Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж



Скачати 195.32 Kb.
Дата конвертації21.10.2017
Розмір195.32 Kb.

Твір-опис природи за картиною


Живопис — вид образотворчого мистецтва, що передає за допомогою фарб предмети і явища дійсності або фантазії.
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці.
Пейзаж — загальний вигляд якоїсь місцевості, картина природи (поля, лісу, села, міста, гір, моря, неба). Пейзажем називають також картину або малюнок із зображенням краєвиду. Живописця, який спеціалізується в галузі пейзажу, або письменника, який змальовує природу, називають пейзажистом.

Короткі відомості про художника
Глущенко Микола Петрович (4.ІХ.1901-31.Х.1977). Український живописець, народний художник. У 1924 році закінчив Берлінську вищу школу образотворчого мистецтва. До 1936 року жив за кордоном. Працював переважно в жанрах пейзажу, натюрморту, портрета.
Найвідоміші твори: "Відлига" (1956); "Весна на перевалі"; "Карпати" (1967); "Кримські виноградники" (1974); "Блакитний березень" (1975). (Митці України. Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992. - 848 с.)

http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s61355958.jpg

М.П. Глущенко. "Березневий ранок"



Зауваги
Описати пейзаж, побачений на картині, — по-своєму відтворити, передусім, враження від неї, продемонструвати уміння бачити художні деталі, які увиразнюють зміст. Пейзаж у словесній формі передається за допомогою відповідних художніх засобів.

Підготуй відповіді на запитання
—    Що зображено на передньому плані?
—    Як передано глибину картини?
—    Який ліс видніється?
—    Як виглядає березовий гай?
—    А сніг?
—    Добери епітети до слів береза, ялина.
—    Опиши небо, верхівки берізок.
—    Які кольори переважають на картині?
—    Який настрій навіває картина?
—    Чим вона приваблює глядача?

Опорний словничок
Береза — струнка, білокора, ніжна, мила, тоненька, скромна, тендітна.
Ялина — кучерява, лапата, густа, вічнозелена, чепурна.
Настрій — піднесений, радісний, невимовно чудовий.

План до твору "Зимовий день"
1.    Білий колір зими.
2.    Зимовий день за картиною М. Глущенка.
3.    Красуні-берізки.
4.    Про що шепочуть дерева.
5.    Враження від побаченого.

Зразок

Зимовий день


Щороку у наш край на білій колісниці прилітає чарівниця-зима. Усе замітає снігом. Особливо милують око взимку ліси та сади. Припорошені снігом, дерева стоять, мов моделі, і чекають свого художника.
Саме зимового дня зупинився художник Микола Глущенко перед лісом, аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи.
На передньому плані картини бачимо берізки, які, схилившись одна до одної, перешіптуються про щось дуже цікаве. Свій лист вони зронили ще восени і тепер щуляться від холоду.
Неподалік від них підслуховує їхню таємну розмову одинока красуня ялинка. Зима не змінила її зелених шатів. Але хто її тут посадив? Це ж березовий ліс! Мабуть, птахи або звірі допомогли їй поселитися тут. Берізки заглядають на ялинку і уявляють собі, як самі незабаром зазеленіють.
У верхній частині плані картини—фіолетово-синьо-сіре небо. Воно ніби зависло над деревами. Здається, ось-ось з небесного мішка посипляться сніжинки.
Сніг найкраще видно на передньому плані. Але подекуди вже видно зелену травицю, яка прокидається від зимового сну. На сніг впали тіні від дерев.
На задньому плані, у глибині картини видніється березовий лісок. Берізки, напевно, дрімають. Їхні довгі, пошарпані вітром гілки опущені додолу. Сниться деревам тепле сонечко, яке зігріє їх навесні, і зазеленіють березові листочки.
Я думаю, художник очікував якихось змін у своєму житті, тому свій настрій передав цією картиною.


Завдання
Підготуй опис за картиною М.П. Глущенка "Зима".

http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s71696314.jpg


Твір-опис приміщення за власним спостереженням


Твір-опис — це зв'язний текст, у якому дається словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. Спочатку в описі наводяться загальні відомості про предмет, враження про нього, потім розкриваються його найхарактерніші ознаки; закінчується він оцінкою предмета. Якщо опис науковий, діловий, то в ньому в логічній послідовності, точно, з належною докладністю розкриваються ознаки предмета. В художньому описі в яскравій, виразній формі дається чітке уявлення про предмет за допомогою різних стилістичних засобів мови. Звичайно, ці різновиди описів взаємодіють, адже елементи наукового та ділового опису використовують у художньому, і навпаки. Найголовніше в описі — дати точне або різноманітне та яскраве уявлення про предмет мовлення.

Опис приміщення пов'язують зі словом інтер'єр, яке словник іншомовних слів тлумачить як "архітектурно та художньо оздоблену внутрішню частину будинку, приміщення".



Темами для описів можуть бути речі, тварини, портрет, інтер'єр, пейзаж, внутрішні переживання людини, відтворення подій.
Опис приміщення допомагає краще розповісти про життя людей, їхню працю і побут, інтереси та захоплення. Інколи опис приміщення допомагає зрозуміти навіть внутрішній світ людини.
Складовими опису приміщення є описи місця та предметів.

В описі приміщення у науковому стилі інформація про розмір, форму, освітлення, колір стін, про наявні в ньому предмети з вказівкою на місце їх розташування подається чітко і конкретно, без вказівки на те, як ставиться до цього автор (той, хто складає опис). Слова вживаються тільки у прямому значенні.



Наприклад

Внутрішній кут української хати з одного боку від вхідних дверей завжди займала вариста піч. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (покуть, святий вугол). Тут розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками. Під іконами вздовж бічної (причілкової) стіни ставили стіл. Біля столу попід пильною (задньою) стіною розміщували довгу дерев'яну лаву. Збоку від столу знаходилася скриня.

(З довідника).


В художньому описі передається ставлення автора до описаного приміщення, тому він — емоційний і барвистий. Яскраві епітети, метафоричні порівняння допомагають вплести опис в художній текст. Мета опису — викликати в читача певне емоційне ставлення до приміщення та людей, які тут живуть чи працюють. Інколи опис приміщення в художньому творі передається через бачення (сприйняття) одного з персонажів твору.

Наприклад

У просторій світлиці козаки вклонились до образів і оглянулись по хаті: в кутку біля дверей стояла обложена зеленими кахлями піч, на кахлях плавали риби, скакали коні. У маленькі вікна з круглими скельцями в олов'яних оболон ках пробивались останні відблиски зорі. Над вікнами висіли білі рушники, вишиті червоною заполоччю, такими ж рушниками була прибрана божниця з образів київського письма.
В світлиці пахло васильками і гвоздиками. Пучечки квітів стирчали за образами і на сволоці, який темним брусом перетинав світлицю.


П. Панч.


Завдання
Прочитай уважно текст. Підготуй відповіді на запитання.

* * *


Бібліотека була розташована у чотирикутній залі зі скляним арочним покуттям і маленькими колонами, оздобленими різьбленням. За полиці для книг правили кам'яні заглиблення в стінах. Усе урочисто, з розмахом, відчувається, що читання книг у цій бібліотеці мало бути не нудним школярським обов'язком, а справжнім святом, торжеством думки і роздуму.

П. Утевська.


—    Вкажи стиль опису.


—    Які деталі підкреслюють, що це — бібліотека?
—    Що передає урочистість приміщення?
—    Чому, на твою думку, автор доповнює опис бібліотеки своїми враженнями?

Склади письмовий опис класної кімнати або своєї домашньої.



Зразок

Опис шкільної кімнати-музею славного земляка, поета-пісняра Степана Галябарди



Ласкавий промінчик грайливого сонечка ніжно торкається моєї щоки. Поступово він освітлює усю кімнату, заливає її краплинами радості, зазирає у кожен куточок... Ось натрапив на загадкову посмішку срібноволосого чоловіка, чий портрет привітно вбирав його тепло. Зацікавившись незнайомцем, вісник весни починає детально вивчати мужнє обличчя. Допитливо блукає волоссям, якого вже торкнувся білосніжний іній нелегких життєвих стежин. Високе чоло, вкрите дрібними зморшками; густі широкі брови, що надають дивної таємничості пронизливому погляду сірих, як ранковий туман, очей, з яких проміняться доброта, вдячність та повага; прямий ніс з горбинкою, що служить опорою для двох невеликих скелець в золотистій оправі; вигнутий дугою вус; тонкі губи, які склалися у привітній посмішці; негостре витончене підборіддя; коротка шия, що статечно здіймається над широкими мужніми плечима, —усе це випромінює любов і тепло, вселяє в душу щирість і довіру, сповнює гордістю та пошаною.
Промінчик мандрує далі. Ось під портретом скромний підпис: Галябарда Степан Петрович. Щось приємно мелодійне вчувається у цих словах. Хто ж цей чоловік? Яка його роль у цьому світі? Такі запитання переповнюють пустотливого промінчика. Як багато я могла б йому розказати про життєвий шлях цієї людини, її прагнення та переконання.
Степан Галябарда — відомий український пісняр, виходець з мого рідного села Суходіл, що "від Збруча за два кроки", вірний син народу, справжній патріот України. Любов до батьківського краю торкає в його душі найпота-ємніші струни — і народжуються вірші. Творити поет почав ще в юному віці, навчаючись у восьмому класі. Перші проби пера виявилися не зовсім досконалими. Потім був Чернівецький університет, робота у Чортківській районній газеті, в якій часто друкувався. У 1991 році вийшла збірка "Не поверну човен", у 1997 —"Догорає калина", а в 2001 — "Пісні райського саду". У рядки віршів Степан Петрович вкладає часточку своєї душі, передає безмежну незрадливу любов до Батьківщини, возвеличує святе почуття кохання.
Та я не встигаю розповісти про все це промінчикові — він знову вирушає в мандрівку. Ось миттєво перестрибнув на різнобарвний стенд і почав уважно перечитувати рядки, в яких відчувається невимовна туга за батьківською хатою:
Я повертаюсь, повертаюсь, повертаюсь
Перед порогом рідним капелюх зніму,
І на Різдво я перед Господом покаюсь,
І на Великдень сиву матір обніму.

                                           ("Я повертаюсь ")



А промінець продовжує свою захоплюючу подорож. Йому відкривається невеличка фотографія старенької сільської хатини, в якій і народився прославлений пісняр. Поруч — родовідне дерево, кожна гілка якого подарувала світові мудрих та відвертих людей. У вірші "Родинне коло" Степан Петрович розкриває нам неоціненне значення родинного тепла:
Родинне коло — то не просто родовід,
І не сузір'я, що зійшлися випадково.
Коріння й крона і краси безмежний світ
Єднає нас в міцнім родиннім нашім колі.
Промінчик спускається нижче. На широкому столі, застеленому білосніжною скатертиною, — біографія письменника. Тут розміщено його доробок, газети, в яких вперше друкувався, різноманітні інтерв'ю, дитячі та юнацькі світлини. А в центрі — книги Степана Петровича, які служать людям невичерпним джерелом духовної наснаги, віри в завтрашній день, гордості за рідну Батьківщину.
Та ось раптом мій мовчазний співрозмовник зник за сірою непроглядною хмаринкою. Я залишилась одна у просторій кімнаті-музеї Степана Галябарди, де кожен куточок дихає життєвою мудрістю. Мою душу переповнюють почуття безмежної вдячності та любові до рідного краю. І хочеться промовити до всіх справжніх українців словами поета:
Будуймо храм любові,
Будуймо Україну.
Кладім свою цеглину
У наш величний дім.
                      ("Будуймо храм любові")
З дитинства захоплююсь чарівним світом поезії. Взірцем для мене є творчість знаного в Україні та за її межами поета-земляка.
Я горда з того, що судилось нам
В однім селі родитись і рости.
Його талант прославленим ім'ям
Зорітиме для мене назавжди.


Моя кімната


У нас з братом невелика, але затишна кімната. Оскільки вікно виходить на південь, вона достатньо світла в будь-яку пору року. Вишневі штори захищають кімнату влітку від яскравого сонячного проміння.
Підлога в кімнаті паркетна. Стіни обклеєні рожевими шпалерами. На підлозі великий пухкий килим зеленого кольору.
Біля вікна — письмовий стіл та стілець. На столі — настільна лампа, глобус, книги.
Праворуч від входу, у кутку, стоїть диван-ліжко, на якому спить мій брат. Біля дивана маленький столик-тумба, а на ньому — музичний центр. На стінах висять картини. Зліва — моє ліжко, вкрите пухнастим коричневим пледом. На ньому багато моїх м'яких іграшок та вишиті диванні подушки.
Навпроти письмового столу під стіною гордо красується чорне фортепіано. Поруч нього — велика шафа.
На жаль, у нашій кімнаті немає ще комп'ютера, а він би так придався нам.
Але, якщо дивитись з порога, можна помітити, що всі меблі розташовані доречно і зручно.
Ми з братом дуже любимо свою затишну кімнату.



Мій улюблений кабінет


Я навчаюсь у дуже гарній школі, розташованій у мальовничому куточку нашого села.
Школа наша весела, гамірна. У ній більше двадцяти класних кімнат. Та найбільше мені подобається кабінет української мови. Коли я працюю у ньому — мені затишно і цікаво.
У класній кімнаті на центральній стіні — дошка, а по обидва боки розміщені вислови українських письменників про мову. Над дошкою —у дерев'яній рамі портрет Тараса Шевченка. Справа від класної дошки — вишитий на полотні "Заповіт" Великого Кобзаря. Навпроти центральної стіни стоять шафи з книгами. Там зберігаються також ілюстрації до художніх творів, портрети письменників та роздатковий матеріал. На шафах багато вазонів. Над вазонами на стінці прикріплено декоративні глиняні та дерев'яні тарілки.
По праву сторону від входу на стіні розміщено стенди, з яких ми довідуємось про історію української мови, ділові папери та вимоги до культури мовлення.
У класі — великі вікна, тому через них падає багато світла. їх прикрашають прозорі тоненькі гардини білосніжного кольору.
Парти розташовані у три ряди. Біля вікна — учительський стіл, на ньому — ваза з квітами.
Мені дуже подобається наш кабінет. Тут є все необхідне. Багато праці доклала наша учителька, аби ми навчались у такому чудовому класі. А ми завжди стараємось тримати його в чистоті.


Наш клас


Я дуже горджуся, що навчаюсь у найкращому класі школи. Ми здобули звання "клас року".
Найперше, що вражає, коли відчиняєш двері в клас, — просторі, широкі вікна. Щоранку через них нас вітає сонце.
Справжнім скарбом, окрасою нашої класної кімнати є зелені вазони, виплекані руками однокласників. Вони всюди: на підвіконнях, на стінах, на шафі. Цей маленький зелений сад створює справжній затишок у класі.
На головній стіні висить велика класна дошка. Вона, ніби здоровенна плитка шоколаду, манить нас до себе. Над дошкою — у вишитому рушнику портрет Кобзаря. З-під густих брів стежить він за нами.
Парти у класі чемно стоять у три ряди. Це — наші робочі місця. У кожного парта відповідно до зросту.
Щодня ми приходимо в наш клас. Це — наша друга домівка, тому ми любимо, бережемо і доглядаємо нашу класну кімнату.


Докладний переказ тексту з елементами опису приміщення


Переказ — це відтворення змісту прослуханого або прочитаного художнього тексту чи будь-якої статті.
Види переказів: усні або письмові, повні або вибіркові, вільні або близькі до змісту (докладні), репродуктивні (точне відтворення змісту) або творчі (з додаванням творчих елементів). За способом виконання: колективні або індивідуальні. За способом сприймання: переказ прослуханого, прочитаного або побаченого. За метою застосування: навчальні або контрольні.

Перекази з елементами:
- опису (приміщення, природи, пам'яток архітектури тощо);
- роздуму;
- опису та роздуму.

Докладний переказ передбачає детальну, поширену, послідовну, близьку до тексту передачу змісту почутого, прочитаного або побаченого.

Переказ з елементами опису приміщення
В описі перераховуються істотні ознаки та властивості, які допомагають одержати чітке уявлення про описуваний об'єкт і вирізнити його серед інших.

Рекомендації щодо того, як слухати текст:
♦    налаштуйся на уважне слухання;
♦    зауваж, зі скількох частин складається зміст тексту, в якій частині розміщено опис приміщення, для чого його використано;
♦    запам'ятай початок і кінець тексту, деталі інтер'єру.

Текст переказу.

Перемагають завзяті

Кімнатка на четвертому поверсі. Невеличке віконце. Склепінчаста стеля. Вузеньке ліжко. Груба сукняна ковдра. Міцно впирається в підлогу чотирма квадратними ніжками стіл із березових дощок. Два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для його червоного сундучка.


Можна глянути у вікно. За тьмяними шибками чорний залізний дах сусіднього будинку. Закіптюжені димарі. Біля димарів вигинає спину чорний кіт. Ото б намалювати!
Квартирант щільно зачинив двері. З червоного сундучка повиймав малюнки, фарби. Розклав усе на столі, на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, яке вгинається під ним. Заплющує очі, але заснути не може. Надто багато вражень. Другий день він у столиці. Винайняв ось цю кімнатку.
Десь в іншому світі зосталося рідне містечко Чугуїв. Довкола нього степи, білі хати, темні вітряки, вишневі сади... Все наче одіснилося. До Петербурга він приїхав, щоб навчатися в Академії мистецтв.
До Академії його не прийняли.
За три дні прийшов познайомитись господар будинку, де він винаймав квартиру. Господар був архітектором.
—    Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар довго роздивлявся квартирантові малюнки. Тоді сказав рішуче:
—    Ілля Юхимович! Ви перейшли Рубікон*. Повчіться в рисувальній школі. Обов'язково побувайте в Ермітажі. Навчання для вас тільки починається. В житті перемагають завзяті.

(За С. Венгловським).


Орієнтовний план переказу.


1.  Кімнатка на четвертому поверсі.
2.  Краєвиди за вікном.
3.  Малюнки й фарби з сундучка.
4.  Спогади про Україну.
5.  До Академії його не прийняли.
6.  Знайомство з господарем будинку.
7.  Навчання тільки починається.

* Перейти Рубікон — зробити рішучий вчинок, після якого не можна повернутися до попередніх позицій.



Після прочитання тексту:
а)    запиши план;
б)    виділи абзаци;
в)    запиши детальний опис приміщення;
г)    занотуй текст переказу повністю, включивши опис на чернетці;
ґ) перечитай і подумай:
—    що можна доповнити;
—    чи логічно пов'язані опис із текстом;
д)    виправ свої помилки і переписуй в зошит.

Зразок переказу

Перемагають завзяті


Кімнатка на четвертому поверсі з невеличким вікном та ступінчастою стелею. Вузеньке ліжко, на якому груба сукняна ковдра. Чотирма квадратними ніжками міцно впирається в підлогу стіл. Біля нього два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для червоного сундучка.
Коли глянути у вікно, за тьмяними шибками можна побачити чорний залізний дах сусіднього будинку і закіптюжені димарі. А біля димарів чорний кіт вигинає спину. Ото б намалювати! Зачинивши вікно, квартирант вийняв з червоного сундучка малюнки та фарби. Розклав усе це на столі і на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, заплющує очі, та заснути не може. Дуже багато вражень. Він лише другий день, як у столиці і винайняв цю кімнатку.
В іншому світі залишилося рідне містечко Чугуїв, довкола якого степи, білі хати, темні вітряки і вишневі садочки...
Все наче наснилось. До Петербурга приїхав навчатися в Академії мистецтв.
Але, на жаль, його не прийняли.
Незабаром познайомився з господарем будинку. Той був архітектором.
—    Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар, роздивившись малюнки, сказав рішуче:
—    Ілле Юхимовичу! Ви перейшли Рубікон. Повчіться ще в рисувальній школі, відвідайте Ермітаж. Навчання для вас тільки починається. У житті перемагають завзяті.

Докладний переказ тексту з поєднанням різних типів мовлення



Докладний переказ тексту з поєднанням різних типів мовлення

Інколи у текстах можуть поєднуватися різні типи мовлення:


розповідь + опис;
розповідь + роздум;
розповідь + опис + роздум;
опис + роздум;
роздум + розповідь.

Зауваги
♦ Для того щоб добре написати переказ, чітко визнач, які типи мовлення поєднано у тексті.
♦ Під час читання чи слухання тексту зверни увагу, які речення поєднують різні типи мовлення, допомагають перейти від розповіді до опису, від роздуму до розповіді тощо.
♦ Розповідь можеш передати своїми словами, але науковий опис відтворюй точно, майже дослівно.
♦ Після першого прочитання тексту обов'язково склади план.

Текст переказу

Карпатські буки

Ми захоплюємося безсмертними мистецькими витворами, які знаходяться в музеях. Безцінними називаємо картини славетних художників, адже втрата геніальних творів мистецтва безмірно збіднила б усе людство.


А чи замислюється хтось над тим, що у збереженні знаменитих полотен людям прислужилися дерева? Одне з них — добре відомий усім горіх. Саме на горіховій олії виготовлені фарби, що не тьмяніють з часом, не втрачають свіжості. Чудову олію для фарб дають також могутні буки.
Величезні площі займають букові ліси в Карпатах. Букові дерева схожі на казкових богатирів. Стовбури, що нагадують колони, покриті гладенькою сірою корою. Високо вгорі дерева увінчуються зеленими кронами.
Серед густого листя достигають невеликі горішки. За розміром вони трохи більші за зернятка соняшника. Та плодоносних бучин у Карпатах майже 200 тисяч гектарів, тому врожаї доволі щедрі.
Бук — чудове олійне дерево. Він дає і цінну деревину, з якої виготовляють якісні меблі, добувають дьоготь та ліки. Бук — не тільки окраса, а й гордість мальовничих Карпат.

(За С. Івченком).




Орієнтовний план переказу

1. Безцінні для людства мистецькі твори.


2. Збереженню картин прислужилися дерева.
3. Букові дерева в карпатських лісах.
4. Горішки серед густого листя.
5. Не тільки окраса, а й гордість Карпат.

http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s42436863.jpg

http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s33424076.jpg


Дерево миру

З прадавніх часів оливкові дерева вважаються ознакою добробуту тієї місцевості, де їх вирощують, а також міцності та надійності роду, що ними володіє. Оливкова гілка стала емблемою миру та оновлення, символом земної тверді. Згадаймо листочок оливи, що його принесла Ноєві після потопу голубка.


Здебільшого, олива — невисоке дерево, усього до восьми метрів заввишки. Стовбур може рости криво, гілля примхливо розкинуте. Листочки довгасті, сріблясті знизу та зелені згори. На зиму олива листя не скидає, тому вважається вічнозеленою рослиною. Навесні у пазухах листків з'являються китиці дрібненьких жовтуватих квітів з чотирма пелюстками. Квіти трохи схожі на бузкові, вони духмяні, приваблюють бджіл.
Плоди оливи — чорні або фіолетові, розміром з невеличку сливу. Заради цих плодів, що містять чудову олію, нектару квітів та міцної деревини оливу почали вирощувати за кілька тисячоліть до Різдва Христового.
Олива — одна з найшанованіших у світі рослин. Окремі оливкові дерева мають близько двох тисяч років. Вони — живі пам'ятки історії. Певно, олива — найдовголітніша з рослин на землі.

(За А. Топачевським).http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s67789751.jpg




Зразок переказу

* * *

У музеях зберігаються геніальні мистецькі твори, якими ми захоплюємось, картини славетних художників, які є безцінними. Це зрозуміло, бо втрата геніальних творів дуже збіднила б людство.
Але ми не завжди замислюємось над тим, що саме дерева допомагають зберігати знамениті художні полотна. Наприклад, горіх. Саме на горіховій олії виготовляють фарби, які з часом не втрачають свіжості кольору і не тьмяніють. Таку ж гарну олію для фарб дають і буки.
Ростуть букові ліси в Карпатах. Дерева ці схожі на казкових богатирів. Стовбури, що нагадують колони, покриті гладенькою сірою корою. Високо вгорі дерева розгалужуються широкими зеленими кронами.
Серед густого листя достигають невеликі горішки. За розміром вони трохи більші за соняшникові зернятка. Але врожаї їхні дуже щедрі, бо буки займають у Карпатах майже 200 тис. гектарів.
Бук також чудове олійне дерево. Він дає людям і цінну деревину, з якої виготовляють меблі, добувають дьоготь і ліки.
Бук — не тільки окраса природи, а й гордість мальовничих Карпат.


Твір-оповідання на тему, пов'язану з життєвим досвідом учнів



Твір-оповідання на тему, пов'язану з життєвим досвідом учнів


Оповідання — невеликий розповідний твір про одну, але важливу подію в житті людини (інколи кількох людей).
Основний тип мовлення в оповіданні — розповідь, — описи (портрети, пейзажі) та роздуми відіграють допоміжну роль.
В основі розповіді — подія (випадок, пригода), тому розрізняють частини, пов'язані з перебігом цієї події: початок, розвиток дії та її кінець.
В оповіданні можуть бути вступ і заключна частина. У вступі роз'яснюється, де, коли і з ким трапилася пригода, випадок чи просто відбулась якась цікава подія. У заключній частині автор розмірковує: чого вчить цей випадок, чому ця подія запам'яталась, і робить висновки.

Схема побудови оповідання
http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s50654762.jpg

Словничок
Для зв'язку частин оповідання використай слова:
Для початку: якось, одного разу, це було, це трапилось, ось яка подія сталась, пригадується мені, сьогодні мені хочеться розповісти...
Для збереження послідовності подій: та ось, згодом, потім, пізніше, у той самий час, після того як, наступного разу, тоді, через кілька днів, аж раптом...
Для закінчення: нарешті, ось так, так закінчилось, ось такий випадок, ось така історія, ця подія запам'яталась назавжди; тож, друзі, зробіть висновки...

Вибери тему оповідання
"Коли я був (була) маленьким (маленькою)".
"Якось на прогулянці".
"Як я вчився (вчилася) плавати".
"Цікава знахідка".
"Як мені допоміг Рекс".
"День народження".
"Одна моя витівка".
"Лісова пригода".

Лісова пригода

Стояв теплий вересневий ранок. Погода була чудова. Увесь світ огорнула прохолода. Сонечко ледве зійшло, але обіцяло світити увесь день.


Тарас і Володя зібрались по гриби.
У позолоченому осіннім листям лісі було тихо. Гриби ніби чекали хлопчиків: скрізь росли лисички, сироїжки, підберезники...
Заглядаючи то під кущ, то за пеньок, Тарас не зауважив, як загубив друга.
—    Володю, Володю, — почав кликати товариша.
—    Люди, рятуйте! — кричав Тарас і мало не плакав.
Але, на його щастя, неподалік проходив лісник.
—    Що сталось? — запитав хлопчика незнайомий.
—    Я загубився. Володя мене теж, мабуть, шукає. Відведіть мене, будь ласка, на галявину біля високої сосни. Ми з товаришем домовилися там зустрітись.
—    Гаразд, ходімо, — відповів лісник.
Незабаром вони знайшли Володю. Друзі зраділи так, ніби не бачились кілька років. Тарас раптом обернувся до лісника і сказав:
—    Спасибі Вам, дядьку! Як би не Ваша допомога, я б не знайшов дороги.
Лісник посміхнувся і подався углиб лісу. Тарас і Володя, міцно взявшись за руки, побрели додому. Ось яка пригода трапилася з хлопчиками.



Складання казки


Казка - давній за походженням і популярний у народі епічний жанр фольклору, переважно прозове оповідання з усталеною побудовою про вигадані та фантастичні пригоди героїв.
Казки дають багатий матеріал для пізнання мрій, бажань і сподівань людини.

Види казок: про тварин, фантастично-героїчні, побутові, народні та літературні.

Особливості казок:
- казковий зачин (Було це ще за царя Гороха...);
- потрійні повтори (Три рази бився Котигорошко...);
- казкова кінцівка (І я там був, мед-пиво пив... Тут і казці кінець, а хто слухав - молодець.).

Зауваги.
1. Спочатку вибери своїх казкових героїв. Це можуть бути речі (олівець, пенал, книжка), тварини, люди (бабуся, дідусь, герой-силач, мудрець, хитрун).
2. Обери жанр: якою буде твоя казка - фантастично-героїчною, побутовою чи просто казкою про тварин?
3. Склади схему казки.
Наприклад:
Жив Їжачок-боягуз. - Заєць сміявся з нього. - Їжачок захистив Зайчика. - Всі почали поважати Їжачка.

4. Продумай цікаві елементи до кожної частини.


5. Підбери мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр.

Словничок.
Для початку: Були собі... Давним-давно... Якось... Ще в сиву давнину... Колись давно... Жив собі на світі...
Для середини: Іде собі, іде і бачить... І питає... Знову просить... та давай бігти... Очам не може повірити... Коби ж то стільки біди... Ой лишенько!... Швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться...
Для кінцівки: Казці кінець, а вам бубликів вінець. І стали вони жити-поживати і добра наживати. Поблагословила мати під вінець, тут і казці кінець.

Зразок сладання казки.

Півники-хвальки

На величезному хазяйському подвір'ї мирно дзьобали зерно курочки. А серед них повагом походжали два півники: один білий, як молоко, з помідорового кольору чубчиком, а другий - зозулястий. Стали біля плоту, спогорда поглядають на курей та голосно горланять:


- Подивись, друже, які ми з тобою красені! Міцні пір'ясті крила, високі ноги, великий гребінець! Як шкода мені отих обскубаних курочок, метушливих, боязких. Я навіть їсти з ними поруч не хочу.
Аж раптом білий півник відчув, як щось вгризлось йому у хвіст. Це хитра лисичка давно підстерігала м'ясистих півників. Зозулястий півень замахав крилами і - навтьоки, полишивши друга.
Так і пропав би півник, якби курочки дружно не почали відбивати його, дзьобаючи лисицю з усіх боків.
Руда злодійка втекла. Курочки лягли погрітись на сонці, а півник з жалем подумав про товариша, який його не виручив, і про свій обідраний хвіст.


Казка про Андрійкові зошити

Було це під час уроків. Лежать на парті учнівські зошити. Миколчині зошити - чистенькі, акуратні, одягнуті в нові обкладинки, Андрійкові - у плямах, із загнутими кутиками, пошарпані, про обкладинку - годі й думати. Жаліється, нарікає на свою долю обтріпаний зошит з української мови:


- Як тобі, друже, добре, що ти служиш такому гарному хлопчику. Подивись: ми з тобою одного року народження, ти - молодий, свіжий, а я вже поношений, старий. Тебе господар оберігає, кривди тобі не чинить та ще й після використання складе акуратно на поличку і милуватиметься тобою все життя. А мене потовче, наставить плям, розмалює закарлючками та й викине, щоб мучити інший.
- Та ви тікайте від такого господаря! Не варто йому служити.
Зібрались усі Андрійкові зошити та й вилетіли у вікно, мов птахи. Потомились і попадали у скверику біля лавки. У той час ішов хлопчик. Побачив купку зошитів та й зітхнув:
- Хто ж так познущався над вами? Бідні ви мої!
Узяв їх, поскладав. Принісши додому, дав їм лад. Випрасував зім'яті обкладинки, обгорнув, повитирав плями, вклав нові листки і почав писати рівно й акуратно. Ви спитаєте: а як же Андрійко? Та ж придивіться у своєму класі. Він сидить недалеко від вас без зошита і виправдовується перед вчителем, що забув його вдома...

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconКартина як засіб розвитку мовлення учнів
Твори мистецтва, особливо живопису, широко використовуються на уроках української мови
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconГеніальну картину Рєпіна «Іван Грозний І син його Іван» мало не знищив психічно хворий. Він забрів у Третьяковську галерею І ударом ножа розпоров полотно
Геніальну картину Рєпіна «Іван Грозний І син його Іван» мало не знищив психічно хворий. Він забрів у Третьяковську галерею І ударом...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconМи чуємо тебе, Кобзарю! Віртуальна виставка до 200 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Роман – есе видатного польського літературознавця Єжи Єнджевича. Це унікальне художнє полотно. Тут показано українського поета І...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconА. Григорієві Сковороді
«З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconЄрмілов Василь Дмитрович
«українського дизайну». Народився в Харкові. Навчався в Харківській художньо ремісничій майстерні декоративного живопису, Харківській...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconУрок №. Тема: Голландський живопис ХVІІ ст. «Великі голландці»
Сьогодні ми здійснимо уявну подорож у XVII ст до Фландрії та Голландії, ознайомимося із найкращими зразками живопису цих країн, дізнаємося...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconЩе недавно про Віктора Ющенка говорили І писали переважно негативно. Ним, якщо можна так висловитися, лякали пересічного обивателя
Одні, переважно жителі Центральної, Правобережної та Західної України, його ледве не обожнюють. Інші, а це жителі Півдня та сходу...
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconПідготувала: вчитель початкових класів Теребовлянської зош №1 І-ІІІ ступенів Ястремська Р. Р. м. Теребовля 2013р. Тема. Сторінки життя Тараса Шевченка. Пейзаж у художньому творі. Т. Шевченко «Зоре моя вечірняя…»
Пейзаж у художньому творі. Т. Шевченко «Зоре моя вечірняя…», «Сонце заходить, гори чорніють…»
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconТ. Г. Шевченка нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне
М69 Слово художнє, слово сакральне Збірник статей. – Ніжин: тов “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 172 с
Картина (художнє полотно) — твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні чи дошці. Пейзаж iconПрограма фахового іспиту (творчий конкурс зі спеціальності) для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
На музичному інструменті ( фортепіано, скрипка, баян, акордеон, бандура, гітара, цимбали) виконати два твори поліфонічний твір та...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка