Карпатський блудослов



Скачати 419,51 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації05.08.2017
Розмір419,51 Kb.
  1   2   3

"Карпатський блудослов"
http://www.biblioteka.uz.ua/elib/bludoslov.jpg
ВМІСТ

Пушкініана (Михайло Чухран)

Класик (Володимир Бедзир)

Іронізми-1 (Мирослав Дочинець)

Про мішку (Михайло Чухран)

Подарунок на іменини (Олександр Гаврош)

Дослідження (Михайло Чухран)

Телеманія (Володимир Бедзир)

Іронізми-2 (Мирослав Дочинець)

Шерше ля фам (Михайло Чухран)

Корчма спить... (Олександр Гаврош)

Автобиографічноє (Михайло Чухран)

Про партію (Михайло Чухран)

Земля та небо (Володимир Бедзир)

Іронізми-3 (Мирослав Дочинець)

Як правильно вибрати пічку (Олександр Гаврош)

Послідній путь коминаря (Михайло Чухран)

Сало (Володимир Бедзир)

Іронізми-4 (Мирослав Дочинець)

Не п'ю! (Михайло Чухран)

Майдан forever! (Олександр Гаврош)

Я пишу д вам (Михайло Чухран)

Робінзонада (Володимир Бедзир)

Іронізми-5 (Мирослав Дочинець)

Графік любви (Михайло Чухран)

Із Пузняківців - з любов'ю (Олександр Гаврош)

Мартовськоє горе (Михайло Чухран)

Ех, дороги (Володимир Бедзир)

З Гомера (Михайло Чухран)

Летючий снайпер (Михайло Чухран)

Попутниця (Адам Глобус)

Інтернаціоналка (Михайло Чухран)

"Пушкініана"
"Я вас любил; любовь еще, быть может…"
(Михайло Чухран)

Я вас любив и дуже годно быти


Што вта любов загасла ни домак
Айбо мене вы годні вже забыти,
Ни прийду д' вам ні ныні ні май пак.
Я вас любив так, ги болото свиня,
Шпаціровав из вами я ни раз;
Но туй чомусь ся родила дитина...
Типиркы вже най другі люблят вас!

КЛАСИК
(Володимир Бедзир)

Мистецтво імітує життя, життя наслідує мистецтво. Загальна імітація наслідування. Полиці вигинаються від книжок, книжки пухнуть від імітації життя, життя тріщить від наслідування реклами...

Митець написав роман про життя. Видавництва опусом не зацікавилися. Митець зневірився і привселюдно спалив рукопис. Димом зацікавилися перехожі та пожежники. В пресі промайнула замітка.

Митець збадьорився і заявив, що не напише тритомної епопеї про життя. Інтерес публіки до нього зріс. Преса митця проінтерв'ювала.

Митець присягнувся, що ніколи не напише двадцятитомного зібрання своїх творів. Преса помітно пожвавішала. До нього прийшло визнання.

Тоді митець урочисто присягнув, що взагалі ніколи нічого не напише, ані рядочка, навіть пальцем не ворухне. Любов читачів та увага преси ходили за ним, наче тінь.

Пан митець уклав угоди з видавництвами про не видання творів, котрих він ніколи не напише. На нього звалилася слава - стійка, мов хронічний радикуліт. А зі славою - гроші: йому платили за те, що він не писав. І щоби не писав.

Ненаписані ним твори стали надзвичайно популярними серед читачів. Їх захоплено не читали.

Митець уклав угоди з кінокомпаніями про не написання сценаріїв 300-серійних фільмів, і цим завоював фанатичну любов глядачів. Рейтинг неіснуючих серіалів уперто повз угору. Неіснуючих героїв наслідували мільйони людей.

Щороку відомому митцеві не присуджувалася державна премія. Слава його росла. Популярність сягнула далеко за межі країни, його навперебій не перекладали усіма мовами. Нарешті й Нобелівський комітет сповістив про не присудження йому своєї премії.

Так тривало із року в рік. Він став не лауреатом усіх можливих премій. Єдиним у своєму роді. Він досягнув вершини слави. Його запрошували на найпрестижніші конференції, в елітні університети та клуби. Він об'їздив світ уздовж і впоперек.

Ще за життя митець став визнаним класиком світової літератури. Він прожив бурхливе життя, що й не снилося іншим класикам, перед якими у нього була одна незаперечна перевага: йому не потрібно було нічого писати. Вірний своєму покликанню, він не залишив навіть мемуарів.

Видатний митець помер глибоким старцем на вершині слави, не пізнавши навіть тіні забуття.

Він помер, але залишився безсмертним.

Він не залишив після себе жодного рядка. Але, як будь-який класик, він залишив після себе безліч послідовників...


"Іронізми"


(Мирослав Дочинець)

Любов зла.


І це влаштовує козла.

Була святою й непорочною до мене,


Зі мною ще й великомученицею станеш.

Не жінка, а тілесна кара.

Таки кохання щедре.
Одним дарує крила, іншим - роги.

З грошима почуваєшся не так самотньо...

Лиш табуретка знає це -
Що всі ми на одне лице.

І почуття зносились, як штани,


Й думки порідшали, як шевелюра.

Мітила в серце моє,


А поцілила - кудись у зовсім інше.

Думки жінок беруться прочитати


Лише неграмотні.

Коли тебе нікуди вже не тягне, крім роботи,


Тобі дають заслужений пенсійний відпочинок.

ПРО МІШКУ


(Михайло Чухран)

Мишка косолапый


По лесу идет,
Шишки собирает,
Песенку поет;
Вдруг упала шишка
Прямо Мишке в лоб-
Мишка рассердился
И ногою топ!

Мішка чеператий


Хащу стереже,
Ходит си та співат
(Упивший уже)

Раз упала шишка


Прямо на чоло!
Ун топанком дупнув,
Но не помогло.

Впала друга, тритя.


Ще єдна летит…
Шишками побита
Голова болит.

Мішка вже сердитий,


З рота - чорний мат,
А шишкы изгорі
Так ги град летят.

Ун ногами гупат,


Аж подер штаны,
Но не догадався
Уйти з-пуд сосны.

Мішко! Так ти й треба-


Білок не сміхуй!
Пуд сосну не пішай,
Не показуй хвуст!

ПОДАРУНОК НА ІМЕНИНИ


МАЙЖЕ ПРАВДА
(Олександр Гаврош)

"Павле, маємо щось робити", -- шепотів я на вухо Щучці. Від лоскоту той піджимав плече і широко посміхався у вуса: "Та я сам уже три дні лем про це думаю", -- відказував корчмар. "Це має бути щось незвичайне. Ак-ці-я! Розумієш?", -- не здавався я, мов комар над вухом. "Є в мене одна ідея... ", -- вдарив своєю широкою лапою Щучка по дубовому столу - "Все! Починаємо працювати".

До своєї таємної спілки ми ще залучили Бідаку. Обов'язки розподілили так: Чучка забезпечує хату, я - жертву, а Бідака - дівок. Отож я зайнявся "жертвою". Жертва - це голосно сказано. Йшлося про 50-річчя нашого доброго цімбора Михайла Сиромана. І хотілося піднести йому до такої круглої дати якусь пам'ятну несподіванку.

"Мішку", -- почав я з ним розмову здалеку, коли ми цідили пиво у "Козаку". - "Ти впевнений, що знаєш усі дерев'яні церкви на Закарпатті?". - "А що?" - насторожився він. - " Маєш сумніви?". "Атож, -- відказав я, і для хоробрості зробив великий ковток. - У Лікіцарах щойно завершили будівництво нового храму!". "Та ну! Коли?!", -- Сироман відразу клюнув.

"Ось-ось має бути освячення", -- брехав я далі. "Треба поїхати подивитися", -- замріяно глянув він на продавщицю. "Так-от, Щучка у суботу якраз їде у Лікіцари у справах. Можемо махнути", -- я вже уявно потирав руки. "Супер!", -- вигукнув Сироман і залпом допив пиво.

У суботу Щучка, Бідака і я сиділи в авто, чекаючи Сиромана. Метр, як завжди, запізнювався. "Баби будуть десь через годинку, як приїдемо", -- доповідав останні деталі доктор наук. Нарешті на горизонті з'явився ювіляр. Яким було наше розчарування, коли разом з ним ми побачили й Гальку. Наші щелепи так і залишалися у відвислому положенні, поки Сироман замість привітання не кинув: "Треба й молодь просвіщати! Нє?". "Щас!", -- відповів Бідака і сплюнув через вікно.

Через якусь годинку ми вже петляли гірською дорогою поблизу Лікіцар, заїжджаючи все далі у ліс. Нарешті опинилися на полянці, посеред якої стояла дерев'яна хатинка з привабливим написом "Мотель "Куряча лапка". З комина валив густий дим.

Ми почали вибиратися з авто і розминати на снігу ноги. "А це що за фрас?", -- з посмішкою запитав Сироман, кидаючи поглядом на хатку на курячій лапці. "Зайди - подивись!", -- без настрою порадив я. Така крута чоловіча вечірка була зіпсована, як завжди, жінкою на кораблі.

Вона перша й кинулась до хатинки. Нема меж жіночій цікавості. "О-ба-на!", -- вигукнула Галька.-- "Та тут нас чекають!". Наприкінці просторої зали висіло фото Сиромана, увінчене вишитими рушниками. Накритий стіл манив наїдками і напоями.

"Ха-ха-ха!", -- голосно зареготав іменник, відразу розкусивши наш задум. - "Оце і є тота ваша дерев'яна церква?". Ми всі разом дружно почали його вітати. "Файно!", -- не міг натішитися він, із задоволенням вдихачи запах свіжого дерева.

Після першої чарки настрій піднявся. Після другої - тепло розлилося по тілу і захотілося жити. Після третьої -- усім одразу забажалося говорити імениннику приємності. Після затяжних суперечок, кому все-таки надати слово першому, дійшли до консенсусу: вирішили заспівати "Многая літ". Але ще й не затягнули третій куплет, як на дворі почулися голоси. "Дами!", -- крутнувся довкола себе Бідака і метнувся до дверей. Ми з Щучкою з нетерпінням зайорзали на стільцях.

Але замість Бідакиної бороди у дверах показалася спортивна шапочка...Федота Капушанського. За нею йшла Штефа Оксаньо, далі блиснули окуляри Причмана і замикала цю урочисту процесію Мацаня з високо піднятим пальцем. Наші пики зіщулилися, як сливки на морозі.

"Никайте, хотіли од нас сховатися!", -- обурювалася Оксаньо. - Ми теж хочемо привітати пана Михайла!". "Чао!" -- махав шапочкою Капушанський. "Привітик!" -- усміхалася Мацаня.

Я німо дивився на Щучку, він - на мене. Далі, мов по команді, ми глянули на двері, де в цей момент з'явився Бідака. Побуряковілий Серго з розпачу жував сніг. По всьому було видно, що якби він знав христопродавця, то задавив би власними руками.

"Це я запросила", -- зрозуміла нашу паузу Галька. -- "Адже йдеться про акцію "Кубу". "Зараз така Куба буде!", -- різко мовив доктор наук, наливаючи собі повну децу паленки. Тим часом товариство шумно всідалося на вільні місця, і вшанування ювіляра продовжилося.

Після третьої пляшки хтось помітив, що нема Щучки. Не було і його авто. Про автобус на Ужгород згадали, коли він вже поїхав. На дворі темніло. "Слухай", -- звернувся я до Бідаки, який вже стомлено дивився у тарілку. -- "А де ми є?". "Лікіцари, и-к!", -- відмахнувся він.

Я пішов на розшуки господаря, якого ми так і не побачили. Мені не сподобалося, що жодної живої душі, крім нас, у цій "Курячій лапці" нема. На другому поверсі знаходилися дві кімнати на четверо чоловік. "Рівно стільки, скільки й нас", -- порахував я, і чомусь ця думка мене насторожила.

Тим часом порядно захмеліле товариство сприйняло звістку про вісім ліжок бурхливим "Ура!". П'янка розгорілася з ще більшим розмахом. Благо, Щучка лишив свою торбу з паленкою та харчами.

Коли публіка захотіла танців, я ввімкнув радіо за бар-стойкою. У цю мить у двері голосно постукали. По моїй шкірі забігали скажені мурахи. Бідака підняв свою буйну голову з тарілки і на все горло крикнув: "Хто?! Япона мать!". Тепер у двері щось зашкрябало. Гамір за столом ущух. Так само, як і напівслові десь запропастився диктор зі "Світу-ФМ". Я відчув, як моє волося на голові почало ворушитися.

"Се-рьо-жа!" -- почувся з-за дверей жіночий голос. "Баби!", -- на радощах вскочив Серго і кинувся зустрічати гостей. "Де ж ви запропастилися?", -- питав він двох фарбованих білявок, в яких я без труднощів упізнав ужгородських працівниць панельного гсоподарства "Під вербою". "Так ти, панімаєш, єті Лікацари гдє-то чорту в зубах!", -- сказала старша Лєна, яка не мала двох головних передніх зубів.

Поки Бідака їм наливав, радіо саме включилося, і всі заметалися по кімнаті у несамовитому танку. Спочатку кружляли парами, але потім Галька завела хоровод, і всі запетляли одним великим хвостом. Замикав це шествіє Федот Капушанський, який розмахував великою мітлою.

Коли співанка урвалася, і всі задихали, мов пси у спеку, Лєнка підійшла до Феді і відібрала у нього віник. "Дурень, смотрі как ето делается", -- сказала вона і сіла на мітлу. "Відіш", -- продовжувала Лєна, повільно протягуючи древко вперед-назад між своїми крутими стегнами. Від такого еротизму у Капушанського потекла слина.

Але мене щось непокоїло. Я сів за стіл біля самотньо сидячої Мацані і налив собі пива. "Дияволиці", -- кинула вона поглядом на "жриць кохання". "Думаєш?" -- захолов я. "Без нечистої сили тут ся не обішло. Я знаю, що говорю. В мене баба - ворожка", -- вона сверлила мене очима. "Добре, що на тобі окуляри" -- зауважив я собі.

Тим часом доктор наук оголосив білий танець і тут же запросив молодшу "дияволицю". На моє плече лягла жіноча рука. "Можна тєбя?", -- до мене хижо усміхався беззубий рот. "Я-я, гм-м", -- я щось промичав, але нічого вдіяти не зміг. "Как тебе ізбушка?", -- притискалася вона своїм пишним бюстом до мене. "Ні-чо", -- пробелькотів я. "А мне очень нравітся. Ночь, лєс, ізбушка на курячіх ножках", -- уп'ялася вона довгими червоними пазурями у мою долоню. "Так-так, я це вже десь читав", -- погодився я. На щастя, блюз був недовгий.

"А де Федя?" -- гукнула Штефа Оксаньо у перерві між піснями. Справді, Капушанського не було, хоча спортивна шапочка і куртка лежали на лавиці. "Я перевірю нагорі", -- запропонував Бідака, тягнучи за руку по сходах молодшу білявку. "Двом не так страшно!", -- додав він на наші здивовані погляди. По тому, як на верху заскрипіло ліжко, стало зрозуміло, що Феді там не виявлено, але пошуки тривають.

Тим часом Причман як досвідчений верховинець подався на двір. Через кілька хвилин у дверях з'явилася його розумна голова, накрита білою кучугурою: "Валить сніг, але сліди ще не встигло замести. Хто зі мною?!". Добровольців виявилося п'ятеро: Причман, Пелехатий із жовтим портфелем, Мацаня із зіллям проти нечистої сили, Сироман з фляшкою (аби не замерзнути) і Галька з погарчиками (центр Європи, як-не-як).

Бригада вирушила на пошуки товариша, час від часу зупиняючись для "согрєву". Через 15 хвилин відважної мадрівки Причман почув стукіт дятла. "Тихо!", -- скомандував він нам. "Який у фраса дятел вночі?", -- здивувався Сироман. Тут з-за хмар появився повний місяць і освітив дерева над нами. На найближчій березі цокотіло щось велике, біле і пухнасте. У мене затрусилися жижки.

На секунду всі оніміли. Галька перехрестилася, а Мацаня почала щось голосно шептати, кидаючи у бік чуда лушпиня соняшника. Я теж порився рукою в кишені, але нічого, крім квитанції за телефон не знайшов. Та про всяк випадок теж погрозив білому і пухнастому кулаком.

"Д-да-й-те в-ви-п-пити!", -- раптом процокотіло чудо. Воно ворухнулося, сніг трохи посипався і з-за нього виглянув знайомий светр Федота Капушанського. "Фе-дя!", -- прогримів на всі Лікіцари наш захоплений крик. Ми мерщій заляли пропажі в горлянку увесь залишок горілки і потягли його до "Курячої лапки". Поки ще хміль його не розібрав, він розповів свою жахливу історію. Після еротичного танцю Федя від страху перед такими дівками побіг у ліс. І біг доти, поки не зрозумів, що заблудився. А тоді заліз на дерево і пробував перевтілитися у лісову нічну птаху.

У "Курячій лапці" Капушанського ще добряче розтерли паленкою і замотали ковдрами. Від пережитого він спав як немовля. А Бідака розпалений першим успіхом щосили гепав рок-н-рол з ужгородськими "дияволицями". Всі решта сиділи за столом і похмуро це оглядали. "Слухайте, люди, наближається північ", -- шепотіла гаряче Мацаня. - І тоді у цих дівок виростуть роги і хвости. Нам буде кониць! Я знаю, у мене баба -- ворожка".

У цей час беззуба Лєна мені підморгнула, і мене від цього аж пересмикнуло. "Що ти пропонуєш?", -- уважно запитав Причман, який серйозно цікавився історією інквізиції. "Діяти!", -- кинула безстрашна Галька.

За п'ятнадцять дванадцята "дияволиці" були пов'язані і лежали, стогнучи, за бар-стійкою. За компанію з ними був зв'язаний і Бідака, який божився, що це нормальні баби, і жодного зв'язку з нечистою силою не мають. "Я отвєчаю за базар", -- кричав він, поки Мацаня не засипала йому рот лушпинням соняшика і не почала над ним чинити якесь дубриницьке таїнство.

Рівно опівночі все наявне товариство, крім трьох пов'язаних та одного укутаного нагорі, опустилося на коліна і почало так молитися, як ще ніколи до того в житті. Це була ніч подяки Господу. Вона запам'яталася назавжди усім без винятку її учасникам. Сироман казав, що ще ніколи не мав такої Ночі народження і бажає кожному хоча б раз зазнати подібної втіхи.

Уранці, о шостій тридцять, товариство сідало на перший автобус у Лікіцарах, при чому троє принципово не розмовляло з рештою. Бідака час від часу показував Мацані ріжки, на що вона хрестилася і погрожувала йому лушпинням соняшника.


ДОСЛІДЖЕННЯ


(лічилочка)
(Михайло Чухран)

На Олені Труси зелені


На Ирині-Світло-сині
На Лілі Чисто білі
На Наташі Рябі, не наші
Зато на Єві Місцеві
У Маринки Розмір малинький
А на Любі Гаті грубі
На Люді Мадярські буді
А в Маруськи Фасон руський
На Вірі Темно-сірі
На Ліді Майбліді
На Берті Спереду протерті
У Наді- Ззаді
А на Макрині Посередині;
На Каті Полосаті
У Марічки Кругом чічки
У Валі Тоже, но пов'ялі
У Машки Ромашки
У Юлі Якісь пасулі
У Стефи Чирви та трефи
У Анжеліки Бубни та піки
У Нати Кругом заплати
Тими , що у Свети
Шкода мити туалети
У Моніки Довгі панталоніки
Зато у Женьки Коротенькі
На Шурі Усьо в ажурі
Нюра Носит из гіпюра
У Насті Чіпкасті
У Лариси Клин висит
А Ліза З трудом залізла
У Христинки Слабі резинки
Зато у Жужі Сильні , дужі
Носит Ніна До коліна
А у Олі Половинки голі
Дустала Маріка Уд чоловіка
Сара-З базара
Галина З магазина
Анці Купили коханці
А Оксані Якісь п'яні
У Тамарки З гуманітарки
На Марті Нич не варті
На Ріті Добрі уліті
А у Рози Добрі на морози
Людмила Сама пошила
Алла Сусідські вкрала
У Тані Якісь рвані
На Мирославі Тоже діряві
А Віта В цілі одіта
У Сніжани Є й кармани
На Аліні Бікіні
На Калині Замащині
Рая Завезла з Китая
Марії Загнали з Росії
У Гапки Спадок від бабки
Ріва Дустала з Тель-Авіва
У Еріки З Америки
На Маргареті Від друга Петі
На Соні-Від Льоні
У Іци Від Галамбіци
Лиш у Зої Куплені за свої
У Дусі Не в моєму вкусі
По Мар'яні Відсутні дані
На Аліці Як солдатські нагавіці
У Наталки И відіти жалко
На Ірмі Безрозмірні
А Леся Без них є…ся!

Телеманія


(Володимир Бедзир)

- Проходьте, проходьте… Ваше прізвище?


- Панасонік. Ай-Ка…
- Як, як? Нема вашої картки, гм-м…
- Взагалі-то я Притирко, Ка-Ка…
- Так, знайшов, ага… Ну, на що скаржитеся, Притирко?
- Та… На відсутність зображення.
- Відсутність… е-е… зображення? То вам потрібно до окуліста, а не до психіатра.
- Та був! Окуліст направив мене до вас.
- Гм-м, як так?
- Та як би це вам, пане докторе… Річ, бачте, у тім, що я - телевізор.
- Як-як?!
- Панасонік. Супервіжин-дабл-сі-245-ай-ка…
- Так, так, нав'язливі ідеї - це до мене. Панасонік, значить, га?
- Три в одному, суперплоский екран…
- Еге ж, бачу, бачу. Чорно-білий?
- Та що ви, кольоровий!
- Не бачу. Манія величності, га?
- Барвність на автоматі, але якщо тут натиснути, я червонію.
- Так, так, подивимося… Й дійсно, гм-м. Чудовий колір. І що ж вас, Панасонік, турбує, га?
- Та звук, розумієте, є - зображення нема!
- Е-е, чоловічку, та хіба ж це хвороба, це - життя.
- Але ж я ще на гарантії!
- Гм-м, логічно. Дайте подумати… Ну, а як у вас із тим… як його… з живленням, га?
- Сонячні батареї.
- Температура?
- Не перегріваюся.
- Жонатий7
- І не питайте!
- Ну, і як у вас того - з дружиною?..
- Та кепсько! Кому потрібен "телік" без зображення?
- Так, так. Це вже цікаво. Гм-м… Мені, знаєте, хотілося б поговорити з вашою дружиною.
- Та нема проблем. Тільки я вас попереджаю, пане докторе, в жодному разі не плюйте на неї, боронь Боже!
- Та хто ж збирається на неї плювати?!
- Річ, бачте, у тім, що вона теж Панасонік, лише праска. І якщо на неї плюнути, вона аж шкварчить.
- Так, стоп, не треба дружини! Дайте подумати, гм-м… Ну що ж, Панасонік, будемо вас лікувати.
- та не треба мене лікувати, докторе! Мені б лише зображення, я ж іще не гарантії!..
- Тьху! З вами, знаєте, того -не занудьгуєш!.. Ви ж хоч антену пробували, га?
- А про антену, бач, я й не подумав! А куди ж її, перепрошую?..
- Там іззаду у вас має бути гніздо. От, от! Ідіть собі додому, чоловіче, устроміть антену куди слід - і буде вам таке зображення, що й Голівуд би позаздрив!..

ІРОНІЗМИ - 2


(Мирослав Дочинець)

В зв`язках порочних залишався непоміченим...

І все-таки ми дуже різні.
Ти жінка легкої, а я - важкої поведінки.

Живе - як птах.


Кожної весни - нова подруга.

Багато від одного хоче жінка.


Одного від усіх бажає чоловік.

За ходом її думок встигали мої ноги,


Та не встигала голова.

Любов сліпа, та не глуха -


Щоб витримати це хропіння.

Нарешті зрозумів я -


У розкошах її не втопиш.

У деяких жінок лише губа -- не дура.

- Я, милий, уві сні літала.
- Напевно, на мітлі.

Думки у тебе не настільки свіжі,


Як білизна.

"Шерше ля фам"


(Шукайте жінку)
(Михайло Чухран)

Давно,коли ще був Союз,


Мені казав один француз:
-"Щоб ти не знав життєвих драм-
Шерше ля фам!
Гарненьку фаму підшукай,
Тоді живцем потрапиш в рай,
Коли ж ти фами не знайдеш,
То пропадеш"
Питався я у різних дам:
-"Чи ви,пробачте.не ля фам?"
Одна сказала:-"Ну ти й хам!
У морду дам!"
Сказала друга:-"Я то фам
Але не зараз і не вам..."
Коротше,толку ні на грам,
Я знову сам.
Мов шершень я туда-сюда,
Багато фам,одна біда-
В бістро-так всі, а там -мерсі,
Й тю-тю в таксі.
Ну,не летять в моє гніздо!
Звичайно,я не Бельмондо,
Але ж і не гіпопотам;
Якого ж вам?!
Із горя думав-та невже
Фам не шерше у негліже?
Ніхто не йде-волосся рву-
На рандеву.
Забракло все ж одній грошей...
Мій портмоне вона шерше;
Як відшершелила платню,
То стала "ню".
Шикарна мадемуазель!
Шиньйон,лосьйон,Діор,Шанель,
Нейлон,капрон,мадаполам,
Ну,справжня фам.
Я, нашершелившись як слід,
Ослаб мов дід,ще й інвалід,
Аж фам сама шерше мене
За реноме.
Отак з"явилася сім"я
Із двох персон-мадам і я;
Щодня розмови про амур,
Кругом ажур.
Один гарсон між нас загруз...
І став трикутним наш союз,
А згодом_паралелограм
Оце так фам!
І далі фам шерше мес"є,
Помалу колом шлюб стає,
Рогатий в центрі ,наче лось-
Це я,не хтось.
Мене ж ганяла тут і там,
Не фам ,а прямо Чінгісфам!
Якби я інших фам не мав,
То б геть пропав.
Отой розхвалений амур-
Обман,хвороба або дур,
Нехай все хамство пропаде,
Ну їх в біде!
А втім,нормальне се ля ві-
Усі здорові,всі живі,
Як щось не так-то міль пардон
І весь шансон!

КОРЧМА СПИТЬ...


АМЕРИКАНСЬКА ТЕОРІЯ НА ЗАКАРПАТСЬКИЙ КОПИЛ
Тим, хто не пам'ятає сновидінь
(Олександр Гаврош)
Він, як завжди, спав у своєму кабінеті на широкому столі, заваленим різним мотлохом, поклавши свою могутню натруджену руку під голову. Під господарем так само мирно сопіла його корчма з цицькатими дівками, вправними кухарками, лінивими сторожами, модерними автами та іншими речами, знайденими у тутешніх відбивних.

У таку місячну ніч дрімав навіть пес Бровко. Тільки жаби та цвіркуни невтомно цигикали свої хтиві мелодії. Всі решта смачно спали, бо смачно поїли. А на повний жолудок, як відомо, сниться усіляка...



Каталог: content -> files -> E-library
files -> Галицька центральна районна бібліотека
files -> Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Федора Потушняка Відділ краєзнавства
files -> В цьому номері: День української писемності
files -> Автобіографія це документ, у якому особа, що скла­дає його, подає опис свого життя та діяльності в хро­нологічній послідовності
files -> Урок 10(5) Сила струму. Амперметр. Вимірювання сили струму
files -> Січеньчень
files -> Урок №8 література рідного краю. К. Перелісна «три правди»
files -> Галицька центральна районна бібліотека Іван Багряний – титан українського духу
E-library -> Великі Сорочинці. Ярмарок. Гоголь Духовна мікрогалактика Михайла Коцюбинського


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Карпатський блудослов iconАндрій Михайлович Патрус-Карпатський – поет, прозаїк
Андрій Михайлович Патрус-Карпатськпй (справжнє прізвище Патрус) народився 29 березня 1917 р в с. Тереблі на Закарпатті


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка