Книга розміщена на сайті



Сторінка18/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   27

172. Горе внутрішньому від зовнішнього, бо внутрішня людина багато терпить від зовнішніх почуттів. Але, витерпівши щось, вона має вдатися до батогів супроти цих зовнішніх по­чуттів. Хто виконав те, що стосується до діяльного боку життя, починає вже розуміти й те, що стосується до його споглядальної царини.

173. Якщо наша внутрішня людина перебуває у тверезості, то, за словами отців, їй під силу зберегти й зовнішню. За їхніми ж словами, ми і злодії-демони разом звершуємо гріхи: ті в по­мислах або в мрійливих мареннях зображають тільки перед умом гріх, як хочуть, а ми і в помислах, всередині, уявляємо гріх, і на ділі, зовнішньо, його чинимо. Демони, не маючи матеріяльних тіл, лише вдаючись до помислів, влаштовують підступи і споку­си та собі й нам готують муку. Але якщо б ці непотрібні не були позбавлені матеріяльного тіла, то безнастанно грішили б діла­ми, завжди готові до зла й нечестя.

174. Але однослівна молитва (сердечна до Господа) роз­биває і розсіює їхню оману. Бо якщо безнастанно й не ліную­чись прикликатимемо Ісуса, Бога й Сина Божого, то Він зовсім не допустить їм навіть і почати вкладати в нас гріх, — що нази­вають підступом, — не допустить ні образ який показати йому в думці, ані промовити якісь слова у серці. Але якщо жоден образ не втиснеться в серце, то воно й від помислів, як ми сказали, буде порожнє, бо зазвичай демони через помисли тайкома бесі­дують і навчають його злу.

175. І так від безнастанної молитви мисленне повітря буває в нас чистим від мрячних хмар і вітрів духів злоби. Коли ж по­вітря серця чисте, то ніщо вже не перешкоджає сяяти в ньому божественному Ісусовому світлу, якщо лишень ми не пиша­тимемося марнослав'ям, пихою і бажанням хизуватися, не під­несемося до недосяжного й не буде за це позбавлено нас Ісусової помочі. Бо Христос усе таке ненавидить, будучи Сам взірцем смирення.

  1. Тож візьмімося за молитву і смирення — ці дві зброї, якими разом із тверезістю, як вогненним мечем, озброюються мисленні вояки супроти демонів. Якщо так житимемо, то щод­ня й щогодини можемо радісно святкувати таїнственно в серці.

  2. Вісім головних гріховних помислів, які обіймають усю область таких помислів і від яких усі решта народжуються, — усі підходять до дверей серця і, виявивши, що ум без сторожі, один за одним входять до нього, кожен у свій час. Коли який із цих восьми помислів, піднявшись до серця, увійде в нього, то вво­дить зі собою цілий рій нечистих помислів і, таким чином за­темнивши ум, розпалює тіло і спонукує його до сороміцьких учинків.

  1. Але хто пильнує голову змія (підступ) і гнівним запе­реченням, підібравши сварливі слова, немовби дає ляпаса воро­гові, той тим самим припиняє боротьбу. Бо, зірвавши голову, він уникає порочних помислів і порочних діл. Після того його думка вже перебуває незбентежною, бо Бог приймає його пиль­нування помислів і як винагороду дарує йому пізнання, як слід долати ворогів і як належить очищувати серце від помислів, що осквернюють внутрішню людину, за словом Ісуса Христа: Із серця бо походять лихі думки...перелюби, розпуста... Це осквернює людину (Мт. 15, 19-20).

  2. Таким чином душа може у Господі стати у своїй пиш­ноті, красі й праведності, як спочатку створив був її Бог, пре­красною і праведною, як казав великий раб Божий Антоній: «Коли в душі ум перебуває таким, яким належить йому бути за природою, тоді чеснота твориться сама собою». І також він ще мовив: «Бути душі праведною — це те ж саме, що мати їй ум у природному стані, як він створений». І трохи нижче знову каже: «Очистьмо ум, бо я вірю, що, всебічно очистившись і набувши свого природного стану, він може стати прозорливим і бачити більше і далі від демонів, маючи в собі Господа, що дає одкро­вення». Ось що каже знаменитий Антоній, як оповідає Атанасій Великий у житії Антонія.

  3. Будь-який помисел відтворює в умі образ якогось чут­тєвого предмета, бо асиріянин (ворог), сам будучи умовою си­лою, не якось по-иншому може спокушувати, а лише вдаючись до чогось чуттєвого, звичного для нас.

  4. Як неможливо нам, таким людям, носитися в повітрі за птахами або літати, як вони, бо це не властиво нашій природі, так неможливо здолати нам нетілесні демонські помисли або напружено спрямовувати до Бога око нашого ума без тверезої безнастанної молитви. Якщо немає в тобі цього, то ти полюєш лише за землею і за земним.

  1. Якщо істинно хочеш покрити соромом помисли, на­лежно практикувати безмовність і без труду тверезитися серцем, нехай прилипне до твого дихання Ісусова молитва, і через кіль­ка днів побачиш це на ділі.

  2. Як не варто писати в повітрі літери, а треба різцем накреслювати їх на чомусь твердому, щоб вони могли надовго зберегтися, так із многотрудною своєю тверезістю треба нам поєднувати молитву Ісусову, щоб прекрасна чеснота тверезості разом з Ним була в нас цілою і через Нього навіки перебувала в нас неокрадно.

  3. Поклади на Господа, як сказано, діла свої і віднайдеш благодать, щоб і до нас з тобою не стосувалися слова пророка: Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко (Єр. 12, 2). Ніхто инший надійно не вмиротворить твого серця від пристрастей, крім самого Ісуса Христа, що поєднав у Собі те, що є взаємно далеким (тобто божество й людськість).

  1. Однаково затьмарюють душу і мисленні бесіди з по­мислами, і зовнішні розмови й теревені. І так тим, які намага­ються відвертати від свого ума все шкідливе, належить не жа­ліючи проганяти й тих инших охочих потеревенити, іпомисли, і людей з доволі поважної за Богом причини — а саме щоб ум, затьмарюючись, не ослаб у тверезості, бо, затьмарені забуттям (від бесід), ми зазвичай губимо ум (він починає думати й чи­нити невідь-що).

  2. Хто якнайревніше оберігає чистоту серця, той матиме в ній наставником законоположника Христа, Який таїнственно прорікатиме йому свою волю. Послухаю, що скаже до мене Гос­подь Бог (Пс. 84,9), — каже Давид, вказуючи на це. Зображуючи, з одного боку, погляд ума на самого себе в ділі мисленної бо­ротьби, а з иншого — Боже заступницьке в ній покровительство, він спочатку, коли дивився на ворогів, проказав: Коли вже є по­житок праведникові (Пс. 57, 12)? А потім, оголошуючи рішення, яке було прийняте на строгій раді щодо того й того, додав: то єсть Бог, що судить їх [злих демонів] на землі серця нашого (там само). І в иншому місці мовить він: Приступить чоловік, і серце глибоке. Але вознесеться Бог. І тоді стрілами дитячими будуть для нас удари їх (Пс. 63, 7-8) та й вважатимемо їх такими.

  1. Завжди будемо поводитися як невченi серцем у муд­рості (Пс. 89, 12), безнастанно дихаючи Ісусом Христом, силою Бога Отця і божественною премудрістю. Якщо ж через якусь випадковість опустимося і занедбаємо це умове ділання, то на­ступного ж ранку знову добре підпережемо бедра ума нашого й міцніше візьмемося за це діло, знаючи, що немає нам жодного виправдання, бо знаємо, як чинити добро, якщо не творимо його.

  2. Як шкідливі наїдки, потрапляючи в тіло, незабаром викликають у ньому хворобливу тривогу, але якщо той, що спо­жив їх, щойно відчує їхню шкідливість і поквапиться позбутися їх, залишиться неушкодженим, так і ум, прийнявши приємні для нього порочні помисли й відчувши їхню шкідливу гіркоту, поспішить Ісусовою молитвою, яку проказує з глибини серця, якомога швидше геть вивергнути їх і далеко від себе відкинути, — то через це уникне всілякої від них шкоди, як з Божої милости поучения від инших і разом з ним власний досвід передали тим, що практикують тверезість, розуміти це ось діло.

  3. Зі своїм диханням тверезо з'єднай Ісусову молитву або безнастанну думку про смерть і смирення: те й те приносить-бо велику користь.

  4. Господь мовив: Навчіться від мене, бо я лагідний і су­мирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим (Мт. 11, 29).

  5. Ще мовив Господь: Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у Небеснім Царстві (Мт. 18, 4); Кожний, хто виноситься, буде принижений (Лк. 18, 14). Навчіть­ся, — каже, — від мене. Чи бачиш, що наука є смиренням. Його заповідь є вічне життя, і ця заповідь є смирення. Отож, хто не є смиренним, той відпав від життя, і, звичайно, здобуде його той, що йому протилежний.

  6. Якщо всіляку чесноту звершуємо душею і тілом, а душа і тіло, що ними, як я сказав, довершується всіляка чеснота, суть Боже творіння, то чи не впадаємо ми в цілковите безглуздя, коли величаємося і пишаємося оздобами, невластивими душі й тілу? І чи не ще більше, спираючись на гордість, як на очеретяну тростину, ми налаштовуємо проти себе безмежно величного Бога, таким цілковитим своїм беззаконням і безумством стягаю­ чи собі на голову Його страшне неблаговоління, бо Бог гордим противиться (Як. 4, 6)? Замість того щоб наслідувати Господа у смиренні, ми своїм марнославним і гордовитим мудрованиям входимо у співдружність з лютим ворогом Господа, гордим дия­волом. Тому-то й апостол каже: Що маєш, чого б ти не одержав (1 Кор. 4, 7)? Чи ж ти сам себе сотворив? Якщо тіло й душу, з яких, у яких і через яких всіляка чеснота звершується, отримав ти від Бога, то чому вихваляєшся, наче б не одержав! Бо Господь усе це дарував тобі.

  1. Очищення серця, заради якого як смирення, так і всіляке благо, що сходить згори, присутнє в нас, не що инше є, а лише те, щоб зовсім не допускати входити в серце помислам, що проникають до нього.

  1. Оберігання ума, що з Божою поміччю і заради єдиного Бога діє, установившись в душі, приносить уму мудрість у ве­денні подвигів за Богом; а також приносить своєму причас­никові немалу здатність, щоб за Богом також улаштовувати свої зовнішні діла й слова з бездоганною розсудливістю.

  2. Прикметна в Старому Завіті первосвященича оздоба (пластинка з щирого золота на грудях з написом: Святе Гос­подеві [Вих. 28, 36]) була прообразом сердечної чистоти, яка спонукує нас дослухатися до пластинки нашого серця, чи не потьмяніла вона від гріха, аби (якщо так) поквапилися ми очис­тити її слізьми, покаянням і молитвою. Ум наш є чимось лег­ким (рухливим), і важко утримувати його від гріховних спога­дів. Утім, можна сказати, що він однаково тягнутиметься як за лихими, так і за добрими мисленними мріяннями.

196. Блажен, воістину, той, хто так припаде думкою до Ісусової молитви, голосячи до Нього безнастанно в серці, як повітря проникає в наші тіла чи полум'я у свічку. Сонце, про­ходячи над землею, приносить день, а святе й поважане ім'я Господа Ісуса, безнастанно сяючи в умі, породжує численну многоту сонцевидних думок.

  1. Коли розвіються хмари, повітря видається чистим. Коли ж Сонце правди Ісус Христос розсіює пристрасні мріяння, тоді зазвичай у серці зроджуються світловидні й зоревидні дум­ки, бо Ісус просвітив сердечне повітря... Бо премудрий каже: «77, що звірились на Нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при Ньому» (Муд. З, 9).

  2. Хтось зі святих сказав: плекаючи злопам'ятність, будь злопам'ятний до бісів і, ворогуючи, ворогуй завжди з тілом. Плоть - підступний ворог: що більше її вдовольняють, то силь­нішу боротьбу вона здіймає. Отож, якомога швидше заклади ворожнечу до тіла й почни боротьбу з черевом.

  3. У попередніх главах, що становили першу й другу сотню, ми описали труди священної безмовности ума, пока­зуючи не лише плід власних здобутків, а й те, чого навчають нас божественні слова богомудрих отців щодо чистоти ума. Тепер, сказавши ще трохи, щоб показати користь оберігання ума, за­кінчимо слово.

  1. Отож, прийди, вдайся за мною до досягнення бла­женного оберігання ума, хто б ти не був, що радий в дусі бачити щасливі дні (Пс. 33, 12), і я у Господі навчу тебе видимого ді­лання і способів життя умових сил. Не наситяться ангели, ос­півуючи Творця, не насититься й ум, що чисто разом з ними вправляється в ревності. І як не дбають про їжу безтілесні, так і не дбають про неї тілесні безплотні, коли піднімуться на небо безмовности ума.

  2. Як небесні сили не дбають про багатства і статки, так і ті, що очистили душевне око і здобули навичку в чесноті (тве­резости), не дбають про озлоблення лукавих духів. І як для тих явне багатство поступу в наближенні до Бога, так для сих явні прагнення до Господа і любов, устремління до божественного і сходження. При тім вони, з ненаситним прагненням звідавши божественної екстатичної любови, не зупиняться, допоки не досягнуть серафимів і не спочинуть від тверезости ума і ба­жаного піднесення, аж поки не стануть ангелами у Христі Ісусі Господі нашім.

  1. Немає отрути більшої, ніж отрута аспида й василиска, і немає зла, гіршого за зло самолюбства. Породження ж самолюбства суть: похвали в серці, самовгодження, черевоненасит­ність, блуд, марнослав'я, заздрість і вершина всіх зол — гордість, що вміє не лише людей, а й ангелів скидати з небес і замість світла покривати мороком.

  2. Ось що написав тобі, Теодуле, побратим безмовності (тобто Ісихій), хоча й не безмовник наділі. Можливо, я написав не все, що стосується до нашого предмету, але всіляко те, що подав Бог у Отці, Сині й Святому Дусі, що Його хвалить і сла­вить все розумне створіння: ангели й люди та й усіляке тво­ріння, що його створила несказанна Тройця, Бог єдиний, якого світле царство нехай сподобимося отримати й ми, молитвами Пресвятої Богородиці і преподобних отців наших. Йому, Богові незбагненному, вічна слава. Амінь.


ПРЕПОДОБНОГО ОТЦЯ НАШОГО

ФІЛОТЕЯ СИНАЙСЬКОГО15

40 ГЛАВ


  1. Маємо ми мисленну боротьбу, важчу, ніж чуттєву. Бла­гочестивому треба так прямувати й ставити своєму уму таку мету, щоб, неначе якусь перлину чи камінь многоцінний, дос­конало зберігати в серці пам'ять про Бога. Слід залишити все, навіть тіло, і зневажити саме дочасне життя, аби єдиного Бога здобути у своєму серці. Бо святий Золотоустий мовив, що лише умового богоспоглядання досить, аби знищити лукавих.

  2. Тим, що провадять мисленну боротьбу, слід якнайста­ранніше вибрати собі, за вказівкою божественних Писань, ду­ховні ділання й накладати їх на ум, як цілющі пластирі. Так фанку, каже дехто, треба мужньо й невідступно стояти біля дверей серця, міцно пам'ятаючи про Бога й у душі безнастанно творячи Ісусову молитву, і цією мисленною сторожею вбивати всіх грішників землі, тобто вірною, посиленою пам'яттю про Бога, що підносить угору, сікти, заради Господа, голови силь­них і початки помислів, що повстають із боротьбою. Бо ж, як знаємо, і в мисленних подвижницьких трудах є свій певний божественний чин і порядок дії. Так слід чинити тим, що зму­шують себе (заради царства), допоки настане час трапези. Після неї, віддавши подяку Господеві, що з єдиного Свого чоловіко- люб'я живить нас двоякою поживою — духовною і тілесною, слід томити себе пам'яттю й роздумами про смерть. А наступного дня знову треба самодержавно братися за вранішнє діло. Бо й за


15 Преподобний отець Филотей був ігуменом словесної монашої отари, що на Синаї, і тому отримав прізвисько Синайський. Коли він жив і коли помер — невідомо. Оце його слово, що розділене на 40 глав, прекрасно впорядковане й сповнене несказанною великою мудрістю і спасенними для душі повчаннями. Тому й вважали ми за неслушне відокремлювати його від инших отцівських писань про тверезість. І вимагає воно більшої уваги, бо якщо б хто назвав його точним тлумаченням і правдивим правилом тверезости, оберігання ума і чистоти серця, то не згрішив би супроти істини (із Добротолюбія).

такого щоденного вправляння заледве що зуміємо ми в Господі уникнути тенет мисленного ворога. Таке ділання, втім, застарів­ши в нас, породжує ось які три чесноти: віру, надію, любов — з яких віра налаштовує нас на істинний страх Божий, а надія, здолавши рабський страх, приводить людину до Божої любови. Якщо надія не посоромлює, уміючи породжувати двояку любов, на якій закон і пророки тримаються, то, зі свого боку, любов не відпаде ніколи, ні в цьому віці, бо тут у своєму причасникові вона буває причиною виконання божественних законів, ні у прийдешньому.



  1. Дуже рідко можна знайти тих, що практикують безмов­ність умом. Це властивість лише тих, що всі засоби вживають для того, аби привернути до себе божественну благодать і спов­нитися духовною втіхою, що походить від неї. — Отож, якщо так, як вони, хочемо практикувати умове ділання, цю Христову філо­софію, в оберіганні ума й тверезости, почнімо цю дорогу стри­манням від багатьох наїдків, постановивши приймати їжу і пиття в якомога меншій кількості. Тверезість слушно названа до­рогою, бо вона провадить до царства — і того, яке всередині нас, і до майбутнього, — і умовою робітнею (мисленною майстер­нею), бо вона виробляє і вибілює (полірує) схильності ума і пристрасне перемінює на безпристрасне. А ще вона подібна до світлового віконця, через яке Бог являється уму.

  2. Де смирення, пам'ять про Бога з тверезістю й увагою і часта молитва, що спрямована супроти ворогів, — там місце Боже, або сердечне небо, в якому бісівське полчище боїться перебувати, бо там перебуває Бог.

5. Немає нічого більш смутного, ніж многослів'я і нічого шкідливішого, як нестриманий язик, і ніщо так сильно не роз­ладнує й не нищить душевного багатства. Бо що кожного дня в собі вибудовуємо, те многослів'я знову руйнує, і що з трудом збираємо, те через балакучість душа знову розтринькує. Що гірше за це (за нестриманий язик)? Він нестримне зло. Треба покласти йому край, загнуздати й ущемити, і, скажу так, зму­сити його служити тільки за потреби. — Та й хто може висловити всю душевну шкоду, що походить від (нестриманого) язика?

6. Перші двері, що вводять до мисленного Єрусалиму, до уваги ума, є розумне мовчання вуст, хоча й ум ще не перебуває в безмовності; другі — помірна (мала міра) стриманість у їжі та питті; треті, що очищують ум і тіло, — безнастанна пам'ять про смерть і роздумування про неї. - Уздрівши якось її красу та й духом, не оком, зворушившись і насолодившись нею, забажав я здобути її собі співмешканкою на все життя, полюбивши її бла­гочинність і нечувану красу. Яка вона смиренна, журливо-ра­дісна, задумлива, як боїться прийдешньої праведної муки і як боїться продовження (випадковостей) життя! Зі своїх чуттєвих очей вона зазвичай проливає цілющу живу воду, а з очей мис­ленних — повноводне джерело премудрих думок, що своєю течією і грою веселить розум. Ось цю, як я мовив, дочку Адамову, тобто пам'ять про смерть, я завжди прагнув мати своєю співмешкан­кою, з нею спати, з нею бесідувати й разом з нею досліджувати, що зі мною має бути, коли відійду з цього тіла. Однак часто не дозволяло мені цього згубне забуття - це похмуре дитя диявола.

7. Є боротьба, в якій духи злоби таємно воюють з душею за допомогою помислів. Бо оскільки душа невидима, то злісні ці сили, відповідно до її природи, нападають на неї невидимою боротьбою. І можна бачити як в них, так і в неї і зброю, і плани (розташування військ і провадження боротьби), й оманливі хитрощі, і відлякуючі напади (стрімкий натиск, щоб налякати), і кулачні сутички, і перемоги та й поразки з обох боків. І лише одного бракне в цій мисленній боротьбі, що її описуємо, по­рівняно з боротьбою чуттєвою — визначеного часу оголошення війни. Для чуттєвої боротьби зазвичай визначають час і дотри­муються щодо неї своїх порядків. А ця (мисленна) без оголо­шення раптом збурюється довкола самих глибин серця і, отри­мавши жереб (що його вибрано: переваживши завдяки згоді серця на те, що навіюють), вбиває душу гріхом. Навіщо і для чого підіймається на нас це ополчення і ця боротьба? Аби ви­конували ми волю Божу, про яку молимось, кажучи: Нехай буде воля твоя (Мт. 6, 10). І якщо хтось встановив ум свій від блукан­ня в досконалій тверезості в Господі і старанно спостерігатиме за їхніми (невидимих ворогів) вторгненнями (в серце) і сплетін­нями (сутичками з умом, що перебуває у тверезості), що відбуваються у мріяннях, той пізнає це з досвіду. Тому й Господь, спрямовуючи свою мету проти злісних демонів і, як Бог, про­видячи їх замисли, на противагу їхній меті постановив свої заповіді, погрожуючи тим, що їх порушують.

  1. Коли трохи звикнемо стримуватися і віддалятися від видимих зол, що їх породжують п'ять чуттів, то після цього змо­жемо й своє серце пильнувати з Ісусом і просвічуватися в нім від Нього, і з якимось теплим налаштуванням куштувати умом Його благості. Бо не для чогось иншого прийняли ми закон очищувати серце, як для того, щоб, коли хмари злих помислів будуть вигнані з атмосфери серця і розігнані неперевною ува­гою, ми могли, як у ясний день, чисто бачити Сонце правди — Ісуса й скільки-небудь просвітитися в умі словами Його велич­ности. Бо зазвичай вони відкриваються не всім, а тільки тим, хто очищує свій смисл*.

  2. Мусимо щодень тримати себе в такому настрої, в якому належить ставати перед Богом. Бо пророк Осія мовить: Тож: повер­нись до твого, пильнуй любов та правду і чекай на Бога твого пос­тійно (12, 6). Знову ж і пророк Малахія від імени Бога каже: Слова ж мої і постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами (1, 6). Та й апостол пише: Очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа (2 Кор. 7, 1). І премудрість повчає: Більш ніж щось инше пильнуй своє серце, бо з нього б'ють життя джерела (Прип. 4, 23). І сам Господь Ісус Христос заповідає: Очисть-но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті (Мт. 23, 26).

10. Плодом недоречних, порожніх розмов инколи буває ненависть до нас тих, що слухають, а деколи докір і насмішка, коли виявлять вони нерозумність наших бесід; ще буває осквернення сумління, а инколи осудження від Бога й засмучення Святого Духа, що найгірше за все инше.

  1. Тому, хто, очищуючи своє серце і з коренем вириваючи з нього гріх у Господі, докладає труду, аби здобути йому бо­жественне знання, і встигає умом уздріти те, що незриме для багатьох, не слід вивищуватися з цього приводу над кимось. Що між сотворіннями є чистіше за безтілесного й що посідає більше знання, ніж ангел? Проте й він, вознісшись, був скинений з небес, як блискавка. Його зарозумілість Бог потрактував як нечистоту. Відомо, як діють золотошукачі (тобто перебувай під усіма, як вони під землею, аби здобути тобі золото пізнання).

  2. Апостол мовить: Кожний змагун стримується від усього (1 Кор. 9, 25). Бо неможливо з насиченим їжею черевом повста­вати проти начал, проти невидимих злісних сил тим, які зв'я­ зані цією важкою плоттю, яка завжди обтяжує дух. Бо Царство Боже не їжа і не пиття (Рим. 14, 17). Прагнення тіла вороже Богові бо не кориться законові Божому (Рим. 8, 7). Не ко­риться, очевидно, тому, що тіло, будучи земним, створене зі соків, крови й мокрот, має завжди до земного пристрасть і насо­лоджується погибельними задоволеннями цього віку. Тілесні не можуть подобатись Богові (Рим. 8, 8).

  3. Нам потрібне велике смирення, коли щиро дбаємо про оберігання ума в Господі, по-перше, щодо Бога і, по-друге, що­до людей. Завжди всіляко мусимо сокрушати своє серце, вишу­куючи й використовуючи все, що може його смиряти. А, як відомо, сокрушає і смиряє серце пам'ять про наше колишнє світське життя, якщо як слід згадуємо його. Також пам'ять про всі гріхи від юности, коли хто переглядає їх умом по частинах, зазвичай і смиряє, І сльози породжує, і до всесердечної подяки Богові спонукує нас, як і постійна дієва (що доводить до чуття) пам'ять про смерть, яка при тім породжує і радісний із солод­кістю плач, і тверезість ума. Здебільшого ж смиряє наше мудру­вання і налаштовує опускати очі в землю спомин про страсті Господа нашого Ісуса Христа, коли хто перебирає їх у пам'яті й усе детально згадує.



* В цьому випадку слово «смисл» може означати не лише розум людини, а внутрішню глибинну суть цілої людської особи, що включає різні глибинні сфери її буття, а саме: ум, серце, дух. Саме на цих, просвітлених і очищених, духовних пластах людського єства відбувається сприйняття нею Божих слів. — Прим. ред.



Це спричиняє також і сльози. А понад те істинно смиряють душу великі Божі благодіяння, вчинені саме щодо нас, коли хто детально перелічує їх і переглядає. Ми-бо маємо боротьбу з гордими (невдячними Богові) демонами.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка