Книга розміщена на сайті



Сторінка11/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   57

Глава 6.
ВИПРОБУВАННЯ ЦАРИЦІ У ХРАМІ І СМЕРТЬ ЇЇ БАТЬКІВ


Ми залишили нашу царственну Принцесу в Її дитячих літах у храмі, зробивши відступ для бесіди про чесноти, дари й Божественні об'явлення; їх Вона, дитя за віком, але повнолітня неперевершеною мудрістю, -отримувала з руки Найвищого й негайно переводила в життя. Найсвятіша Дитина росла перед Богом і людьми віком і Божою ласкою. Але так завжди ставалось, що запал випереджував природні можливості, і що Божі ласки не уділялись Їй згідно з віком, а відповідно до прихильних накреслень і високих цілей Провидіння; їх бурхливі потоки шукали свого плеса, щоб успокоїтись у цьому Місті Бога. Найвищий не щадив своїх дарів і ласк, щогодини творячи чудеса своєю потужною Рукою, так ніби вся її діяльність була застережена виключно для Пресвятої Марії. А Її Величність так знаменито співділала із цим напливом Божих ласк в своєму тендітному віці, що наповнила серце Господа найбільшою благодушністю, а ангельські Небеса -захопленням. Небесні духи ставали свідками ніби дивного суперництва і змагання між Найвищим і Дитям Принцесою. Божественна сила, щоб збагатити Її, щодня виймала із скарбниці давні і нові благословення, призначені виключно для невинної Марії; а Вона, мов та благословенна земля, не тільки стократно видавала плоди, як це діялося з іншими Святими, а зуміла перевищувати у любові, подяках, похвалах, і усіх чеснотах найвищих і найревніших серафимів, не упускаючи жодної нагоди для практикування чеснот.

Навіть у тендітних літах Її дитинства було видно, що Вона зачитувалася Святим Письмом і розуміла його. Повна мудрості, Марія зіставляла в своїм серці одержу­вані Нею Божественні об'явлення із прочитаним у Святому Письмі, і тому неустанно засилала до Небес гарячі молитви і просьби за відкуплення людського роду і воплочення Слова. Вона більше читала пророків Ісайю і Єремію, і псальми, бо тайни про Месію і Закон ласки чіткіше повторялись в цих писаннях. В додатку Марія розширяла свій кругозір, задаючи своїм ангелам глибокі і несподівані питання й загадки. Багато разів із незрівнян­ною ніжністю свята Дитина висловлювалася про тайну людської природи Слова: що Він має стати немов­лятком, народитися від Діви-Матері, досягти зрілого віку, як інші люди, терпіти й умерти за всіх дітей Адама.

При цих обрадах і випитуваннях святі ангели і серафими давали відповіді, просвітлюючи Її, утверджуючи в переконаннях, і запалюючи Її непорочне серденько ще ревнішою любовю до Бога. Але вони завжди таїли від Неї Її власну найвищу поміж людьми гідність. Хоча Вона часто в найглибшій покорі жертвувала себе, як рабиня для Господа, і для тої щасливої Матері, котру Він вибере для свого народження у світ.

Найвищий прийшов до висновку, що повнота дарованих ласк і особистих чеснот Княжни Марії передбачає, що по усталеному часі Її заслуги мають досягти вершинної точки, і сягнути до трудних і шляхетних зобов'язань, незважаючи на Її дитячі літа. В одному з видінь Його Величність об'явив себе Їй, промовивши: "Моя Подруго і Голубко. Люблю тебе безмежно і бажаю від тебе того, що є наймилішим для Моїх очей і сповненням усіх Моїх бажань. Ти вже свідома, Моя доню, відносно прихованої вартості нестатків і терпінь, яких так лякається сліпа нео­свіченість смертних; і тобі дещо відомо, що Мій Єдинородний, коли зодягне себе в людську природу, має словом і ділом навчати дороги хреста; - що Він залишить ту дорогу, як спадщину для Моїх вибраних; і - що Він вибере її для себе і утвердить на ній Закон ласки, роблячи покірність і терпеливість у стражданні фундаментом непохитності і досконалості того Закону.

Бо це найкраще відповідає теперішньому станові людської природи, тим більше - після того, як стільки гріхів її зіпсували і збочили. Також те є згідним із Моєю Справедливістю і Провидінням, щоби смертні досягали й заслуговували собі на вінець слави через труднощі і хрест, оскільки Мій Єдинородний Син заслужить його тими ж засобами у людському тілі. Тому, Моя Дружино, ти зрозумієш, що було би несправедливо, щоб у тебе, котру Я вибрав своєю правицею для Мого задоволення і обдарував, Моя ласка дармувала в твоїм серці, чи щоб твоя любов не видавала овочів, чи щоб ти була виключена із спадщини Мого Обранця. Отже Я хочу, щоб задля любові до Мене ти погодилася прийняти терпіння і смуток."

На цю пропозицію Найвищого нездоланна Прин­цеса відповіла із більш хоробрим серцем, ніж чинили будь-коли у світі всі Святі й мученики: "Господи Боже і мій Найвищий Царю! Всі мої здібності і їх діяння, і мою власну істоту, що їх я отримала від Твоєї безмежної щедрості, я тримаю напоготові, як жертву для Твоєї Божественної приємності, бажаючи, щоб задоволити її повністю відповідно до бажань Твоєї безграничної мудрості і доброти. І якщо Ти даєш Мені якусь свободу вибору відносно чого-небудь, я з любові до Тебе бажаю вибрати лише терпіння аж до смерті. І благаю Тебе, моє Єдине Добро, щоб Ти вчинив з Твоєї рабині жертву аж до загибелі в терпінні, прийнятну для Твоїх очей. Я визнаю мій довг перед Тобою, Господи, могутній і най-милостивіший Боже, і - що жодне сотворіння не завдячує Тобі так багато, ані - що всі вони разом взяті не є винні Тобі стільки, скільки я одна, і - що зовсім не придатна до задачі: покрити цю заборгованість перед Твоєю Величністю. Але якщо Ти приймаєш терпіння, як спосіб надолуження, нехай вся скорбота і страждання смерті прийдуть до мене. Лише попрошу Тебе про Твою Божественну опіку і, припадаючи до Трону Твоєї безконечної величі, молю Тебе не покидати мене. Згадай, о мій Господи, найпевніші обітниці, які Ти дарував нашим Предкам і пророкам, що Ти будеш прихильним до праведних, стояти при тих, що в біді, потішати страждущих, бути їх захистом і обороною в стражданнях. Вірні є Твої слова, неомильні й певні - Твої обітниці; Небо й земля скоріше розпадуться, ніж Твої слова заведуть. Злоба сотворіння не в силі є вигасити Твоєї любові до тих, що надіються на Твоє Милосердя. Сповни у мені Твою святу і досконалу Волю."

Найвищий прийняв цю вранішню жертву від своєї ніжної Дружини, і лагідно їй відповів: "Прекрасна ти в твоїх мислях, Царська доню, Моя Голубко, Моя улюблена і вибрана. Я приймаю Твої бажання, як наймиліші для Мене і хочу, щоб для початку їх сповнення ти взяла під увагу, що згідно з Моїм Божественним розпорядженням твій батько Йоаким мусить перейти від цього смертного до вічного й безсмертного життя. Його смерть настане невдовзі і він відійде в мирі, і буде поміщений між Святими в аді, щоб ожидати відкуплення людського роду."

Ця об'ява не захитала царського серця Княжни Небес, благословенної Марії. Але Вона сповнилась жалем, бо любила батька святою любовю. Жаль уживався поряд з безхмарністю Її благородного серця. Вона почала гаряче молитись за святого Йоакима; благала у Господа ласки, щоб Її батько повністю віддався Богу при своєму переході через благословенну смерть; просила, щоб Бог оборонив Йоакима перед демоном, особливо - в цю годину; щоб зберіг його і помістив між вибраними, бо на протязі свого життя він визнавав і возвеличував пречудне й святе Боже Ім'я. А щоб ще більше прихилити Його Величність до сповнення цієї просьби, вірна Доня згодилась витерпіти все, що тільки Бог призначить.

Господь прийняв те прошення й утішив Небесне Дитя запевненям, що Він помагатиме Її батькові, як най-милосердніший і ласкавий Винагороджувач тих, що люблять Його і служать Йому, і - що Він помістить його між Патріярхами Авраамом, Ісааком і Яковом. В той же час Бог наново скріпив Марію для грядущих терпінь.

Вісім днів перед смертю Патріярха Йоакима Пресвята Марія одержала нове повідомлення від Господа про день і годину відходу Її батька. Це лише шість місяців минуло з часу Її введення у храм. Отримавши це повідомлення, Марія попросила дванадцятьох ангелів, про яких згадував св. Йоан у "Одкровенні", чувати біля постелі Її батька Йоакима, потішати і розраджувати його у недузі. А в останні години його життя Вона післала всіх ангелів своєї сторожі, просячи Господа, щоб батько їх побачив для більшої потіхи. Господь погодився на цю ласку і виконав всі бажання своєї вибраної. Великий Патріярх побачив тисячу ангелів, що стерегли Марію. Зверх того,

Всевишній приказав ангелам звернутись до Йоакима з такими словами: "Божий чоловіче. Нехай Найвищий і сильний Господь буде твоїм вічним спасенням, і нехай Він зішле тобі від свого святого місця потрібну і відповідну поміч для твоєї душі. Марія, твоя Дочка, післала нас, щоб помогти тобі в цю годину, коли ти мусиш заплатити твоєму Сотворителеві довг смертельності. Вона є найвірніша і найсильніша Заступниця перед Всевишнім; задля Її імені і миру ти зараз відійдеш з цього світу потішений і радіючий, бо Він вчинив тебе батьком такої благословенної Доні.

Хоч Його незбагненна Величність задля своїх прихованих декретів ще не виявив тайн і гідності, котрими Він наділить твою Дочку, Він бажає, щоб ти знав про них тепер, щоб ти міг звеличати і хвалити Його, щоб біль і скорбота природної смерті були полегшені ликуванням твого духа від цієї новини. Марія, твоя Доня, є вибрана і назначена як Та, в Котрій Божественне Слово одягне себе в людську плоть і форму. Вона має стати щасливою Матірю Месії і благословенною серед жінок, найбільш вивищеною поміж всіми сотворіннями, і нижчою лише від Бога одного. Твоя найщасливіша Доня має відновити те, що людський рід втратив через перший гріх; і Вона є високою горою, на якій має бути заснований і побудований новий Закон милосердя. Тому, що ти залишаєш для світу Дочку, через котру Бог відновить його, і приготовить остаточне лікарство, - відійди з нього з радісною душею. І нехай Господь благословить тебе з Сіону, і помістить тебе в спадщині Святих, і приведе тебе до споглядання і утіхи благословенного Єрусалиму."

Дружина Йоакима, свята Анна стояла в головах його ліжка, і за Божою Волею усе чула і розуміла. Коли ангели скінчили, святий Патріярх згубив дар мови, і в насту­паючій агонії почав у духу чинити гарячі акти любові до Бога, віри, захоплення, похвали, подяки, покори, і геройські акти інших чеснот. Він помер достойною смертю Святих. Ангели занесли його святу душу до аду Патріярхів і праведників. Найвищий післав душу святого Йоакима, як останнього посла і вістуна Господа, щоб об'явити усьому зібранню праведних, що світанок вічного дня вже близенько, що перші його промені пробиваються в світ через Пресвяту Марію, Дочку Йоакима і Анни, що від Неї має народитися Сонце Божественності - Христос, Відкупитель усього людсько­го роду. Святі отці і праведники в аді захоплено прийняли цю новину і заспівали подячні гимни Найвищому.

Дальші випробування нашої Княжни почались з того, що Господь припинив безперервні видіння, котрих Він удостоював Її до цих пір. Ще більше приголомшило Пресвяту Марію те, що ангели перестали Їй являтись. Зараз вони лишень незримо оточували Її і берегли. Вона відчула себе ніби забутою і покинутою одна посеред темної ночі. В душевній простоті свого невинного серденька маленька Цариця не в'язала цих подій із згодою Господа на Її терпіння. В своїй покірності і гарячій любові до Бога Вона прийшла до висновку, що більше не заслуговує на ласку, яку Бог відібрав Їй через невдячність. Неможливо описати, як жалібно Вона зітхала й тужила за минулою ласкою. І врешті - вилила свою душу перед Господом: "Найвищий Боже і Господи всього сотвореного, безмежний у щедрості і багатий милосердям! Я визнаю, мій Господи, що таке негідне сотворіння не може заслуговувати Твоїх ласк; моя душа з найбільшим жалем осуджує себе за невдячність і втрату Твоєї дружби. Якщо моя невдячність затьмарила Сонце, котре давало мені життя, захоплювало й запалювало, і якщо я була неуважною при віддаванні подяк за ці великі добродійства, то визнаю, мій Господи і Пастирю, цей гріх мого великого недбальства. Якщо, як темна і проста овечка, я не вміла бути вдячною і чинити, як Тобі до вподоби, дивись, що я простягаюсь долілиць на землю, припавши до пороху, щоби Ти, мій Боже, підніс мене з моєї нужди і злиднів. Твої всесильні руки створили мене (Йов 10, 8) і Ти не можеш не знати власного твору (Пс. 103, 14), і - в яку посудину Ти зложив свої скарби. Моя душа марніє в огірченні (Пс. 31, 11) і в Твоїй відсутності, бо Ти є найсолодшим життям. Ніхто, окрім Тебе, не може обновити її знемагаючого животіння. До кого я піду, коли Тебе немає? Куди мені звернути очі, коли не знаю світла, щоб керувало ними? Хто потішить мене, коли усюди само страждання? Хто вбереже мене від смерті, коли не лишилось жодного життя?"

Так само звернулась Вона до ангелів, не перестаючи жалітись: "Небесні Князі, посли великого і найвищого Царя, і найвірніші приятелі моєї душі! Чому ви теж покинули мене? Чому так само ви позбавили мене ваших милих лиць і відмовили мені ваших бесід? Але я не дивуюся, мої повелителі, з вашого невдоволення, якщо задля своєї невдячності я заслужила, щоб попасти в неласку у вашого і мого Сотворителя. Світила Небес, просвітіть мене в моїй темноті у цій справі; і якщо я вчинила помилку, поправте мене і дістаньте для мене прощення від мого Господа. Найблагородніші придворні Небесного Єрусалиму! Згляньтеся на моє горе й упослідження; скажіть, де мій Найлюбіший, де Він сховався (Пісня п. З, 3). Скажіть, де мені знайти Його, щоб не блукала я в товпі сотворінь (П. п. 1, 7). Але горе мені, бо не відповідаєте, хоч ви такі ввічливі і добре знаєте схованку мого Судженого, бо Він ніколи не закриває від вас свойого лиця і краси!"

Після того Вона звернулася до решти сотвореного світу у тривозі своєї любові, і так мовила до них: "Не сумніваюся: і ви, що дякуєте, і настроєні проти всього невдячного Богові, обурились на ту, що була невдячною. Але навіть, коли б по Божій милості ви дозволили мені лишитися між вами, хоч я така негідна, все одно ви не погасили би моєї туги. Прекрасні і розлогі є ви - Небеса; прекрасні і виблискуючі - планети і всі зорі; величні і потужні - стихії; земля - прикрашена і прибрана пахучими рослинами і травами: незліченні риби - у водах; могутні хвилі - в морі (Пс. 93, 4); птиці - швидкі у невагомім оперенні; скарби землі - заховані; смілі звірята - в своїй силі... І всі ви разом, мов східці угору, своєю чудесною гармонією - торуєте стежину до Мого Улюбленого. Але ж це тільки окружні стежки для того, хто Його кохає; і якщо я скоренько перебіжу через них, то не знайду мого блаженства в їх кінці. Бо через обмежений одвіт тих сотворених речей на Його невимірну щедроту мій біг не приносить вдоволення, моє горе - не меншає, мій біль - не стихає, моя мука -росте, бажання - міцніють, серце - розпалюється і непритомніє, не дістаючи заспокоєння від любові до простеньких земних речей."

Дракон нічого не знав про скриту мудрість і розсудливість нашої маленької Цариці. Але він відчував силу прихованої Божої опіки біля Неї, і в своїй гордині всіми способами, і - безуспішно, - пробував облягати це Місто Бога, навіть - відібрати Їй життя. Все пекло в своїй злобі порушилось проти Неї. Потерпівши невдачу в прямих атаках, нечистий вирішив дістати поміч від людських сотворінь - Її товаришок у храмі. Підступно він викресав у них іскри соперництва і зависті супроти Пресвятої Марії. Вони тепер не могли знести того, як точно й самовіддано Дитя Марія практикувалася в усіх чеснотах, і - що в світлі тої виняткової доброчесності їх власні упущення стають більш очевидними для їх учительки й священників. Повні відрази і гніву, вони змовились Їй докучати, переслідувати словами й ділами, аж поки Вона не забереться з храму.

На їх обвинувачення в лицемірстві Пречиста Діва із спокоєм і покорою відповідала так: "Мої подруги і наставниці. Без сумніву, ви праві, коли говорите, що я найменша і найгірша серед вас. Але тоді, мої сестри, як більш обізнані, ви повинні пробачити мої провини і навчити мене в моєму невіданні. Тому керуйте мною, щоб я зуміла справлятись ліпше і чинити, як вам подобається. Благаю вас, мої подруги, не відбирати мені вашого доброго ставлення, яке я щиро бажаю заслужити, хоч така недобра; бо я вас люблю і шаную, як слугиня, й послухаю вас в усіх речах, якими ви захочете випробовувати мою добру волю. Наказуйте мені й кажіть, чого бажаєте від мене."

Ці покірні й розчулюючі розумування не змягчили сердець Її товаришок, бо вони вже були отруєні злобою дракона. Вони ще більш розлютились на Неї за Її покірність, терпеливість, скромність й вибачливість, і продовжили свої переслідування. Диявол підбурював їх навіть до зухвалої думки, щоб відібрати Їй життя. Але Господь не дозволив на більше, як на словесні образи й стусани. Суперечки залишались в тайні від учительки й священників, а Пресвята Марія вправлялась в геройських актах покори й любові, віддаючи добром за зло, благословеннями - за проклони, молитвами -за блюзнірства (І Кор. 4,13). В усіх тих речах Марія нагромаджувала собі найбільші заслуги перед Всевишнім, викликала подив і захоплення в ангелів.

Трапилось одного дня, що ці дівчата, підбурені нечистим, привели Марію до опочивальні, де вони чулися в безпеці від посторонніх очей. Там вони почали без кінця ображати й кривдити її, щоб вивести з рівноваги й довести до остаточності. Але Цариця доброчесності не похитнулась ні на мить, відповідала їм дружньо й делікатно. Виведені з себе через невдачу, товаришки підняли крик, і їх почули в храмі. Поспішно увійшли учителька й священники; і тут Господь дозволив на нове впокорення для своєї Дружини після того, як вони гостро спитали присутніх про причину сварки. В той час, як найлагідніша Голубка мовчала, другі дівиці сердито відповіли: "Марія з Назарету своєю жахливою поведінкою втягає нас усіх у суперечку й сварку, бо коли вас тут немає, вона так дразнить і провокує нас, що якщо вона не піде геть, то миру між нами не буде. Коли позволяєм їй робити по-своєму, вона стає зухвалою; а як зганимо її, то кидається нам у ноги з удаваною покорою; а потім сперечається наново і робить замішання." Тоді священники й учителька завели Володарку світу в іншу кімнату і там сильно її осудили, намовляли до поправи й загрозили, що викинуть із храму, якщо Вона не поправиться. Більшої кари вони їй не могли би дати, навіть якби в чомусь завинила. Як тільки Її відпустили, Марія вернулась до товаришок і, припавши до їх ніг, попросила вибачення. Цього разу вони прийняли Її більш доброзичливо, вдоволені з Її сліз та із своєї перемоги перед наставниками. Але дракон, що підступно змайстрував всю справу, далі розбурхував пиху і зарозумілість храмових дівиць. Вони заповзялись принижувати й обмовляти добре ім'я Пречистої Діви, видумували нові неправдиві обвинувачення. Та Найвищий ніколи не дозволив їм сказати що-небудь обезчещуюче про Ту, котру Він вибрав на найсвятішу Матір для свого Єдинородного. Всі видумки обмежувались до дрібниць і типово жіночих інтриг.

Але Господь не спав і не дрімав (Пс. 121, 4) під час причитань своєї любої маленької Дружини, хоч здавалося - не чув їх, насолоджуючись геройством Її духових вправ; вони неодмінно закінчувалися славними тріюмфами, захопленням і подивом Небесних духів. Багаття переслідування ще тліло далі, щоби той Фенікс - Марія, знов і знов підводився з попелища своєї покори, і щоб Її невинне серденько відроджувалося щоразу для нових вишин і вимог Божої ласки. Коли ж прийшов відповідний час, аби покласти кінець засліпленій люті і зависті тих опутаних дияволом дівиць, Господь промовив до священника у сні: "Моя слугиня Марія є милою для Моїх очей, і вона є Моя бездоганна і вибрана. Вона цілком не винна в тому, в чому її винуватять." Те ж саме об'явлення отримала Анна, наставниця дівчат. Зіставивши ранком свої сни, обоє прийшли до заключення, що їх довго обманювали. Вони покаялись перед Княжною Марією, попросили прощення за те, що повірили свідченням дівчат, і обіцяли надолужити Їй за перенесені терпіння.

Вислухавши їх слова, Мати і джерело чесноти покори відповіла: "Мої наставники, це я заслуговую ваших доган, і я благаю вас не щадити їх для мене. Бо вони дуже потрібні мені. Я дуже ціную спілкування з моїми сестрами, другими дівчатами. Не хочу позбутися його по моїй вині. Бо я дуже вдячна, що вони зносять мене. І у відплату за ту користь бажаю ще вірніше їм служити. І все ж, якщо ви прикажете мені щось інше, я готова послухати вас." Така відповідь Пресвятої Марії ще більше заспокоїла і втішила священника і вчительку. Вони згодились на Її просьбу і відпустили з благосло­венням. Найпокірніша Діва відійшла, поцілувавши їх у руку. У тузі за Божественною любовю Вона дуже занепокоїлась, що під чуйним оком своїх вихователів буде позбавлена скарбу терпінь заради Господа.

Переслідування з боку дівиць припинились. Демон більше не зміг їх нацьковувати на Марію. Але Господь не показувався своїй невинній Дружині (дивно сказати) цілих десять років. Хоч в тому часі Найвищий для полегші своєї Улюбленої декілька разів усував вуаль від свого Обличчя, ця ласка виглядала більш стриманою, ніж у перші літа Її дитинства. Цей болючий брак видимої присутності Господа в житті Пресвятої Марії мав приготувати Її до майбутньої гідності Божої Матері. Бо якби Вона постійно втішалася спогляданням Його Величності, то не могла би терпіти, як терплять звичайні люди. Але Господь Бог не переставав збагачувати Її пресвяту душу новими дарами і надприродним просвіченням. Ці терпіння Пречистої Діви Марії почались за вісім днів перед смертю Її батька, святого Йоакима, коли Вона мала три і півроку, і тривали (включаючи переслідування пекла, а потім - і людей) до дванадцяти літ Її життя.

Одного дня, коли Марії вже минуло дванадцять років, ангели промовили до Неї, залишаючись далі невидимими: "Маріє, згідно з ухвалою Найвищого надходить кінець життя Твоєї святої матері Анни. Його Величність вирішив звільнити її з в'язниці смертного тіла і привести її труди до щасливого завершення." При цьому нежданному і сумному повідомленні серце прив'язаної до мами Доні наповнилось жалем. Припавши до землі в присутності Найвищого, Вона вилила свою душу в гарячій молитві за щасливу кончину Її матері, святої Анни: "Царю віків, невидимий і вічний Господи, безсмертний і всесильний Сотворителю вселенної! Хоч я - тільки порох і попіл, і хоч мушу визнати, що я є в довгу перед Твоєю Величчю, це не перешкодить мені промовляти до мого Господа (Буття, 18,27) і відкрити перед Тобою моє серце у надії, о мій Боже, що Ти не погордуєш тою, що завжди визнавала Твоє пресвяте Ім'я. Відпусти, о Господи, в мирі Твою слугиню, що із незламною вірою і довір'ям бажала чинити те, що Тобі до вподоби. Дозволь їй переможно і тріюмфально вийти з останньої битви, і вступити в браму Твоїх святих вибраних. Нехай Твоя могутня рука скріпить її при кінці її життєвого бігу. Нехай та сама Десниця, що помагала їй йти стезею досконалості, знову їй поможе. І позволь їй увійти, о мій Отче, в мир Твоєї дружби і ласки, бо вона завжди шукала його із відкритим серцем."

Господь не відповів явно на прохання своєї Улюбленої, але Його відповідь була чаруючою. Тої ж ночі Його Величність приказав ангелам-хоронителям Марії занести Її з тілом і душею до ліжка хворої матері. На Її місці при храмі залишився один з ангелів, що прийняв на себе вид Марії. Опинившись перед матірю, Небесна Володарка поцілувала її в руку і сказала: "Моя мамо і учителько. Хай Найвищий буде твоїм світлом і твоєю силою! І нехай Він буде благословенний, бо в своїй милості Він не дозволив, щоб я в моїй біді залишилась без твого останнього благословення. Моя мамо. Дозволь мені прийняти його із твоєї руки." Свята Анна поблагословила Марію і - з переповненим вдячністю серцем подякувала Господеві за даровані їй великі ласки. Вона ж бо знала про тайну її Доньки і Цариці, і не забула висловити свою вдячність за любов, яку Марія виявила їй. У середині цього молитовного чування свята Анна відчула спазми смерті і, спочиваючи в руках Пресвятої Марії, віддала Богові свою чисту душу. Марія закрила матері очі, як просила Анна, і поклала тіло в позицію для поховання. Тоді ангели віднесли Її назад до храму. Відчуваючи велику тугу за матірю і осамітнення, наша Цариця віддала хвалу Найвищому за великі ласки, які Її мати одержала в житті і у смерті, і - продовжувала зворушливо скаржитись у молитвах, що так довго не споглядає Всевишнього.

Вже день наближався, коли наша Небесна Княжна мала знову побачити Бога; бо як провісники світанку, лучі Божественного світла почали вистрілювати в Її душі, запалюючи серце пашінням близького незримого вогню, що пломеніє, та не спалює. Відчувши це нове просвітлення, Вона допитувалась в ангелів: "Мої приятелі і повелителі, мої найвірніші і чуйні вартові! Скажіть мені, котра це година моєї ночі? І коли зійде ясне світло дня, в котрім мої очі звидять Сонце Справедливості, що їх засвітить і дасть життя моїй любові і душі?" Святі Князі відповіли: "Дружино Найвищого. Твої омріяні Світло і Правда вже близенько; Воно не загається, бо вже надходить."

При цих словах серпанок невидимого світу трохи відслонився, і святі ангели показались Їй, як і в перші роки життя - у своїй сутності, так як вони виглядають у Небі. Це вони спрямували на Неї вищезгадане світло, щоб ще краще відточити Її здібності, умиротворити Її дух, що був перевтомлений тривогами через видиму відсутність Господа; щоб піднести Її до нового стану ласки, відповідного для споглядання Бога. Коли Господь через серафимів належно прикрасив і вдосконалив Її здібності, Він об'явився Пресвятій Марії. Хоч це було тільки внутрішнє видіння, воно було надзвичайно яскравим і захоплюючим, висушило безперервні сльози нашої Цариці, заспокоїло всі Її бажання, і поглинуло насолодою всю Її істоту.

Наша Княжна вийшла із цього видіння обновлена і Богоподібна. Просвічена новим і глибоким знанням науки і тайн Божественності, Вона ще більш віддано визнавала Царя, прославляла і хвалила Його неустан­ними гимнами і злетами свого умиротвореного і заспокоєного духа. В такій же мірі виросла її покора і другі види доброчесності. Тепер Її ревна молитва мала проникати все глибше й глибше до найповнішого пізнання Божої Волі, щоб неухильно проводити її в життя.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка