Книга розміщена на сайті



Сторінка25/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

61. У чому щоденно вправлятися? - Слід тобі трохи вправ­лятися в псалмоспіві, а трохи молитися вголос; потрібен час і на те, щоб випробовувати та пильнувати свої помисли. У кого на обіді багато різних наїдків, той їсть багато й апетитно, а хто щоденно вживає одну й ту саму їжу, той не лише їсть її без апетиту, а, можливо, деколи відчуває до неї й відразу. Так буває і в нашому стані. Тільки досконалі можуть привчити себе щодня вживати одну й ту ж їжу без відрази. А в псалмоспіві та молитві вголос не зв'язуй себе, а твори, скільки Господь тебе укріпить. Не полишай також читання і внутрішньої молитви. Трохи того, трохи иншого, і так проживеш день, вгоджуючи Богові. Наші досконалі отці не мали визначеного правила, а сповнювали його впродовж усього дня: трохи вправлялися в псалмоспіві, трохи вголос читали молитви, трохи випробовували помисли, мало, але турбувалися і про їжу, й усе це робили зі страхом Божим. Бо сказано: Усе робіть на славу Божу (1 Кор. 10, 31).

  1. Як треба випробовувати свої помисли і як уникати поло­нення? Випробування помислів полягає ось у чім: коли прийде до тебе помисел, роздивися, що з його приходом стається. На­веду тобі приклад: уяви собі, що хтось тебе образив, і помисел спонукає тебе щось сказати кривдникові. А ти відмов своєму помислові: якщо я викажу йому, то він збентежиться й обра­жатиметься не мене, отож потерплю трохи, і минеться. Так і при кожнім лихім помислі запитай себе, до чого призводять погані думки, і вони припиняться. Стосовно ж полонення знай, що воно потребує великої пильности. Отці кажуть: якщо спону­кають твій ум до блуду, то нагадуй йому про доброчесність, якщо ж спонукають до обжирства, приведи йому на пам'ять піст. Так само чини й щодо инших пристрастей.

  2. Безнастанно молитися стосується до міри безпристрас­носте, і через це виявляється прихід Духа, що всього навчає. Якщо всього, то й молитви. Бо й апостол каже: Про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам дух заступається за нас стогонами невимовними (Рим. 8, 26).

  3. Чи треба мати правило? — Будь схожий на людину, що їсть і п'є, допоки це приносить їй насолоду. Так само, коли з'являється в тебе бажання читати й відчуваєш у своїм серці зворушення, читай, скільки можеш, і під час співу псалмів чини так само. Старайся ж за своєю силою безнастанно дякувати Господеві й взивати: Господи, помилуй, — і не бійся: Божі дару­вання незмінні.

  1. За все Богові дякуй, бо подяка клопочеться про немочі. Нехай твоє правило буде в тім, аби жити, дослухаючись до своїх помислів, і мати страх Божий, кажучи собі: як зустріну я Бога? Як провів я час, що минув?

  2. У жодному разі не вважай себе за цабе й не шукай рів­ности з иншими — і ніщо тебе не збентежить, нехай що б не­приємне тобі скоїли. При тім пам'ятай: якщо відбиратимеш щось від брата з якоїсь причини, то Бог стягне з тебе за все, що ти скоїв аж від юности.

  3. Якщо ти, повчаючи иншого, відчуваєш у своєму серці збентегу, то таке повчання не вгодне Богові. Воно змішане з самовиправданням і відбувається за співдії диявола.

  4. Зненавидьмо тілесний спокій, аби він не віддалив нас від Бога, бо він гидкий Йому. Бог дозволяє нам недовго пере­бувати у скорботах, бо без цього немає успіху в страсі Божому.

  1. Смирення полягає в тім, щоб на ділі вважати себе за землю й попіл, а не лише на словах, і щоб казати: «Хто я такий? Та й хто мене вважає за щось?»

  2. Ти тоді добре чиниш подвиг, коли пильно дослухаєшся до себе, аби не відпасти від страху Божого і від благодарения Йому. Блаженний ти, коли направду зробився мандрівником і вбогим, бо такі успадкують Боже Царство.

  3. Якщо внутрішнє ділання за Богом не допоможе людині, то даремно трудиться вона у зовнішньому. Внутрішнє ділання із сердечним вболіванням спричинює істинну безмовність сер­ця. Така безмовність спричинює смирення, а смирення чинить чоловіка Божою оселею; від того, що Бог оселяється в людині, втікають лукаві демони і їх начальник диявол з їхніми безсо­ромними пристрастями, і чоловік стає храмом Божим, освя­ченим, просвіченим, очищеним і сповненим усякого благо­діяння, благости й радости. Цей чоловік стає богоносцем. Отож трудися, за силою внутрішньої людини, над тим, щоб пога­мувати тобі свої помисли, і тоді Бог відкриє очі твого серця, аби бачив ти істинне світло й мав спромогу мовити: благодаттю спасенний я у Христі Ісусі Господі нашім.

72. Хто хоче вгодити Богові, той силує себе відкидати свою волю перед ближнім: до цього частково стосується й те, що ска­зав Господь: Царство Небесне здобувається силою (Мт. 11, 12).

  1. Допоки не підпорядкується тілесне духовному, не мо­жуть ослабнути в нас пристрасті.

  2. Набути найвищого смирення і послуху у всьому, адже вони суть викорінювачі всіх пристрастей і садівники всіляких благ.

  1. Зігрій своє серце в Божому страсі, пробуджуючи його від мисленного сну, який наводять дві якнайлютіші пристрасті — забуття і недбалість. Зігрівшись, воно здобуде бажання будучих благ, і відтоді ти клопотатимешся ними, і тому відійде від тебе не лише мисленний, а й чуттєвий сон, от тоді й скажеш, як Давид: В думці моїй розгорівся вогонь (Пс. 38, 4). Що сказано про ці дві пристрасті, те достосуймо й до инших: всі вони подібні до хмизу й згоряють від духовного вогню.

  2. Скажу тобі про духовні подвиги, що вони, без обері­гання ума, не є для людини заслугою.

  1. Чи читаєш, чи вивчаєш (напам'ять) псалми, безна­станно пам'ятай про Бога, що мовив: Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим (Мт. 11,29).

  2. Смерть і життя наше в наших руках (Втор. ЗО, 19). Якщо не повторимо колишніх прогрішень, то вже маємо від Бога їх прощення, лиш би не засумніватися знову: Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось (Йо. 5, 14). Цурайся безнадійности, прилинь до Бога своєю любов'ю, вірою, надією й матимеш у Нім вічне життя.

  3. Якщо людина зможе повсякчасно відкидати у всім свою волю й мати смиренне серце й смерть завжди перед очима, то може спастися Божою благодаттю.

  4. Що значить покласти початок, як не те, щоб віддаляти­ся від усього, ненависного Богові? А як від цього віддалитися? — Нічого не робити, не спитавшись і не порадившись, також і не говорити нічого негідного й при тім визнавати себе нерозум­ним, неосоленим, приниженим і зовсім нікчемним.

  1. Тобі перешкоджає зворушитися твоя воля, бо якщо людина не відкине своєї волі, то не може набути сердечного болю. А свою волю не дозволяє тобі відкинути невіра, котра походить від того, що ми бажаємо людської слави. - Якщо на­правду хочеш оплакувати свої гріхи, дослухайся до себе й умри для будь-якої людини. Відкинь оці три: волю, самовиправдан­ня, догоджування людині - і направду прийде до тебе звору­шення, і Бог захистить тебе від усякого зла.

  2. Не обманюйся насиченням черева й не насолоджуйся прийняттям їжі чи пиття, окрім задоволення потреби твого тіла. Бережися, щоб нікого тобі не осуджувати; будь покірний і так прийдеш до смирення, і зникнуть у тобі пристрасті.

  3. Не думай, щоб спасіння було легкою справою: воно потребує рясних потів труду й самоприсилування. Не розслаб­люйся, догоджаючи своєму тілові, бо воно повалить тебе. І з великими мужами чинило воно те ж саме, якщо вони не дослу­халися до себе.

  1. Авва Ісая каже, що поки людина відчуває солодкість гріхів, то вони ще не бувають їй прощені. Я відчуваю їхню со­лодкість, і мене бентежить помисел - отож немає мені про­щення. — Слово авви Ісаї стосується до того, хто не лише від­чуває солодкість гріха, а й насолоджується нею. Тому ж, до кого хоч і приходить на пам'ять гріховна солодкість, але хто не до­пускає, аби вона діяла, а суперечить їй і подвизається супроти неї, прощені колишні гріхи.

  2. Диякон, що служить, має бути як херувим: весь око, весь ум. Він має роздумувати й мудрувати про небесне зі стра­хом і трепетом, і славословити, адже носить Тіло і Кров без­смертного Царя. Він представляє також лик серафимів, бо спі­ває славослов'я й отінює сокровенні Тайни рипідою, неначе святими крильми, символізуючи цим своє піднесення від землі і від усього матеріяльного. Йому потрібно безнастанно виспі­вувати умом у храмі внутрішньої людини побідну пісню величної слави нашого Бога: Свят, свят, свят, Господь сил; вся земля повна Його слави! (Іс. 6, 3).

  1. Якщо безнастанно осуджуватимеш себе самого, то твоє серце сокрушиться й розкається, і Той, Хто мовив через про­рока: Говори ж, щоб виправдатись! (Іс. 43, 26), виправдає тебе й звільнить від усякого осудження, бо Писання каже: Бог — той, що оправдує; хто ж той, що засудить (Рим. 8, 34).

  2. Є дратівливість природна і є неприродна. Природна противиться виконанню похітливих пожадань, і вона не по­требує ліку - як здорова. Неприродна ж зростає, якщо не спов­нюються похітливі пожадання. Остання потребує сильніших ліків, аніж гарячка.

  3. Бог сотворив душу і тіло безпристрасними, але через непослух вони впали в пристрасті. Пристрасті згоряють від сми­рення, як від вогню.

  4. Для викорінення мерзенної пристрасті (блудної) необ­хідний сердечний і тілесний труд: сердечний, аби серце без­настанно молилося Богові, а тілесний, щоб людина умертвила і посильно уярмила своє тіло. Всіляко треба не допускати згоди з помислом. Згода з помислом узагалі полягає в тому, що коли людині щось подобається, вона насолоджується цим у своєму серці й із задоволенням про це роздумує. Якщо ж хто суперечить помислові і бореться з ним, аби не приймати його, це не є згода, а боротьба, і це приводить чоловіка до досвіду й успіху.

  5. Коли хто скаже: «Помолися за мене», — промов у своєму серці: «Бог нехай помилує нас», - і цього досить. А поминати йо­го завжди є діло досконалих, що можуть молитися одні за одних.

  6. (Проти пристрасті блуду) — бережи очі й не їж багато. Здобудь смирення, що розриває ворожі тенета. Не поступайся ворогові й безнастанно молися, кажучи: «Господи, Ісусе Христе, визволи мене від ганебних пристрастей», і Бог помилує тебе. — Буває, що чоловік спокушується своєю похіттю через недбалість щодо себе - тому, що дозволяє своєму серцю роздумувати про те, що колись накоїв, чи про діла, що до цього схожі. Якщо дозволити думці обертатися в цім, то помножиться боротьба до падіння, хоча й не тілом, та духом, у згоді з помислами. Такий чоловік сам розпалює вогонь у своїй матерії. Тож будь тверезим і старанно оберігай себе від лихих спогадів, аби не захопитися тобі пристрасними думками, віддаляйся від зустрічей і розмов та й від усякого приводу до гріха, боячись, аби самому не розпалити в собі вогню. До цього прилаштуй і всі порядки свого життя. Полюби смирення і плач, потрудися у всьому відкидати свою волю. Не розслаблюй себе бесідами, бо вони не допустять до поступу в Бозі, Посильно загнуздуй органи своїх чуттів: зір, слух, нюх, смак і дотик — і матимеш поступ Христовою благодаттю. Ди­вися, не показуй халдеям скарбів твого дому (2 Цар. 20,12—18), бо полонять тебе й заведуть до Навуходоносора, Вавилонського царя (2 Цар. 24, 13) (тобто не хвалися сам у собі, бо показува­тимеш бісам свої духовні скарби, і вони [біси] полонять тебе). Прямуй до Ісуса, аби Його досягнути. Якщо хочеш здобути поступ, трудися.

92. Протистався помислам блуду твердим серцем: адже борці, якщо не подвизаються, не здобувають вінців. Ділання инока полягає в тім, аби терпіти боротьбу й противитися їй мужністю серця. І я (авва Варсонотій), коли був юним, часто терпів спокусу від біса блуду та й трудився, подвизаючись су­проти таких помислів, заперечуючи їм і не згоджуючись з ними, а уявляючи вічні муки. П'ять літ так чинив я щоденно, і Бог облегшив мене від цих помислів. Цю боротьбу скасовує без­настанна молитва з плачем.

  1. Якщо хочеш позбутися сороміцьких пристрастей, ні з ким не поводься вільно. Так позбудешся марнослав'я, бо до нього додається догоджання людям, а до цього вільне повод­ження, яке є матір'ю всіх пристрастей.

  2. Нічого немає швидшого за ум. Піднеси його до Бога за всілякої потреби, і Він подасть тобі необхідне поучения і по­трібну поміч.

  3. Без сердечного вболівання ніхто не отримує дарування розрізняти помисли. Якщо ж кому Бог подасть це дарування, тоді він вже завжди зможе розрізняти помисли Його Духом.

  1. Врозуми мене, як має трудитися моє серце, щоб досяг­нути дару розпізнання. Напиши й про безнастанну пам'ять про Бога. - Сердечний твій труд має полягати в тому, щоб безпере­станку молитися Богові, нехай не допустить Він, щоб ти заблу­кав чи пішов за власними бажаннями, — через це досягнеш ти розпізнання. А про безнастанну пам'ять, тобто поучения, по­клади початок і не бійся. Бог укріпить й утвердить тебе. Але сій з надією пожати, якщо не ослабнеш (див.: 1 Кор. 9,10; Гал. 6, 3).

  2. Инколи приходить теплота, инколи відходить; то ста­ранно зберігається пам'ять про Бога, а то з принукою заледве що тримається. А до того ж ще й серце моє без мого бажання плекає пристрасні й безумні спогади або помисли: як бути? — Доклади зусиль сердечним вболіванням здобути теплоту й мо­литву, і Бог дасть тобі мати їх повсякчас. Проганяє їх забуття, що само народжується від недбалости. А входити помислам не дозволяє дарування тверезости, а якщо вони ввійдуть, то воно не допускає їм нашкодити. Бог нехай подасть тобі тверезість і бадьорість.

  3. Не ослабни, а, поки маєш час, ділай, впокорюйся, будь послушним, скоряйся, і Бог поможе тобі, Він, що дає благодать смиренним, а гордим противиться (див. 1 Пет. 5, 5). Безпе­рестанку кажи: «Ісусе, поможи мені», - і Він поможе.

99. Зранку трохи зосередишся, однак потім одна по одній справи відволікають тебе, і до вечора стаєш порожній, спох­мурнілий і смутний. Як бути? Загинув я. - Не слід тобі з цього приводу впадати у відчай. Стерновий, коли його корабель б'ють хвилі, не споневірюється у своєму спасінні, а керує кораблем, допоки не допровадить його до пристані. Так і ти, бачачи, що захопився й розсіявся в ділі, заклич себе до початку дороги, ка­жучи з пророком: Тепер я почав розуміти (Пс. 76, 11). Роздив­ляйся також і справи, що тобі трапляються, і роздумуй, як їх ви­конувати, не полишаючи свого внутрішнього ділання. Турбо­тою заради Бога є духовне ділання, що його звершують задля спасіння душі. Старайся за своєю силою не обплутуватися дрі­б'язковими справами, обмежуючись найнеобхіднішим. — Будь розумно уважний до себе, і Бог поможе тобі.

  1. Нехай дасть тобі Господь духовний розум, аби ти міг у всіх своїх ділах чинити розумно. Утримуй свій язик від пусто­слів'я, черево від розкошолюбства і не дратуй ближнього. Не будь зухвалий, вважай себе нічим, зберігай любов до всіх і зав­жди май Бога у своєму умі, пам'ятаючи, що з'явишся перед лицем Божим (Пс. 41,3). Збережи це, і земля твоя принесе сто­кратний плід Богові.

  2. Що означає мати себе за ніщо? - Означає ні з ким себе не порівнювати й не казати про добру справу: і я це зробив. Стережися марнослав'я, аби не втратити всього.

  1. Немає ще того, аби я вважав себе нижчим за всіляке сотворіння. Але коли роблю іспит сумління, бачу, що заслу­говую на те, щоб вважати себе нижчим за всіляке сотворіння. -Щойно тепер ступив ти на правий шлях. Ось сама істина. НехайБог приведе тебе до тієї міри, щоб мати себе нижчим за будь-яке творіння.

  2. Яким шляхом швидше можна досягнути спасіння: трудами чи смиренням? - Істинний труд не може бути без сми­рення, бо сам по собі труд є марнотним і нічим. Писання каже: Споглянь на покору мою та на знеможення моє (Пс. 24,18). Отож, хто поєднує смирення з трудом, той швидко досягне (мети). Той, хто має смирення з приниженням (у зовнішньому стані), також досягає, адже приниження замінює труд. А хто має лише смирення, той, хоча і встигає, але не так поквапно: Той, що бажає придбати істинне смирення, аж ніяк не може вважати себе за щось. У цьому полягає істинне смирення.

104. Як позбутися забуття? - Той, що приймає вогонь, що його Господь прийшов кинути на землю (Лк. 12, 49), не знає забуття й полонення, бо завжди відчуває цей вогонь. Візьми приклад з вогню чуттєвого. Що б чоловік не робив, якщо впаде на нього палаюче вугілля, він [чоловік] анітрохи не може про­довжувати займатися своєю справою. Якщо ти хочеш позбутися полонення і забуття, то можеш цього досягти не иншим яким способом, а лишень здобувши в собі духовний вогонь, бо тільки від його теплоти зникає забуття й заполонення. А здобути цей вогонь можна стремлінням до Бога. Якщо серце твоє вдень і вночі з уболіванням не шукатиме Господа, ти не зможеш осяг­нути поступу. Якщо ж, полишивши все инше, займешся цим, то досягнеш його: Заспокойтесь і пізнайте (Пс. 45, 11).

  1. Смирення полягає в тому, щоб у жодному разі не вважати себе за якесь цабе, в усьому відсікати свою волю, всім коритися і, не бентежачись, зносити те, що трапляється нам ззовні. Таким є істинне смирення, в якому немає місця мар­нослав'ю. — Смиренномудрий не має старатися висловлювати своє смирення, а досить для нього казати: «Прости мене» чи «Помолися за мене». Не слід також самому зголошуватися вико­нувати принизливу роботу, бо те й те провадить до марнослав'я, чинить перепони поступу й приносить більше шкоди, аніж користи. Але коли щось накажуть, не супереч і слухняно вико­нуй. Ось що провадить до поступу. — Зневага буває двоякою: одна сердечна, а инша походить від ославлення, що ззовні. Зне­вага, яку приймаємо ззовні, більша за сердечну, бо легше самого себе зневажити, аніж стерпіти зневагу від инших, тому що ос­таннє спричинює набагато більший біль у. серці.

  2. (Чи добре, коли хвалять, заперечити цьому смирен­нослів'ям про себе). — Мовчати набагато краще, бо якщо хто відповідає, то це означає, що він приймає похвалу, а це вже є марнослав'я. Навіть те, коли думає, що він відповідає смиренно, уже є марнослав'я; бо навіть коли він ті слова, що сам про себе каже, почує від иншого, то не може їх знести.

  3. Свободи язика і поводження, так само, як і обжирства, не можна загнуздати без сердечного вболівання, без тверезості і плачу. Усі пристрасті перемагає смирення, яке кожен здобуває трудом.

  1. Не плач походить від сліз, а сльози від плачу. Якщо чоловік, не звертаючи уваги на чужі гріхи, дивиться лише на свої, то здобуває плач. Бо через це збираються його помисли і, збираючись таким чином, породжують у серці смуток задля Бога (див. 2 Кор. 7, 10), а цей смуток — сльози.

  2. Не мудруй, бо цим собі нашкодиш. Отці призначали час для уваги до своїх помислів, кажучи: зранку випробуй себе, як ти провів ніч, і також увечері — як провів день. І серед дня, коли обтяжать тебе помисли, роздивися себе.

110. Якщо пристрасний помисел увійде в серце, чим відби­вати його: чи тим, що суперечити йому, чи промовити заборону й неначе розгніватися на нього, чи тим, щоб вдатися до Бога і повергнути перед Ним свою неміч? — Пристрасті - це ті ж скор­боти, і Господь не відокремив їх, а мовив: / призови Мене в день журби твоєї, і Я визволю тебе, і ти прославиш Мене (Пс. 49, 15). І тому щодо всілякої пристрасті нічого немає кориснішого за призивання Божого імени. Суперечити ж пристало не всім, а лише сильним у Бозі, що їм біси коряться. Якщо ж хтось із слаб­ких суперечитиме, біси насміхаються з такого, бо, перебуваючи під їх владою, він же їм суперечить. Також забороняти їм — діло великих мужів, що мають над ними владу. Чи багато зі святих забороняли дияволові, як архангел Михаїл, який зробив це, бо мав владу? А нам, немічним, залишається лишень вдаватися до Ісусового імени, бо пристрасті, як сказано, суть демони — і від­ходять (від призивання сього імени).

  1. Дослухайся до себе й докладай усіляких зусиль, аби виконати заповіді. Коли ж і зазнаєш у чомусь поразки, не слаб­ни, не впадай у відчай, а підіймися знову, і Бог тобі поможе. Завжди припадай перед Божою благістю з плачем, аби звіль­нитися тобі від пристрастей.

  2. Ухиляйся від розмов на різні теми, бо від цього наро­джується недбалість, розслаблення, непокірність і люта нахаб­ність.

  3. Помисел каже мені, що найпотрібніша безмовність і що вона мені корисна. Чи слушно він мені це навіює? В чому полягає безмовність, як не в тому, щоб стримувати своє серце від давання і приймання, від обжирства та инших подібних дій. Господь викрив книжника через притчу про подорожнього, що потрапив у руки розбійників, і при тім спитав книжника: Хто був його ближній ? — і той відповів: Той, хто вчинив над ним ми­лосердя (Лк. 10, 37); і ще мовив Господь у Писанні: Я милосердя хочу, а не жертви (Мт. 9, 13). Коли й ти віриш, що милосердя більше за жертву, то прихили до нього своє серце. Безмовність дає чоловікові привід до вивищення, ще допоки він здобуде самого себе, тобто буде непорочним. — Тільки тоді можлива істинна безмовність, коли чоловік уже понесе хрест. Отож, якщо співстраждатимеш (з ближнім), отримаєш поміч: якщо ж утри­маєш себе від співстраждання, бажаючи піднятися туди, що вище за твою міру, то знай, що втратиш і те, що маєш. Отож не ухиляйся ні всередину, ані зовні, а дотримуйся середини, вико­ристовуючи час, бо дні лихі Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля (Еф. 5, 16-17).

  1. Що означає: не ухиляйся ні всередину, ані зовні, а дотримуйся середини? — Означає: не наважуватися на безмов­ність і не бути недбалим до себе, коли перебуваєш серед турбот. Ось середня дорога, безпечна від падінь: у безмовності (коли перебуваєш наодинці зі собою) треба мати смирення і в турботах пильність над собою, та й втримувати свій помисел. І все це не обмежується якимось визначеним часом, а тим більше днями.

  2. Не слід замовчувати свої помисли, бо той, хто при­ховує їх, залишається незцілений, і виправляється він тільки частими запитаннями про них від духовних отців.

  3. Хто оберігає своє стадо (помисли), як Яків (див. Бут. 31,40), від того відступає сон; і коли він трохи засне, то сон його буває такий, як в иншого неспання, бо вогонь сердечного горіння не допускає поринути в сон, і такий співає з Давидом: Просвіти очі мої, щоб я не заснув часом на смерть (Пс. 12, 4). Хто досягає цієї міри і звідав уже її солодкости, той розуміє мовлене. Такий чоловік не упивається чуттєвим сном, а лише уживає природний.

  4. Якщо твої помисли збираються тоді, коли ти заради Бога заплющуєш очі під час служби, то не звертай уваги на ин­ших, нехай навіть це видається дивним для тих братів, що сто­ять з тобою поруч.

  5. Спочатку зодягнися в листя, а потім, коли звелить Бог, принесеш і плоди.

  6. Не нудьгуй, падаючи і встаючи, ковзаючись і доко­ряючи собі, допоки Господь не виявить тобі свою милість. Лишень не будь недбалим, тільки дослухайся до себе за своєю си­лою, і Бог допоможе тобі.

  1. Нічого не говори зі збентеженням, бо зло не породжує добра, а потерпи, поки не заспокоїться твій помисел, і тоді ска­жи мирно (що потрібно для виправлення).

  2. Бережися гордости, самовиправдання і марнослав'я, протиставляючи їм смирення, страх Божий і розсудливість. За своєю силою намагайся перебувати в цих чеснотах, і Бог допо­може тобі.

  3. Хто каже своєму помислові: «Я і Бог — одні у світі, і якщо не виконаю Його волі, вже не Йому належатиму, а чу­жому» , - та й щоденно очікує свого відходу з тіла, роздумуючи, як зустріти йому Бога, той покращує шлях спасения.

123. Дослухатимемося до себе зі страхом Божим, і якщо благоутробний Бог зі свого чоловіколюб'я полегшить нам бо­ротьбу, то й тоді не будьмо недбалі, адже багато хто, отримавши полегшу, став недбалим щодо себе і впав сторч головою. Але ми, отримавши полегшу, дякуватимемо Богові, (спогадуючи), від чого Він нас вибавив, і перебуватимемо в молитві, аби знову не впасти в ті ж самі чи инші пристрасті. Адже, якщо хтось з'їсть що-небудь і заболить у нього шлунок, чи селезінка або печінка, і завдяки старанню і знанням лікаря хворий видужає, то він вже не є недбалим щодо себе, згадуючи колишню небезпеку, аби не стало йому ще гірше, як і Господь сказав тому, що його Він зцілив: Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося (Йо. 5,14). Хороші воїни й у мирний час постій­но вчаться мистецтва воювати, бо під час боротьби буває пізно вчитися того, що необхідно для бою. Сказано: Приготувавсь я і не боявся (Пс. 118, 60). Не може чоловік залишатися без турбот і боротьби до останнього віддиху, аби не впасти йому додолу, як спійманому спритним ворогом, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх (2 Сол. 2, 8). Пам'ятай, що сказав старець: навіть коли людина сотворить нове небо й нову землю, навіть і тоді вона не зможе перебувати без турботи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка