Книга розміщена на сайті



Сторінка47/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   57

Глава 5.
СМЕРТЬ СТЕФАНА. СИМВОЛ ВІРИ. ВІДХІД АПОСТОЛІВ


Між Святими, що заслужили на особливу любов Пречистої Діви Марії, був Св. Стефан. Від самого початку він виділявся серед семидесяти двох учеників Ісуса хоробрістю, лагідністю, покірністю і розумом. Через миролюбну і лагідну вдачу Божа Матір бачила в ньому подібність до Її Божественного Сина. Тому Вона його ніжно любила, отримувала для нього багато благословень, дякувала Богові, що Він сотворив, покликав і вибрав такого достойного мужа на першого мученика за Христа Спасителя. Ісус виявив своїй Пресвятій Матері майбутню долю Стефана, і тому Її серце ще більше прив'язалось до цього великого Святого.

За великі ласки Христа і Його Небесної Матері благословенний Святий віддячувався найглибшою пошаною і вірністю для Них. Він завжди просив у Пречистої Діви просвічення у багатьох тайнах Віри, бо був дуже мудрим і повним Святого Духа. Цариця Неба з радістю його навчала, заохочувала і побуджувала ревно трудитися для честі Христа. Щоби він став ще відданішим в Вірі, Пресвята Богородиця попередила його про майбутнє мучеництво: "Ти, Стефане, будеш першим з мучеників, захоплених приміром смерті Мого

Божественного Сина і Господа. Ти підеш Його слідами, як вирізнений учень свого Вчителя, і як відважний воїн свого воєначальника; і на чолі армії мучеників ти понесеш Його знамено Хреста. Тому щоб стрінути оце, озброй себе мужністю під щитом Віри, і будь упевнений, що міць Найвищого з тобою буде в цьому протистоянні."

Ця осторога Цариці ангелів запалила Св. Стефана бажанням мучеництва. Як це записано у Діяннях апостолів, він був повен ласки й сили, творив великі чуда в Єрусалимі. Крім святих апостолів Петра і Йоана він один смів сперечатися з жидами, і ніхто з рабинів і учителів закону Мойсея не міг опертися його мудрості і безстрашному духові. Він викривав і винуватив їх частіше і сміліше, ніж це робили інші учні... Так ніби боявся, що хтось поперед нього забере оцю корону первомученика за честь Христа. Пекольний змій вже зауважив нестримне прагнення Стефана, і намагався стати на заваді його славному мучеництву. Тому нашіптував люцифер найбільш невіруючим із жидів, аби вони його таємно погубили.

Тим часом, Св. Стефан не піддавався. Жиди не мали змоги тихцем його замордувати, ані - публічно подолати його мудрість. Тоді вони вдались до клевети (Діяння 6, 11). Підставлені фальшиві свідки голосили одностайно, що він хулу поширює супроти Бога і Мойсея, що він гудить закон і святий храм, і твердить, що Ісус і те, і те зруйнує. Коли цим наклепам народ повірив, Стефан був схоплений і відданий на суд рабінів і законовчителів. На суді скористався він з нагоди, щоб переконливо довести, що Христос, то - істинний Месія, обіцяний Ізраїлю в Святому Письмі. А на завершення промови Стефан їм дорікнув за їх невірство й твердо-сердість. Безсилі заперечити йому, вони лишень зубами скреготіли і затикали собі вуха.

А наша Матінка Небесна із дому Тайної вечері тим часом пильно приглядалась до дій відважного Стефана. І щоб скріпити його дух, від себе ангела післала, ще навіть нім почався спір. Св. Стефан негайно вістку назад тим ангелом післав, що він із радістю постоїть за славу Господа Христа, і без найменшого вагання життя своє за Нього дасть. Крім того він благав Її, щоб ніжна Вчителька і Матір із місця мешкання свого благосло­вення переслала, бо він спосібності не мав під благо­словення Її стати в послідню хвилю розставання; і лиш за цим жаліє він, прощаючись з життям своїм, так як того Вона бажала. Ці останні слова Св. Стефана ще більше зворушили материнське серце Марії. Вона твердо постановила бути з ним у цю годину, коли улюб­лений учень віддаватиме своє життя в обороні свого Бога й Відкупителя. Але стала в нерішучості, як це зробити, щоби успішно обминути неспокійні тоді вулиці Єрусалиму і віч-навіч промовити до мученика.

Преблагословенна Богородиця простерлась на долівці у молитві, благаючи ласки для любого учня; представила Богові своє бажання допомогти Святому в його останній час. Найвищий, що ніколи не відмовляв в нічому Дружині й Матері, зіслав з Небес множини ангелів, котрі разом із Її власною сторожею мали перенести Царицю на стрічу із Св. Стефаном. На препишній хмарі ангели доставили Пречисту до жидівського трибуналу, і Стефан - він одинокий з-поміж всіх присутніх - побачив Небесну Царицю у славі, в оточенні незліченних ангелів. Ця надзвичайна ласка ще добавила йому запалу і освітила його обличчя неземним ангельським сяйвом.

А при кінці його промови задля заступництва Пречистої св. Стефан удостоївся ще однієї нагороди: Небеса відчинилися і сам Спаситель явився йому, стоячи одесную Отця. Тоді Святий звів очі вгору і викликнув: "Ось, бачу Небо відкрите і його славу, а в ньому бачу Ісуса, стоячого праворуч Бога Самого." (Діяння 7, 55). Цього жиди вже не могли знести; затуливши вуха, щоб не чути його слів, засудили до смерті, і потягнули з судилища поза місто. Під час цієї суматохи Божа Матір його поблагословила й підбадьорила ласкавими словами. Вона залишила Святого під опікою сторожових ангелів з дорученням занести його душу до Найвищого. Додому Небесну Царицю супроводив один ангел з Її охорони і ті, зіслані із Неба множини ангелів.

Вже із Вечерника дивилась своїм внутрішнім видінням Пресвята Богородиця на все, що трапилося потім. Як жорстоко і в поспіху тягли жиди Стефана для розправи, вигукуючи, що він - богохульник, вартий смерті; як Савло старався бути ретельнішим від усіх -стеріг одежу убійників; як град каміння спадав на Святого, ранячи і заливаючи його кровю; забарвлені на червоно виділялись камінці, що застрягли в його голові. Великий жаль огортав скорбіючу Пречисту при виді такого жорстокого мучеництва. Але ще більшим було захоплення і ликування через його славний кінець. Преблагословенна Божа Матір у сльозах не переставала молитись за нього. Коли непереможний мученик відчув близький подих смерті, він замолив: "Господи, прийми мого духа!" З останнім видихом, упавши на коліна, він кликнув голосно: "Господи, не постав їм цього за гріх!" (Діяння 7, 60). Цариця Неба і землі вторувала його молитвам у захопленні від того, що вірний учень йде слідами свого Господа: молиться за мучителів і свідомо віддає духа в руки свого Сотворителя і Відкупителя.

Скалічений і зранений по всьому тілі, Св. Сткфан уснув, і ангели Марії занесли його чисту душу до Божого Престолу, де він отримав свій вінець вічної слави.

А серця його катів ще більше запеклися. Як мовить Св. Лука, в той самий день почалося велике гоніння Церкви в Єрусалимі. Саул найбільше лютував, нишпорячи по цілому місті за визнавцями нової віри, щоб їх привести перед суддів. Тоді - знущалися над ними і вбивали. Згодом описані події мали причинитись до розповсюдження нової віри по всіх просторах Римської імперії.

Тимчасом, Пречиста Божа Матір здавала собі справу, що незабаром апостоли розійдуться по світі і голоситимуть повсюдно Ім'я Христа Спасителя і віру в Нього. Щоб їх науки про тайни Віри не різнились між собою, зайшла потреба об'єднати їхню суть в одне коротке визнання, чи - Символ Віри. Бо стислий виклад Віри ліпше надавався для того, щоб новонавернені могли його запам'ятати. Щоб приготовитись до тої праці, Пречиста Діва свої бажання виявила Господеві, і більш як сорок днів витримувала у молитві, пості, метаніях і других духових вправах. Вона Всевишнього благала за апостолів, щоб Він їх просвітив і дав натхнення у тій праці.

У відповідь Господь не тільки обіцяв їм помогти, але й повідомив свою Матір, як ліпше уложити кожне твердження Символу Віри. Апостоли, отримавши натхнення, звернулись до Марії за порадою. Спільно вони постановили десять днів постити і тривати в молитвах, щоби Святий Дух натхнення їм зіслав у цій нелегкій справі. По завершенні десятиденного посту (що для Пречистої був 40-им - від часу Її бесіди із Господом), зійшлись усі дванадцятеро в присутність нашої Цариці. І тоді Святий Петро промовив так:

"Мої дорогі браття! Боже милосердя у своїй безмежній доброті і задля заслуг нашого Спасителя і Учителя Ісуса обласкавило Його святу Церкву славним помноженням її дітей, як ми бачили і досвідчили за цей короткий час. Для цієї мети Всевишній множить чудеса і дива, і щоденно поновлює їх через нашу службу, вибравши нас (хоча - цього невартих), як знаряддя Його Божественної Волі у цій праці, і для слави й честі Його святого Імені. Разом із тими добродійствами Він зсилає нам нещастя і переслідування диявола і світу, щоб ми могли наслідувати нашого Спасителя і Капітана, і - щоби Церква, добре зрівноважена тягарем, могла більш безпечно дійти до пристані спочинку і вічного блаженства. Учні уникнули лютування перво-священника і розійшлись по сусідніх містах, проповідаючи віру в Христа, нашого Відкупителя і Господа. Ми мусимо теж скоро відійти і проповідати по цілій землі, у відповідності з наказом Господа перед Вознесенням на Небо (Мат. 28,19). Подібно, як є лише одне Хрещення, в котрому люди мають одержати цю віру, так само мусить бути одне учення, в котре вірні мають вірити. Тому є потреба, щоб ми, котрі поки-що однозгідно збираємось у Господі, визначили істини і тайни, які нам треба ясно предложити всім народам світу і, таким чином, - повірити в ті самі науки без різниці в опініях. Це є неомильна обітниця Господа, що де двоє чи троє зберуться в Його Ім'я, там Він буде поміж ними. (Мат 18, 20). Довіряючи Його слову, ми твердо сподіємось, що Він тепер поможе нам із Його Божественним Духом зрозуміти і окреслити - у Його Імені і в непорушній ухвалі - ті точки, що мають бути заложені в Його святій Церкві на так довго, як вона має тривати, - до кінця світу."

Всі апостоли згодилися із цим внеском Намісника Христа. Тоді він відправив святу Літургію, запричащав Найсвятішими Тайнами Пресвяту Марію і апостолів. Опісля всі вони припали ниць до самої землі, щоби закликати в молитві до Святого Духа. Вечерник знов сповнився пишним світлом, і знову стали всі просвічені відразу. Пречиста Діва тут же звернулась до зібраних, щоб кожен виклав по черзі своє розуміння одної із тайн так, як урозумив його в цьому Святий Дух. Почав Св. Петро, а після нього доповняли другі. А відбувалося це так.

1. Св. Петро: "Вірую в Бога, Отця Всевишнього, Сотворителя Неба і землі."

2. Св. Андрій: "І в Ісуса Христа, Його єдиного Сина, нашого Господа.''

3,4. Св. Яків, син Заведея: "Що був зачатий діянням Святого Духа, народжений від Діви Марії."

5. Св. Йоан: "Страждав при Понтії Пилаті, був розп'ятий, вмер і був похований."

6,7. Св. Тома: "Зійшов у пекло, возстав із мертвих на третій день."

8. Св. Яків, син Алфея: "Вознісся на Небо, посаджений одесную Бога, Отця Всевишнього."

9. Св. Филип: "Звідти Він прийде судити живих і мертвих."

10. Св. Вартоломей: "Вірую у Духа Святого."

11. Св. Матей: "У святу вселенську Церкву, Спільноту святих."

12. Св. Симон: "Прощення гріхів."

13. Св. Тадей: "Воскресення плоті."

14. Св. Матей: "Життя вічне. Амінь."

І тут же пролунав схвальний голос Святого Духа, що мовив: "Ви добре вирішили." Цариця Неба і землі спільно з апостолами воздали подяки Найвищому. Божа Матір подякувала також апостолам за те, що вони заслужили собі на поміч від Святого Духа, щоб стати Його знаряддям у ширенні Господньої слави і укріпленні Церкви. Тоді Вона преклонила коліна перед Намісником Христа, і потвердила свою Віру, вголос проказавши її Визнання, яке щойно уложили апостоли. А далі - сказала так: "Мій владико, котрого визнаю Я, як Намісника Мого пресвятого Сина! У твої руки Я, нікчемний червячок, у Моїм імені і в імені всіх вірних Церкви складаю визнання і засвідчення про все те, що ти встановив, як Божественну і непомильну правду Вселенської Церкви. І у ній Я благословляю і величаю Найвищого, від Котрого вона походить."

Цей символ, чи Визнання Віри апостоли прийняли після замучення Св. Стефана і перед першою річницею розп'яття Спасителя. В пізніші століття церковні Собори вносили уточнення в початкове формулювання "Вірую" для поборення аріянської та інших єресей, але зміст залишився тим самим.

Минув вже цілий рік від земної смерті нашого Відкупителя. Апостоли відчули, що прийшла пора, щоб Ім'я Боже і путь для вічного спасення проповідалися по всій землі з її поганськими народами. Для того, щоб пізнати Божу Волю, кому й куди іти проповідати, апостоли за радою Цариці рішились на десятиденний піст. Бо від часу Зшестя Святого Духа у Вечернику у них було заведено просити помочі у Нього при рішенні важних питань; тому вони приготовлялися духово для Його гідного прийняття у неперервнім пості і молитві на протязі десяти днів. Коли скінчився піст, Христовий Намісник відправив Службу Божу, запричащав Пречисту Діву Марію і одинадцятьох Апостолів. Після Святої Літургії все зібрання почало усильну молитву, закликаючи Святого Духа виявити свою волю у цій справі.

Коли молитва вже кінчалась, на дім Тайної Вечері зійшло чудесне світло, що огорнуло всіх присутніх, і голос пролунав: "Мій Намісник Петро визначить провінції, кому котрі припадуть. Я буду керувати і його спрямую Моїм світлом і духом." Отже самі назначення Святий Дух залишив на розсуд Св. Петра, аби наново підтвердити його власть, як голови і вселенського пастиря Церкви. Апостоли сповнились новим світлом і знанням тих регіонів і народів, котрі їм визначив Св. Петро; кожному відомо зразу стало, які умови і звичаї панують в краях, куди їм було сказано іти. Найвищий мужністю наново їх озброїв для подолання всіх трудів, новою жвавістю для мандрувань далеких, і запалив їх дух вогнем Божественної любові, уподібнивши їх до серафимів.

А Божа Матір отримала від Господа нове знання відносно всіх створінь землі, про царства і народи, призначені апостолам для їх проповідання, і навіть -про кожну із осіб, котрим Євангеліє вони мали проповідати. Цілий світ з його населенням став для Неї таким же знайомим, як власна молитовниця, як всі, що там бували.

Таку обізнаність Найвищий вклав у руки Верховної Настоятельки, Матері, Управительки і Цариці Церкви. Бо Вона мала взяти під опіку всіх - праведних і грішників, берегти і спомагати Христових учнів і апостолів у їх трудах і небезпеках, при нападах на них пекольних сил, підтримувати їх молитви перед Богом, допомагати через ангелів, і особисто.

Тут слід підчеркнути дві сторони надприродного інтелекту Цариці Неба і землі. З одної сторони, Вона досконально спостерігала, по-земному відчувала й по­материнськи співпереживала з усіми апостолами і вірними Церкви усі їх великі клопоти, труди і терпіння. А з другої - своїм внутрішнім видінням постійно споглядала Божественність і брала участь у Небеснім ликуванні з приводу їх успіхів і перемог. У цій Небесній премудрості не існувало місця для понять і образів, що не торкалися духового досконалення і милосердя. Ангели і Святі у Небі хвалили і славили Найвищого в захопленні від того, що Він так чудно поєднав усі чесноти в Марії, своєму найсвятішому знарядді.

Кілька днів після розподілу землі поміж апостолами, вони почали розходитись, спочатку - ті, що мали приділ в провінціях Палестини. Першим відійшов Св. Яків, брат Св. Йоана. Інші - ще якийсь час лишалися в Єрусалимі для проповідання, бо Господь бажав, аби найперше жидів до Віри притягнути, якщо лишень вони захочуть прийти на весільну вечерю святого Євангелія. Згодом розійшлась і решта. Але нім відійти, кожен з них відвідував святі місця: Оливний город, гору Голгофту, Божий гріб, місце Христового Воскресення, Витанію і, по змозі, - інші пам'ятні для них місця. Тоді йшли до дому Тайної Вечері, вшановуючи все, що там відбулось, і приступали під прощальне благословення Цариці Неба і землі.

Для кожного з них Небесна Матінка зберегла найласкавіші слова, про кожного - якнайретельніше подбала. Всі вони отримали таку саму вовняну туніку, яку носив Син Божий і Марії: кольору - між бронзовим і попелястим; Вона їх власноручно ткала при помочі Ангелів. Кожен дістав і верхній одяг, подібний до Ісусового, щоби їх пізнавали всі, як учнів Відкупителя. Кожен одержав в подарунок хрест, зроблений на міру його постаті, щоб той хрест носити скрізь, як потіху і свідка їхнього навчання у мандрівках. Кожен з апостолів зберігав і ніс свій хрест з собою аж до смерті. А тому, що вони так голосно хвалили Хрест Ісуса, деякі тирани замучували їх до смерті їхніми же власними хрестами.

Кожному з апостолів Пречиста Божа Матір подарувала маленьку металеву скриньку з Господніми реліквіями: по три тернини із тернового вінця, кусочки із сповивачів Ісуса Немовлятка, і - хустин, що були змочені в Його пресвятій Крові у час Обрізання і Страстей. Все це Вона захоронила з найбільшою дбайливістю і шаною, як Матір, і як Скарбничий Неба. Зібравши разом їх, Пресвята Богородиця сказала, що ці пригадки - то найбільший скарб, який у Неї є, що разом з ним вони понесуть у світ яскраві спогади про Її Божественного Сина і тверде запевнення, що Господь їх любить, як своїх дітей, і як служителів Найвищого. Вони прийняли ті реліквії із сльозами розчулення і радості, їх почитаючи, упали ниць на землю і, попрощавшись, відійшли.

Слова Цариці


Моя доню. Науками, що містяться у цій главі, Я хочу заставити тебе оплакувати з найглибшими зітханнями і стогоном оту різницю між станом святої Церкви в нашу пору, і тої - в давнині: як потьмяніло найщиріше золото її святості (Пл. Єремії 4, 1), і як згубилася краса старинна, на котрій апостоли поставили її; як вишукала вона чужі й фальшиві пудри і румяна, аби замаскувати страшну і викривлену бридоту пороку. Для того, щоб ти могла вдуматися в ту істину, мусиш розважити наново ту силу і запальність, з якою Божественність прагне відкрити сотворінням свою доброту і досконалість. Такий великий є порив Божої доброти, яка виливається на людство, що лише свобідна воля чоловіка, яку Бог дав йому для скористання з неї (з доброти; - прим. наша), може проти неї звести греблю. І всякий раз, коли чоловік по своїй свобідній волі опирається силі і впливові тої Божественної Доброти, він (згідно із твоїм способом розуміння) підважує і засмучує ту незмірну любов в її самій основі. Але коли би сотворіння не ставили жодних перешкод і дозволили тій Доброті діяти, ціла душа була би затоплена і насичена співучастю у її сутності і якостях. Вона піднесла би упавших з пороху, збагатила би нужден­них дітей Адама, вознесла би їх понад усі їхні злидні, і посадила б їх з князями Його слави (І Царі 2, 4).

Із цього, Моя доню, ти зрозумієш дві речі, невідомі людській мудрості. Перша: якою милою є для найвищого Добра служба тих, що з ревною запопадливістю для Божої слави присвячують свій труд і старання усуненню перешкод, які люди ставлять перед своїм власним оправданням і отриманням Його благодатей. Неможливо є обчислити в цьому смертному житті те задоволення Найвищого, яке Він отримує з цієї праці людей для інших ближніх. Тому так ціниться високо служіння апостолів, архиєреїв, священників і проповідників Божественного слова; бо вони заступили на службі тих, хто заснував Церкву і хто трудився, аби її захоронити і розповсюдити; усі вони повинні бути співробітниками й передавачами надзвичайної любові Бога до душ, сотворених, щоб бути співучасниками в Його Божественності.

По-друге: ти мусиш обміркувати ту велич та обильність дарів і ласк, які безгранична Потуга надає тим душам, що не перешкоджують Його великодушній щедрості. Господь заманіфестував ту істину негайно в початках євангельської Церкви, коли усім, що приступали до неї, показував своє благовоління такими великими обдаруваннями і дивами: часто зсилаючи у видимий спосіб Святого Духа, творячи чуда у тих, котрі прийняли визнання Віри, і - засипуючи вірних іншими прихованими благодатями.

Глава 6.
НАВЕРНЕННЯ СВЯТОГО ПАВЛА


Св. Павло перед своїм наверненням виділявся з-поміж других в юдаїзмі з двох причин: власною вдачею і - сприянням диявола. Народжений як Савло, він був щирої натури, великодушний, шляхетний, діяльний, хоробрий і стійкий. Досягнув успіхів в науках, як відданий і славний законовчитель. Але насправді, як і багато жидів, знав закон Мойсея лише поверховно, не розуміючи його глибини і духа.

Його чесна вдача не допускала навіть гадки, щоб підступом боротися проти апостолів, хоч це йому підповідав люцифер. Вважав також він нижчим гідності, аби піднести руку на Пречисту Діву Марію, чи навіть Її вбити, як планував диявол. Він шанував Христову Матір, і як просто жінку, і як шляхетну мужню жінку, варту благоговіння; бо він спостеріг і подивляв Її витримку під час Страстей і Смерті Відкупителя. І -навіть співчував Її терпінням, що стали знаними усім. Тим не менше, він завзято прагнув піднести жидів на явну і нещадну боротьбу з новою Церквою, щоб знищити її укупі з іменем Христа із Назарету.

Поскільки дракон і його когорти не зуміли переломити впертості Савла, вони рішили задоволитися тим, що він сам постановив, і всіми силами сприяти його діям. У той же день, коли почалось переслідування Церкви, чорти тримали в пеклі ще одну нараду, де обмірковувалося питання, як найкраще можна би захоронити здоров'я і життя тої безцінної для них людини. Пекольні сили добре знали, що проти Божої Волі вони не мають влади ні над життям, ні над добробутом людей. І все-таки - чинили намагання себе зробити опікунами і лікарями Савла, щоб через ними навіяні поради він став завбачливим і чуйним щодо свого здоров'я. У гадці навіть не було у них, що цей Савло причиниться невдовзі до їх власної нищівної поразки. Ось так діє Божа премудрість, щоб диявол, обманутий своїми лихими розумуваннями, впадав у власні капкани, і всіми своїми підступами приводив до сповнення непереможну Божу Волю.

Ось так наверненню Павла судилось бути славним і чудесним. З тим наміром Господь дозволив, аби по смерті диякона Стефана сатана під'юдив Савла піти до первосвященників із лютими погрозами проти учеників Христа, що розпорошились з Єрусалиму, і - просити дозволу привести їх назад в Єрусалим, як в'язнів (Діяння 9,11). Для цього підприємства Савло пожертвував свою цілу особу і маєтність, і навіть - само життя; на свій кошт і безоплатно він започаткував свої подорожі, щоб новий Закон, проповідуваний учнями Розп'ятого, не взяв гору над Законом його предків. Первосвященник із дорадниками радо погодились, негайно дали повноваження йому, а особливо - до Дамаску, де згідно з чутками перебували деякі втікачі з Єрусалиму. Для подорожі були найняті судові виконавці і супровідний загін вояків. Але найчисельнішим ескортом Савла були невидимі легіони пекольних бісів, які прийшли йому на поміч, щоби вогнем і кровю поставити кінець Христовій Церкві. У цьому Савло і люцифер були однодушні.

Але для Цариці Неба і землі не існувало таємниць. Бо й учні Їй про все оповідали. І сама Пречиста своєю премудрістю і внутрішнім видінням проникала в саму суть подій, в думки і замисли людей і демонів. Віддавна знала Божа Матір, що Савло має стати великим апостолом Ісуса і проповідником серед поган. Але як посилилось гоніння Церкви, а Христові учні зажурились і стали знеохочуватися до праці, Пречиста Богородиця так само засмутилась, що відтягається навернення Савла. Новими усильними молитвами Вона почала благати Господа про добробут Церкви і навернення її гонителя.

Ісус допустив, аби преблагословенна Матір аж до болю, до непритомності стривожилася за добробут

Церкви, але в кінці (як ми то розумієм), не зміг опертися любові, яка зранила Його серце. Він утішив і привів Її до себе такими словами: "Моя Мати, вибрана з-поміж усіх творінь. Нехай без затримки здійсниться Твоя воля. Я вчиню з Савлом, як Ти просиш, і так його переміню, що з цієї хвилі він стане оборонцем Церкви, яку переслідує, і проповідником Моєго Імені і слави. Тепер візьмусь, щоби прийняти його негайно в Мою дружбу й ласку."

Господь зник з очей, лишивши Пресвяту Богородицю затопленою ще в молитві і - з ясним баченням усього, що незабаром мало статись. Скоро опісля Господь появився Савлові на гостинці біля Дамаску у сяючім облаку посеред незмірної слави; і Савло моментально був залитий Божественним світлом зовні і внутрі; а його серце і відчуття стали цілком обезвладнені (Діяння 9, 4). Він впав зненацька із коня, і голос з висоти сказав: "Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене?" Розгублений і в переляку він відповів: "Хто ти, Господи?" Одвіт був: "Я - Ісус, котрого ти переслідуєш; тяжко тобі бити ногою проти рожна Моєї всемогутності." Знов Савло відказав із ще більшим страхом і тремтінням: "Господи, що Ти наказуєш і бажаєш вчинити зі мною?" Супутники Савла чули ті питання і відповіді, хоч не бачили Спасителя. Вони звиджували тільки сяйво, були налякані і приголомшені таким нечуваним випадком.

Це чудо перевершувало все, що перед тим ставалось в світі. Бо Савло не лише був на землі горілиць, осліплений і так знеможений, що був би згаснув, якби Божественна сила не підтримала у ньому життя. Уся його сутність, його "Я" змінились глибше, ніж це було, коли з нічого він став існувати у своєму зачатті; сталася зміна в ньому ще більша, ніж це буває при переході від темряви до світла, чи - від найнижчої землі до щонайвищого Неба. Бо з демона він став перемінений на особу одного з найвищих і найревніших серафимів. Так Божа Премудрість і всемогутність тріюмфували над люцифером і його демонами: задля заслуг Страстей і Смерті Ісуса, нашого Спасителя і Відкупителя, цей дракон і його злоба мали бути переможені людською природою мужа, в котрому наслідки Божої ласки і Відкуплення були у повній протилежності до гріха люцифера з усіми його наслідками.

Ось так то трапилось: в той сам короткий час люцифер через гордість перемінився з ангела на чорта; а - всемогутність Господа перемінила Савла із диявола у ангела у Божій ласці. І ще: в ангельській природі найдосконаліша вродливість перетворилася в найгіршу гидоту, а у людській вдачі - Бог змінив найбільшу збоченість в найвищу моральну досконалість. Люцифер, як противник Бога, спустився з Неба до найглибшої безодні землі, а людина вознеслась, як приятель Бога, з землі до найвищих Небес.

Скажемо ще більше. Божий тріюмф не був би вистачальним, якби Господь не дав Савлові більше, ніж люцифер втратив. Бо люцифер, хоч він відпав від надзвичайно великої ласки, не мав ніколи блаженного видіння, ні не заслуговував на нього, отже - не міг втратити те, чого не мав. А Савло, чи Павло, як згодом він був названий, лиш тільки відчинив себе для Божої ласки, то негайно став ясно бачити Божественність, хоч це видіння наближалось до нього постепенно.

Повержений на землю, Савло повністю обновився Освячуючою ласкою і другими усвоєними дарами; всі духові здібності зістали поправлені і насвітлені. В такому стані він був піднесений до третього Неба. Він признавався сам, що не відав, чи це було у тілі, чи тільки в духу (II Кор. 12,4). Там він ясно, хоч і побіжно звидів Божественність в Її безконечній досконалості, розпізнав містерію Воплочення і Відкуплення, всі тайни закону милосердя і побудови нової Церкви. Він побачив виняткове благословення його оправдання і заслугу молитви за нього Св. Стефана. А також - усвідомив собі, як молитви Пречистої Діви Марії прискорили його навернення, і як Її заслуги, додані до Христових, вчинили його сприйнятним для очей Предвічного Бога. З цієї години і надалі він переповнився вдячністю, найглибшою пошаною і почитанням для найдостойнішої Цариці Неба, чию гідність він тепер завважив, і розглядав Її, як свого рятівника. У ту ж годину йому дали зрозуміти, що він покликаний є до апостольської служби, де буде двигати труди, терпіти аж до смерті. Іще багато інших тайн йому відкрили, але він не міг переповісти їх. У відповідь Савло офірував себе, як жертву Божій Волі в усіх ділах, що й підтвердив він потім усім своїм життям. Пресвята Тройця прийняла цю офіру з його уст, і у присутності Небесного усього Двору урочисто назвала і призначила Савла учителем і проповідником поган, що мав понести по цілому світі Ім'я Найвищого. А згодом осліпленого Савла супутники доставили в Дамаск.

На третій день після навернення Савла Господь промовив у видінні до Ананії, одного з учнів, що жив тоді в Дамаску. Господь сказав йому піти до дому чоловіка, що звався Юдою, і стрінутися там з Савлом із Тарсу, що буде у той час молитись. Наляканий Ананія відрік: "Господи, я маю вісті про того чоловіка, що переслідував Твоїх святих в Єрусалимі, і спричинив велику різанину їх в Єрусалимі; і ненасичений оцим, прийшов тепер з листами від первосвященників, щоби хапати всякого, хто закликає Твоє святе Ім'я. Чи ж Ти пішлеш таку просту овечку, як я, шукати за вовком, що хоче її з'їсти?" Господь так відповів йому: "Іди, бо той, кого ти Моїм ворогом вважаєш, посудиною вибраною є для Мене, що Моє Ім'я понесе по царствах і країнах всіх, і - до дітей Ізраїля. Я можу, як і годиться, передати йому, скільки він терпітиме ради мого Імені." Тут учень зразу був сповіщений про все, що сталось з Савлом під Дамаском. А рівночасно Савло теж отримав видіння, що його навідає Христовий учень Ананія, що покладанням рук йому відновить зір.

Ананія знайшов Савла затопленого у молитві, і так заговорив до нього: "Брате Савле. Наш Господь Ісус, що появився тобі під час подорожі, посилає мене, щоб ти міг відзискати твій зір і - наповнитись Святим Духом." Він прийняв Святе Причастя з рук Ананії, зміцнився і віджив, воздаючи подяки Автору всіх цих благословень. Тоді - підкріпився їжею, якої не торкався цілих три дні. Якийсь час Павло перебував ще у

Дамаску, спілкуючись і розмовляючи з учениками. Він падав в ноги їм, аби вони йому простили, і благав, щоб прийняли його до себе, як найпосліднішого брата і слугу. За їх порадою він вирушив до синагог в Дамаску привселюдно проповідати Христа, як Месію і Відкупителя світу; чинив те з такою вервою, мудрістю й запалом, що у замішання привів невіруючих жидів. Всі дивувались з несподіваної зміни і, - спантеличені, казали: "Чи це не той, що в Єрусалимі розправлявся вогнем й мечем з усіми, що кликали те Ім'я? Хіба він не прийшов, щоб вести їх, як в'язнів, до первосвященників із того міста? Що це за зміна, яку ми в ньому бачим?"

А Св. Павло дужчав із кожним днем, і все переконливіше проповідав перед зібраннями жидів і іноплемінних. Тому вони змовлялися пізніше, щоб його убити, про що опісля я згадаю. Чудесне навернення Св. Павла мало місце один рік і місяць по замученні Св. Стефана, двадцять п'ятого січня, в той самий день, в якому Церква обходить це свято. Сталось то на тридцять шостий рік від часу народження нашого Господа. Преблагословенна Богородиця, як всевладна Цариця Неба і землі, мала великі заслуги у його наверненні, і першою від імені людей вознесла найпалкіші подяки Найвищому за це Його велике чудо і добродійство для святої Христової Церкви.


Слова Цариці


Моя доню. Ніхто із вірних не повинен сумніватись, що Найвищий міг був притягнути й навернути Св. Павла, не удаючись до таких чудесних виявів Його безконечної потуги. Але Він використав їх, щоб показати людям, наскільки Він всеблагий, щоб їх прощати й підносити до своєї дружби і благовоління; також - щоби навчити їх прикладом цього великого апостола, як треба співпрацювати і відповідати на Його поклик. Багато душ Господь пробуджує і підштовхує своїм натхненням і допомогою. Многі відгукуються і знаходять оправдання через Тайни Церкви. Але не всі витримують в своєму оправданні, а ще менше число -зростає в ньому чи змагає до досконалості: починаючи в дусі, вони заспокоюються і - кінчають в тілі. Причиною браку в них витримки у ласці і - повернення до гріха є те, що не наслідують вони духа в Св. Павла у хвилю його навернення, коли він вигукнув: "Господи, що Ти наказуєш і бажаєш вчинити зі мною?" Якщо дехто з них висловлює устами таке почуття, то воно не є з цілого серця, і завжди такі затримують дещо із любові до себе, до почестей, до посідання, до чуттєвого задоволення, чи - до деяких різновидів гріха і, таким чином, знову спотикаються й падуть.

Але той апостол був істинним прикладом наверненого світлом ласки; і не лишень тому, що перейшов від скрайнього гріха до чудесної ласки і дружби із Богом; - але й тому, що він до своїх граничних меж співділав із закликом Бога, відходячи раз і назавжди від всіх своїх лихих наставлень і шукання себе, віддаючи себе цілком у розпорядження Божої приємності і Волі. Це повне самозаперечення і піддання під Божу Волю вміщається в отих словах: "Господи, що Ти бажаєш вчинити зі мною?" І в них було, поскільки те залежало від нього, усе його спасення. Коли він вимовив їх з усією щирістю сокрушеного і покірного серця, то зрікся своєї волі і піддався Господній, постановив із даного моменту і надалі не допускати, щоб котра-небудь із його розумових чи чуттєвих спосібностей служила тваринному чи чуттєвому життю, на яке він був зблудив. Він віддав себе Всевишньому на службу у будь-якому виді чи керунку, котрі об'являться йому, як Божа Воля, готовий виконати її без затримки і запитань. І він негайно став ділати, ввійшовши в місто і слухаючи наказу Господа, що був переданий через ученика Ананію. Тому що Найвищий знає тайни людського серця, Він побачив, з якою щирістю св. Павло відповів на Його поклик, підкорився Його Божественній Волі і планам. Бог не тільки прийняв його з найбільшим задоволенням, але з надвишком помножив йому ласки, дари і благовоління; Павло їх заслужив і отримав тільки через повне погодження з бажаннями Господа.

Відповідно до цих істин, Моя доню, бажаю, щоб ти вповні здійснювала Мої часто повторювані накази і упімнення, щоб ти забула про видиме, позірне і облудне. Повторюй дуже часто, і більше серцем, ніж устами, -оті слова Св. Павла: "Господи, що Ти бажаєш вчинити зі мною?" Бо як тільки ти почнеш робити що-небудь за твоїм власним вибором, то не буде правдою, що ти шукаєш виключно Господньої Волі. Інструмент не має жодного спрямування чи дії, крім тих, котрі надасть йому майстер; а коли би мав свою власну волю, то міг би опиратись і діяти протилежно до волі того, що це знаряддя уживає. Те саме відбувається між Богом і душею: бо якщо вона леліє яке-небудь власне хотіння незалежно від Бога, то буде ополчуватися проти вдоволення Господа. А тому, що Він не нарушає свободу дій, даровану людині, то дозволить тим діям збивати людину з путі, якщо вона сама приймає рішення без звернення за вказівкою до свого Сотворителя.

Книга восьма



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка