Книга розміщена на сайті



Сторінка9/57
Дата конвертації19.04.2017
Розмір4.92 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   57

Глава 3.
ПРО ЧЕСНОТУ ВІРИ І ЯК ПРЕСВЯТА МАРІЯ ВПРАВЛЯЛАСЬ У НІЙ


У відношенні краси і гармонії всіх доброчесних навиків душа Пресвятої Марії була настільки просвітлена, ушляхетнена, до останку спрямована до найвищого Добра і останньої Мети всього сотвореного, що перевершувала в цьому всі істоти, уступаючи в них лише Богові. Кожен Її окремий вчинок був гранично плідний, повносильний і вичерпний, і височів понад чеснотами всіх других сотворінь. Хоч Найвищий від самого Зачаття дарував Їй, як майбутній Божій Матері, повний набір Божих і моральних чеснот, Вона ніколи не переставала вдосконалювати і помножувати їх власними заслугами.

Про чесноту віри у Марії сказала свята Єлисавета: "Щаслива Ти, що повірила, бо здійснеться сказане Їй від Господа. " (Лука, і, 45). Глибина віри у Пресвятої Діви мала надолужити недостачу тої віри у цілого людства і бути для смертних наочним свідченням того, якими величними й захоплюючими є Божі тайни і труди, і яку віру мають благословенні ангели у Небі.

Один погляд на світ показує нам, скільки народів, володінь і країн від його самого початку втратили право до істинної віри, яку так мало цінили невдячні смертні; як багато з них, нажаль, відкинули її, коли Господь у своїм щедрім милосерді наділяв їх нею. А як багато вірних, одержавши без жодної заслуги той дар віри, легковажили й гордили ним, дозволили йому безліяльно марнуватись на дорозі до останньої мети. Тому треба було, щоби знайшлась хоч одна істота, спосібна надолужити Богові за ту втрату, стати досконалим приміром і дороговказом для решти, включаючи Патріярхів, пророків, апостолів і мучеників, і всіх, що вірили чи ще повірять у християнські правди - аж до кінця світу.

Знання і віра у Пресвятої Марії були невіддільні від себе. Подібно до ангелів у Небі Вона без жодної перерви, неустанно розмишляла над Божими тайнами, поглиблювала свої знання про них, ніколи не забувала вивчене, і не мала ніяких сумнівів. Це було Її інтелектуальним вправлянням у вірі, за котрим слідували діла, що свідчили про цю незрівнянну віру. Св. Павло називає Патріярха Авраама батьком всіх віруючих (Рим. 4, 11), бо він перший дістав обітницю, надіючись проти всякої надії (Рим. 4, 18). Він бажав возхвалити віру Патріярха, бо той повірив Господеві, що його неплідна жінка приведе йому сина; а пожертвувавши цього єдиного сина на заколення за Божим наказом, він, як здавалось, навіть позбувався надії мати дальших, незліченних потомків, що їх йому перед тим Бог обіцяв. І все ж, супроти всіх законів природи Авраам повірив, що Господь дотримає слова в надприродний спосіб. Тому він заслужив, щоб його звали батьком усіх віруючих, що мали отримати печать тої віри - обрізання.

Але наша незрівняна Володарка Марія має ще більше право називатися Матірю віри і всіх вірних. Бо ще більш незрозумілим виглядало твердження, що дівиця без мужа може зачати й породити, ніж обітниця, що старша і неплідна жінка приведе Авраамові потомка. І жерт-венність Марії була більша, бо вона певніше знала, ніж Авраам, що Її Єдинородний Син неминуче стане жертвою для Бога за гріхи світу. Отже можна бути пев-ним, що в день остаточного звіту людей за свої вчинки на землі наша Володарка і Цариця буде особлившим способом допомагати своєму пресвятому Синові у судженні всіх тих, хто не скористався з Її приміру досконалої віри під час свого перебування на землі.

Слова Цариці

Моя доню. Безцінний скарб чесноти віри (вірування в надприродне) є прихований від тих смертних, що мають лише плотські і земні очі. Вони ж бо не відають, як оцінити і пошанувати дар такої незрівнянної вартості. Подумай, Моя найдорожча, яким був світ без віри, і яким би він був нині, коли б Мій Син і Господь не подбав був про неї. Скільки людей, котрих світ величав великими, могутніми і мудрими, занапастили себе через брак світла віри, зайшли від темряви свого безвірства в найогидніші гріхи, а звідти - у вічну тьму пекла! Скільки царств і країн, що самі є незрячими, слідують за ще більш засліпленими провідниками, аж поки вони разом не впадають в провалля вічного болю! А за ними йдуть злі християни, що прийнявши ласку й благословення віри, живуть так, якби її зовсім не мали у серці.

Не забувай, Моя люба подруго, про цей дорогоцінний самоцвіт, котрий Господь дав тобі, як віно і шлюбний дар, до твох заручин з Ним, щоб привести тебе до палати невіст у Його святій Церкві, а опісля - до зустрічі з Ним у вічному блаженстві. Постійно вправляй ту чесноту віри, бо вона підводить тебе до останньої мети, до якої ти змагаєш, і наближує тебе до предмету твоїх прагнень і любові. Віра вказує певну дорогу до вічного спасення. Віра є світлом, що сяє у темряві цього смертного життя і тривалої прощі. Вона неухильно веде людей до посідання Батьківщини, до якої вони мандрують, якщо вони не дозволять тій вірі загинути через невірство і гріхи. Віра наснажує інші чесноти, є поживою праведних і підтримує їх у трудах. Віра служить остереженням для невіруючих і маловірів, бо вказує на їх гріхи у цьому світі і грозить покаранням - в прийдешньому житті. Віра є всесильна, бо для віруючого не існує нічого неможливого. Віра освітлює і облагороджує розум людини, бо керує нею в темноті природного неуцтва, щоб вона не збилася з путі. Віра підносить чоловіка понад ним самим, щоб він ясно бачив і розумів з непомильною певністю те, що є понад його змислами. Таким чином, він (віруючий) звільня­ється від примітивної і негідної обмеженості тих, що вірять тільки тоді, коли в чомусь наочно пере­конаються з допомогою ограничених природних змислів, - котрі не беруть під увагу, що душа у в'язниці податливого на зіпсуття тіла є дуже стіснена у своїх діяннях через грубе втручання відчуттів. Тому ціни, Моя доню, цей дорогий скарб Католицької Віри, даний тобі Богом, пильнуй його і уживай гідно й шанобливо.


Глава 4.
ПРО ЧЕСНОТУ НАДІЇ, І ЯК ПРЕЧИСТА ДІВА ВПРАВЛЯЛАСЬ У НІЙ


Чеснота надії природно йде слідом за чеснотою віри і визначена Богом, як її продовження. Бо якщо Всевишній вселяє в нас чесноту віри й бажає, щоб кожен, незважаючи на свій вік і становище в суспільстві, неомильно пізнав Бога, Його тайни і обітниці, то тільки з одною метою, - щоб ми розбудили у собі нестримне прагнення дійти до того найвищого Добра. Таке прагнення називаємо надією, і воно засівається у нашій волі при хрещенні. Бо розумна діяльність індивідуальної волі змагає до вічного блаженства, до найліпшого використання Божої ласки й подолання труднощів на цьому шляху. Прояви і спосіб діяння цієї чесноти регулюються світлом віри і розумним покладанням на непорушну обітницю Господа. Розумно надіючись, людина уникає двох крайностей - розпачі і самовпев­неності. З одної сторони, ми стаємо певні, що Бог не відніме нам того, що обіцяв усім, а з другої, - що обітниця нам не дається даром, а вимагає повного напруження всіх сил при допомозі Божої ласки.

Отже, у Пресвятої Марії ця чеснота надії, те бажання дійти до найвищого Добра, до Бога - перевершували досконалістю можливості усіх сотворених істот. Хоч Її надія була скріплена блаженними спогляданнями Найвищого у Небі, твердим переконанням в Його непорушній правдомовності й вірності, це не зменшу­вало Її зусиль ще більше подобатись Йому, ще більше заслужувати собі на обіцяну Їй славу Цариці Небес.

Більше того, якщо, як вже було сказано, Цариця Небес була наділена чітким знанням і вірою відносно всіх об'явлених правд, тайн і діянь Найвищого, і якщо акти надії супроводили всі акти віри, то хто окрім Господа, міг би їх почислити і зміряти? Сюди слід додати і Її сподівання на спасення людських душ у майбутній євангельській Церкві, що мали сповнитись через заслуги відкуплення людей Її пресвятим Сином. Як і чеснота віри, так і чеснота надії була створена тільки заради Марії, і тільки заради Неї - була дарована всьому людству.

В зв'язку з тим Святий Дух називає Її Матірю прекрасної любові і святої надії (Екл. 25,24). Бо подібно, як Вона стала Матірю Христа, одягнувши Його в плоть, так само Святий Дух вчинив Її Матірю надії, тому що Вона зачала й породила цю чесноту для вірних у Церкві.

В Ісусі Христі Церква має Небесного і правдивого Батька, що започаткував і заснував її своїми заслугами й трудами, збагатив її Божими ласками, власним приміром і наукою. Тому годилося, щоб Церква дістала також люблячу Матір, котра в особі Пресвятої Марії пестила б і кормила цих малих діточок біля своїх грудей (І Кор. 3; 1-2) делікатною поживою, аж поки вони самі не зуміють уживати їжі здорових і сильних дітей. Такою Матірю була Пресвята Марія, Котра від початків Церкви, коли Закон милосердя щойно народився для Її ще слабеньких дітей, почала підгодовувати їх солодким молоком своїх просвітлених повчань із істинно материнським милосердям.

До кінця світу Вона буде помагати новим дітям, заступатися за тих, котрих Христос приводить до себе щодня через свої заслуги і на просьби цієї Матері милосердя. Це Вона виховує і викормлює їх. Вона є нашою наймилішою Матірю, нашим життям і надією, початком наших благословень. Вона є нашим при­міром для наслідування. Вона є нашим запевненням у змаганні до вічного щастя, яке для нас заслужив Її пресвятий Син. Вона доставляє всю потрібну нам поміч.


Слова Цариці


Ти, Моя найдорожча, отримавши таке велике просвітлення про цінність цієї чесноти і про діла, котрі Я здійснювала з її допомогою, повинна невпинно трудитись, щоб наслідувати Мене відповідно до одержаної Божої ласки. Постійно пригадуй і обдумуй в душі обітниці Найвищого, і з непохитною впевненістю в їх Божественній достовірності розбуди своє серце, щоб ревно бажати і прагнути їх звершення. Такою твердою надією ти запевниш собі задля заслуг Мого пресвятого Сина прибуття до благословенного проживання у Небесній Батьківщині, і до товариства всіх тих, що будуть бачити в безсмертній славі Лице Найвищого. З її поміччю ти зможеш піднести своє серце понад земні речі і націлити свій ум на незмінне Добро, до Котрого ти змагаєш. Всі земні речі виглядатимуть для тебе клопітними і відштовхуючими; ти вважатимеш їх нікчемними і гідними зневаги; до нічого не будеш стреміти, лише - до милого й чарівного предмету твоїх бажань. В Моїй душі Я так завзято надіялась, як тільки було можливо для тих, що вже наблизились у вірі до свого предмету бажань і пізнали Його досвідом; жодна мова ані слова не зможуть описати чи передати силу тої надії.

Крім того, щоб це ще більше підштовхнуло тебе, подумай із глибоким жалем в серці про ті численні нещасні душі, що є Божою подобою із здатністю заслужувати собі славу: як вони по власній вині позбавляють себе тої надії! Якщо би діти святої Церкви зупинилися на хвилю в своїх марних заняттях, завдали собі труда обдумати і зважити благословення непомильної віри й надії, що відділяють їх від темряви, і що без ніякої їхньої заслуги відрізнили їх від послідовників сліпого невірства, - то вони би засоромились своєї байдужості і непам'ятливості, і осудили би власну нікчемну невдячність. Але хай такі себе не обманюють, бо найжахливіша кара їх чекає. Для Бога і для Святих вони найбільш огидні, бо гордують Кровю, яку пролляв Христос якраз для того, щоб виєднати їм оці благословення. З погордою, ніби це лиш байка, вони ставляться до благословень віри, поспішаючи ціле життя у своїх справах; не витратять ні дня, ні навіть години, щоби подумати про свої обов'язки і небезпеку, що їм грозить. О, ридай душе над цим гідним жалю лихом, і по своїй силі молись і працюй для його усунення через Мого пресвятого Сина. Повір мені, що які би зусилля і спроби ти не робила для цієї мети, всі вони будуть винагороджені Всевишнім.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   57

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
У пошуку за скарбом. Обожествлення повчання святого василія великого про молитву І духовну тверезість
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка