першоджерел (за системою Карла Орфа) шляхом підбору дітьми до музики відповідних танцювальних рухів і до елементарних танцювальних рухів відповідної музики (Г.Кеетман, Австрія). Саме заняття різними видами хореографічного мистецтва сприяють вирішенню проблеми музично-ритмічного розвитку дітей, естетичному вихованню, розвитку здорових смаків, гармонійному становленню особистості в цілому.

Нині особливо спостерігається підвищений інтерес дітей, юнацтва та молоді до занять спортивними танцями. Адже їх захоплює участь у конкурсах, колоритна музика, широка гама танцювальних рухів, процес підготовки до фестивалів та конкурсів, процес підбору та пошиття костюмів тощо. Як стверджує Ю.О.Станішевський, на сучасному етапі в хореографічному мистецтві виникли «…нові художні традиції, що сформувалися в процесі становлення колективів, були щедро збагачені новими мистецькими здобутками і творчими відкриттями».

Питанню мистецтва танцю присвячений ряд цікавих робіт вітчизняних і зарубіжних хореографів – І.Н.Антонової, Л.А.Бондаренко, К.С.Василенко, В.Н.Верховинця, М.М.Габовича, А.І.Гуменюка, Гі Дені, Люк Дассвіль, В.І.Уральської, Ю.О.Станішевського, А.П.Тараканової та ін. Але в їх роботах розглянуті загальні питання організації і роботи хореографічних колективів, постановки танців і розучування окремих рухів, підкреслюється важливість танцю для фізичного й естетичного виховання і не розкриваються питання методики навчання, хореографічного мистецтва дітей, підлітків і юні, психологічної готовності викладачів, тренерів до цього виду педагогічної діяльності.

Що ж стосується спортивного танцю, то, окрім незначної кількості посібників, у яких подані загальні системи окремих рухів, ні методичної, ні педагогічної літератури з методики розучування хореографічних композицій та навіть і самих композицій немає. Підготовка педагогів-хореографів проводиться за схемою “дивись як я, роби як я”, що надалі проектується на роботу з учасниками їх колективів.

Пасивне ставлення до сучасних видів хореографічного мистецтва в науці, методиці і практиці свідчить про те, що теорія змісту їх як нова галузь у педагогічній науці знаходиться поки що в процесі вивчення. А відсутність загальнообов’язкових стандартних програм (кожен викладач складає програми для свого колективу інтуїтивно-емпірично) призводить до недосконалості процесу навчання. Власні індивідуальні програми містять ряд протилежних тверджень, які стосуються:



  • залучення дітей до занять народною чи сучасною хореографією;

  • шляхів формування колективу;

  • реалізації дидактичних принципів у навчанні сучасному танцю;

  • використання арифметичного рахунку (ритмічного малюнку) та спеціального термінологічного рахунку на заняттях з ритміки і хореографії;

  • музики, яка використовується на початковому етапі навчання;

  • створення хореографічних композицій у колективах;

  • використання класичного екзерсису як основи вдосконалення танцювальності .

Така проблематика повинна одержати подальше розкриття та вирішення у наукових розробках як викладачів хореографічних дисциплін, так і в науково-дослідницькій діяльності студентів мистецьких спеціалізацій педагогічних вузів.


  1. Далькроз Е. Ритм, його виховне значення для життя і мистецтва. 6 лекцій / Пер. Н.Гнесіної. – М., 1929.

  2. Дем’янчук О.Н. Методика художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи: навч.-метод. посібник для студентів вищих навчальних закладів і вчителів школи. – К.: ІЗМН, 1996. – 56 с.

  3. Естетичне виховання: Довідник / Авт. кол. під кер. В.І.Мазепи. – К.: Політвидав України, 1988. – 214 с.

УДК 78.06:37.013

ББК 74.200.541.3 Олександра Качмар

Характеристика редакцій клавірних творів

Й.С.Баха в музичній педагогіці та виконавстві

У статті розглянуто найбільш відомі редакції клавірних творів Баха, які використовують у музичній педагогіці, розкрито їх позитивні і негативні сторони, а також практичне застосування при виконанні творів для фортепіано.

Ключові слова: редакція, редактор, мелізми, аплікатура, клавір, інвенції, прелюдії, «Добре темперований клавір»

Й.С.Бах належить до найгеніальніших композиторів в історії світової культури, його музика й досі залишається золотим стандартом для практикуючих виконавців, музикантів і слухачів. Творчість Й.С.Баха залишається невивченою і сьогодні. Актуальною проблемою «бахіани» є збереження і збагачення шедеврів великого маестро в умовах сьогодення, вивчення і використання її у музично-естетичному вихованні. Підтвердженням цього є вихід значної кількості наукових робіт, дисертаційних досліджень молодих науковців, серед яких слід відзначити фундаментальні праці І.Ігнатченко, Н.Заболотної А.Зубова, Ф.Нодель, наукові роботи викладачів-практиків Т.Лоскутової, С.Серенко, Н.Толошняк та інших.

Основною умовою гармонійного розвитку музиканта будь-якої спеціальності, в тому числі піаніста є звернення до світу поліфонічної музики, вершиною якої є творчість Й.С.Баха. Загальновизнано, що викладання творчості Баха – один з найважчих розділів музичної педагогіки. Насправді багато перепон стоїть на шляху до художньо-виразного, повноцінного і стилістично правильного виконання музики великого композитора. Як відомо, клавірні твори Баха дійшли до нас в основному без вказівок для виконавця, так як у той час вони майже не фіксувалися.

Доля бахівських творів – незвична. Автор їх був визнаний як геніальний композитор через три чверті століття після смерті.

Пробудження підвищеного інтересу до творчості Баха з’явилося в період бурхливого розвитку фортепіанної музики, коли молоде романтичне мистецтво почало боротьбу за нові естетичні ідеали. Не випадково твори композитора інтерпретувалися в той час із позицій абсолютно чужих його мистецтву. Модернізація творчості Й.С. Баха під стиль романтичної музики ХІХ століття стала звичайним явищем [2, с.19].

При вивченні клавірних творів Й.Баха складністю є те, що всі вони написані не для фортепіано (яке було винайдено в 1707 році і за життя Й.Баха іще не увійшло в музичну практику), а для інструментів, які у XVIII столітті носили загальну назву клавір. Під клавірним розумівся твір, написаний для будь-якого клавішного інструменту того часу – клавесину, клавікорду чи органу.



Клавесин – інструмент, який має дзвінке, блискуче звучання, але звук клавесину мало співучий, на ньому важче виконати значні динамічні зміни.

Клавікорд – вирізнявся тихим звучанням, неяскравими звуковими контрастами і відтінками, на ньому краще звучало легато, легше було добитися співучого виконання мелодії

У творчості і в усьому музичному житті Й.Баха клавір відіграв дуже велику і своєрідну роль, яку він перетворив у творчу лаботорію. Це був світський інструмент для домашнього побутового музикування. Клавір став для Й.Баха щоденною основою музичного експериментування в галузі строю, гармонії, формотворення. Й.Бах розширив образно-виразову сферу клавіру і опрацював для нього більш широкий синтетичний стиль, який увібрав в себе виражальні засоби, прийоми з органної, скрипкової, оркестрової та вокальної літератури. Його клавірний стиль переступив рубежі технічно-можливого для всіх тодішніх конструкцій і ставав фактором подальшого прогресу, був призначений для новоствореного інструменту – фортепіано [4, с.57].

Клавірні твори Й.Баха значно краще звучать на сучасному фортепіано, ніж на клавесині та клавікорді, для яких вони були написані. Адже фортепіано більш досконале, і тому що ми краще навчилися розуміти музику Й.Баха, ніж він сам. Лише фортепіано здатне відобразити всі відтінки відчуттів та думок цієї музики. При нашому сучасному розвитку музичного сприймання ми вже ніколи не матимемо змоги повернутися до недосконалого звучання інструментів епох, що минули [7, с.56].

Багато творів Й.Бах писав для навчання свого старшого сина Вільгельма Фрідемана. Серед нескладних творів навчального характеру були його прелюдії та двох- і трьохголосні інвенції, які в 1723 р. з’явились у сучасному викладі. Двохголосні називалися інвенціями, а троьхголосні – симфоніями.

З часу створення інвенцій, які композитор призначив спеціально для опрацювання кантиленної манери гри, проминули століття. Інвенції стали настільною книжкою в шкільному педагогічному репертуарі. Багато видатних піаністів використовували їх і робили свої редагування. Серед них слід назвати ряд видатних редакторів творів Баха: це Б.Барток, І.Браудо, Ф.Бузоні, А.Гольденвейзер, Б. Муджеліні, Л.Ройзман, К.Черні та ін.

Однією з відомих редакцій творів Баха була редакція К.Черні (1840), представника романтизму, за редакцією якого вийшли три інструктивні збірники композитора. У його редакції перевагами були продумана аплікатура та вигідне розташування середніх голосів між руками, але вона мала і ряд недоліків. У ній панує безперервне легато, переважає хвилеподібна динаміка, відсутні контрастні, динамічні протиставлення, перебільшені швидкі темпи, дана велика кількість сповільнень. У редакціях Черні відображена епоха романтизму, яка дає зовсім неправильний портрет музики великого майстра поліфонії.

Цінним навчальним матеріалом, який активно розвиває поліфонічне мислення учня, його звукову палітру, виховує відчуття стилю і форми, є легкі поліфонічні п’єси Й.Баха з «Нотного зошита Анни Магдалени Бах». Сюди увійшли в основному невеликі танцювальні п’єси – полонези, менуети й марші, які рекомендуються для вивчення дітям зі слаборозвинутим почуттям ритму. Єдиним повним виданням «Нотного зошита» є редакція Л.Ройзмана. В її основу покладено авторський текст, виконавські позначення редактора досить чітко відображають характер творчості Баха [2]. Аплікатура виходить із принципу композитора, який, як відомо, попри звичайне підкладання першого пальця, використовував перекладання або перехрещування пальців (наприклад у гамоподібній послідовності вверх використовував порядок: 3-4-3-4 або 3-4-5-2-3-4 і т. д.) [1]. Відповідно до вимог тієї епохи, кожна п’єса має пояснення, яке визначає не тему п’єси, а її основний характер (весело, рішучо, урочисто). І на кінець, великим досягненням цього видання є розшифрування всіх мелізмів.

Розглянувши розшифровку, ми побачимо три моменти:

1) виконання мелізмів за рахунок протяжності основного звуку;

2) всі мелізми починаються з верхньої допоміжної ноти (крім перекресленого);



  1. допоміжні звуки в мелізмах виконуються на ступенях діатонічної гами.

Отже, на матеріалі п’єс «Нотного зошита» учень засвоює нові риси музики Баха, з якими буде зустрічатися в пізніших творах різного ступеня складності.

У цілому видання «Нотного зошита» за редакцією Л.Ройзмана – корисне, хоча і потребує окремих коректив. Так, у деяких випадках довгі ліги (майже на 4 такти) приховують живий, образний, типовий для Баха «діалог» між мотивами («Марш» Ре-мажор). Варто відмітити і трактування бахівських кадансів. Л.Ройзман проводить у них принцип затухання динаміки, «розсіювання» енергії. Для кадансів Баха особливий динамічний пафос, саме в момент, коли мелодія розвивається на звучності «форте».

Стилістично правильним фразуванням і досить точною артикуляцією приваблює угорське видання п’єс з «Нотного зошита» за редакцією Б.Бартока. Стосовно динаміки є деякі розбіжності (багато crescendo i diminuendo), які не притаманні бахівському стилю.

Проблема інтерпретації творів Баха займала одне із центральних місць у творчості Ф.Бузоні – італійського композитора, музичного критика, фортепіанного педагога, диригента. Ним зроблений цілий ряд транскрипцій бахівських творів. Він був одним із редакторів «Добре темперованого клавіру», двоголосних та триголосних інвенцій. На думку Ф.Бузоні, редакції цих творів повинні були сформувати «вищу школу фортепіанної гри».

У своїх редакціях Ф.Бузоні подає не тільки виконавські вказівки, але і вагомі коментарі, в яких до інвенції велике місце займає аналіз форми, розкриття образно-емоційного змісту п’єси. Ф.Бузоні стояв за мужнє, суворе, просте і масштабне виконання творів Баха, борця проти сентиментальності й елегантності в розумінні Баха. Тому так часто в кінці п’єс зустрічаються попередження «non.rall, non.rit.», бо ці сповільнення не є в характері Баха. Опрацюванню «співучої манери гри» сприяє вказане Ф.Бузоні фразування, яке обумовлює виразність, експресивність мелодії, підкреслює її яскравий, живий характер. Фразування позначається не тільки лігами, але і групуванням тривалостей. Ф.Бузоні у своїх редакціях дає кінцеву версію бахівського нотного тексту. Дещо складніше є з мелізматикою. Редактор майже всюди розшифровує прикраси, виписує їх прямо в нотному тексті. З однієї сторони це обмежує самовільне виконання учнів і молодих педагогів, а з іншої – такий метод позбавляє прикраси імпровізаційності і невимушеності виконання. Розшифровка прикрас часто є занадто вільною. Наприклад: часто трель, за правилами, виконується з верхнього звуку, а Ф.Бузоні починає трель з нижнього звуку. Те саме зустрічаємо з мордентами (4 такт інтенції – D-dur). Визначення форми не завжди відповідає сучасним поняттям. У деяких випадках простежується свобода до авторського тексту: подвоєння або перенос в інші октави (це завжди коментується) та надто швидкі темпи деяких інтенцій (двоголосні № 5, 9, 13). Важливо підкреслити, що Бузоні не вважав свою трактовку єдино можливою. Похвальні сторони Бузоні як редактора нерідко переходили в недоліки. Це принципова відмова від «співу на фортепіано», забагато non legato, жорсткість у звучанні, перетворення окремих поетичних прелюдій і фуг у сухі етюди на різні види техніки, неточність у розшифровці і прикрас, порушення зв’язку між окремими прелюдіями і фугами.

Заслуговує уваги «Поліфонічний зошит» за редакцією І.Браудо, який складається з 8 п’єс з «Нотного зошита». Стилістичні риси музики Баха передані тут майже з точністю. Педагогам корисно знати редакції І.Браудо, використовуючи їх як посібник для вивчення музичної мови Й.Баха. У них динамічно позначений кожен голос окремо буквами «S i P», якщо ж динамічні вказівки відносяться до всіх голосів одночасно, то вони передані словами (forte, piano), цезури між фразами і мотивами відмічені похилою рисочкою, а початок фрази в деяких п’єсах – кинутою лігою [3, с.193].

Розшифрування мелізмів розміщено в кінці – на окремих сторінках, що дає повну свободу виконавцю. Цікаві позначки темпу за метрономом – до кожної п’єси вказано два: один для початкового періоду роботи, другий – для виконання вже вивченої п’єси. Це допомагає знайти справжній темп, визначений характером твору.

Для педагогічної практики найбільш вдалою є редакція прелюдій, двоголосних та трьохголосних інвенцій Й.Баха, виконана А.Гондельвейзером – видатним піаністом, педагогом, музичним критиком минулого століття. У його редакціях збережений по можливості стиль Й.Баха. У редакції А.Гондельвейзера подається вступ від редактора, в якому сказано, що мета видання – подати точний текст двоголосних інвенцій і симфоній, звільнений від різких нашарувань і неточностей в пізніших виданнях. В основу тексту покладене видання Бахівського товариства і детально перевірене за рукописами видавництво Штейнгребера за редакцією Бішофа, який у своєму тексті виставив аплікатуру, характер і темп з метрономом у дужках. Текст Й.Баха поданий без змін, ліги збережені і поставлені в деяких випадках самим композитором. Прикраси позначені так, як подав композитор, чого в більшості виданнях немає. Розшифрування прикрас зроблено на додаткових лініях відповідно до того, як ці прикраси виконувались у часи великого маестро. У цій галузі часто зустрічаються різні думки, особливо що стосується ритмічної сторони. Видання за редакцією Бішофа до цього часу залишається в текстологічному відношенні найбільш точним.

Позначення темпів, динамічних і ритмічних відтінків Баха у інвенціях і симфоніях переробив зовсім – вони виставлені А.Гондельвейзером у дужках. Також редактором виставлена аплікатура, якої зовсім немає у Й.Баха. При цьому А.Гондельвейзер прагнув до відповідності її з будовою мотивів і фраз, а в симфоніях – до точного виконання голосоведення, що в поліфонічній тканині особливо важливо і розуміється важливіше, ніж зручності виконавця.

У редакціях А.Гондельвейзера подані також словесні пояснення до нотного тексту деяких інвенцій. Вони допомагають кращому розумінню характеру твору, можливостям різних варіантів виконання мелізмів.

Як відомо, в рукописах своїх клавірних творів Й.Бах не давав виконавських вказівок, з динамічних відтінків використовував тільки три позначення – forte, piano і дуже рідко – pianissimo. Таке ж обмеження в бахівських текстах стосується і темпових позначень. Все це зрозуміло, оскільки можливості інструментів того часу були обмежені у відтворенні звуку, темпу та інших виражальних засобів музики, які має сучасне фортепіано. Поряд з творами, в яких немає позначень штрихів, зустрічаються такі, в яких штрихи детально позначені. Клавірні твори відносяться до творів з непозначеною артикуляцією. Із розглянутих редакцій творів Й.Баха найбільш вдалими для педагогічної практики є редакції А.Гондельвейзера й Ф.Бузоні. І все ж таки редакція А.Гондельвейзера дає більш точне і правдиве трактування.

«Для потреб бажаючої вчитися молоді» Й.С.Бах створив неперевершений шедевр клавірної музики – «Добре темперований клавір» – збірку прелюдій (вступів) та фуг. Тільки в часи Баха клавір та орган почали так настроювати, що стало можливим використання всіх мажорних та мінорних тональностей. Це називалось «темперацією». Саме цю можливість використав Бах у своєму великому творі. «Добре темперований клавір» містить 24 прелюдії і фуги в усіх тональностях. ДТК складається з двох частин, побудованих аналогічно [8, с.10].

Для фортепіано стала популярною редакція ДТК Ф.Бузоні завдяки виконавському витлумаченню тексту, тобто інтерпретаційному. Редактор написав багато виконавських вказівок і рекомендацій, а також обширні коментарі. Багато уваги надавав аналізу форми прелюдій і фуг, їх структурі, тематичним зв’язкам, поліфонічним проблемам [4].

До редакції Ф.Бузоні приєднуються редакції Бр.Муджеліні і Казелли. Але вони мають свої характерні риси, пов’язані з естетичними поглядами їх авторів. Вони подають динамічні, темпові, артикуляційні вказівки, а також аплікатурні рекомендації. Казелла дає короткі характеристики емоційного складу, змісту кожної прелюдії і фуги. Бр.Муджеліні заміняє їх короткими (формальними) даними про складові елементи кожної фуги – теми відповіді інтермедії та ін. У вступі Казелла розглядає проблеми фразування, динаміки, орнаментики, аплікатури, педалізації, темпу. Бр.Муджеліні дає багато дрібних корисних зауважень на сторінках тексту. Але не все в редакціях Бр.Муджеліні і Казелли є допустимим. У Муджеліні не завжди оправданий вибір того чи іншого варіанту, прийоми артикуляції. Казелла не любить йти шляхами, по яких йшли інші редактори-попередники, зокрема К.Черні.

На жаль, до цього часу не вийшла в світ редакція ДТК Е.Фішера, в якій він видає твори Й.Баха на основі першоджерел із вказівками найбільш інструктивних рекомендацій (фразування, розшифровка прикрас, темп, характер виконання, аплікатура).

Отже, незважаючи на ряд недоліків, всі авторські редакції заслуговують відповідної уваги та застосування у музичній практиці.

Музика Й.С.Баха проста і безпосередня. Образна сфера клавірної творчості композитора – передача глибоких людських почуттів, радості, торжества, піднесення. У роботі над творами Баха велике виховне значення має вміння виконавця розрізняти авторський текст Баха і редакторські ремарки до нього. Учням-виконавцям, які працюють над поліфонічними творами Й.Баха за редакціями, що потребують певних уточнень і змін, необхідно пояснити, чому таке виконання є найкращим і відповідає музичному змісту і стилю композитора. Окрім того, учень повинен знати про існуючі різні редакції творів композитора, про їх позитивні і негативні сторони і вміти використати все цінне, що в них знаходиться. Самостійна робота молодого піаніста з авторським текстом – найбільш правдивий і діючий «важіль» творчого становлення потенційного виконавця.


  1. Алексеев А. Методика игры на фортепиано. – Изд.3. – М.: Музыка, 1978. – 130 с.

  2. Бодкин Э. Интерпретация призведений И.С.Баха. – М.: Россия – Малс., 1993. – 320 с.

  3. Браудо І. Артикуляція. – Л., 1973. – С.19, 193.

  4. Дикий Ю. Інтерпретація клавірних творів Й.Баха // Питання педагогіки та виконавства. – К.: Музична Україна, 1981. – 58 с.

  5. Мільштейн Я. Добре темперований клавір Й.Баха. – М.: Музика, 1980.

  6. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. – М., 1958. – С.80.

  7. Нодель Ф., Зубов А. О «старинных» музыкальных инструментах // Музыкальные инструменты. – К., 2004. – №1. – С.56.

  8. Якуб’як Я. Розповіді про композиторів // Й.С.Бах. – Київ, 1994. – С.10-12.



УДК 78.10

ББК 85.313(4Укр)6 Володимир Кващук



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconКафедра мистецьких дисциплін Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2007 р
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2009 р.) / За заг ред професора М. В....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Випуск II івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2008
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconВипуск 4 Івано-Франківськ
Методичний вісник: портфоліо як засіб підвищення якості освіти. (випуск 2) / Упорядники Л. Скальська, О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconР. В. Дудик Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconГ.Є. Стасько Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconО. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою Вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconПроблеми етногенезу українського народу
України (Під загальною редакцією В. А. Смолія). – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconДепартамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради Інформаційно-методичний центр
Слово Тараса – наша зброя І окраса (збірник сценаріїв позакласних заходів на відзначення Шевченківських свят)./ Упор.: А. Рудак,...
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconФаховий кейс учителя української мови та літератури Бібліографічні матеріали для слухачів курсів Івано-Франківськ
Бібліотека Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка