Книга розміщена на сайті



Сторінка48/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   57

Глава 1.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ІРОДА. БОЖА ВОЛЯ ОБ'ЯВЛЯЄТЬСЯ МАРІЇ. ЇЇ ПОДОРОЖ ДО ЕФЕСУ


Св. Йоан приготував все для відплиття до Ефесу. І на четвертий день, тобто - п'ятого січня сорокового року, повідомив про це Пречисту Діву Марію. Учителька досконалого послуху без випитувань і зволікань клякнула, і попросила в Господа позволення покинути Вечерник і Єрусалим. А потому - пішла попрощатись із власником дому й другими його мешканцями. Всі дуже любили й шанували Її: і за премиле обходження з ними, і за ласки й благословення, отримані із щедрих рученят Божої Матері. Всі хотіли їхати за Нею. Але оскільки не було слушної нагоди, то просили Пресвяту Богородицю їх не забувати і мерщій вертатися назад. Що Вона їм і пообіцяла, злагіднивши їх великий смуток.

Тоді Небесна Цариця попросила у Св. Йоана дозволу відвідати святі місця Відкуплення, аби віддати честь і поклонитись Господу, що освятив їх своєю присутністю й дорогоцінною Кровю. Обоє з апостолом пройшли по всіх пам'ятних станицях із сльозами любові і найніжнішого визнання; а св. Йоан, зворушений, що Божа Матір позволила себе супроводити, молився й співстраждав із вірою, надією, любовю. На всіх святих станицях стояли ангели на варті, що мали стерегти й боронити їх перед люцифером й демонами. Цариця ангелів звеліла їм через святе натхнення в людські душі подавляти всі задуми лихі й диявольські підмови, при допомозі котрих дракон пекольний намагався під'юдити жидів невіруючих і других смертних, щоби збезчестити і знищити святі місця, і витерти із них саму пам'ять про Христа Спасителя. Вона обов'язок на них поклала тримати сторожу по всі віки, бо лють нечистих духів проти трудів і місць Відкуплення ніколи не вгамується.

Скінчивши ту мандрівку, Пречиста Діва стала на коліна перед Йоаном, так як колись - перед своїм Божественним Сином, і смиренно попросила благо­словення на подорож. Свою покору Вона виявляла і пізніше, коли численні вірні з Єрусалиму офірували Їй і гроші, дорогоцінності, і засоби транспорту, і всі речі, що могли придатись при подорожі морській до Ефесу. Небесна Пані дякувала всім, але нічого не прийняла. До пристані Вона доїхала на ослику, так як і в давні часи, коли ще Св. Йосиф жив. Ці милі спогади у парі з любовю до Бога, котра покликала Її у ще одну нелегку подорож, збудили ніжні почуття у голубинім серці нашої Цариці.

Вони зійшли на борт судна із другими мандрівниками. Пречиста Діва перший раз була на морі. У своїй надприродній премудрості Вона чітко звиджувала безкрайність Середземноморя з його шляхами у великий океан, і його звивисті простори з глубинами, мілинами, підводними печерами і бухтами, пісками, мінералами, приливами й відпливами, його тварин, китів і рибу всіх розмірів і видів, і всю заховану в нім дивовижу.

Коли вся панорама сотвореного, немоби в дзеркалі, предстала перед Нею, засвідчуючи всемогутність їх Сотворителя, Маріїн дух полинув до Всевишнього з подякою, прославою і величанням за всі ті щедрі чудеса. А зверх того, Вона прониклась найніжнішим материнським співчуттям до тих, що довіряли своє життя непогамованій морській стихії. Марія гаряче замолила до Всевишнього, щоб Він оборонив від небезпек усіх, котрі Її ім'я покличуть і о заступництво попросять. Господь задовільнив це прошення негайно, і обіцяв тримати в ласці кожного, хто буде на морях носити якесь Її зображення, і щиро глядіти буде на цю Зірку Моря, шукаючи за поміччю у небезпеках. Із цього можна зрозуміти, що якщо католики і вірні невдачі терплять на морях чи пропадають, то лиш тому, що легковажать ласками, котрі можна дістати від Цариці ангелів, чи тому що, будучи в гріхах, не пам'ятають про Неї в лютуючому морі, чи - через брак щирої Віри й побожності. Бо ніколи не може завести слово Бога, і ніколи Пресвята Богородиця не відмовить своєї помочі тим, що погибають під час штормів.

І на морі, і пізніше - на суші Цариця Неба і землі творила великі чуда, уздоровляючи хворих, і звільня­ючи від демонів посіданих, як тільки Вони опинялись біля Неї. Багато часу і книжок потрібно було би на те, щоб їх всіх описати. Тому я тут зупинюсь лиш на історії Її перебування в Ефесі. Там жило трохи християн з Єрусалиму. Довідавшись про приїзд Матері Христа, вони спішили Її відвідати, і жертвували Їй свої маєтки і доми. Але Цариця всіх чеснот для себе вибрала помешкання у домі, де проживало кілька самітних старших і убогих жінок. Ангели їх натхнули віддати для приїжджих дві світлиці: для Богородиці, і другу - для апостола Йоана.

Преблагословенна Божа Матір подякувала власни­цям, відійшла в свою кімнату, і зразу же за звичкою своєю припала до землі в молитві. Вона поклонялась Пресвятій Тройці, офіруючи себе як жертву, для служби Богові у цьому місті, й промовила оці слова: "Господи Боже всемогутній! Безмірністю Твоєї Божественності Ти наповняєш Небеса і землю (Єремія 23, 24). Я, Твоя покірна прислуга, бажаю повністю виконувати Твою святу Волю у всіх випадках, у всіх місцях, та в усі часи, в котрі Твоє Провидіння соблаговолить помістити мене. Бо Ти є моє єдине Добро, моє існування і моє життя; і всі мої думки, слова і дії скеровані на те, щоби доставити Тобі приємність і задоволення." Пречиста Діва відчула, що Господь прийняв Її молитву й жертву, і готовий своєю всемогутністю завжди допомагати Їй.

Вона тривала у молитвах за святу Церкву, й накреслювала свої плани для допомоги усім вірним.

Деяких із своїх ангелів Цариця Неба і землі порозсилала для підтримки апостолів і учнів проти атак невіруючих, що їх підбурювали демони. В ті дні св. Павло втікав з Дамаску від жидів, і приятелі його спускали в кошику із мурів міста. Він теж знайшовся під особливою охороною Цариці, бо пекло було більш розлючене на нього, ніж на решту апостолів, за його зраду їхніх інтересів.

Якраз тоді св. Павло прибув до Єрусалиму, розминувшись із Божою Матірю приблизно на місяць, бо Вона вже від'їхала до Ефесу. Позаду в нього залишилися чотири роки неусипних трудів на службі Господа: один рік - в Аравії і три - у Дамаску. Після покаяння перед апостолами і Христовим Намісником, св. Петром за те колишнє люте переслідування, Св. Павло, не тратячи ні хвилі, почав проповідати про Христа в Єрусалимі. На протязі двох днів все місто гомоніло новинами про нього; усі спішили подивитися на того, чиї слова, немовби стріли вогняні, серця ранили і жахом наповняли його противників. А біси не барились, щоби підбурити жидів та Ірода проти Господнього слуги.

Цариця Неба і землі з свого помешкання в Ефесі ретельно берегла Павла від всяких замахів на нього. І своїм Божественним розумінням, і через ангелів, що були із Павлом, Пречиста Діва бачила докладно, як готувалась змова на його життя, жаліла, що не лишилась в Палестині, щоби на місці боронити Церкву. Тому в Ефесі Вона помножила свої молитви і слізні благання, безперестанку зітхаючи до Господа. І одного дня, аби Її тривогу полегшити, Господь запевнив свою Пречисту Матір, що зглянеться на Її прохання й захоронить життя св. апостола від нападів диявола. І сталось так: одного дня, під час молитви в храмі св. Павло, піднесений в захопленні, дістав видіння. В видінні тому Ісус звелів йому негайно забратися з Єрусалиму, і рятувати своє життя від ненависті невірючих жидів.

Він повідомив про видіння св. Петра. І після наради з апостолами - таємно був післаний до Кесарії і Тарсу проповідати для поган. В Єрусалимі Павло перебував п'ятнадцять днів.

Тепер, коли св. Павло вже був в безпеці, Пречиста Діва Марія почала турбуватись за долю другого апостола, св. Якова, сина Заведея, що був Її кревним. В ті часи він ширив святе Євангеліє в Іспанії; перебував у Сарагосі під охороною цілої сотні ангелів, що їх до нього приписала Божа Матір. Без перерви вони обмінювалися вістками через ангелів, і так дізнався св. Яків, що Пресвята Богородиця живе в Ефесі. Після Її особистої появи перед ним у видінні, він поспішив довести до порядку маленьку церкву (під іменем Пілляр) у Сарагосі, призначив Єпископа, лишив учеників по інших містах Іспанії, і через кілька місяців відправився в мандрівку до Ефесу, що в Малій Азії. Дорогою він не переставав проповідати Євангеліє в Каталонії, в Італії, та в других землях Римської імперії.

Щасливо діставшись до Ефесу, Св. Яків упав до стіп Цариці Неба і землі в найглибшім почитанні, зворушений від зустрічі до сліз. Сердечно дякував він за всі ласки й поміч, і за появу у особі власній перед ним в Іспанії. Небесна Матір, як незрівнянна Вчителька покори, піднесла його зразу із словами: "Мій пане, пам'ятай, що ти помазаний є Господом, і є Його служителем; а Я - мізерний червячок." І - опустилась на коліна під благословення Божого апостола. З Ефесу св. апостол Яків відбув до Єрусалиму, вже попереджений про його грядущу мученичу смерть.

В Єрусалимі він знову став проповідати. Коли поставлені жидами проти нього Філєтус і Гермогенес навернулись, невіруючі розлютилися ще більше проти св. Якова й затіяли укоротити йому життя. Для тої цілі були підкуплені два римські сотники, Демокрітус і Лісій, щоб дали вояків їм при потребі. Самі ж - рішилися вчинити ложне заворушення в час проповіді апостола, щоб привід був покликати римлян. На чолі змови стали Авіатор, первосвященник'в тому році, і Йосія, книжник. Так і вчинили. Коли святий апостол проповідав народові про таїнство Відкуплення, доказуючи їм премудро із джерел Святих Писань, коли вже люди стали каятись в сльозах, первосвященник з книжником знесамовитіли в пекольній злобі. Авіатор дав знак умовлений солдатам і пустив Йосію на Св. Якова. Йосія впав на Якова із мотузом, зашморгуючи йому шию, і закричав, що він - бунтар народу, і творить нову віру проти Римської імперії.

Вмішались сотники із вояками; Св. Якова зв'язали і повели до Ірода, сина Архелая. Цей великий грішник, підбурений жидами й сатаною, не забарився приказати, щоб стяти голову апостолові. Неземна радість полонила св. апостола в очікуванні мучеництва за Христа. Він привселюдно повторив визнання святої Віри. Він попросив в душі, щоби Пречиста Діва, як це було йому обіцяно, відвідала його в хвилину смерті.

Пречиста Діва Марія в своїй світлиці-молитовниці чула молитви улюбленого апостола і теж кузена, благала Небеса за нього. Під час молитви перед Нею появились незліченні множини Небесних духів з усіх ангельських хорів. Одні з них оточили Св. Якова в Єрусалимі, коли його вели на страту; а інші -наблизились до Неї у Ефесі. Один із них звернувся до Цариці Неба: "Царице Неба й наша Пані! Найвищий Господь і Бог просить Тебе негайно поспішити в Єрусалим, аби порадувати Його великого слугу Якова, принести поміч йому в смерті, й сповнити його милі і святі бажання." Пречиста Діва вдячно погодилась, й вознесла похвалу Найвищому за те, що Він охороняє тих, що довірюються його милосердю, і в Його руки складають своє життя.

Тим часом вздовж смертного шляху апостола в Єрусалимі зібралося багато нещасливців, недужих і посіданих дияволом, щоб скористати із його останніх услуг і порад. Для них він сотворив великі чуда і всіх просителів уздоровив.



Ангели же доставили Марії розкішний трон, і перенесли свою Царицю в Єрусалим, до місця страти святого мученика. Св. апостол якраз впав на коліна, щоби офірувати своє життя Найвищому. І, підіймаючи очі до Небес, побачив над землею близько себе Божу Матір на троні, огорнуту Небесним сяйвом; і - безліч ангелів навколо. Його душа возликувала, а серце переповнилось Божественною любовю. Святий Яків тут же забажав публічно прославити Пресвяту Марію, як Матір Бога і Повелительку вселенної. Але один з верховних духів його спинив і так промовив: "Якове, слуго нашого Сотворителя! Притримай у грудях твоїх ті цінні почування, і не виявляй перед жидами присутності і підтримки нашої Цариці. Бо вони неварті і неспосібні, щоб Її пізнати. І, замість Її пошанувати, вони в своїй ненависті лише затверднуть." Тоді апостол, ледь ворушачи устами, потиху мовив так: "Матінко мого Господа, Ісуса Христа, моя Наставнице і Хоронителько! Ти - потіхо засмучених і Прибіжище потребуючих! Даруй мені у цю годину, моя Пані, Твоє благословення, якого дуже прагну. Ради мене пожертвуй Твоєму Синові і Відкупителю світу офіру мого життя. Бо я горю бажанням стати цілопальною жертвою для прослави Його Імені. Нехай нині Твої невинні і Пречисті рученята будуть тим вівтарем моєї жертви, щоб вона могла стати милою в Його очах, Котрий умер за мене на Хресті. У Твої ручки і, через них, - у руки мого Сотворителя я передаю мого духа."

З очима, прикованими до світлої постаті Богородиці, він застиг у безруху, аж поки сокира ката не опустилася на нього. Цариця і Повелителька всесвіту велику ласку дарувала Ісусовому вірному слузі: прийняла душу Св. Якова і, помістивши її на троні біля себе, вознеслась до Небес. Найвищий прийняв до себе душу св. Якова, і помістив апостола у вічній славі серед князів його народу. А Пречиста Діва Марія припала ниць перед

Троном Найвищого з піснею хвали і подяки за перше серед апостолів тріюмфальне мучеництво. При цій нагоді Вона бачила Божественність тільки внутрішнім видінням. Але преблагословення Тройця обдарувала Божу Матір на прощання новими благословеннями і ласками, і для Неї, і для святої Церкви. Святі у Небі також Її поблагословили. І тоді ангели віднесли свою Царицю назад до Ефесу, де в міжчасі ангел перебував в Її подобі. Вернувшись додому, Небесна Матір всіх чес­нот знову припала до землі, аби подякувати Найвищому за все, що сталося.

В наступну ніч ученики св. Якова забрали його тіло, таємно вивезли до портового міста Яффи, а звідти кораблем - в іспанську провінцію Галісію. Усю дорогу супроводив їх і хоронив ангел, призначений до тієї служби Царицею Неба і землі. Св. апостол Яків, син Заведея загинув двадцять п'ятого березня сорок пер­шого року, п'ять років і сім місяців після відправлення в Іспанію для проповідання святого Євангелія. Згідно з цим рахунком смерть св. Якова сталася сім повних літ по смерті нашого Спасителя Ісуса Христа.

Скора розправа Ірода з апостолом Яковом дуже за­охотила безбожних, жадних нової крові жидів, і поті­шила люцифера. Людська лесть і підмова, нашіптування злого духа спонукали Ірода Агриппу накласти руку і на св. Петра. Святий Петро був схоплений і кинутий в темницю у кайданах. Страта мала відбутись відразу після пасхальних днів (Діяння 12, 4).

Наша Небесна Матір із Ефесу уважно приглядалася до всіх подій. Заливаючись кровавими сльозами, Вона молилася, зітхала і творила метанія, благаючи Ісуса, щоб Він звільнив св. Петра з в'язниці і дав захорону святій Церкві. Гарячі ці молитви долинули до Неба і зранили серце Її пресвятого Сина. Господь особисто зійшов із Неба до Її світлички, коли Вона лежала з лицем, уткнутим у долівку. Він ніжно підніс з долівки свою Матір і так звернувся до Неї: "Моя Мати, стримай свій жаль і проси все, чого бажаєш. Бо Я на все дозволю, і Ти знайдеш ласку в Моїх очах, щоб це дістати. Я хочу, щоб Ти діяла відповідно до своїх желань, вживаючи власть, яку Я Тобі дав: зв'язуй чи розв'язуй все, що є потрібне для добробуту Моєї Церкви, і знай, що вся лють демонів повернеться на Тебе." Пресвята Марія подякувала за цю нову ласку, і визвалась, щоби повести битви Господа за вірних, кажучи: "Найвищий Господи, надіє і життя Моєї душі! Вже приготоване є серце і дух Твоєї слугині, аби трудитися для душ, що куплені Твоїм життям і Кровю. Хоча Я є лише порохом невартним, та знаю, що нема границь Твоїй премудрості і силі. Із ласкою Твоєї допомоги Я не лякатимусь пекольного дракона. Якщо бажаєш, щоб Я розпоряджалася і діяла у Імені Твоїм для блага Церкви, то ось, тепер наказую люциферу і всім його служителям лихим, що непокоять Церкву, зійти в безодню і затихнуть, аж доки Твому Провидінню буде до вподоби дозволити вернутись їм на землю." Такий непереможний був наказ Цариці світу із Ефесу, що в цю ж саму мить всі демони в Єрусалимі зістали зметені у пекло, на саме його дно.

Люцифер знав із бісами своїми, звідкіль удар той блискавичний їх досяг: від Тої, чиє ім'я вони не сміли вимовляти, лише звучи противником своїм. А Божа Матір, перемігши пекло, лице своє звернула проти Ірода і дихаючих помстою жидів. І так своєму синові сказала: "Тепер, Мій Господи і Сину, якщо це буде Твоя Воля, хай хтось із Твоїх ангелів святих зістане післаний, щоб врятувати із тюрми Твого слугу Петра." Христос Її бажання вволив, і по наказу від Обох один з Небесних духів поспішив, щоб з єрусалимської в'язниці на волю вивести Петра.

Ось ангел вже в темниці: св. Петро в подвійних ланцюгах між двома вояками спить блаженно, так якби смерть його не ждала через день. Насилу ангел розбудив Петра і, сонному ще приказав: "Умить ставай, підпережись, озуйся, бери свій плащ і йди за мною." Розкований і напівсонний, не розуміючи, що сталось, за ангелом апостол йшов нічними вулицями. Вже на відході ангел сповістив, що Всевишній звільнив його з темниці через заступництво Небесної Цариці. І - зник. Аж тоді св. Петро все зрозумів, і воздав подяки Господеві за своє звільнення. Чимдуж він поспішив до дому Тайної Вечері (Вечерника), що належав Марії, матері Йоана (котрого ще звали Марком), щоби порадитись про дальші дії з Яковом (сином Алфея) і другими вірними. На його оклики зійшла донизу служниця Рода, щоб взнати, хто добувається у дім. Пізнавши голос Петра, схвильовано метнулася назад, щоб сповістити інших, що то Петро їх кличе надворі. Насилу недовірлива громадка повірила, що то не ангел, а живий апостол кричить і грюкає у двері, і по випитуваннях довгих його впустили всередину.

Несказано всі втішились, побачивши на власні очі, Христового Намісника цілим і непошкодженим. Якова між ними не було. Тож порішили, що присутні учні таємно сповістять про все його і всю єрусалимську громаду вірних. А сам Петро цієї ж ночі має втекти із міста, щоб Ірод знов його не схопив. Так і вчинили. А Ірод скаженів, суворо вартових скарав, шукав Петра і вирішив помститись люто на учениках. Але Господь тяжкою карою ударемнив його безбожні плани, про що я скажу далі.

Тим часом Божа Матір у тривозі і з упованням на поміч із Небес трудилась неустанно в молитві і сльозах, щоб виблагати ласки в Господа для Його святої Церкви. Завжди керована своїм витонченим відчуттям доцільності, Вона звернулась до одного з найвищих ангелів з Її сторожі з такою мовою: „Служителю Найвищого і витвір Його рук! Моя стурбованість за святу Церкву змушує Мене старатись за її добробут і поступ. Дуже прошу тебе піднестися до Трону Найвищого, представити Йому Моє занепокоєння. Попроси Його від Мого імені, щоби Мені було позволено терпіти взамін Його вірних слуг, і щоби Ірод був відвернений від здійснення його планів по знищенню Церкви." Ангел відправився з цим повідомленням, а Цариця Неба, мов нова Естера, затопилась у молитву за вільність і порятунок для Її народу і для Неї (Естера 4, 16). Небесний посланець прибув назад із відповіддю Преблагословенної Тройці: „Княгине Неба. Господь духів мовить, що Ти є Матірю, Наставницею і Управителькою Церкви; і що маєш Його владу, допоки

Ти є на землі. І Він бажає, щоб Ти, як Цариця і Володарка Неба і землі, винесла присуд на Ірода."

Покірну Непорочну Діву затурбувала оця відповідь, і в своїй милосердності Вона сказала ангелові так: „Чи Я в такому разі мушу об'явити присуд проти сотворіння, що є відбитком Господа? Відколи Я повстала з Його рук, Я знала багатьох осуджених з-поміж людей, і Я ніколи не кликала до помсти проти них; але оскільки Мене це стосувалось, завжди бажала їх спасення, коли можливо, і не прискорювала їх покарання ніколи. Вернися, ангеле, до Господа і повідай Йому, що Мої суд і власть є нижчими й залежними від тих, що в Нього, і що Я не можу засуджувати будь-кого до смерті без поради із Моїм Зверхником. А коли можливо є привести Ірода на шлях спасення, то Я готова є переносити всі муки світу згідно з вимогами Його Божественного Провидіння, аби душа оця не була згублена." Ангел доручив друге повідомлення до Трону Пресвятої Тройці і, повернувшись, мовив так: „Наша Владичице й Царице! Найвищий повідає, що Ірод є з числа осуджених, бо він настільки впертий в своїй злобі, що не прийме ніяких напімнень чи наук. Він не буде співділати із поміччю, котру дістав би, ні не скористає із овочів Відкуплення, чи із заступництва Святих, чи із Твоїх власних старань в його імені, о Царице і Пані!"

У третій раз Пресвята Марія посилає князя Небесного, щоб передав Найвищому наступне: „Якщо так мусить бути, що Ірод має вмерти, аби запобігти його переслідуванню Церкви, о ангеле, то вияви Найвищому оце: як Він у свому всеблагому милосердю зволив, щоб

Я у смертному житті була Прибіжищем дітей Адама, Хранителькою і Заступницею грішних; - що трибунал Мій мав би бути від милосердя і помилування, для захисту і помочі всім тим, котрі Мого заступництва шукають; - і що всі повинні би із нього відходити з запевненням4 прощення в Імені Мого Божественного Сина; якщо Я маю бути люблячою Матірю людей, котрі є сотворінням його рук, ціною Його життя і Крові, то як Я зараз можу стати суддею строгим для одного з них? Ніколи на Мене обов'язку не накладали -відмірювати правосуддя, завжди - помилування, до якого все Моє серце схильне. А тепер воно є заклопотане через протиріччя між любовю і послухом для гострого правосуддя. Представ наново, о ангеле, оту Мою тривогу Господеві, і вивідай, чи це б Його задовільнило, щоб Ірод вмер без Мого засуду на нього."

Утретє святий гонець злетів у Небо, і преблаго-словенна Тройця вислухала жалі Цариці Неба з найбільшою приємністю і чулістю. Вернувшись з Неба, ангел переповів Їй такі слова: „Наша Царице, Мати нашого Сотворителя і моя Пані! Його всевладна Величність мовить, що Твоє милосердя є для тих смертних, котрі бажають віддатися під Твоє могутнє заступництво, а не - для тих, що ним погорджують і зневажають його, як чинить Ірод; - що Ти є Началь­ницею Церкви, наділена всією Божественною властю, і що тому належить, щоб Ти її ужила, як потрібно: що Ірод мусить вмерти. Але це має статися за Твоїм присудом і згідно із Твоїм наказом." Преблагословенна Марія покірно відказала: "Справедливий є Господь і праві є Його присуди!" (Пс. 119, 137). Багато разів Я терпіла би смерть, щоб врятувати цю душу Ірода, якби він сам по власній свобідній волі не вчинив себе невартим милосердя, і не вибрав погибель. Він є твором Найвищого (Йов 10, 8), зроблений на Його образ і подобу (Буття 1, 27); був відкуплений Кровю Ягняти, що обмив гріхи світу (Одкр. 1, 5). Але Я все це відсуваю в сторону і, беручи під увагу тільки те, що він став затятим ворогом Бога, невартим Його вічної дружби, -Я згідно із найсправедливішим правосуддям Бога засуджую його до смерті, котру він заслужив, для того, щоби він більше не міг наносити тих великих мук, причинюючи зло, яке запланував."

Таким вирішенням болючої справи Всевишній бажав дати до відома всім, що Пречиста і Пренепорочна Діва Марія є не лише Матірю милосердя і помилування для всіх дітей Адама, але і Верховною Владичицею всіх сотворінь із повним правом судити всіх людей, і -приймати відповідні знаки пошанування.

Уживши свою власть, Преблагословенна Божа Мати післала ангела до Кесарії, де перебував тоді Ірод, що тільки-що уладив якісь незгоди між ним і мешканцями Тиру і Сидону. Сидячи на троні у королівській пурпурі, він промовляв до них, а вони - прозвали його богом. Очманілий від таких почестей і лесті, він і не зчувся, як його вразив Господній ангел. Живцем їджений хробаками, нещасний чоловік сконав тілесною і духовою смертю.

Стрілою ангел повернувся до Ефесу, щоб доповісти Пречистій про виконання присуду. Милосердна Мати плакала над згубленою душею, але - рівночасно хвалила Божі суди і дякувала Всевишньому за цю полегшу Церкві. А свята Церква зростала не тільки в Галилеї і Юдеї, де був усунений її гонитель Ірод, але також пустила глибокі корені в Ефесі. Св. апостол Йоан був повен знань, немовби херувим, а серце його палало, як у серафима, бо він мав поряд свою Матір і Учительку. Тому він там здійснив велику Божу працю: і не лишень в Ефесі, але й в усьому азійському довкіллі, і навіть - на пограниччі Європи.

В Ефесі же Иоан проповідав, хрестив і творив великі чуда; також - проводив дискусії із послідовниками грецьких філософських шкіл. Всіх початківців у Вірі він зразу ж відсилав до Пресвятої Богородиці для дальшого просвічення. Знаючи всі тайники душі, Вона до кожного знаходила- підхід, і наповняла їх серця Небесним світлом. Крім того, сама Пречиста у Ефесі творила великі чуда, оздоровляла, виганяла бісів спомагала бідних і потребуючих, і працею своїх же рук допомагала в шпиталях. Тримала в домі запас одежі для найбільш злиденних. При багатьох - чувала у годині смерті, відбираючи у демонів заблудші душі. Стільки душ до вічного життя з їх Сотворителем Пречиста Діва навернула, що всіх їх було б неможливо списати в многих книгах.

Слова Цариці


Всі є дітьми предвічного Бога, що у Небі (Мат. 23, 9), і всі зобов'язані опікуватися своїми браттями відповідно до своїх умов. Більш особливим чином цей обов'язок спочиває на дітях Церкви, що можуть йому дорівняти своїми молитвами і прошеннями. Але більш безпосередньо цей довг стосується тих, що мають впливи, що виплекані християнською вірою і більше тішаться добрами із щедрої руки Всевишнього.

Ті, хто через закон Христа є уласкавлені земними вигодами, і уживають їх для служіння своїй плоті і насолодженню, то якраз ті сильні світу, кого сильніше будуть мучити (Мат. 23, 12).

Якщо священники і начальники дому Господа шукають тільки легкого життя, не дбаючи, щоби ввійти в правдиво ревну працю, вони стають відповідальними за знищення Христового стада і за різню, учинену пекольними вовками.

О Моя доню! В який жалюгідний стан завели можновладці, священники і лихі служителі той християнський люд, котрий їм Бог передав у своїх тайних присудах! О, яка розгубленість і кара їх чекають! Перед трибуналом справедливого Судді вони не будуть мати жодного оправдання, бо католицька Віра їм відчинила очі, їх совість голосно бунтується, а вони вперто лишаються глухими на всі остереження.



Боже діло лишається занедбаним і без подвижників; Божий маєток, котрим є душі, не росте; усі, як це має місце, дбають лишень за свій інтерес і забезпечення, -кожен по мірі свого диявольського сприту і становища в житті. Істину притемнюють, лесть підносить голос, пожадливість розгнуздується, Кров Христа потоптується під ногами, овочі Відкуплення - в погорді; ніхто не хоче ризикували своєю вигодою або інтересом, щоб рятувати те, що коштувало Спасителеві Його життя і Крові. Навіть приятелі Бога знайшлись під впливом зла; бо вони не роблять вжитку із доброчинності і її святої щедрості, як повинні би. Більшість з них допускають, щоб боягузство брало верх над ними, і вдоволяються працею лише для себе, покидаючи загальну справу про душі інших людей. Звідси ти зрозумієш, Моя доню, що тепер коли євангельська Церква зістала утверджена Моїм Божественним Сином і удобрена Його Кровю, прийшли ці нещасні часи; Сам Господь скаржиться на них через своїх святих пророків, мовлячи: "Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; що ж лишила черва, хробаки сточили. (Йоїл 1, 4). І щоб зібрати якісь овочі із своєї винниці, Господь заходить усюди, немовби підбиральник після винозбору, що шукає залишені грона чи оливки, що ще не висохли, яких не порозтягали демони (Ісая 24, 13), Тепер скажи Мені, Моя доню, чи це можливо, коли ще маєш правдиву любов до Мого Божественного Сина і до Мене, щоб бути вдоволеним чи спокійним в своїм серці при виді втрати душ, які Він відкупив своєю Кровю, а Я виборювала кровавими сльозами? Навіть нині, якби могла Я проливати їх, то починала б це робити, наново плачучи і співчуваючи. Але поскільки то не є тепер для Мене можливим - плакати над небезпеками, що грозять Церкві, - Я бажаю, щоб це робила ти, і відмовлялась від своїх задоволень при виді нещастя, такого згубного і гідного оплакування. То ж гірко плач і не губи заслуги за такий жаль; і хай буде таким глибоким він, щоби полегші жодної не знаходила ти, хіба-що у стражданні заради Господа, якого любиш. Міркуй над тим, що Я чинила, щоби відкласти Ірода осудження, і не допустити його для тих, котрі бажають скористати із Мого заступництва. В блаженнім спогляданні Я молюся безперестанку за спасення Моїх підопічних. Хай труднощі й біди, які тобі зсилає Мій Божественний Син, не відстрашують тебе від допомагання Його браттям, аби придбати їх в Христове володіння. Посеред кривд, учинених Йому дітьми Адама, трудись, щоб надолужити за них у певній мірі чистотою твоєї душі, щоби вона, як Я бажаю, була скоріше ангельською, ніж - приземної жінки. Веди Господні битви проти Його противників, і в Його і Моє Ім'я стирай їх голову, поскромлюй їхню гордість і скидай їх в пекло. Дораджуй теж служителям Христа, з котрими розмовляєш, аби для того же вживали свою власть, щоби з живою вірою обороняли душі, а в них -честь і славу Господа. Бо лише так вони придавлять і переможуть демонів Божественною силою.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка