Книга розміщена на сайті



Сторінка51/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   57

Глава 4.
ЇЇ НАБОЖНІСТЬ ДО ХРИСТОВИХ СТРАСТЕЙ І ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ. СВЯТКУВАННЯ НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ ТА ІНШИХ СВЯТ


Помимо неослабної уваги до справ поточного урядування Церквою, Пречиста Діва Марія таємно виконувала інші духові вправи і добрі діла, якими заслуговувала на незліченні дари і благословення Найвищого для загалу вірних і окремих душ. По-перше, Вона стало і незмінно берегла в пам'яті діяння і тайни Її Божественного Сина. Бо поряд з ласкою в останні роки - постійно внутрішнім видінням оглядати Божественність і знати про всі речі - Пречиста від самого власного Зачаття в лоні св. Анни втішалася ангельським привілеєм: завжди пам'ятати те, що раз пізнала і зрозуміла. Я вже писала про це у першій частині.

В другій же частині при описанні Страстей я твердила, що преблагословенна Матір відчувала на тілі і в душі всі болі й муки нашого Спасителя, усі, без винятку. Всі образи і враження із часу Страстей наживо і назавжди відпечатались у Неї в умі, бо Вона про це просила в Господа. Отже Божа Матір так впорядковувала всі свої заняття на землі, щоби постійно пригадувати в своїм серці образ Її Божественного Сина, засмученого, зневаженого, зраненого, і спотвореного муками Страстей. Вона бачила все ясно, мов у дзеркалі, чула всі звуки, всі образи й богохульства проти Нього; всі Його страждання зливалися в одну і неперервну, душепрошиваючу верв болючих спогадів. Протягом дня оце видіння збуджувало Її до найгероїчніших подвигів в доброчесності, розбурхувало жаль і"*-співчуття. Але Її найчутливіша любов не замикалась на цих вправах. У певні години і пори наша Цариця заглиблювалась в інші вправи разом із своїми ангелами, особливо з тими, що мали на грудях емблеми із зображеннями приладдя Страстей, про що я згадувала в першій частині.



Для кожної окремої рани й терпіння Христа, нашого Спасителя Вона відмовляла спеціяльні молитви й привітання, аби віддати їм особливу любов і почитання. За кожне із згірдливих і ображаючих слів, що їх жиди і другі вороги вивергали проти Нього із месті, зависті і люті, за кожне з вимовлених богохульств Марія укладала відповідні славені почитання і звеличення, щоб надолужити за їх зусилля збезчестити Спасителя. За образливі жести, насмішки і рукоприкладства Вона практикувала акти упокорення, метанія і лежання хрестом, аби в цей спосіб надробляти за образи й кривди, громаджені на Її Божественного Сина в Його житті і Страстях. І тим чином Пречиста знову визнавала Його Божественність, Його святість, Його чудеса, труди й науки. За все це Вона Його славила й величала, а разом з Нею - святі ангели, що не уставали дивуватись з таких незвичайних виявів премудрості, відданості й любові у простого земного сотворіння.

Навіть якщо б Пречиста Богородиця нічого більше не вчинила у земному житті, Вона своїми вправами заслужувала в Бога на більші ласки, ніж всі Святі і мученики. Бо завдяки силі Її любові скорбіння нашої Небесної Неньки дорівнювало стократному мучеництву. І Вона була би безліч разів померла з того жалю, якби Божественна сила не тримала Її при житті для ще більших заслуг і слави. Коли криваві сльози застеляли Їй обличчя, коли кривавий піт стікав аж до землі, а часом й серце з того горя викручувалось вбік із свого місця, тоді аж Божий Син сходити мусів з Неба, щоб сили для життя нові їй дарувати, притамувати жаль і вилічити рани. Подумаймо тому, скільки винні ми Пречистій Діві Марії, що жертвувала всі свої терпіння за Церкву, до якої ми належим! На прохання Господа Божа Матір опускала вправи ці у дні, коли відзначалася тайна Його Воскресення; але Його терпіння завжди стояли в Неї перед очами, навіть у хвилі радості і вдячності. За згодою Євангелиста св. Йоана Цариця наша перед кожною п'ятницею усамітнювалась у свою капличку в п'ятій годині у четвер, і не виходила звідтіль аж до полудня у неділю, щоб відзначати смерть і поховання Її Божественного Сина. В ті дні св. Йоан чи хтось із учнів лишалися в Вечернику, аби приймати відвідувачів. А щоб не постраждала справа урядування Церквою, Пречиста на три дні лишала замість себе ангела, який приймав Її вид і залагоджував всі термінові справи по управлінню Церквою.

Ніхто з людей ніколи не зуміє описати чи збагнути стану чи діянь Цариці в ті дні щотижневого усамітнення. Навіть те, що мені пояснили, я не всилі змалювати. Скажу тільки одне: - що після омивання стіп Пречиста Діва Марія відтворювала у подробицях всі рухи, діяння, терпіння і труди, що їх чинив чи переносив наш Відкупитель аж до часу Його Воскресення. Вона повторювала ті самі молитви і прошення, що й Він (я їх вже раніше наводила). Наново Пречиста Матір терпіла на тілі всі болі, перенесені Христом. Духово Вона несла Його Хрест і була на ньому розпинана, фізично витримуючи ті самі муки. Коротко кажучи, як довго Пресвята Богородиця проживала на землі, так довго Вона щотижня поновлювала в собі і на собі усі Страсті Її Божественного Сина. Через цю вправу Цариця Неба отримала великі ласки й благословення для тих, що побожно держать в пам'яті Господні Страсті. На цій підставі Божа Матір пообіцяла всім таким душам особлившу поміч і участь у скарбах Страстей; бо Вона із глибини серця бажала, аби Церква продовжувала і захороняла їх вшанування. Тому Господь установив, щоби згодом численні вірні у святій Церкві виконували вправи Хресної Дороги, наслідуючи Його Преблаго-словенну Матір, що першою її практикувала і навчала.

У своїх вправах Цариця Неба і землі велику увагу приділяла, щоб відзначати установлення Найсвятіших Тайн новими славенями хвали, подяки і любові. Вона запрошувала для співучасті в їх вшануванні своїх ангелів і багато інших небожителів, яких Найвищий посилав, аби вони могли лицезріти те чудо, як Христос таємно перебуває в Її серці від одного Причастя до другого. Небесні духи не виходили з подиву, як преображала Євхаристія цю неземну людську Істоту, котру вони самі вважали чистішою і святішою від ангелів і серафимів.

Не менше дивовижним для них було спостерігати, як ця Особа, що сама ставала Кивотом Господа, так ретельно і з покорою готовила себе кожний раз до щоденного приймання Найсвятіших Тайн (за винятком днів розважання на самоті Христових Страстей). У переддень приступання до Пресвятої Тайни Євхаристії, як тільки западали сумерки, Пречиста Діва Марія відходила в свою капличку. Там Вона найперше жертвувала Богові свої щотижневі вправи Хресної Дороги. Далі - простиралась на землі хрестом, творила метанія (хресні поклони; - прим. наша), молитви, і возхваляла незмінну сутність Бога. Вона просила у Господа позволення звернутися до Нього, і дозволити Їй прийняти Його Сина у Пресвятій Тайні, не беручи під увагу Її земну нікчемність. Вона благала, що повинна доступитися такого благословення, бо Він ­безмежно ласкавий і так полюбив Церкву, що залишився в ній під видом Найсвятіших Тайн. Вона офірувала Богові Його власні Страсті і Смерть, вартісніть Його Євхаристійного перетворення й воз'єднання людської природи із Божественною, всі Його труди від першої хвилі Його Зачаття в Її дівочому лоні, усі чесноти і труди ангельських духів і всіх праведників в минулі, теперішні і грядущі часи.

А тоді Вона збуджувала в собі акти найглибшої покори, об'являючи себе тільки порохом і попелом порівнянно із безконечною Істотою Бога, перед Котрим найдосконаліші сотворіння є такими неповноцінними і низькими. У ході такого розважання Пречиста Богоро­диця зворушувалася до тої міри, що духом возносилась понад чини серафимів і херувимів; у своєму самопо­ниженні Вона кликала до своїх ангелів-хоронителів і всіх прочих ангелів, щоб вставилися перед Господом за Неї, щоби Він сам Її належно приготував до Його прийняття, бо сама Вона є лише низькою земною істотою. Святі ангели підчинялись з радісним захоп­ленням, спомагали і супроводили Її в цих проханнях всю більшу половину ночі перед Її Причастям.

Ця надлюдська ретельність в приготуванні до Святого Причастя так подобалась Господеві, що Він нераз особисто сходив до Неї, щоб висловити своє задоволення. Святу Літургію тоді звичайно служив Євангелист Йоан. Хоч ще в той час "Апостоли" і Євангелія на Службі Божій не читались, бо не були уложені, Освячення було таке саме, як нині, а Богослуження збагачувалось іншими обрядовими звичаями і церемоніями із псальмами і викладами. На завершення Святої Літургії Божа Матір приступала до Пресвятої Тайни Євхаристії, чинячи три найглибші метанія. Вся пломеніюча любовю, Вона приймала свого Сина у Причастю, запрошуючи до свого серця того самого Бога, котрому Вона дала людське тіло в Її дівочому лоні. Запричащавшись, Пречиста відходила, щоби на протязі трьох годин лишатися насамоті з Євхаристійним Ісусом. У ті часи Євангелист мав щастя спостерігати, як світляні промені розходились від Богоматері, немов від сонця.

Ділом рук Небесної Цариці були ризи і другі оздоби для священнослужіння. Творячи їх, Вона особисто кроїла до міри і пошивала їх із льону і розкішних шовків, причому трудилась біля них лиш на колінах чи настоячи. Лише ангели мали тоді право Їй допомагати. Сама опікувалася усіми речами, потрібними для Літургійної відправи; усе трималося у надзвичайному порядку і в бездоганній чистоті. І все, що виходило з Її ручок, виділяло з себе неземний аромат, що збуджував одухотворення в служителів Христа.

З багатьох провінцій і країв, де апостоли пропо­відали, прибували до Єрусалиму новонавернені, щоби відвідати Пречисту Матір Відкупителя світу. Вони приносили багаті дари. Серед інших до Неї загостили чотири соверенні принци, королівські управителі провінцій, що зложили до Її стіп много цінних подарунків. Пречиста Діва Марія відповіла, що Вона живе в убожестві, як і Її Син, і що апостоли також ідуть слідами свого Вчителя. Лиш після їх усильних благань

Богородиця прийняла частину дарів: дещо з багатих шовків пішло на оздоблення престола, а решта - для лічниць і нуждарів. Бо в Неї було звичаєм бувати в тих місцях, обслужуючи і обмиваючи нужденних, притім -навколішках. Як могла, так потішала потребуючих, чувала з ніжністю - при ложах умираючих. У ці останні роки Цариця споживала чи спала дуже обмаль, і то -лише на домагання апостола Йоана. Та й сон той не тривав довше, ніж півгодини. Навіть тоді Божественність була перед Її очами. При відживі Богоматір пригублювалася до хліба пару разів, а часом - і до риби, бо на тім настоював Євангелист Йоан. Та й слід було дотримувати йому товариства, бо споживали вони разом за тим самим столом. Йоан був ощасливлений ще іншим привілеєм: наша Небесна Ненька сама йому варила їжу і подавала до стола. Вона ще й слухала його, і як священника, і як сина, що заступив Їй на землі Ісуса. Бо сама по собі - не потребувала ні сну, ні відживляння.

Всі доручені Пречистій Діві уряди і надані Їй Всевишнім почесні титули супроводились точно окресленими обов'язками. Як Цариця, Вона відала, як далеко сягає Її вшанування; як Володарка -усвідомлювала міру Її власті; як Матір - знала всіх дітей і підопічних своєї родини, без жодного винятку; на протязі всіх віків існування Церкви, до самого кінця, як Управителька, - пам'ятала про всіх, хто був Їй підданий; а як Учителька, - керувалась мудрістю і знаннями, щоб учити й вести Церкву, в котрій перебуває Святий Дух, і - вставлятися за неї.

Наша Цариця володіла чіткими знаннями про всіх Святих, що були перед Нею, чи будуть в Церкві опісля, про їх життя, труди, кончини і винагороди в Небі; - про всі обряди й ритуали, постанови і святкові дні у Церкві у ході всіх віків; - про всі підстави і спонуки, потреби і можливості, посеред і заради котрих всі згадані вище нововведення мали бути встановлені при допомозі Святого Духа. Бо тільки Він подає нам наш духовий корм у відповідний час для слави Господа і процвітання святої Церкви.

Наша Небесна Наставниця невтомно впроваджувала в воюючу Христову Церкву ті способи служіння, почитання й святкування, які вживали ангели у тріюмфуючому Небесному Єрусалимі для возхваління і прослави Найвищого; їх Вона сама так часто споглядала в Небесах. Божа Матір не тільки винайшла вправи Хресної Дороги, але й многі інші звичаї і обряди, що потім прийнялися в Церкві, зокрема - Господні і Богородичні празники. Про інші свята я оповім у дальших главах. А тут лишень опишу, як Марія святкувала своє Непорочне Зачаття і Рождество - перші містерії Її життя. Вона почала відзначати їх з часу Воплочення Слова, але - приділяла їм більшу увагу вже після Вознесення Господа нашого Ісуса Христа.

Восьмого грудня (Григ. кал.; - прим. наша) кожного року Пресвята Богородиця радісно, із вдячністю Господеві відзначала своє Непорочне Зачаття. Починала свої вправи в навечеря, і проводила всю ніч у поклонінні із сльозами радості, упокорюючись, припадаючи до землі перед Господом, співаючи Йому хвалу. Вона глибоко поринала у розважання, що була зроблена із простої землі і походила від Адама, як і всі; - що була захоронена і вийнята з-під тягару тої самої провини і зачата під ослоною безлічі дарів і благодатей лише тому, що Всевишній Її відокремив і вирвав з-поміж усієї решти. Тому Пречиста Діва Марія запрошувала своїх ангелів, щоб помагали Їй віддячитись; і в єдності, і навперемін із Нею вони виводили пісні нової хвали. А після того Вона випрошувала тої ж ласки в ангелів і Святих, що в Небесах. Вона згоріла би тоді до смерті у вогні любові, коли б Господь не відновляв життєвих сил своєї Матері.

На завершення таких нічних чувань Ісус сходив з Небес і ангели заносили свою Царицю перед Господній Трон. Празник тривав з новою силою посеред придвор­них Небесного Єрусалиму. Преблагословенна Богородиця упадала перед Троном Пресвятої Тройці, знову воздаючи подяки за ласку вилучення з-під гріха Адама і за Її Непорочне Зачаття. Тоді - займала своє місце на Троні одесную Христа, Її Сина. При оказії того вирізнення Господь віддавав належне доброті Предвічного Бога Отця, що дав Йому таку вартісну Матір, повну благодаті, вийняту з-під первородного гріха Адама. Всі Три Божі Особи наново визнавали за Нею цей привілей, офіційно приймали й затверджували його, І Їм було приємно виділяти Її з-поміж усіх сотворінь. Щоби повторно засвідчити цю істину, від Трону виходив голос у Імені Отця, що мовив: "Пре­красні є твої кроки, о царська доню, зачата без гріха." Говорив і голос другий у Імені Сина: "І чиста, і без тіні вини є Моя Мати, яка дала Мені людську природу, щоб відкупити людей." А третій голос промовляв у Імені Святого Духа: "Вся досконала ти, Моя Дружино, вся досконала і - без пятна загальної провини."

В інтервалах поміж тими голосами було чути хори всіх ангелів і Святих, що согласно співали: "Пресвята Марія, зачата без первородного гріха." На всі ті почесті премудра Божа Матір відповідала подяками, й поклонами, і хваленням Найвищого з такою самовідданою покірністю, що ангели не переставали дивуватись. На завершення цілого торжества Її підносили до явного і блаженного споглядання Пресвятої Тройці, що тривало ще не одну годину. А тоді ангели заносили Пресвяту Богородицю назад додому, до Вечерника. Так у Неї відбувалось святкування Її Непорочного Зачаття.


Слова Цариці


Моя доню. На протязі цілого ходу Мого життя очевидним є те, з якою вдячністю Я тримала в умі труди Відкуплення, Страсті і Смерть Мого Божественного Сина, особливо після того, як Я побачила Його дійсно пожертвуваного на Хрест для спасення людей. Але у цій главі Я спеціяльно хотіла звернути твою увагу на ретельність і постійні вправи, котрими Я відновлювала у собі не лише спогад, але й терпіння Страстей. Я бажаю, аби знання про це заставило людей відчути докір сумління і збентеження через їх жахливе стирання з пам'яті незбагненної ціни Відкуплення. О, яка це ганебна, яка страшна і небезпечна невдячність людей!

Забування є ясним доказом погорди, бо так легко не забувають того, що цінують. Яка ж може існувати підстава чи оправдання, щоб люди забували про непроминаючі благословення, які отримали? - Щоб вони зневажали любов, з котрою Бог Отець віддав на смерть свого Єдинородного сина? - Чи милосердя і терпеливість, з якими Його і Мій Син прийняв її за них? (Йоан 3,16). Бездушна земля відповідає на зусилля тих, що обробляють її; дикі тварини стають ручними і одомашнюються у відповідь на ласку; люди поміж себе відчувають себе зобов'язані своїм добродіям; а - коли такі почуття не виявляються, обурюються тим, осуджують це, і називають великою образою.

То ж яка підстава, щоби лише для свого Бога і Відкупителя вони були невдячні і забували, що Він страждав, щоб врятувати їх від вічного осудження? І в світлі цієї чорної невдяки вони ще жаліються, що не дістають від Нього помочі, як того бажають. Для того, щоб вони могли зрозуміти, яку страшну вину стягають на себе через свою невдячність, Я пригадаю тобі, Моя доню, що люцифер і його демони, спостерігаючи так много душ, байдужих до терпінь Христа, роблять наступні висновки про такі душі: "Ця душа не пам'ятає і не цінить користі Божого Відкуплення, і ми напевно заберем її до себе; бо така немудра душа напевно не завважить наших хитростей. Давайте, будем спокушати і нищити її, бо вона позбавлена є своєї найсильнішої оборони." Зробивши на підставі свого величезного досвіду висновок про свою непомильність в цьому пункті, вони завзято намагаються стерти з пам'яті людської саму згадку про Страсті і Смерть Ісуса, і збуджувати нехіть до проповідання чи бесіди про них межи людьми. І до великої міри вони преуспівають в цьому, причинюючи душам страшну шкоду. А, з другої сторони, вони є обережними і боязкими при спокушанні тих, хто звик до згадувань і розважання про страждання Христа; відчувають бо, що з цього джерела на них діє сила і вплив, котрі часто не дають їм підступитися до тих, хто набожно плекає в собі пам'ять про Христові Страсті.

Для того, щоб із дня на день готовити себе до Святого Причастя, ти повинна застосовувати все, що виконуєш в тих чинностях, а також - наслідувати інші дії й нововведення, про які ти довідалась від Мене. Якщо Я, Матір Того, кого мала приймати, вважала себе невартою Причастя, і стількома способами старалася за чистоту, необхідну при таких Святощах, подумай, що мусиш чинити ти, така бідна і піддана стільком нещастям і недотягненням! Очищуй храм твого нутра, досліджуючи його при Божественному світлі, прикрашаючи його великими чеснотами, бо то -Предвічний Бог, що Його ти маєш прийняти; Той, Кого ніхто не є вартий, окрім Нього Самого. Закликай заступництва ангелів і Святих, щоби одержати ласку від Господа. Перед усім, упрошую тебе звертатися до Мене і просити, щоб Я допомогла тобі. Бо мусиш знати, що Я є особливою Захисницею і Покровителькою тих, хто бажає досягнути великої чистоти для одержання Святого Причастя. Усякий раз, як вони закликають Мене з цією метою, Я ставлюся перед Трон Найвищого, і як така, що добре розуміюся, яке приготування є потрібне для замешкання в душі самого Бога, прошу у Нього про прихильність і ласку для тих, що мають Його прийняти в Святих Тайнах. Я не згубила в Небесах тої старанності і завзяття, які проявляла на землі. Попросивши Мене, йди далі, аби теж просити про заступництво ангелів, бо вони так само дуже пильнують, щоби душі приступали до Пресвятої Євхаристії з великим благочестям, в чистоті.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка