Книга розміщена на сайті

Сторінка	11/27
Дата конвертації	17.04.2017
Розмір	4.07 Mb.

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 27

СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ЙОАНА ЛІСТВИЧНИКА СЛОВО ПРО МОЛИТВУ З ПОЯСНЕННЯМ 5 1.

70. Той, що бажає постійно перебувати в молитві, має здійснити тривалий подвиг, прийняти великий труд і безнастанне старання, бо постійне перебування в молитві стикається з багатьма гріховними перепонами: сон, пригнічення духу, обважнілість тіла, кружляння помислів, розсіяння ума, недбалість, нетерпеливість, розслаблення й инші вишукані навіювання злоби. За цим настають скорботи, повстання лукавих духів, що воюють з душею, котра насправді безнастанно шукає Бога, борються з нею до крови й забороняють їй наблизитися до Бога. Тому йому слід бути мужнім з усією тверезістю і старанністю й з усіляким зусиллям душевним і тілесним, в усілякому терпінні. Як той, що несе на собі хрест, нехай безнастанно перебуває в боротьбі, у великому труді, в плачі й у скорботі заради царства, не розслабляючись, не віддаючись коловоротові гріховних помислів, чи сну, чи пригніченню духу, чи розслабленню або сум'яттю ума, не віддаючись думкою чомусь негідному й не задовольняючись лише тілесним вкляканням, коли ум перебуває в сум'ятті й хаосі.

71. Хто всеціло посвячується Богові й без усілякої нед-балости вдається до посильних йому старанности й труду, із несхитною вірою завжди сподівається від Бога викуплення за допомогою Христової благодаті, той, за благістю Божою, вдостоюється піднятися на саму вершину несхитної чесноти й любови. Досконалий християнин усіляку чесноту і всі плоди Духа, що понад нашу природу, як-от: істинні й глибокі любов і мир, довготерпіння й благість, лагідність і терпіння, віру і смирення й инші діла істинної чесноти — являє з насолодою і духовним задоволенням як природні та звичайні, уже без втоми й легко, більше не борючись з гріховними пристрастями як цілковито викуплений Господом, як той, що сподобився стати Його чистою оселею й побуджуваний до чеснот божественною силою в радості й веселості від Святого Духа, здобув цілковите панування в серці Христового миру. Такий чоловік через те, що в нім справді оселився Святий Дух, не лише подібне ділання чеснот звершує вже з великою насолодою, не втомлюючись, — він легко візьме на себе якнайважче — Христові страждання. Підкріплений Духом, з великим прагненням дає він обіт постраждати за Христа і буває готовий перебувати в наготі, голоді, терпіти всілякі лиха заради Господа, страждати від ненависти, безчестя, наклепів, стати неначе покидьком цього світу, і, врешті, бути розп'ятим і юродивим. Бо повне вселення в нього Святого Духа і нетлінна, діяльна втіха майбутньою безсмертною надією на воскресения готує його до того, що Христові страждання приймає він з великою насолодою. Таким є той, що справді припав до Господа й став з Ним одним духом (1 Кор. 6, 17).

Початок премудрости — острах Господній. Той, хто 6оїться Бога, є і мудрим. А хто боїться Господа, той дотримується всіх Його заповідей, уповні творить Його волю й виконує всяке Його слово. Отож придбай страх Божий, і Він увінчає Тебе вінцем життя.
Хто боїться Бога, той вищий за всілякий страх. Він віддалив від себе всі жахіття цього віку. Завжди я бачив Господа перед собою, отож не злякаюся, щоб я не захитався, — каже сповнений страхом Божим Давид (Пс 15, 8). Ні перед жахіттям світу цього, ані перед залякуваннями лукавого не впаде в страх і трепет той, хто боїться Бога. Навіть сатана страхається того, хто боїться Бога, і полчища його здригаються перед тим, хто виконує Божі заповіді.
Хто грішить, від того Бог далекий, тому лукавий сповнює його страхом. І завжди такий живе у виснажливому страхові.
Місцем прибіжища для нас нині є покаяння. І не далеко ноно, а близько: кожен стоїть біля його дверей. Євреєві довго треба було бігти (до місця-прибіжища), і заледве міг він порятуватися, а инколи й не рятувався. А це місце нашого прибіжища само спішить назустріч грішникам. Благословен Благий, що тебе, покаяння, дарував нам як місце нашого прибіжища.
Євреї полишали місця-прибіжища, коли минало лихо. Ми ж маємо залишатися в нашому місці –прибіжиш назавжди.
Тебе благаю, Господи, до твоїх дверей стукаю, Благий! Відчини мені, як Ти істинно обіцяв був: Стукайте, і відчинять вам (Мт. 7, 7). Ось, благаю, так навчив Ти мене, даруй мені, Господи, як обітував єси. Золота не прошу. Загладження гріхів краще за золото, прощення - цінніше за скарби.
Благатимемо Господа, поки не отримаємо своїх рукописів: піднесімо голос туги, пролиймо ріки сліз, нехай зворушаться від стогонів наші серця, допоки не отримаємо відпущення гріхів.
Поверніться до мене... і я повернусь до вас говорить Господь через пророка (Зах. 1, 3). Отож, зверни своє серце до молитви, щоб звернулася до тебе Його благодать. Йди дорогою плачу, аби зустрілося тобі Його чоловіколюб'я.

Не з дволиким серцем наближайся до Того, котрий випробовує всі помисли наші, і не подвійною дорогою йди до Того, що відає сокровенне.
Молитва ніде не грузне, а тих, що погрузли, підіймає вона на висоту. Ніщо не чинить перепон молитві, бо в неї — духовні крила. Молитвою перемагають праведники, нею повертаються до життя грішники.
Церква є духовний рай, у ній — дерево життя, святий жертовник примирення, з якого струмує життя вірним, що його полюбили. Отож, збагачуйтесь, насолоджуйтесь дарами, що їх приготував для вас Отець.
Прийдіть — і вночі співатимемо хвалу Богові й наслідуватимемо сонми ангелів, які безперервно вихваляють Його. І Спаситель наш, коли прийде в супроводі ангелів, бачачи нашу невсипущість, назве нас добрими рабами й запросить до своєї трапези.
Чувайте і моліться, сказав Господь своїм учням (Мт. 26, 41), бо не відаєте, коли прийде смерть і забере вас із цього дочасного життя, аби пішли ви туди й там дали відповідь. Поки, браття, ви ще тут, кайтеся і просіть для себе відпущення гріхів.
Тіло, що потрудилося в молитвах, у день воскресіння підніметься в повітря, не соромлячись, споглядатиме свого Господа, з Ним увійде в чертог світла, і буде там любо ангелам і людям, які тут також потрудилися неспанням і молитвами.
Завжди належить нам з готовністю перебувати в молитві, бо вона — доволі велике діло: вона доходить навіть до Бога. Коли молитва з любов'ю підноситься до Бога, щоб розмовляти з Ним, тоді розкриті для неї вишні ворота, і ніхто не стане їй на перепоні, аби вона ввійшла в них. Не затримають її ангели, не зупинять вогненосні, коли забажає вона дійти до Бога й отримати те, чого просить. Тому кожен полюби молитву й пильно вправляйся в ній удень і вночі. Будемо ж неослабно молитися.
Безнастанно перебувай у молитві й тримайся в ній неослабно. Проси хоронителів, щоб вони були сторожами при відчинених дверях у твоїх членах, бо через них входять розбійники, аби розграбувати приоздобу твоєї душі й пошкодити риси образу, що так милий Господеві.

Боже Царство всередині вас (Лк. 17, 21). Увійди в самого себе, шукай якнайревніше і легко віднайдеш. Віддалися з роздоріжжя забав, зі згубної дороги похотей, з дебрі користолюбства й шкідливих товариств. Увійди в себе, живи в самому собі, у прекрасній келії твого духу, і там шукай царства, як навчив наш Спаситель. Якщо воно ще- не в тобі, то взивай: Отче наш, хай прийде царство Твоє! І воно прийде, коли прикличеш. Царство — у тобі. Тож увійди в себе, перебувай у своєму серці, бо там — Бог. Він тебе не залишає, лише ти покидаєш Його.
Допоки серце перебуває в доброму, доти й Бог перебуває в нім, доти й воно служить джерелом життя, тоді-бо з нього виходить добре. Але тільки-но відхиляється воно від Бога й чинить беззаконня, то стає джерелом смерти, бо тоді з нього виходить зло. Серце — Божа обитель, бо має потребу в охороні, щоб не увійшло в нього зле й Бог не віддалився від нього.
Дивно це й чудесно, незбагненно для небесних і невимовно для земних. Недоступний для всякого розуму входить у серце й перебуває в нім. Захований від вогнеоких віднаходиться в серці; земля не зносить Його стопи, а чисте серце носить Його в собі. Небо мале для п'яді Його, а серце — Його обитель. Усе сотворене не вміщує його у своїх межах, але якщо й шукатиме серця, то й мале серце вмістить його. Маленьке місце обирає Бог у людині для свого житла, і стає вона Божим храмом, у якому перебуває Бог. Душа — храм Його, а серце — святий жертовник, на якому приносяться жертви хваління і славослов'я. А єреєм буває ум, що стоїть там і священнодіє.
У тебе в серці зберігається скарб. Знайди ж собі сторожу, яка безнастанно перебувала б біля твоїх дверей, аби не пограбували тебе розбійники та злі люди. Оскільки ти не турбуєшся про свою душу, не шукаєш для неї хоронителів, то вдираються в неї нечисті духи та грабіжники й до решти розоряють її. Посілість, що не є твоєю власністю, ти охороняєш старанно, а душі, твоєї власности, не оберігаєш. На виноградники, на оливкові сади, на засіяні поля ти ставиш сторожу, а Боже надбання залишаєш без тих, що його б охороняли. Дочасне майно кожен береже завбачливо, а душу, найдорожче Боже надбання, грабують демони, і ніхто не журиться й не побивається цим. Лукавий входить у нас і розладнує ум і серце, тому кожен, всупереч своїй волі, іде в дебрі (у світ) й там блукає.

Навчи свої вуста прославляти Бога. Воздай Богові благодаренням, неспанням, постом і молитвою, і язик твій нехай проказує солодкомовні похвальні пісні.
Сказано: Да возмется нечестивий, да не видит слави Господней (Іс. 26, 10)⁴. А поза тим усе взиває про Бога, щоденна звіщає Його славу, і безмовні сотворіння не перестають Його славословити. Небеса повідають славу Божу, про діла ж рук Його промовляє небозвід (Пс. 18, 1). Земля звіщає Йому хвалу, море проповідує Його чудесну могутність. Нічого не знайдеш, що б не славословило Господа Бога свого. І нікчемний комарик звіщає славу свого Господа. Куди ж подасться нечестивий, щоб не бачити йому Господньої слави? Думаю, що він зійде з цього світу в кромішню пітьму, сповнену страхом і жахіттям, де немає славословлення й не лунає похвальний голос.
Душа набагато любіша Богові за всі сотворіння. А гріх чинить її мертвою, і ти не розумієш цього, грішнику. Журися собою заради Бога, бо Він жаліє тебе. Гріхом умертвлена твоя душа, поверни її до життя слізьми. Потіш Бога, нехай зрадіє Він тим, що ти повернув свою душу до життя.
Не так журиться батько, що хоронить улюбленого сина, як Бог шкодує за душею, умертвленою гріхом. Тож оплакуй свою душу й цим доведи свою любов до Бога, що Сам журиться твоєю душею і жаліє її, що умертвлена гріхом. Бог побивається над смертю душі, що є Його образом, і небесні сили журяться нею.
Хто невсипущий, як просвічений (благодаттю), і молиться в темряві, той і посеред видимої темряви одягнений у невидиме світло. Але грішник і при денному світлі — чадо темряви. Зовні весь він у світлі, а всередині покритий темрявою. Тому не обманюватимемо себе лише тим, що ми чуваємо. Хто не спить не належно, того неспання не є неспанням. Хто чуває неохоче, того чування — сон. Той, хто невсипущий у нечистоті, тому неспання навіть шкідливе.
Всі наші прохання піднімаються до єдиного Бога. Єдиний слух невидимої величі слухає наші прохання й розрізняє їх. Якщо просимо корисного — приймає, якщо шкідливого — відкидає. Вуста можуть про все просити, але Бог виконує тільки те, що корисне.
Усі прохання, що принесені Богові з вірою, приймає Він з її рук. Обіти й дари, що принесені її руками, бажані Йому. Божественна велич бажає отримувати плоди з рук віри, бо вона серце того, хто просить, очищує від потворности сумнівів ума.
Якщо Бог зволікає з виконанням прохання, не варт журитися. Податель премудрий. Він зважає і на прохання, і на час, і коли бачить, що прохання в цей час некорисне, а буде корисне згодом, відкладає його виконання до того часу. Хоча й сумно тому, хто просить, що не виконано його прохання вчасно, та Податель свого часу втішить його користю.

Хвала Тому, що все чує! Його правда — горнило для всіх прохань. Схвалює вона прохання істинне, бо в ньому сховане життя для тих, що просять. А осуджує прохання брехливе, бо в ньому криється смерть для тих, що просять.
Тому віддаймо прохання наші волі Істинного й Милосердного. Він правдою своєю випробовує й відкидає шкідливі для нас прохання, за своїм милосердям виконує прохання корисні. Тож подякуймо Богові за те, що Він дає, і поклонімося правосудному за те, в чім відмовляє.
Трудитимемося в молитві, це — виноградна лоза, вино — втіха. Збудуймо душі наші храмами, гідними Бога.

4 Цит. за Септуагінтою.

Якщо у твоєму домі зупиняється сильний цього світу, твої двері зодягаються честю. Чи ж не більше приоздобляться твої двері, якщо вселиться в тебе Бог?
Будь і храмом, і священиком Богові. Служи Богові у твоєму храмі, як Він став для тебе і єреєм, і жертвою, і заколенням. Тому й ти будь для Нього храмом, і священиком, і жертвою. Оскільки дух твій є храм, то не допускай в нього жодної нечистоти.
Не допускай в дім Божий нічого такого, що ненависне Господеві, а, навпаки, прикраси його всім, що приємне Богові.

СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ЙОАНА

ЛІСТВИЧНИКА СЛОВО ПРО

МОЛИТВУ З ПОЯСНЕННЯМ⁵
1. Молитва за своєю якістю є спілкування (sunousia — спів-сутність, злиття в одне буття) та єднання людини з Богом. За дією є вона станом миру, примирення з Богом, матір сліз і донька, умилостивления над гріхами, міст через спокусу, стіна поміж скорботами, припинення боротьби, діло ангелів, пожива всіх безтілесних, прийдешня радість, безкінечне ділання, джерело чеснот, заступниця й винуватиця дарувань, невидимий поступ, пожива душі, просвічення ума, сокира для відчаю, доказ надії, розв'язання зв'язків печалі, багатство монахів, скарб без-мовників, зменшення (поступове до нуля) гніву, дзеркало поступу, виявлення мір (на якій хто перебуває мірі), демонстрація стану (чи духовного устрою), віщунка майбутнього (можливо, і нагороди), знамення прослави. Для істинного молільника молитва є катівня, судилище і престол Господній, ще перед престолом прийдешнього.

Ат. Належна молитва, що її звершено з теплим бажанням до Бога й солодкістю, має в собі ту добру якість, що підносить ум чоловіка до Бога, виводить його на стрітення зі своїм Творцем, лучить його з Ним і нероздільно поєднує. А її дії незліченні. Завдяки їй світ не руйнується через многоту гріхів, що їх щоденно звершуємо. Вона привертає Божу любов, що нас милує. Вона матір сліз і їхня ж донька, бо чинить те, що людина починає проливати сльози перед Господом, а вони змушують її молитися ще більше. Вона випрошує прощення гріхів. Вона — міст, по якому чоловік переходить від спокус і лих до свободи від них і прохолоди. Є стіна, що огороджує нас від скорбот і не дає їм проникнути в нас і там нас тиранити, — чи то від бісів вони будуть, чи від людей, чи від пристрастей. Вона розбиває й розсіює наших ворогів, що воюють з нами. Вона є діло небесне, насичення всіх ангелів і святих, постійна святкова радість праведних. Чеснота, яка ніколи не буває бездіяльною, яка ніколи не переривається і не скасовується. Джерело, з якого б'є всіляке добро. Купець, що скупляє всілякі благодатні дарування. Вона сокровенно провадить серце до поступу. Вона — трапеза шляхетної душі, через яку душа не встає від частування, а живиться з неї безнастанно й не зазнає ситости. Незгасне світло для ума й небесне полум'я. Сокира, що відтинає й проганяє зневіру. Вона — доказ, що душа надіється на Бога, бо тому ж вона й молиться, що надіється на Нього. Вона — протидія печалі. Багатство монахів, що звершують її із сердечним зворушенням. Великий скарб безмовників, що її пильнують. Зменшення й знищення гніву і його скасування.

5 Пояснення Ліствиці є Іллі, єпископа Критського, Атанасія, єромонаха, Також критянина; у новому виданні св. Отців Міґне після кожного слова подано завваги багатьох щодо різних думок, які містяться у слові. У Ліствиці, що її видала Оптина пустинь, в кінці додано багато доречних пояснювальних завваг. Вміщуючи Слово про молитву св. Ліствичника у цей невеличкий збірник, під кожним пунктом додаємо його пояснення, при чому запозичення з єп. Іллі позначатимемо Іл., з Атанасія — Ат., з Меня — Мн. В Оптинському виданні на це Слово немає жодного пояснення.

Дзеркало, яке тим, хто молиться, показує, наскільки досягнули вони поступу в добрі. Є показником доброї душі, смолоскип, що виявляє внутрішній добрий стан. Вікно, крізь яке в душу молільника входить ангельське світло й витлумачує тайни й Божі сокровенності. Вона вказівник безнастанної чести улюблених Божих рабів і благ, що на них очікують. Молитва инколи так впливає на душу, що змушує її тішитися з усього серця, немовби вже вона отримала прославу. Иноді ж так налаштовує її, що їй здається, неначе вона стоїть на суді перед престолом Христа й бичовано її за всі прогрішення, немовби настав час великого й страшного суду Божого. Тому й вражає її страх, кається вона, благає й проливає сльози, дає обіт виправитися, щоб не бути їй осудженою на справжньому суді, очистившись від гріхів покаянням і самоозлобленням і заздалегідь вгамувавши праведний Божий гнів й привернувши Його милість.

2. Вставши, послухаємо цієї священної цариці чеснот, що гучним голосом до нас закликає й нам каже: Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе... тож знайдете полегшу душам вашим і зцілення вашим ранам. Ярмо бо Моє любе, й цілюще воно від великих гріхопадінь(Мт. 11, 28-29).

Ат. Встаньмо ж, благаю вас, від лінощів і поквапмося старанно послухатися святої молитви, цієї цариці чеснот, що гучним голосом до нас закликає й нам каже: прийдіть до мене всі, що переобтяжені плотською, світською й демонською боротьбою, і я конче позбавлю вас від них і заспокою. Не журіться, хай не видасться вам моє слово важким. Доброхітно лишень візьміть на себе моє ярмо і, не шкодуючи себе, потрудіться заради мене в необхідному й неодмінно осягнете такий великий спокій, що більшого навіть уявити собі не можете. Не лише легко й без болю, а й із солодкістю швидко зціляться ваші рани: і станете ще міцніші, ніж раніше, бадьорі, красиві й мужні. Бо ярмо й тягар мій благі та спасенні й можуть лікувати різні прогрішення.

3. Маючи намір іти й устати перед царем і Богом та й бесідувати з Ним, не берімося до подолання цього шляху, перед тим належно не підготувавшись, аби Він, побачивши здалека, що ми не маємо зброї й встановленого для таких нагод одягу, не звелів рабам і служителям, зв'язавши, кудись далеко відкинути нас від лиця Свого, а прохання наші розірвати й кинути нам в обличчя.

Ат. Збираючись іти й стати перед Царем нашим і Богом, аби благати Його простити нам довги наші, не рушаймо в дорогу цю, не впорядкувавши себе як належить: і душу свою, і серце своє, й ум свій сповнимо Божим страхом та благоговінням, теплим бажанням Бога й упованням, а найбільше — смиренням. Бо якщо ні, то, побачивши нас здалека, ще перше, ніж дійдемо до Нього, бачачи, що не маємо ми в серці такої внутрішньої зброї й такого світлого одіяння душі, Він образиться на нашу нерозважливість і безсоромність й пошле слуг Своїх, щоб, зв'язавши нас якомога швидше, далеко відкинули від Його лиця, а хартії молитви нашої щоб розірвали й кинули нам в обличчя.

4. Нехай буде хітон твоєї душі, коли йдеш стати перед лицем Бога в молитві, весь витканий нитками незлопам'ятносте. Якщо ж так не буде, то жодної користи від молитви ти не отримаєш. Aт коли йдеш стати в молитві перед Богом, нехай душа твоя зодягнеться в ризу з тонкого й царського сукна, тобто яка була зіткана з небесних думок, проткана нитками сорому, бла-гоговійности й доброти та прошита золотом прощення образ і любови до ворогів. Якщо ж ні — не отримаєш ти користи від своєї молитви.

5. Нехай буде вся молитва твоя не строката, бо митар і блудний син одним словом схилили Бога до милости.

Ат. Слово твоєї молитви хай буде невелемовним і некрасно-мовним, а лише від ума світлого й зосередженого й від серця чистого. Бо й митар, і блудний, і розбійник на хресті за одне слово голосіння отримали прощення й примирилися з Богом.

6. Стояння перед Богом (як стояння) однакове у всіх. Але (за предметами й метою) в ньому буває велика різноманітність і відмінність. Одні як з другом і Владикою розмовляють (з Богом) уже заради заступництва инших, а не себе самих, приносячи Йому пісню й належне моління. Инші просять (у Нього духовного) багатства, слави й більшої відваги. Ще инші молять про цілковите визволення від свого супротивника. Дехто надокучає про якесь достоїнство або про повне відпущення довгу (так, щоб уже про це не турбуватися йому зовсім), инші про визволення з в'язниці, а дехто про розрішення від гріхів.

Ат. Стояння перед Богом у молитві, яку всі до Нього засилають, виглядає однаковим на вигляд, але воно дуже різноманітне за діями та проханнями. Бо хтось іде до Нього з таким благоговінням з одного приводу, инший - з иншим та з иншого приводу. Одні приступають до Бога й сміливо виливають перед Ним свою молитву, як добрі друзі й улюблені особи, поклоняються Йому й благають Його за инших, а не за себе. Другі для себе просять, щоб сподобив їх Бог великої духовної чести й багатства та любови. Инші голосять, щоб позбавив їх їхнього суперника. А ще инші шукають, щоб дав їм якогось чину. Ще котрісь благають, щоб дав їм розписку, що всі довги їхні сплачені, аби не хвилюватися їм більше. Ті ж плачуть про визволення із в'язниці й позбавлення від кари. А ті проливають сльози, щоб дарував їм відпущення прогрішень.

7. Передусім на хартії моління нашого помістімо щиру подяку, потім сповідь (з гріхів) з душевною скрухою, а після цього повідаймо цареві нашому і своє прохання. Такий чин молитви є найкращий, як показав одному з братів Господній ангел.

Ат. Але ми насамперед на самому початку нашої молитви напишемо чисте й вседушевне благодарения Богові за великі Його до нас благодіяння й щоденні потіхи, що їх отримуємо від Його царських щедрот. У другому пункті нашої молитви помістімо зі скрухою й уболіванням сердечним сповідь з гріхів, в які удень і вночі нестримно впадаємо. І вже в третьому пункті нашої молитви відкриємо небесному Цареві наші прохання, благаючи Його смиренно, щоб пожурився Він нами, помилував Нас і потішив з єдиної милости своєї й з великої благости, щоб сподобив Він нас свого царства. Такий чин молитви є найкращий, як один поважний монах чув від ангела. Так і діятимемо в молитві: по-перше, подякуймо Богові за Його милості, по-друге, висповідаймося Йому зі своїх гріхів, по-третє, помолімося Йому, щоб був Він до нас милостивий.

8. Якщо був ти підсудним у видимого судді, то немає потреби наводити тобі инший приклад, як слід стояти на молитві. Якщо ж сам ніколи не був (на такому суді) і не спостерігав, як з иншими там поводяться, то принаймні повчися з того, як благають хворі лікарів, коли тим треба відтяти (їхні члени) чи робити припікання.

Ат. Якщо трапилося тобі коли зв'язаному чи незв'язаному стояти перед суддею за якийсь учинок, приготувавшись прийняти за нього кару, не треба тобі иншого прикладу того великого страху, який мусиш мати до Бога, стоячи перед Ним як оскаржений у численних гріхах. Якщо ж не стояв ти на суді як підсудний злочинець і не бачив, як инших катують і карають, принаймні повчися молитися зі страхом і сльозами з того, що роблять хворі, коли лікарі лагодяться відтинати в них члени, чи робити припалювання, або виривати зуби: вони, щойно про це почувши, починають тремтіти, перш ніж простягнуть їх, і починають благати лікарів, аби вони, якщо вже неминуче те чи инше, якомога легше орудували своїми інструментами.

Поділіться з Вашими друзьями:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 27

Схожі:

	Книга розміщена на сайті		Книга розміщена на сайті К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
	Книга розміщена на сайті Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...		Книга розміщена на сайті Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Більшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
	Книга світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53 Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c		«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості» Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
	Книга року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...		Книга для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
	Книга року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29		Віра Казидуб Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —