Книга розміщена на сайті



Сторінка24/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

271. Ум і без тілесних діл може звершувати добре. Але Божа людина, коли віднаходить нагоду вчинити добре діло, не стер­пить, аби не довести любови до Бога трудом свого ділання.

  1. Коли людина пам'ятає свої попередні гріхи й кара­ється, тоді Бог дбає про те, аби її заспокоїти. Бог тішиться, що за відхилення від Його дороги чоловік сам наклав на себе пока­рання, що й слугує знаком покаяння. І що більше силує він свою душу, то більше Бог помножує його честь.

  2. Чесноти змінюють одна одну, аби можна було здобу­вати в них поступ за порядком і в цьому віднаходити собі по­ легшу. Бо ніхто не може здобути діяльної безкорисливости, якщо не переконає себе в цьому й до цього не приготується, аби з радістю переносити спокуси. Та й ніхто не може зносити спо­куси, крім того, хто переконався, що за скорботи можна при­йняти щось таке, що перевищує тілесний спокій.

  1. Здобути досвід означає не лише наблизитися людині до якихось речей і, подивившись на них, не прийняти в себе знання про них, але по довгому користуванню ними чітко на досвіді відчути їхню користь і шкоду. Бо часто річ зовні ви­дається шкідливою, а всередині все виявляється наповненим користи. І навпаки.

  2. Співмірно до спокус визначив Бог і дарування за Своєю премудрістю, якої не можуть збагнути ті, яких Він сотворив. Не приходить спокуса, якщо душа спершу не прийме в тайні величі більше за власну міру і Духа благодаті, що його вона прийняла раніше. Так вгодно було благому Богові творити з усіма.

  3. Тілесне життя за Богом становлять діла тілесні, а ті­лесними ділами називаються ті, які для очищення плоті в ді­янні чесноти звершуються явними вчинками, що ними чо­ловік очищується від плотської нечистоти. Умове життя є діло серця, що триває безнастанно з турботливою думкою в почут­тях догодити всюдисущому й усевидячому Богові, а також без­настанна молитва серця й оберігання себе від таємних прис­трастей, аби в царині сокровенній і духовній не траплялося нічого пристрасного. Усе це є діло серця, саме воно й нази­вається умовим життям.

  4. Духовне життя є зачудування Богом, початок без­смертного життя по воскресенні. Там людська природа не при­пинить дивуватися Богові, зовсім не думаючи про сотворіння, бо якби було щось подібне до Бога, то ум міг би звернутися до цього. Але позаяк уся краса сотворінь у прийдешньому обнов­ленні нижча за красу Божу, то ж як може ум своїм поглядом відвернутися від Божої краси?

  5. Очищення плоті є неторкання до тілесної скверни, очищення душі є звільнення від таємних пристрастей, що ви­никають в умі. А очищення ума звершується одкровенням тайн. Сам Бог сподоблює споглядати Його непокритим умом.

  6. Віра є дверима таїнств. Як тілесні очі бачать Чуттєві предмети, так віра духовними очима поглядає на сокровенне. У нас два духовних ока: одним бачимо тайни Божої слави, що прихована в сотвореній природі, а иншим споглядаємо славу самої природи Сотворителя.

280. Як благодать за благодать людям по хрещенні дано покаяння, бо воно є друге відродження від Бога. Покаяння є дверима милости, що відчинені для тих, які його посилено шу­кають. Цими дверима ми входимо в Божу милість, поза цим входом ми не здобудемо милости. Покаяння є другою благо­даттю, і зроджується вона в серці від віри та страху. А страх є батьківським жезлом, що керує нами, допоки не досягнемо духовного раю благ.

281. Рай є Божа Любов, в якій є насолода всіма блажен­ствами. На плоди цього дерева Адам має заборону за замислом диявола. Дерево життя є Божа любов, що від неї відпав Адам, і відтоді не зустрічала його радість, а працював і трудився він на тернистій землі. Ті, що позбавлені Божої любови, навіть якщо й ходять у правоті, споживають той хліб поту у своїх ділах, який звелено їсти первозданному по його падінні. Допоки не здобу­демо любови, наше ділання на тернистій землі. І хоча сіяння наше буває сіянням правди, та сіємо й жнемо ми серед терня й щохвилини колемося ним, і що б не робили ми на виправдання, живемо в поті чола. Коли ж здобудемо любов, тоді живитиме­мося небесним хлібом і зміцнюватимемо сили без роботи й зусиль.

282. Як неможливо переплисти море без корабля і човна, так без страху ніхто не може досягти любови. Сморідне море поміж нами й мисленним раєм можемо перейти лише на човні покаяння, на якому веслують гребці страху. Покаяння є кора­бель, а страх — стерновий, любов же — божественна пристань. Страх приводить нас на корабель покаяння, перевозить через смердюче море життя й спрямовує до божественної пристані, що є любов. І коли досягаємо любови, тоді досягнули ми Бога, і шлях ми здолали, і прийшли ми до острова тамтешнього світу, де Отець, Син і Святий Дух.

283. Є знання, що передує вірі, і є пізнання, яке віра по­роджує. Знання, що їй передує, є знання природне, а те, що віра породжує, є пізнання духовне (благодатне). Природне знання Бог вклав у нашу розумну природу, і ним природно без науки розпізнаємо ми добро і зло. Воно є шляхом до Бога. Природне знання, тобто розрізнення добра і зла, що його Бог вклав у нашу природу, само переконує нас в тому, що слід вірити Богові, який усе покликав до буття. А віра спричинює в нас страх, який спо­нукає нас до покаяння і ділання (за заповідями). А від ділання зроджується і духовне пізнання.

  1. Перша думка, яка за Божим чоловіколюб'ям входить у людину й кермує душею до життя, є та, що западає в серце, — думка про відхід цієї природи. Природно, що за цим помислом настає зневага світу. І цим починається в людині всілякий доб­рий порух, що провадить її до життя. Сатана цей помисел нена­видить і щосили нападає, аби винищити його в людині.

  2. Той — храм благодаті, хто перебуває в єдності з Богом і завжди турбується думкою про Його суд. Вселення в нас Бога загніздить у нас пам'ять про Нього.

  3. Ділання серця служить узами для зовнішніх почуттів. І якщо хто розсудливо ними займається, за прикладом отців, що жили до нас, то це буває явним за такими ось трьома ознаками, що виявляються в нім: не зв'язаний він тілесними вигодами, не любить догоджати череву й зовсім далека йому дратівливість.


СВЯТИХ ВЕЛИКИХ СТАРЦІВ

ВАРСАНУФІЯ ТА ЙОАНА

ПОУЧЕНИЯ ПРО МОЛИТВУ

І ТВЕРЕЗІСТЬ



  1. Пильно дослухайся до себе, аби мати тобі завжди Бога перед собою, нехай і на тобі збудеться пророче слово: Завжди я бачив Господа перед собою, бо Він праворуч мене, щоб я не захи­тався (Пс. 15, 8).

  2. Щодо теплоти й холодности скажу, відомо, що Бог на­звався вогнем (Втор. 4, 24; Євр. 12, 29), який зігріває і розпалює серця й утроби (Пс. 25, 2). Отож, якщо відчуваємо холодність, призовімо Бога, і Він, прийшовши, зігріє наше серце своєю дос­коналою любов'ю не лише до Себе, а й до свого ближнього, і від лиця Його теплоти проженеться холодність ненависника добра. Терпеливо надіявся я на Господа, — каже Писання, — і Він згля­нувся на мене, і вислухав молитву мою. І вивів мене з ями страж­ дання і з багна намулу (Пс. 39, 2-3). До цієї ями належить і не­чутливість серця.

  1. Будь-який помисел (намір щось зробити), якому не пе­редує тиша смирення, не від Бога походить, а явно з лівого боку. Наш Господь приходить із тихістю, а все вороже буває зі збен­теженістю і сум'яттям. Отож, любий, роби все, що від тебе зале­жить, маючи страх Божий перед своїми очима, і дякуй Господові (коли звершиш).

  2. Нехай запалає у твоїм серці той духовний вогонь, що про нього сказав Владика Христос: Вогонь прийшов Я кинути на землю (Лк. 12, 49), нехай закорениться в серці твоєму мир Господній (див. Кол. З, 15), щоб очиститися тобі від гніву й дратівливосте —цих лютих пристрастей. Нехай сподобить Господь твою душу за­коренитися у незлобливості й у лагідності, аби стати тобі Хрис­товим питомцем і незлобивим агнцем (Єр. 11, 19). Нехай бачать твої очі Бога, як очі чистого серцем (Мт. 5,8).

  1. Не бажай отримати від мене правила. Дотримуйся роз­мислу, як стерновий, що спрямовує свій човен відповідно до вітру. Чини все розумно, і це запровадить тебе у життя вічне у Христі Ісусі Господі нашім.

  2. Коли ми молимося, і Бог зволікає вислухати, то чинить Він це задля нашої користи, аби навчити нас терпеливости, а тому не треба вдаватися в тугу, мовлячи: ми молилися, а нас не вислухано. Бог знає, що є корисно для людини.

  3. Гляди, щоб зненацька не вразило твій слух: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! (Мт. 25, 6; 11). Пам'ятай, що сказано про двері: вони були зачинені. Поквапся, щоб не залишитися тобі ззовні з юродивими дівами. Перейди своєю думкою від цього марнотного віку до віку иншого; полиши земне й шукай небесного; покинь тлінне й знайдеш нетлінне. Уникай думкою дочасного й наблизишся до вічного; досконало умри й дос­конало поживеш у Христі Ісусі Господі нашім.

  4. Не лякайся жодної зі спокус, що повстають на тебе, аби тебе ж випробувати, бо не зрадить тебе Бог. Коли спостигне тебе щось подібне, не трудися вишукувати, яка причина цього, а призивай ім'я Ісуса, кажучи: Ісусе, поможи мені, — і Він почує тебе: Господь близький до всіх, що призивають Його (Пс. 144, 12). Не будь слабкодухим, а старанно прагни вперед і досягнеш, чого бажаєш, у Христі Ісусі Господі нашім.

9. Світле вчення Спасителя нашого ось яке: Нехай буде воля твоя (Мт. 6, 10). Хто щиро проказує цю молитву, той полишає свою власну волю й усе покладає на волю Божу.

10. Писання каже: Нехай зухвалість не виходить з уст ваших (1 Сам. 2, 3). А ти ж наважився розтулити вуста свої перед Богом і сказати, що пристрасті в тобі ослабли, замість того аби мовити: всі вони лежать у мені, як у сховку. За це й полишено тебе, і виявилося все твоє окаянство. Тож надалі пильнуйся неослаб­но, аби винищити вісім чужорідних народів.

_______________________



11Зробити щось передчасно, означає виконати власну волю і походить це від пихи.

  1. Ти маєш зійти з Христом на хрест, бути прибитий цвя­хами і проколений списом. Потерпи й благодари за все за сло­вом: За все дякуйте (1 Сол. 5, 18). Очевидно ж, що благодать присутня і в скорботах, і в недугах, і у відраді. Безнастанно призивай Бога, і Він перебуватиме з тобою і подасть тобі силу в імені твоїм.

  2. Утверджуй своє серце, не соромлячись, кладучи на ньо­му хрест в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, і вірячи, що це допомагає нам здолати голову ворога.

  3. Якщо хочеш бути спокійний до всього, будь мертвий щодо всякої людини, і заспокоїшся.

  4. Якщо ми мандрівники, то ними й будемо. Не вважаймо себе чимось, і коли ніхто не зверне на нас жодної уваги, будьмо спокійні. Більше за все старайся вмерти для всякої людини — і спасешся. Скажи своєму помислу: я вмер і лежу в гробі.

16. Не прийматимемо сум'яття від лукавих помислів, аби повставати й непокоїтися щодо ближнього: це відбувається не инакше, як за дією диявола.

17. Коли помисел навіює тобі зробити щось за Божою во­лею і ти віднаходиш в цьому радість і водночас скорботу, що чинить їй опір, то знай, що цей помисел від Бога, і присилуй себе потерпіти, за словом апостола: Умертвляю своє тіло і поне­волюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридат­ним (1 Кор. 9, 27) — і виконай волю Божу. А помисли, що по­ходять від демонів, насамперед сповненні сум'яттям і печаллю й манять за собою приховано й тонко, бо вороги одягаються в овечі одежі, тобто навіюють думки, на вигляд праведні, а внут­рішньо суть вовки хижі (Мт. 7, 15), тобто викрадають і зводять серця простодушних (Рим. 16, 18) тим, що видається добрим, а насправді є шкідливе. Писання каже про змія, що він найро­зумніший, а тому завжди пильнуй його голову, аби він не знай­шов у тебе нори та й, оселившись у ній, не спричинив пустки. Тож знай, що тоді, як ти щось чуєш, мислиш чи бачиш, хоча трохи й збентежиться твоє серце, то це — від демона. Коли ж ти ще не досягнув духовної міри (і не можеш сам розрізняти помислів), то впокорися перед учителем (відкривай йому помис­ли) — нехай навчає тебе праведник милостиво (Пс. 140, 5), і без поради не чини нічого (Сир. 32, 2), нехай навіть щось вида­валось би тобі на вигляд добрим, бо світло демонів згодом стає темрявою.

  1. Справжній шлях полягає в тому, щоб те, що проходимо й залишаємо позаду, не вабило нас знову, бо тоді з'явимося ми на тому місці, з якого вийшли, гідні осуду, і труд наш буде мар­ний. Лиши волю свою позад себе та й впокорюйся протягом усього свого життя, і спасешся.

  2. Розбуди своє мисленне око, що задрімало через недба­лість, щоб не заснути тобі на смерть (Пс. 118, 28; 12, 4). Не спи, нехай пізнає ум твій, як доглядати за твоєю доброю землею, аби не зросло в ній терпіння й не придушило зерна. Пильнуйся, бо навколо ходять безбожники (Пс. 11, 9).

  1. Отче наш (всю молитву) звелено проказувати і дос­коналим, і грішним. Досконалим для того, щоб вони, пізнавши, чиїми синами стали, постаралися не відпасти від Нього. А гріш­ним для того, щоб вони, із соромом називаючи Отцем Того, Кого часто ображали, засудили себе й розкаялися.

  2. Якщо ти безнастанно молишся, за словом апостола (див. 1 Сол. 5, 18), то не потрібна тривалість, коли встаєш на молитву, бо ум твій увесь день перебуває в ній. Коли сидиш за рукоділлям, слід читати й проказувати псалми вустами й напри­кінці кожного псалма молитися сидячи, наприклад: «Боже, помилуй мене, окаянного!» Якщо ж непокоять тебе помисли, то додай: «Боже! Ти бачиш скорботу мою, поможи мені». Але ин­коли треба вставати на молитву й вклякати, проказуючи подібні слова. Співати або читати псалми напам'ять слід уголос, якщо немає нікого поблизу.

  3. Стосовно до ночі, то молися звечора дві години, лічачи їх від заходу сонця, і, закінчивши славослов'я, спи шість годин, потім устань на всенічну молитву й не спи решту чотири години.

  4. Бажаючи омити скверни, омий їх сльозами, адже вони чисто омивають усіляку скверну. Допоки не змовкне твоя гортань, взивай до Ісуса: Наставнице, ми гинемо!'(Лк. 8, 24). Очисти своє серце від попелу й запали той вогонь, що його Господь прийшов вкинути на землю: він знищить усе це, і твоє золото стане чистим. Багато потрібно нам тверезости.

24. Дивно, як світські люди, намагаючись щось здобути, не звертають уваги ні на диких звірів, ні на напади розбійників, ні на небезпеки моря, ані на саму смерть і не слабнуть душею, лиш би здобути те, що бажають, хоча й не знають напевно, чи отри­мають його. Ми ж, окаянні та ліниві, отримавши владу насту­пати на гадюк і скорпіонів і на всю ворожу силу, та ще й чули: Це Я, не лякайтесь! (Йо. 6, 20), і знаючи без сумніву, що не своєю силою боремося, а Божою, що нас укріплює, — знемагаємо і нудьгуємо. Чому ж? Бо не прибилося наше тіло до Божого стра­ху (Пс. 118, 120) і ми ніколи не забували їсти хліб (Пс. 101, 5) наш. Тому переходимо ми з одного в инше, що не прийняли досконалого вогню, якого Господь прийшов вкинути на землю (див. Лк. 12, 49). Цей вогонь спалив би і знищив би терня на нашій мисленній ниві. Полегша для себе, недбалість і любов до тіла не допускають нас повстати.

25. Досконала молитва полягає в тому, щоб бесідувати з Бо­гом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли й по­чуття. Людина входить у такий стан, коли вмирає для всіх людей, для світу й для всього, що в нім є. І такий більше нічого не має говорити Богові в молитві, а лишень: Нехай буде воля Твоя в мені, — та й мати в умі, що стоїть перед Богом і з Ним бесідує.

  1. Спогадів про те, що ти бачив, чув чи зробив, ніщо не нищить, окрім молитви, що поєднана зі смиренням, трудами та слізьми і з відкиненням своєї волі.

  2. Пильнувати серце означає мати тверезий і чистий від помислу ум, що провадить боротьбу. Спершу ум нехтує свої помисли, а вже потім, коли ворог завважить недбалість, ста­рається залучити його до боротьби. Коли хочеш довідатися, друг чи ворог тобі помисел, сотвори молитву й спитай його: Чи ти наш, чи ворогів наших? (Іс. Нав. 5, 13) — і він скаже тобі істину, бо зрада буває від недбалости. Не супереч (помислам), бо цього бажають вороги (і, бачачи це), не припинять нападати, а помо­лися на них до Господа, повергаючи перед Ним свою неміч, і Він може не лише відігнати, а й цілковито відняти їх.

  1. Перебувати в келії — означає пригадувати свої прогрі­шення, плакати над ними й побиватися, бути пильним щодо себе, аби помисли не полонили твій ум. А якщо й полонять, то старатися якнайшвидше знову повернути його на своє місце.

  2. Ум буває з'їджений звіром (подібний до тварини, що її поранила инша тварина) тоді, коли людина не поквапиться попередньо докорити собі. Такий ум має на собі сліди від укусів зубів і від терзання кігтів (звірів мисленних), тому й потребує лікування, тобто покаяння.

  3. Коли повстає на тебе тіло, поспішно біжи з молитвою до Ісуса, і заспокоїшся.

  4. Тому трапляється тобі осуджувати ближнього, що не вмерло ще в тобі самовиправдання: осуджуй себе й припиниш осуджувати инших.

  5. Боязнь — сестра відчаю. Вона ослаблює серце й відриває його від Бога. Утікаймо від неї і розбудімо Ісуса, що спить у нас, гукнімо ж: Наставнице, спаси нас, бо гинемо! (див. Мт. 8, 25). І Він, уставши, заборонить вітрам, і вони затихнуть, а нам мо­вить: Це Я, не лякайтесь] (Йо. 6, 20).

  6. Куди так далеко відійшов Ісус, що ти не можеш пі­дійти до Нього й благати Його прийти на поміч? Чи ж не чує твоє вухо того, що співають твої вуста: Господь близький до всіх, що призивають Його, до всіх, що призивають Його у правді. Волю тих, що бояться Його, Він сповнить, і моління їх вислухає, і спасе їх (Пс. 144, 18-19)? Припади до Нього, і Він визволить тебе від твоїх внутрішніх панів і від їхніх зовнішніх рабів.

  7. Благай доброту Того, Хто хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди (І Тим. 2, 4), аби Він дарував тобі духовну пильність, що розпалює духовний вогонь, який Він прийшов вкинути на землю (див. Лк. 12, 49). Господь і Владика неба і землі Бог дарує цю благодать усім, що просять Його з трудом і старанністю. І вона, прийшовши, просвічує очі ума, проганяє сон розслаблення та недбалости й очищує зброю, що заіржавіла на землі ледарювання.

  1. Ісус нікого не відкидає: Він і одинадцятої години най­няв робітників у свій виноградник. Припади до Нього і трішки потрудися, аби отримати тобі нагороду нарівні з усіма. Бог дару­вав тобі ум, віддай його Творцеві, присвячуючи небесному, ду­майте про горішнє, а не про земне (Кол. З, 12), і туди його спря­мовуючи, де Він сам перебуває. Тільки таким чином кожен мо­же звільнитися від старої людини. Ісус сказав апостолам: ви - сіль землі (Мт. 5, 13). Будь сіллю сам для себе, висушуючи й солячи (в собі) гнилизну і (знищуючи) червів, тобто лихі по­мисли. Бог і Спаситель наш хоче, щоб ми спаслися, але нам слід незмовкно взивати: «Спаси мене, Господи, і Він спасе».

  2. Міра, яку треба шукати, є та, щоб перемінитися та очи­ститися від старої людини і надбати освячення душі й тіла.

37. Коли захопишся і згрішиш супроти когось ділом чи словом, піди до нього і вклонися, просячи прощення. І Бог, бачачи це, захистить тебе від твоїх ворогів.

38. Коли відійде зневіра? - Коли прийде наш Господь і звернеться до кульгавого, що сидить біля головних дверей, у його вухах почується радісний глас: встань і ходи. Тоді він зайде у святилище, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога (Ді. 3, 8), тоді й припиниться сон нудьги та лінощів. Тоді п'ять мудрих дів запа­люють свої світичі й ликують із Нареченим у святому чертозі, не бентежачись, згідно із псалмоспівом: Вкусіте, і побачте, що бла­гий Господь (Пс. 33, 9). Тоді припиняються боротьба, й осквер­нення, і порухи і панує святий мир Пресвятої Тройці, запе­чатується скарб і стає недоступний крадієві.

39. Як розлютилися біси на Йова, коли про нього свідчив Бог, і як, угадавши, що наблизився для юнака час очиститися, притьмом того затрясли (Мр. 9, 20): так само коли бачать, що хтось робить поступ, спокушують його із заздрости. Це буває Божим допустом, аби чоловік пізнав свою неміч і не запишався (отриманим) даруванням.

  1. Посідати ім'я і славу, котрі вищі за ділання, зовсім не зашкодить тому, хто цим не насолоджується або не погоджу­ється з тим, що про нього говорять. Так само як тому, на кого звели наклеп, що він убивця, а той нічого такого не сподіяв (не шкодить брехня). Такий має вважати, що люди добре про нього думають, не знаючи, який він насправді.

  2. Маєш настанову святого апостола, що каже: тримайте те, що добре (1 Сол. 5, 21). Будь-яке діло, що його чоловік звершує у страсі Божому, приносить користь його душі. Отож бесідуй з от­цями, якщо ця бесіда приносить тобі користь. Я ж вважаю, що й бесідувати заради Бога добре і не бесідувати Бога ради теж добре.

  3. Зм'якши своє серце, і воно обновиться. Скільки зм'як­шиш його, стільки знайдеш у нім думок для вічного життя у Христі Ісусі Господі нашім.

  4. Відкидати свою волю тому, хто перебуває у своїй келії, означає не дбати про тілесний спокій у всіх його видах. Плот­ська воля полягає в тім, щоб задовольнити тіло в якомусь ви­падку, і тому, якщо не задовольняєш його, знай, що, перебу­ваючи в келії, відсікаєш свою волю. А воля, що її навіюють демони, полягає в тім, аби себе виправдовувати й у себе віру­вати, і тоді цю людину вони ловлять.

  5. Чи добре повчатися в молитві: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене», чи краще повчатися в Божествен­ному Писанні й стихословити псалми? - Треба робити те й те: трохи того й трохи цього навпереміну, як написано: / те слід робити, і того не слід лишати (Мт. 23, 23).

  6. Творити молитви в кінці свого молитовного правила про мир Церков, про владу, про всіх людей, убогих, вдів та про инших - добре, бо про це заповідав апостол. Але, виконуючи це, треба усвідомлювати себе негідними й такими, що не мають на це сили. Добре молитися і про кожного, хто просить молитви. Бо слово апостола: Моліться один за одного, щоб вам видужати (Як. 5, 16). Дехто й за апостолів молився. Хто не дбає про запо­відь, той сам себе осуджує, а тому можеш чи ні, присилуй себе виконувати заповіді.

  7. Відвідати брата добре, а пустословити зле. Саме діло навчить тебе, як чинити: навідайся до ближнього й утримайся від пустослів'я, наслідуючи співбесідування святих Отців.

  1. Що таке добра і зла воля? Усілякий тілесний спокій огидний нашому Богові, бо Він сам мовив: Тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя (Мт. 7, 14). Обрати цей шлях є добра воля, і той, хто дотримується його у всілякому ділі, доб­ровільно вибирає собі скорботу за своєю силою. Чи не знаєш, що каже апостол: Умертвляю своє тіло і поневолюю (1 Кор. 9, 27). Бачиш, що божественний муж добровільно поневолює своє ті­ло, хоча воно й опиралося цьому? Той, що має добре бажання спастися, до кожної дії, яку змушений вчинити, додає трохи скорботи. Приміром: можу спати на м'якій постелі, але, оби­раючи невелику скорботу, із власного бажання вкладаюся на рогожі й под. Це і є воля за Богом. Тілесна ж воля полягає у протилежному, тобто аби у всьому мати спокій. Важко осягнути спасіння! І як помиляється той, хто думає спастися, у всьому себе задовольняючи! Небесне Царство отримають ті, що си­лують себе (див. Мт. 11, 12). Якщо трохи не присилуємо себе, тож як можемо спастися?

  1. Зранку напастують помисли. Як бути? - Коли хто бай­дикує, то прислухається до помислів, що приходять до нього. А коли буває зайнятий, то немає в нього часу їх приймати. Отож, зраненька тримай жорна (ум під своєю владою) й молотимеш пшеницю на хліб для поживи. Якщо ж твій суперник тебе ви­передить, то замість пшениці молотимеш ним (жорнами-умом) полову.

  2. Як сподобитися чистої і духовної молитви? – Позаяк Господь наш Ісус Христос мовив: Просіть, і вам дасться; шу­кайте і знайдете; стукайте, і вам відчинять (Лк. 11,9), то мо­лися самому благому Богові, аби Він послав Святого Духа Уті­шителя, і той, прийшовши, навчить тебе усього й відкриє тобі всі тайни. Його шукай собі в керманичі. Він не допустить омани чи розсіяння в серці, не допустить недбалости чи зневіри або дрімоти думки. Просвітить очі, утвердить серце, піднесе ум. До Нього припади, Йому віруй, Його полюби, бо він умудряє безумних, насолоджує думку, подає силу, чистоту, радість і правду, вчить довготерпіння й лагідности, любови і миру та їх дарує.

  1. Від недужого Господь не вимагає тілесної служби, а духовної, тобто молитви. Бо Він каже: Моліться без перерви (1 Сол. 15, 17). Давай тілу трохи менше, ніж воно вимагає, бо от­цівський шлях полягає в тому, щоб у своєму перебуванні не обтяжуватися ні питтям, ані їжею.

  2. Не дозволяй собі роздумувати про помисли, що до тебе приходять, а вкинь перед Богом свою неміч, мовлячи: «Господи! Я у Твоїх руках, поможи мені й визволи мене з рук їхніх». А помисел, який затримується в тобі й тебе поборює, вияви своє­му авві, і він, з Божою поміччю, зцілить тебе.

  3. Не занедбуй вивчати псалми, бо й це належить до ду­ховного ділання, та й старайся проказувати їх напам'ять — адже це тобі корисно.

  4. Не будь зневажений, о нерозумний! Не варто вірити своїм ворогам. Якщо не дбатимеш про себе, то вороги повер­нуться знову. Воїн у мирний час вивчає те, чого вимагається від нього під час боротьби. Дивися, що сказав Господь змієві: Воно [потомство жінки] розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому в п'яту (Бут 3, 15). До останнього віддиху не може людина покинути дбати про себе. Отож дослухайся, брате, до себе, і бережися гніву, марнослав'я, сну й инших пристра­стей, знаючи, що ворог не спить і що він не є недбалий.

  5. Очисти своє серце від помислів старої людини. Дару­вання Божі оселяються лише в чистих і їм подаються. Допоки твоїм серцем керує гнів, злопам'ятність і тому подібні при­страсті старої людини, не ввійде в нього премудрість. Якщо ба­жаєш Божих дарувань, вивергни зі себе посудини чужого (при­страсті), і Божі дарування самі собою ввійдуть у тебе.

  6. Якщо хочеш знати справжню дорогу, то знай, що по­лягає вона ось у чому: приймати того, хто б'є, як того, хто гріє, безчесного — як прославленого, того, що дошкуляє, як того, що шанує, того, що пригнічує, як того, що заспокоює. Якщо не дадуть тобі того, що належить за звичаєм, не журися, а скажи: «Якби б була на це Божа воля, то я б його посідав». Вважай себе негідним і полиши самовиправдання. Якщо ти, коли щось про­кажеш, мовиш: «Добре я сказав», - чи, коли осягнеш що умом, говориш: «Добре осягнув, добре вчинив те, добре се», - то дале­кий ти від Божої дороги.

  1. Ворог дуже лютує на нас. Але якщо впокоримося, Бог усуне його. Будемо завжди докоряти самі собі, і перемога завжди буде на нашому боці. Три речі є завжди переможні: докоряти собі, полишити свою волю позаду себе і вважати себе нижчим за будь-яке сотворіння.

  2. Постараймося очистити наше серце від пристрастей старої людини, що їх ненавидить Бог; ми Його храми, а Бог не живе в храмі, що осквернений пристрастями.

  3. Дозволь Богові дбати про тебе, поклади на Нього всі твої турботи, і Він улаштує все щодо тебе, як Йому вгодно. Хто віддає себе Богові, має віддати Йому все від усього серця, навіть до смерти. Бог нічого не вимагає від тебе, окрім вдячности, терпіння і молитви за прощення гріхів.

  1. Знай, що ті, які бажають у всьому спокою, колись почу­ють: ... Ти одержав свої блага за життя свого (Лк. 16, 25). Не бу­демо слабшати. Ми маємо Бога милостивого, що краще за нас знає нашу неміч. Аби не впадати в слабкодухість і не обтяжу­ватися, дивися на кінець терпіння. Близько є Бог, що мовив: Я тебе не зоставлю, Я тебе не покину (Євр. 13, 5; Іс. Нав. 1, 5).

  2. Чуттєвим постом не журися (якщо не можеш його до­триматися), без духовного він нічого не означає. Бог вимагає посту не від немічних тілом, а від сильних і здорових; зійди трохи до тіла, і це не гріх. Бог не вимагає від тебе посту (коли твоє тіло немічне), адже Він знає недугу, що її послав тобі. Тож дякуй Богові за все.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка