Книга розміщена на сайті



Сторінка10/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   27

115. Завжди слід мати перед очима суд Божий, і всі най­лютіші пристрасті згаснуть. Таким чином і під час молитви можемо утримувати тверезу увагу, якщо пам'ятатимемо, з Ким розмовляємо. Гляди ж, не дозволяй жодному помислові в цей час займати твою душу. Молитва — це жертва Богові. Пам'ятай, що й Авраам під час свого жертвоприношення не дозволив бути ні дружині, ні рабові, ані кому иншому. Так і ти не залишай біля себе жодної пристрасті, а сам, відсторонений від усього, підій­мися на гору молитви. Якщо ж якісь із негідних помислів сил­куватимуться вийти з тобою на цю гору, заборони їм це, як їхній пан, і промов: Побудьте тут з ослом, а я з хлоп 'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас (Бут. 22, 5). Усе, що є безсловесного й нерозумного — віслюка й рабів — зали­ши біля підніжжя гори, піднімися, взявши зі собою тільки ро­зумне, як Авраам Ісаака. Так, як він, улаштуй жертовник, поли­шивши все людське і ставши понад своєю природою, бо й він, якби не піднісся понад свою природу, не наважився б заколоти сина. Отож нехай ніщо тебе в цей час не бентежить, а будь вище за самі небеса. Гірко плач і зойкай, замість жертви принеси сповідь з гріхів і сердечну скруху. Ці жертви не перетворюються в попіл і не зникають з димом. Не потрібні для них ні дрова, ані вогонь, лише зворушене серце. Це — дрова, це — вогонь, що обіймає їх полум'ям, але не спалює. Бо хто молиться з полу­м'яною ревністю, той горить і не згоряє, а подібно до золота, яке випробовують вогнем, стає лише чистішим і світлішим.

116. Від благодаті духа, каже апостол: Співайте Богові з по­дякою від свого серця (Кол. З, 16). Не лише вустами заповідає співати, а й серцем, бо саме це й означає співати Богові, а те — повітрю, бо голос розливається в повітрі. Так співати можна на будь-якому місці. Навіть якщо перебуваєш ти на торжищі, мо­жеш самозаглибитися й там співати Богові, коли тебе ніхто не чутиме. Так молився й Мойсей і був вислуханий: Чого голосиш до мене?— каже йому Бог. А він нічого не казав словом, а взивав мисленно зі сокрушеним серцем. Ніщо не перешкоджає й під час дороги молитися серцем і перебувати на висоті. / все, що б ви тільки говорили пробили, — все чиніть в ім'я Господа Ісуса, дякую­чи Богові Отцеві через Нього (Кол. З, 17). Якщо ми так чини­тимемо, то там, де прикликають Христа, не буде місця нічому гидкому, нічому нечистому. Чи їси, чи п'єш, а чи вирушаєш в дорогу — все роби в Боже ім'я, тобто прикликаючи Бога на по­міч. Берися за діло, помолившись Богові. Чи хочеш щось ска­зати? Спочатку вчини це. Усе роби в ім'я Господнє, й усе буде в тебе благополучно.

  1. Коли згадував я Тебе на постелі моїй, удосвіта я розду­мував про Тебе (Пс. 62, 7). Хоч про Бога слід пам'ятати завжди, але особливо це треба відчути тоді, коли ум супокійний, тобто вночі. Вдень, навіть якщо намагаєшся пам'ятати про Бога, тур­боти, що насуваються, загладжують цю пам'ять, вночі ж можемо пам'ятати постійно: тоді душа перебуває в мирі й спокої. І вдень треба пам'ятати про Бога, але тоді ви відволікаєтеся житейськи­ми справами. Тому згадуйте про Бога принаймні на ложі, розду­муйте про Нього зранку. Якщо ми роздумаємо про це зранку, то безпечно можемо виходити до своїх справ. Нам потрібна зброя, а молитва є великою зброєю. Тож нехай у нас кожна ніч буде всенічною службою. Старатимемося, щоб нам, вийшовши вдень, не бути осміяними. Перед нами сидить праворуч Отця Той, Хто здійснив подвиг, й уважно слухає, чи не скажемо ми чогось непристойного або марного, Він-бо є суддею не лише наших учинків, а й слів.

  2. Христос молився, не маючи потреби в молитві, а ба­жаючи навчити тебе бути постійно уважним до молитви, звер­шувати її безнастанно, тверезо й надзвичайно пильно. Під пиль­ністю я маю на увазі не лише те, щоб прокидатися поночі, а щоб і вдень бути тверезим у молитвах. Чоловік буває пильним у молитві, коли душа спрямована до Бога, коли думає про Того, з Ким розмовляє й до Кого звернене її слово, коли тримає в умі, що й ангели стоять перед Ним зі страхом і трепетом, і так ожив­лює свою благоговійність. Тож будемо старанні до молитви. Вона є великою зброєю, коли звершувана старанно, без пихи, від щирого серця — найбільше ж зі смиренням. Якщо моли­тимемося зі смиренням,, якщо битимемося в груди, як митар, коли, як він, скрушно взиватимемо: Боже, змилуйся надо мною, грішним!(Лк. 18,14), то одержимо все. Багато нам треба каятися, любі, багато молитися, багато терпіти, виявляти велику старан­ність, щоб отримати блага, які нам обіцяно.

СВЯТОГО ЕФРЕМ А СИРІЙСЬКОГО

ПОВЧАННЯ ПРО МОЛИТВУ

Й ДУХОВНУ ТВЕРЕЗІСТЬ



  1. Віддаймо славу Тому, Хто дає свій страх у наші серця: Він-бо вчить чоловіка розуму (Пс. 93, 10). Острах Господній — початок мудрости (Прип. 1,7).

  2. Початок доброго життя — сльози під час молитви; а поча­ток правильного способу мислення — слухання Слова Божого.

  3. Добре прийти на літургію раніше за всіх, однак зле без потреби залишати службу перед відпустом.

  4. Коли зайдемо в Божий дім, нехай не витає наш ум хтозна- де, навпаки, нехай наша внутрішня людина займеться спогля­данням і молитвою. А молячись, говоритимемо: Отче наш, Ти, що ecu на небесах, — щоб жодні инші помисли не бентежили наш ум.

  5. Стоячи на молитві, знай, перед Ким стоїш. До Нього нехай буде звернена і вся твоя душа, й усе твоє серце. Затям, що кажу.

  6. Здобути страх Божий, щоб і біси тебе боялися; лише зов­нішнє марнотне.

  7. Молитимемося, щоб сподобитися нам дарування, а спо­добившись, не будемо про себе високої думки.

  8. Зусібіч оточи дім (своєї душі) стіною (тверезої уваги) й не залишай в огорожі щілини, аби ворог, увійшовши в неї, не роз­грабував твого дому (це — турботливий помисел) й не став ти винний у своїй погибелі.

  9. Не завжди дує однаковий вітер (спокус), а бувають у віт­рах переміни: тому треба привчатися до діла (різної боротьби), бо ж не відаємо, що день може вродити (Прип. 27, І).

10. Мала недбалість породжує гріх, і мала духовна твере­зість відвертає велику шкоду.

11. Шукай Господа, любий, усіма силами твоїми, аби спас­тися твоїй душі й пороку не загніздитися у твоєму серці.

I2. Не люби тілесного спокою, щоб не знайти собі в ньому духовної шкоди.

  1. Не завдавай собі непомірної роботи, бо добре є й ко-рисно робити все в міру й за порядком.

  2. Терпеливе й без скорботи звершення Божого діла за встановленим порядком дають Божий страх, пам'ять про смерть і муки Христові.

  3. Краще займатися ділом, молитвою і роздумуванням, читаючи Божественні Писання, аніж припиняти це невчасно й пустословити, від чого зроджується брехня.

  4. Хто збирає у свою скарбницю молитви й милостині, той багатіє в Бога. Инші нагромаджують собі гроші, ти ж нагромад­жуй собі молитви й милостині. Инші потішають себе флоярами й музикою, ти ж потішайся псалмоспівом і прославою Бога. Одні знаходять веселість у задоволеннях, а ти звеселяйся в Бозі, Який тобі й усім, хто полюбив Його, приготував вінець слави.

  5. Недбалий думає про те, щоб почути на молитві «амінь», а того, хто молиться тверезим умом, не обтяжує тривала служба.

  6. Нехай не впаде на нас те, що сказав був пророк: Губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від Мене (Ісая 29, 13).

  7. Неначе молот і кувадло примісти в своєму умі й випробовуй помисли свого серця, і які виявляться негідними, — ви­кидай геть.

  8. Лукавому помислові так само погано дозволяти про­ростати в душі, як бур'янові на грядці з овочами.

  9. Чи може острів, що лежить посеред моря, зупинити хви­лі, аби ті не вдаряли об нього? Але ж він протистоїть їм. Так і ми не можемо зупинити помислів, але можемо їм противитися.

  10. Чому инколи душу перемагають помисли? Бо вона не противиться їм, а дозволяє заходити всередину, і вони, зна­ходячи там собі поживу, поступово розладнують душу.

  11. Перш ніж закорениться в тобі пристрасть, вирви її з себе, і ще перед тим, як дасть паростки, висмикни її корінь зі самих глибин. Бо якщо допустиш, аби вона закоренилася в тобі, то вона пануватиме над тобою.

  1. Хто тверезо молиться, той палить демонів; хто ж мо­литься розсіяно, з того вони насміхаються.

  2. Під час молитви не заводь сторонньої бесіди, і не зать­мариться ум твій для молитви.

  3. Великий дар — сльози в молитві, а захоплюватися бісів­ськими помислами — те саме, що смерть.

  4. Серце, що впало з висоти небесних думок, біси при­в'язують до земних речей; а коли погордить воно тлінним, то прийме нетлінне.

  5. Піднесімо ум вгору: мине ще трохи часу й перейдемо звідсіля, а те, що ти зібрав, кому воно буде? {Лк. 12, 20).

  6. Нехай твої руки роблять благе, щоб міг ти й тому, що в нужді, подати (Еф. 4, 28). І нехай серце завжди буде звернене до Господа, і тоді робитимеш борошно, що прибуває, а не міліє.

  7. Молися Богові, проливаючи сльози перед Його благо­даттю; Тоді твоя молитва буде як кадило (Пс. 140, 2) перед Ним.

  8. Поки не погордує хто страхом Божим, доти він не згрі­шить. Чи хочеш не грішити? Зберігай страх Божий.

  9. Завжди май перед очима Господа, бо Він спасає тих, що уповають на Нього.

  1. Співай, любий, духом, співай і умом: Які солодкі для гор­тані моєї слова Твої; ліпші за мед вони для уст моїх! (Пс. 118, 103)

  2. Нехай страх Божий у твоїм серці буде тим, чим зброя в руках воїна: ним у смиренні відбивай спокуси, що їх наводить на тебе диявол; нехай стануть твої вороги як порох. Сміливим будь, бо, маючи таку зброю, не зазнаєш ти поразки.

  3. Нехай завжди перед твоїми очима буде страх Божий, і гріх не запанує над тобою. Не кажи: «Нині згрішу, а завтра роз-каюся». Бо нічого певного не маєш щодо завтра. Нині каяти­мемося, а про завтра подбає Господь.

  1. Дехто сидить без діла, а щойно почує заклик до мо­литви, береться працювати. Ти ж, любий, не будь недбалим до Божої служби, аби просвітилося око твого ума.

  2. Всім серцем своїм вір у Господа й повсякчас віднайдеш Його благодать. Якщо перебуваєш у Ньому, то не погубиш своєї нагороди.

  3. Водогони використовують під час пожежі, а сльози — під час спокуси. Вода гасить вогонь, а сльози в час молитви гасять злі пожадання.

  4. Той, що уповає на Господа, подібний до чоловіка, який, падаючи з висоти, натрапив на шнур, що висить високо над землею, і, вхопившись за нього, повис на нім; отож, висячи, безнастанно голосить до Господа про поміч, знаючи, що коли ослабне й випустить шнур з обох рук, то впаде й розіб'ється на смерть.

  5. Повсякчас проситимемо в Господа скрушних сліз, щоб, коли плакатимемо про свої гріхи, розцвіла наша душа, поз­бувшись гріховної посухи.

  6. Коли безнастанно пам'ятати про Господа, віддаляються від душі мерзенні пристрасті, як злодії, коли наближається воє­начальник. Так улаштовується оселя Святому Духові. Але де немає пам'яті про Бога, там панують морок і сморід, там чи­ниться всіляке негідне діло.

  1. Полюбімо благоговіння: нехай нас сварять, б'ють, ми його не полишимо. Бо це скарб, сповнений благ. Воно схиляє Бога споглянути на того, що його (благоговіння) придбав, як написано: Та ось на кого Я дивлюсь ласкаво: на вбогого й сокруше­ного духом, і на того, що тремтить перед Моїм словом (Ісая 66, 2).

  2. Будемо тверезитися, молячись, аби не впасти нам у спокусу. Повчатимемося у словах Святого Духа, щоб вникнути нам у Писання і, не тримаючи в руках книги, мати в умі Божі слова.

  3. Не зупиняйся на нечистих помислах, щоб не довели вони тебе до сороміцького їх довершення на ділі, а гидуй ними й відганяй їх від себе, аби твій ум був спокійний. Молися Господеві, щоб просвітилися очі твого серця, бо неможливе в людей можливе є в Бога (Лк. 18, 27). Ставши до молитви, не допускай розсіяння, щоб не став ти недбалим.

  1. Тверезися повсякчас, бо тоді, коли не чекаєш, пішле Господь по тебе, щоб узяти тебе в житницю життя, у сонм пра­ведних, аби врешті упокоївся ти там, де немає ні ворога, ані боротьби.

  2. Блаженний, хто дбає про три речі: вправляння в мо­литві, рукоділля і роздумування. Бо написано: Заспокойтесь і пізнайте, що я — Бог (Пс. 45, 11); і ще: Убогий я і в трудах від молодости моєї (Пс. 87, 16); та й ще: Про закон Його розважа­тиме день і ніч (Пс. 1,2).

  3. Одному братові перед всенічною помисел навіював: сьогодні відпочинь і не вставай на всенічну. Але брат відповідав помислові: подумай, що завтра можеш не встати, тому краще встати нині.

  4. Прекрасною є молитва із зітханнями та сльозами, особ­ливо якщо сльози проливаємо безмовно. Хто молиться зі знан­ням і вірою, той бачить перед собою Господа, у Ньому бо жи­вемо, рухаємося й існуєм (Ді. 17, 28).

  5. Якщо закам'яніло твоє серце, плач перед Господом, щоб пролив Він на тебе світло знання.

  6. Усім своїм серцем уповай на Господа й легко уникнеш ворожих підступів. Бо Господь не залишить без опіки тих, що Йому служать.

  7. За допомогою Божественного вогню маємо противи­тися вогню (пристрасних пожадань).

  1. Частіше молися зі смиренним серцем, як три юнаки в палаючій печі, і не роби зі себе печери розбійників, віддаючись недозволеним ділам, щоб не осоромитися тобі в день суду, коли відкриються людські тайни.

  2. Зітхає моє серце, й очі мої жадають сліз; але гріх мій полонив мій ум, аби не зазнав я скрухи й почав гіркими слізьми благати Бога, щоб Він не поверг мене в кромішню пітьму.

  1. Йона, перебуваючи в череві кита, голосив у молитві: Ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже (Иона 2,7). Молитва ця розсікла безодню, повітря, сягнула неба й увійшла до вух Господа. Краще мовити, сам Господь, що, сповнює всесвіт, не був далекий від свого щирого служителя.

  2. Усім серцем вслухайся у псалмоспіви й читання Бо­жественних Писань, і тук їхній впивай душею своєю, як немов­ля живиться молоком із грудей.

  3. Не розслаблюйся помислами, що приходять до тебе. Але коли прийде до тебе лукавий помисел, заклич до Господа зі сльозами, мовлячи: Господи, будь милостивий до мене, гріш­ного, і прости мені, Чоловіколюбче! Віджени від нас лукавого, Господи! Бог — серцевідець і знає помисли, що походять від згубних схильностей, але також знає і помисли, що приходять зі злоби бісів. Але знай і те, що, наскільки трудитимешся і тер­пітимеш, служачи Господеві, настільки очищатимуться твій ум і твої помисли.

  4. Як наважуються нині полишати Службу Божу і йти до відпусту, не маючи на це потреби? Невже ж, коли тебе запрошено на вечерю до багатого чоловіка, ти наважишся встати з-посеред инших і піти додому. Невже не чекатимеш терпляче, поки вста­нуть усі разом?

  5. Будемо безнастанно силувати себе до Божого діла, щоб Господь, прийшовши, застав нас невсипущими і сподобив Сво­го блаженства, бо сам Він мовив: Щасливі ті слуги, що їх Він, прийшовши, застане невсипущими (Лк. 12, 37). Тож будемо одне одного благати й спонукати до славослов'я Господа нашого, Ісуса Христа.

  6. Припади до царя слави, сповідаючись зі своїх гріхів; у Нього множество щедрот. Хто хоче потрапити до земного царя, того зупиняє сторожа біля воріт, проганяють вояки і слуги; той приносить дари князям, щоб отримати те, про що просить. А ти, приступаючи до Царя сущого, нічого такого не бійся. Йому не потрібні дарунки, нікому їх взяти й тебе зупинити: бо не злопам'ятний Він, а чоловіколюбний й уболіває над нещастями людськими (Йоіл 2,13). Тож, приступаючи до Нього, приступай не з лукавством і дволикістю, а з чистим сумлінням. Ще поки скажеш що-небудь, Він передбачить, про що говоритимеш, і ще поки розтулиш вуста свої, заздалегідь знає, що в тебе на серці. Не вагайся й не приховуй своєї недуги. Лікар не жорстокий, а співчутливий, лікує словом. Він — невичерпне джерело, з якого струмує для людей зцілення. Якщо хочеш спастися, не відкине тебе той, що мовив: Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які Його просять (Мт. 7, 12).

60. Молися, сповідайся, а молитві і сповіді нехай спів діють вчинки. Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед тобою (Пс. 140, 3). І почуєш від Господа: ...Велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш (Мт. 15, 28).

61. Псалом нехай безнастанно перебуває на вустах твоїх. Вуста хай співають, а ум нехай молиться. Боже ім'я проганяє бісів, освячує псалмопівця. Псалом — тиша душі, він винагород­жує миром. Псалом — привернення ангельської помочі, зброя супроти нічного страху, заспокоєння від денних трудів. Псалом із камінного серця викликає сльози. Псалом — діло ангелів, небесна оселя, духовне кадило. Псалом — радість боголюбців: він нагадує про суд, спрямовує душу до Бога, торжествує разом з ангелами. Де псалом зі скрухою, там і Бог з ангелами.

62. Прекрасно є молитись завжди й не падати духом, як каже Господь (Лк. 18,1). І ще апостол каже: Моліться без перерви (1 Сол. 5, 18), тобто і вночі, й удень — повсякчас. Не лише захо-дячи до церкви, але й в инший час не полишай дбати про це. Навпаки, чи працюєш, чи спиш або перебуваєш у дорозі, їси, п'єш чи лежиш — не переривай молитви, бо не знаєш, коли прийдуть по твою душу. Не чекай неділі чи празника, не роз­різняй усіляких місць, а за словом пророка Давида молися: на кожному місці володіння Його (Пс. 102, 22). Тому чи в церкві ти, чи в себе вдома, пасеш вівці чи щось будуєш — не полишай молитви, і, коли можна, вклякни, коли ж ні — молися умом і ввечері, і зранку, й опівдні.

  1. Замість щита обгороджуйся чесним хрестом, знаме­нуючи ним свої члени й серце. І не лише рукою хрестися, а й у думках знаменуй ним усіляке твоє заняття: і вхід свій, і вихід повсякчасно, і сидження своє, й уставання, і ложе своє, і яке б не починав служіння, насамперед назнаменуй (хрестом) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

  2. Замість лука простягай свої руки на молитву, як напи­сано: Рамена мої вчинив, наче лук мідяний (Пс. 17, 35). Бо справді, лук мідяний на ворогів — руки, простягнені в молитві, що її при­носимо у віданні; це влучна стріла, що її пустив той, хто натягнув лук. Якщо дозволиш помислові блукати, то станеш подібний до чоловіка, що тримає в руках лук, але не вміє націлитися на супро­тивника, а пускає стрілу навмання. Чи злякає коли твого ворога цей удар, якщо тримаєш в руках лук і не в нього, а навмання пускаєш стрілу? Навпаки, як хто молиться зі знанням, не доз­воляє помислам блукати і розуміє, хто він і перед Ким стоїть, із Ким бесідує. Тоді його молитва наближається до Бога, і ворог сильно страждає, немов уражений стрілою в серце.

  3. Якщо відмовлено буде тобі у твоєму проханні (не від­разу вислухають), не припиняй взивати до Бога, не занепадай духом, що не чує тебе. Згадай хананеянку й поревнуй її тер­пінню. Згадай, як відмовляли їй у її проханні, а вона постійно

і просила. І що? Хіба відкинув її врешті Господь? Ні. Лише на і короткий час Він відмовив їй, а потім дав їй те, що вона про­сила, нам на науку, щоб і ми, отримавши відмову, вміли бути наполегливими у своєму проханні.

66. Якщо просиш чогось у свого Бога, то проси не так, аби неодмінно отримати це від Нього, а передаючи це разом Йому і Його волі. Приміром, часто пригнічують тебе скверні помисли,і ти журишся через це, і хочеш ублагати Бога, щоб звільнитися тобі від цієї боротьби. Але нерідко, брате мій, це служить тобі на користь. Бо кажу, що часто це трапляється тобі, аби ти не пишався, а був смиренномудрим. Поглянь на цього стовпа апосто лів, як йому на його ж користь було дано колючку в тіло, послан­ця сатани, що бив в обличчя (2 Кор. 12, 7). Навіщо ж? Аби не за­гордів. Якщо такому мужеві було дано цей урок, щоб не загор­дів, то наскільки більше нам, немічним, будучи нічим (Гал. 6, 3), треба зносити муки (тиранію гріха), щоб не загордіти. Також, якщо спостигла тебе яка скорботи чи утиски, не проси, щоб неод­мінно тобі визволитися від них, бо й це незрідка буває корисно. І ще, коли просиш про щось, не проси, щоб неодмінно це одер­жати. Бо, кажу, ти як людина часто вважаєш для себе корисним те, що нерідко буває некорисним. Але якщо полишиш свою волю й наважишся ходити за волею Божою, то будеш у безпеці. Багато хто, отримавши те, чого ревно прагнули, згодом розкаювалися або впадали у великі лиха. Послухай, що каже апостол: Про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо (Рим. 8,26). Отож, що корисне й повчальне для нас, знає сам Бог, тому й віддамо Йому це. Кажу це не для того, аби стати тобі перепоною до звернень з твоїми проханнями до Бога, навпаки, благаю тебе просити Його про все: мале й велике. Й ось що кажу тобі: коли молишся і відкриваєш перед Ним, що в тебе на серці, кажи Йому так: Тіль­ки хай не моя, а Твоя буде воля! (Лк. 22,42). Відкрий Господеві путь твою і надійся на Нього, і Він сповнить (Пс. 36, 5). Тому, якщо просиш чогось у Бога, будь несхитний у своєму проханні (як­найстаранніше й невідступно молися), а відкриваючи перед Ним свої потреби, кажи: Якщо є, Владико, воля Твоя, щоб це збулося, то зверши й зроби успішним, а якщо нема на це волі Твоєї, не допусти цьому статися, Боже мій! Лише підкріпи й збережи душу мою, щоб був я спроможний це перенести.

67. Багато потрібно боротьби й таємного, невидимого тру­ду; слід завжди робити іспит помислів і знесилені почуття нашої душі безнастанно вправляти в розрізненні доброго і поганого й ослаблі душевні члени зігрівати стремлінням ума до Бога і ста­ранням, завжди припадати до Нього своїм умом, щоб за допо­могою Божої благодаті, за апостольським словом, бути з Гос­подом одним духом. І цю таємну боротьбу, думання про Бога і труд треба мати всім нам і вдень, і вночі, і при всілякому вико­нанні заповіді, і чи молимося, чи служимо, або їмо чи п'ємо чи що инше робимо.

  1. Патріярх Авраам Божому священикові Мелхиседеку приніс в дар краще зі здобичі й за це отримав від нього благос­ловення. Що дає таємно цим зрозуміти Дух, підносячи до ви­щого споглядання? Чи не те, що ми завжди маємо приносити Богові вище й перше, тук усього себе, тобто сам ум, саме налаш­тування, сам правий наш помисел, саму силу любови нашої душі, первоплід усього нашого чоловіка, священну жертву сер­ця, найкращі й перші з правих помислів, безнастанно вправляючись пам'ятати про Бога в роздумуваннях про любов? Бо таким чином можемо щоденно мати частку в божественній лю­бові, підживлені божественною силою самого Бога. І тоді тягар заповідей видасться нам легким, і ми виконаємо їх чисто й без­доганно за співдії самого нашого Господа.

  2. Головне в доброму прагненні й вершина добрих діл є постійне перебування в молитві, якою, випрошуючи в Бога щоденно, можемо здобувати й инші чесноти; адже благість є в єдиного Бога. У молитві через божественне відвідання у гідних Його відбувається певне таїнственне сопричастя духовної діяльности й усамітнення самого ума в невимовній любові до Гос­пода. І в небесні захоплення любови, в полум'яну прихильність щоденно залучається духовною любов'ю до Бога той, хто при­силує себе постійно перебувати в молитвах, як сказано: Ти дав веселість серцю моєму (Пс. 4, 8). І каже Господь: Боже Царство всередині вас (Лк. 17, 21). А це перебування царства всередині нас що иншого означає, як не небесну веселість, що відбуваєть­ся в достойній душі? Бо якщо в Царстві Небесному насолоду, і радість, і духовну веселість у вічному світлі матимуть святі, то ще тут святі й вірні душі удостоюються отримати завдаток і почин цього через діяльне спілкування Духа.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка