Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63



Сторінка1/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4





Є.В. Позднишев

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА (методи та їх застосування)

Книга 1


07PYV110117

Киев

Видавець Позднишев

2007


УДК 796

ББК 75.715

П 63

Рецензенти:

кандидат психологічних наук, доцент Пригунов Павло Якович, директор інституту управління безпекою Університету економіки та права «КРОК»;

кандидат економічних наук Харченко Леонід Сергійович, вчений секретар Департаменту спеціальних телекомунікацій та захисту інформації Служби Безпеки України;

експерт з питань безпеки Савченко Сергій Федорович.


Позднишев Є.В.

П 63 Інформаційно-аналітичне забезпечення безпеки підприємництва (методи та їх застосування). Навчальний посібник. Книга 1. - К., Видавець Позднишев, 2007, 89 с.



ISBN 966-8830-12-1

ISBN 966-8830-28-8 (1 книга)

В цьму посібнику розкриватися основні методи, які використовуються в інформаційно-аналітичній роботі підрозділів безпеки підприємств. Даний навчальний посібник написаний виключно з використанням матеріалів відкритих джерел. Теоретичні положення по можливості ілюструються прикладами.

Книга адресована співробітникам приватних детективних агентств, служб безпеки комерційних фірм, студентам, слухачам, що вивчають відповідні спецкурси, а також тим читачам, яких цікавлять питаннями інформаційно-аналітичної діяльності, розвідки і контррозвідки. Вона буде цікава і співробітникам правоохоронних органів.

Рекомендовано до друку рішенням Наукової Ради Інституту стандартів безпеки. Протокол №4 від 15 березня 2007 р.

УДК 796

ББК 75.715

П 63

ISBN 966-8830-12-1 © Є.В.Позднишев, 2007

ISBN 966-8830-28-8 (1 книга) © Видавець Позднишев, 2007

ЗМІСТ

1. Роль і місце інформаційно-аналітичної діяльності в роботі спецслужб світу………………………………………………………………………………

2. Методологія інформаційно-аналітичної діяльності (історико-філософський аспект)……………………………………………………………

3. Використання загальнонаукових практичних методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності…………………………………….…..19

3.1. Метод спостереження………………………………………………19

3.2. Підслуховування………………………………………………………

3.3. Опитування (бесіда)…………………………………………………..

3.4. Порівняння……………………………………………………………

3.5. Експеримент…………………………………………………………24

3.6. Роль приладів у науковому пізнанні……………………………….28

4. Використання загальнонаукових теоретичних пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності……………………………………….29

4.1. Аналіз і синтез………………………………………………………35

4.2. Системний аналіз……………………………………………………42

4.3. Індукція і дедукція…………………………………………………46

4.4. Метод моделювання…………………………………………………50

4.5. Метод аналогії……………………………………………………….54

5. Використання загальнофілософських методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності………………………………………54

5.1. Історичний і логічний способ пізнання……………………………..54

5.2. Абстрактне і конкретне……………………………………………...55

6. Математичні методи………………………………………………….58

7. Методи творчого мислення………………………………………..59

7.1. Мозкова атака (мозговий штурм)…………………………………59

7.2. Інтелектуальна розминка……………………………………………60

7.3. Сократичний метод…………………………………………………..60


7.4. Професійні ігри…………………………………………………..….61

7.5. Метод рольових ігор………………………………………………..61


7. 6. Модульно-цикловий метод………………………………………..62


7.7. Метод круглого столу……………………………………………...63

7.8. Аналіз конкретної ситуації…………………………………….…….63

7.9. Метод експертних оцінок…………………

7.10. Метод контент – аналізу……………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………69

Список використаної літератури……………………………………....71

ПРАКТИКУМ…………………………………………………………..65

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..


1. Роль і місце інформаційно-аналітичної діяльності в роботі спецслужб світу
Пізнання навколишнього світу припускає його дізнавання, знання і розпізнавання. Однак сутність будь-якого предмета не лежить на поверхні явищ. Щоб знайти її, у процесі тривалого розвитку науки і практики були вироблені спеціальні прийоми і способи пізнання. Ці прийоми і способи у вигляді методів застосовуються для дослідження всіляких явищ, у тому числі для розпізнавання об'єктів розвідувальної і контррозвідувальної діяльності. Термін «розвідка» походить від слова «відати», що означає «дізнаватися, знати, розпізнавати». Той же корінь міститься в терміну «контррозвідка». Саме слово «розпізнавання» найбільш точне визначає зміст цього виду людської діяльності.

Розглянемо, що являють собою методи наукового пізнання. Методи наукового пізнання в оперативній діяльності займають одне з головних місць при веденні інформаційно - аналітичної діяльності, оскільки сама суть інформаційної роботи полягає в широкому використанні цих методів. Весь блок таких методів неодноразово використовувався в практичній діяльності фахівців в галузі інформаційної й аналітичної діяльності, що знайшло своє відображення в мемуарах відомих розвідників та їх колег. Тому, в цій роботі будуть вказані найбільш характерні епізоди використання методів наукового пізнання в практиці розвідувальної і контррозвідувальної діяльності.

Визначимо основні базові поняття, що будуть використовуватися нами при розгляді проблем інформаційно-аналітичної діяльності.

Інформаційно-аналітичне забезпечення безпеки підприємництва (ІАЗБП) – це вид інформаційного забезпечення підприємницької діяльності шляхом добування, обробки і надання керівництву необхідної інформації. Необхідна при оцінці обстановки і прийняття рішення на відповідному рівні в інтересах розвитку підприємства.

Головна мета ІАЗБП – викриття на ранній стадії заходів безпосередньої підготовки певних ворожих сил з метою нанесення економічних збитків підприємству та забезпечення відповідних їм дій за допомогою добування необхідної інформації для планування, підготовки і проведення заходів задля недопущення можливих дій.

В основі ІАЗБП лежить інформаційно-аналітична діяльність.



Інформаційно-аналітична діяльність (ІАД) – це творчий процес в системі ІАЗБП різного рівня, який включає комплекс заходів, що організується і проводиться СБ підприємства та їх структурними підрозділами з метою збору та обробки необхідних відомостей з ряду питань і на підставі проведеної роботи – розробки інформаційних (інформаційно-аналітичних) документів для керівництва.

Інформаційно-аналітична діяльність полягає в узагальненні одержаної інформації, що добувається в результаті проведення розвідувально-оперативної діяльності, її оцінці, аналітичній обробці первинних інформаційних матеріалів і поданні кінцевої інформаційної продукції відповідним інстанціям-споживачам.

ІАД складається з системи певних інформаційно-аналітичних робіт.

Інформаційно-аналітична робота (ІАР) – це комплекс заходів, які проводяться підрозділами служби безпеки підприємства з метою збору та обробки необхідних відомостей з ряду питань та на підставі проведеної роботи – розробки інформаційних (інформаційно-аналітичних) документів для керівництва підприємства.

Головні елементи ІАР:


  1. збір та пошук інформації (головний, самий важливий і визначаючий елемент);

  2. попереднє вивчення, інформаційно-аналітична обробка, формулювання висновків, облік;

  3. підготовка інформаційних (інформаційно-аналітичних) документів.

Інформаційна діяльність ґрунтується на застосуванні наукового методу. В основі методології інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки підприємництва лежить методологія наукового пізнання.

У зв’язку із цим можна сформулювати 10 основних етапів ІАД.

Етап 1. Загальне знайомство з проблемою.

Етап 2. Визначення термінів та понять, які планується використати (факти науки).

Етап 3. Збирання фактів. Накопичення знань та відомостей (факти дійсності).

Етап 4. Розтлумачення фактів. Осмислення матеріалу.

Етап 5. Постановка проблеми.

Етап 6. Побудова гіпотези.

Етап 7. Побудова моделі, доказ.

Етап 8. Висновки. Умовиводи (наукові здогади) та висновки.

Етап 9. Перевірка висновків.

Етап 10. Викладення (написання інформаційного, інформаційно-аналітичного документу).

Усі ці теоретичні положення мають безпосередній зв'язок з практичною діяльністю.

Наступний фрагмент із спогадів П.Судоплатова є досить цікавим щодо ролі аналітичних служб в системі розвідки. «... «холодна війна» прийняла запеклий характер, що в кінці 1947 року призвело до важливої реорганізації структур наших розвідорганів. Війна показала, що політична та воєнна розвідка не завжди кваліфіковано справлялися з оцінкою та аналізом всієї інформації, яку вони отримували по своїм каналам. І тоді Молотов, котрий перед Ялтинською конференцією декілька разів головував на нарадах керівників розвідслужб, запрошував об`єднати їх в одну централізовану організацію. Сталін погодився з цією пропозицією - так з`явився Комітет інформації, куди увійшли 1-е управління МГБ і ГРУ МО...

... Навіть зараз, після розпаду Радянського Союзу, я все ще впевнений: ефективне функціонування спецслужб Росії залежить від їх тісного співробітництва з органами безпеки. Ми не маємо спільної оперативної самостійної бази для роботи, наприклад, податкової поліції, митної служби і т.п. На Заході всі ці служби мають серйозні важелі контролю над вадливими сферами життя суспільства. В Росії ж всі ці служби лише народжуються. Разом з тим орган аналізу та оцінки розвідданих повинен діяти самостійно, безпосередньо обслуговувати керівництво країни, а не бути в підлеглому становищі у бюрократів й тих, чи інших впливових політиків або керівників спецслужб ...» (22, с. 386, 388).

Дуже цікаво викладено те, як аналітична робота може використовуватись в активних діях розвідки в книзі Л.В.Шебаршина «Із життя начальника розвідки». «...Декілька десятків досвідчених та інтелігентних людей, які спеціалізуються по політичним, військовим та економічним проблемам, виявляють вразливі місця в позиціях міжнародних опонентів Радянського Союзу, відшуковують або винаходять факти (винаходять дуже правдоподібні), оголошення яких ставить опонента в труднощі, примушує виправдовуватись, шукати винних на своїй стороні, втрачати впевненість на переговорах. Опонент відчуває, що проблеми в ньому, навряд чи виникли випадково, що за цим стоїть КДБ, але все виглядає цілком природно, ніяких доказів немає - громадськість, преса, законодавці втрачають довіру до політиків; країни «третього світу» отримують все нові й нові докази підступництва західних імперіалістів; європейські союзники турбуються із-за переозброєння Західної Німеччини; громадськість збуджена американськими планами розміщення нейтронної зброї в Європі... (25, с. 61).

Цей приклад показує, що аналітично оброблена інформація у визначеному напрямку може суттєво впливати на політичний клімат.

Цікавим є й наступний епізод. «... Аналітична записка щодо впливу проблеми «північних територій» на радянсько-японські відносини. Наші експерти зазирнули в книжки по історії, переробили масу матеріалів і, спираючись на надійні дані, приходять до висновку, що територіальні поступки з нашої сторони не призведуть до якісного стрибка в економічних відносинах Японії з СРСР і тим більше не дозволять розраховувати на значну японську допомогу. Єдність політики й економіки для японців лише тактика. Як тільки вони отримають своє, це гасло буде забуто й відносини Японії з Союзом в самій важливій для нас області будуть будуватись на основі жорстокого економічного розрахунку. Нашому керівництву не слід мати ілюзій щодо цього...» (25, с. 91).

Цей приклад показує, як використання методу аналізу може допомогти керівництву країни щодо прийняття важливого політичного рішення.

Наступний епізод є досить цікавим щодо аналізу його керівником ПГУ.

«... наша діяльність у ФРН в останній час ніяк не активізувалась. Якщо німці серйозно говорять про протилежне, це значить, що вони помітили щось таке, що раніше проходило повз їхню увагу. З цього для нас випливає висновок - ретельно проаналізувати стан роботи з кожним джерелом, особливо тими, що займаються економічною проблематикою. На нараді було відмічено особливий інтерес радянської розвідки саме в цій області. Ми не використовуємо в розвідувальних цілях колишніх співробітників й агентуру МВБ НДР, хоча, треба признатись спокуса є великою, але ризик ще більший. Кожний співробітник МДБ знаходиться під підозрою і може бути об`єктом контрозвідувальної розробки. Зв`язуватись з такою людиною надзвичайно небезпечно. Зваживши всі «за» та «проти», політичні втрати пов`язані з можливим провалом. Перше головне управління прийняло рішення відмовитись від використання агентів та співробітників східнонімецького МДБ. Німецька сторона конфіденційним порядком була про це проінформована. В цьому випадку висновки німців щодо нашої активізації можуть означати, що під нашою вивіскою працює ГРУ. Це тема для розмови з начальником ГРУ Михайловим й дружня порада не бавитись з вогнем...» (25, с. 94).

Досить цікаву інформацію щодо ведення аналітичної роботи в системі ЦРУ дає Філін Ейджи в своїй книзі «За кулісами ЦРУ». «...Питання про те, чи використовувати потенційного агента, вирішується контррозвідкою в процесі оперативної оцінки. Це невід`ємна частина любих взаємовідносин між ЦРУ та іноземними агентами, незалежно від того, які завдання міг би виконувати той чи інший з них. Процес оперативної оцінки починається з моменту виявлення та початкової оцінки й характеристики потенційного агента й продовжується шляхом перевірки матеріалів, які на нього маються в резидентурі і в штаб-квартирі, в тому числі й матеріалів про діяльність цього агента в минулому...» (26, с.55-56).

«...Інформаційне управління визначає завдання, частково приймає участь у зборі інформації, оцінює й ретельно зіставляє отримані відомості та готовить підсумкові інформаційні доповіді. Це управління складається з декількох відділів, кожний з яких виконує координаційну функцію в рамках всього розвідувального співтовариства. Такими відділами є: відділ повсякденної інформації, відділ національних оцінок, відділ загальної інформації, відділ наукової інформації, інформаційно-дослідницький відділ, обліково-довідковий відділ, оперативний відділ, служба перехоплення іноземних радіопередач, національний центр аналізу аерофотозйомки. Ми отримали учбові завдання по написанню різних типів спеціалізованих доповідей, складених цими відділами й службами, й відвідали деякі з них. Цікаво відмітити той факт, що більш ніж 80% відомостей, які вносяться в підсумкові інформаційні доповіді, беруться з таких відкритих джерел, як наукові й технічні журнали, політичні виступи окремих діячів і, з інших надрукованих документів. Решту 20; останні, звісно, відрізняються більш високою якістю та важливістю...»% відомостей отримують від таємних агентів чи з допомогою технічних засобів (26, с. 36).

Важливість ведення аналітичної роботи також випливає з третьої функції, покладеної на ЦРУ.

«...3. Виявити взаємозв`язок й оцінювати розвідувальну інформацію, яка має відношення до національної безпеки й забезпечуватиме відповідне доведення цієї інформації до уряду...» (26, с.32).

Підводячи підсумок цієї роботи я хотів би вказати, що всі, вище наведені приклади вказують на надзвичайну важливість та актуальність використання в повсякденній діяльності співробітника СБ всього комплексу методів наукового пізнання та їх застосування в ІАД. Без перебільшень можна вказати, що використання цих методів може стати ефективним засобом в практичній діяльності фахівця з питань безпеки підприємництва.
2. Методологія інформаційно-аналітичної діяльності (історико-філософський аспект)

Метод (з грець. шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення) - спосіб побудови і обґрунтовування системи філософського і наукового знання; сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Метод — це сукупність прийомів та організацій практичного і теоретичного засвоєння дійсності.

Своїми коренями метод сходить до практичної діяльності людини, прийоми якої повинні були погоджуватися з властивостями і законами дійсності. Розвиток і диференціація методів мислення в ході розвитку пізнання привели до вчення про методи - методології.

Хоча проблема методу обговорювалася вже в античній філософії (яка вперше звернула увагу на взаємозалежність результату і методу пізнання), систематичний розвиток методів пізнання і їх вивчення починається лише в новий час, з виникненням експериментальної науки. З того часу розвиток, вдосконалення методів виступає як найважливіша складова частина всього прогресу науки.

Ще Платон, Сократ і Аристотель висунули на перший план діалектичну природу мислення. Аристотель вивчав принципи побудови суджень, питання термінології, правила умовиводів та ін. У ХVІ-ХVII столітті Ф. Бекон та Г. Галілей обґрунтували, що наукове пізнання базується на планомірному експерименті.

Рене Декарт розробив правила раціоналістичного методу. Достовірними слід вважати положення, які чітко й виразно усвідомлюються. Гегель затвердив діалектику, як загальний ме­тод пізнання й духовної діяльності. Він спробував розкрити про­тиріччя розвитку буття і мислення.

Кожна конкретна наука використовувала свою методологію і спеціальні методи. Методологія — це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

Цікаво проаналізувати як розвиток світової філософської думки вплинув на формування методології наукового пізнання, а в подальшому і на методологію інформаційно-аналітичної діяльності.

Подивимося на погляди кращих філософських умів світу на вирішення пізнавальних проблем в плані основних 10 етапів ІАД.

Етап 1. Загальне знайомство з проблемою.

І.Кант висунув концепцію трьох сходинок пізнання: 1. чуттєвого споглядання, 2. розсуду та 3. розуму.

1. Апріорні форми чуттєвості розміщують та упорядковують дані відчуттів у просторі та часі, в результаті чого виникають явища. Але самі по собі явища, на думку Канта, ще не дають знань, а являють собою лише необхідний підго­товчий матеріал. Щоб з цього матеріалу отримати знання, його не­обхідно осмислити.

2. Це можна зробити за допомогою понять, які дає розсуд. Існує, вважає Кант, два основні стовбури людського пізнан­ня, що виростають із спільного коріння: чуттєвість, через яку пред­мети даються, та розсуд, за допомогою якого вони мисляться. Щодо змісту знання, розсуд є цілком залежним від чуттєвості. Кант визна­чає розсуд як здатність мислити предмет чуттєвого споглядання і одночасно як здатність мислити його в певній незалежності від чут­тєвих вражень.

Поняття, які дає розсуд, можуть бути емпіричними, якщо в них містяться відчуття, викликані присутністю предмета, та чистими, якщо до них не приєднуються відчуття, що складають матерію знання. Чисте поняття, на думку Канта, містить у собі лише форму мислення про предмети взагалі. Ці поняття і є категоріями філосо­фії.

В процесі людського пізнання на рівні розсуд ми упорядковуємо чуттєві дані категоріями розсуду, формулюючи закони науки. Отже, за­кони науки є не відображенням дійсності, а результатом конструк­тивної діяльності мислення, категорії розсуду. Мислення може знайти в природі лише те, що дозволяють знайти його апріорні кате­горії. Цей висновок Кант кваліфікує як "переворот у філософії".

3. Третьою здатністю людського пізнання є розум, який на від­міну від чуттєвості та розсуду є здатність опосередкованого пізнан­ня, що прямо і безпосередньо не пов'язане із досвідом. Розум, наго­лошує Кант, ніколи не спрямований безпосередньо на предмети до­свіду та на досвід взагалі, а завжди має своїм предметом лише ре­зультати діяльності розсуду, щоб надати їм всезагального та необ­хідного характеру.

Застосування понять абсолютного, безкінечного, співвіднос­них лише із світом "речей у собі", до світу досвіду, де наявне лише перехідне, кінцеве і зумовлене призводять до антиномій.

Антиномія — суперечність у законі. Кант виділяв чотири антиномії;

Згідно з Кантом, і тезу, і антитезу можна довести однаково успішно. Таким чином розум людини за природою антиномічний, тобто роздвоюється у суперечностях.



Етап 2. Визначення термінів та понять, які планується використати (факти науки)

Будучи засновником методології емпіричного рівня наукового пізнання, Ф.Бекон виступає як проти схоластичної, абстрактно спекулятивної методології, так і проти вузького емпіризму. Свою позицію він пояснює за допомогою алегоричного зображення трьох можливих шляхів пізнання.

Перший — це шлях павука, тобто спроба людського розуму і виводити істини з самого себе. Цей шлях є уособленням абстрактного раціоналізму. Він засуджував тих "розумних" догматиків, що як павук тчуть павутину знання із себе (маючи у виді схоластів).

Другий шлях — шлях мурахи, що уособлює однобічний емпіризм, який зводить пізнання до нагромадження голих фактів. Він засуджував грубих емпіриків, що подібно мурасі збирають усе, що їм потрапляється на шляху (маючи у виді алхіміків.

Третім є справжній шлях науки — шлях бджоли. Як бджола переробляє нектар у дорогоцінну речовину — мед, так і справжній і науковець перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних , методів у наукову істину. Бекон порівнював свій метод з мистецтвом бджоли, що, добуваючи нектар із квітів, переробляє його в мед власним умінням.

Етап 3. Збирання фактів. Накопичення знань та відомостей (факти дійсності)

І. Кант виділяє два види знання: досвідне (апостеріорне) та незалежне від досвіду (апріорне). Джерелом апріорного, вважає Кант, є сама структура людських пізнавальних можливостей. Апріорні знання — це знання, що передують досвіду і обумовлюють його. Вони існують у трьох видах пізнання: математиці, теоретич­ному природознавстві та в метафізиці як теоретичній філософії.

Розробляючи проблеми гносеології, Кант відштовхувався від концепції "речей у собі" (ноуменів). Процес людського пізнання, на його думку, починається з досвіду. Існують дві чисті форми чут­тєвого наочного уявлення (чуттєвого досвіду): простір і час. Вони упорядковують відчуття, розміщуючи їх у просторі та часі, і є прин­ципами апріорного знання. Суб'єкта протистоїть незалежна від ньо­го об'єктивна реальність ("річ у собі"). Речі у собі, діючи на наші ор­гани чуття, викликають відчуття, які не дають ніякого знання про речі як такі. Світ людини, вважає Кант, це предмети та явища ("світ речей для нас"), які упорядковуються людською свідомістю.

Ф.Бекон був першим філософом, що поставив перед собою задачу створити науковий метод. Він помер у 1626 році, захворівши, коли набивав курку снігом, щоб довести, що холод забезпечує збереження м'яса від псування, і тим самим продемонструвати силу розроблюваного ним експериментального наукового методу. "Досвід" - головна категорія у філософії Бекона, тому що з його починається і до нього приходить пізнання, саме в досвіді. Це перевіряється вірогідність знання, саме він дає їжу розумові.

Для проведення експерименту важливо варіювати ним, повторювати, переміщати з однієї області в іншу, змінювати обставини на зворотні, припиняти його, пов'язувати з іншими і вивчати в дещо змінених обставинах. Після цього можна перейти до вирішального експерименту. Бекон висунув узагальнення фактів як стержень свого методу, однак не був захисником однобічного його розуміння.

Для філософії нового часу принципове значення мала суперечка між емпіризмом і раціоналізмом. Представники емпіризму (Бекон) вважали єдиним джерелом знань відчуття, досвід. Прихильники раціоналізму (Декарт) звеличують роль розуму і принижують роль почуттєвого пізнання.



Етап 4. Розтлумачення фактів. Осмислення матеріалу.

І. Кант вважав що, ні поняття, ані чуття і самі по собі не дають знань. Чуття без понять — несвідомі, поняття без почуттів — порожні. Знання завжди є результатом єднання, синтезу почуттів і понять. На цій підставі Кант зосереджує увагу на емпіричному та теоретичному рівнях пізнання (що використовується донині) на відміну від чуттєвого та раціонального рівнів філософів-попередників. Умовою створення синтетичних суджень у природознавстві, за Кантом, є 12 категорій.



1. Розум і відчуття. Декарт стверджував, що мірою пізнання є розум; достовірним є тільки те, що він визнає ясним та виразним. Відчуття не становлять другої, поряд із розумом, інстанції. Відчуття є придатними до життя, а не до пізнання; так само як і почуття: вони дані інтелекту тільки для того, щоб повідомляти, що для людини є шкідливим, а зовсім не для того, щоб вказувати йому на істину; тому ми діємо проти природи, коли розглядаємо відчуття як джерело пізнання. Відчуття мають виключно практичне значення, тоді як функцію пізнання виконує тільки розум. Неправильним є навіть те, що відчуття це початок пізнання, до якого потім приєднується розум; відчуття - це тільки і можливість усвідомлення розумом власних вроджених ідей.

2. Істина і помилка, розум і воля. Переживання Декарт поділяв на два види: пасивні та активні. Коли я щось собі уявляю , коли я маю якусь ідею, тоді мої переживання є пасивними; натомість, коли я стверджую або заперечую, коли здійснюю судження, тоді поводжусь активно, тобто здійснюю акти. Відмінність між цими двома видами переживань особливо чітко проявляється при розгляді природи омани та помилки. Помилка та омана з'являються лише тоді, коли ми здійснюємо судження про ідеї, коли твердимо, що ідеї химери відповідає реальна істота. Судження не є виключно інтелектуальним актом, а актом рішення. згоди або незгоди. Ми помиляємося лише тоді, коли уявляємо собі химеру, а тоді коли приймаємо рішення, що уявленню химери відповідає реальний предмет; коли ми відкидаємо цю думку, тоді на основі цього ж самого уявлення химери отримуємо істина судження. Отже, істина і помилка - це результат визнання або заперечення, воля є тим, що влучає або помиляється знаходить істину або впадає в оману. Таким чином, теорія судження Декарта, а відтак й уся теорія пізнання мали волюнтаристський характер.

Отже, головним завданням філософії Р.Декарт, як і Ф.Бекон, вважає вироблення наукового методу мислення і пізнання ї і світу людиною, порівнює метод зі світильником, що допомагає : знайти правильний шлях людині, яка рухається у темряві. Мало мати добрий розум, головне — добре його застосовувати. Р.Декарт увійшов в історію як глибокий і логічно послідовний мислитель раціоналістичного напрямку.



Етап 5. Постановка проблеми. Етап 6. Побудова гіпотези.

Метод, за допомогою якого відбувається сходження від одиничних фактів, окремих спостережень до теоретичних узагальнень, є методом наукової індукції. Саме його Бекон вважає справжнім: методом наукового пізнання природи.



Етап 7. Побудова моделі, доказ

Знання, на думку І. Канта, є судженнями, тобто поєднанням уяв­лень та понять у свідомості й через свідомість. Судження можуть бути аналітичними та синтетичними. Аналітичні судження, на по­гляд Канта, усі є апріорними. Вони не вимагають звернення до до­свіду, а, отже, не дають насправді нового знання. Що ж до синтети­чних суджень, слід відзначити, що вони можуть бути як емпірични­ми, так і апріорними. Вони завжди дають нове знання.

Вчення Канта про пізнання спирається на його концепцію про створення суджень. Знання завжди виявляють себе у формі судження, в якій думкою фіксується відношення чи зв'язок між поняттями — суб'єктом і предикатом судження. Існують два різновиди такого зв'язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предмет порівняно із знанням, яке фіксоване у понятті "суб’єкт". Такі судження Кант називає "аналітичними". У других — зв'язок між суб'єктом і предикатом не випливає з розгляду поняття "суб'єкт", а предикат об'єднується із суб'єктом. Такі судження Кант назвав "синтетичними".

У свою чергу синтетичні судження поділяються на два класи: в одному зв'язок предиката і суб'єкта мислиться відповідно до даних досвіду (такі судження називаються "апостеріорними"), у другому зв'язок мислиться як незалежний від досвіду, передуючий досвідові (такі судження називаються "апріорними"). У математиці, філософії, природознавстві апріорні судження займають визначальне місце. Тому Кант ставить три питання: 1) як можливі такі судження в математиці; 2) як вони можливі в теоретичному природознавстві; 3) як вони можливі в "метафізиці". Вирішення цих питань Кант пов'язує з дослідженнями трьох головних пізнавальних властивостей: 1) чуттєвості; 2) розуму; 3) розсуду. Чуттєвість — здатність до "почуттів, "розум — здатність до умовиводів, які доходять до ідеї, розсуд — здатність до понять і суджень.

Вихідним пунктом дослідження для Бекона являється в "достатньому і правильному описі природи і експериментів. Для цього він склав 3 таблиці. Перша із них - таблиця позитивних інстанцій. Бекон назвав її таблицею сутності і наявності. Таблиця дає відносно повний огляд основних проявів дослід жувальних властивостей.

Друга таблиця в певному змісті протилежна першій. Це таблиця негативних інстанцій, яку Бекон визначає як таблицю відхилення і відсутності наявності. Таблиця сконструйована таким чином, що кожному визначеному достовірному випадку відповідає (по крайній мірі один) випадок негативний.

Третя із основних таблиць - таблиця степенів, або порівнянь. Методична цінність цієї таблиці в найбільшій степені залежить від рівня чуттєвого пізнання і експериментальних методів, тому тут міститься найбільше число неточностей.

Порівняння даних в цих трьох таблицях, згідно Бекону, може привести до певних знань, зокрема описаним випадком можуть підтверджуватись або не підтверджуватись гіпотези, що стосуються цієї властивості. Бекон свій метод ілюстрував на вивченні У властивості тепла. Ця ілюстрація показала і недоліки цього метода.

Основним робочим методом своєї логіки Бекон рахує індукцію. Характеризує він її так: "Під індукцією я розумію форму доведення, яка придивляється до почуттів, хотіла б пізнати істинний характер І речей, прямує до дій і майже з ними зливається". Він відкидає ту індукцію, яка як він говорить, здійснюється простим переліченням. Бекон зрозумів, що не дивлячись на швидкий розвиток природничого знання, науковий прогрес не задовольняє потреби практики. Наука повинна заволодіти своїм предметом новим способом, і для цього вона потребує нового поняттєвого апарату, що адекватно відображає реальність.

Розроблений Беконом індуктивний метод, що лежить в основі науки, повинний, на його думку, досліджувати внутрішні, властиві матерії форми, що є матеріальною сутністю приналежному предметові властивості - визначеного виду руху. Щоб виділити форму властивості, треба відокремити від предмета все випадкове. Це виключення випадкового, звичайно, - уявний процес, абстракція.



Етап 8. Висновки. Умовиводи (наукові здогади) та висновки.

На цьому етапі Декарт пропонує притримуватися наступних принципів:

1)якість та виразність ідеї та критерій достовірності;

2)програма зведення будь-якого знання до математичного типу;

3) отримання достовірного знання обхідним шляхом через скептицизм;

4) дуалізм мислення і матері її;

5) механістичне трактування тіл.

Прагнення точності, критичності та методичності в мисленні, з одного боку, а, з іншого, прагнення вирішити основні проблеми метафізики - такими є вихідні важелі картезіанства .



Етап 9. Перевірка висновків.

В основі суджень природничих наук за Кантом лежать загальні та необхідні закони. Будь-яке наукове знання усвідомлює предмети і явища, підкоряючись трьом законам: 1) закон відповідності субстанції; 2) закон причинності; 3) закон взаємодії субстанцій. Ці закони — необхідна форма нашого розсуду, без яких він не здатний уявити собі об'єктивний предмет, явище.

Критична, руйнівна частинна філософської системи Бекона спрямована на виявлення причин людських помилок і на вироблення рекомендацій для їх переборення. В його творчості виділяють два основних напрями: вчення про "ідолів" (або привиди) і критика схоластичного методу пізнання.

Перешкоди (омани) на шляху пізнання

Передумовою реформи науки повинно стати, за задумом Бекона, і очищення розуму від оман, яких він нараховує чотири види. Ці перешкоди на шляху пізнання він називає ідолами: ідоли роду, печери, площі, театру.

В його творчості виділяють два основних напрями: вчення про "ідолів" (або привиди) і критика схоластичного методу пізнання.

Головною перепоною на шляху пізнання природи є засміченість відомості так званими "ідолами" - спотвореними образами дійсності, хибними уявленнями й поняттями. Людина помиляється через тупість, недостатність знань, обмеженість.



Звідси - механічне по суті уявлення про істину, як "точне" віддзеркалення предметів і процесів природи, а помилка як створення такої дзеркальної "копії" внаслідок діяння різного роду зовнішніх причин. Бекон називає їх ідолами або "привидами" (примарами). Бекон розділяє чотири види "ідолів": "ідоли" роду, "ідоли" печери, "ідоли" ринку, "ідоли" театру (теорій).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКурс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига-вега 2005 Олійник ббк 83. 3(4Укр)6-8 Олійник Р79 Речмедін А. П
Р79 «Чарівний лірик із Борзни». Життя І поетика Анатоля Олійника. — Вінниця: Книга-Вега, 2005. — 168 с: іл
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига віршів Київ-2015 ббк 4 (4 Укр Київ) л-38 Літературно-художнє видання

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconДавня архітектура українського села. Етнографічний нарис ббк 3. (4Укр) Д18
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою “Українська книга”
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconНавчальний посібник За редакцією Л. О. Сандюк та Н. В. Щубелка Автограф Одеса 2007 ббк 411 Анотація
Охватывает собой все объекты науки о религии, юриспруденции, истории, филологии, политической экономии и т д., т е всех „наук о духе”,...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка