Книга розміщена на сайті



Сторінка11/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

70. Той, що бажає постійно перебувати в молитві, має здій­снити тривалий подвиг, прийняти великий труд і безнастанне старання, бо постійне перебування в молитві стикається з ба­гатьма гріховними перепонами: сон, пригнічення духу, обважні­лість тіла, кружляння помислів, розсіяння ума, недбалість, не­терпеливість, розслаблення й инші вишукані навіювання злоби. За цим настають скорботи, повстання лукавих духів, що воюють з душею, котра насправді безнастанно шукає Бога, борються з нею до крови й забороняють їй наблизитися до Бога. Тому йому слід бути мужнім з усією тверезістю і старанністю й з усіляким зусиллям душевним і тілесним, в усілякому терпінні. Як той, що несе на собі хрест, нехай безнастанно перебуває в боротьбі, у великому труді, в плачі й у скорботі заради царства, не розслаб­ляючись, не віддаючись коловоротові гріховних помислів, чи сну, чи пригніченню духу, чи розслабленню або сум'яттю ума, не від­даючись думкою чомусь негідному й не задовольняючись лише тілесним вкляканням, коли ум перебуває в сум'ятті й хаосі.

71. Хто всеціло посвячується Богові й без усілякої нед-балости вдається до посильних йому старанности й труду, із несхитною вірою завжди сподівається від Бога викуплення за допомогою Христової благодаті, той, за благістю Божою, вдосто­юється піднятися на саму вершину несхитної чесноти й любови. Досконалий християнин усіляку чесноту і всі плоди Духа, що понад нашу природу, як-от: істинні й глибокі любов і мир, дов­готерпіння й благість, лагідність і терпіння, віру і смирення й инші діла істинної чесноти — являє з насолодою і духовним задоволенням як природні та звичайні, уже без втоми й легко, більше не борючись з гріховними пристрастями як цілковито викуплений Господом, як той, що сподобився стати Його чис­тою оселею й побуджуваний до чеснот божественною силою в радості й веселості від Святого Духа, здобув цілковите пану­вання в серці Христового миру. Такий чоловік через те, що в нім справді оселився Святий Дух, не лише подібне ділання чеснот звершує вже з великою насолодою, не втомлюючись, — він легко візьме на себе якнайважче — Христові страждання. Підкріп­лений Духом, з великим прагненням дає він обіт постраждати за Христа і буває готовий перебувати в наготі, голоді, терпіти всі­лякі лиха заради Господа, страждати від ненависти, безчестя, наклепів, стати неначе покидьком цього світу, і, врешті, бути розп'ятим і юродивим. Бо повне вселення в нього Святого Духа і нетлінна, діяльна втіха майбутньою безсмертною надією на воскресения готує його до того, що Христові страждання прий­має він з великою насолодою. Таким є той, що справді припав до Господа й став з Ним одним духом (1 Кор. 6, 17).

  1. Початок премудрости — острах Господній. Той, хто 6оїться Бога, є і мудрим. А хто боїться Господа, той дотримується всіх Його заповідей, уповні творить Його волю й виконує всяке Його слово. Отож придбай страх Божий, і Він увінчає Тебе він­цем життя.

  2. Хто боїться Бога, той вищий за всілякий страх. Він віддалив від себе всі жахіття цього віку. Завжди я бачив Господа перед собою, отож не злякаюся, щоб я не захитався, — каже спов­нений страхом Божим Давид (Пс 15, 8). Ні перед жахіттям світу цього, ані перед залякуваннями лукавого не впаде в страх і тре­пет той, хто боїться Бога. Навіть сатана страхається того, хто боїться Бога, і полчища його здригаються перед тим, хто виконує Божі заповіді.

  3. Хто грішить, від того Бог далекий, тому лукавий сповнює його страхом. І завжди такий живе у виснажливому страхові.

  4. Місцем прибіжища для нас нині є покаяння. І не далеко ноно, а близько: кожен стоїть біля його дверей. Євреєві довго треба було бігти (до місця-прибіжища), і заледве міг він порятуватися, а инколи й не рятувався. А це місце нашого прибі­жища само спішить назустріч грішникам. Благословен Благий, що тебе, покаяння, дарував нам як місце нашого прибіжища.

  5. Євреї полишали місця-прибіжища, коли минало лихо. Ми ж маємо залишатися в нашому місці –прибіжиш назавжди.

  6. Тебе благаю, Господи, до твоїх дверей стукаю, Благий! Відчини мені, як Ти істинно обіцяв був: Стукайте, і відчинять вам (Мт. 7, 7). Ось, благаю, так навчив Ти мене, даруй мені, Господи, як обітував єси. Золота не прошу. Загладження гріхів краще за золото, прощення - цінніше за скарби.

  7. Благатимемо Господа, поки не отримаємо своїх руко­писів: піднесімо голос туги, пролиймо ріки сліз, нехай звору­шаться від стогонів наші серця, допоки не отримаємо відпу­щення гріхів.

  8. Поверніться до мене... і я повернусь до вас говорить Гос­подь через пророка (Зах. 1, 3). Отож, зверни своє серце до молитви, щоб звернулася до тебе Його благодать. Йди дорогою плачу, аби зустрілося тобі Його чоловіколюб'я.

  1. Не з дволиким серцем наближайся до Того, котрий випробовує всі помисли наші, і не подвійною дорогою йди до Того, що відає сокровенне.

  2. Молитва ніде не грузне, а тих, що погрузли, підіймає вона на висоту. Ніщо не чинить перепон молитві, бо в неї — духовні крила. Молитвою перемагають праведники, нею повер­таються до життя грішники.

  3. Церква є духовний рай, у ній — дерево життя, святий жертовник примирення, з якого струмує життя вірним, що його полюбили. Отож, збагачуйтесь, насолоджуйтесь дарами, що їх приготував для вас Отець.

  4. Прийдіть — і вночі співатимемо хвалу Богові й насліду­ватимемо сонми ангелів, які безперервно вихваляють Його. І Спаситель наш, коли прийде в супроводі ангелів, бачачи нашу невсипущість, назве нас добрими рабами й запросить до своєї трапези.

  5. Чувайте і моліться, сказав Господь своїм учням (Мт. 26, 41), бо не відаєте, коли прийде смерть і забере вас із цього дочас­ного життя, аби пішли ви туди й там дали відповідь. Поки, браття, ви ще тут, кайтеся і просіть для себе відпущення гріхів.

  6. Тіло, що потрудилося в молитвах, у день воскресіння підніметься в повітря, не соромлячись, споглядатиме свого Гос­пода, з Ним увійде в чертог світла, і буде там любо ангелам і людям, які тут також потрудилися неспанням і молитвами.

  7. Завжди належить нам з готовністю перебувати в мо­литві, бо вона — доволі велике діло: вона доходить навіть до Бога. Коли молитва з любов'ю підноситься до Бога, щоб розмовляти з Ним, тоді розкриті для неї вишні ворота, і ніхто не стане їй на перепоні, аби вона ввійшла в них. Не затримають її ангели, не зупинять вогненосні, коли забажає вона дійти до Бога й отри­мати те, чого просить. Тому кожен полюби молитву й пильно вправляйся в ній удень і вночі. Будемо ж неослабно молитися.

  8. Безнастанно перебувай у молитві й тримайся в ній нео­слабно. Проси хоронителів, щоб вони були сторожами при від­чинених дверях у твоїх членах, бо через них входять розбійники, аби розграбувати приоздобу твоєї душі й пошкодити риси об­разу, що так милий Господеві.

  1. Боже Царство всередині вас (Лк. 17, 21). Увійди в самого себе, шукай якнайревніше і легко віднайдеш. Віддалися з роздо­ріжжя забав, зі згубної дороги похотей, з дебрі користолюбства й шкідливих товариств. Увійди в себе, живи в самому собі, у прекрасній келії твого духу, і там шукай царства, як навчив наш Спаситель. Якщо воно ще- не в тобі, то взивай: Отче наш, хай прийде царство Твоє! І воно прийде, коли прикличеш. Царство — у тобі. Тож увійди в себе, перебувай у своєму серці, бо там — Бог. Він тебе не залишає, лише ти покидаєш Його.

  2. Допоки серце перебуває в доброму, доти й Бог пере­буває в нім, доти й воно служить джерелом життя, тоді-бо з нього виходить добре. Але тільки-но відхиляється воно від Бога й чинить беззаконня, то стає джерелом смерти, бо тоді з нього виходить зло. Серце — Божа обитель, бо має потребу в охороні, щоб не увійшло в нього зле й Бог не віддалився від нього.

  3. Дивно це й чудесно, незбагненно для небесних і неви­мовно для земних. Недоступний для всякого розуму входить у серце й перебуває в нім. Захований від вогнеоких віднаходиться в серці; земля не зносить Його стопи, а чисте серце носить Його в собі. Небо мале для п'яді Його, а серце — Його обитель. Усе сотворене не вміщує його у своїх межах, але якщо й шукатиме серця, то й мале серце вмістить його. Маленьке місце обирає Бог у людині для свого житла, і стає вона Божим храмом, у якому перебуває Бог. Душа — храм Його, а серце — святий жертовник, на якому приносяться жертви хваління і славослов'я. А єреєм буває ум, що стоїть там і священнодіє.

  4. У тебе в серці зберігається скарб. Знайди ж собі сторожу, яка безнастанно перебувала б біля твоїх дверей, аби не погра­бували тебе розбійники та злі люди. Оскільки ти не турбуєшся про свою душу, не шукаєш для неї хоронителів, то вдираються в неї нечисті духи та грабіжники й до решти розоряють її. По­сілість, що не є твоєю власністю, ти охороняєш старанно, а душі, твоєї власности, не оберігаєш. На виноградники, на олив­кові сади, на засіяні поля ти ставиш сторожу, а Боже надбання залишаєш без тих, що його б охороняли. Дочасне майно кожен береже завбачливо, а душу, найдорожче Боже надбання, гра­бують демони, і ніхто не журиться й не побивається цим. Лу­кавий входить у нас і розладнує ум і серце, тому кожен, всупереч своїй волі, іде в дебрі (у світ) й там блукає.

  1. Навчи свої вуста прославляти Бога. Воздай Богові благодаренням, неспанням, постом і молитвою, і язик твій нехай проказує солодкомовні похвальні пісні.

  2. Сказано: Да возмется нечестивий, да не видит слави Господней (Іс. 26, 10)4. А поза тим усе взиває про Бога, щоденна звіщає Його славу, і безмовні сотворіння не перестають Його славословити. Небеса повідають славу Божу, про діла ж рук Його промовляє небозвід (Пс. 18, 1). Земля звіщає Йому хвалу, море проповідує Його чудесну могутність. Нічого не знайдеш, що б не славословило Господа Бога свого. І нікчемний комарик зві­щає славу свого Господа. Куди ж подасться нечестивий, щоб не бачити йому Господньої слави? Думаю, що він зійде з цього світу в кромішню пітьму, сповнену страхом і жахіттям, де немає славословлення й не лунає похвальний голос.

  3. Душа набагато любіша Богові за всі сотворіння. А гріх чинить її мертвою, і ти не розумієш цього, грішнику. Журися собою заради Бога, бо Він жаліє тебе. Гріхом умертвлена твоя душа, поверни її до життя слізьми. Потіш Бога, нехай зрадіє Він тим, що ти повернув свою душу до життя.

  4. Не так журиться батько, що хоронить улюбленого сина, як Бог шкодує за душею, умертвленою гріхом. Тож оплакуй свою душу й цим доведи свою любов до Бога, що Сам журиться твоєю душею і жаліє її, що умертвлена гріхом. Бог побивається над смертю душі, що є Його образом, і небесні сили журяться нею.

  5. Хто невсипущий, як просвічений (благодаттю), і мо­литься в темряві, той і посеред видимої темряви одягнений у невидиме світло. Але грішник і при денному світлі — чадо тем­ряви. Зовні весь він у світлі, а всередині покритий темрявою. Тому не обманюватимемо себе лише тим, що ми чуваємо. Хто не спить не належно, того неспання не є неспанням. Хто чуває неохоче, того чування — сон. Той, хто невсипущий у нечистоті, тому неспання навіть шкідливе.

  6. Всі наші прохання піднімаються до єдиного Бога. Єди­ний слух невидимої величі слухає наші прохання й розрізняє їх. Якщо просимо корисного — приймає, якщо шкідливого — від­кидає. Вуста можуть про все просити, але Бог виконує тільки те, що корисне.

  7. Усі прохання, що принесені Богові з вірою, приймає Він з її рук. Обіти й дари, що принесені її руками, бажані Йому. Божественна велич бажає отримувати плоди з рук віри, бо вона серце того, хто просить, очищує від потворности сумнівів ума.

  8. Якщо Бог зволікає з виконанням прохання, не варт журитися. Податель премудрий. Він зважає і на прохання, і на час, і коли бачить, що прохання в цей час некорисне, а буде корисне згодом, відкладає його виконання до того часу. Хоча й сумно тому, хто просить, що не виконано його прохання вчас­но, та Податель свого часу втішить його користю.

  1. Хвала Тому, що все чує! Його правда — горнило для всіх прохань. Схвалює вона прохання істинне, бо в ньому схо­ване життя для тих, що просять. А осуджує прохання брехливе, бо в ньому криється смерть для тих, що просять.

  2. Тому віддаймо прохання наші волі Істинного й Ми­лосердного. Він правдою своєю випробовує й відкидає шкідливі для нас прохання, за своїм милосердям виконує прохання ко­рисні. Тож подякуймо Богові за те, що Він дає, і поклонімося правосудному за те, в чім відмовляє.

  3. Трудитимемося в молитві, це — виноградна лоза, вино — втіха. Збудуймо душі наші храмами, гідними Бога.



4 Цит. за Септуагінтою.




  1. Якщо у твоєму домі зупиняється сильний цього світу, твої двері зодягаються честю. Чи ж не більше приоздобляться твої двері, якщо вселиться в тебе Бог?

  2. Будь і храмом, і священиком Богові. Служи Богові у твоєму храмі, як Він став для тебе і єреєм, і жертвою, і зако­ленням. Тому й ти будь для Нього храмом, і священиком, і жертвою. Оскільки дух твій є храм, то не допускай в нього жод­ної нечистоти.

  3. Не допускай в дім Божий нічого такого, що ненависне Господеві, а, навпаки, прикраси його всім, що приємне Богові.

СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ЙОАНА

ЛІСТВИЧНИКА СЛОВО ПРО

МОЛИТВУ З ПОЯСНЕННЯМ5
1. Молитва за своєю якістю є спілкування (sunousia — спів-сутність, злиття в одне буття) та єднання людини з Богом. За дією є вона станом миру, примирення з Богом, матір сліз і донь­ка, умилостивления над гріхами, міст через спокусу, стіна по­між скорботами, припинення боротьби, діло ангелів, пожива всіх безтілесних, прийдешня радість, безкінечне ділання, дже­рело чеснот, заступниця й винуватиця дарувань, невидимий поступ, пожива душі, просвічення ума, сокира для відчаю, доказ надії, розв'язання зв'язків печалі, багатство монахів, скарб без-мовників, зменшення (поступове до нуля) гніву, дзеркало по­ступу, виявлення мір (на якій хто перебуває мірі), демонстрація стану (чи духовного устрою), віщунка майбутнього (можливо, і нагороди), знамення прослави. Для істинного молільника мо­литва є катівня, судилище і престол Господній, ще перед прес­толом прийдешнього.

Ат. Належна молитва, що її звершено з теплим бажанням до Бога й солодкістю, має в собі ту добру якість, що підносить ум чоловіка до Бога, виводить його на стрітення зі своїм Творцем, лучить його з Ним і нероздільно поєднує. А її дії незліченні. Завдяки їй світ не руйнується через многоту гріхів, що їх що­денно звершуємо. Вона привертає Божу любов, що нас милує. Вона матір сліз і їхня ж донька, бо чинить те, що людина по­чинає проливати сльози перед Господом, а вони змушують її молитися ще більше. Вона випрошує прощення гріхів. Вона — міст, по якому чоловік переходить від спокус і лих до свободи від них і прохолоди. Є стіна, що огороджує нас від скорбот і не дає їм проникнути в нас і там нас тиранити, — чи то від бісів вони будуть, чи від людей, чи від пристрастей. Вона розбиває й роз­сіює наших ворогів, що воюють з нами. Вона є діло небесне, насичення всіх ангелів і святих, постійна святкова радість пра­ведних. Чеснота, яка ніколи не буває бездіяльною, яка ніколи не переривається і не скасовується. Джерело, з якого б'є всіляке добро. Купець, що скупляє всілякі благодатні дарування. Вона сокровенно провадить серце до поступу. Вона — трапеза шля­хетної душі, через яку душа не встає від частування, а живиться з неї безнастанно й не зазнає ситости. Незгасне світло для ума й небесне полум'я. Сокира, що відтинає й проганяє зневіру. Вона — доказ, що душа надіється на Бога, бо тому ж вона й молиться, що надіється на Нього. Вона — протидія печалі. Багат­ство монахів, що звершують її із сердечним зворушенням. Вели­кий скарб безмовників, що її пильнують. Зменшення й знищен­ня гніву і його скасування.

5 Пояснення Ліствиці є Іллі, єпископа Критського, Атанасія, єромонаха, Також критянина; у новому виданні св. Отців Міґне після кожного слова подано завваги багатьох щодо різних думок, які містяться у слові. У Ліствиці, що її видала Оптина пустинь, в кінці додано багато доречних пояснювальних завваг. Вміщуючи Слово про молитву св. Ліствичника у цей невеличкий збірник, під кожним пунктом додаємо його пояснення, при чому запозичення з єп. Іллі позначатимемо Іл., з Атанасія — Ат., з Меня — Мн. В Оптинському виданні на це Слово немає жодного пояснення.



Дзеркало, яке тим, хто молиться, по­казує, наскільки досягнули вони поступу в добрі. Є показником доброї душі, смолоскип, що виявляє внутрішній добрий стан. Вікно, крізь яке в душу молільника входить ангельське світло й витлумачує тайни й Божі сокровенності. Вона вказівник без­настанної чести улюблених Божих рабів і благ, що на них очі­кують. Молитва инколи так впливає на душу, що змушує її тішитися з усього серця, немовби вже вона отримала прославу. Иноді ж так налаштовує її, що їй здається, неначе вона стоїть на суді перед престолом Христа й бичовано її за всі прогрішення, немовби настав час великого й страшного суду Божого. Тому й вражає її страх, кається вона, благає й проливає сльози, дає обіт виправитися, щоб не бути їй осудженою на справжньому суді, очистившись від гріхів покаянням і самоозлобленням і зазда­легідь вгамувавши праведний Божий гнів й привернувши Його милість.

2. Вставши, послухаємо цієї священної цариці чеснот, що гучним голосом до нас закликає й нам каже: Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе... тож знайдете полегшу душам вашим і зцілення вашим ранам. Ярмо бо Моє любе, й цілюще воно від великих гріхопадінь(Мт. 11, 28-29).

Ат. Встаньмо ж, благаю вас, від лінощів і поквапмося ста­ранно послухатися святої молитви, цієї цариці чеснот, що гуч­ним голосом до нас закликає й нам каже: прийдіть до мене всі, що переобтяжені плотською, світською й демонською бороть­бою, і я конче позбавлю вас від них і заспокою. Не журіться, хай не видасться вам моє слово важким. Доброхітно лишень візьміть на себе моє ярмо і, не шкодуючи себе, потрудіться заради мене в необхідному й неодмінно осягнете такий великий спокій, що більшого навіть уявити собі не можете. Не лише легко й без болю, а й із солодкістю швидко зціляться ваші рани: і станете ще міцніші, ніж раніше, бадьорі, красиві й мужні. Бо ярмо й тягар мій благі та спасенні й можуть лікувати різні прогрішення.

3. Маючи намір іти й устати перед царем і Богом та й бесі­дувати з Ним, не берімося до подолання цього шляху, перед тим належно не підготувавшись, аби Він, побачивши здалека, що ми не маємо зброї й встановленого для таких нагод одягу, не звелів рабам і служителям, зв'язавши, кудись далеко відкинути нас від лиця Свого, а прохання наші розірвати й кинути нам в обличчя.

Ат. Збираючись іти й стати перед Царем нашим і Богом, аби благати Його простити нам довги наші, не рушаймо в дорогу цю, не впорядкувавши себе як належить: і душу свою, і серце своє, й ум свій сповнимо Божим страхом та благоговінням, теплим бажанням Бога й упованням, а найбільше — смиренням. Бо якщо ні, то, побачивши нас здалека, ще перше, ніж дійдемо до Нього, бачачи, що не маємо ми в серці такої внутрішньої зброї й такого світлого одіяння душі, Він образиться на нашу нерозважливість і безсоромність й пошле слуг Своїх, щоб, зв'я­завши нас якомога швидше, далеко відкинули від Його лиця, а хартії молитви нашої щоб розірвали й кинули нам в обличчя.

4. Нехай буде хітон твоєї душі, коли йдеш стати перед лицем Бога в молитві, весь витканий нитками незлопам'ятносте. Якщо ж так не буде, то жодної користи від молитви ти не отримаєш. Aт коли йдеш стати в молитві перед Богом, нехай душа твоя зодягнеться в ризу з тонкого й царського сукна, тобто яка була зіткана з небесних думок, проткана нитками сорому, бла-гоговійности й доброти та прошита золотом прощення образ і любови до ворогів. Якщо ж ні — не отримаєш ти користи від своєї молитви.

5. Нехай буде вся молитва твоя не строката, бо митар і блуд­ний син одним словом схилили Бога до милости.

Ат. Слово твоєї молитви хай буде невелемовним і некрасно-мовним, а лише від ума світлого й зосередженого й від серця чистого. Бо й митар, і блудний, і розбійник на хресті за одне слово голосіння отримали прощення й примирилися з Богом.

6. Стояння перед Богом (як стояння) однакове у всіх. Але (за предметами й метою) в ньому буває велика різноманітність і відмінність. Одні як з другом і Владикою розмовляють (з Бо­гом) уже заради заступництва инших, а не себе самих, при­носячи Йому пісню й належне моління. Инші просять (у Нього духовного) багатства, слави й більшої відваги. Ще инші молять про цілковите визволення від свого супротивника. Дехто надо­кучає про якесь достоїнство або про повне відпущення довгу (так, щоб уже про це не турбуватися йому зовсім), инші про визволення з в'язниці, а дехто про розрішення від гріхів.

Ат. Стояння перед Богом у молитві, яку всі до Нього заси­лають, виглядає однаковим на вигляд, але воно дуже різно­манітне за діями та проханнями. Бо хтось іде до Нього з таким благоговінням з одного приводу, инший - з иншим та з иншого приводу. Одні приступають до Бога й сміливо виливають перед Ним свою молитву, як добрі друзі й улюблені особи, покло­няються Йому й благають Його за инших, а не за себе. Другі для себе просять, щоб сподобив їх Бог великої духовної чести й багатства та любови. Инші голосять, щоб позбавив їх їхнього суперника. А ще инші шукають, щоб дав їм якогось чину. Ще котрісь благають, щоб дав їм розписку, що всі довги їхні спла­чені, аби не хвилюватися їм більше. Ті ж плачуть про визво­лення із в'язниці й позбавлення від кари. А ті проливають сльо­зи, щоб дарував їм відпущення прогрішень.

7. Передусім на хартії моління нашого помістімо щиру по­дяку, потім сповідь (з гріхів) з душевною скрухою, а після цього повідаймо цареві нашому і своє прохання. Такий чин молитви є найкращий, як показав одному з братів Господній ангел.

Ат. Але ми насамперед на самому початку нашої молитви напишемо чисте й вседушевне благодарения Богові за великі Його до нас благодіяння й щоденні потіхи, що їх отримуємо від Його царських щедрот. У другому пункті нашої молитви по­містімо зі скрухою й уболіванням сердечним сповідь з гріхів, в які удень і вночі нестримно впадаємо. І вже в третьому пункті нашої молитви відкриємо небесному Цареві наші прохання, благаючи Його смиренно, щоб пожурився Він нами, помилував Нас і потішив з єдиної милости своєї й з великої благости, щоб сподобив Він нас свого царства. Такий чин молитви є найкра­щий, як один поважний монах чув від ангела. Так і діятимемо в молитві: по-перше, подякуймо Богові за Його милості, по-дру­ге, висповідаймося Йому зі своїх гріхів, по-третє, помолімося Йому, щоб був Він до нас милостивий.

8. Якщо був ти підсудним у видимого судді, то немає по­треби наводити тобі инший приклад, як слід стояти на молитві. Якщо ж сам ніколи не був (на такому суді) і не спостерігав, як з иншими там поводяться, то принаймні повчися з того, як бла­гають хворі лікарів, коли тим треба відтяти (їхні члени) чи ро­бити припікання.

Ат. Якщо трапилося тобі коли зв'язаному чи незв'язаному стояти перед суддею за якийсь учинок, приготувавшись при­йняти за нього кару, не треба тобі иншого прикладу того вели­кого страху, який мусиш мати до Бога, стоячи перед Ним як оскаржений у численних гріхах. Якщо ж не стояв ти на суді як підсудний злочинець і не бачив, як инших катують і карають, принаймні повчися молитися зі страхом і сльозами з того, що роблять хворі, коли лікарі лагодяться відтинати в них члени, чи робити припалювання, або виривати зуби: вони, щойно про це почувши, починають тремтіти, перш ніж простягнуть їх, і почи­нають благати лікарів, аби вони, якщо вже неминуче те чи инше, якомога легше орудували своїми інструментами.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка