Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010



Сторінка5/6
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.1 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Микола Леонтович – співець народних мелодій

У цій статті дослідник намагається розкрити ряд цікавих моментів життя і творчості М.Леонтовича У публікації автор вперше використовує зібрані нові, раніше не опубліковані матеріали, що розкривають трагічні сторінки життя видатного українського композитора. Це дає змогу по-новому дослідити і дати оцінку умовам життя родини композитора і творчості М.Леонтовича.

Ключові слова: видатний український композитор, творчі здобутки, біографічні дані, спогади, дослідження.
Щоразу перед Різдвяними святами ми знову й знову маємо змогу почути в канадських та американських програмах радіо і телебачення знамениту пісеньку Carol of the bells. Ця пісня стала своєрідним різдвяним гімном на теренах Америки і Канади. Та ніхто й не заперечує проти цього. Хай звучить. От тільки в кожного українця вона викликає особливе хвилювання й гордість, бо ж це – наш знаменитий «Щедрик», майстерно обрамлений у поліфонічних тонах Миколою Леонтовичем.

Дослідники стверджують, що ця пісня, а найбільше її мелодія, на американських берегах має понад сотню аранжувань. Уперше за океаном «Щедрик» прозвучав у Нью-Йорку ще 1921 року. Саме тоді в залі «Карнегі голл» цей твір виконувала уславлена українська республіканська капела під орудою Олександра Кошиця. Відтоді й донині вона не втрачає своєї популярності, хвилюючи мільйони сердець.

Успіх «Щедрика» – фантастичний. Так, стало традицією, що в Голівуді в новорічну ніч під цю мелодію відкорковують шампанське, моляться Богу і задумують бажання. Наш «Щедрик» лунає також в американських мультиплікаційних серіалах «Південний парк», «Сімейний чоловічок», у фільмі «Сам удома» з Макколеєм Калкіним у головній ролі. А ще звучить при запуску «Шатлів», на початку тижневої розважальної програми «У суботу ввечері», а в переливах знаменитих фонтанів у Лас-Вегасі він так барвисто гармонує із струменями води і барвами кольорів, «що аж дух перехоплює»». В Англії «Щедрика» називають «новорічною серенадою», в Латинській Америці – «піснею великого чару», «піснею бурхливого моря», а Канаді – «нововідкритим сфінксом».

Весь музичний світ визнав «Щедрика» ­­­­– піснею ХХ століття, а Україну ­– «країною пісень». Ще у 1929 році французька фірма «Колумбія» у виконанні хорової капели «Думка» (керівник Нестор Городовенко) записала «Щедрика» на грамплатівку.

Музикознавці сходяться на думці, що Миколі Леонтовичу вдалося знайти ключ єднання професійної і народної музики.

Кажуть, що якби композитор свого часу заявив авторські права на свого «Щедрика», то був би багачем ще за життя, а його діти могли б стати мільярдерами. Був би, якби ж то час іншим був. А тоді, коли композитор аранжував цю, до неможливості простеньку, дитячу щедрівку, він був бідним, як церковна миша.

Це було у невеличкому подільському містечку Тульчині (тепер Вінницької області), де М.Леонтович навчав доньок духовенства музики в жіночому єпархіальному училищі. Роботою композитор був задоволений. Він жив музикою, а головне – мав змогу займатися нею професійно та під час літніх відпусток мандрувати подільськими селами й записувати народний фольклор. А умови життя були в композитора нелегкими, бо приходилось самому і копати, і ліс рубати. Саме про це пише у спогадах товариш Леонтовича О.Бужанський, який приїздив до Миколи у Тульчин 1920 року.

Та Миколі Дмитровичу не звикати до такої роботи, бо він народився у селі Монастирок (тепер передмістя містечка Немирова), що на Вінниччині. О.Бужинський пригадує, що його друг був доброї будови, з високим чолом і веселим обличчям, прямим з маленькою горбинкою носом, сміливим поглядом привабливих очей кольору волошки. Він завжди був сповнений гумору й дотепних оповідань: розповідав так, що всі сміялися до сліз, а він залишався серйозним і зберігав спокій.

Про те, що Леонтович був дуже дотепним розповідачем, згадує і Кирило Стеценко, який працював у с.Голово-Русаві за 20 км. від Тульчина і до нього часто приїздив на велосипеді композитор. Як веселун, Леонтович так умів захопити своїми розповідями та вигадками учениць, що ті у нього були закохані. Бувало, перед різдвяними святами (така тоді мода була), якщо тобі хтось подобається, ти маєш йому непомітно підкласти до кишені пальта, до класного журналу чи до диригентської палички причепити бантика, то з тими бантиками не одна цікава історія траплялася. Дружина Леонтовича дорікала чоловікові за любов до учениць, особливо ревнувала до авторки лібретто опери «На русалчин Великдень» Надії Танашевич.

Чомусь багато хто вважає Миколу Леонтовича композитором-самоуком. Але це судження далеке від істини. Ми знаємо, що він сім років навчався в Кам’янець-Подільській духовній семінарії, де музичні предмети викладав відомий композитор Фома Богданов, автор багатьох духовних творів та шкільних підручників з музики та співів. Микола Леонтович багато дечого навчився у нього і довгий час був першим його помічником у диригентській справі. Згодом Микола вже самостійно керував хором семінаристів. Для нього музика все життя була на першому місці. Не випадково ж у його свідоцтві про закінчення семінарії було 22 задовільні оцінки, 4 – «добре» й одна – «відмінно» з музики.

Закінчивши духовну семінарію у 1899 році, композитор не став священиком, а почав вчителювати в Чуківській учительській школі, куратором якої був брат Степана Руданського. У цій школі М.Леонтович проводив уроки співів і керував смичковим оркестром. Саме тут ще у 1902 році у виконанні хору хлопчиків і прозвучав уперше ще далеко не в досконалій обробці його «Щедрик». Тут Леонтович уклав дві збірки пісень з Поділля, які надіслав Миколі Лисенку, на що великий український композитор промовив, що із цього вчителя будуть люди! А згодом написав: «Леонтович має оригінальний, яскравий дар. Я знайшов у цих обробках самостійні ходи, рух голосів, які потім розвивалися в геніально сплетену музичну мережку».

А композитор з Вінниці Родіон Скалецький розповідав авторам цих слів у Тульчині, що «Щедрик» остаточне своє завершення отримав тоді, коли Микола Леонтович брав приватні уроки гармонії і контрапункту в професора Київської консерваторії Болеслава Яворського.

Минали роки. Із розпадом Російської імперії в Україні активізувався рух духовного відродження православної та греко-католицької церков. Це сприяло піднесенню духовної музики. Значний внесок у цю справу зробив і наш Микола Леонтович. Його духовні твори «Світе тихий», «Нинє отпущаєши», «Подячий полебень», піснеспіви всеношної служби, а особливо «Літургія Іоана Златоуста» увійшли до золотого фонду творів релігійного змісту і стали значним явищем в історії України. Ці музичні твори відзначалися новим стилем з українською національною ознакою та використанням народного фольклору.

Восени 1920 року, повертаючись з гастролей в Одесі, до Леонтовича у Тульчин завітала керована Кирилом Стеценком капела Дніпросоюзу, в якій співав і Павло Тичина. Як для провінційного містечка, це було велике свято, бо на концерті у високохудожньому виконанні звучали твори Миколи Леонтовича. Це спричинило злет популярності композитора як у Тульчині, так і далеко за його межами. А невдовзі його «Щедрик», «Дударик», «За городом качки пливуть», «Ой гай, мати, гай», «Ой пряду, пряду», «Гра в зайчика», «Козака несуть», «Гей, ви, стрільці січовії», «Ішов стрілець», оригінальні твори «Льодолом», «Моя пісня», «Легенда» здобули світову славу. Окрилений успіхом, Микола Леонтович з новими силами береться за написання хорової опери «На русалчин Великдень». Однак йому потрібно було ще удосконалити текст лібретто, яке, як ми вже знаємо, писала його вихованка Надія Танашевич. З цією метою Леонтович взимку 1921 року, узявши з собою старшу дочку Галинку, їде до лібретистки, що проживала зі своїми батьками у селі Страж-городі, поблизу містечка Гайсин. Працювали над лібрето цілий день, а наступного Леонтовичі зібралися в дорогу. Пообідали… і треба ж було матушці Танашевич взяти композитора за руку – поворожити. Та тільки глянула вона на його долоню і відразу зблідла: «Це – лінія життя, – прошепотіла вона, – але чому вона така коротка?» М.Леонтович, щоб вийти з такої ситуації, почав жартувати, а сам пригадав, що два місяці тому йому чомусь захотілося зробити обробку народного плачу на мотив ще дохристиянської доби, яку назвав «Смерть». А Надії Танашевич зізнався, що недавно після концерту в казармі червоних вояків у Тульчині, де виступав зі своїм хором, він залишив на фортепіано течку з нотами, там були і документи на перетин кордону до Румунії. А коли після чаювання повернувся по течку, то зрозумів, що там хтось «погостював». Однак на прощання заспокоїв лібретистку словами, що не помре, поки не закінчить опери.

Цю поїздку, як татові ворожила матушка Танашевич, а також розмову, як у нього викрали документи, добре запам’ятала десятирічна донька Галина.

Увечері того ж дня вони вже були в батьківській хаті. А наступного дня під вечір на подвір’я отця Дмитра Леонтовича в’їхала селянська хура і двоє невідомих чоловіків. Один з них був з гвинтівкою. Непрошений гість показав якісь документи з багатьма відбитками печаток гайсинського ЧК на ім’я Грищенка. Прибулий заявив, що залишиться тут ночувати. Не підозрюючи лихого, матушка постелила йому у кімнаті разом із сином Миколою.

Рівно опівночі з 22 на 23 січня 1921 року в кімнаті, де були Микола Леонтович і «гість», пролунав постріл. Грищенко почав вимагати у батьків коштовностей, золота і грошей, але появився їздовий з криком «тікаймо» і чекіст вибіг з хати. З простреленим животом, стікаючи кров’ю, дорогою до лікаря Микола Леонтович помер. Так трагічно загинув композитор, незрівняний майстер хорових аранжувань. Тепер відкриті архіви у місті Гайсині, і з’ясувалося, що Миколу Дмитровича Леонтовича застрелив агент Гайсинського ЧК Грищенко, що мав прізвисько із кодовою назвою Вуздечка. Багато написано про життя і творчість композитора, але ніхто з авторів до цього часу не написав причини смерті композитора. Майже ніхто, були такі, що знали, але мовчали, бо жили при тоталітарному режимі. Після смерті композитора його архів зберігав критик Юрмас Масюта. Та в 1930-х роках його було арештовано і розстріляно, а архів зник. На жаль, у М.Леонтовича так і не залишилось спадкоємців. Його дочки Галина і Надія прожили свій вік у Тульчині незаміжніми. Вони знали, за що убили їх батька Автор цих рядків довгий час проживав у Тульчині, співав у хоровій капелі імені М.Д.Леонтовича, бував у його хаті-музеї на околиці Тульчина, багато разів бачив дочок композитора. Це були гарні панночки в капелюшках з аристократичними манерами і завжди з парасолями в торбинах (сумочках). Тульчинською хоровою капелою імені М.Леонтовича тоді керував заслужений працівник культури України М.Цинар, згодом Віра Голюк, пізніше заслужений працівник культури України Володимир Шкуратовський, з яким автор цих слів навчався в училищі.

Автор статті щорічно буває у Тульчині, не минає і садиби-музею Леонтовича. У 1969 році був на відкритті бронзового погруддя композитора (скульптор Г.Кальченко), співав на концерті у міському будинку культури, а також перед викладачами і студентами Тульчинського училища культури, зустрічався з хористами хорової капели ім. М.Леонтовича, які приїхали на урочистості з Америки. Від них я вперше почув, що Миколу Леонтовича убили за те, що він збирався виїхати за кордон. На відкритті пам’ятника були і дочки Миколи Дмитровича Галина і Надія.

1977 рік ЮНЕСКО оголосила роком Миколи Леонтовича, і я, працюючи асистентом Івано-Франківського педінституту, організував поїздку курсового хору музично-педагогічного факультету до Вінниці на хоровий конкурс, що носив ім’я композитора.

Користуючись нагодою, я поїхав до села Марківці, в якому у 1921 році проживали батьки і де 22 січня того року був убитий композитор. Там мені вдалось з’ясувати, що Леонтовича убили за те, що він мав документи на виїзд за кордон.

Цей факт підтвердив і доктор педагогічних наук Степан Бабишин, який у 1936 році вчився у Тульчинському педагогічному технікумі, що розташований поруч з будинком Леонтовичів, і підтримував дружні стосунки з дочками Миколи Дмитровича.

Степан Дмитрович Бабишин у приватній розмові розповів, що давно знав, що Миколу Леонтовича убили за те, що у нього знайшли і вилучили документи на виїзд до Румунії (про це йому розповіли дочки Миколи Дмитровича Галина і Надія). Після загибелі композитора його сім’я постійно проживала у Тульчині і дуже бідувала, про це дізнався композитор Ігор Шамо і добився у Києві для них пенсії в розмірі 200 карбованців щомісячно.

Було у Миколи Леонтовича три сестри і брат. У брата була донька, але вона давно виїхала до Польщі і слід її загубився. А дочки ніколи заміж не виходили.

Що стосується пісні «Смерть», автором якої є М.Леонтович, то вона дійсно існує і навіть виконувалася хоровою капелою «Дніпро» з міста Твін-сіті, Мінне сота, під керівництвом М.Бринь.

У січні 2011 року виповнилося 90 років від тих пір, як перестало битися серце великого композитора, але пам'ять про нього не згасне у віках, бо, як казав віденський музиколог Тібергатесін, у композиціях Леонтовича – більше змісту, ніж у декого в цілих операх. Музичний світ належно оцінив творчість Миколи Дмитровича Леонтовича. Його ім’я бережливо шанують як у рідній Україні, так і за кордоном. Хорові шедеври М.Леонтовича отримали високу оцінку, а особливо знаменитий на весь світ «Щедрик». А ми, нащадки, послухаймо та повторімо, як писав Максим Рильський: «Славен, славен Леонтович, хай живе в віках!»


  1. Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали / Упоряд. В.Ф.Іванова. – К.: Музична Україна, 1982.

  2. Кващук В., Житкевич А. «Акорд із симфонії» життя // Прикарпатська правда, 1982.

  3. Сметанская О. Рождественский гимн в американской комедии «Один дома» – это … «Щедрик» Николая Леонтовича, только на английском языке // Факти. – 2007. – 29 листопада.

  4. Завальнюк А.Ф. Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори: до 130-ї річниці від дня народження М.Леонтовича. – Вид. 2-е, доопрац. і доп. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 272 с.

  5. Зоріна Л. Правда про загибель видатного сина України // Галичина. –2008. – 15 травня.

  6. Гордійчук М. 100-річчя видатного народного митця – Леонтовича // Музика. – 1977. – №6.

  7. Максименко Н. У тому співі душа живе // Українська культура. – 2000. – №4. – С.29.

  8. Олексієнко Т. Майстер хорової музики: до 125-річчя від дня народження М.Леонтовича // Музика. – 2003. – С.5.

  9. Станішевський Ю. Геній хорової музики: до 125-річчя від дня народження М.Леонтовича // Укр. муз. газета.– 2003. – №1. – С.5.

  10. Чиховська Л. Народний композитор: до 100-річчя від дня народження М.Леонтовича // Соц. культура. – 1977. – №12.

  11. Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921) – композитор, диригент // Видатні постаті України: Біогр. довідник. – К., 2004. – С.484.

  12. Орфеєв С.М. Леонтович і українська народна пісня. – К.: Музична Україна, 1981. – 75 с.



УДК 37.032.371

ББК 85.14.43 Марія Клепар

Деякі аспекти музичного дозвілля

студентів як засобу формування світоглядних позицій

Вирішення важливої проблеми виховання молоді у складних сучасних соціально-економічних умовах потребує всебічного наукового осмислення історії, теорії і практики вітчизняної педагогіки, визначення ролі основних суб’єктів виховного простору, інститутів соціалізації юної особистості, серед яких важливе місце посідає дозвілля молоді.

Ключові слова: гуманістичне виховання, світоглядна позиція, музичне дозвілля, виховний простір.
Організація змістовного дозвілля, його використання в гуманістичному вихованні особистості має велике практичне значення.

Оновлення нашого суспільства настійливо вимагає правильного використання вільного часу, всіх його резервів. Важливо, щоб кожна людина могла розширювати свій кругозір, безперервно поповнювати свої знання, що буде сприяти її активній участі в житті, залученню до культурних цінностей. У свою чергу, без раціонально організованого дозвілля неможливий подальший різнобічний розвиток особистості. Лиш у вільний час можливе широке спілкування людей на основі спільних інтересів, особистих симпатій.

Однак, кількість вільного часу сама по собі нічого не вирішує, оскільки проблема полягає в його розумному використанні. Тому все гостріше постають потреби в науково обґрунтованій, добре продуманій організації дозвілля.

Особливо актуальною є проблема організація вільного часу студентської молоді. Це пояснюється такими причинами: по-перше, наявністю у студентів визначеної кількості вільного часу і невміння частиною студентів розумно користуватись ним; по-друге, роллю і значенням обґрунтованої організації дозвілля у процесі формування висококваліфікованого спеціаліста.

У вільний час, при умові його розумного використання, здійснюється процес фізичного і духовного розвитку студентів, формування їхніх ціннісних орієнтацій, детермінованих суспільними потребами й інтересами з метою успішної підготовки майбутніх вчителів до праці, активному засвоєнню спеціального і культурного досвіду старших, задовольняється прагнення до пізнання природної і соціальної дійсності, спілкування, суспільної діяльності, естетичної насолоди, творчого вдосконалення, фізичного розвитку. Тому використання вільного часу з метою різнобічного і гармонійного розвитку особистості обумовлює його педагогічні функції і педагогічні завдання.

Використання музичного мистецтва як засобу виховання і розвитку гармонійно розвиненої особистості в час дозвілля важливе ще й тому, що велика кількість молоді приділяє увагу музиці тільки у вільний час і в час відпочинку. Дозвілля і розваги при вмілому керуванні можна спрямовувати у виховних цілях.

До проблеми вільного часу звертається чимало вчених. Важливий вклад у теорію і практику внесли філософи, психологи, соціологи, музикознавці й інші. Роботи музикознавців з музичного виховання (Б.В.Асаф’єв, М.М.Гордійчук, В.В.Медушевський), філософів і психологів із проблеми діяльності (Л.А.Зеленов, М.С.Каган) дозволяють пояснити суть і форми виявлення активного ставлення людини до музичного мистецтва через діяльність, у тому числі у вільний час; педагоги Л.Г.Арчажнікова, Г.М.Падалка, Л.Г.Коваль, О.П.Рудницька розкривають загальні питання педагогіки музичного виховання молоді.

На особливу увагу заслуговують роботи М.Г.Бушканця, Г.Н.Заборовського, В.С.Кобзаря, В.І.Тарасенко, в яких досліджені питання позааудиторної діяльності молоді, а також питання організації вільного часу. Вивчення й аналіз літератури, педагогічного досвіду і практики музичного виховання як частини естетичного свідчать про те, що існує невідповідність між необхідністю естетичного виховання студентів і мірою дослідження проблеми організації їх музичного дозвілля. Відомо, що вільний час, хоч і передбачає вільний вибір занять, потребує регуляції і управління.

Зміст дозвілля залежить від характеру оточуючого людину соціокультурного середовища. Воно тим інтенсивніше впливає на людину, чим більше вона здатна розслабитись. Тому якщо вуз не спрямовує в потрібному напрямку активність молоді у вільний час, то воля студентів від цього не збільшується, а зменшується. Але якщо культурне середовище організовано з урахуванням вимог студентів, то воно сприяє активному відпочинку молоді, насиченому духовним життям. Дозвілля не є синонімом вільного часу. Вільний час може мати кожна людина, це реалістична вимога будь-якого суспільства, а дозвілля – це ідеал вільного часу. Дозвілля, на відміну від вільного часу, залежить від умов, у яких знаходиться людина, від осягненого ним рівня духовного, фізичного і матеріального розвитку. Тому дозвілля – частина вільного часу.

Аналіз опублікованих робіт дозволяє визначити такі напрямки дозвільної діяльності: відновлення фізичних сил, задоволення фізичних і духовних потреб, пізнавальних та емоційних інтересів.

Названі види діяльності на дозвіллі тісно переплітаються і можуть одночасно виконувати декілька функцій відразу. Так, наприклад, спілкування з друзями задовольняє емоційну активність і водночас пізнавальний інтерес; відвідування кіно або театру задовольняє як духовні потреби, так і відновлення фізичних сил і т.д. До того ж багато видів діяльності більшою чи меншою мірою позитивно впливають не тільки на людину, що займається ними, а так чи інакше і на навколишніх. Яскравий приклад тому – створення духовних чи матеріальних цінностей: заняття мистецтвом, різного виду гуртки мистецької діяльності, науково-технічної творчості, спортивні секції та інші.

Останнім часом сфера дозвілля значно розширилась від простого відпочинку і розваг до різноманітних форм життєвої діяльності. Наприклад, дозвільні заняття тісно пов’язані з освітою, громадською працею, і вони служать не тільки виконанню своїх функцій – відпочинку і відновлення сил, але й розвитку людини. Читання книг, газет, журналів, перегляд кінофільмів, спектаклів, концертів одночасно служать відпочинку, розвитку розуму, здібностей. Наявність культурної діяльності в певною мірою визначає ступінь культури самого дозвілля.

На наш погляд, треба звернути увагу на такий вид діяльності, який ставить основу культурного дозвілля, тобто слід виділити і проаналізувати один з найбільш ефективних її видів з точки зору виховних можливостей і впливу на всебічний розвиток людини.

Таким видом ми вважаємо художню, зокрема музичну самодіяльність, тому що музика «володіє найбільшою силою емоційної дії на людину і тим самим служить одним з найважливіших засобів формування моральних і естетичних ідеалів людей» [2, с.13]. У час організованого дозвілля діяльність пов’язана з тим, наскільки міцно і свідомо засвоєні знання, сформовані творчі здібності, естетичне сприйняття.

Завдання позааудиторної роботи завжди змикаються з необхідністю закріплення для студента запасів знань, набутих у процесі навчання і самостійної діяльності. Порівняно з навчальною вона має деякі риси, що дозволяють вагомо підвищувати ефективність естетичного виховання і формування світоглядних позицій студентів.

По-перше, позааудиторна діяльність об’єднує різновікові групи студентів, оскільки в будь-якій формі проведення дозвілля одночасно можуть брати участь студенти як молодших, так і старших курсів, представники різних національностей. Ця особливість позитивно впливає на міжособистісні стосунки, дає можливість організувати взаємодопомогу і взаємовплив у молодіжному середовищі.

По-друге, позааудиторна робота, всі її форми будуються на основі добровільної участі кожного студента. Програми складаються з урахуванням бажань учасників і можуть змінюватися залежно від конкретних обставин. Зміст позааудиторних заходів мусить залежати як від мети викладача, так і інтересів студентів. Ця обставина дає можливість диференціювати позааудиторну роботу, виявити індивідуальні зацікавлення студентів для більш глибокого вивчення тих чи інших предметів навчального циклу, для ознайомлення з матеріалами, які не вивчаються в навчальному процесі, і це дозволяє ефективно звертатися до вивчення різних жанрів музичного мистецтва, навчати співу, танцям, гри на музичних інструментах.

По-третє, на відміну від навчального процесу, рівень діяльності студентів в позааудиторній діяльності оцінюється не балами, а піддається громадській оцінці його професійних, моральних і людських якостей, творчих здібностей, художнього й естетичного кругозору знань у різних галузях мистецтва.

Практика свідчить, що участь студентів у позааудиторній діяльності сприяє розкриттю індивідуальності молодих людей і високої оцінки знань, набутих самостійно. Їхні володарі викликають повагу в однокурсників своїм захопленням мистецтвом, мають здатність групувати навколо себе товаришів, захоплюють їх своїм ентузіазмом і викликають прагнення до розширення свого освітнього кругозору, естетичної і художньої культури.

Великі можливості музичного дозвілля криються в різноманітності його форм і методів. Воно охоплює практично усіх студентів і здатне задовільнити різні інтереси, запити й потреби.

Аналізуючи структуру музичних уподобань, виявляємо, що єдиною важливою умовою авторитету студентів серед товаришів є компетентність у питаннях сучасної музики, добрі знання про популярні ансамблі, співаків та їх репертуар, володіння новими записами, особливо зарубіжних виконавців тощо.

Враховуючи відому конформність студентських груп, можна передбачити, що мода сприяє нівелюванню художніх смаків, часто залишаючи їх на досить низькому рівні. Тому в молодіжних захопленнях багато запозиченого, позбавленого художнього й естетичного смаку. Сірі тексти не стають кращими від того, що їх виконують у супроводі музики. Зловживання силою звучання електроінструментів, звичка до звукових навантажень негативно впливає на слух і нервову систему самих виконавців і слухачів. Розповсюдження магнітофонних відео-, аудіострічок, переписаних із зарубіжних дисків, відкриває двері неприродним впливам.

Слух студента, вихований в атмосфері легкої розважальної музики, його сформовані музичні уявлення, які визначилися інтонаційним строєм цієї музики, не можуть «пристосовуватись» до сприйняття іншого музичного світу – величного і могутнього світу народної, вокальної, класичної музики.

Не випадково за останні роки велика увага і значення приділяються пошукам нових шляхів і форм залучення студентів до художньо-творчої пісенної діяльності, що розглядається як засіб формування гуманістичного світогляду.

Значення художньо-творчої самодіяльності полягає в тому, що вона є керованою соціально-педагогічною системою, яка має регламентовану організаційно-творчу структуру, що функціонує в умовах вільного часу і служить просвіті особистості [1, с.6].

Це форма культурно-творчої організації студентів, залучення до самодіяльності, засіб морально-естетичної соціалізації людини, формування її світоглядних позицій. «Художня самодіяльність, – пише Ф.І.Прокоф’єв, – організована художня творчість населення, що розвивається в системі гуртків, студій тощо». Художня самодіяльність виконує функції відпочинку, розваг, створює широкі можливості для виявлення творчих здібностей, інтересів, потреб, оцінок, а також є ефективним засобом самоосвіти, самовиховання, формування світоглядних позицій майбутніх вчителів.

Естетично-виховні функції художньої самодіяльності полягають у тому, що вона:


  • сприяє виявленню і розвитку творчих здібностей;

  • збагачує світ почуттів і духовного життя людини в цілому;

  • розвиває художній смак та естетичні й світоглядні художні потреби особистості в спілкуванні з прекрасним;

  • формує світоглядні позиції особистості.

Художня самодіяльність сприяє творчому самовиявленню студента поза сферою його навчальної діяльності, сприяє підвищенню суспільної і культурної активності її учасників.


  1. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М., 1974.

  2. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.


УДК 784.9:372

ББК 74.100.541.3 Ірина Липа



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconКафедра мистецьких дисциплін Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2007 р
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2009 р.) / За заг ред професора М. В....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Випуск II івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2008
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconВипуск 4 Івано-Франківськ
Методичний вісник: портфоліо як засіб підвищення якості освіти. (випуск 2) / Упорядники Л. Скальська, О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconР. В. Дудик Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconГ.Є. Стасько Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconО. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою Вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconПроблеми етногенезу українського народу
України (Під загальною редакцією В. А. Смолія). – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconДепартамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради Інформаційно-методичний центр
Слово Тараса – наша зброя І окраса (збірник сценаріїв позакласних заходів на відзначення Шевченківських свят)./ Упор.: А. Рудак,...
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconФаховий кейс учителя української мови та літератури Бібліографічні матеріали для слухачів курсів Івано-Франківськ
Бібліотека Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка