Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010



Сторінка6/6
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.1 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Проблеми педагогічної оцінки на уроці музики в початкових класах

Стаття присвячена актуальній проблемі пошуку шляхів удосконалення педагогічної оцінки на уроці музики. Автор розглядає її основні функції, особливості застосування, аналізує специфіку оцінної діяльності вчителя.

Ключові слова: педагогічна оцінка, оцінна діяльність, функції контролю, урок музики.
У теорії музичного навчання та виховання проблема педагогічної оцінки є однією з найменш досліджених. Суперечливість поглядів учених щодо її сутності, функцій, особливостей застосування позначається на практичній діяльності вчителя музики.

Часто педагоги дотримуються думки, що оцінювати треба конкретні знання (особливо це стосується музичної грамоти, зокрема розташування нот на нотному стані) і технічні вміння та навички, формування яких іноді відбувається у відриві від «живої» музики (наприклад, навичка співацького дихання). На нашу думку, це є результатом механічного перенесення на урок мистецтва методики викладання точних дисциплін, яка вимагає заучування та багаторазового повторення правил і вправ. При цьому вчителі, не бажаючи долати імперативність у своїй роботі, вбачають в оцінці засіб покарання учня за незнання чи невміння. У результаті таких непродуманих дій створюється дещо парадоксальна ситуація: урок, покликаний передовсім виховувати «людину в людині», прилучати дітей до музичних скарбниць людства, відкривати світ прекрасного, стає уроком бездушності, а то й жорстокості, що в майбутньому може вплинути на модуси поведінки, нерідко – й асоціального спрямування.



Тому такої гостроти набуває проблема втілення у життя принципу гуманізації освіти, методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, індивідуально-диференційованого, особистісно-орієнтованого підходу до оцінювання музичних досягнень кожного учня. У зв’язку із цим особливо важливим є розуміння вчителем сутності таких основних функцій контролю за музично-естетичним розвитком та успішністю своїх вихованців, як:

  • освітня (систематичне спостереження за навчальною музичною діяльністю учнів, виявлення її результатів);

  • діагностична (виявлення успіхів і недоліків у знаннях, навичках і вміннях, результатів розвитку музикальних здібностей тощо, з’ясування їх причин);

  • коригуюча (визначення заходів для підвищення якості навчання, зокрема внесення змін у методику організації навчання та керування музичною діяльністю з метою попередження і подолання неуспішності);

  • виховна (виховання в учнів дисципліни, наполегливості у роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обов’язку, самостійності; залучення їх до взаємоконтролю, що сприяє формуванню у них принциповості, справедливості);

  • розвивальна (обґрунтування оцінки вчителем, самооцінки та взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, рефлексії, мови);

  • стимулюючо-мотиваційна (вмотивованість і справедливість оцінювання успішності учнів є важливим стимулом у навчальній діяльності, сприяє формуванню пізнавальних музичних потреб та інтересів).

Багатоскладовість функцій контролю допомагає учителеві визначити ефективність своєї роботи в досягненні мети музичної освіти у початкових класах, а саме: закладення основ музичної культури учнів, а також реалізації основних завдань, спрямованих на формування базових освітніх компетентностей та загальний естетичний розвиток учнів. Серед них можна виділити такі (ми керуємося «Програмою з музики» для 1-4 класів середньої загальноосвітньої школи):

  • введення учнів у світ добра й краси, відбитих у музичних творах, засвоєння ними початкових знань про особливості художньо-образної мови музичного мистецтва;

  • розвиток чуттєво-емоційного сприйняття навколишнього світу крізь призму музичного мистецтва, прилучення учнів до животворного джерела людських почуттів і переживань, втілених у музиці;

  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, підведення їх до осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва в його найпростіших втіленнях;

  • сприйняття розвитку образного мислення, уяви, загальних та музикальних здібностей учнів;

  • формування здатності до різних видів активної музично-творчої діяльності, опанування елементарних практичних умінь та навичок;

  • формування універсальних(духовних, моральних, громадянських, естетичних) якостей творчої особистості;

  • виховання ціннісного ставлення до музичного мистецтва [3].

Очевидним є те, що в системі оцінювання педагогові необхідно керуватися Державними вимогами щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Так, наприклад, навчальною програмою з музики передбачено, що у процесі засвоєння теми першого класу «Музика навколо нас» учень має уявлення про: музику як мистецтво, що передає почуття людей, розповідає про їх життя і навколишній світ; окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка); окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян); спостерігає за змінами настрою і характеру в музичних творах; розпізнає емоційний, життєвий зміст музики; уміє на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів, виразно співати; виражати характер і настрій музики пластичними рухами; розпізнає на слух вокальну та інструментальну музику, звуки високі і низькі, довгі й короткі, гучні і тихі; звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян); називає окремі види українських народних пісень: колискова, щедрівка, веснянка; інструментальні твори і пісні, що вивчалися в класі; порівнює (з допомогою вчителя) настрій і характер відомих музичних творів; життєвий зміст творів музичного та іншого видів мистецтва; наводить приклади музичних творів, що вивчалися в класі; пояснює значення термінів, які використовуються на уроці; дотримується правил поведінки у класі: слухання музики, співу, елементарного музикування.

Така багатокомпонентність змісту музичної освіти зумовлює і комплексність в оцінюванні досягнень учнів. Однак знання цих критеріїв і функцій контролю ще не гарантує вмілого використання педагогічної оцінки як дієвого інструментарію для активізації у дітей прагнення до пізнання музики, не дає відповіді на важливі запитання: «Чим необхідно керуватися у визначенні динаміки музичного розвитку школяра? Як оцінювати досягнення учнів у тій чи іншій виконавській діяльності, результативність якої значною мірою залежить від індивідуальних музикальних здібностей? Чи можна оцінити емоційне ставлення дітей до музичних творів?» тощо.

Найчастіше музиканти-педагоги (Е.Абдулін, О.Гумінська, Т.Сальникова та інші) пропонують такі критерії оцінки: виявлення інтересу до музики, безпосередній емоційний відгук на неї, висловлювання про прослуханий або виконаний твір; активні зусилля школярів у пошукових ситуаціях і вміння користуватися насамперед «ключовими» знаннями у процесі живого сприймання музики, розвиток виконавських навичок, що оцінюються з урахуванням вихідного рівня підготовки учня та його активності на заняттях, тобто йдеться про показники музичної культури. Однак, як пише О.Ростовський, зважаючи на складність такого оцінювання, «у початковій школі на перший план висувається оцінка активності, самостійності, старанності й емоційного відгуку дітей на музику» [4, с.88].

Цю думку поділяє і Е.Печерська. Виділяючи емоційність як одну із загальних (генералізованих) здібностей, що проявляється не тільки в музичних, а й в інших видах діяльності, вона, водночас, підкреслює, що «сьогодні вчитель в умовах класу ще немає змоги визначити з науковою ймовірністю рівень емоційної чуйності кожної дитини під час сприйняття музики» [2, с.162]. Складність діагностики емоційних проявів учнів у процесі музичної діяльності є ще однією із причин суперечливого ставлення педагогів-музикантів до проблеми оцінювання на уроці музики.

Це спонукає науковців до подальшого пошуку шляхів удосконалення педагогічної оцінки. На нашу думку, головне її призначення – заохочення, стимулювання до активної навчальної діяльності, виховання у дітей найкращих моральних рис. Отже, система оцінювання навчальних досягнень має ґрунтуватися винятково на позитивному ставленні до кожного учня. «Оцінювати слід не рівень його недоліків і прорахунків, – наголошує Л.Масол, – а рівень особистісних компетенцій – узагальненого результату у порівнянні з його попередніми досягненнями» [1, с.15]. З огляду на це надзвичайно важливе значення має індивідуалізація оцінювання, зумовлена психологічними особливостями розвитку дітей, адже на результат навчальних досягнень школярів, безперечно, позитивно впливають спеціальні музикальні здібності (музикальний слух, ладове чуття, природне відчуття ритму, голосові дані тощо). Різні індивідуальні музикальні можливості учнів свідчать про неможливість застосування єдиних критеріїв їх відзначення.

Ми вважаємо, що зазначену проблему може вирішити багатогранність оцінювання зусиль дітей в опануванні різноманітних видів музичної діяльності на уроці. При цьому має посилитися роль словесних оцінних висловлювань учителя. Усний коментар, який доповнює цифрову форму оцінки, має бути доброзичливим, заохочувальним. Так, наприклад, схвально відгукнувшись про намагання дитини виразно виконати пісню, учителеві слід доброзичливо вказати їй на необхідність оволодіння співацькими навичками. Отже, потрібно не тільки фіксувати реальні здобутки учнів, а й спонукати їх до досягнення більш значних навчальних результатів.

Крім словесних оцінних висловлювань, на уроці музики можна використовувати й своєрідні відзнаки-символи за успіхи в тому або іншому виді музичної діяльності чи за кращі відповіді. Вони допоможуть здійснити диференційований підхід до учнів; відсутність таких відзнак свідчить про недостатню старанність або неуважність учня на уроці і є додатковим стимулом до активізації його роботи.

Отже, педагогічна оцінка – багатофункціональне явище, породжене складністю драматургії та архітектоніки уроку музики. Включення до його структури різноманітних видів музичної діяльності зумовлює необхідність урахування широкого спектру індивідуальних якостей, здібностей дітей, динаміки їх сенсорного, перцептивного, когнітивного і креативного розвитку. Це спонукає вчителя до застосування багатоваріантної системи оцінювання. Головне, щоб оцінна діяльність педагога ґрунтувалася на гуманістичних принципах і була особистісно зорієнтованою.




  1. Масол Л.М. Вивчення музики в 5-8 класах: навч.-метод. посібник для вчителів / Л.М.Масол, Л.В.Беземчук, Ю.О.Очаківська, Т.О.Наземнова. – Х.: Скорпіон, 2003. – 128 с.

  2. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: навч. посібник / Е.П.Печерська – К.: Либідь, 2001. – 272 с.

  3. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2007. – 432 с.

  4. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: навч.-метод. посібник / О.Я.Ростовський – 2-ге вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 216 с.


УДК 7807-057.874

ББК 74.200.51.3 Ольга Черсак

Дитячий голос та особливості його розвитку

Найефективнішим і найдієвішим засобом охорони дитячих голосів є професійне навчання співу, яке забезпечує не тільки розвиток голосового апарату, але і його нормальне функціонування.

Режим життя дуже важливий для всіх людей, а особливо для дитини, що співає, адже голос – це інструмент, який можна настроїти тільки тоді, коли добре настроєний весь організм.

Завдання вчителя музики – виявити більше турботи стосовно несформованого дитячого голосу й усувати шкідливий вплив на нього.

Ключові слова: спів, співацький голос, вокальний слух, мутація, охорона голосу, голосовий апарат.
Дитячий спів є предметом вивчення спеціальної педагогіки й естетики, методики, психології, фізіології, акустики, мистецтвознавства, медицини. Кожна з цих наук розглядає один із аспектів співацької діяльності.

Вокальне виховання в наш час здійснюється передовсім через хоровий спів на уроках музики, в хорових гуртках, гуртках навчання сольного співу, вокальних ансамблях.

Співацький голос – дорогоцінний дар природи, який слід охороняти і використовувати розумно. На жаль, останнім часом збільшилась кількість випадків розладів голосового апарату у дітей шкільного віку. Нам постійно доводиться зустрічатись із цим сумним фактом під час прослуховування дітей, які мають бажання співати в хорі. Причину необхідно шукати, мабуть, у неправильному не тільки співацькому, але й мовному режимі учнів. Діти дуже емоційні. Спілкуючись один з одним у колективі, беручи участь у рухливих іграх і спортивних змаганнях, вони часто кричать, перенапружуючи голос.

Спів – складний психофізіологічний процес. Його треба розглядати не тільки як функцію голосового апарату, а значно ширше. Процес співу – робота всього організму, в основі якої лежить діяльність кори головного мозку і підкірки разом із периферійною нервовою системою. У голосоутворенні беруть участь ніс та його придаткові порожнини, гортань з усіма її відділами, трахея, бронхи, легені, діафрагма. Координує всі функції перелічених органів центральна нервова система.

Розвинута внутрішня чутливість має пряме відношення до виховання у дітей вокального слуху, який розглядається фізіологією як результат взаємодії слухових, м’язових, вібраційних і деяких інших відчуттів. Співак із добре розвинутим вокальним слухом може не тільки відрізняти якісне звучання від поганого, але і визначити його причину. Як відзначає В.П.Морозов, вокальний слух – це здатність не тільки чути голос, але і ясно уявляти собі і відчувати роботу голосового апарату [2, с.45].

Співає весь організм. Ось чому порушення в будь-якому органі тіла, зміна настрою, загальна втома і багато інших факторів негативно впливають на звучання голосу.

Кожен учитель музики повинен вивчати і знати основи анатомії та фізіології голосового апарату, особливості його розвитку у віковому аспекті, враховувати тендітність дитячого організму, недостатній розвиток гальмівної системи, допустимість співочого навантаження. Необхідно обережно ставитись до дитячого голосу.

Гортань у дітей розміщена високо. Вона приблизно в 2-2,5 рази менша від гортані дорослих. Хрящі її гнучкі, м’які, повністю не сформовані. Тому дитяча гортань відзначається еластичністю і великою рухливістю. М’язи гортані розвинуті слабо, голосові складки короткі, вузькі і тонкі.

У молодшому шкільному віці в більшості дітей при співі голосові складки коливаються тільки своїми еластичними краями і повністю не змикаються. Існують дослідження, які показали, що голосовий апарат молодших школярів може працювати як у фальцетному режимі (при коливанні тільки країв голосових зв'язок), так і в грудному (при повному їх коливанні). Однак з позиції охорони голосу доцільно використовувати фальцет і легкий мікст [6, с.140]. Цьому голосоутворенню притаманне легке, переважно головне звучання. Сила голосу в дітей у цьому віці невелика, індивідуальні тембри майже не проявляються. Обмежений і діапазон голосу, який легше іноді виходить за межі октави.

У міру розвитку вокальних м’язів голосоутворення починає набувати мікстового характеру. Голоси дітей звучать з більшою силою, збагачуються обертонами, збільшується їх діапазон. В одних дітей на нижніх звуках з’являються елементи грудного звучання, розширюється діапазон вниз, у інших – уверх. Отже, голоси дітей приблизно з 10-ти років поступово диференціюються на два типи: високі і низькі. Високі голоси дівчат називають сопрано, хлопчиків – дискантами, низькі – альтами.

Правильно сформоване загальне хорове звучання позитивно впливає на розвиток голосу кожної дитини. Однак спостереження за дітьми тільки в хорі можуть привести до неточних висновків стосовно стану голосового апарату. Загальне хорове звучання «затушовує», «маскує» деякі індивідуальні особливості звучання, особливо у дітей зі слабкими голосами. Тому не слід ігнорувати можливість індивідуального контролю. Періодичні прослуховування за спеціально розробленою методикою [3, с.43] сприятимуть індивідуальному співацькому розвитку дітей.

Охорона дитячого голосу – це систематичне і правильне навчання співу у поєднанні з фоніатричним наглядом за співаками. У наш час є всі умови для спільної праці викладачів співу і лікарів-фоніатрів, між ними повинен бути тісний контакт і взаєморозуміння. Необхідно, щоб кожну дитину, яка співає, оглянув лікар-фоніатр.

Часто у дітей трапляються різні порушення: від простого запального процесу до співочих вузликів дійсної голосової складки (зв’язки). Причиною цього є невисока кваліфікація вчителів музики та недостатня розробка наукових основ методики викладання співу. Часом використовується надто складний репертуар для дітей, вони співають дуже голосно, форсованим звуком.

Режим життя дуже важливий для всіх людей,, а особливо для дитини, що співає, адже голос – це інструмент, який можна настроїти тільки тоді, коли добре настроєний весь організм. Запальна втома організму внаслідок короткочасного сну, посиленої фізичної праці може бути причиною голосової втоми.

Після 12-ти років дитячий організм вступає в період статевої зрілості, під час якого проходить його перебудова. У зв’язку із цим виникають зміни і в голосовому апараті. Проходить перехід дитячого голосу в дорослий – мутація.

Питання про мутаційний період у хлопчиків і дівчаток на сьогодні вивчене досить добре. У дівчаток цей процес проходить значно спокійніше, не відбувається різких змін у голосі, проте іноді з’являються деякі порушення: сиплість, в’ялість, скрипучість, нечиста інтонація. Розмір гортані за цей період збільшується на третину.

Процес мутації у хлопчиків проходить бурхливіше, розмір гортані збільшується на дві третини. Умовно його ділять на три періоди:


  • початковий;

  • основний, або гострий, період мутації – власне мутація;

  • кінцевий період.

Деякі автори виділяють ще два періоди: передмутаційний і післямутаційний. Отже, вчитель повинен бути уважним до дитини не тільки під час мутації, а також до і після неї.

Період мутації починається в 12-14 років. Він може тривати від кількох місяців до 2-6 років. Бувають випадки, коли у хлопчиків, які хворіли в дитинстві і недостатньо розвинуті фізично, затримується розвиток голосового апарату.

Мутація, що почалась дуже швидко, в 9-11 років, як правило, є результатом постійного крику, а також співу форсованим звуком та у високій теситурі в передмутаційний період.

Останнім часом більшість вітчизняних та зарубіжних педагогів і фоніатрів твердить, що співати в мутаційний період нешкідливо, якщо дотримуватися правил «вокальної поведінки», тобто виконувати цілий ряд захисних заходів.

Великого значення в мутаційний період набуває регулярний контроль за станом голосового апарату, роз’яснювальні бесіди про гігієну та охорону голосу. Це допоможе зберегти голоси дітей, перетворити кожен гарний дитячий голос у гарний голос дорослої дитини.

Якщо найкращими ліками при всіх гострих захворюваннях голосового органу є спокій і неодмінний режим мовчання до повного одужання, то найдієвішим засобом охорони дитячих голосів є професійне навчання співу, тобто оволодіння учнями співацькими навичками, які забезпечують не тільки розвиток голосового апарату, але й його нормальне функціонування [4, с.100].

Завдання вчителя музики чи хормейстера – виявити більше турботи стосовно несформованого дитячого голосу й усувати по можливості шкідливий вплив на нього.


  1. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания: Учеб. пособие. – М.: МГПИ, 1984. – 112 с.

  2. Морозов В.П. Вокальный слух и голос. – М.-Л., 1965. – С.45.

  3. Овчинникова Т.Н. К вопросу о воспитании детского певческого голоса в процессе работы с хором // Музыкальное воспитание в школе. – Вып. 5. – М., 1966. – С.43.

  4. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі: навч.-метод. посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – С.99-100.

  5. Струве Г.А. Школьный хор: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1981. – С.38-47.

  6. Стулова Г.П. Проблема регистров певческого голоса младших школьников. – М., 1979. – С.138-145.



УДК 784.1:78.07

ББК 85.314.1 (4Укр) Марта Шевченко

Культурно-просвітницька та церковно-хорова діяльність

о. Онуфрія Кузьменка

Стаття присвячена дослідженню основних напрямків життя, культурно-просвітницької та церковно-хорової діяльності отця Кузьменка. Здыйснена спроба оцінити роль його творчої діяльності в контексті церковного хорового співу.

Ключові слова: церковний хор, мішаний склад, хорове мистецтво, концертна діяльність.
Протоієрей Кузьменко Онуфрій Павлович – настоятель церкви «Різдва Христового» в селі Підпечари Тисменицького району Івано-Франківської області, народився 8 травня 1909 року в селищі міського типу Печеніжині Коломийського району. Тут же, в Печеніжині, закінчив 4 класи народної школи (1916-1920), Коломийську гімназію (1921-1929), Львівську Богословську Академію (1930-1936). В Академії, крім богословських дисциплін, вивчав право, латину, греку, музичну грамоту, самостійно опанував гармонію (перекладаючи з німецького підручника), керував мандоліновим оркестром. У 1937 році приїхав до рідного села Печеніжин, а оскільки ще не був висвячений, почав працювати бухгалтером споживчої кооперації й одночасно – диригентом церковного хору.

У 1937 році О.Кузьменко одружився з односельчанкою Марією Романівною Самокишин (1912 р. нар., донькою полковника армії УНР, учителькою Рідної школи у Нижн. Березові). Тут же, у Нижньому Березові, О.Кузьменко керував мішаним хором, а також мандоліновим оркестром.

Від вересня 1939 р. О.Кузьменко продовжував працювати бухгалтером ССТ і директором Школи освіти дорослих («лікнеп»), став керівником «Лік-неп». У 1940-41 рр. він був головою ревізійної комісії ССТ, директором школи освіти дорослих та учителем НСШ у Печеніжині.

З 1941 року до 1945 року разом з дружиною учителює в Печеніжинській «Рідній школі». У 1944 році евакуйований до Коломиї, а 8 січня 1945 року ординований у Львові єпископом Микитою Будкою.

Перша парафія О.П.Кузьменка була в Яблунові Більшівецького району. Тут він рік (1945-1946) працює священиком,, а з березня до вересня 1946-го – священиком-співпрацівником Соборної церкви (Катедри) у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 29 червня 1945 року приєднався до ініціативної групи по возз’єднанню із православною церквою.

О.Кузьменко служив священиком у Підлужжі (1946 – 1962), а після закриття продовжував її обслуговувати до 1970 року.

Від 1950 року був священиком у церкві «Різдва Христового» в Підпечарах, а до кінця своїх днів – регентом церковного хору. Одночасно служив у церквах сіл Марківці (1962), Колодіївка, Добрівляни, Узінь. Відкривав церкву у селі Микитинці, де і проживав разом із сім’єю з 1965 року .

Помер о. Кузьменко 10 жовтня 1992 року. Похований у Підпечарах біля церкви [3,c.47].

Отець Кузьменко Онуфрій Павлович був великим подвижником хорового мистецтва – як церковного, так і просвітницького.

Навчаючись у Коломийській гімназії, а потім у Богословській академії, він брав активну участь у творчій роботі хорових, оркестрових колективів, не полишаючи, зрозуміло, займатися творчою діяльністю і в рідному селі Печеніжин. Свою диригентську діяльність як керівник церковного хору в Печеніжині О.Кузьменко розпочав після закінчення гімназії 1929 року під час літніх та Різдвяних канікул, а також під час навчання у Богословській академії.

Після закінчення Академії (1936 р.) на «рукопокладення» потрібно було чекати, оскільки семінаристів налічувалось понад 60, а висвячували тільки 30. Тому Онуфрій Кузьменко в 1937 році повертається до Печеніжина, одружується (тоді він ще не був висвячений, та й вільних парафій не було), працює у селі диригентом церковного хору, а також бухгалтером споживчої кооперації. Крім того, О.Кузьменко керував церковними хорами, навчав дяківства і диригентури у селах Заздрість на Тернопільщині та Більче, нині Львівської області. «Їду у Більче фірою, − записує у своїх спогадах О.Кузьменко, − з Коломиї через Станіслав».

Із церковним хором вивчив твори «Слава Єдинородний» Бортнянського, «Алилуя» та «Сугуба Ектенія» Вербицького, «Іже Херувими» Кумановського, «Яко да Царя» Січинського – всього 34 твори. Деякі гармонізував сам. Вивчив з хором цілий ряд коляд, серед них «Дивная новина», «Нині Адаме», «Вселенная» Купчинського, «Радуйтеся всі люде враз» Нижанківського, «Днесь поюще» Стеценка, «Возвеселімся» Матюка.

«Наші виступи проходили успішно, з великим піднесенням»[4].

А один із колишніх хористів, який пам’ятав О.Кузьменка як диригента у селі Більче, писав у своєму листі до нього 30 вересня 1970 року: «Всечесний Отче! Гадаю, висловлю думку всіх наших колишніх учасників нашого славного сільського хору.

Боже! Яку гарячу любов Ви як диригент проявили під час святкування 600-річчя села Більче. Аж не віриться, що село має 600 років. Ніколи не забуду, який величезний успіх мав у той час наш хор. І Ви, Всечесний отче, як його керівник. І ніколи не забуду, з якою величезною радістю сприйняли мешканці села – і малі, і старі кожен наш виступ.

Прекрасні спомини і найкращу згадку Ви залишили в Більче, і вона ніколи не згасне.

Нехай Господь Бог буде прихильним до Вас щоденно, щомиті і впродовж усіх подальших літ Вашого життя!

Бецко Михайло, 30 вересня 1970 р.» [4].

Ще в студентські роки Онуфрій Кузьменко зарекомендував себе прекрасним диригентом, тому його запросили керувати церковним хором також у Заздрості, що на Тернопільщині. Церковний хор складався з 57 осіб, а через короткий час він уже налічував 90.

Репертуар хору був назагал релігійно-церковний. Виконувались твори Охримовича, Бортнянського, Цьороха, Давидова, Григорієва та ін. («Антифони», «Слава – Єдинородний», «Іже Херувими», «Яко да Царя», «Тебе поєм», «Достойно єсть», «Єдин свят», «Да ісполнятся»). А також твори, які входили в доповнення до Служби Божої, та похоронні пісні [4].

Важливе місце займала концертно-хорова діяльність О.Кузьменка у плані відзначення пам’ятних дат та національно-історичних свят. Тут – і відзначення ювілеїв відомих діячів української культури, літератури, мистецтва (Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський), і відзначення, зв’язані зі стрілецькою звитягою на Маківці, трагедією під Крутами тощо.

Особливо широке визнання одержали мішаний церковний хор та мандоліновий оркестр, що їх О.Кузьменко створив у Нижньому Березові Коломийського повіту. Колективи успішно виступали у самому Нижньому Березові, у Лючі, Космачі, Стопчатові, Яблунові, де дали концерти на честь 100-річчя «Русалки Дністрової», національно-церковної діяльності А.Шептицького, громадсько-літературної праці Івана Франка...

Зокрема, про святкування 100-річчя «Русалки Дністрової» М.Шашкевича у Нижньому Березові (6.02.1938 р.) у щоденнику О.Кузьменка читаємо: «Вступне слово на вечорі виголосив Роман Геник-Березовський. Серед виконаних творів звучали – «Нині отпущаєще» Веделя, «Учітеся, брати мої» Давидовського-Котка, «Веснівка» Шашкевича, «Не згасайте, ясні зорі» та «Летіла зозуля» Гайворонського...

15 травня 1938 року тут же, у Нижньому Березові, було проведено вечір, присвячений 10-літтю «Рідної Школи». Відзначити свято прийшло все село. Наш хор виконав «Гімн Рідної Школи» Кашубинського, «Учітеся, брати мої» Давидовського-Котка, «Єднаймось, діти України», «Ще не вмерла Україна» та інші. Мандоліновий оркестр виконав в’язанку українських народних пісень.

Такі концерти потрібні, і чим їх буде більше, − тим краще. Вони збагачують людину духовно, допомагають відповісти на питання – хто вона є в отому світі, і для чого вона створена Всевишнім. Аби збагачувати світ своїми добрими помислами і ділами» [4].

Треба згадати про те, що при читальні «Просвіти» успішно працювали різні гуртки, як: хоровий – мішаний і чоловічий, якими керували Іван Дувірак, Онуфрій Кузьменко, Іван Горук, Василь Чемерис, Василь Якуб’як [2, c.91].

Як уже було сказано, свою концертно-хорову діяльність О.Кузьменко розпочав 1929 року в рідному селі Печеніжин. Продовжувалась вона до 1944 року.

Крім того, що хор брав активну участь під час Богослужіння у місцевій церкві, він виступав у сусідніх селах на різних урочистостях, присвячених пам’ятним національно-історичним подіям і датам. Про мішаний хор читальні «Просвіти» в Печеніжині під орудою О.Кузьменка ще в 1934 році була інформація в газеті «Новий Час» (світлина) [1].

Збереглося кілька концертних програм хору, збереглася книга літургійних творів «Літургійні пісні» (Львів 1927 р.), придбана на кошти, які заколядували хористи у Різдвяні свята (на обкладинці виписані прізвища хористів) [5, c.336]. У репертуарі хору особливо було багато коляд. Серед них: : «Бог Предвічний», «Радуйтеся всі люде враз», «Що то за предиво», «Нині Адаме», «Нова радість стала», «Не плач, Рахиле» та інші.

Чільне місце займали твори Миколи Лисенка. Річ у тім, що композитор часто бував на Коломийщині, а деякі пісні, навіть у рукописах – з дарчими автографами збереглися у його друзів, знайомих. Віднайшлася, наприклад, у селі «Чумацька пісня», якраз з автографом М.Лисенка, яка поповнила репертуар. Його окрасою були такі твори корифея української музики: «Туман хвилями лягає», хор з опери «Утоплена», «Ой наступає та чорна хмара», «Та забіліли сніги», «Ой, що ж бо то за ворон», «Стелися, барвінку», «Кучерява Катерина», «По той бік гора», які мали величезний успіх.

Хочеться відзначити: печеніжинський хор працював на повному ентузіазмі. Його учасники після великого трудового дня пізніми вечорами збиралися на репетиції. Учасники не були, звичайно, професійними співаками, але О.Кузьменко усіх навчив нотної грамоти, що дало змогу окремим солістам виконувати навіть оперні партії, а колективу на загал брати участь у виступах перед многолюдними аудиторіями слухачів.

Збереглася програма святочної Академії, присвяченої 100-літтю від дня народження Миколи Лисенка, яка проходила у Печеніжині 22-27 грудня 1942 року. У проведенні Академії брали участь три хори: чоловічий – дир. М.Степаняк, мішаний та дитячий – дир. О.Кузьменко. Слово про життя і творчий шлях композитора виголосив Василь Якуб’як. Своїми враженнями від Першого Крайового конкурсу хорів у Львові поділився Дмитро Мацьків.

Перед тим 1-2 серпня 1942-го 100-річчя від дня народження видатного композитора відзначив Львів.

У числі найкращих хорових колективів Галичини, які взяли участь у проведенні свята, успішно продемонстрували своє мистецтво і печеніжинські хористи. У своїх спогадах про відзначення у Львові славного ювілею отець Кузьменко пише: « У святі взяло участь найкращих 26 галицьких хорів. У тому числі було 16 сільських хорових колективів – з Печеніжина, з Радча, з Косова та інших сіл. Виступали «Боян» з Дрогобича, «Боян» зі Станіслава і «Думка» й Львівська «Сурма».



Здавалося, сцена і балкон опери не зможуть витримати такого тягаря захоплення, радості і піднесення, які панували тут, у театрі.

Їй Богу, було таке враження, що співали не окремі хорові колективи, а співав весь український народ, даючи знати всьому світові про своє існування» [4].

Слід відзначити, концертно-хорова діяльність О.Кузьменка була широко відома не лише на Прикарпатті, але й у всьому Галицькому краї. Виступи колективів у Львові, в Коломиї, у Станіславі (нині Івано-Франківськ), в багатьох інших містах і селах Галичини відігравали велику роль у національно-духовному вихованні наших краян, незважаючи на те, що часи були складні, нелегкі. Та українська пісня і пісні церковні допомагали не губити віри у себе, у свій народ, що він здолає всі труднощі, які випали на його долю, і залишиться народом українським, мужнім, талановитим, і не дозволить собі ні перед ким стати на коліна.

Допомагав у цьому вдало підібраний репертуар, який складали пісні патріотичні, ліричні, жартівливі, духовно-релігійні.

Особливо швидко знаходили шлях до сердець слухачів твори «Козака несуть», «Ой з-за гори кам’яної», «Могила», «Ой зійшла зоря», «Зажурились Галичанки» Леонтовича, «Дума про зруйнування Січі», «Заповіт», «На вулиці скрипка грає», «Ой піду по коліна в лободу», «Журавель» Кошиця, «Боже Великий, Єдиний» Лисенка, «Їхав стрілець» Гайворонського та ін. Невдовзі всі ці твори були заборонені, заґратовані (маю на увазі, у післявоєнні роки).

Зрештою, не тільки ці. Аналогічна доля спіткала чимало українських пісень ліричного характеру (О.Котка, М.Лисенка, М.Гайворонського), не кажучи вже про духовно-церковні твори.

Музика, хорове мистецтво, українська пісня були постійним супутником у житті отця Кузьменка, де б він не був священиком: чи в Яблунові, чи в Підпечарах, чи в Підлужжі. А служити Богу, добру, людям доводилось у багатьох селах і було, звичайно, нелегко.

У Підлужжі репетиції проводились прямо у церковному домі, де проживав отець із сім’єю. Збирались дівчата, хлопці, були і старші, які любили пісенне мистецтво і які намагались прислужитись ним людям. Отець Онуфрій писав для них поголосники усіх творів, які вони вивчали, вчив їх орієнтуватись у нотній грамоті. Музичного мистецтва батько вчив своїх дітей (тоді вони навчалися в музичній школі).

Останнім місцем роботи отця Онуфрія було село Підпечари. Хто не знає тутешнього церковного хору, що його організував і яким керував отець Кузьменко! Хор брав щонайактивнішу участь у культурному житті села. Зокрема, у перші роки національно-духовного відродження одним з успішних духовних виступів колективу була його участь у конкурсі Духовної музики, який проходив в Івано-Франківську. Звучали твори «Свят», «Милість спокою», «Єлици» та ін. Серед учасників конкурсу хор із Підпечар був єдиним церковним і диригував ним отець Онуфрій Кузьменко.

Про діяльність свого хорового колективу він залишив такий запис у щоденнику. «Коли слухаю спів своїх співаків, ще раз і ще переконуюсь - ні – не даремно стільки сил і енергії віддаємо на репетиціях. Не даремно... Що, власне, потвердила наша участь у нещодавньому конкурсі Духовної музики. Виступали ми славно, талановито. Душа радується. Виступали, славлячи Бога і Україну.

А перед тим був виступ у місцевому Будинку культури з колядами і щедрівками. Тепер готуємось до Шевченківського вечора, який має відбутись 10 березня. Ще раз і ще шліфуємо і вдосконалюємо своє виконання творів Кобзаря : «Заповіт», «Розрита могила», «Учітеся, брати мої», «Думи мої...», «Сонце заходить».

Вірю, що і на цей раз виступимо славно – на радість людям і Україні» [4].

Славні духовні і творчі традиції хор села сьогодні продовжує успішно під керівництвом талановитого диригента Остапіва Ярослава Васильовича.

Передавши парафію у Підпечарах священикові о. Ігорю Приймаку, отець Онуфрій не полишив своєї церковно-хорової та культурно-просвітницької діяльності. Продовжував підтримувати найтісніші зв’язки із підпечарським церковним хором, працював над аранжуванням, над спрощенням важких партитурних місць. Записував окремі фрагменти Літургії в інших церквах, вдома гармонізував її окремі номери.

Словом, життя, духовно-просвітницька та церковно-хорова діяльність отця Онуфрія Кузьменка чекає свого дослідника. Адже йдеться про людину, яка віддала весь свій талант служінню Божій Церкві, мистецтву й рідному народу...




  1. Газета «Новий Час». Наша організація (світлина), 1934. – 15 жовтня.

  2. Грабовецький В. В. Історія Печеніжина / В.В.Грабовецький. – Коломия: Світ, 1993. – С. 91.

  3. Довірак М. Печеніжин / М.Довірак. – Коломия: ВАТ Друкарня ім.Шухевича. – 2005. – С.47, 108, 113, 115, 117.

  4. Дом. архів О. Кузьменка.

  5. Книга Літургічні Пісні. Підручна Бібліотека Архикатедрального хору. – Львів: Літос, 1927. – С. 336.


ЗМІСТ
Андрусишин Роман

Удосконалення форм і методів естетичного виховання дошкільнят засобами хореографічного мистецтва …………………………….………........................ 3



Ігор Бай

Образотворче мистецтво як чинник формування гармонійної особистості молодшого школяра ……………………………………………………………11



Барило Світлана

Організація музично-ритмічної діяльності на музичних заняттях як оздоровчого процесу в дошкільних закладах …..………………………….....18



Гнатюк Михайло

Деревообробна школа в селі Ясіня на Закарпатті…………………………….25



Жеребецька Ірина

Теорії голосотворення …………...……………………………………………..35



Івасишин Ірина

Вивчення скрипкового виконавського мистецтва на уроках музики……….38



Калинчук Олександра

Роль і місце занять з хореографії в естетичному вихованні молодших школярів…………………………………………………………………………47



Качмар Олександра

Характеристика редакцій клавірних творів Й.С.Баха в музичній педагогіці та виконавстві ……………………………………………………………………...53



Володимир Кващук

Микола Леонтович – співець народних мелодій…………………………….61



Клепар Марія

Деякі аспекти музичного дозвілля студентів як засобу формування світоглядних позицій..……………………………….........................................69


Липа Ірина

Проблеми педагогічної оцінки на уроці музики в початкових класах…........76



Черсак Ольга

Дитячий голос та особливості його розвитку …….……………………..........82



Шевченко Марта

Культурно-просвітницька та церковно-хорова діяльність о. Онуфрія Кузьменка……………………………………………………………..…………87



УДК 7807-057.874

ББК 74.200.551.3


Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки: Матеріали науково-методичної конференції «Інноваційні форми і методи вдосконалення навчання і виховання учнів на уроках мистецтва в загальноосвітніх школах» (м. Івано-Франківськ, березень 2010 р.) / За заг. ред. професора М.В.Вовка. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. – Вип. ІV. – 98 с.

В авторській редакції

Головний редактор –

Технічний редактор – Ольга САВЧУК

Літературний редактор – к.ф.н., доц. Гафія ВАСИЛЕВИЧ

Комп’ютерна верстка – Віра ЯРЕМКО

Підп. до друку _____.2010 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура «Times New Roman». Ум. друк. арк. ___

Тираж 50 прим. Зам. 88



ISBN 978-966-640-210-7
Видавець

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

76000, м. Івано-Франківськ, вул. С.Бандери, 1.

Тел. 71-56-22

E-mail:vdvcit@pu.if.ua



Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

від 12.12.2006. Серія ДК 2718



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconКафедра мистецьких дисциплін Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2007 р
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2009 р.) / За заг ред професора М. В....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconМистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією доцента М. В. Вовка Випуск II івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2008
«Актуальні проблеми мистецької освіти: історія І сучасність» (м. Івано-Франківськ, березень 2007 р.) / За заг ред доцента М. В. Вовка....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconВипуск 4 Івано-Франківськ
Методичний вісник: портфоліо як засіб підвищення якості освіти. (випуск 2) / Упорядники Л. Скальська, О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська....
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconР. В. Дудик Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconГ.Є. Стасько Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconО. Д. Шуляр Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки
Друкується за ухвалою Вченої ради Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconПроблеми етногенезу українського народу
України (Під загальною редакцією В. А. Смолія). – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconДепартамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради Інформаційно-методичний центр
Слово Тараса – наша зброя І окраса (збірник сценаріїв позакласних заходів на відзначення Шевченківських свят)./ Упор.: А. Рудак,...
Кафедра мистецьких дисциплін початкової освіти Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IV івано-Франківськ 2010 iconФаховий кейс учителя української мови та літератури Бібліографічні матеріали для слухачів курсів Івано-Франківськ
Бібліотека Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка