Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63



Сторінка3/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4

3.3. Опитування (бесіда)

В установці головний метод отримання інформації - опитування, бесіда. Співробітником СБ людям (наприклад, сусідам, колегам) задаються непрямі питання про певну кількість осіб. Таким чином, в загальній масі маскується особа, що його цікавить. Установщик працює під прикриттям.


3.4. Порівняння

Порівняння - один і найпоширеніших методів пізнання, який встановлює подібність або відмінність різних об'єктів дослідження за певними ознаками. Результатом порівняння є відносна величина, яка показує, у скільки разів порівнювана ве­личина більша (менша) за базисну, Іноді - скільки одиниць одні­єї величини припадає на 100, на 1000 і т.д. одиниць іншої, базисної величини. Відзначимо три аспекти порівняння.

Порівняння з еталоном - нормативом, стандартом, оптимальним рівнем. Це стосується виконання договірних зобов'язань, використання виробничих потужностей, відповідність стандар­там тощо. Такі порівняння відіграють важливу роль в аналізі досліджуваних явищ, адже будь-яке відхилення відносної величини від 1 чи 100% свідчить про порушення оптимальності процесу. Наприклад, для проведення своїх операцій та підтримки ліквідності фірма протягом року має тримати в обігу щонаймен­ше 400 тис. грн. Фактично в обігу фірми 368 тис. грн., що стано­вить 92% від потреби (368 : 400 = 0,92).

Для показників, які не мають визначеного еталона (захворюваність, злочинність тощо), базою порівняння може бути максимальне чи мінімальне значення або середній рівень.

Порівняння в часі. Соціально-економічні явища безперерв­но змінюються. Протягом певного часу - місяць за місяцем, рік за роком - змінюється кількість населення, обсяг і структура ви­робництва, ступінь забруднення довкілля. Для характеристики напряму та інтенсивності такого роду змін співвідносяться рівні явища за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або більш віддалений у часі рівень. Наприклад, за оцінками спеціалістів рекламний ринок України (беї врахування податків) становив, млн. USD: у 2001 p. -200, у 2002 р. 260, тобто за рік збільшився в 1,3 рази або на 30% (260 : 200 = 1,3). Якщо значення показника зменшується, результат порівняння буде меншим за одиницю. Передумовою обчислення відносних величин динаміки є порівнянність даних за одиницями вимірювання (для вартісних показників - порівнянність цін), за методикою розрахунку показника, за мас­штабом об'єкта.

Територіально-просторові порівняння. Найчастіше - це регіональні чи міжнародні порівняння показників економічного розвитку або життєвого рівня населення. Вибір бази порівняння довільний. Головне, щоб методика розрахунку показників, що порівнюються, була однаковою. Наприклад, рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (МОП) у 2001 р. становив, у %; в Україні - 11,1, у Німеччині - 7,9. Отже, в Україні рівень безробіття був майже в 1,4 рази вищий (11,1 : 7,9 -1,40) (8, с.20-21).
3.5. Експеримент

Часткою случаємо спостереження є експеримент, тобто такий метод наукового дослідження, що припускає втручання в природні умови існування предметів і явищ у спеціально створених умовах для вивчення їх без супутніх обставин, що ускладнюють процес.

Експериментальне вивчення об'єктів у порівнянні зі спостереженням має ряд переваг: а) у процесі експерименту стає можливим вивчення того чи іншого явища в «чистому виді»; б) експеримент дозволяє досліджувати властивості об'єктів дійсності в екстремальних умовах; в) важливим достоїнством експерименту є його повторюваність.

У контррозвідці застосовується оперативний експеримент. Це активне спостереження за поводженням визначеної особи (об'єкта оперативної зацікавленості) у керованих (чи контрольованих) умовах, або проведення інших дій, безпосередньо не зв'язаних з поводженням даної особи, для одержання оперативно значимої інформації, з метою перевірки й уточнення наявних зведень. Наприклад, про можливу причетність його до агентури супротивника.

Експеримент - це метод наукового пізнання, при якому результат одержується на основі втручання дослідника у хід явищ, процесів, подій шляхом створення умов, які дозволяють визначити певні зв`язки явищ і повторити їх.

Оперативний експеримент

Оперативний експеримент — це активне спостереження за поведінкою фігуранта в керованих або контрольованих умовах, з метою отримання оперативно значущої інформації.

Оперативний експеримент допустимий тільки заради виявлення, попередження, припинення і розкриття діянь, що містять загрозу об'єкту захисту, а також заради виявлення і встановлення осіб, що ці діяння готують, здійснюють або вже вчинили.

Існує ряд умов проведення подібного заходу. Так, в ході оперативного експерименту забороняється: а) штучно створювати (фабрикувати) докази здійснення загрожуючого діяння; б) підбурювати (провокувати) фігуранта до здійснення злочину; в) скоювати дії, що принижують честь і гідність особи, а також загрожують життю і здоров'ю учасників експерименту або інших осіб.

Види оперативного експерименту визначаються його задачами. В цьому плані розрізняють оперативні експерименти для встановлення: а) можливості конкретної події (факту, явища, процесу) при створенні певних умов; б) можливості сприйняття (ступінь чутності, видимості, помітності, загрози і ін.); в) можливості здійснення конкретною особою тих або інших дій. Крім того, оперативний експеримент проводять для встановлення механізму здійснення діяння в цілому або його окремих стадій.

Звичайно оперативний експеримент здійснюється негласно. Його проводить оперативний співробітник контррозвідки або агент. Іноді — інша особа, яка сприяє контррозвідці, за її завданням.

До участі в даному заході іноді доцільно залучати фахівців (експертів) і незацікавлених осіб, для використовування їх надалі як свідки (10, с.176-177).

Метод експерименту широко використовується у розвідувальній діяльності. Так контррозвідка використовує форму моделювання експерименту при проникненні до протидіючої розвідки. Одним із способів упровадження агентів-провокаторів є запровадження у поле зору розвідки перспективну для вербовки особу. Контррозвідка моделює підставу так, щоб у розвідки створилось враження, що це потрібна для неї особа. Тому найважливішим завданням розвідувальних органів є активна протидія спробам контррозвідки упровадить свою агентуру.

Крім того контррозвідка проводить експериментальні заходи по виявленню розвідників шляхом створення нестандартних ситуацій. Можна провести наступний приклад: «Одного разу Арітомі Міцукадо підіслав до Зорге провокатора, що говорив по-російськи; вибравши момент, цей тип несподівано звернувся до Ріхарда на мові його матері. Проте спроба закінчилася невдачею. Зорге відреагував так, немов російська була для нього абсолютно чужою мовою» (16, с. 127).

Часто використовувала агентів-підстав німецька контррозвідка в роки ІІ світової війни. Користуючись поширеною агентурною мережею контррозвідка експериментальним шляхом, впроваджуючи провокаторів, виявляла осіб які негативно ставилися до рейху. Один з таких випадків згадує угорський вчений Шандор Радо, який керував групою розвідки в Швейцарії: «...в якості агента гестапо Рамо Цвейг з'явився весною 1942 року в Швейцарії. Тут у колі дипломатів, журналістів і емігрантів він видавав себе за учасника руху Опору, прихильника генерала де Голя, а деколи - навіть за комуніста. Шукаючи шляхи до людей з нашої групи, він розказував всякі легенди: як він вправно вислизнув від облави гестапо в Парижі і т.п., називав свою нібито конспіративну кличку - Аспірант.

Більше року, живучи в Швейцарії, Рамо не показувався мені на очі і навіть не дзвонив. Його господарі, мабуть, обережно вичікували, перш ніж піти цією козирною картою. Тепер німецька контррозвідка вирішила завдати прямого, відкритого удару.

І ось цей провокатор, гестапівський агент сидить у мене в кабінеті і жваво, нескінченно базікає, прикидаючись «старим, добрим другом по антифашистській інтернаціональній боротьбі».

Він, звичайно, розумів, що я не вірю жодному його слову і, можливо, припускав, що мені дещо напевно відоме про нього. Проте треба визнати, він завжди вміло носив свою маску. Завдатки авантюриста і лицеміра допомогли Рамо Цвейгу не допустити необачності і на цей раз. Він тримався упевнено і поки майстерно вів роль.

Я чекав, який хід він зробить далі.

Раптом вставши і прямо подивившись мені в обличчя, сказав:

- Дорогий пан Радо, а я до вас з однією серйозною справою. - В очах Рамо вже не світилася ласкава усмішка, вони були напружені і гострозорі. - Упевнений, ця справа важлива і для вас.

І він довірчо тихо став розказувати мені про радянських розвідників, арештованих в Парижі, про якусь людину, їх керівника, про свою допомогу цим людям, внаслідок чого він вимушений ховатися від агентів гестапо. Тепер він має в своєму розпорядженні радіопередавач, у нього мовби є важливі відомості, які він хотів би передати до Москви, але немає шифру. Сказав, що встановив контакт з американським генеральним консулом в Женеві і може звести мене з ним, якщо мені потрібна яка-небудь допомога» (24, с. 241).

Таким чином Ш.Радо, який добре знав методи роботи гестапо, був підготовлений до можливих підходів з провокаційними пропозиціями. При бесіді зробив вірні висновки, вибрав лінію поведінки, яка не дала можливості отримати компрометуючих матеріалів. Але деякі розвідники, таки були викриті агентами-провокаторами. «Біля наших співробітників як і раніше продовжували крутитися підозрілі типи. З'явилися, зокрема, якісь Нетанов і Бєлов, що видавали себе за радянських розвідників.

Те, як поводилися ці двоє, явно видавало їх провокаційні наміри. Мої колеги повідомили, що Бєлов прибув з Франції і жив в Женеві за паспортом, який видали йому американці. Він видавав себе за полковника Червоної Армії, Героя Радянського Союзу і всюди афішував, що є нібито керівником російської розвідки в Швейцарії. За його словами, зв'язок з Москвою він підтримує через англійців. Різним людям Бєлов представлявся під різними вигаданими іменами.

Це була груба робота, розрахована хіба що на простачків. І такий, на жаль, знайшовся. Бєлову вдалося піймати в свою сітку Маріуса. Як не дивно, той довірився провокатору, прийнявши його за керівника радянської розвідки в Швейцарії, і, більш того, став виконувати його вказівки» (24, с. 244).

Цікавим та показовим є епізод про використання методу експерименту. «У квітні 1938 року резидент НКВС у Фінляндії Рибкін був викликаний до Кремля , де Сталін та інші члени Політбюро доручили йому цілком таємне завдання... Він отримав директиву неофіційно запропонувати фінському урядові угоду, приховано від радянського посла.

Рибкін під час бесіди в Кремлі виразив сумніви, що фіни, які тоді ворожо відносились до східного сусіда, погодяться на підписання такої угоди, але Сталін підкреслив , що це зондаж, саме тому пропозиції повинні бути зроблені усно, без участі в переговорах нашого повпреда, тобто неофіційно. Рибкін зробив усе, як було вказано, але пропозицію було відхилено. Однак вона ініціювала розкол у фінському керівництві, який ми пізніше використали, підписавши сепаратний мир з Фінляндією у 1944 році...(22, с.143).

Цей епізод підкреслює, що грамотно проведений частковий експеримент, дає через деякий час загальний позитивний результат у важливих питаннях.
3.6. Роль приладів у науковому пізнанні

Спостереження й експеримент здійснюють дослідники (у тому числі контррозвідники) головним чином за допомогою органів почуттів. Однак можливості органів почуттів обмежені. Так, неозброєне око здатне бачити предмет розміром не менш однієї сорокової частки міліметра.



Обмеженість органів почуттів дозволяють подолати прилади. Це апаратура для проведення спостережень, вимірів, реєстрації, а також обчислювальні пристрої. Особливо велика роль обчислювальної (комп'ютерної) техніки, що у величезному ступені розширює інтелектуальні можливості людини, звільняючи її від одноманітних, стомлюючих, операцій, що займають масу часу (пошук, облік потрібних даних і т.п.).

У контррозвідувальній діяльності прилади, технічні засоби, обчислювальна техніка надзвичайно широко поширені й ефективно використовуються. Так, В.М. Заплатинський пише, що промисловий шпіонаж активно використовує різноманітні технічні засоби:



  1. спеціальна звукозаписуюча апаратура;

  2. прилади для зняття інформації з телефонних ліній зв'язку;

  3. міні-радіозакладки;

  4. апаратура для зняття інформації з вікон за допомогою лазерних випромінювачів;

  5. навідні мікрофони;

  6. спеціальні системи спостереження і передача відеозображення;

  7. спеціальна фотоапаратура;

  8. прилади спостереження;

  9. прилади нічного бачення;

  10. апаратура для виявлення радіоактивного та іншого випромінювання тощо (див. Заплатинський В.М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу. Навч. посібн. для вузів. – К.: 2000. – 141 с.).

4. Використання загальнонаукових теоретичних методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності

В гносеологічному відношенні застосування емпіричних методів пізнання, таких як спостереження, експеримент, опитування та інші, спирається, головним чином , на органи відчуття. Ці методи дають матеріал для подальшого наукового дослідження і їх використовують спільно з теоретичними методами пізнання. Теоретичне пізнання - це процедура одержання опосередкованого знання користуючись поняттями, судженнями, умовиводами із інформації одержаної емпіричними методами.

Ці методи активно використовуються в інформаційно-аналітичній діяльності, при обробці відомостей політичного, економічного, наукового характеру для прийняття рішень, підготовки різних документів і подання кінцевої інформаційної продукції відповідним споживачам.

Цей процес можна прослідкувати на прикладах діяльності відомих розвідників. Їх роботу можливо поділити на умовні фази: одержання інформації із різних джерел, групування та узагальнення відомостей, перетворення даних в інформацію. На кожній стадії інформаційної діяльності потрібні не тільки знання розвід. відомостей, але й вміння використовувати різні методи, щоб досягти поставленої мети.

До теоретичних методів можна віднести: аналіз, індукцію, дедукцію, моделювання у різних формах, аналогію, формалізацію. Добре володів цими методами і використовував в розвідувальній діяльності Ріхард Зорге. Він мав здібності знаходити взаємозв`язки у світовій політиці, розкривати сутність явищ в їх безмежному русі та розвитку, вмів дати оцінку не тільки минулим подіям, але і зробити вірні прогнози на майбутнє. Таким чином група «Рамзай» мала можливість «більш точно і вірно охарактеризувати ту або іншу ситуацію, ніж це робили фашистський уряд і кабінет японського імператора, хоча останні мали в своєму розпорядженні незрівнянно великий обсяг інформації і велику кількість її джерел. Це підтверджує і японський історик Акіра Фудзівара: «Вирішальне значення для цього (мається на увазі точність прогнозів групи «Рамзай») мало прекрасне знання її членами політичного життя Японії і їх здатність з наукових позицій аналізувати тенденції розвитку міжнародного стану. Сам Зорге з гордістю говорив про «спостережливість і здатність аналізувати, що були властиві йому як марксисту».

Колосальну діяльність Зорге можливо відобразити наступною схемою.







Р



Перевірка

відбір

Аналіз


прогнозування

Схема 1.
Високу оцінку діяльності групи «Рамзай» дав А.Даллес: «До середини 1941 року шпигунська мережа Зорге надала Сталіну вагомі докази - і в цьому була її головна заслуга, - що у японців в той період не було агресивних планів проти Радянського Союзу. Для Сталіна ця інформація була рівноцінна декільком додатковим дивізіям, і він визнав себе боржником Зорге, але нічого не зробив, щоб допомогти йому, коли той був схоплений. Отримавши дані, здобуті Зорге, Сталін міг залишити свої далекосхідні тили майже без прикриття, оскільки мав всі підстави вважати, що йому не прийдеться воювати на два фронти» (6, с. 121).

Ця оцінка є дійсним визнанням тієї роботи, яку провів Р.Зорге. Питання, які він вирішував, були складні для будь якої розвідувальної організації. Але Зорге зумів організувати збір необхідної інформації, аналізуючи яку він видавав потрібні прогнози радянському уряду.

«Струмочки найрізноманітнішої інформації - донесення, факти, повідомлення, копії документів, начерки топографічних карт, переклади - стікалися до розвідників Зорге і, зрештою, до нього особисто, звідусіль - з кварталів токійської бідноти, від сільських батраків і сільськогосподарських робітників, з казарм і портових кабачків, з ательє мод і приймалень, з овочевих лавок і урядових установ, з штабів і навіть з самого дна суспільства, від тих, кого експлуататорська система принизила до проституції. Весь цей величезний матеріал доводилося сортувати, упорядковувати, перевіряти, порівнювати і аналізувати; краще за доктора Зорге цю роботу в розвідгрупі не зміг би зробити ніхто. За допомогою своїх бойових соратників доктор Зорге постійно одержував найсвіжішу інформацію з 1-го і 2-го округів військово-морського флоту. Ріхард Зорге міг одержувати змістовну інформацію про японські партії і їх внутрішні проблеми головним чином за допомогою свого вірного соратника доктора Одзакі. Навіть Генріх Георг Штамер, останній нацистський посол в Японії, який ще до вступу на посаду часто бував в Токіо, познайомився там з Ріхардом Зорге і належав до числа його політичних супротивників, вимушений був в своїх мемуарах визнати: «Зорге був людиною значних здібностей і найбільшого самовладання. Зорге відмінно знав Азію, був одним з не багатьох фахівців з соціальної структури Японії і Китаю і, особливо, з проблем земельної реформи в цих країнах» (16, с.193).

Добрий приклад наукового аналітичного підходу дає наступний епізод із книги Макса Ронге. «... За нашими підрахунками, із 5 мільйонів навчених солдат, яких Росія мала на початок війни, 3 мільйони пішло на формування частин польової армії й воєнно-морського флоту, 800 тисяч на ополчення. Таким чином , для поповнення втрат залишилось 1200 тисяч, й, крім того, в наприкінці лютого 1915 року мав бути проведений призов новобранців (470 тис.) й ополченців 1-го розряду, що не мали пільг щодо освіти. В червні повинно було прибути на фронт близько 1-го мільйону чоловік. Величезна Росія мала в своєму розпорядженні 9 мільйонів військовозобов`язаних, так що в кінці першого року війни не могло бути й мови про вичерпання її військової могутності. Розвідувальне бюро підвело підсумки стану і зробило висновок, що Росія поки що несхильна до сепаратного миру. Для цього був необхідним повний воєнний розгром, який не дозволив би більш розраховувати на союзників...» (19, с.111).

Мемуари Юрія Модіна «Долі розвідників» також насичені конкретними прикладами використання наукових методів пізнання в діяльності офіцерів спецслужб. «..Матеріали на мікроплівках чи конспекти говорили мені тепер багато про що. Я вже міг точно сказати, наш агент говорить неправду, коли хоче уникнути відповідальності або приписати собі заслугу щодо вербовки нового агента. В Південній Африці, наприклад, у нас був дуже старанний, навіть надзвичайно активний агент, що невпинно вербував новачків. Він осипав нас, як з рогу достатку, інформацією, цілком марною, наприклад, про відносини між чорношкірими й африканерами або різними племенами...» (28, с.44).

Викликає увагу застосування аналітичних методів у справі підбору агентури.

«... Ми розробили досить дієву процедуру. Всі наші тридцять з лишнім агентів в Лондоні отримали вказівку добувати інформацію по одному визначеному питанню. Вони розробляли його як могли, а потім цей матеріал піддавався аналізу. Порівнюючи внесок кожного агента в справу, ми змогли провести їх класифікацію. З загальної кількості ми виділили п`ять найбільш здібних. І в дійсності, вони швидко проявили себе як самі цінні агенти.

Матеріали, які надсилала решта - двадцять п`ять агентів, в порівнянні зі згаданими вище п`ятьма, майже не складали собою ніякого інтересу» (28, с. 47).
4.1. Аналіз і синтез

Усякий предмет є сукупністю (системою) різних компонентів, рис, сторін, які знаходяться у стійкій взаємодії. Як розібратися в цьому складному переплетенні внутрішніх взаємозв'язків предмета, щоб розкрити його сутність? Подібне питання постійно встає перед суб'єктами розвідувальної і контррозвідувальної діяльності. Важливу роль у дослідженні будь-яких систем грає аналіз.



Аналіз (з грець. - розкладання, розчленовування) — це розчленовування предмета на утворюючі його елементи (сторони), з метою розуміння їхнього місця в системі, виділення серед них найбільш істотних (головних). Інакше кажучи, це «розбирання» даного конкретного чи предмета явища на окремі частини. Аналіз може бути предметним (як правило, у дослідженні неорганічної природи), або логічним, уявним (найбільше широко застосовуваним для дослідження соціальних явищ). Аналіз - метод умовного поділу вивчаємого предмету на певні елементи з метою кращого пізнання окремих частин, структур предмета, явища і його внутрішніх зв`язків. Аналіз одна з найбільш поширених операцій в розвідці. Процес аналізу дозволяє абстрагуватись від зайвих фактів і тим самим створити ідеальні умови для пізнання питання.

На відміну від аналізу синтез (з грець. - з'єднання) є матеріальним чи уявним об'єднанням частин (сторін) предмета, що дозволяє розкрити внутрішні необхідні зв'язки між ними, а тим самим закономірності, що властиві предмету. Аналіз і синтез єдині, оскільки єдиний предмет і його компоненти, сторони. Вони взаємодіючі моменти єдиного аналітико-синтетичного способу наукового пізнання.

Мислення складається, як із поділу предметів на складові частини, так і в їх об`єднанні в єдине ціле. Процес мисленого співвідношення виділених елементів і відтворення єдиного цілого на основі пізнаних частин, зв`язків і відношень - носить назву -синтез. Аналіз і синтез тісно пов`язані один з одним.

Щоб вирішити глобальну проблему, розвідник умовно ділить її на частини, які менші за обсягом, і легші за виконанням. Вирішивши кожну з частин окремо, оперативний працівник відтворює цілісну картину на основі отриманих матеріалів. Таким чином прикладом аналізу може бути будь який план, який складається в розвідці, а інформаційно-аналітичні документи є тісне сплетіння методів аналізу та синтезу.

У структурі будь-якої розвідувальної чи контррозвідувальної служби є інформаційно-аналітичні підрозділи, головними завданням яких є виконання інформаційно-аналітичної роботи (ІАР). ІАР має три головних елементи:

1. збір та пошук інформації (головний, найважчий і визначальний);

2. облік, попереднє вивчення, інформаційно-аналітична обробка, формулювання висновків,

3. підготовка інформаційних (інформаційно-аналітичних) документів.

Як робота з добування потрібної інформації, так і робота з її обробки завжди припускає використання методів аналізу і синтезу.

Щоб спрогнозувати розвиток подій Р.Зорге користувався багаточисельними джерелами. «Сьогодні викликає здивування та точність, з якою развідгрупа «Рамзай» склала повну картину темпів розвитку, об'єму, розміщення і виробничих потужностей японської військової промисловості. Коли японські поліцейські в жовтні 1941 року увірвалися в квартиру Зорге і конфіскували всі зібрані їм за вісім років робочі матеріали - їх було так багато, що японцям довелося вивозити їх в декілька прийомів, - серед них виявилися і картотека, зміст якої міг викликати заздрість у деякого інституту дослідження економіки. Сотні дрібно списаних карток були головним результатом виконаної ним колосально дослідницької роботи. Джерелами більшості даних послужили довідники, звіти фірм і акціонерних товариств, статистичні щорічники, дослідницькі записки, японська і зарубіжна преса».

Узагальнюючи отримані матеріали Р.Зорге доповідав радянському уряду якісну і дуже важливу інформацію: «Туманним ранком 29 липня 1938 року частини японської Квантунської армії після проведення розвідки боєм вторгнулися на територію СРСР і захопили дві важливі висоти. В запеклих боях з обох боків брали участь піхотні і артилерійські війська, танки, винищувальна і бомбардувальна авіація. Війська японських агресорів зустріли наполегливий опір радянських частин, що посилювався з кожним днем. Тим часом доктор Зорге сповістив Центр про те, що оборонна потужність Червоної Армії приголомшила японський уряд, що будував плани на основі невірних аналізів свого генералітету і що воно вважає стратегічно за неможливе для Японії припуститися переростання прикордонного конфлікту, що розширяється, у війну проти СРСР. Згодом це підтвердили історики. Проте, виходячи з інформації, отриманої від Одзакі, який тепер став урядовим радником, і від Міяги, який ... робив все, щоб отримати максимум відомостей про передислокацію військ, Зорге міг завірити московський центр, що ні уряд, ні японська армія більш не мають наміру розширювати конфлікт до початку війни» (16, с.159).

Наскільки важливі загальнонаукові методи для розвідувальної діяльності вказує перший керівник ЦРУ США Аллен Даллес у своїй книзі «Мистецтво розвідки»: «Відкрита інформація - зерно для розвідувального млина. Інформація поступає удосталь, але потрібно немало досвідчених працівників, щоб проаналізувати її, тобто, перевернувши тонни руди, знайти крупицю золота. Так, восени 1961 року ми за декілька годин були попереджені про намір СРСР відновити атомні випробування. Відомо про це стало з туманно сформульованого повідомлення, переданого московським радіо для публікації в провінційній радянській газеті. Молода співробітниця на віддаленому посту радіоконтролю піймала це повідомлення, правильно його оцінила і негайно передала до Вашингтона. Завдяки пильності і розумінню своїх задач вона зуміла виділити з потоків убивчої багатослівності, які їй доводитися щодня прослуховувати, дійсно важливе повідомлення» (6, с.84).

Особливу увагу привертають до себе мемуари П.Судоплатова, оскільки вони є дуже послідовним та цікавим твором. Ось декілька досить цікавих та характерних епізодів: «.. В 1938 році Центр був дуже роздратований утечею нашого резидента в Іспанії Орлова. Незабаром ми взнали, що він утік, боячись арешту. Однак Ейтикон (новий резидент в Іспанії) запропонував, не дивлячись на зраду Орлова, продовжувати контакти з членами кембріджської групи, оскільки Орлов, проживаючи в США не міг видати своїх зв`язків із цими людьми без ризику потрапити під судове переслідування. В 1934-1935 роках Орлов жив в Англії по фальшивому американському паспорту, тому якби американська контррозвідка перевірила кембріджську групу, то Орлов міг би не отримати американського громадянства й був би депортований із США. Більш того, відкрилися б небажані для нього факти: терористичні операції під його керівництвом та з його участю проти троцькістів і агентів НКВС ...» (22, с. 61-62).

З цього епізоду добре видно, що проведений розвідником усебічний та глибокий аналіз дозволив зберегти важливий канал інформації.

В своїй книзі П.Судоплатов також вказує на те, що невірне використання наукових методів аналізу (або взагалі їх не використання) в інформаційно-аналітичній діяльності може мати катастрофічні наслідки. «...Позиція Сталіна, який спокійно очікував вторгнення замість того щоб вчасно підняти війська по тривозі, часто називається однією з причин тих поразок та важких втрат, яких зазнала Червона Армія в 1941 році. Узагалі кажучи, я згоден, що керівництво країни не змогло правильно оцінити інформацію, отриману з розвідувальних каналів...» (22, с. 175).

«Розвідка НКВС повідомляла про загрозу війни з листопада 1940 року. До цього часу Журавльов та Зоя Рибкіна завели літерну справу під оперативною назвою «Затея», де збирались найбільш важливі повідомлення про німецьку воєнну загрозу. В цій папці знаходились досить тривожні документи, які турбували радянське керівництво, оскільки вони ставили під сумнів щирість пропозицій щодо розподілу світу між Німеччиною, Радянським Союзом, Італією і Японією, зроблених Гітлером Молотову в листопаді 1940 року в Берліні.

Хоча отримані розвіддані викривали наміри Гітлера напасти на Радянський Союз, однак багато повідомлень суперечили одне одному. В них були відсутніми оцінки німецького військового потенціалу: танкових з`єднань і авіації, розташованих на наших кордонах та здатних прорвати лінію оборони частин Червоної Армії. Ніхто в службі держбезпеки серйозно не вивчав реальне співвідношення сил на радянсько-германському кордоні. Саме тому сила гітлерівського удару багато в чому була несподіваною для наших воєначальників, включаючи маршала Жукова, який був у той час начальником Генштабу. У своїх мемуарах він визнає, що не уявляв собі противника, здатного на такого роду широкомасштабні наступальні операції, із танковими з`єднаннями, діючими одночасно в декількох напрямках.

В розвідданих була упущена якісна оцінка німецької тактики «бліцкригу». З німецьких воєнно-стратегічних ігор ми знали, що довготривала війна потребує додаткових економічних ресурсів, і вважали, що якщо війна все ж почнеться, то німці перш за все спробують захопити Україну і багаті сировинними ресурсами райони для поповнення продовольчих запасів. Це була велика помилка: військова розвідка і НКВС не змогли правильно інформувати Генштаб про те, що цілями німецької армії в Польщі й Франції було не захоплення земель, а злам та знищення бойової могутності противника (22, с. 175-176).

З вищенаведеного епізоду добре видно, що якби була проведена глибока та систематична аналітична робота, якби був використаний метод синтезу і з окремих даних була складена загальна картина, то політичне й воєнне керівництво Радянського Союзу змогли б уникнути катастрофічних помилок початкового етапу війни. П.Судоплатов дає деякі пояснення щодо прорахунків в інформаційній діяльності радянської розвідки.

«...Великим недоліком нашої розвідувальної роботи була слабка постановка аналізу інформації, яка надходила агентурним шляхом. Переконливим доказом такого висновку може служити те, що тільки в ході війни і в Розвідупрі, і в НКВС були створені в системі розвідуправлінь відділи з постійної оцінки та обробки розвідувальної інформації, яка надходила від закордонних джерел....» (22, с. 197).

Цікавою була аналітична робота, яку проводила радянська розвідка в процесі створення радянської атомної зброї. Роль розвідки була визначною в цьому процесі, а проведення грамотного аналізу займало вирішальне місце, оскільки відомості, дані надходили із широкого кола джерел і всім їм необхідно було дати вірну оцінку.

«... начальник відділення науково-технічної розвідки НКВС Квасников направив орієнтировку резидентам у Скандинавії, Німеччині, Англії і США, зобов`язавши їх збирати всю інформацію щодо розробки «зверхзброї» - уранової бомби...».

«... Хейфець (резидент у Сан-Франциско) і наш оперативний працівник Семенов повідомляли, що американські урядовці мають намір залучити видатних вчених, в тому числі лауреатів Нобелевської премії, до розробок особливо таємної проблеми, й на ці цілі уряд виділяє двадцять процентів від загальної суми витрат на воєнно-технічні дослідження... Рішення американців виділити такі значні суми на атомний проект в цей небезпечний для союзників період війни впевнило нас у тому, що він має життєво важливе значення й може бути фактично виконаний...» (22 с. 280-281).

Саме комплексний підхід до розвідувальної інформації, що поступає, глибокий аналіз самих незначних деталей дозволяли розвідці якісно та ефективно відпрацьовувати інформаційно-аналітичні документи: «...У березні 1945 року ми направили на ім`я Берії узагальнену доповідь щодо успішного розвитку робіт в США з створення атомної бомби. В цій доповіді детально описувались американські центри, зокрема, лабораторія в Лос-Аламосі, заводи в Ок-Ріджі, давалась ретельна характеристика діяльності американської фірми «Келекс», дочірньої компанії «Келлок» у Нью-Йорці, відмічались роботи щодо атомної бомби, які проводились найбільшими фірмами США «Джоунс контрактик». «Дюпон», «Юніон карбайт», «Кемікс компані» та іншими.

В доповіді вказувалось, що американський уряд витратив 2 мільярди доларів на розробку й виробництво атомної зброї, і що в загальній кількості в проекті зайнято більше ста тридцяти тисяч чоловік.

Крім того, агентура повідомляла про суворо обмежене коло осіб, яким було відомо призначення виконуваних робіт; про допуск до таких відомостей державних чиновників тільки з особистого дозволу президента США; про створення в рамках проекту власної контррозвідки, поліції та інших служб; про вилучення з бібліотеки США всіх раніше відкритих публікацій щодо досліджень в області атомної енергії; про заміну дійсних прізвищ вчених та спеціалістів, що мали безпосереднє відношення до робіт в таких атомних центрах, як Лос-Аламос, Ок-Рідж, Хенфорд, псевдонімами; про фізичну охорону відповідальних осіб, а також про інші подібні заходи.

У квітні 1945 року Курчатов отримав від нас дуже цінний матеріал щодо характеристик ядерного вибухового пристрою, методу активації атомної бомби й електромагнітному методу розділення ізотопів урану. Цей матеріал був настільки важливим, що вже на наступний день органи розвідки отримали його оцінку.

Курчатов направив Сталіну доповідь, побудовану на основі розвідданих, щодо перспектив використання атомної енергії й необхідності проведення широких заходів з створення атомної бомби...» (22, с. 316-317).

Цікавим є використання Британською розвідкою методу синтезу при роботі з викритими німецькими шпигунами. «...Відправлених до Лондона шпигунів з пристрастю допитували, їх свідчення записували на плівку, а потім її аналізували спеціалісти ї порівнювали з відомостями, отриманими з інших джерел. В решті решт, складалась узагальнююча доповідь, яка надходила на робочий стіл міністра оборони. Блант швидко завоював репутацію природженого аналітика: інтуїція, чутливість художника разом з точністю математика зробили його дуже цінним спеціалістом...» (28, с.130).

Добре зарекомендували себе методи синтезу й індукції в наступному випадку. «...Айлік (дружина Філбі) мала доступ до архівів, і Філбі, скориставшись цим, читав справи, заведені на англійських агентів, які діяли в різних куточках світу. Складаючи на них списки, він присилав їх на Лубянку. Відомості ці були для нас надзвичайно важливими, тому Філбі цінували та поважали в нашому закладі.

Я повинен відмітити, що в списках, які надсилав Філбі, імен як таких не було. Кожний агент визначався по п`яти шифрам, які приховували назву країни, де він працював, і по його особистому номеру. Здогадатись відразу, хто були ці люди не було можливим. Повільно й наполегливо розшифровували ми їхні імена. Допомагали нам й деякі додаткові дані, отримані паралельно з п`ятьма шифрами або знаками. Вказування посади, яку займає агент, назви міст та місць, які вони відвідували, біографічні дані - все це давало можливість нашим експертам точно ідентифікувати їх імена...” (28, с. 78-79).
4.2. Системний аналіз

Одним з важливих методів добування нової інформації в процесі проведення цілеспрямованої інформаційно-аналітичної діяльності, створення прогнозів різного ступеню узагальнення, формування, постає завдання - здійснення пошуку внутрішніх мотивів і законів, що визначають перспективи саморозвитку таких складних феноменів як економіка, внутрішня і зовнішня політика, військова справа тощо, виступає системний аналіз. Він базується на положеннях діалектики як всезагального методу пізнання і виступає як своєрідна ланка, що забезпечує зв’язок і взаємодію між діалектичним методом і іншими загальнонауковими і спеціальними методами пізнання.

Сама можливість системного підходу до пізнання конкретних об’єктів обумовлена всезагальним зв’язком явищ, діалектикою форми і змісту, частини і цілого, системи і елементів. Системний метод немов би трансформує стосовно до конкретних умов діалектичну вимогу всебічного розгляду явищ з врахуванням того, що кожне з них являє єдине спільне, яке складається з взаємозв’язаних частин, що взаємодіють з іншими явищами, з усією об’єктивною реальністю.

Сутність системного аналізу розкривається перш за все в певному розумінні самого об’єкту дослідження, а саме:

1. будь-який об’єкт можна розглядати як цілісну систему і разом з тим підсистему іншої, ще більш ширшої системи;

2. будь-яка система складається з елементів; їх властивості взаємно обумовлені, але система має і свої особливі, загальносистемні властивості;

3. між елементами існують різноманітні зв’язки; особливе значення мають так звані системостворюючі зв’язки;

4. сукупність усіх зв’язків утворює структуру, організацію системи з відносинами субординації і координації її частин;

5. кожний елемент системи і вся вона цілком певним чином діють, здійснюють певні конкретні функції;

6. кожний елемент системи і вся вона здатні до розвитку і здійснюють саморозвиток або створююються й удосконалюються людиною.

Існує багато підходів до визначення змісту і спрямованості системного аналізу. Але можна погодитися з найбільш поширеною концепцією про те, що системний аналіз являє собою сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень з складних питань політичного, воєнного, соціального, економічного, наукового і технічного характеру. В процесі застосування він спирається на системний підхід, на ряд математичних дисциплін і сучаних методів управління. Основною процедурою системного аналізу є побудова узагальненої моделі, яка відображає взаємозв’язки реальної ситуації. Технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини й інформаційні системи.

Об’єкти, з якими має справу аналітик, дослідник, являють, як правило, складні системи, які знаходяться в різноманітних відносинах і ншими об’єктами, з оточенням. Це системи озброєнь, системи типу “людина-техніка”, системи військових структур, системи управління державою, різними галузями промисловості, систему управління військами, технікою тощо. Принципи системного аналізу дозволяють усвідомлено і цілеспрямовано їх вивчати з метою або їх розвитку і удосконалення, або при конкретних умовах, пов’язаних з загрозою державній безпеці, виконанню воєнних планів та завдань руйнації і припиненню існування.

Системний аналіз передбачає не тільки своєрідний погляд на об’єкт дослідження. Він висуває певні вимоги і до процесу дослідження, вивчення процесів, характерних для системи, хаарктеризує її логіку, послідовність дії.

Головна ідея системного аналізу полягає в наступному: неможливо ні правильно зрозуміти, ні правильно спроектувати, ні ефективно паралізувати роботу системи, якщо не врахувати її місця і ролі в більш ширшій системі, якщо не розглянути її одночасно з різних точок зору. Так, наприклад, неможливо оцінити ефективність воєнно-політичної структури держави, не розглядаючи систему комплектування збройних сил, підготовки офіцерських кадрів, можливості ВТК, наукових, технічних, фінансових й інших можливостей держави.

Для всебічного аналізу вказаних факторів необхідний системний аналіз, який включає в себе наступні дії:

1. постановку проблеми, визначення завдань; при цьому обов’язково визначається призначення системи, мета, досягнення якої вона повинна забезпечити, її місце і роль в інших системах;

2. побудову ряду ідеальних і предметних моделей, в яких відображаються можливі варіанти систем, їх вузли, елементи, зв’язки з іншими системами, фактори, що впливають на них;

3. теоретичний аналіз і практичне випробування моделей, в ході яких варіанти порівнюються один з одним за заданим критерієм з врахуванням витрат на проведення роботи;

4. синтез, узагальнення одержаних результатів, формування цілісної теорії системи, що аналізується, або опрацювання рекомендацій про створення найбільш ефективного її варіанту.

Слід додати, що системний аналіз висуває певні вимоги до засобів дослідження. Його завдання, як правило, виходять за межі можливостей однієї, наприклад, воєнної науки. Для їх рішення необхідний комплексний підхід, об’єднання зусиль воєнної науки з можливостями інших наук. В таких умовах не один будь-який універсальний прийом, а вся сущність філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів повинна стати знаряддям системного аналізу.

Умови, в яких працюють фахівці, визначаються обмеженістю часу на підготовку та укладання аналітичних документів. Отже, аналітику потрібно отримати найкращу відповідь при певних обмеженнях часу і вхідних даних. Американські експерти так оцінюють роботу аналітиків: "Робота аналітика - це: діяти без свідків; робити пропозиції; враховувати думку інших; оцінювати альтернативні сценарії; прогнозувати напрямки і результати; відповідати політикам; оцінювати зацікавленість власної сторони (тобто державні інтереси), бути об'єктивним (давати свій аналіз без політичної забарвленості).
4.3. Індукція і дедукція

Індукція (з латин. наведення) — це процес руху думки від одиничних явищ до загальних висновків, кошт одержання загального знання зі знання про окремі аспекти (предметах, явищах).

Індукція дозволяє одержувати нове знання завдяки тому, що раніше отримані знання з її допомогою поширюється на коло нових, ще не вивчених предметів. Однак, поширюючи знання про один клас предметів на іншій, більш широкий, вона в основному не змінює самого змісту понять, що свідчить про неповноту (обмеженості) індукції. Виникає необхідність доповнення її іншими прийомами дослідження, такими, як аналіз, синтез, узагальнення і т.д.



Дедукція (з латин. виведення) — це процес руху думки від загального до одиничного. Якщо мається знання про весь клас предметів у цілому, то саме дедукція дозволяє поширити це знання на будь-який предмет даного класу. Дедукція використовується як спосіб побудови теорій.

Широко відомий літературний приклад використання дедуктивного методу — діяльність персонажа численних добутків письменника Артура Конан-Дойла — сищика Шерлока Холмса.

Інший приклад — улюблене «мораль» видного контррозвідника Івана Олексійовича Маркелова: «Шукайте агента (тобто одиничне) за почерком розвідки (тобто загальне) — він незмінний, тому і підводить».

Подібно аналізу і синтезу, індукція і дедукція взаємозалежні. Дійсно, щоб одержати знання об загальному, необхідні знать одиничне, і навпаки.

Застосування індукції і дедукції у контррозвідувальній діяльності дає можливість пізнати дії супротивника в єдності одиничного і загального.

Метод індукції і дедукції, як і інші методи наукового пізнання використовуються в інформаційно-аналітичній діяльності. Метод індукції пов`язаний з рухом думки від часткового до загального, від окремих фактів до загальних причин. Цей метод потребує співвідношення різних явищ і встановлення їх спільних і відмінних рис. Метод дедукції - послідовний вивід теоретичних положень з інших, які вже були відомі. Тобто це рух думки від загального до часткового. Прикладом використання цих методів можуть бути порівняння ситуації, яка склалась у розвідувальній країні з подібними явищами, які вже відбувались раніше, і використовуючи метод аналогії прогнозування розвитку обстановки.

Тільки розвідник, який добре володіє методами наукового пізнання, має можливості дати правильну оцінку подіям при чому: «Розвідувальний аналіз повинен проводитися по всіх країнах, де можуть виявитися зачіпленими наші інтереси - пише А.Даллес, - і в специфічних галузях, що особливо цікавлять розвідку, таких як досягнення Совєтів в галузі ядерної фізики, балістики, аеродинаміки, дослідження космосу, а також в галузі промисловості, сільського господарства і транспорту. Все це зовсім не просто автоматизація, підшивання і зберігання документів, але і уміння натискувати «потрібну кнопку» щоб отримати правильну відповідь. Тільки терплячий аналітик зіставляє факти, роздумує над ними, перевіряє різні гіпотези і робить висновки. Для вирішення цих задач йому потрібні солідна підготовка, уява і оригінальність мислення копіткого ученого» (6, с.155).

Так, за допомогою індукції робляться глобальні висновки, з матеріалу, який за масштабами набагато вужчий: «Хмарка на небі буває величиною з кулак, але вона може провіщати бурю. Обов'язок розвідки полягає в тому, щоб оголосити тривогу до того, як ситуація набере кризовий характер».

Методи наукового пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція використовуються в аналітичній діяльності в діалектичній єдності. Не можливо виділити окремо який-небудь метод. Чим більше джерел інформації і методів, які використовувались при її обробці, тим достовірніша інформація буде отримана.

Керівництво розвідки використовує методи для оцінки своєї діяльності: «Коли відбувається якась важлива подія, що зачіпає нашу безпеку і вимагає ухвалення політичних рішень і заходів, розвідка звичайно проводить аналіз постфактум, щоб встановити, наскільки ефективно використовувалася наявна інформація і наскільки своєчасно був отриманий сигнал. Наприклад, революція в Іраку в 1958 році або зведення Берлінської стіни 13 серпня 1961 року зажадали такого аналізу, оскільки ці події не були чітко передбачені розвідкою. Мета аналізу полягає в тому, щоб отримати уявлення про ступінь уважності і готовності розвідки до виконання поставлених задач. Якщо мала місце невдача в справі попереднього попередження або в області використання наявної розвідувальної інформації, встановлюються її причини і робиться все, щоб знайти можливість усунути виявлені недоліки.

Обробка розвідувальної інформації, що поступає, ведеться по трьох основних лініях. По-перше, щоденна і щогодинна обробка поточної розвідувальної інформації. По-друге, вивчення всієї наявної інформації по проблемах, що представляють інтерес для наших керівних діячів, що творять політику. Цю інформацію можна назвати «основоположною розвідувальною інформацією». Наприклад, одна група аналітиків може займатися обробкою повідомлень про радянську економіку; інша про сільське господарство; третя - про металургію і випуск засобів виробництва; четверта - про розвиток літакобудування і ракетобудування. По-третє, ведеться підготовка розвідувальних оцінок, що будуть описані нижче... (6, с.155).

Дуже характерно та яскраво змальовано використання індуктивного методу в роботі служби безпеки ОУН у Львові. «...ОУН діяла у Львові досить активно й мала у своєму розпорядженні значні сили. Служба контррозвідки українських націоналістів зуміла досить швидко вислідити деякі явочні квартири у Львові. Метод їхньої роботи був надто простим; вони починали стежити біля будинку, де розташовувався НКВС, та супроводжували кожного, хто виходив звідти в цивільному та ... в чоботах, що видавало в ньому військового: українські чекісти, ховаючи під пальто форму, забували таку «дрібницю», як взуття. Вони не врахували, що на Західній Україні таке взуття носили тільки військові...» (22, с. 158).

Цей трохи комічний приклад, насправді має важливий зміст. Він показує, як звернувши увагу на дрібну, часткову деталь, спеціалісти змогли зробити важливі загальні висновки, що й призвело до провалів в оперативній роботі.

Індуктивний метод був також широко використаний начальником розвідувального бюро австрійського генерального штабу Максом Ронге.«... Важливим джерелом для оцінки на фронті були військовополонені. .До кінця вересня в цій області робились тільки перші кроки. В цьому відношенні росіяни мали великі успіхи і їм вдавалось отримати від наших військовополонених досить цінний матеріал. Дещо цінне вдалось нам отримати при обшуку вбитих та поранених. Так, з паперів, знайдених на вбитому полковнику Вітковському, нам вдалось взнати, що між Віслою та Бугом знаходяться 4-а й 5-а російські армії. Взяті німцями у вбитого російського генерала документи про перевезення підтвердили вже відомий нам факт стягування трьох сибірських корпусів до європейського театру воєнних дій, в напрямку Варшави ...» (19, с. 81).


4.4. Метод моделювання

Предмети і процеси всілякого порядку бувають у деяких відносинах подібними, аналогічними. Аналогічні, наприклад, географічна карта і місцевість, що вона зображує, фотографія предмета і сам це предмет.

Наявність подібності різних предметів дозволяє моделювати, тобто відтворювати один предмет (систему) за допомогою іншого, у чомусь аналогічного йому. Спосіб пізнання, що дозволяє за допомогою однієї системи (як правило, штучною, створеною людиною) відтворити іншу більш складну систему, що є об'єктом дослідження, називається науковим моделюванням, система ж, що відтворює об'єкт дослідження — її моделлю.

Модель є спрощене відтворення оригіналу, однак це спрощення не повинне бути довільним, надмірним, оскільки тоді губиться подібність моделі з оригіналом і вона не дає про оригінал власне кажучи ніякого знання.

Маються два класи моделей. Перший клас — матеріальні, тобто ті, що являють собою речовинне відтворення досліджуваного об'єкта (наприклад, електронні моделі нервової системи людини); другий клас — моделі ідеальні. Вони являють собою сукупність розумових елементів — математичних і інших формул, рівнянь, логічних символів, різного роду знаків і т.д.

Пізнавальні властивості моделювання визначаються тим, що вони займають проміжне місце між логічними й емпіричними методами, виступають як сполучну ланку між теорією і практикою, між почуттєвим і логічним пізнанням.

Модельне зображення явищ і процесів контррозвідувальної діяльності створює можливості уявного експериментування, тобто уявного програвання різних організаційно-тактичних варіантів з метою вибору найбільш оптимального.

Важливе місце в класі ідеальних моделей займають математичні моделі. Наявність подібності деяких кількісних характеристик різних предметів (явищ) дозволяє використовувати в їхньому дослідженні математичний апарат, зокрема, математичну логіку, теорію імовірностей, теорію множин і інші.

У перспективному плані подальший розвиток цього методу зв'язано з моделюванням явищ і процесів КРД на основі новітніх інформаційних технологій.

Цей метод дозволяє використовувати у розвіддіяльності моделі вивчаємого об`єкту, що допомагає при підготовці до роботи та при виконанні завдання. Використання методу моделювання бачимо в наступному прикладі: «Останнім часом в США активно розробляється концепція вербовочної роботи американської розвідки на 90-і роки. Ця концепція включає дослідження новітніх досягнень в галузі психоаналізу, теорії поведінки, вивчення психоемпічних особливостей особистості для моделювання вербовочних підходів. Націленість на вербування є характерною рисою процесу підбору, підготовки і використання кадрів ЦРУ. Здатність вербувати агентуру і працювати з нею є головним критерієм при відборі кадрів в розвідку» (6, с. 268).

Для навчання мистецтву розвідки і контррозвідки майбутні фахівці використовують різні модельовані ситуації. Багаточисельні вправи з вербовки учбових агентів, розвідці об`єктів, дають позитивні результати в подальший роботі. Чим більш реально буде змодельована учбова ситуація, тим легше буде працювати у майбутньому.

Крім того метод моделювання використовується при дезинформуванні противника: моделюються хибні об`єкти та дії навколо них, що відволікає діяльність розвідки від справжніх цілей.

Також з метою проникнення агентури у стан противника моделюється поведінка агента, його дії. Від точності моделювання залежить успіх операції.

Так у 1941 році наша розвідка провела операцію з підстави німецькому командуванню агента Дем`янова. П.Судоплатов пише: «Олександра Дем’янова (наш агент Гейне) познайомили з Глєбовим (людина, яка користувалася популярністю у аристократії). Між ними зав'язалися добрі відносини; Дем’янов виявляв жадібну цікавість до історії Росії, і у Глєбова була ностальгія за минулими часами. Після ретельної підготовки в грудні 1941 року Дем’янов перейшов фронт. Німецька фронтова група абверу віднеслася до перебіжчика з явним недовір'ям.

Його довго допитували, вимагали повідомити про дислокацію військ на лінії фронту, потім імітували розстріл (це був використаний метод моделювання). Нічого не дізнавшись, Олександра перевели до Смоленська. Там його допитували офіцери абверу з штабу «Валлі». Недовір'я стало поступово розсіватися. Олександр пройшов курс навчання в школі абверу. Єдиною трудністю для нього було приховувати, що він уміє працювати на рації і знає шифрувальну справу. Німці були буквально в захопленні, що завербували такого здатного агента. В лютому 1942 року німці закинули «Макса» (Дем’янова) на нашу територію. В своїх мемуарах Гелен вважав роботу «Макса» самим вражаючим прикладом успішної діяльності абверу в роки війни».

Таким чином точне моделювання дій нашого розвідника під дії агента німецької розвідки дозволило викрити більш 50 агентів ворога, 2 роки надавати німецькому командуванню дезинформацію, яку вони вважали дуже цінною, так «дезинформація «Гейне» - «Макса», як випливає із спогадів Гелена, сприяла також тому, що німці неодноразово переносили терміни наступу на Курській Дузі, а це було на руку Червоній Армії» (22, с. 248).

Контррозвідка також активно використовує метод моделювання при проведенні заходів, щодо посилення контррозвідувальної пропаганди. Так в Японії розробили модель «шпигуна», довели цю модель до громадян країни і таким чином вирішували питання, щодо пошуку осіб, які займаються розвідувальною діяльністю: «Публіці без кінця читають повчання про небезпеку шпигунства. Постійно проводяться спеціальні курси навчання і публікуються відповідні інструкції.

Надалі мені роз'яснили, до чого зводилися ці інструкції. Ну, по-перше, шпигуна - зрозуміло, він є представником білої раси, - було слід зразу ж розпізнавати на зовнішній вигляд. Згідно вказівок представників японської контррозвідки, цей зовнішній вигляд в точності відповідав вигляду шпигунів із старих пригодницьких фільмів. Зі всією серйозністю втлумачують, що якщо в будиночок заходить чоловік в пальті з піднятим коміром і в дорожньому капелюсі, з короткою люлькою в зубах, а то і з моноклем в оці, значить, це неодмінно шпигун. Це приклад наївного схематизму, який японська влада перенесла на комплекс шпигунства.

Одного разу один з поліцейських навіть попросив дозвіл оглянути наші ручки. Пізніше я взнав, що японці відчувають особливий страх перед авторучками, бо вважають, що з їх допомогою шпигуни проводять фотографування або різного роду вимірювання. Постійно велися також розмови про інфрачервоне проміння, за допомогою якого, нібито, шпигуни проробляли свої темні справи, і я не знаю, яка нав'язлива ідея примушувала японських контррозвідників думати, що білого шпигуна завжди можна розпізнати за тим, що він постійно «фотографує зверху вниз» (16, с.130).

Метод моделювання широко використовував Кім Філбі на практичних заняттях у Москві при підготовці розвідників: «В цих заняттях була своя система. Наперед пояснювалася тема, і ми до неї готувалися. Природно, починалося з теорії. Давалася загальна картина. Ну і обов'язковий елемент - практичні заняття. Те, що зараз називається «ролеві ігри». Хтось з нас виконував роль дипломата або журналіста, комерсанта. А Філбі відповідно виступав як співробітник британського МІДа або спецслужби. ... Заняття проходили раз на тиждень, з вересня по травень-червень, звичайно в середу-четвер, з трьох до шести. Завдання були різні - познайомитися, сподобатися, отримати інформацію, переконати...» (див. Газета «Труд Украины» №227 від 8.12.1998 р.).


4.5. Метод аналогії

Метод аналогії - один з методів наукового пізнання, коли з схожості ряду ознак - робиться висновок про схожість інших ознак і явищ. Спільно з методом моделювання цей метод використовується у розвідувальній та інформаційно-аналітичній діяльності. Роздивимося приклад, який доводить користь метода аналогії: «Офіцери інформації вивчали питання про випуск певної продукції в одній іноземній державі. Наявні відомості носили такий уривчатий характер, що на їх основі було важко або навіть не можливо скласти яке-небудь певне уявлення.

Зіткнувшися з серйозним браком фактичних даних і прагнучи систематизувати і осмислити наявні уривчаті відомості, офіцери інформації застосували метод «аналогії». Вони почали з побудови робочої гіпотези про те, що за відсутності даних, що говорять про протилежне, проблеми, з якими «К» стикається, і шляхи їх рішення, ймовірно, завжди близькі до відповідних проблем і шляхів їх рішення в США. Якщо взяти до уваги, що йшлося про виробництво певних видів продукції, то така гіпотеза повинна була якоюсь мірою бути правильною. Основи фізики, металургії, інженерної справи одні і ті ж у всіх країнах світу.

В даному випадку метод аналогії ставить офіцерів інформації перед необхідністю докладно вивчати програму науково-дослідної роботи, пов'язаної з випуском даних видів продукції, що проводиться в США. Вони взнали, які успіхи досягнуті Америкою в цій області, які проблеми залишилися невирішеними, в якому напрямі розвивається робота. Ці відомості дозволяють їм глибоко з'ясувати всі питання, пов'язані з випуском продукції, якою цікавиться розвідка. Офіцерам інформації легше уявити собі проблеми, з якими стикається «К», якщо вони знають, яка робота в цій області проводиться в США.

Потім наявні уривчаті відомості про всю науково-дослідну роботу в даній галузі промисловості «К» вивчаються в світлі отриманих повних даних про відповідну роботу, що проводиться в США.

Таким чином, хоча проведене дослідження безпосередньо не зачіпало методів добування відомостей на місці, воно дозволило дати більш чіткі вказівки розвідникам, що працюють в цій області.

Даний приклад показує, що користь, яку приносить метод аналогії, полягає хоча б в тому, що ми приступаємо до роботи над завданням, володіючи значними знаннями в даній області, а саме ми знайомі з основами виробництва, досягненнями, труднощами і планами США в досліджуваній області. Як крайній приклад давайте візьмемо питання про запуск штучного супутника землі з людьми на борту. Навіть дуже мало знаючи про науково-дослідну роботу, що проводиться в «К» в цьому напрямі, ми могли б цілком безумовно припустити, що в 1957 році «К» не матиме в своєму розпорядженні такого «міжпланетного корабля». До такого висновку ми приходимо тому, що знаємо за досвідом США, які колосальні труднощі існують в даній області» (18).

Р.Зорге деякі свої висновки також робив використовуючи метод аналогії: «Знаючи, що Японія відчувала гострий брак всіх видів стратегічної сировини і одночасно, спостерігаючи за імпортом, можна було, виходячи з об'ємів виробництва усередині країни і імпорту, зробити точні прогнози щодо можливого об'єму кінцевої продукції. А маючи в своєму розпорядженні інформацію про масштаби застосування цих металів у виробництві озброєнь для сухопутних сил і військового флоту можна було скласти собі точну карту розвитку відповідного виду збройних сил.

На прикладі цієї військово-економічної проблеми можна бачити, наскільки добре Ріхард Зорге володів діалектичною методикою дослідження. Аналогічний підхід він використовував і при аналізі зовнішньоторговельних зв'язків Японії» (16, с.220).

Досить цікавою в пізнавальному плані щодо розвитку методів аналізу є книга начальника розвідувального бюро австрійського генерального штабу Макса Ронге. З цієї роботи ми можемо побачити в якому стані перебували наукові методи дослідження, які використовувалися на початку ХХ століття. Наступний приклад показує, як користуючись методом аналогії викривались російські агенти. «...Надмірно однакове спорядження агентів Батюшина також без сумніву шкодило відмінній в інших відношеннях розвідувальній службі. Всі, хто збирав відомості про фортеці отримували «армійський кишеньковий фотоапарат «Експо» ...» (19, с.50).

Таким чином, розвідка, як і будь яка інша наукова діяльність, широко використовує усю сукупність загальнонаукових і теоретичних методів для досягнення поставлених цілей.

Складність та багатогранність цієї діяльності ми прослідкували на прикладі роботи відомих розвідників ХХ століття. Тільки особи, що мають високий рівень загальної та спеціальної підготовки, вміють на науковій основі аналізувати та оцінювати здобуті відомості, робити глибокі та обґрунтовані висновки, кваліфіковано розробляти інформаційні документи - зможуть принести користь своїй державі на терені розвідки.


5. Використання загальнофілософських методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності
5.1. Історичний і логічний способи пізнання

Кожен конкретний предмет має свою історію. Історія — це вигадливе переплетення величезної маси подій: загальних і одиничних, необхідних і випадкових, головних і другорядних.

Історичні процеси вивчаються різними способами. Якщо у всіх подробицях, у всім різноманітті подій, це і є власне історичний спосіб дослідження. Інший спосіб припускає вивчення загального, повторюваного — це логічне пізнання історії.

Логічне є по своїй суті тієї ж історичне, але очищене від маси подробиць, випадків, несуттєвих деталей. За Ф.Енгельсом, логічне дослідження є «не що інше, як відображення історичного процесу в абстрактній і теоретично послідовній формі».

Історичний і логічний способи дослідження єдині, адже з їхньою допомогою вивчається той же самий предмет у його виникненні і розвитку.

Забуття одного з них і абсолютизування іншого може привести в серйозним помилкам у теорії і практиці. Ігнорування історичного способу веде до суб'єктивізму, безпредметному теоретизуванню, до логічних побудов, відірваним від реальності. Забуття ж логічного методу волоче представлення про реальність як накопиченні емпіричних фактів, позбавлених спільності, внутрішній зв'язку.

Історичний і логічний методи пізнання, узяті в їхній єдності, дозволяють зберігати і збільшувати форми і методи контррозвідки. Так, форми і методи роботи Контррозвідувального відділу (КРО) Державного Політичного Управління СРСР (ДПУ), зберігають свою актуальність і сьогодні. Наприклад, у класичних контрразвідувальних операціях КРО 20-х рр. ХХ ст. з великим успіхом застосовувався метод легендування. Його метою було створення в супротивника ілюзії існування на території СРСР могутніх підпільних антирадянських організацій, здатних у потрібний момент підтримати інтервенцію чи ззовні здійснити «вибух зсередини».
5.2. Абстрактне і конкретне

Ще одним способом дослідження предмета в його русі і розвитку, його внутрішніх зв'язків є сходження від абстрактного до конкретного.

Абстракція (з латин. відволікання) — це результат уявного відволікання від одних сторін (чорт, якостей) предмета і виділення інших, необхідних і важливих на даному етапі дослідження. У підсумку формується абстрактне поняття, що є важливою формою логічного пізнання.

На відміну від абстрактного, конкретне є результатом возз'єднання виділених у процесі абстрагування понять у щось єдине, цілісне. Конкретне виявляє собою об'єкт мислення, відбитий у єдності його компонентів, зв'язків і відносин.

Абстрактне і конкретне, як логічні категорії, мають свою основу в об'єктивній дійсності — єдність, цілісність предметів і явищ світу і наявність у них визначених компонентів, частин, сторін. При цьому пізнання предмета (наприклад, пізнання спеціальної мети розвідувальної діяльності супротивника) походить від найпростіших елементарних понять, що відтворюють ті чи інші частини, сторони предмета, до більш складних понять, що відтворюють об'єкт у всій його повноті і всесторонності.

6. Математичні методи

Причиною проникнення математики в процес пізнання є властива їй величезний ступінь абстракції, надзвичайна широта принципів. Ця особливість відповідає однієї з основних тенденцій розвитку сучасної науки — тенденції наростання абстрактності знання. Математика має у своєму розпорядженні широкий набір таких понять (функція, безліч, група, нескінченна безліч і ін.), що по своїй широті й універсальності наближаються до філософських термінів, дозволяють відображати загальні кількісні характеристики якісно різних явищ.

Крім того, математика відрізняється винятково строгою внутрішньою логікою. Якщо маються строго визначені посилки, якщо вони щирі, то наслідку з них у силу внутрішньої логіки математики є безпомилковими. Стосовно до контррозвідувальної діяльності, якщо добуті контррозвідкою дані щирі, те вивідна інформація — наслідку з них, що пройшли математичну обробку, не будуть містити помилок.

Показники, якими оперує математика, не тільки цифри. Це також матриці, функції, графіки, символи й інші, котрі поряд з кількісними, виражають якісні риси предметів і явищ, розкривати складні зв'язки і взаємозалежності;

Однак можливості математики не слід переоцінювати: математичні методи плідні тільки тоді, коли вивчена якісна природа (сутність) предметів і явищ. Звідси необхідність тісного союзу математики й інших наук.
7. Методи творчого мислення
Ці методи використовуються під час вирішення проблеми групою аналітиків. Частина з них використовується для підвищення професійної підготовки працівників СБ підприємства.
7.1. Мозкова атака (мозковий штурм)

Цей метод виник в 30-ті роки ХХ ст. як засіб колективного впровадження нових ідей. Даний метод сприяє розвитку динамічності процесів мислення, абстрагування від об’єктивних умов і існуючих обмежень від звичних поглядів на явища і процеси, формує вміння зосередитись на якій-небудь вузькій актуальній меті.

Керівником ставиться проблема і учасникам обговорення пропонується знайти вирішення питання в стислі строки (штурм поставленої проблеми);

- учасники пропонують варіанти обґрунтування рішення, які записуються на дошці;

- коли всі варіанти (ідеї) “зафіксовані”, починається їх аналіз. В першу чергу висловлюються учасники обговорення, а потім керівник дає оцінку кожному варіанту (ідеї);

- приймається варіант, який подається більшості найбільш розумним;

- керівник підводить висновок обговоренню питання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКурс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига-вега 2005 Олійник ббк 83. 3(4Укр)6-8 Олійник Р79 Речмедін А. П
Р79 «Чарівний лірик із Борзни». Життя І поетика Анатоля Олійника. — Вінниця: Книга-Вега, 2005. — 168 с: іл
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconКнига віршів Київ-2015 ббк 4 (4 Укр Київ) л-38 Літературно-художнє видання

Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconДавня архітектура українського села. Етнографічний нарис ббк 3. (4Укр) Д18
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою “Українська книга”
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 iconНавчальний посібник За редакцією Л. О. Сандюк та Н. В. Щубелка Автограф Одеса 2007 ббк 411 Анотація
Охватывает собой все объекты науки о религии, юриспруденции, истории, филологии, политической экономии и т д., т е всех „наук о духе”,...
Книга 1 07pyv110117 Киев Видавець Позднишев 2007 ббк 75. 715 П 63 icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка