Книга розміщена на сайті



Сторінка13/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   27

Ат. Перш ніж підеш на молитву, вчися молитися як слід в себе в нутрі. Старайся також тримати ум свій завжди зібраним і, що б ти не робив, пам'ятай, що стоїш перед Богом. Так швидко здобудеш ти навичку й під час молитви мати своє серце, звер­нене до єдиного Бога, і з поміччю Божої благодаті й небесного просвічення матимеш у ній поступ, мірою свого труду і старанности. Бачив я деяких, котрі старанно відбували послух, на них покладений, і водночас щосили старалися пам'ятати про Бога. За те, коли ставали вони на молитву, одразу перемагали свій нестримний ум і тримали в собі його зосереджено. Вод­ночас розкривалося їхнє серце від великого зворушення і з очей їхніх починали, як струмки, текти сльози. Цей дар виблагали для них добрий і ревний послух і чиста молитовна думка, яку мали до того у своєму умі й у своїй душі.

32. Псалмоспів з иншими супроводжується полоненням і непостійністю, а на самоті не так. Але на цього нападає при­гнічення духу, а тому співдіє старання инших.

Ат. Тим, хто співає псалми з иншими братами, співдіє ста­ранність, яку спонукує приклад инших і небажання видатися гіршими за них. Але тут трапляється, що ум розкрадається, пишається і блукає то туди, то сюди і подібне. Але коли хто співає псалми сам, то спокушується лише тим, що на нього нападає пригнічення духу й нудьга під час правила, підбурюючи чи поспіхом його завершити, чи зовсім полишити під тим при­водом, неначебто він натомлюється й не може довго співати сам.

  1. Любов воїна до царя показує мистецтво воювати, а лю­бов монаха до Бога виявляє час молитви й перебування в ній (як довго стоїть на молитві і як ревно молиться).

  2. Твій стан (духовний уклад) покаже тобі твоя молитва, бо богослови назвали її дзеркалом монаха.

Ат. Молитва твоя виявить твій душевний стан, який він; бо вчителі нашої Церкви кажуть, що дзеркалом монаха є його молитва, і вона виявляє, добрий він чи лихий. Як дзеркало показує, чи вродливе обличчя, а чи потворне, так молитва показує, ревний чи ні монах до Бога: Ревний і благоговійний одразу кидає свої справи, щойно настане час молитися, і ква­питься до молитви як до діла щонайприємнішого для нього й радісного, й увесь час молиться з усієї душі, а нестаранний і неблагоговійний, коли й приходить та й стає на молитву, то молиться, докладаючи великого труду й нехотячи, більше ті­лом, аніж душею.

35. Хто робить якусь справу й продовжує нею займатися, коли застане його за нею час молитви, з того насміхаються де­мони, бо саме це й мета тих ворогів, щоб однією годиною викра­дати в нас иншу.

Ат. Хто, коли настане час молитви, не полишає своєї роботи й усякого діла, що його робить, незакінченим, як той, якого застануть, і не біжить на молитву, а залишається завершити його, щоб потім помолитися, з того явно насміхаються демони. Бо це їхня мета, щоб насміхатися з нас, навчаючи нас пере­носити справу зі сприятливого для неї часу на несприятливий і так порушувати порядки нашого життя, а з ними й душу; а щодо молитви ще й те, що коли настане її час, а ми поміж тим вто­мимося роботою й молитву полишимо зовсім, або якщо й ста­немо молитися, — щоб квапилися звершити її будь-як, зі збенте­женням ума, побіжно прочитуючи те, що слід, не докладаючи уваги, почуття й зворушення.

36. Не відмовляйся помолитися за душу иншого, хоч ти й не здобув молитви (сильної і діяльної); бо часто віра того, що просить (помолитися), спасає й того, хто зі скрухою починає за нього молитися.

Ат. Якщо коли хто й просить тебе помолитися за свою душу, то, хоча й не маєш ти ні чесноти, ні чистої молитви, усе ж, бачачи свою негідність, не відмовляйся помолитися за нього. Тому що заради того, хто впокорюється й просить тебе помоли­тися за нього, може влаштуватися спасения вас обох: того, хто просить молитви, за його віру, а тебе, якщо помолишся за ньо­го, за сердечну скруху.

37. Не пишайся, коли твою молитву за инших буде вислухано, бо це їхня віра подіяла й узяла силу.

Ат. Гляди ж, коли помолишся за инших і тебе буде почуто, не приписуй успіху молитви собі й не пишайся, начебто Бог почув тебе, бо ти добрий, а тримай на серці, що віра тих, які просили тебе молитися, заступилася перед Богом, і Він ви­слухав тебе з великої своєї милости, хоча ти сам був цього не­гідний.

38. Усілякого отрока щодня неухильно розпитують про різну мудрість, якої навчився він від наставника. А від ума вся­кого потрібно, щоб він у всякій молитві являв ту силу, яку прий­няв від Бога. Заради цього належить дослухатися.

Іл. Кожен, каже, учень щодня складає звіт своєму вчителеві, як він вивчив урок. Таким чином від ума у всілякій молитві вимагається такої сили, яку для молитви отримав він від Бога. Тому слід дослухатися, щоб не була наша молитва недбалою, коли можемо молитися належно.

Ат. Кожен учитель і майстер питає дітей, яких навчає гра­моти або мистецтва, чи добре вони вивчили заданий їм урок або виконали завдану їм роботу й заохочує їх щодня рухатися впе­ред, щоб згодом і їм самим стати вчителями чи досконалими майстрами. Так і кожному з нас треба випробовувати себе самих у всіх чеснотах, особливо ж — у молитві, який маємо у них всіх успіх та чи просуваємося ми до досконалосте. Бо в нас є Небес­ний наставник, що навчає нас усілякого добра й просвічує наш ум на ділання його. І настане час, коли Він питатиме нас й вимагатиме звіту з усіх предметів Його навчання. Тому, щоб тоді нам не посоромитися, треба нам тепер випробовувати себе, чи у всьому ми вправні, і якщо виявиться, що в чомусь ми схи­били, намагаймося виправитися. Особливо ж подбаємо про молитву, всіляко намагаючись звершувати її як належить, зга­дуючи в ній великі блага й благодіяння Божі для нас, сокру-шаючись вдячним серцем, якщо й згрішили в чомусь, зі сльо­зами випрошуючи в цьому прощення, щоб не бути нам осудже­ними на суді й відданими на вічні муки.

38. Б) Коли помолишся тверезо, то незабаром боротимешся з гнівом, - така-бо мета у ворогів наших.

Ат. Коли помолимося всім умом нашим і серцем і всією силою нашою, тоді почнуть нас долати злі демони, щоб якомога швидше кинути нас у гнів і лютість, допровадити нас до того, щоб ми сказали чи вчинили щось недоречне й так позбулися можливосте й навіть бажання молитися з таким самим запалом і благоговінням, боячись знову зустріти таку ж сильну спокусу.

39. Будь-яку чесноту, а найбільше молитву, звершуватимемо з багатим почуттям (від душі й серця). Душа тоді почне молитися в почутті, коли стане понад гнівом.

Ат. Робитимемо всяке добре діло, особливо ж звершува­тимемо молитву з усієї душі і з усього серця, щоб вони були гідні свого імени й привертали Боже благовоління. Душа, що пере­могла гнів, зазвичай молиться з усього серця, а коли її ще долає гнів, то її молитва не буває добротною як належиться й справж­нього плоду не приносить.

Мн. Той, що осягнув поступу в житті за Богом, позбувається гніву й жодної неприязні на ближнього не тримає в серці.

40. Що здобувається багатьма моліннями й довгі роки, те довговічне.

Ат. Що здобувається за тривалий час з великими трудами й моліннями, те тверде, надійне, довготривале, довговічне й пере­буде з нами до самого кінця.

41. Хто здобув Господа (той, у кому Він живе), не буде вже сам провадити слова в молитві, бо в такому разі сам Дух засту­пається за нас стогонами невимовними (Рим. 8, 26).

Ат. Той, у кого в нутрі Бог заклав собі оселю, не має потреби вигадувати й придумувати слова молитви; тоді-бо сам Бог усе­сильний, усеблагий просвіщатиме ум його, що й скаже в молитві, і серце запалає, і виливається в почуттях слізного звору­шення, й душу підносить до зітхань невимовних від сильних бажань і глибоких зворушень.

Мн. Тоді, каже, ум Божою благодаттю підноситься вгору до Того, Хто дає молитву молільникові, і той за Його натхненням не турбується про слова, які йому проказувати в молитві: тоді вона лине в нього із серця, без слів виливаючись у полум'яних почуттях благоговіння, відданости й любови.

42. Жодного чуттєвого мріяння не приймай під час мо­литви, щоб не впасти в нестяму.

Ат. Дивись, не приймай під час молитви жодних сторонніх помислів і мріянь, не слухай того, що начебто до тебе звернено, тисячократну поміч і всілякі дарування, а в прийдешньому віці тисячократні вічні блага й Царство Небесне, згідно з трудами їхніми, як каже Євангеліє: сторицею приймуть нині у час цей і життя вічне, і Царство Небесне успадкують (Лк. 18; Мр. 10).

Мн. Замкнув ти утробу свою для благодіянь, і Я замкну лоно моє для помилування тебе в день відплати.

Ще: сотвори благодіяння благочестивому й отримаєш наго­роду.



Ще: чого плачеш, коли молишся, якщо сам, бачачи сльози бідного, не виявляєш йому милости?

45. Вогонь, що найшов на серце, воскрешає молитву, після ж того, як вона, воскреснувши, вознесеться на небеса, буває сходження вогню у світлицю душі.

Іл. Божественне бажання, каже, увійшовши в людське сер­це, пробуджує в ньому молитву, коли ж ця молитва вознесеться на небеса, тоді сходить на молільника Святий Дух, як на святих апостолів.

Ат. Коли вогонь божественного бажання і божественної любови запалає в серці, тоді душа пробуджується до молитви й підносить її в чистому помислі на небеса, звідки потім сходить у світлицю душі благодать Святого Духа й освітлює її ум і серце, очищує їх і чинить їх могутніми, як це було з апостолами.

Мн. Вогнем він називає тут божественне бажання, яке, зро­дившись у серці, й ум підносить на небеса. Тоді, врешті, в таку світлицю душі, вищу за всіляке земне мудрования, буває неви­диме зішестя Божественного Духа, яке було на апостолів з види­мим знаменням.

46. Дехто каже, що молитва краща за пам'ять про смерть; а я оспівую дві природи в одній особі.

Іл. Дехто каже, що краще молитися, ніж пам'ятати про смерть; я ж, каже отець, як у єдиному Христі Спасителі нашому почитаю дві природи - Божу й людську, так і ці дві — молитву й пам'ять смертну — покладаю в однім чині чи ставлю на одну лінію.

Ат. Дехто каже, що молитва дає більше зворушення і благо­говіння, ніж пам'ять про смерть, але я обидві їх хвалю й нероз­дільно почитаю, як почитаю і прославляю дві природи в Христі, божество й людськість, нероздільно й незлито з'єднані, бо вони обидві разом провадять душу до єдиної благодаті й святости.

Мн. Обидві однаково благотворно діють на душу, перепов­нюючи її божественним зворушенням.

47. Бадьорий кінь зазвичай мірою пройденого шляху роз­палюється й прибавляє бігу. Під бігом я розумію піснеспів, а під конем — мужній ум. Такий здалеку чує боротьбу і, приготу­вавшись (до неї заздалегідь), далі стає непереможним.

Іл. Алегорично конем називає він ум і молитву, запевняю­чи, що як кінь, здалеку почувши ворога, дратується, так треба уму, бадьоро приступивши до молитви й ревно її звершуючи, мужньо й натхненно озброюватися супроти пристрасних по­мислів, не дозволяючи їм навіть підступитися до себе.

Ат. Добрий кінь, почавши бігти, розігрівається, і що більше він біжить, то більше розігрівається й додає бігу. Біг — молитва, кінь —' мужній ум, який чим більше співає і молиться, тим біль­ше душа в нутрі запалюється від божественної дії й зодягається силою до перемог усіх спокус і всіх перепон, яких би лишень ворог не нагромаджував на її дорозі, що їх потім вона зустрічає, будучи готовою й озброєною, та й долає їх, перемагаючи ворога й руйнуючи всі його хитрощі, як павутину.

48. Жорстоко є від вуст спраглого відняти воду, але ще жорстокіше душі, що молиться зі зворушенням, відірватися від бажаного стояння перед Богом, перш ніж закінчить вона мо­литву.

Ат. Надзвичайно немилосердно й жорстоко відривати від вуст спраглого воду, не даючи йому втамувати спрагу, що його морить. Але ще немилосердніше й жорстокіше - душу звору­шену й Боголюбиву відривати від бажаного стояння на молитві раніше, ніж вона закінчиться й швидше, ніж він погамує ду­шевну спрагу.

49. Не відривайся (від молитви), допоки не побачиш во­гонь і воду (сердечну теплоту й сльози) вичерпаними, бо, мож­ливо, усе своє життя не матимеш ти такого сприятливого часу для отримання відпущення гріхопадінь.

Іл. Молитві своїй, каже, не перешкоджай, допоки не по­бачиш, що горіння твого серця затихло й вода сліз всохла; бо, можливо, що й усе своє життя не знайдеш ти більше подібного часу для відпущення прогрішень.

Ат. Не відступай від зворушливої молитви, поки не при­пиниться полум'я, що горить у серці, і не зміліють сльози; бо може трапитися, що все своє життя не трапиться тобі такого сприятливого часу, аби відмити свої гріхи. Буває, що Бог багато разів стримує їх - горіння серця і сльози - для твого блага, щоб ти не загордів таким Богом вчиненим ділом, що твориться у твоєму нутрі, але сам ти ніколи не наважуйся себе розсіювати й охолоджувати.

Мн. Не відходь від молитви, поки сподвижні Богом дані сльози і вогонь зворушення не припиняться самі — за ікономією, щоб не запишатися тобі; бо не знаєш ти, що, може, ніколи вже більше не трапиться тобі такого сильного заступництва молитви.

50. Той, що засмакував молитви, часто одним словом, що вирветься в нього, осквернює ум і, ставши на молитву, не зна­ходить, як зазвичай, того, що прагне.

Іл. Одне слово часто осквернює ум чи з причини його не­пристойности, чи із самохвальби або через осудження.

Ат. Хто звідав і пізнав радість молитви, той часто одним словом, що вийшло з його вуст через неуважність, чи почутим випадково від инших, так осквернює ум свій, що не може вже і не сподоблюється представити його на молитві цілісним і три­мати чистим або дійти до попереднього зворушення і сліз чи отримати бажаний смак божественного, як бувало зазвичай.

51. Одна справа якнайчастіше наглядати за серцем, а ин­ша - служити єпископом у серці, як володарем і архиєреєм, що приносить Христові словесні жертви.

Іл. Ум називається володарем, коли тримає в порядку й навчає доброго тілесні почуття; а архиєреєм — коли і внутрішні помисли, і почуття приносить Богові чистими й непорочними.

Ат. Одне діло, щоб ум оберігав серце, як якийсь пан оберігає своє селище й обійстя, не допускаючи в нього лихих побажань, а тих, що ввійшли, виганяє і винищує; а инше — освячувати його й подібно до архиерея приносити його в жертву Богові з усіма його порухами. Це останнє вище і святіше, бо Богові при­свячувати всі свої дії й починання більш цінно перед Його очи­ма, аніж відкидати лише лихі думки, бажання і вчинки.

Мн. Одне пізнавати себе й оглядати, инше — бути єпис­копом і володарем над пристрастями. Останнє вище за перше.

Ще: ум буває володарем, коли все в собі й біля себе, як-от, сили душевні й почуття тілесні, тримає в порядку й керує ними належно; а архиєреєм — коли за посередництвом молитви при­носить на божественний жертовник чисті й непорочні помисли й почуття. Також діло володаря наглядати за тим, що навколо, а діло архиерея наглядати й за тим, що навколо, і за тим, що всередині.



51. Б). Одних, як каже дехто, хто отримав звання від бого­слов'я, святий і пренебесний вогонь, зійшовши, пропалює через те, що не досить вони ще очистилися, а инших просвічує, бо досягнули вони міри досконалости. Один і той самий вогонь іменується і очисним, і тим, що просвічує. Тому одні після молитви виходять, немов із вогняної печі, відчуваючи полегшу від скверни й матерії, а инші виходять немов з области світла — просвічені, одягнені в подвійну ризу смирення і радости. Ті, які після молитви не зазнали ні першого, ні другого, молилися тілесно, щоб не сказати — по-юдейськи, а не духовно.

Ат. На тих, як каже Григорій Богослов, ум яких стоїть як володар й охороняє серця їх від усякого зла, щоб не спокушувано їх, сходить Святий Дух як небесний вогонь, спалюючи їхні пристрасті, очищуючи нечистоти й визволяючи їх від насилля, яке вони терплять від гріховних потягів. А тих, у яких ум твере­зий і пильний, як архиєрей, освячує і приносить Богові в жертву серце з усіма його благими порухами, божественна благодать просвічує, як чистих, чинить світлосяйними, як досконалих, і могутніми, як гідних діяти у вертограді Божому, щоразу збіль­шуючи свою любов до Домовладики. Ці таким чином бувають престолом і оселею, постійною і пребагатою, великого Небес­ного Царя. Та й не дивуймося прояву таких дій, бо Писання називає Бога вогнем жерущим (Втор. 4) і спопеляючим зло, і світлом, що осяює чесноту й звеселяє душу. Тому одні, закін­чуючи молитву, відчувають, що Божою благодаттю їхні серця омилися, немов у купелі, та й очистилися й отримали полегшу від пристрастей. Для цих, як ми сказали, Бог є вогонь жерущий. А инші виходять після молитви немовби з якогось осявання їх світлом, просвічені, променисті й одягнені у велике смирення і душевну радість, немовби сам Христос, їхній Владика, зодягнув їх у свій царський хітон. А в тих, що покидають молитву, не відчуваючи якоїсь із цих дій, молилося тільки тіло, а не душа їхня: такі радше суть невірні юдеї, ніж добрі християни.

52. Якщо тіло, торкаючись до тіла, міняється під його дією, то як же не змінитися тому, хто до Тіла Божого торкається чис­тими руками?

Іл. Якщо той, хто рукою взяв людську руку, раптом за дією бісів стає зовсім иншим, то як не змінитися тому, хто чистими руками торкається Тіла Божого?

Ат. Якщо коли одне тіло наближується до иншого й тор­кається до нього, змінюється його спокійний стан на сильну симпатію, то чи ж можна, щоб чудом не змінився, не очистився й не просвітився той, хто після наближення до Бога в полум'яній молитві, після довгих коліноприклонінь, виливши щирі благодарення і славословлення, простягає свої руки й ними обіймає й приймає пречисте Тіло Господа, причащається Його пречистої Крови в предивному таїнстві Євхаристії? Це може трапитися тільки з тим, хто негідно приступає до цього таїнства, як Юда-прадник, який за Тайною вечерею тримав зло у своїм серці.

53. Можна бачити, що, як цар земний, і наш благий Цар деколи сам, деколи через приятеля, а инколи через раба, та трапляється, що й невідомою дорогою, роздає воїнам свої дари, — утім, все згідно з тим, як зодягнені ми у смирення.

Ат. Дивлячись на те, як земний цар роздає дарунки слугам своїм, воїнам, начальникам, можемо думати про те, як Бог дає свої дарування рабам своїм. Бо як той иноді подає дар своїми руками, а инколи посилає його через товариша, а буває — через раба, инколи, перевдягнувшись, щоб його не впізнали, скритними шляхами подає дар свій. Так і Цар Небесний і вічний багатьма й дивними способами й діями почитає і збагачує своїх воїнів — иноків, а особливо тих, що облечені в пречесну ризу смирення.

54. Як цареві земному огидний той, що, стоячи перед ним, відвертається й розмовляє з його ворогами — свого владики, так і Господь гидує тими, хто, стоячи перед Ним на молитві, прий­має нечисті помисли.

Ат. Як дочасний цар гнівається на тих, що стоять перед ним, аби розмовляти з ним, а поза тим без страху відвертаються вбік та й розпочинають розмову з його ворогами, сміються з ними й регочуть, так і вічний наш Цар ненавидить того, хто, стоячи перед Ним на молитві, звертає свій ум і серце до Його ворогів — лихих помислів, почуттів і бажань. І провадить з ними у нутрі гамірну бесіду про непотрібні речі й діла, та ще й пишається цим і величається.

55. Пса, що наближається, проганяй зброєю; і скільки б він не підступав, не піддавайся йому.

Іл. Псом називає демона, що хоче перешкодити нашій мо­литві. Проганяти його треба зброєю чесного хреста й молитвою; скільки б разів він не підступав з ганьбою, вражай його мо­литвою, творячи її попри його підступи.

Ат. Добрим тримай свій ум повсякчасно, особливо ж під час молитви, і коли побачиш, що наближається цей нахабний пес — демон, що підкрадається з лукавим наміром викрасти ум твій і серце твоє від Бога відтягнути куди инде, — жени його, не шко­дуючи, і не дозволяй підходити до себе, щоб він не звабив тебе; і скільки б разів він не підходив, не припиняй протистояти йому й проганяти його. Будь мужнім і не давай йому місця під жодним приводом, не слухай його й зовсім не дозволяй розважати тебе.

Мн. Псом називає він тут демона, що норовить під будь-яким приводом відвернути ум від молитви: його треба відганяти молитвою проти нього до Бога.

56. Проси плачем, шукай послухом, стукай терпінням, бо так кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють (Мт. 7, 8).

Ат. Випрошуй Божу поміч слізьми, шукай її послухом і сту­кай до дверей благости Господньої терпінням і чеканням. Так виконується те, що обіцяв Господь: кожний бо, хто просить, одержує та ин.

57. Пильнуйся, як би не трапилося тобі молитися за жінок; щоб не обікрали тебе вороги.

Іл. За жінку, каже, не молися, щоб за цим, без сумніву, добрим ділом не обікрав тебе ворог.

Ат. Бережися молитися за якусь вродливу жінку, спогад про яку викликає тривожний рух у твоїй крові, аби при цьому ворог не заманив тебе до нечистих помислів, а через них і до блудної похоті; так що, бажаючи зробити добро, ти сам перебуваєш у небезпеці впасти в зло. Тому відвернися від цієї думки, як від бісівської сіті, що її почав розкладати перед тобою ворог, щоб потім посміятися з невмілого доброчинця — молільника.

58. Не викривай своїх плотських діянь детально, як вони були, щоб не зрадити тобі самого себе.

Ат. Коли в молитві благаєш Бога про прощення, не виказуй детально плотських гріхів своїх з усіма обставинами, як ти їх чинив; як би таким спогадом не розтривожити гріховного похо­тіння і не стати зрадником себе самого, осквернюючи себе від­родженням ницих бажань.

Мн. Завваж, що своїх сороміцьких діянь не слід детально виявляти у своїй молитві.

59. Нехай не буде для тебе час молитви часом для розгляду необхідних речей, нехай навіть духовних: коли ж ні, то ти пов­сякчас сам губитимеш своє найкраще.

Ат. Коли молишся, не вдавайся до роздумів про що б то не бу­ло, ані навіть про Писання, ні про инше що корисне для душі, бо будеш ти губити кращий свій плід і тратити найважливіше. Тому необхідно тобі в цей час тримати свій ум весь зібраним у собі самому, і що кажуть слова, що їх вимовляє твій язик, те говорити внутрі до Бога своїм умом без жодного стороннього помислу. Бо думка, спрямована до Бога, до Нього й припала, вона є найдив­ніша, найпотрібніша і найцінніша з усіх благих помислів, які просвічують твій ум. То чи ж доречно якому-небудь з них надава­ти перевагу у твоїй молитві, що є єдина необхідна, перед думкою, що стоїть перед Богом? Облиш все инше й тримай її одну.

60. Хто безнастанно тримає жезл молитви, той не спітк­неться, а якби це сталося, не впаде зовсім, бо молитва є благо­честиве заохочення Бога (поміч).

Ат. Хто завжди тримає жезл молитви, щоб спиратися на нього,, того душа не спіткнеться. Якщо й трапиться їй спітк­нутися й упасти в якесь прогрішення, не впаде цілковито або, впавши, не розіб'ється на смерть, бо молитва може одразу під­тримати її й поставити просто на ноги. Молитва — це певний великий солодкий та улюблений заохочувальник Бога, що сто­їть перед Ним і спонукає Його явити милість душі, що кається, нехай наблизиться як многоблагоутробний Отець із розкри­тими обіймами, з радістю прийняти блудного сина й до його невимовної радости пригорнути його до Своїх грудей.

61. Про користь молитви судитимемо із бісівських підні­жок, що трапляються під час церковних служб, а про її плід – з перемоги над ворогом. З цього я пізнаю, — каже псалмопівець, — що Ти уподобав мене, коли не буде тішитись під час боротьби ворог мій з мене (Пс. 40, 12).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка