Клінічні практичні настанові kdigo з анемії при ххн члени ради kdigo
Скачати 180,5 Kb.
|
- Навігація по даній сторінці:
- Ключові посилання НОМЕНКЛАТУРА ТА ОПИС ГРАДАЦІЙ РЕКОМЕНДАЦІЙ НАСТАНОВ
- Стадії хронічної хвороби нирок (ХХН)
- Сучасна номенклатура ХХН, що використовується KDIGO ХХН Категорії Визначення
- Коефіцієнти переведення метричних одиниць в одиниці СІ
- Члени робочої групи
- Частина 1: Діагностика та оцінка анемії у хворих з ХНН
- Частина 2: Використання заліза для лікування анемії у хворих з ХНН Лікування препаратами заліза
- Застереження щодо терапії препаратами заліза
- Залізо під час інфекції
- Оцінка і корекція стійкої неспроможності досягнення або підтримання вибраного рівня концентрації гемоглобіну Частота моніторингу
- Початкове зниження відповіді до ЕСА
- Наступне зниження відповіді до ЕСА
- Тактика при низький відповіді на ЕСА
- Встановлення справжньої червоно-клітинної аплазії (ЧКА)
- Частина 4: Трансфузії еритроцитів для лікування анемії у хворих з ХНН Використання трансфузії еритроцитів при хронічній анемії
- Ургентне лікування анемії
|
KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia in Chronic Kidney Disease КЛІНІЧНІ ПРАКТИЧНІ НАСТАНОВІ KDIGO З АНЕМІЇ ПРИ ХХН Члени ради KDIGO Garabed Eknoyan, MD Norbert Lameire, MD, PhD Основоположники KDIGO співголови Kai-Uwe Eckardt, MD У недавньому минулому співголова Bertram L Kasiske, MD Співголова KDIGO David C Wheeler, MD, FRCP Співголова KDIGO Omar I Abboud, MD, FRCP Sharon Adler, MD, FASN Rajiv Agarwal, MD Sharon P Andreoli, MD Gavin J Becker, MD, FRACP Fred Brown, MBA, FACHE Daniel C Cattran, MD, FRCPC Allan J Collins, MD, FACP Rosanna Coppo, MD Josef Coresh, MD, PhD Ricardo Correa-Rotter, MD Adrian Covic, MD, PhD Jonathan C Craig, MBChB, MM (Clin Epi), DCH, FRACP, PhD Angel de Francisco, MD Paul de Jong, MD, PhD Ana Figueiredo, RN, MSc, PhD Mohammed Benghanem Gharbi, MD Gordon Guyatt, MD, MSc, BSc, FRCPC David Harris, MD Lai Seong Hooi, MD Enyu Imai, MD, PhD Lesley A Inker, MD, MS, FRCP Michel Jadoul, MD Simon Jenkins, MBE, FRCGP Suhnggwon Kim, MD, PhD Martin K Kuhlmann, MD Nathan W Levin, MD, FACP Philip K-T Li, MD, FRCP, FACP Zhi-Hong Liu, MD Pablo Massari, MD Peter A McCullough, MD, MPH, FACC, FACP Rafique Moosa, MD Miguel C Riella, MD Adibul Hasan Rizvi, MBBS, FRCP Bernardo Rodriquez-Iturbe, MD Robert Schrier, MD Justin Silver, MD, PhD Marcello Tonelli, MD, SM, FRCPC Yusuke Tsukamoto, MD Theodor Vogels, MSW Angela Yee-Moon Wang, MD, PhD, FRCP Christoph Wanner, MD Elena Zakharova, MD, PhD Персонал по розробці настанови NKF-KDIGO Kerry Willis, PhD, Senior Vice-President for Scientific Activities Michael Cheung, MA, Guideline Development Director Sean Slifer, BA, Guideline Development Manager Ключові посилання НОМЕНКЛАТУРА ТА ОПИС ГРАДАЦІЙ РЕКОМЕНДАЦІЙ НАСТАНОВ У кожній рекомендації, сила рекомендації позначається рівень 1, рівень 2 або не оцінюється, і якість підтвердження доказів A, B, C або D.
*Додаткова категорія «не оцінюється» використовується тоді, коли немає достатніх даних для отримання доказів.
A Високий Ми впевненні, що реальний ефект близький до очікуваного
але не виключено, що він суттєво відрізняється
від очікуваного D Дуже низький Оцінка ефекту надто ненадійна і часто буде далека від істини Стадії хронічної хвороби нирок (ХХН)
ХХН 1-5т – для трансплантованих пацієнтів 5Д – для діаліз них пацієнтів (ГД або ПД) Сучасна номенклатура ХХН, що використовується KDIGO ХХН Категорії Визначення ХХН ХХН будь-якої стадії (1-5), з нирковим трансплантатом або без нього, включаючи недіалізну (діаліз-незалежну) ХХН (ХХН 1–5НД) і діаліз-залежну ХХН (ХХН 5Д) ХХН НД Недіалізна (діаліз-незалежна) ХХН будь-якої стадії (1-5), з нирковим трансплантатом або без нього (таким чином, ХХН виключає ХХН 5Д) ХХН T Діаліз-незалежна ХХН будь-якої стадії (1-5) з нирковим трансплантатом
ХХН 1, 2, 3, 4 Конкретні стадії ХХН, ХХН НД, ХХН T ХХН 3-4, і т.п. Діапазон конкретних стадій (у даному випадку ХХН 3 і ХХН 4)
ХХН 5Д Діаліз-залежна ХХН 5 ХХН 5ГД Гемодіаліз-залежна ХХН 5 ХХН 5ПД Перитонеально-діаліз-залежна ХХН 5
Феритин нг/мл 1 мкг/л Гемоглобін г/дл 10 г/л
Примітка
Kidney International Supplements (2012) 2, 279; doi:10.1038/kisup.2012.37 Розділ 1: ВИКОРИСТАННЯ КЛІНІЧНИХ НАСТАНОВ Клінічні настанови базуються на систематичному літературному пошуку, проведеному востаннє на жовтень 2010 року, доповнену додатковими доказами по березень 2012. Настанови розроблені для надання інформації та допомоги в прийнятті рішення. Вони не призначені для визначення стандартів медичної допомоги та не можуть бути відповідно тлумачені, а також не можуть бути інтерпретовані як ексклюзивний курс ведення хворих. Варіації в практиці неминуче будуть виникати, коли клініцисти братимуть до уваги індивідуальність пацієнта, наявні можливості та обмеження відповідно типу лікувального закладу. Кожний фахівець при використанні цих рекомендацій є відповідальним за оцінку і доречність їх застосування у будь-якій конкретній клінічній ситуації. Рекомендації для досліджень, що містяться в цьому документі, є узагальненими і не є офіційним протоколом. Розділ 2: ІНФОРМАЦІЙНЕ ПІДГРУНТЯ Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) прикладає усіх можливих зусиль щоб уникнути фактичного або передбачуваного конфлікту інтересів, який може виникнути як наслідок сторонніх втручань або персональних, професійних чи ділових інтересів членів Робочої Групи. Від усіх учасників Робочої Групи вимагались повні підписані представлення інформації та атестаційні форми, що відображали всі взаємовідносини, які могли сприйматися або бути фактичними ознаками конфлікту інтересів. Цей документ щорічно оновлюється, а інформація відповідно коректується. Уся доведена до відома інформація опублікована в повному обсязі в кінці цього документу в біографії членів робочої групи і в розділі Розкриття інформації, і вона зберігається у файлі в NKF, керуючого агенту для KDIGO.
Kidney International Supplements (2012) 2, 281; doi:10.1038/kisup.2012.39 Співголови робочої групи John J V McMurray, MD, FRCP, FESC Patrick S Parfrey, MD, FRCPC, FRSC BHF Glasgow Cardiovascular Research Centre Memorial University Medical School Glasgow, United Kingdom St John’s, Canada
John W Adamson, MD University of California at San Diego San Diego, CA, USA Pedro Aljama, MD, PhD Hospital Universitario Reina Sofı´a Co´ rdoba, Spain Jeffrey S Berns, MD The Perelman School of Medicine at the University of Pennsylvania Philadelphia, PA, USA Julia Bohlius, MD, MScPH University of Bern Bern, Switzerland Tilman B Dru¨eke, MD, FRCP Universite´ de Picardie Jules Verne Amiens, France Fredric O Finkelstein, MD Yale University New Haven, CT, USA Steven Fishbane, MD North Shore-LIJ Health System Manhasset, NY, USA Tomas Ganz, PhD, MD David Geffen School of Medicine at UCLA Los Angeles, CA, USA Iain C Macdougall, BSc, MD, FRCP King’s College Hospital London, United Kingdom Ruth A McDonald, MD Seattle Children’s Hospital Seattle, WA, USA Lawrence P McMahon, MBBS, MD Monash University Box Hill, Australia Gregorio T Obrador, MD, MPH Universidad Panamericana School of Medicine Mexico City, Mexico Giovanni FM Strippoli, MD, PhD, MPH Consorzio Mario Negri Sud Chieti, Italy Gu¨nter Weiss, MD Medical University of Innsbruck Innsbruck, Austria Andrzej Wie˛cek, MD, PhD, FRCP Silesian University School of Medicine Katowice, Poland
Tufts Medical Center, Boston, MA, USA: Ethan M Balk, MD, MPH; Project Director; Program Director, Evidence-based Medicine Ashish Upadhyay, MD, Assistant Project Director Dana C Miskulin, MD, MS, Staff Nephrologist Amy Earley, BS, Project Coordinator Shana Haynes, MS, DHSc, Research Assistant Jenny Lamont, MS, Project Manager Крім того, підтримку і нагляд були надані: Katrin Uhlig, MD, MS; Director, Guideline Development Резюме Kidney International Supplements (2012) 2, 282; doi:10.1038/kisup.2012.40 Клінічні практичні настанові KDIGO, 2012 з анемії при ХХН покликані забезпечити керівництво по діагностиці, оцінці, веденню і лікуванню для всіх пацієнтів із ХХН (без діалізу, на діалізі, з пересадженою ниркою, дітей тощо), що мають ризик або наявну анемію. Розробка настанов ґрунтувалася на строгому процесі доказовості оглядів і аналізі даних. Керівництво містить глави визначення діагнозу і оцінки анемії у хворих ХНН та використання різних терапевтичних препаратів (залізо, ЕСА та інших агентів), а також трансфузію еритроцитів як засіб лікування. Рекомендації настанов базуються на систематичних оглядах відповідних досліджень. Оцінка якості доказів та сили рекомендацій базувалась на шкалі GRADE. Окремо обговорювали обмеження доказовості та формулювали відповідні пропозиції для майбутніх досліджень. Ключові слова: анемія у хворих ХНН; переливання крові; клінічні практичні настанови; еритропоетинстимулюючий агент (ЕСА), KDIGO, рекомендації, засновані на доказах, залізо, систематичний огляд При цитуванні документу додержуйтесь наступного формату: Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) Anemia Work Group. KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia in Chronic Kidney Disease. Kidney inter., Suppl. 2012; 2: 279–335. Резюме рекомендацій
Визначення анемії Частота тестування на анемію 1.1.1: У пацієнтів з ХХН без анемії (як визначено нижче в Рекомендації 1.2.1 для дорослих і рекомендації 1.2.2 для дітей) вимірюйте концентрацію гемоглобіну за клінічними показаннями та (не оцінюється):
1.1.2: Для пацієнтів з ХХН і анемією, що не лікуються з ЕСА, вимірюйте концентрацію гемоглобіну за клінічними показаннями та (не оцінюється):
[Див. рекомендації 3.12.1-3.12.3 для вимірювання концентрації гемоглобіну у пацієнтів, які отримували ЕСА.] Діагностика анемії 1.2.1: Діагностуйте анемію у дорослих і дітей >15 років з ХХН, коли концентрація гемоглобіну <13.0 г / дл (<130 г / л) у чоловіків і <12.0 г / дл (<120 г / л) у жінок. (Не оцінюється) 1.2.2: Діагностуйте анемію у дітей з ХХН, якщо концентрація гемоглобіну <11.0 г / дл (<110 г / л) у дітей 0,5-5 років, <11.5 г / дл (115 г / л) у дітей 5-12 років, <12.0 г / дл (120 г / л) у дітей 12-15 років. (Не оцінюється)
1.3: У пацієнтів з ХХН та анемією (незалежно від віку і стадії ХХН) включайте наступні тести до первинної оцінки анемії (Не оцінюється):
Частина 2: Використання заліза для лікування анемії у хворих з ХНН Лікування препаратами заліза 2.1.1: При призначенні терапії препаратами заліза порівняйте потенційні переваги запобігання або мінімізації переливання крові, терапії ЕСА і симптомів, пов’язаних з анемією з ризиками заподіяння шкоди окремим пацієнтам (наприклад, анафілактоїдні та інші гострі реакції, невідомі довгострокові ризики). (Не оцінюється) 2.1.2: Для дорослих пацієнтів з ХХН з анемією, які не отримують препарати заліза або ЕСА, ми пропонуємо випробувати призначення в/в заліза (або для пацієнтів із ХХН НД в якості альтернативи призначення пероральної терапії залізом протягом 1-3 місяців), якщо (2C):
* Базується на наявних у пацієнта симптомах та загально-клінічних показаннях, включаючи відмову від переливання крові, зменшення симптомів анемії, і після виключення активного зараження. 2.1.3: Для дорослих пацієнтів з ХХН, що отримують терапію ЕСА але не отримують препарати заліза, ми пропонуємо випробувати призначення в/в заліза (або у хворих з ХХН НД альтернативно випробувати призначення упродовж 1-3 місяців пероральної терапії залізом), якщо (2C):
2.1.4: Для пацієнтів з ХХН НД, які потребують призначення заліза, обирайте шлях його призначення базуючись на ступені тяжкості дефіциту заліза, наявності венозного доступу, відповіді на попередню пероральну терапію препаратами заліза, побічні ефекти попереднього лікування пероральними або в/в препаратами заліза, відповіді пацієнта і вартості. (Не оцінюється) 2.1.5: У подальшому введенні заліза у хворих з ХХН орієнтуйтесь на реакцію рівня гемоглобіну на останню терапію залізом, а також наявність крововтрат, результати оцінки статусу заліза (TSAT і феритин), концентрацію гемоглобіну, відповідь на лікування ЕСА та дозу ЕСА, що застосовували у пацієнтів, тенденції змін кожного параметру і клінічний стан пацієнта. (Не оцінюється) 2.1.6: Для всіх педіатричних пацієнтів з ХХН і анемією, що не отримують залізо або терапію ЕСА, ми рекомендуємо пероральний прийом препаратів заліза (або в/в заліза у ХХН ГД пацієнтів) за наявності TSAT ≤20% і феритину ≤100 нг / мл (≤100 мкг / л). (1D) 2.1.7: Для всіх педіатричних пацієнтів з ХХН, що отримують терапію ЕСА, але не приймають препарати заліза, ми рекомендуємо призначення перорального заліза (або в/в заліза у ХХНГД пацієнтів) для підтримки TSAT >20% і феритину >100 нг / мл (>100мкг /л). (1D) Оцінка стану заліза 2.2.1: Оцінюйте стан заліза (TSAT і феритину), принаймні, кожні 3 місяці протягом терапії ЕСА, в тому числі при прийнятті рішення про початок або продовження лікування препаратами заліза. (Не оцінюється) 2.2.2: Визначайте статус заліза (TSAT і феритину) частіше при початку лікування або збільшенні дози ЕСА, коли є крововтрата, при моніторингу відповіді після курсу в/в заліза, а також в інших випадках, коли запаси заліза можуть виснажуватись. (Не оцінюється)
2.3: Коли призначається початкова доза в/в декстрану заліза, ми рекомендуємо (1В), і коли призначається початкова доза в/в недекстрану заліза, ми пропонуємо (2C), щоб пацієнти були під контролем протягом 60 хвилин після інфузії, а також щоб реанімаційні засоби (включаючи ліки) і персонал, навчений для оцінки і лікування серйозних побічних реакцій, були доступні. Залізо під час інфекції 2.4: Уникайте призначення в/в заліза пацієнтам з активними системними інфекціями. (Не оцінюється) Частина 3: Використання ЕСА та інших препаратів для лікування анемії у хворих з ХНН Початок (терапії) ЕСА 3.1: Зверніть увагу на всі можливі для корекції причини анемії (в тому числі дефіцит заліза і запальні стани) до початку ЕСА терапії. (Не оцінюється) 3.2: У ініціюванні та підтриманні ЕСА терапії ми рекомендуємо взаємооцінити потенційні переваги зменшення кількості переливань крові і симптомів, пов’язаних з анемією з ризиками заподіяння шкоди окремим пацієнтам (наприклад, інсульту, втрати судинних доступів, гіпертензія). (1B) ** Відповідно до рекомендацій # 3.4.2 і 3.4.3. *** На підставі симптомів пацієнта та загально-клінічних показань, включаючи уникнення переливання крові та поліпшення симптомів, пов’язаних з анемією, після виключення активної інфекції та інших причин гіперреактивної відповіді до ЕСА. 3.3: Ми рекомендуємо призначати терапію ЕСА з великою обережністю, якщо взагалі призначати, у хворих ХХН з активним злоякісним новоутворенням, навіть, якщо очікуваним результатом є одужання - (1B), інсульт в анамнезі(1B), або злоякісне новоутворення в анамнезі(2C). 3.4.1: Для дорослих пацієнтів із ХХН НД з концентрацією гемоглобіну ≥10.0 г / дл (≥100 г / л) ми пропонуємо не починати ЕСА терапію. (2D) 3.4.2: Для дорослих пацієнтів із ХХН НД з концентрацією гемоглобіну <10.0 г / дл (<100 г / л) ми пропонуємо, що рішення про початок терапії ЕСА має бути індивідуалізованим та заснованим на швидкості зменшення концентрації гемоглобіну, попередній відповіді на терапію залізом, ризику необхідності переливання крові, та ризиками, пов'язаними з терапією ЕСА та наявністю симптомів, властивих анемії. (2C) 3.4.3: Для дорослих пацієнтів із ХХН 5Д ми пропонуємо використання ЕСА терапії для уникнення зменшення концентрації гемоглобіну нижче 9,0 г / дл (90 г / л) шляхом її призначення, коли рівень гемоглобіну знаходиться між 9.0-10.0 г / дл (90-100 г / л). (2B) 3.4.4: Індивідуалізація терапії є розумним рішенням, оскільки у деяких пацієнтів може поліпшуватись якість життя при більш високому рівні гемоглобіну і терапія ЕСА може бути розпочата вище при рівнях 10,0 г / дл (100 г / л). (Не оцінюється) 3.4.5: Для всіх педіатричних пацієнтів з ХХН ми пропонуємо, щоб вибір концентрації гемоглобіну, при якому починається терапія ЕСА у кожного окремого пацієнта, включав аналіз потенційних переваг (наприклад, поліпшення якості життя, відвідування школи / продуктивність, уникнення переливання крові) і потенційної шкоди. (2D) Підтримуюча терапія ЕСА 3.5.1: Загалом, ми вважаємо, що ЕСА не повинні бути використані для підтримки концентрації гемоглобіну вище 11,5 г / дл (115 г / л) у дорослих пацієнтів із ХХН. (2C) 3.5.2: Індивідуалізація терапії необхідна, оскільки у деяких пацієнтів може поліпшуватися якість життя при рівні гемоглобіну понад 11,5 г / дл (115 г / л) з готовністю на ризики. (Не оцінюється) 3.6: У всіх дорослих пацієнтів ми рекомендуємо не використовувати ЕСА для навмисного збільшення концентрації гемоглобіну понад 13 г / дл (130 г / л). (1А) 3.7: Ми вважаємо, що у всіх педіатричних пацієнтів з ХХН, які отримують терапію ЕСА, цільова концентрація гемоглобіну знаходиться у діапазоні від 11,0 до 12,0 г / дл (110 до 120 г / л). (2D)
3.8.1: Ми рекомендуємо при визначенні початкової дози ЕСА оцінювати рівень гемоглобіну пацієнта, масу тіла та клінічну симптоматику. (1D) 3.8.2: Ми рекомендуємо, щоб корекція дози ЕСА відбувалася на підставі оцінки рівня гемоглобіну, його динаміки, поточної дози ЕСА і клінічної симптоматики. (1B) 3.8.3: Ми пропонуємо зменшення дози, а не утримання від ЕСА, коли корекція у бік зниження концентрації гемоглобіну є необхідною. (2C) 3.8.4: Переоцініть дозу ЕСА, якщо (не оцінюється):
Призначення ЕСА 3.9.1: Для пацієнтів з ХХН 5ГД і тих, що знаходяться на гемофільтраційній або гемодіафільтраційній терапії, ми пропонуємо внутрішньовенне або підшкірне введення ЕСА. (2C) 3.9.2: Для ХХН НД і ХХН 5ПД пацієнтів ми пропонуємо підшкірне введення ЕСА. (2C)
3.10: Ми пропонуємо визначення частоти призначення ЕСА на підставі стадії ХХН, стратегії лікування, міркувань з приводу ефективності, переносимості пацієнтом і типу ЕСА. (2C) Тип ЕСА 3.11.1: Ми рекомендуємо вибір ЕСА на основі балансу фармакодинаміки, інформації про безпеку, даних про клінічний ефект, вартості і доступності. (1D) 3.11.2: Ми рекомендуємо використовувати тільки тих ЕСА, які були схвалені незалежним регулюючим органом. Спеціально для "копій" ЕСА повинні бути використані справжні біоподібні продукти. (2D)
3.12.1: На початковому етапі терапії ЕСА проводіть вимірювання концентрації гемоглобіну принаймні раз на місяць. (Не оцінюється) 3.12.2: Для пацієнтів з ХХН НД під час підтримуючого періоду ЕСА-терапії визначайте концентрацію гемоглобіну принаймні кожні 3 місяці. (Не оцінюється) 3.12.3: Для пацієнтів з ХХН 5Д під час підтримуючого періоду ЕСА-терапії визначайте концентрацію гемоглобіну принаймні раз на місяць. (Не оцінюється)
3.13.1: Віднесіть пацієнтів до тих, що знижено реагують на ЕСА, якщо у них відсутне підвищення концентрації гемоглобіну у порівнянні з вихідним після першого місяця лікування ЕСА при відповідному масі тіла дозуванні. (Не оцінюється) 3.13.2: У пацієнтів зі зниженням відповіді на ЕСА ми пропонуємо уникати повторного підвищення дози ЕСА відповідно до маси тіла понад вдвічі. (2D)
3.14.1: Віднесіть пацієнтів до тих, що набули зниження відповіді до ЕСА, якщо після лікування стабільними дозами ЕСА, вони потребують 2 підвищення дози ЕСА до 50% понад дозу, при якій вони були стабільні в досягненні збереження стабільної концентрації гемоглобіну. (Не оцінюється) 3.14.2: У пацієнтів з набутим зниженням відповіді до ЕСА ми пропонуємо уникати повторного підвищення дози ЕСА понад подвійну від тої, за якої у них спостерігалася стабільність. (2D)
3.15.1: Виявіть пацієнтів з початковим або набутим зниженням відповіді до ЕСА і лікування від конкретних причин недостатньої відповіді на ЕСА. (Не оцінюється) 3.15.2: Для пацієнтів, у яких зберігається знижена відповідь, незважаючи на корекцію причин, що можуть бути кориговані, ми пропонуємо індивідуалізацію терапії, враховуючи відносні ризики і переваги (2D):
Ад'ювантна терапія 3.16.1: Ми рекомендуємо не використовувати андрогени, як допоміжний засіб при лікуванні ЕСА. (1B) 3.16.2: Ми пропонуємо не використовувати допоміжні речовини з лікуванням ЕСА, в тому числі вітамін С, вітамін D, вітамін Е, фолієву кислоту,L-карнітин та пентоксифілін. (2D)
3.17.1: Вивчіть можливість антитіло-опосередкованої ЧКА, коли у пацієнта, що отримує терапію ЕСА понад 8 тижнів, розвиваються наступні стани(не оцінюється):
3.17.2: Ми рекомендуємо припинити терапію ЕСА пацієнтам, у яких розвивається антитіло-опосередкована ЧКА. (1А) 3.17.3: Ми рекомендуємо використання peginesatide для лікування пацієнтів з антитіло-опосередкованою ЧКА. (1B) Частина 4: Трансфузії еритроцитів для лікування анемії у хворих з ХНН Використання трансфузії еритроцитів при хронічній анемії 4.1.1: При лікуванні хронічної анемії ми рекомендуємо уникати, якщо це можливо, трансфузій еритроцитів, щоб мінімізувати загальні ризики, пов'язані з їх використанням. (1B) 4.1.2: У пацієнтів, відібраних для трансплантації, ми особливо рекомендуємо уникати, якщо це можливо, трансфузій еритроцитів, щоб звести до мінімуму ризик аллогенної сенсибілізації. (1C) 4.1.3: При лікуванні хронічної анемії ми пропонуємо, щоб переваги трансфузій еритроцитів були більшими за ризики пацієнтів, у яких (2C):
4.1.4: Ми пропонуємо, щоб рішення переливати (еритроцити) пацієнту з ХХН без гострої анемії не базувалося на будь-якому визначеному рівні гемоглобіну, а повинно бути обумовлено появою симптомів, викликаних анемією. (2C) Ургентне лікування анемії 4.2: У деяких гострих клінічних ситуаціях, ми пропонуємо пацієнтам проводити переливання коли користь від трансфузії еритроцитів переважає ризики, а саме (2C):
Переклад настанови здійснено групою фахівців у складі: Іванов Д.Д., Пиріг Л.А., Іванова М.Д. Каталог: wp-content -> uploads -> 2012 2012 -> Бібліотека сергій Данилович Безклубенко Біобібліографічний покажчик До 80-річчя від дня народження Київ 2012 2012 -> Культурна спадщина України 2012 -> М. М. Поплавський доктор педагогічних наук 2012 -> Надвірнянська центральна районна бібліотека Відділ краєзнавчої літератури Володимир Луців: співак, бандурист, громадський діяч 2012 -> Аплікаційна форма на участь в Міжнародній позаконкурсній програмі відеопоетичної премії бук назва роботи 2012 -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів 2012 -> Маркетингові технології економічного зростання за редакцією 2012 -> Уроку: №19. Трагедія "фуст". Загальна характеристика змісту, історія життєвих шукань Фауста 2012 -> Волинська сільська територіальна громада Поділіться з Вашими друзьями:
|
