Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині



Сторінка2/14
Дата конвертації16.02.2018
Розмір2.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Розділ 1.

ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА Й ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

Наукове дослідження виконано на основі залучення великого масиву різнопланових джерел і вивчення широкого спектру зарубіжної та вітчизняної літератури.



1.1. Аналіз джерел


Використане авторами широке коло джерел можна розділити на кілька основних груп. По-перше, неопубліковані й опубліковані архівні матеріали. По-друге, опубліковані, насамперед німецькі, документи й матеріали з історії зовнішньої та колоніальної політики Німеччини, заокеанської діяльності численних німецьких колоніальних товариств, а також окремих дослідників, місіонерів, купців. По-третє, спогади, особисті папери, а також різного роду кореспонденція, авторами яких були колоніальні та політичні діячі, підприємці та науковці, які порушували різнопланові аспекти колоніального питання як у теоретичному, так і в практичному ключі. По-четверте, наукова й публіцистична література досліджуваного періоду, у якій порушувалися проблеми обґрунтування умов, доцільності переходу та регіонів можливої німецької колоніальної експансії. По-п’яте, численні й різнопланові з точки зору політичного спрямування матеріали преси та періодики.

Залучені до аналізу неопубліковані й уже оприлюднені архівні матеріали – це, насамперед, документальні справи з українського, трьох російських і одного німецького архіву. Мова йде про Центральний державний історичний архів України (м. Київ), Архів зовнішньої політики Російської імперії Архівно-Дипломатичного департаменту МЗС РФ (м. Москва), Російський державний військово-історичний архів (м. Москва) і Російський центру зберігання і використання документів нової та новітньої історії (колишній Центральний партійний архів Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, м. Москва), а також Центральний державний архів у м. Потсдамі (Німеччина). Окрім того, зауважимо, йдеться і про опосередковану роботу з документами, що знаходяться у німецьких архівосховищах: маємо на увазі відповідну публікацію архівних матеріалів у додатку до книги східнонімецького історика Ф.Мюллера «Німеччина – Занзібар – Східна Африка», яка була оприлюднена в 1959 році.

Оригінальні матеріали з вказаних архівів відносно не чисельні, але важливі в тому сенсі, що в ряді випадків дозволили документально підтвердити окремі аспекти досліджуваних питань. Мова йде про особливості німецької еміграції в контексті колонізаційних теорій німецьких учених, зокрема Ф.Ліста, В.Рошера, В.Хюббе-Шлейдена; причини й зміст антианглійської постановки та направленості колоніального питання в багатьох працях німецьких учених і проектах німецьких політиків, підприємців і колонізаторів; реакцію великих європейських держав на піднесення ролі колоніального питання в Німеччині напередодні її перших колоніальних загарбань.

З точки зору детального наукового аналізу зазначених опублікованих груп джерел насамперед зупинимося на численних документальних публікаціях, які у більшій чи меншій мірі допомагають глибше проаналізувати багатоаспектність становлення й розвитку колоніального питання в Німеччині, впливу на нього практики колоніальних анексій інших великих держав середини та другої половини ХІХ ст. Важливі дані щодо позицій різних фракцій рейхстагу, політичних партій та інших організацій у зв’язку з перспективами німецької колоніальної політики в Африці й Океанії містять стенографічні звіти засідань німецького рейхстагу [1]. Великий інтерес становлять дискусії у німецькому парламенті з питань державного субсидування пароплавних ліній і виділення коштів на колоніальні заходи, дебати з проблем колонізації, перспектив німецької колоніальної політики й англо-німецького колоніального суперництва.

Багато публікацій німецьких дипломатичних документів з’явилося в період між двома світовими війнами. Деякі з них допомагали дослідникам розкрити маловідомі аспекти історії німецького колоніалізму. Тут, безумовно, виділяється багатотомне видання “Велика політика європейських кабінетів у 1871 – 1914 рр.” [2]. Не дивлячись на часто тенденційний підбір документів, воно дає можливість дослідити зовнішньополітичну ситуацію, в якій Німеччина готувалася здійснити свої перші колоніальні загарбання, суть англо-німецьких колоніальних суперечностей і частково ставлення різних груп правлячого табору до німецького колоніального проникнення на заокеанські території, а також позицію і плани уряду в галузі поєднання офіційної колоніальної політики кайзерівської Німеччини з діяльністю, яку проводили за океаном численні німецькі релігійні місії, колоніальні організації, окремі купці, підприємці, дослідники й навіть колонізатори-авантюристи.

У сенсі відзначеного вище становить науковий інтерес опублікований у Лейпцигу в 1938 р. збірник “Німецька колоніальна політика в документах” [3]. Там, зокрема, наведено відомості про колонізаційну діяльність німецьких релігійних місій і дослідження Африки німецькими мандрівниками, торговцями, місіонерами в 1801-1884 рр. Зазначимо, що охарактеризовані публікації документів суттєво доповнюють і розширюють джерельні дані про колоніальне питання в кайзерівській Німеччині в порівнянні з більш ранніми виданнями німецького “Державного архіву” і “Щорічника німецької колоніальної політики” [4].

При вивченні історії колоніального питання в Німеччині використані західно- і східноєвропейські видання документів. Вони, зрозуміло, відрізняються підходами до підбору та інтерпретації матеріалу, але у комплексі дозволяють відтворити важливі грані колоніальної діяльності німців. Так, опубліковані у ФРН матеріали з історії Німецької імперії 1870 – 1914 рр. і збірник документів з проблем парламентаризму та діяльності політичних партій містять статистичні дані результатів виборів у рейхстаг, наочно підтверджують зростання впливу соціал-демократичної партії в умовах дії “виключного законодавства”, ілюструють вплив депутатських фракцій на вибір шляхів і методів проведення колоніальної політики напередодні перших колоніальних територіальних загарбань [5]. Проблеми політичної боротьби з колоніального питання, а також цілий комплекс економічних і політичних інтересів Німеччини в Африці у середині й другій половині ХІХ ст. допомагають з’ясувати опубліковані в Лейпцигу і Берліні документи періоду правління Бісмарка [6].

Надзвичайно важливим історичним джерелом є мемуари, спогади, особисті папери, політична кореспонденція представників німецької державної владної еліти, підприємницько-фінансових і політичних кіл, а також «колоніальних ентузіастів» досліджуваного періоду. Зауважимо при цьому, що мемуари належать до особливого виду джерел, які при всій їх важливості і значимості несуть багато суб’єктивного і особистого.

Детально зупинився на особливостях колоніального питання та проблемах формування зовнішньополітичних основ німецького колоніалізму у своїх спогадах рейхсканцлер Бісмарк [7]. Особливо пильна увага у творах керівника німецького уряду приділена осмисленню з точки зору державного діяча внутрішніх основ колоніалізму, впливу на постановку та шляхи вирішення окремих аспектів колоніального питання політичних партій, їхніх фракцій у рейхстазі, колоніальних об’єднань і їхніх керівників [8]. Вміщені там матеріали допомагають розібратися у мотивації й підходах різних політичних і суспільних сил до вирішення колоніальних проблем, їхнього впливу на специфіку підходів до змісту, постановки й можливих шляхів практичного вирішення колоніального питання.

Використання публікацій особистих паперів впливового німецького політичного діяча кінця XIX ст. барона Ф.Гольштейна, спогадів канцлера Х.Гогенлое, політичної кореспонденції державного секретаря Г.Бісмарка, німецьких послів у Лондоні і Відні П.Гатцфельда і Ф.Ейленбурга [9] дало можливість глибше усвідомити й розкрити роль різноманітних політичних сил і соціальних груп німецького суспільства у перетворенні колоніального питання в нагальну проблему, яка вимагала від німецького владного істеблішменту практичних кроків у сфері заокеанської колоніальної політики. Особливо це стосується публікації щоденників, нотаток і значної частини переписки “сірого кардинала” барона Гольштейна, який наприкінці XIX ст. займав провідну позицію у міністерстві закордонних справ. Там міститься багато оцінок і характеристик німецької колоніальної політики, ставлення до неї політичних партій, рейхстагу і громадськості. Деякі дослідники назвали видання щоденників, особистої і дипломатичної переписки Гольштейна найважливішою подією після виходу документів “Велика політика європейських кабінетів у 1871 – 1924 рр.” [10].

Шовінізмом і явними антианглійськими настроями просякнуті спогади німецького мандрівника і колоніального ділка К.Петерса [11]. Петерс прямо закликав до загарбання колоній, заявляючи,що Німеччина повинна збагатитися за рахунок інших народів і отримати те, чого була позбавлена [12]. Тим самим всю свою діяльність Петерс спрямував на утвердження наступного важливого принципу і базової засади німецького колоніалізму – кайзерівська Німеччина може і повинна створити власну заморську колоніальну імперію, зайняти своє “місце під сонцем” і відігравати провідні ролі на міжнародній арені.

Знайомство з низкою праць німецьких соціал-демократів допомогло вивчити і прослідкувати процес складання антиколоніальної лінії у німецькому суспільстві. Окремі замітки про ставлення соціалістів до колоніального питання є в “Історії німецької соціал-демократії” Ф.Мерінга [13]. Найдетальніше у ній висвітлено конфлікт між соціал-демократичною партією та її депутатами в рейхстазі у зв’язку з обговоренням законопроекту про державні субсидії пароплавним компаніям. Ставлення німецьких соціалістів до колоніальної політики в кінці XIX ст. всесторонньо розкрито у виступах і промовах лідерів партії А.Бебеля і В.Лібкнехта [14]. Слід також відзначити статті і брошури з історії колоніальної політики К.Каутського [15], який був противником колоніальних загарбань і поневолення народів Азії, Африки, Америки великими капіталістичними державами. Неабияке значення для вивчення позиції німецької соціал-демократичної партії і її парламентської фракції має обширна переписка, опублікована Міжнародним інститутом соціальної історії в Амстердамі [16]. Погляди німецьких соціалістів на колоніальне питання в Німеччині розкривається також у переписці К.Маркса і Ф.Енгельса з А.Бебелем, В.Лібкнехтом, К.Каутським, Е.Бернштейном та іншими соціал-демократами [17]. Колоніально-політичні проблеми були предметом дискусій на партійних з’їздах СДНП [18].

Свого роду навіть унікальним оригінальним джерелом з досліджуваної теми є широке коло наукової та публіцистичної літератури періоду 40 – 80-х років ХІХ ст., тісно зв’язані з нею роботи німецьких економістів Ф.Ліста і В.Рошера, історика і публіциста Г.Трейчке, політика К.Франтца, брошура місіонера Ф.Фабрі, якого західні історики називають “ідеологом німецького колоніалізму” [19], а також численні книги, відозви, звернення, прокламаційні брошури, інші публіцистичні праці німецьких авторів, які справили великий вплив на розвиток колоніальної пропаганди й надзвичайну актуалізацію колоніального питання в Німеччині. Ідеї цих та інших ідеологів німецькі публіцисти, учені, політики розвивали і пристосовували до інтересів колоніальної політики не тільки під час, але й ще задовго до перших колоніальних загарбань Німеччини. У її пропаганді німецька публіцистика 70 – 80-х років XIX ст. відігравала значну роль.

Публіцистика – це своєрідна “література поглядів”, оскільки вона не тільки висвітлює і розкриває суть подій, але й намагається виявити їх причини і визначити можливі наслідки. Тому вона містить обширний і дуже цікавий за змістом матеріал для дослідження. У пошуку і підборі публіцистичних творів полегшують роботу друковані каталоги бібліотеки Німецького колоніального союзу, які зберігаються у фондах Російської державної бібліотеки та Інституту наукової інформації з суспільних наук (м. Москва) [20]. Вони дали можливість використати у роботі публіцистику в тому обсязі, який відповідає її ролі у колоніальній пропаганді в Німеччині і впливу на неймовірно високу актуалізацію колоніального питання в Німеччині, а також формування різноманітних німецьких зовнішньополітичних ідей, концепцій, доктрин.

Надзвичайно оригінальним і важливим історичним джерелом з порушених проблем виступає преса і періодика. Характерна особливість преси полягає в тому, що вона дає можливість прослідкувати боротьбу думок, у ній міститься детальна інформація і велика кількість фактів про ставлення правлячих кіл, політичних партій і німецької громадськості до колоніального питання. Велике значення цих матеріалів пояснюється і тим, що саме у пресі кожен народ проявляє свій дух, преса сприяє формуванню певних ідей, у тому числі німецька преса суттєво впливала на складання основних принципів і засад у постановці, розвитку та вирішенні колоніального питання в Німеччині напередодні її перших колоніальних загарбань у 1884 – 1885 рр. Це добре підмітив доктор Г.Айзенбахер, який у передмові до своєї роботи зауважив, що у «відкритті німецької колоніальної політики» особливу роль відіграла громадська думка. Найповніше відображення вона знайшла у німецькій пресі [21]. Тут треба звернути увагу на газету “Deutsche Kolonialzeitung”, яку видавало Німецьке колоніальне товариство.

З інших німецьких газет у першу чергу слід відзначити “Allgemeine Zeitung”, яка видавалася спочатку в Аугсбургу, а з 1 жовтня 1882 р. – Мюнхені. Оскільки вона не була органом жодної політичної партії, то їй віддають перевагу історики різних напрямків і шкіл. Німецький історик першої третини XX ст. М.Гаген запевняв, що “безбарвна, підкреслено-об’єктивна направленість газети більше сприяє виявленню рушійних сил епохи, ніж читання провідних партійних органів” [22]. Однак при розгляді позиції “ Allgemeine Zeitung” з колоніального питання стає ясно, що вона прагнула відстояти точку зору, прийнятну для різних фінансово-промислових груп. Перевага газети в тому, що вона має річні покажчики, які полегшують її використання як історичного джерела.

Провідну роль у колоніальній пропаганді німецької буржуазії і в підтримці колоніальної політики Бісмарка відігрівала партія націонал-лібералів. Рупором цієї партії виступав її друкований орган “Kölnische Zeitung”, яка відображала погляди буржуазії Рейнської області – найрозвиненішої в Німеччині. Газета систематично і наполегливо проповідувала ідеї німецької колоніальної експансії. За це вона удостоїлася від противників колоніальної політики, за визнанням редакції, епітету “колоніально-шовіністської” газети [23].

На захист колоніальної політики Бісмарка енергійно виступила також зв’язана з ним щотижнева націонал-ліберальна газета “Grenzboten”, яка виходила у Лейпцигу. Особливо часто вона друкувала статті таких прихильників рейхсканцлера як співробітник міністерства закордонних справ Л.Бухер і редактор самого щотижневика M.Буш, а також відомого пропагандиста колоніальних загарбань барона Г.Брюггена.

Стосовно журналів, які відображали позицію націонал-ліберальної партії, то найбільший інтерес викликає широко відомий і впливовий щомісячник “Preussische Jahrbücher”. Його редактором був авторитетний історик і публіцист Г.Трейчке. Статті в журналі самого Трейчке, згадуваного барона Брюггена та інших публіцистів, політиків і колоніальних діячів з описом і аналізом поступової мобілізації “громадської думки” в інтересах натхненників колоніальної експансії відігравали велику роль у колоніальній пропаганді першої половини 80-х років XIX ст.

Позиція з колоніального питання ще однієї правлячої партії – прогресистської – добре прослідковується шляхом дослідження матеріалів газети “Vossische Zeitung”. Вона не поділяла надмірного натхнення “колоніальних ентузіастів”, але ніколи не відмовлялася підтримати заходи, “необхідні для захисту життя і майна німців за океаном” [24]. Приблизно таку ж позицію займала і лівобуржуазна газета, орган південно-німецької народної партії “Frankfurter Zeitung”. Зауважимо, що розширити можливості використання німецької преси для аналізу колоніально-політичних проблем допомагають і ювілейні видання з історії названих газет [25]. Окрім того, колоніальне питання в Німеччині знайшло також відображення на шпальтах друкованого органу католицької партії Центру газети “Germania”, яка прагнула уникнути докорів у відсутності патріотичних і в цілому підтримувала колоніальні заходи кайзерівської Німеччини, спрямовані на зміцнення індивідуальних і групових позицій німців на заокеанських територіях.

Відмінну від названих вище газет і журналів позицію з питань німецької колоніальної політики зайняла соціал-демократична преса. Ставлення німецьких соціалістів до колоніального питання та колоніальної експансії добре прослідковується через вивчення матеріалів, які публікували органи партії: 1) газета “Social-Demokrat” – з 1879 р. видавалася у Цюріху і нелегально переправлялася у Німеччину; 2) робітнича газета “Berliner Folksblatt”, яка виходила в Берліні з 30 березня 1884 р. і пізніше була перетворена у центральний орган соціал-демократичної партії газету “Vorwärts”; 3) “Neue Zeit” – щотижневий теоретичний журнал, що видавався у Штутгарті з 1883 р.

Значний матеріал з цілого комплексу ідеологічних проблем німецького колоніалізму міститься також у пресі інших країн. Виділяються тут особливо британські і російські газети та журнали. Серед англійських видань у першу чергу треба відзначити орган лондонського Сіті журнал “Economist” і найкрупнішу британську газету “Times”. Зрозуміло, що, на противагу німецькій пресі, вони часто носили яскраво виражений антинімецький характер.

Серед усього розмаїття російської преси досліджуваного періоду виділимо лише найголовніші видання, які приділяли багато уваги колоніальній тематиці, систематизувавши їх у три основні напрямки: консервативний (газета “Новое время” і журнал “Русский вестник”), буржуазно-ліберальний (газета “Неделя”, журнали “Русская мысль” і “Вестник Европы”), офіційно-урядовий або поміркований (газети “Правительственный вестник” і “Московские ведомости”). Кожний з названих напрямків включав ряд відтінків, спостерігалися випадки збігу оцінок і поглядів преси різних напрямків. Однак у своїх принципових оцінках подій три названі напрямки були досить автономні й незалежні у характеристиці колоніального питання в Німеччині, а з кінця квітня 1884 року і її реальної колоніальної політики в Африці й Океанії. Фундаментальні статті з проблем колоніалізму і, в тому числі, колоніального питання в Німеччині вміщувалися, як правило, у “товстих журналах” і належали перу найвідоміших і впливових авторів. У зв’язку з цим вони відрізнялися серйозним аргументованим підходом, розрахованим на освічену публіку, перш за все інтелігенцію.

Російська преса, не дивлячись на своє підцензурне становище, прекрасно справлялася з головним прямим обов’язком – бути повноцінним кваліфікованим інформатором російського суспільства, у тому числі з питань зовнішньої і колоніальної політики. Перш за все звертає на себе увагу високий ступінь обізнаності російської преси, яка практично ні в чому не поступалася перед німецькою та британською. Здавалося не існувало жодного питання міжнародного життя, яке не було б повністю і всебічно висвітлено. Характерна для російської преси також велика кількість точок зору, причому дискусії велися не тільки між виданнями різних напрямків, але й між авторами і співробітниками одного видання. Звичайно, висловлювалися найрізноманітніші точки зору – від право- до лівоекстремістських – стосовно всіх питань міжнародного життя, серед яких не останнє місце займало колоніальне питання в Німеччині.

Загалом високий ступінь інформованості, оперативності, полемічності періодичних видань і, зокрема, преси пояснюється тим, що вона використовувала кілька джерел зовнішньополітичної інформації: 1) різного роду офіційні урядові документи; 2) телеграми вітчизняних і зарубіжних інформаційних агентств; 3) матеріали зарубіжних газет і журналів; 4) повідомлення як постійних, так і випадкових власних кореспондентів. Використовуючи в комплексі всі чотири групи джерел, журналісти мали можливість повідомляти своїм читачам повноцінну інформацію, що стосується постановки й особливосте реалізації колоніального питання в Німеччині, діяльності колоніальних товариств і союзів, реакції інших держав на кроки німців у колоніальній сфері.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconТроян с. С., доктор історичних наук, професор кафедри зовнішньої політики І дипломатії Дипломатичної академії України при мзс україни
Троян Сергей Станиславович. Доктор исторических наук, профессор. Профессор кафедры внешней политики и дипломатической академии Украины...
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconСалата сергій Анатолійович
Астрономічного музею Астрономічної обсерваторії Київського національного університету
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconКомплексне країнознавство
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconМиколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва І архітектури
Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва І архітектури
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconМиколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва І архітектури
Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва І архітектури
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconЮстус фон Лібіх Підготував: Красовський Сергій, учень 10-бх класу Наукова діяльність
Титану, Плюмбуму, Хрому, Марганцю та ін,; вивчав склад складних мінералів, відкрив сучасний метод отримання хлорного вапна
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconКонтекстуально-інформаційна модель Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Упродовж 2000 року в рамках ндр "Моніторинг та інформаційне моделювання змі" (керівник проф. Різун В. В.) здійснювалося дослідження...
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconПерсональний склад Вченої ради Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка За посадою
Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconПрограма творчих конкурсів київського національного університету театру, кіно І телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Київського національного університету театру, кіно І телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Київського славістичного університету троян Сергій Станіславович Троян Павло Сергійович отто фон бісмарк І колоніальне питання в німеччині iconДжон фон Нейман (англ. John von Neumann), Нейман Янош Лайош
Він став засновником теорії ігор разом із Оскаром Моргенстерном у 1944 році. Розробив архітектуру (так звану «архітектуру фон Неймана»),...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка