Книга розміщена на сайті



Сторінка33/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   57

Глава 3.
ТАЙНА ВЕЧЕРЯ


Христос розділив з учнями приписану жидівським Законом вечерю, возлежачи на долівці довкола стола, що підносився над землею ледве більше, ніж на шість чи сім пальців. Такий бо був звичай у жидів. Але після обмивання ніг Апостолам Він приказав приготовити вищий стіл, подібний до сучасного обіднього. Цим розпорядженням Він побажав покласти кінець установленим вечерям і нижчому, символічному Законові, встановити нову вечерю Закону милосердя. Відтоді і надалі Ісус хотів, щоб священні містерії здійснювалися на столах чи вівтарях, схожих на ті, які нині вживаються в Католицькій Церкві. Стіл накрили багатою тканиною; на нього поклали тарілку чи срібну тацу, і великий кубок у формі чаші, досить місткий для вина. Все було вчинено згідно з волею Христа, нашого Спасителя. Господар дому дістав натхнення і пожертвував для справи все це дороге начиння, що виглядало зробленим з якогось дорогоцінного каменю, ніби смарагду. Апостоли потім, як була можливість, часто вживали його при Освяченні. Господь засів при столі разом з апостолами і декотрими учнями і розпорядився поставити на стіл прісного хліба і вина.

Тоді Господар всякого життя промовив до апосто­лів словами найглибшої любові. Хоч Його вислови завжди проникали в глибину сердець, то цього разу вони просто пашіли полум'ям братньої любові, що полонило душі Його слухачів. Він наново описав їм взнеслі тайни Його вочеловічення і діянія Відкуплення. Він прикликав на них мир і братню любов, які Він зобов'язувався зміцнювати при допомозі Тайн, що будуть відслужуватись. Ісус пригадав їм, що коли вони любитимуть один одного, то предвічний Бог полюбить їх тою ж любовю, якою любить свого Сина. Він просвітив їх, що та обітниця вже сповнилась, коли Він вибрав їх, щоб встановити нову Церкву і Закон милосердя. Він поновив в них світло розуміння найвищої гідності, досконалості і надзвичайних прав Його Пречистої Діви Матері.

Після того Господь наш Ісус Христос взяв в свої святі руки хліб, що лежав на таці, і в духу попросив дозволу і співділання в Предвічного Отця, щоб відтепер і надалі заради слів, що їх Він зараз вимовить, а свята Церква -згодом повторятиме, - Він міг реально і правдиво ставати присутнім у офірі, і послушно підкорятися цим священним словам. Висловлюючи цю просьбу, Ісус взніс очі до Небес з такою благородною величчю, що надихнув апостолів, ангелів і свою Пречисту Матір почуваннями нової, незвичайної пошани. Тоді Він виголосив слова Освячення над хлібом, перемінюючи його в своє справжнє Тіло, а після того - над вином, перемінюючи його в свою власну Кров.

У відповідь на ці слова пролунав голос Небесного Отця, що мовив: "Це - Син Мій улюблений, в котрому Моє уподобання є і буде до кінця світу; і Він буде з людьми по всі часи їх вигнання." Подібним способом це потвердив Святий Дух. Священна людська природа Христа віддала знаки найглибшої пошани

Божественній природі, що вміщалась в Святій Тайні Його Тіла і Крові. Пречиста Діва в окремому приміщенні простерлась на долівці з висловами незрівнянної пошани до свого Сина в Пресвятих Тайнах. А тоді ангели із Її сторожі, всі ангели з Небес, а з ними і душі Еноха та Іллі у своїм імені та в імені Патріярхів і Пророків Старого Завіту, - упали ниць, славлячи свого Господа в Найсвятіших Тайнах.

Всі апостоли та учні, за винятком зрадника, вірили в цю Святу Тайну і прославляли її у великій покорі та пошані, кожен згідно із своїм темпераментом. Найвищий священник Христос підніс догори свої власні освячені Тіло й Кров, щоб всі присутні на цій першій Службі Божій могли їх достойно прославляти, що вони й чинили. Під час цього піднесення Дарів Його Пречиста Мати, Св. Йоан, Енох та Ілля дістали ласку особливого розуміння таїнства Його присутності під видами хліба і вина. Їм стало ясно, як під видом хліба уприсутнювалося Його Тіло, а під видом вина - Його Кров, - як в обох субстанціях через нерозривний зв'язок Ісусової душі з Його тілом і кровю ставав присутнім живий і справжній Христос;- як внутрі із Особою Слова воз'єднувались Особи Бога Отця і Святого Духа; і - як завдяки нероздільному існуванню і єдності Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого - Пресвята Євхаристія вміщала досконалу людську природу Господа разом з Трьома Особами Єдиного Бога. Також присутні зрозуміли владу слів, наділених тепер такою надприродною силою, що як тільки їх вимовить опісля будь-який священник над властивим матеріалом з наміром повторити відповідні дії Христа, то ці слова перемінять хліб в Ісусове Тіло, а вино - в Його Кров, спонукуючи ці види існувати по-новому, без їх звичайної сутності. Вони побачили, що та переміна наставатиме так безвідмовно й неомильно, що швидше Небо й земля пропадуть, ніж схиблять ці слова Освячення, коли їх правильно проголосить освячений служитель Христа.

Зверх того, Цариця Неба побачила в окремому видінні, яким чином Найсвятіше Тіло Христа скривається під видами хліба і вина, не змінюючи ні їх, ні Його святої людської природи; бо ані Тіло не є підпорядковане тим видам, ані ці види не можуть ставати формою існування Тіла. Види затримують ті самі якості і виміри, що й перед тим, і кожна їх частинка затримує ту саму позицію після Освячення Агнця, як і святе Тіло в невидимому образі не міняє своїх розмірів, ані розташування окремих частей. Воно залишається в своїй повноті як і в цілому Агнцеві, так і в кожній частичці того Агнця: одне не деформує другого. Вони мають зовсім інший спосіб існування; тіло проникає в ці види безперешкодно.

Але ще дужчим було моє захоплення після того, коли Ісус, наш Бог, піднявши Найсвятіші Тайни вгору, як я вже сказала, - для їх почитання - поділив їх своїми святими руками і першим причастився до них сам, як перший і найголовніший з усіх священників. Визнаючи себе як людину, нижчим по гідності від Бога, Котрого Він зараз мав прийняти в своїм власнім освяченім Тілі і Крові, - Ісус упокорився і із внутрішнім тремтінням цілої істоти признав себе мізерним перед тою Божественністю. Тим Він не лише вчив нас пошани, з якою слід приймати Святе Причастя, але й виявляв свій жаль, передбачаючи легковажність і самовпевненість багатьох людей перед лицем цієї славної і взнеслої Тайни.

Видимі наслідки діяння Св. Причастя у тілі Христа були водночас і чудні, і Божественні. Бо протягом короткого часу дари слави розпромінились із Його тіла, як це було на горі Тавор, хоч їх спостерегла лишень Його благословенна Мати і частинно - Святі Йоан, Енох та Ілля. Це була остання потіха, яку Він дозволив своїй людській природі під час свого земного життя; від цього часу аж до смерті Він відмовлявся від усякої такої полегші. В окремому видінні Пречиста Діва Марія зрозуміла теж, яким чином Христос, Її Божественний Син, прийняв самого себе у Святій Тайні; - і як ця Тайна уприсутнилась в Його Божественному серці. Все це безмірно захоплювало нашу Царицю й Володарку.

Приймаючи своє власне Тіло і Кров, Христос, наш Господь зложив хвальну пісню Предвічному Отцеві і приносив себе в Святій Тайні, як жертву для спасення людини. Він взяв другу частичку освяченого хліба і вручив її Архангелові Гавриїлу, котрий запричащав нею Пресвяту Марію. Одержавши такий привілей, покладений на одного з них, святі ангели тепер вважали себе достатньо винагородженими за їх неприкликання до священничої гідності, котра перейшла до людей. Те, що один із них лише тримав Пресвяте Тіло їхнього Господа і правдивого Бога, сповнило їх новою, надзвичайною радістю. Найвища Цариця чекала Св. Причастя із сльозами радості. Коли Св. Архангел Гавриїл наблизився із сонмом ангелів, Вона запричащалась першою по своїм Сині, наслідуючи Його самопониження, пошану і Господній страх. Пресвяті Тайни опинились в грудях, над серцем Пресвятої Діви Марії, як в найдорогоціннішій святині, як в Кивоті Найвищого. Тут вони залишались аж до часу після Воскресення, коли Св. Петро відправив першу Службу Божу, і провів нове Освячення, як я оповім у відповіднім місці.

Вчинивши таку ласку Пречистій Діві Марії, наш Спаситель роздав освячений хліб апостолам (Лука 22,17), наказуючи розділити його між собою і спожити. Цим приказом Він возложив на них священничу гідність, і вони здійснювали її, кожен сам приймаючи Причастя. Вони чинили це з найбільшою пошаною, проливали рясні сльози і величали Тіло і Кров нашого Господа, що їх вони отримали. Так вони були поставлені в сан священства, як засновники святої Церкви, і отримали першенство перед всіми іншими (Ефес. 2, 20). Тоді Св. Петро за вказівкою Христа запричащав двома частицями обох Патріярхів: Еноха та Іллю. Це Святе Причастя сповнило тих двох святих мужів такою радістю, що вони дістали нову наснагу дожидатись благословенного видіння Небес, що було відкладене для них на цілі віки, одержали нові сили жити в цій надії аж до кінця світу. Після складення ними палких і покірних подяк за таку ласку святі ангели забрали їх на своїх руках до місця їх перебування. Господь побажав здійснити це чудо, щоб з ласк Воплочення, Відкуплення і загального Воскресення, що їх всіх містить у собі

Пресвята Євхаристія, могли скористати ті, кому судилось жити у вік старинних усних і писаних законів. Подаючи себе двом святим мужам Еноху та Іллі, що все ще були в своїй смертній плоті, Господь поширив ці благословення на все людство, що існувало під тими законами, в той час, як всі грядущі покоління мали бути обійняті новим Законом милосердя, з апостолами у проводі. Енох та Ілля це дуже добре зрозуміли і, вернувшись між своїх сучасників, віддавали хвалу їхньому і нашому Відкупителю за цю чудесну благодать.


Слова Божої Матері


О, Моя доню! Якби лише вірні в святій католицькій Вірі отворили свої тверді, кам'яні серця, щоб отримати справжнє розуміння святого і дивного благословення Пресвятої Євхаристії! Якби вони лише відокремили від себе, викоренили і відкинули свої земні нахили і, обмежуючи свої прив'язання, віддали себе живій Вірі, щоб звидіти при Божому світлі, які вони щасливі, що мають Предвічного Бога у Пресвятій Тайні, і - що існує спосіб, щоб через причащання і стале спілкування з Ним мати частку в усіх користях цієї Небесної Манни. Якби лише вони гідно шанували цей цінний дар, починали відчувати його солодкість, і користали із прихованої там сили їхнього Всемогутнього Бога! Тоді нічого не бракувало би їм у їхньому вигнанні. В цьому щасливому віці Закону милосердя смертні не мають жодної підстави жалітися на свою неміч чи наліг, бо в цьому хлібі з Неба вони мають під рукою силу і здоров'я. Не має значення, чи їх спокушує і переслідує диявол; бо приймаючи постійно Святі Тайни, вони отримують здатність його постійно перемагати. Вірні самі поносять вину за всю свою бідність і тяжку працю, бо навіть не звертають увагу на цю Божу Тайну, ані не відкривають себе для діяння надприродних сил, які передав під їх орудування Мій Найсвятіший Син. Направду кажу тобі, Моя найдорожча: люцифер і демони мають такий страх перед Пресвятою Євхаристією, що для них лютіша мука - наблизитись до неї, ніж мучитись в самому пеклі. Хоч вони входять в храм, щоб спокушати душі, то чинять це з відразою, примушуючи себе переносити жорстокі болі в надії, що втягнуть душу в гріх і знищать її, особливо - у святих місцях і в присутності Пресвятої Євхаристії. Сама їх лють проти Господа і людських душ примушує їх іти на тортури в Його істинній скритій присутності.

Кожен раз, коли Його несуть вулицею, вони, як правило, втікають врозсип. І не сміють наближатися до Його супроводу, хіба що певні із минулого досвіду, що можуть спонукати когось забути про пошану, на­лежну Господеві. Особливо намагаються вони споку­шати вірних у церкві, бо знають, яку велику образу завдають самому Господеві, котрий є там в своїй святій любові; Він жде, щоб освятити людей і дістати відповідь на невтомну і найсолодшу любов.

З цього ти можеш розуміти силу тих, що причаща­ються цим хлібом ангелів, і те - як демони бояться душ, що приймають Господа достойно і побожно, і стремлять захоронити себе в тій чистоті до наступного Причастя. Але дуже мало хто живе із таким наміром; тому ворог безупинно чуває, щоб відкинути їх назад у забування, неувагу і байдужість, щоб більше не стика­тися з такою потужною зброєю в людських руках. Закарбуй це упімнення в своєму серці. І оскільки без твоєї заслуги Всемогутній ухвалив, що ти маєш приймати Святе Причастя щоденно, старайся всіми силами зберегти себе в добрій формі від одного Причастя до другого. Це Воля Господа і Моя, щоб цим мечем ти вела битву Всевишнього в імя святої Церкви проти невидимих ворогів. Бо в наші дні вони нагро­маджують недуги і біди на Церкву, народ, і нікого немає, аби її потішити, чи щиро перейнятись справою. Ти сама через те плачеш і твоє серце рветься з болю.

В той час, як всемогутній і справедливий Суддя дуже розсердився на католиків за те, що вони кидають виклик Його Справедливості своїми незмірними і постійними переступами, хоч би під егідою великої Віри, - нема нікого, щоб обмірковував і брав під увагу ту жахливу шкоду, або звертався до надійного лікарства - до прий­мання Пресвятої Євхаристії із сокрушеним і покірним серцем. Але ніхто не просить про Моє заступництво.



Хоч усі діти Церкви дуже причинюються до цієї шкоди, більше винуватити слід негідних і лихих священників. Бо через непошану, з якою вони трактують Найсвятіші Тайни, нині католики схиль­ні їх недооцінювати. Якщо народ бачить, що його священники наближаються до Божественних речей із трепетом і страхом Божим, він вчиться подібним же способом трактувати і приймати свого Бога. Ті, що вшановують Його, будуть сяяти у Небі, як сонце серед зірок; бо слава людської природи Мого Божественного Сина особливою мірою виявиться в тих, що добре обходились з Ним у Святих Тайнах, і приймали Його з усією пошаною. Водночас не так буде з тими, що без побожності приступали до цього святого престола. А ще більше: побожні будуть носити на грудях, там, де часто надавали помешкання Пресвятій Євхаристії, -прегарні і сяючі відзнаки, які свідчитимуть, що їх власники були найціннішими скиніями для Святих Тайн. Це буде великим вирізненням для них самих, джерелом захоплення і ликування для святих ангелів і решти праведних. Вони будуть теж втішатись особливим даром глибше проникати в таємницю присутності Господа в Євхаристії, і розуміти всю решту чудес, прихованих у ній. Це такий привілей, що його одного вистачило би для їх вічного щастя, навіть, якби в Небесах не було іншої радості. Більше скажу, повна слава тих, що вартісно і побожно приймали Пресвяту Євхаристію, кількома рисами буде вищою від слави багатьох мучеників, що не приймали Тіла й Крові Господа.

Також хочу, щоб ти почула з Моїх власних уст, Моя найдорожча доню, які у Мене були почування, коли у земному житті Я готувалась прийняти Святе Причастя. Щоб ти могла краще зміркувати, про що мовлю, розваж над тим усім, що Я сказала тобі записати про Мої дари, заслуги і труди в житті. Мене було збережено від первородного гріха, і в сам момент Мого зачаття Я отримала знання і дар споглядання Божественних речей, як часто в твоїх записах говориться. Я знала більше, ніж усі Святі; в любові перевершувала найвищих серафимів; ніколи і ні в чому не провинилась; постійно практикувала всі чесноти у найвищій мірі. І навіть в найменшій чесноті Я була більш бездоганною, ніж всі Святі в своїй найвищій досконалості. Наміри і спрямування Моїх вчинків були найбільш взнеслими, а Мої навики і обдарування - шляхетні понад всяку міру. Я найдокладніше наслідувала Мого Пресвятого Сина: трудилась найсумлінніше, завзято терпіла. І -співділала з трудами Господа ретельно, як личило Мені. Я невпинно вправлялася в чесноті любові, заробляла нові, надзвичайні заслуги в милосерді.

І помимо того, Я вважала себе повністю винаго­роджена тим, що Мені було дозволено прийняти Його хоч єдиний раз у Пресвятій Євхаристії. Так! Я не вважала себе вартою іменно цієї ласки. Отож розваж, які повинні бути почування в тебе і в решти дітей Адама, що їх допускають до приймання цієї чарівної Тайни. І якщо для найбільших свят одне Святе Причастя є надщедрою винагородою, то як повинні міркувати священники і вірні, коли їм дозволено приймати Його так часто? Розплющ свої очі у непроникній темряві засліплення, що окутує людей навколо тебе, і піднеси їх до Божественної ясності, щоб зрозуміти ці містерії. Всю свою працю оцінюй, як недостатню, всі твої терпіння - як малозначущі, всі твої подяки - як невистачальні для такого надзвичайного благословення, як посідання в святій Церкві Христа, Мого Божественного Сина, присутнього в Святій Тайні для збагачення всіх вірних. Якщо не маєш чим виявити твою подяку за ці та інші благодаті, котрі отримуєш, то принаймні упокори себе до пороху і упади ниць; визнай себе невартою усім щирим серцем. Прославляй Найвищого, благослови і хвали Його, щоб ти завжди була достойною приймати Його і переносити багато мучеництва за таку ласку.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка