Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік



Скачати 433.27 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації08.04.2017
Розмір433.27 Kb.
1   2   3

Творці великої Руїни [Текст] // Сільські горизонти. – 1996. – 10, 13, 17 лип.

Про українську демократію періоду до XVII ст., кандидатів на гетьманську булаву, одного з них – І. Виговського.



Повернення з небуття [Текст] // Конотопський край. – 1996. – 14, 17 серп.

З історії Конотопщини.



Липицьке князівство на Конотопщині [Текст] // Сільські горизонти. – 1996. – 7, 10, 14, 17 серп. – С.4.

Летять у вирій журавлі [Текст] ; Волошки ; Павлу Тичині ; Г. Петрову : [вірші] // Червоний промінь. – 1997. – 21 лют.

Це сталося в Козацькій Діброві [Текст] // Господар. – 1997. – № 21-22 (берез.). – С. 1.

Історичні події сер. XVII ст. на Конотопщині. Вибори гетьмана І. Самой-ловича.



Легенди в історії України й Конотопщини [Текст] // Сільські горизонти. – 1998. – 13 черв. – С.2, 4; 17 черв. – С. 2, 3.

Спогади про ті трагічні роки [Текст] // Сільські горизонти. – 1998. – 12, 15, 22, 29 серп.; 2, 9, 12 верес.

Репресії 30-х років в с. Підлипне Конотопського району.



Виживаємо самотужки [Текст] // Сільські горизонти. – 1998. – 2 груд. – С. 2

Історія і сьогодення с. Підлипне Конотопського району. Розмова з сільським головою.



І. Виговський у пам’яті народній [Текст] // Сільські горизонти. – 1999. – 8, 15. 29 груд. – С.3; 2000. – 15 січ.; 2, 5, 9, 26 лют.

І. Виговський на Конотопщині (сер. XVII ст.).



Про нього

Сумщина в іменах [Текст] : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 260.

Ільченко, Г. Лауреати відзнаки ім. О. М. Лазаревського. Лисий Іван Андрійович (1910 - 2000) [Текст] // Факти (Суми). – 2006. – № 52. – 25-31 груд. – С. 2

Іван Андрійович Лисий [Текст] : [некролог] // Сумська старовина. – 2001. – № VIII – IX. – С. 231.



Матвійчик, М. Увіковічено пам’ять І. А. Лисого [Текст] // Сільські горизонти. – 2001. – 19 трав. – С. 4.

Одну з вулиць с. Підлипне названо ім’ям І. Лисого.



Борошнєв, В. Конотопському осередку краєзнавців – 5 років [Текст] // Конотопський край. – 2001. – 20 січ. – С.2.

Серед тих, хто займався вивченням історичного минулого Конотопщини, згадується І. А. Лисий.



Хвостенко, Г. На поклик рідної зорі [Текст] // Сумщина. – 2000. – 22 лип. – С. 3.

Пам’яті Івана Андрійовича Лисого [Текст] // Конотопський край. – 2000. – 20 трав. – С. 4.

[Іван Андрійович Лисий : некролог] [Текст] // Сільські горизонти. – 2000. – 17 трав. – С. 4.

Хто ми без минулого? [Текст] // Конотопський край. – 1999. – 3 берез. – С. 3.

Нотатки другої конференції краєзнавців Конотопщини, в якій брав участь ветеран краєзнавства І. А. Лисий. Є фото.



Примак, О. Історія, яка поруч [Текст] // Конотопський край. – 1999. – 27 січ. – С. 1-2.

Голова міського осередку Всеукраїнської Спілки краєзнавців в своєму інтерв’ю згадує краєзнавця І. А. Лисого серед імен, на яких тримається вивчення історії рідного краю.

Акічев, Ш. М. З історії Конотопського краєзнавства XX ст. [Текст] // Сумська старовина. – 1998. – № 3-4. – С. 98-100.

Згадується І. А. Лисий як пристрасний краєзнавець та етнограф.



Вірші з-за колючого дроту [Текст] // Червоний промінь. – 1997. – 21 лют. – С. 5.

Про краєзнавця, етнографа І. Лисого.



Соболєв, А. Роботящим рукам. роботящими руками [Текст] // Конотопський край. – 1996. – 21 серп. – С. 3.

Про життя і творчість І. А. Лисого.



Солдат. Археолог. Просвітянин [Текст] // Конотопський край. – 1995. – 20 верес. – С. 4.

4 жовтня


90 років від дня народження М. П. Лушпи (1920 – 2007)
«Я не просто люблю це місто – я вріс в нього своїми коренями»

(М. Лушпа)
Михайло Панасович Лушпа – державний і партійний діяч, почесний громадянин м. Суми, член КПРС, член Спілки архітекторів України.

Народився в с. Могриця Сумського району у селянській сім’ї. Закінчив сумську середню школу № 20 (нині № 18) у 1940 році. З дитинства любив малювати, закінчив художню школу. Син партизана громадянської війни, в 9-му класі вступив в партію (перший такий факт на весь СРСР).

У 1940 році вступив до Харківського будівельного інституту на архітектурний факультет.

Коли почалась війна, довелось воювати на Ленінградському фронті.

У січні 1947 року йому запропонували посаду інструктора у Сумському обкомі партії. Через рік став завідуючим сектором, а в 1953 р. закінчив вищу партійну школу. Йому на той час було 33 роки, і в такому віці став другим секретарем Конотопського міськкому партії. Через рік став головою міськвиконкому. Ще через рік – першим секретарем міськкому. В цілому в Конотопі пропрацював 10 років.

У 1962-му році, коли обкоми розділили на промислові і сільськогосподарські, М. Лушпу призначили головою промислового облвиконкому. Потім, коли обкоми знову об’єднали, він став заступником голови об’єднаного облвиконкому.

З червня 1972 р. до жовтня 1988 р. працював першим секретарем Сумського міськкому партії, потім – заступником голови Сумської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

В 70-ті роки місто Суми належало до провінційних містечок і було чи не найгіршим обласним центром України. Михайло Панасович всі 17 років свого перебування на посту мера втілював у життя свою ідею зробити Суми сучасним красивим містом, жив і працював за принципом: «Все для людей, все в ім’я людини».

В Сумах з’явилось телебачення, пішли тролейбуси, виросли широкі проспекти, зведено обласний драматичний театр ім. М. Щепкіна, Театральна площа і торговий комплекс «Враца», висотний 18-поверховий готель «Суми» та адміністративні будівлі на майдані Незалежності, критий (центральний) ринок, 8 – 12 мікрорайони, Курський мікрорайон, меморіал «Слави», дитячий парк «Казка», молодіжний центр «Романтика», обласна наукова бібліотека, 35 дитсадків, півтора десятка шкіл, фонтан «Садко», висаджено сотні тисяч троянд.

По ступеню внеска у розвиток Сум Михайла Панасовича Лушпу можна зрівняти хіба що з промисловцем і меценатом І. Г. Харитоненком. Видатний, талановитий керівник і організатор, М. Лушпа завжди неймовірно високо ставив планку задач.

«Я дуже хотів підняти Суми, зробити їх не гіршими за інші обласні центри України. Я стягав до Сум гроші, «пробивав» цехи і цілі заводи. Мабуть, мені щось вдалося зробити. У Сумах стали проводити і республіканські і всесоюзні семінари. Їх учасникам – партійним секретарям, головним архітекторам – на прикладі нашого обласного центру показували, як із звичайного повітового містечка за короткий час можна зробити сучасне красиве місто. Я намагався зосередити у Сумах найкраще. Проект критого ринку ми знаєте де взяли? Аж із Ульяновська привезли! Проект унікальний: купол – 900 тонн бетону – тримається на тросах!» (із інтерв’ю: «Сумщина». – 2004. – 21 січ. – С. 3).

Михайло Лушпа був делегатом XXV з’їзду КПРС, депутатом Верховної Ради УРСР кількох скликань. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1981). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, Дружби народів, Вітчизняної війни II ст., «За заслуги» III ст., Рівноапостольного князя Володимира, двома орденами «Знак пошани», медалями.

Михайло Панасович – почесний громадянин м. Суми (1994 р.). Ім’ям М. Лушпи названо проспект у м. Суми (2000 р.). На будинку, де жив Михайло Панасович (пров. Академічний, 7), на його честь встановлено меморіальну дошку (2008 р.).

Помер 23 травня 2007 року. Разом з ним закінчилась ціла епоха в житті нашого міста – епоха процвітання і творення.


Про М. П. Лушпу

Окремі видання

Пам’ять про М. П. Лушпу [Текст] / Упоряд. М. Вороненко, Р. Воронен-ко. – Суми : Корпункт, 2009. – 176 с.

Книга спогадів рідних, земляків, друзів, соратників, людей, різних за віком і професією, об’єднаних великою повагою й любов’ю до М. Лушпи – непересічного керівника, почесного громадянина м. Суми.



Тарасенко, І. Легенди без домислу [Текст] : біограф. нарис. – Суми : Собор, 2000. – 52 с.
В книгах

Сумщина в іменах [Текст] : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 270.

Вінниченко, М. Д. В іменах і подіях. Будівельна Сумщина [Текст] : біографічно – енциклопедичний збірник. – Суми : ВАТ «СОД», вид-во «Козацький вал», 2003. – С. 13, 23.

Архітектори Сумщини [Текст] : альбом. – К. : Фолігрант, 2007. – С. 44- 45, 92.

Балаян, В. Яскрава особистість – Михайло Лушпа [Текст] // Балаян В. «В сім’ї вольній, новій…» – Суми, 2006. – С. 62-64.

Близнюк, А., Подоляка Н. Почесні громадяни міста Суми [Текст]. – Суми : Макден, 2005. – С. 63-65.

Хто є хто на Сумщині [Текст] : видатні земляки : довідково-біограф. видання. Вип. 1. – К., 2005.- С. 229-230.

Балаян, В. Таким бачу його я [Текст] : штрихи до портрета Михайла Лушпи // Слобожанщина : альманах літераторів Сумщини. Вип. 8. – Суми, 2002. – С. 133-136.
В періодиці

Балаян, В. В памяти народной [Текст] // Ярмарок. – 2008. – 2 окт. – С.2.

Шаповал, А. Зруйнувати легко, складно побудувати [Текст] // Суми і сумчани. – 2008. – 30 трав. – С.2.

Відкрито меморіальну дошку М. Лушпі [Текст] // Ярмарок. – 2008. – 29 трав. – С. 1.

В память о градостроителе Лушпе [Текст] // Ваш шанс. – 2007. – 17 окт. – С. 5 а.

Міська влада ініціює збір коштів на будівництво пам’ятника і відкриття музею М. Лушпі.



Сенько, Н. Він мріяв і здійснював свої мрії [Текст] // Вперед. – 2007. – 13 жовт. – С. 7.

Мудрик, П. Багаєва С. Прощання з людиною - легендою [Текст] // Суми і сумчани. – 2007. – 1 черв. – С. 3.

Пам’яті Громадянина [Текст] // Сумщина. – 2007. – 31 трав. – С. 1.

Гагина, Е. Он не просто любил этот город [Текст] // Ваш шанс. – 2007. – 30 мая. – С. 17 а.

Гвоздик, А. Памяти Михайла Лушпы [Текст] // В двух словах. – 2007. – 30 мая. – С. А 14.

Мер города роз [Текст] // Панорама. – 2006. – февр. – С. 8. – (Спец-проект).



Градобудівничому – 85 ! [Текст] // Суми і сумчани. – 2005. – 7 жовт. – С. 1.

Гагина, Е. «Похож на маму? Будет счастлив!» [Текст] // Ваш шанс. – 2004. – 1 сент. – С. 19 а.

Розмова з М. П. Лушпою.



Чернов, В. Михайло Лушпа: «Я – щаслива людина» [Текст] // Сумщина. – 2004. – 21 січ. – С. 3.

Федорина, А. Почесний громадянин, або як Суми містом ставали [Текст] // Україна молода (Київ). – 2001. – 23 жовт. – С. 11.

Нестеренко, П. Почесний громадянин Сум [Текст] // Уряд. кур’єр (Київ). – 2000. – 18 жовт. – С. 9.

Геренко, С. Курс серця Михайла Лушпи [Текст] // Сумщина. – 2000. – 4 жовт. – С. 3.

До 80-річчя з дня народження.



Почесному громадянину Сум Михайлу Панасовичу Лушпі – 80 [Текст] // Площа Незалежності, 2 : інф.-аналіт. журнал. – 2000. – № 1(верес.). – С. 23.

Семерня, Л. Михаил Лушпа [Текст] : биография в фотографиях// Славутич. – 1999. – 1 окт. – С. 3.

Семерня, Л. Живая легенда города Сумы [Текст] // Славутич. – 1997. – 17 янв. – С. 1-2.

Бесіда з М. П. Лушпою.

17 жовтня


80 років від дня народження Л. С. Товстухи (1930)
Леонід Самійлович Товстуха – художник декоративно-ужиткового мистецтва, народний художник України (1992), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1986).

Народився в с. Орлівка Ямпільського району. У 1947 р. закінчив місцеву семирічку. Мистецьку освіту здобував в Кролевецькому технікумі художніх промислів (1947 – 1951) та Московському технологічному інституті (1962-1968, заочно).

Після успішного закінчення технікуму одержав призначення на посаду майстра килимового цеху Полтавської промартілі ім. Лесі Українки. Попрацювавши там протягом року, перейшов на посаду начальника килимового цеху Решетилівської промартілі, де обіймав й інші керівні посади і, зрештою, став директором фабрики (статус фабрики промартіль дістала 1960 року).

Творчу діяльність розпочав 1953 року. Вже через рік показав на виставці свою першу солідну роботу – гобелен «Богдан Хмельницький» і заявив цим про себе як про перспективного автора. У подальшому Л. Товстуха створив немало інших тематичних гобеленів, з-поміж яких виділяються винахідливим й оригінальним розв’язанням теми твори: «Тиха українська ніч», «Свято Івана Купала», «Осінній ранок», диптих «Т. Г. Шевченко» з гармонійно укомпонованими в орнамент словами «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим, тихим словом». Головне в творах Л. Товстухи – майстерно розроблені, на основі мистецької народної традиції краю, але в дусі вимог сьогодення, орнаментальні ритми, колористичні гами, сюжетні задумки.

В цілому особлива заслуга Леоніда Товстухи полягає в тому, що він твердо й несхибно стоїть на позиціях народної естетики, будує свою творчість на засадах і традиціях народного, а відтак національного мистецтва. Він уміло аранжує народні мистецькі перлини, осучаснює їх, надає їм модерного звучання і таким чином забезпечує подальший розвиток національних традицій вже на новому, сучасному етапі творчого процесу.



Осінній ранок На Івана Купала Центаурії і пташки Ромашки

Саме Л. Товстуха дав життя численним класичним зразкам українських килимових виробів, переважно з полтавського регіону, які довгий час знемагали у музейних фондах, очікуючи на свого «визволителя». Робить це митець шляхом художньо тактовної, майстерної їх модернізації, шляхом умілого коригування художньої форми старих зразків відповідно до вимог сьогодення. Опрацьовані в такий спосіб музейні зразки впроваджуються у виробництво для виготовлення певного тиражу. Немовби заново народжені, оновлені народні класичні зразки побутових килимів звучать свіжо і користуються підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.

Суто орнаментальними та колористичними засобами митець винахідливо розробляє цілком оригінальні декоративно-тематичні композиції. Це засвідчують, зокрема, створені ним «Лісова пісня», «Святковий», «Решетилівські мелодії», «Соняхи», «Козацькі мотиви», «Квітка осені», «Паморозь» та інші.

Для інтер’єру обласної наукової бібліотеки (СОУНБ) майстри решетилівської фабрики художніх виробів під керівництвом Леоніда Самійловича Товстухи у 1988 р. виготовили величний барвистий вовняний гобелен «Древо знань». Його розмір шість на одинадцять метрів, від підлоги до стелі заповнює стіну холу. На полотні ніжних блакитних тонів в українському стилі зображено дерево знань з коренями історії, книги, птахи – символи мудрості тощо.

Завдяки творчій та адміністративній діяльності Леоніда Товстухи та колективу працівників підприємства значна частина художньої продукції Решетилівської фабрики впродовж десятиліть ішла на експорт. Численні художні вироби фабрики, в тому числі творчі роботи Л. Товстухи, експонувалися на багатьох вітчизняних і зарубіжних виставках, форумах, ярмарках. Авторські килими мистця зберігаються й експонуються у різних престижних художніх музеях, галереях, інтер’єрах.
Публікації

Товстуха, Л. Сучасний стан полтавсько-решетилівського килима і його перспективи [Текст] // Українська керамологія : нац. наук. щорічник. Кн. 2. – К. – Опішне, 2002. – С. 90-92.

Товстуха, Л. Килим «Квіти землі». 1982. Вовна, ручне ткання [Образотворчий матеріал] : [фото] // СРСР – наша батьківщина. – К., 1985. – Кольор. іл. № 46.

Товстуха, Л. Килим «Дерево життя». Решетилівка Полтавської обл. 1977 р. [Образотворчий матеріал] : [кольор. іл.] // Кара-Васильєва Т.В. Творці дивосвіту. – К., 1984. – Кольор. вкл.

Товстуха, Л. С. Килим «Дружба народів». 1967. [Образотворчий матеріал] : вовна, ручне ткання : [фото] // Державний музей українського народного декоративного мистецтва. – К., 1983. – іл. 14.

Товстуха, Л. С. Килим вовняний «Квіти перемоги». 1975 [Образотворчий матеріал] ; Килим вовняний «Осінь» : фрагмент. 1976 ; Килим вовняний «Літо» : фрагмент. 1976 ; Килим вовняний, 1972 [фото] // Художні промисли України : [альбом]. – К., 1979. – [Розд. 6. Килимарство : іл.10, 12. 13, 14].

Товстуха, Л. С. Килим «Квіти Полтавщини». 1977 [Образотворчий матеріал] : [фото] // Ленінським шляхом. – К., 1979. – іл. 56.
Періодика

Товстуха, Л. та ін. З Шевченком у серці [Текст] : [відповіді митців-лауреатів Шевченківської премії на запитання анкети] // Образотворче мистецтво. – 2004. – № 4. – С. 3.

Товстуха, Л. С. Гобелен «Ленін» [Образотворчий матеріал] : вовна, ручне ткацтво. 1969 : [фото] // Нар. творчість та етнографія. – 1986. – № 4. – Кольор. вкл.
Про нього

Сумщина в іменах [Текст] : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 444.

Мистецтво України [Текст] : біогр. довідник. – К., 1997. – С. 585.

Шевченківський словник Сумщини [Текст] / упоряд. В. Ю. Голуб-ченко. – Суми, 1993. – С. 84-85.

[Інтер’єр державної обласної універсальної наукової бібліотеки. Суми] [Образотворчий матеріал] : [фото 1991 р.] // Архітектори Сумщини : [альбом]. – К., 2007. – С. 12.



Федевич, Л. Дерево життя митця [Текст] : до 75-річчя від дня народження Л. Товстухи // Земляки: Альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 2. – Суми, 2005. – С. 153-154.

Щербак, В. Видно шляхи полтавськії…[Текст] : [Леоніду Товстусі - 70] // Образотворче мистецтво. – 2000. – № 1-2. – С. 86-87 : фото, кольор. іл.

Вороненко, М. Гобелен для бібліотеки [Текст] // Ленінська правда. – 1989. – 5 лют. – С. 1.

Жоголь, Л. Творчість від землі [Текст] // Київ. – 1987. – № 8. – С. 158-159 : іл.

21 листопада


180 років від дня народження М. І. Драгомирова (1830 - 1905)
Михайло Іванович Драгомиров – видатний військовий діяч, теоретик військового мистецтва, національний герой Болгарії, педагог, літератор, талановитий адміністратор, генерал від інфантерії.

Народився в м. Конотоп у невеликому маєтку своїх батьків. Початкову освіту здобув у Конотопському повітовому училищі. У 1849 р. закінчив курси фельдфебелів при Дворянському полку у Петербурзі. У 1856 р. із золотою медаллю закінчив Імператорську військову академію. У 1863 р. Драгомиров здобув звання професора тактики цієї Академії. 1873 року стає командувачем 14-ї піхотної дивізії. З цією дивізією, навченою і підготовленою за власною системою, він брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр., блискуче здійснив форсування Дунаю і взяв місто Систов (тепер Свиштов) у Болгарії. Але через тяжке поранення під час запеклих боїв за Шипку М. Драгомиров мусив залишити театр бойових дій.

Після одужання, 1 квітня 1878 року, М. Драгомирова призначають начальником Миколаївської військової Академії Генерального штабу в Петербурзі. 1889 року він став командувачем військ Київського військового округу.

1 січня 1898 р. М. Драгомирова призначили ще й Київським, Подільським та Волинським генерал-губернатором.

У питаннях військової тактики М. Драгомиров дотримувався прогресивних поглядів, які були викладені в його відомій роботі «Підручник тактики» (1879 р.).

М. І. Драгомиров підтримував тісні зв’язки з багатьма діячами літератури, мистецтва, науки. Багато років він приятелював з українськими істориками В. Б. Антоновичем, Д. І. Багалієм, філологом П. Г. Житецьким, членами київської «Старої громади».

У 1889 р. Михайло Іванович познайомився з художником І. Ю. Рєпіним. У них склалися теплі, дружні стосунки, і генерал навіть позував для всесвітньо відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (зовнішність Драгомирова була покладена в основу створення образу кошового отамана І. Сірка).

Серед знайомих М. І. Драгомирова фігурували також історик Д. Л. Яворницький, художник М. К. Пімоненко та інші.


Портрет роботи І.Рєпіна

М. І. Драгомиров – автор багатьох наукових праць з військової справи та літературознавства: «Разбор «Войны и мира» с военной точки зрения », «Очерки», «Заметки о русском солдате», «Заметки о Наполеоне», «Жанна Д’Арк», «Подготовка войск в мирное время», «Австро-Прусская кампания», «Опыт руководства по подготовке частей к бою» та інш.

Влітку 1903 р. М. Драгомиров подав у відставку. Наприкінці 1903 р. він переїхав до рідного Конотопа.

Помер Михайло Іванович Драгомиров 28 жовтня 1905 р. і був похований поблизу Вознесенської церкви у м. Конотоп.

Михайла Івановича було удостоєно багатьох відзнак і нагород. Його було обрано почесним членом Київського і Московського університетів, Михайлівської артилерійської та Миколаївської академій Генерального штабу (згодом також почесним віце-президентом останньої), Королівської військової академії у Стокгольмі, членом Державної Ради. Уряд Франції нагородив його орденом Почесного Легіону 1-го та 2-го ступенів.

За радянських часів могила генерала М. І. Драгомирова була декілька разів пограбована. Згодом місцезнаходження родинного поховання Драгомирових стало невідомим.

Зберігся будинок Драгомирова у м. Конотоп та залишки парку біля нього на вулиці, названій його ім’ям. В 1992 р. тут поставлено пам’ятник, виконаний за проектом київського скульптора Б. С. Довганя.

В Києві, де тривалий час жив, працював і творив генерал Михайло Драгомиров, у 1999 р. з’явилася вулиця, названа його ім’ям.

У вересні 2006 р. в рамках «Міської програми створення меморіального комплексу садиби генерала Драгомирова М. І.» у Конотопі були проведені пошукові роботи з виявлення справжнього місця поховання М. І. Драгомирова. Тепер перед містом-батьківщиною видатного генерала поставлена мета – створення історико-культурного комплексу родини Драгомирових. Основою для створення цього комплексу повинні стати будинок генерала М. І. Драгомирова, так званий «Драгомирівський ліс» з алеями та парком у колишньому заміському маєтку Драгомирових, церква Вознесіння Господнього, побудована батьком М. І. Драгомирова, та низка інших об’єктів, пов’язаних з ім’ям діяча військової справи.

Ім’я М. І. Драгомирова носять два болгарських села. У музеї Болгарської Народної Армії зберігається човен, на якому він форсував Дунай.


Про нього

Сушинський, Б. Всесвітня козацька енциклопедія [Текст]. – Одеса, 2007. – С. 128.

Сумщина в іменах [Текст] : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 137-138.

Драгомиров, М. І. – генерал, педагог, літератор : матеріали науково - практичної конференції (27 жовтня 2005 р.) / Конотоп. краєзнавчий музей ім. О. М. Лазаревського. – Конотоп, 2005. – 66 с.

Євтушенко, О. В. Поховання генерала М. І. Драгомирова у Конотопі [Текст] // Сіверщина в контексті історії України : зб. наук. праць. Матеріали 6-ї наук.-практ. конф. (17-18 травня 2007 р.). – Суми, 2007. – С. 122-124.

Євтушенко, О. В. Доля невідомої могили [Текст] : (до історії роду Драгомирових) // Краєзнавчий збірник : статті та матеріали. – Суми, 2006. – С. 212-219.

Гурець, М. П., Борошнєв, В. О. Михайло Іванович Драгомиров – військовий, педагог, літератор [Текст] // Конотопщина: час, події, долі. Науково - популярне видання. – К., 2005. – С. 140-143.

Садівничий, М. Конотопець в історії Болгарії [Текст] // Земляки: Альманах сумського земляцтва в Києві. Вип.1. 2003 – 2004. – Суми, 2004. – С. 109-112.

Лисий, І. Е. Драгомиров на Дунаї [Текст] // Матеріали четвертої Сумської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції (14-15 грудня 2001 р.). Ч.1. – Суми, 2001. – С. 84-88.

Садівничий, В. Командир – наш земляк [Текст] : до 120-річчя форсування Дунаю в російсько-турецькій війні 1877-1878 років [Текст] // Сумський календар – 97 / під заг. ред. В. О. Садівничого. – Суми, 1996. – С. 75-77, бібліогр.

Садівничий, В. Генерал - літератор [Текст] // Сумська старовина : зб. наук. праць. – Суми, 1996. – С. 36-37.

Тень генерала Драгомирова [Текст] // Пикуль В. Исторические миниатюры. В 2-х т. Т. 2. – М., 1991. – С. 331-336.



Генерал М. И. Драгомиров в изображении Репина (1889-1898) [Текст] // Репин. Художественное наследство. Т. 1. – М.- Л., 1948. – С. 185-198.
Періодика

Хвостенко, Г. Драгомиров Михайло Іванович [Текст] // Сумщина. – 2008. – 6 верес. – С. 4.

Євтушенко, О. В., Дегтярьов, С. І., Звагельський, В. Б. Вшанування пам’яті генерала М. І. Драгомирова [Текст] / О. В. Євтушенко, С. І. Дегтярьов, В. Б. Звагельський // Сумська старовина. – 2006. – №№ XVIII – XIX. – С. 7-12.



Драгомирови з’їжджаються в Конотоп [Текст] // Сумщина. – 2006. – 11 жовт. – С. 1.

Нащадки генерала М. Драгомирова відвідали Конотоп.



Махун, С. Українець, який так і не став малоросом [Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. – 23 верес. – С. 21.

Дєньгін, С. Знайдено прах Драгомирових [Текст] // Сумщина. – 2006. – 19 серп. – С. 3.

Акічев, Ш. Генеральські сини [Текст] // Данкор Конотоп. – 2006. – 22 февр. – С. 8; 15 марта. – С. 8.

Євтушенко, О. Збережімо разом те, що в нас колись було і те, що ми зараз зможемо повернути [Текст] // Конотопський край. – 2005. – 16 лют. – С. 4.

Зміст
Передмова……………………………………………………………………………2

Перелік дат на 2010 рік……………………………………………………………...2

50 років з дня відкриття Будинку – музею А. П. Чехова в Сумах………………..9

85 років від дня народження В. І. Зарецького……………………………………12

180 років від дня народження М. Д. Хмирова……………………………………16

100 років від дня народження І. А. Лисого……………………………………….18

90 років від дня народження М. П. Лушпи……………………………………….21



80 років від дня народження Л. С. Товстухи……………………………………..24

180 років від дня народження М. І. Драгомирова………………………………..27

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconНаукова бібліотека календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2010. – 54...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік
«Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на… рік» бібліотека видає з початку 60-х років ХХ століття
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2016 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2015 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2015. – 74...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2017 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2017 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2016. – 61...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconКалендар знаменних та пам’ятних дат
Календар знаменних І пам’ятних дат Виноградівщини на 2017 р. [Текст] / црб; Уклад.: Вовканич Л. С; Відпов за вип. К. Г. Вашкеба –...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconНаукова бібліотека календар знаменних та пам’ятних дат на 2010 рік дніпропетровськ  2009
Україні як державні чи професійні свята, перелік ювілейних дат видатних історичних постатей та визначних діячів сучасності, перелік...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconНіжинська вища школа викладачі І випускники календар знаменних І пам'ятних дат на 2009 рік шановний користувачу !
У 2007 році бібліотекою започатковано випуск щорічника “Ніжинська вища школа. Викладачі І випускники. Календар знаменних І пам'ятних...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconЗарічне 2014 ббк 91 к 17 Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік
Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік : рекомендаційний бібліографічний покажчик / Зарічненська црб, методично-бібліографічний...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconУправління культури І туризму сумської обласної державної адміністрації
...
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік iconКалендар знаменних І пам'ятних дат м. Підгородне Дніпровського району на 2017 рік
Календар «Знаменні І пам'ятні дати м. Підгородне Дніпровського району на 2017 рік» інформаційний покажчик, який відображає хронологічний...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка