Книга розміщена на сайті



Сторінка42/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   57

Глава 13.
ВОЗНЕСЕННЯ ХРИСТА


Пару днів перед Вознесенням Господа, коли Пречиста Діва Марія була заглиблена у молитовній вправі, Бог Отець і Святий Дух з'явилися у Вечернику на несказано пишному Троні, оточені хорами ангелів, і Святими, і другими Небесними духами. Тоді Воплочене Слово зійшло на Трон і зайняло місце поряд з двома другими Божими Особами. Завжди покірна Божа Мати припала до землі у куточку світлиці, віддаючи найглибшу пошану Пресвятій Тройці, а в Ній - своєму Божественному Синові. Бог Отець приказав двом найвищим ангелам покликати Марію, що вони й вчинили, делікатно передавши Їй Божу Волю. Вона піднеслася з долівки покірно, скромно й шанобливо, у супроводі ангелів наблизилась до підніжжя Трону. Предвічний Отець промовив до Неї: "Улюблена, зійди вище." (Лука 14,10). Поскільки у Бога слова рівночасно означають і спричинюють дію, Вона була умить вознесена і посаджена на троні царської величі разом з Трьома Божими Особами. Святі були зчудовані, видячи, як земна істота удостоїлась такої нечуваної честі. Усвідомивши собі святість і справедливість діянь Найвищого, вони наново воздали славу і хвалу, проголошуючи Його незбагненним, Справедливим, Святим і Чарівним в усіх Його рішеннях.

Тоді Бог Отець звернувся до Преблагословенної Марії: "Моя доню. Тобі Я довіряю Церкву, засновану Моїм Єдинородним, новий Закон милосердя, який Він встановив у світі, і людей, котрих Він відкупив: їх всіх тобі Я поручаю." Після того до Неї промовив Святий Дух: "Моя Дружино, вибрана з-поміж усіх сотворінь. Я надаю тобі Мою мудрість і ласку, через котрі ти захорониш в твоїм серці тайни, діяння і навчання, і все, що Воплочене Слово осягнуло в світі." І Син також сказав: "Моя найлюбіша Мати. Я йду до Мого Отця і на Моїм місці залишаю Тебе, і покладаю на Тебе опіку над Моєю Церквою. Тобі Я приділяю її дітей і Моїх братів, так як і Отець доручив їх Мені."

Тоді Три Божі Особи звернулися до хору святих ангелів та інших Святих: "Це є Цариця всіх сотворених речей в Небесах і на землі. Вона є Хоронителькою Церкви, Володаркою сотворінь, Матірю благочестя, Заступницею вірних, Прибіжищем грішників, Матірю прекрасної любові і святої надії. Вона є сильна, щоб прихилити Нашу Волю до милосердя і помилування. В Ній будуть складені скарби Нашої ласки, і Її найвірніше серце буде таблицею, на котрій буде записаний і викар-буваний Наш святий Закон. В Ній зберігаються тайни Нашої всемогутності для спасення людства. Вона є досконалим витвором Наших рук, через який повнота Наших бажань буде передаватись і задовільнятись безперешкодно, як личить Нашій Божественній досконалості. Хто лиш покличе до Неї з глибини серця, не згине; хто лиш отримає Її заступництво, врятує себе для вічного життя. Що Вона попросить в Нас, буде дано, і Ми завжди почуєм Її просьби і молитви, і виконаємо її волю. Бо Вона досконало присвятила себе для того, що Нам є мило."

Почувши, що Її так возвеличують, Преблаго-словенна Марія усмирювала себе все більше, чим вище Її підносила Десниця Найвищого понад всі людські та ангельські істоти. Як і перед оцею прославою, Пречиста Діва Марія славила Господа, і найпо-кірнішими словами з гарячою любовю жертвувала себе для праці, як вірна слугиня в Церкві, і - для безвідмовного послуху всім наказам Божої Волі. З того дня і надалі Вона ще з більшою посвятою взяла на себе опіку над Церквою святого Євангелія, як любляча Матір всіх її дітей. Наша Цариця поновила всі свої попередні обіти, і в ході дальшого життя найбільш сумлінно їх сповняла.

Того самого дня з Божої милості, коли Господь був при столі з одинадцятьма апостолами, інші учні і побожні жінки зібрались в домі Тайної вечері загальним числом в сто двадцять душ; бо Володар бажав, щоб вони були присутні при Його Вознесенні. Більше того, так як Він раніше навчив апостолів, так і зараз бажав повчити цих вірних перед тим, як лишить їх і зійде на Небо. Отже всі вони були зібрані в стінах залі Тайної Вечері в мирі і любові. Сотворитель життя звернувся до них, як добрий і люблячий Батько: "Мої наймиліші діти. Я готовий вознестися до Мого Отця, з грудей якого Я зійшов, щоб врятувати і спасти людей. На Моє місце залишаю з вами Мою власну Матір, як вашу Покровительку, Утішительку і Опікунку, і як вашу Матір, яку маєте слухати і коритись Їй в усьому. Так як вже раніше Я казав вам, що хто бачив мене, бачив Мого Отця, а хто знає Мене - знає і Його; так Я зараз кажу вам: хто знає Мою Матір - знає Мене, хто слухає Її -слухає Мене, і хто шанує Її - шанує Мене. Для всіх вас Вона буде вашою Матірю, Настоятелькою і Головою, і так само - для ваших наступників. Вона відповість на всі ваші сумніви, розв'яже всі ваші труднощі. В Ній завжди знайдуть Мене ті, що шукають Мене; бо Я залишусь в Ній до кінця світу. І Я тепер є в Ній, хоч ви не розумієте, яким чином."

Господь сказав так, бо Він Євхаристійно був присутній над серцем Його Матері ще з часу Тайної Вечері, і мав лишитись там аж до відслуження апостолами першої святої Служби Божої. Господь додав: "Петро буде верховним головою Церкви, бо Я залишаю його Моїм Намісником; ви маєте його слухати, як найвищого первосвященника. До святого Йоана ви повинні відноситися, як до сина Моєї Матері, бо Я на Хресті вибрав Його і призначив до цієї служби." Господь тоді глянув на присутню там улюблену Матір і натякнув Їй про своє бажання недвозначно наказати цілому зібранню, щоб вони почитали і шанували Її відповідно до гідності Божої Матері, і про свій намір залишити відповідну заповідь для цілої Церкви. Але Пречиста Діва, взірець найглибшої покірності, -упросила свого Єдинородного не вимагати для Неї більшої пошани, ніж потрібно для виконання всіх Її теперішніх обов'язків. Вона хотіла, щоб нових дітей Церкви не спонукували виявляти Їй більшу пошану, ніж дотепер. Навпаки, Пречиста Діва Марія бажала негайно спрямувати все Богослужіння в Церкві лише на Господа, і розповсюджувати Євангеліє - Добру

Новину - виключно для прослави Його святого Імені. Христос, наш Спаситель, уступив цьому розсудливому проханню, застерігши собі право розповсюдити почитання Богородиці в більш вигідний і підхожий час. Тим часом потаємно від Неї Господь наділив Пречисту Діву Марію новими надзвичайними ласками.

Всі зібрані були зворушені до глибини душі цією бесідою і дальшими науками нашого Спасителя, сумували через Його близький відхід до Бога Отця, раділи із звістки, що Він скоро пішле їм Святого Духа, Утішителя.

Надходила година славного Вознесення Єдинородного власною силою до Бога Отця. Бо сповнилося вже все, що було написане і пророковане про Нього: про прихід у світ, життя і смерть, про Відкуплення людини, про сходження Господа униз - до самого центра землі. Отже Ісус Христос залишив дім Тайної Вечері в супроводі Пречистої Діви, одинадцятьох апостолів, семидесяти двох учнів, Марії Магдалини, других Марій, Лазаря - їх брата, віруючих мужчин і жінок - всього сто двадцять осіб. Він повів їх вулицями Єрусалиму в напрямі Витанії, що була на відстані менш, як два з половиною кілометрів від вершка Оливної гори. Ангели і Святі, звільнені з аду і чистилища, йшли слідом; але тільки Пресвята Богородиця мала привілей їх бачити.

Тим часом звістка про Воскресення Ісуса з Назарету рознеслася по Єрусалимі й Палестині. Мало хто вірив фальшивим твердженням злобних князів і первосвященників, що тіло Ісуса було векрадене учнями. Тим не менше, згідно з Волею Божого Провидіння ніхто з невіруючих жителів міста чи недовірків не удостоївся честі оглядати ту процесію. Ніхто - окрім тих сто двадцяти праведних... Вони всі зійшли на Оливну гору, на її сам вершок. Сформувалися три хори: з ангелів, Святих, апостолів і вірних. Останній був поділений на два крилоси, з Христом Спасителем на чолі. І ось, Божа Матір припадає до землі біля стіп свого Божественного Сина, прославляє його, як правдивого Бога і Відкупителя світу, просить останнього благословення. Всі вірні наслідують Її. Плачучи і зітхаючи, вони питають у Господа, чи Він зараз відновить Царство Ізраїля (Діяння 1, 6). Господь відповідає, що це є Тайною Бога Отця, а натепер годиться їм прийняти Святого Духа і проповідати про таїнства Відкуплення світу у Єрусалимі, Самарії і по цілому світі.

Ісус відступив трохи від цього благословенного зібрання вірних з обличчям, що випромінювало мир і величавість, злучив обидві руки і своєю власною силою почав підноситися вгору, залишаючи на грунті відпечаток своїх святих ступнів. Він плив в піднебесні простори, а за Ним тяглися очі і серця Його перво-родних у Вірі дітей. Із Спасителем Icyсом в усталеному порядку знялися небесні хори ангелів, святих Патріярхів, других прославлених Святих; деякі з них - у своїх тілах.

Тут Найвищий вчинив нову і пречудну ласку для своєї найсвятішої Матері - возніс Її разом з собою, щоб воздати Їй славу, що належалась Пресвятій Богородиці за надзвичайні заслуги перед Пресвятою Тройцею. В той час це чудо ще не мало стати явним для живучих на землі. Тому Божа всемогучість наділила Пречисту Діву надприродною спосібністю бути рівночасно в двох місцях: залишатися з апостолами і вірними в їх молитовному очікуванні на Зшестя Святого Духа, і в той сам час - вознестись разом з Відкупителем світу до Його Небесного Трону, де наша Цариця перебувала три дні. Там Вона одержала досконалу можливість повністю вживати свою владу і спосібності, чого ще не могла робити на землі, у Вечернику.

Небеса ликували. Христос і Його Преблагословенна Мати вступили в Небесні хороми посеред вишикуваних хорів ангелів і Святих, що знову воздали Їм славу в своїх гимнах. Тоді Бог Отець посадив Воплочене Слово на Троні по своїй правиці у такій славі і маєстаті, що всі мешканці Небес не могли вийти з подиву й захоплення. Вони ясно звиджували безконечну славу і досконалість єдиносущної і нероздільної Тройці, воз'єднаної із святою людською природою Христа, - настільки возвеличеної, що нічого подібного ні око не бачило, ні вухо не чуло, ні навіть через думку нікому не перейшло. Тут наша найпремудріша Цариця Неба і землі низенько-низенько прослалась біля підніжжя Трону, відчуваючи себе цілим єством звичайною земною істотою, і від усієї душі виявляла вдячність Богові Отцю за всю велич і винагороду, яку отримав Її Син і возвеличена в Ньому людська природа. Ангели і Святі, очаровані роззброюючою покірністю Божої Матері, наслідували Її з піднесенням і ликуванням. І пролунав тоді голос предвічного Бога Отця: "Моя доню, зійди вище!".

Покликав теж Божий син: "Моя Мати. Підіймись і прийми у володіння місце, котре Я винен Тобі за те, що Ти йшла за Мною і наслідувала Мене." Святий Дух промовив: "Моя Дружино і Улюблена. Прийди у Мої вічні обійми!"

Негайно був об'явлений декрет Пресвятої Тройці, що Пречиста Діва Марія є посаджена по праву руку свого Сина на віки вічні за те, що пожертвувала своє життя для воплочення Слова, що кормила, служила, наслідувала Його і йшла за Ним з найвищою для земного сотворіння досконалістю. Жодна інша людська істота ніколи не займе подібного місця, ні не зможе змагатися з Нею за славу, що пов'язана з цим місцем. Те місце по праву ставало Її власністю по закінченні земного життя, як такій особі, що набагато перевищила чеснотами всіх інших Святих. В виконання цього декрету Преблагословенна Марія була негайно піднесена на Трон Пресвятої Тройці праворуч свого Сина. Одночасно Вона одержала право залишитись на цьому Троні, і вже не вертатися на землю, поскільки Пресвята Тройця вважала, що Пресвята Богородиця вже досить потрудилась і перетерпіла на землі для діла Відкуплення людей. В той же час Бог бажав, щоби Марія вчинила свій власний вибір згідно із своєю свобідною волею. Тому у видінні Їй наново показали стан Церкви на землі і пекучі потреби вірних. Матері милосердя надавалася можливість вчинити більше добра , ніж вимагав Її сан, облагодіяти людський рід такою ж преніжною любовю, яку виявив до людей Її Син, коли сходив із Неба для терпінь.

І Пречиста Діва Марія вчинила вибір, достойний Її Божественного Сина. В Його наслідування Вже пануюча на Троні Цариця Неба і землі впала до стіп Трьом Божим Особам і попросила в Них позволення вернутися на землю, щоб знов трудитись і терпіти у смертному житті для добра дітей Адама і вірних святої Церкви, для дальшої Божої прослави. Ось, що Вона промовила: "Предвічний і Всемогутній Боже, мій Господи! Прийняти зразу оцю винагороду, яку надає мені Твоя милостива доброта, означало б - забезпечити собі спочинок. Але вернутись в світ і трудитись далі у смертному житті для добра дітей Адама і вірних Твоєї святої Церкви - то було би для слави і приємності Твоєї Величності, як і для користі моїх вигнаних і безпритульних дітей на землі. Цю працю я приймаю і відмовляюсь тимчасово від миру і радості близькості до Тебе. О, я добре знаю, що посідаю, і що беру на себе; але пожертвую оцим, щоб посприяти любові, яку тримаєш для людей. Прийми же, Господи і Пане всієї істоти моєї, цю жертву і дозволь, щоб вела мене Твоя Божественна могучість в ділі, яке довірено мені. Хай Віра шириться у Тебе, хай возвеличиться Твоє святе Ім'я, і Церква най росте Твоя свята, бо Ти придбав її Єди-нородного Твоєго й мого Кровю! А я себе офірую наново, щоби трудитись для Твоєї слави, завоювати душ для Тебе, скільки зможу."

Посеред всіх подій цих Божа Матір не забувала про тих, кого лишила на землі. На просьбу Її Ісус Христос утішив осиротілу громаду вірних, що остались на горі Оливній. Розчулений Спаситель післав двох ангелів у білих осяйних одежах, котрі сказали учням й вірним:

"Мужі галилейські. Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий в Небо, так само прийде в тій же самій славі й величі, в якій ви зараз виділи Його." (Діяння 1, 11). Ці та ще інші незгадані тут слова так втішили апостолів, учнів і всю решту вірних, що вони тепер змогли у мирі чекати на обіцяне їм Зіслання Святого Духа.

Слова Цариці


Моя доню. Ти замкнеш належно цю другу частину Моєго життя, коли затвердиш собі лекцію, якою солодкою є Божественна любов і - грандіозною щедрість Бога до тих душ, що не перешкоджують їм проливатися на них. Його свята і досконала Воля є схильною до того, щоб частувати , а не - засмучувати сотворіння, щоб потішати їх, а не - причинювати горе, щоб нагороджувати їх, а не - карати, веселість доставляти їм, а не журбу. Та смертні ігнорують оцю Божественну науку, бо прагнуть з рук Найвищого таких утіх, радостей і нагород, що є приземні й небезпечні; їх же вони воліють, ніж істинні і безпечніші благодаті. У цім випадку Божественна любов той недостаток їхній виправляє дорогою терпінь і покарань. Вдача людини є повільною, невиробленою і темною; якщо її не обробляти і не змягчувати, то не дає овочу в потрібну пору. А через свої недобрі нахили - ніколи сама по собі не зробиться придатною для милого й ніжного спілкування з найвищим Добром. Тому їй треба надавати форму і гнути молотком невдач, відчищувати в тиглі горя, щоб надаватись вона стала для Божих ласк і дарів, і щоб навчилася погорджувати порочними земними речами, в яких таїться смерть.

Маленьким Мені здалось все те, що Я переносила, коли побачила ту нагороду, котру Доброта Божествен­на для Мене приготовила! Отож Він ухвалив в своєму пречудному Провидінні, що Я по Моїй добрій волі і за власним вибором повернусь у воюючу Церкву. Я знала, що це причиниться і до Моєї більшої слави, і до возвеличення Його святого Імені і, рівночасно, -надасть підтримку Його Церкві і дітям у гарний і святий спосіб. Я вважала, що це мій святий обов'язок, щоб Я тимчасово відмовилась від вічного блаженства, котрим вже володіла і, вернувшись із Небес на землю, приспо-рила для Всевишнього нові плоди праці і любові; все це Я завинила Божественній Доброті, котра Мене піднесла з пороху.

Тому учись, Моя люба, із Мого приміру, і розбуджуй себе, аби Мене наслідувати в ці часи, коли свята Церква є такою безутішною і нещастями придавленою; і нема нікого із дітей, щоби її розрадити. Хочу, щоб для цієї справи ти напружено трудилась, готова терпіти в молитвах і прошеннях, ридаючи до Всемогутнього із твого серця глибини. І як потреба зайде, маєш готовою бути життя своє віддати. Будь певна, Моя доню, що твоя ретельність буде дуже милою очам Моєго Божественного Сина. Як і Моїм.

***


Нехай це буде все на славу й честь Найвищому, віків Цареві, Безсмертному і Звитяжному (І Тим. 1, 17), і -Його Матері, преблагословенної Марії, на віки віків!

КОРОНАЦІЯ. Книга сьома.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка