Книга розміщена на сайті



Сторінка3/27
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.07 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Філотей Синайський

Преподобний Філотей Синайський, як і Ісихій Єрусалим­ський (Батоський) — це ще один предтеча атонського типу іси-хазму. Про Філотея відомо надзвичайно мало. Він був монахом і згодом - ігуменом монастиря Неопалимої Купини на Синаї. Жив він пізніше, ніж преподобний Йоан Ліствичник, між VII і ХНІ століттями. Фактично немає історичних даних, згідно з яки­ми можна було б встановити біографію Філотея. Його твори - це класичний взірець саме Синайського ісихазму. Його авторству належить короткий твір «Сорок глав про тверезість», що увій­шов до «Добротолюбія».






21 Див. П. Дезей, «Добротолюбие» и Православная Духовность, Москва, 2006, с 36-38; Г.В. Флоровский, Восточные Отцы V-VIII Веков, Москва: МП «Паломник», 1992, с. 179-185.

22 Див. P. Bettiolo, Gli Scritti di Nib il Solitario, Loivain-la-Neuve, 1982.

23 Див. Г.В. Флоровский, Восточные Отцы V-VIII Веков, Москва: МП «Паломник», 1992, с. 165-169; Див. П. Дезей, «Добротолюбие» и Православная Духовность, Москва, 2006, с. 36.

24 Ісихій Єрусалимський, з котрим путають і якому помилково приписують працю Ісихія Синайського (Батоського), є єрусалимським священиком, який не має відношення до традиції ісихазму і котрий помер біля 451 року.

25 Див. L. Gillet, The Jesus Prayer, Crestwood, 1987, с. 39-41.

26 Див. П. Дезей, «Добротолюбие» и Православная Духовность, Москва, 2006, с.38-39.

Саме Філотей акцентує на тому, що Ісусова молитва має силу зібрати і сконцентрувати розсіяний ум молільника (див. Глава 27), і у чистому від помислів серці має «сяяти один Ісус Христос» (див. Глава 23).



Ісаак Сіїрійськнй

Ісаак Сирійський (Мар-Ісаак) (біля 613 р. — поч. VIII ст.) епископ Ніневійський, народився у Бет-Катрая у християн­ській сім'ї, на західному узбережжі Перської затоки (сучасний Катар). Вступивши у монастир, він завдяки глибоким знанням Святого Письма і святих Отців став знаний як духовний учи­тель. У час внутрішньо-церковних негараздів у Перській Церкві залишив батьківщину і поселився як самітник у гористій місце­вості на південному заході Ірану. Повернувшись додому, под­визався у безмовності. На єпископській катедрі пробув лише п'ять місяців, після чого пішов у гори, щоб на самоті звершу­вати свій подвиг. Пізніше Ісаак поселився в одному з монасти­рів, де ґрунтовно досліджував Святе Письмо. Через напружену працю над текстами і написанням своїх коментарів він утратив зір. Святе Письмо Ісаак трактує радше символічно, намага­ючись проникнути у глибину його духовно змісту. Мав великий вплив на своїх сучасників, а пізніше і на мусульманський місти­цизм. У духовному сходженні християнина-подвижника наго­лошує на трьох головних етапах: покаянні в гріхах, очищенні від пристрастей і досконалості у любові. Рушійною силою подвигу Ісаак вбачає постійну молитву, яка, будучи даром Святого Духа, є головною ознакою досконалости. Завдяки постійній молитві подвижник входить у невимовний мир і спокій, де немає вже жодної активности, руху чи якоїсь напруги. Саме безмовність, згідно з Ісааком, умертвлюючи зовнішні почуття і воскрешаючи внутрішні порухи, очищає і відкриває можливість істинногс богопізнання. Душа входить у стан захоплення чи екстазу, де повному спокої споглядає тайни майбутнього віку. Вона поєд­нується з Богом, який є головним джерелом дару богоспоглядання. І цей Божий дар, через який відкривається істина, є відповіддю на подвиг християнина у молитві, пості, чуванні і тверезості.

Твори святого, в котрих ідеться про вищі і останні щаблі духовного подвигу, призначені не для початківців, а для тих, хто вже осягнув поступ, покаявшись і очистившись від гріхів. Пи­сання Ісаака глибоко вплинули на богослов'я святого Симеона Нового Богослова і на ісихазм XIV століття.
Варсануфій і Йоан

Преподобний Варсануфій Великий (+ 540) і його товариш і учень Йоан Пророк (кін. V — перша пол. VI стт.) репрезентують Синайський тип монашого подвижництва. Про їхнє життя і ду­ховний подвиг відомо дуже мало. Вони подвизались у монастирі авви27 Серида, що розташувався у пустелі біля Газу, у повному затворі, передаючи свої духовні листи братам лише письмово через ігумена. Таким чином, у більш ніж 840 листах вони зали­шили вчення, яке слушно можна назвати синтезом доктрин от­ців-пустельників. Святий Варсануфій походив з Єгипту. Мав дар прозорливости і духовної влади. Не будучи священиком, він відпускав прогрішення тих, хто приходив до нього за допомогою. Написав близько 396 духовних листів. Святий Йоан, який написав близько 446 листів, не схвалював відомий тоді метод духовної боротьби зі спокусами «лицем до лиця», кажучи, що пряма дискусія з лихими помислами, які приходять від лукавого, під силу лише тим, хто «сильний у Бозі». Для слабких є инший шлях, а саме: знайти прибіжище в Ісусі Христі, постійно прикликаючи Його ім'я. Проте наголошуючи на необхідності неперервної практики Ісусової молитви, Варсануфій наполягав також і на псалмоспіві, на відміну від ісихастів Атону, котрі радикально наполягали, що Ісусова молитва містить у собі всі инші молитви.



Віктор Жуковський
________________________
27 Авва — духовний отець, старець.

ПОВЧАННЯ СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ПРО МОЛИТВУ І ДУХОВНУ ТВЕРЕЗІСТЬ


  1. Прохання про блага, з яким побожні звертаються до Гос­пода, є молитвою. Однак її слід підносити не лише словесно, а насамперед у душевній налаштованості на молитву. І молитися треба завжди, з будь-якої нагоди. Сидячи за столом — молися; споживаючи хліб — склади подяку Богові, який подав тобі харч;зміцнюючи неміч тіла вином, пам'ятай Того, Хто дав цей дар, щоб звеселити серце та усунути недуги. Коли ж завершиш тра­пезу — нехай не гасне в тобі пам'ять про Благодійника. Обле­каєшся в ризу — склади подяку Дателеві, одягаєш вбрання —зроби вдвічі сильнішою любов до Бога, що дарує нам габу від­повідно до пори року, щоб оберегти нам життя і прикрити нашу потворність. День настав? Благодари Того, Хто дав нам сонце, щоб ми виконували денні справи, і Того, Хто дав вогонь, щоб просвітлювати нічну темряву і вживати його для різних життє­вих потреб. Ніч же нехай підкаже тобі инші приводи для мо­литви. Коли споглянеш на небо і спрямуєш свій зір на красу світил, молися до Владики видимого й поклонися найталано­витішому Маляреві всього — Богові, який «все премудро сотво­рив» (Пс. 103, 24). Коли ж бачитимеш, що вся жива природа поринула в сон, знову поклонися Тому, Хто через нічний спо­чинок і супроти нашої волі звільняє нас від постійного плину трудів й опісля короткого спочинку знову подає нам силу. Тому нехай сон не краде в тебе цілу ніч — не допускай, щоб через Нечулість у сні надаремно минула половина твого життя. Нав­паки — хай нічний час буде в тебе розділений на сон і молитву. Так зможеш ти молитися безнастанно, не замикаючи молитву в
    слова, а наближаючись до Бога впродовж усього плину життя, аби воно стало неперервним і неустанним молінням.

  2. На будь-який заклик тебе до молитви відповідай: Готове серце моє, - і перебувай на богослуженні аж до останньої мо­литви, маючи за велику для себе шкоду полишити її. Бо ж коли,

споживаючи їжу для підкріплення своєї плоті, перебуваєш за трапезою невідлучно, допоки не наситишся, і без конечної по­треби нелегко встаєш з-за столу, то чи ж не більше маєш ти залишатися до кінця духовної поживи й укріпляти душу мо­литвою? Бо ж скільки відмінного у неба й землі та в небесного із земним, стільки відмінного в душі з тілом. Душа — подоба не­ба, бо в ній перебуває Господь; а плоть із землі, на якій перебу­вають смертні люди й безмовні тварини. Тому тілесні потреби достосовуй до години молитви й налаштуйся не слухатися по- мислу, що відвертає твою увагу від загального молитвослов'я. Бо диявол має звичку під час молитви начебто, звичайно, з важли­вої причини спонукати нас відлучитися, аби відвернути нас від молитви. Не кажи, виправдовуючись, що болить голова чи жи­віт, вишукуючи вигадані симптоми примарної недуги й для за­спокоєння послаблюючи своє зусилля у пильній молитві. Нав­паки — твори ще й таємні молитви, за які Бог, бачачи таємне, нагородить тебе явно (Мт. 6, 6).

  1. Усе життя нехай буде часом молитви. Однак через напру­ження псалмоспіву й клячання треба перепочивати, роблячи перерви, отож буде слушно узгоджувати молитву з тим часом, який їй відводили святі нам для прикладу. Так, великий Давид мовив: Опівніч вставав я прославляти Тебе за закони правди"Твоєї (Пс. 118,62)1. А ось бачимо і його послідовників Павла та Силу, що опівночі хвалили Бога у в'язниці (див. Ді. 16, 25). Потім той самий пророк мовить: Увечорі, і вранці, і опівдні буду оповідати і звіщати (Пс. 54, 18). Але й о третій годині відбулося зіслання Святого Духа, про що знаєш із Діянь (2, 15). Дев'ята година] нагадує страсті Господні заради життя нашого. Але позаяк Да-; вид казав: Сім разів на день я хвалив Тебе за закони правди Твоєї (Пс. 118, 164), а згадані години не становлять семиразового) моління, то полудневу молитву треба розділити на молитв] перед трапезою і після неї, аби й нам протягом кожного дня слугувало за взірець це правило: Сім разів на день я хвалив Teбе (Пс. 118, 164).

________________________________

1Псалми цитовано за виданням: Молитовний Псалтир, Львів: Свічадо, 2000
4. Для всього є свій час, за словом Еклезіяста, усьому час-пора (3, 1), але для молитви й псалмоспіву будь-який час підхо­дить. Тому й між тим, як поворухнеш рукою, аби щось зробити, чи язиком, якщо це можливо, краще скажи, коли це корисно для збудування віри, або, якщо це неможливо, серцем у псалмах і піснях духовних оспівуй Господа та й поміж ділом твори молитву як дякуючи Тому, Хто дав міць рукам творити діла й мудрість уму, аби здобути знання про Того, Хто дав матеріял для ство­рення знарядь, так молячи скерувати діла рук наших на догод­жання Богові. Таким чином досягнемо зосереджености, коли, згідно зі сказаним, при кожному порухові проситимемо в Бога успіху в діланні, віддаватимемо подяку Тому, Хто подав діяльну силу, і дотримуватимемося мети благовгоджувати Йому. Бо якщо не вдаватимемося до цього способу, то як виконаємо ще й сказане в апостола: моліться без перерви (1 Сол. 5, 17) та вдень і вночі тяжко і гірко працювати (2 Сол. З, 8)

5. Не можна нехтувати встановленого часу молитви, бо кожен із них по-особливому нагадує про блага, що їх подає Господь. Так, не слід нехтувати ранку, аби перші порухи душі й ума бути присвячені Богові, щоб ми нічим иншим не турбувалися, допоки не звеселилися думкою про Бога, як написано: Згадав я бога і звеселився (Пс. 76, 4), аби й тіло не спонукати до руху, поки не виконаємо сказаного: Удосвіта вислухай голос мій; удос­віта стану перед Тобою і пильнуватиму (Пс. 5, 4). о третій годині треба вставати на молитву, згадуючи дар Духа, даний о третій годині апостолам, аби й нам стати достойними прийняти святиню й випросити в Духа проводу й корисної науки, наслідуючи того, що мовив: Серце чисте утвори в мені, Боже, і духа праведного віднови у нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене. Поверни мені радість спасення Твого і духом могутнім укріпи мене (Пс. 50,12-14). А тоді знову берися до справ. О шостій годині визнали ми за необхідне молитися, наслідуючи святих, бо сказано: Увечорі, і вранці, і опівдні буду оповідати і звіщати, і вислухає голос мій (Пс. 50, 18), І щоби позбутися ще й біса полуденного, читай і дев'яностий Псалом. Про те, що дев'ята година потрібна нам для молитви, сказали нам самі апостоли в книзі Діянь, де оповідається, що Петро і Йоан ішли у храм на молитву о дев 'ятій годині (З, 1). А по закінченні дня потрібно скласти подяку за те, що цього дня було дано нам, чи що ми успішно виконали, і також висповідатися з того, чого ми не виконали; чи добровільний був наш прогріх, чи ні, а чи й таємний; полягав він у словах чи у вчинках, або в самім серці; за все мусимо вмилосердити Бога молитвою. Адже переглянути минуле є надзвичай корисно, щоб знову не впа­дати нам у подібні гріхи, тому й сказано: Що говорите в серцях ваших, у тому кайтеся на ложах ваших (Пс. 4, 5). Із настанням 54 ночі знову треба просити, щоб спокій наш був непорушний і вільний від мріянь, читаючи тоді дев'яностий псалом. А про те, що й опівночі слід молитися, розповіли нам Павло й Сила, як оповідає історія Діянь: Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу (Ді. 16, 25), та й псалмопівець, мовлячи: Опівнін вставав я прославляти Тебе за закони правди Твоєї (Пс. 118, 62). Знову ж слід підійматися на молитву, випереджуючи ранок, аби день не застав нас, коли спатимемо на ліжку, за словами того, хто ска­зав: Попередили очі мої ранок, щоб навчитися слів Твоїх (Пс. 118, 148). Тим, хто вирішив жити ревно на славу Бога і Христа Його, не треба нехтувати жодної з цих годин.

6. Як осягнути нерозсіяність у молитві? Не маючи сумнівів, переконайся, що Бог перед очима. Коли той, хто бачить перед собою начальника чи настоятеля й розмовляє з ним, не від­водить від них свого погляду, то наскільки більше молільник до Бога (зі згаданим переконанням), виконуючи написане, матиме непохитний ум перед Тим, Хто іспитує серця й утроби, Зво­дивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки (1 Тим. 2, 8).

7. Чи можна осягнути нерозсіяности в усьому й повсякчас, і як цього досягають? Що це можливо, показав Той, Хто мовив: Очі мої завжди до Господа (Пс. 24, 15) і Завжди я бачив Господа перед собою, бо Він праворуч мене, щоб я не захитався (Пс. 15, 8). А як це можливо, про те сказано вище, а саме: для цього не слід душі дозволяти забувати про Бога і Його діла та дари, а також; визнання й подяки за все.

8. Що це за кімната, до якої Господь велить увійти моліль­никові (див. Мт. 6, 6)? Кімнатою зазвичай називають порожню окрему комірчину, де тримаємо те, що бажаємо зберегти, або де можна сховатися. А силу заповіді пояснюють самі слова Єванге­лія, бо вони звернені до тих, що догоджають людям. Якщо хтось страждає від цієї недуги, то прекрасно зробить, віддаляючись й усамітнюючись у молитві, допоки не здобуде звички не звертати уваги на похвалу людей, а дивитися лишень на Бога, за прик­ладом того, що мовив: Так, як очі слуг звертаються до рук гос­подарів своїх, як очі служниці до рук господині її, так очі наші — до Господа, Бога нашого (Пс. 122, 2). Але якщо хтось із Божої благодаті вільний від цієї недуги, то немає потреби приховувати прекрасне, чого навчав сам Господь, мовлячи: Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі (Мт. 5, 16). Такий самий сенс заповіді про милосердя і піст, про які йдеться в тому ж місці, та й узагалі про будь-яке діло благочестя.

9. Що означає співайте врозумливо (Пс. 46,10)? Що в оціню­ванні якости страв, те й в оцінюванні слів Писання. Бо сказано: горло манну куштує, а ум2 слова оцінює. Тому, якщо в когось душа така чутлива до сили кожного слова, як смак до якости кожної страви, то він виконав заповідь, що велить: співайте врозумливо.

10. Чому людина втрачає безнастанну пам'ять про Бога? Якщо вона не пам'ятає благодіянь Божих і постає несвідомою перед благодійником.

11. Молитва має переважати над усім. Марта приймає (кло­почеться над пригощанням) Господа, а Марія сидить біля Його ніг. В обох сестрах бачимо прекрасну ревність, проте завваж
різницю в ділах. Господь схвалив ревність обох жінок, але пере­вагу надав Марії. Марта — образ діяльного служіння иншим, Марія — образ споглядального перебування перед Богом у мо­литві. Наслідуй, кого хочеш: і тим, і тим здобудеш плід спа­сіння. Утім, останнє вище за перше. Марія вибрала кращу частку (Лк. 10, 42). Якщо й ти хочеш бути тим, кому відкриті тайни Христові, сядь побіля Його стіп і перебувай у молитовному спогляданні.

12. Молитва має два види: перший — славослов'я зі сми­ренням, а другий — инший — прохання. Тому, молячись, невідразу розпочинай із прохання, бо тоді сам своєю волею даєш
усім знати, що молишся Богові, змушений потребою. Тому, починаючи молитву, полиши себе самого, дружину, дітей, зем­лю, омини небо й полиш усіляке видиме й невидиме сотворіння й почни зі славослов'я Творця всього сущого: і коли славосло­витимеш Його, не блукай умом туди й сюди, не сплітай байок, як поганин, а вибирай слова зі святих писань і кажи: «Благословлю Тебе, Господи, довготерпеливого й незлобивого. Тому, Господи, Ти мовчиш і терпиш нас, аби ми славословили Тебе, що твориш спасіння роду нашого», і под. Закінчивши ж славо­слов'я, що його ти за мірою своїх сил запозичив із писань, і заславши хвалу Богові, почни смиренномудро й мов: «Не гід­ний я, Господи, говорити перед Тобою, бо дуже грішний, понад усі грішники грішний я». Так молися зі страхом і смиренно. Коли ж здійсниш ці дві частини славословлення і смирення, тоді вже проси, що маєш просити, тобто не багатства, не слави земної, не здоров'я тілесного, бо Він сам знає, що для кожного корисне, але, як звелено тобі, проси Царства Божого. Цар наш преславний і обурюється, коли хтось попросить у Нього чогось дріб'язкового, недостойного. Тому молитвою своєю не наведи на себе обурення, а проси для себе того, що достойне Царя Бога.

13. Просячи того, що гідне Бога, не припиняй просити, поки не отримаєш. Натякаючи на це, Господь розповів притчу про того, хто опівночі випросив хлібів своєю невідступністю (див. Лк. 11, 5-7). Господь наводить нам цей приклад, аби нав­чити нас бути стійкими та невідступними в молитві з вірою, не втрачати надії й не зневірюватися, коли не одразу отримаємо те, про що просимо. Нехай навіть мине місяць, і рік, і три роки чи й більше, — поки не отримаєш — не відступай, а проси з вірою, безнастанно творячи добро.

_____________________



2 У слов'ян, вухо; але і св. Золотоустий читає ум

14. Отож, невідступно проси в Бога про все, що стосується твого спасіння й поступу в доброму, — і неодмінно отримаєш. Але знай при цьому, що, зі свого боку, маєш робити все посильне,до Бога ж кликати за поміччю, аби Він був тобі помічником. Бо якщо хтось через свою непостійність сам догоджає похотям (що супротивне заповідям), то Господь не допомагає йому й не вис­луховує його молитов, бо він уже зробився чужий Богові через гріх. Хто хоче отримати поміч від Бога, той не зраджує зобо­в'язання, і хто не зраджує зобов'язання, того ніколи не полишає Божа поміч. Тому не треба доводити себе до осудження власним сумлінням і в такому стані кликати Божу поміч.

15. Закликати ж її потрібно не недбало й не умом, що веш­тається там і сям. Такий не лише не отримає того, що просить, а ще більше засмутить Владику. Якщо той, хто стоїть і промовляє перед князем, стоїть з великим страхом, не дозволяючи блукати як своєму зовнішньому, так і внутрішньому душевному окові, щоб не наразитися на небезпеку, то ж чи не тим більше зі страхом і трепетом треба стояти перед Богом, весь ум до Нього одного спрямовуючи, а не до чогось иншого? Бо Він не тільки, як люди, бачить зовнішнього чоловіка, а прозирає і внутрішнього. Тому, коли стоятимеш перед Богом як годиться і зі свого боку все зробиш, то не переставай просити того, що просиш, й обов'язково отримаєш.

16. Якщо тебе осуджуватиме твоє сумління, як того, хто знехтував Божі заповіді, і якщо на молитві стоятимеш розсіяно, коли міг би стояти зібрано, то не насмілюйся ставати перед Богом, аби не стати твоїй молитві гріхом. Якщо ж ти намагаєшся, однак не вдається тобі молитися не відволікаючись, то примушуй себе, скільки стане в тебе сили, і продовжуй стояти перед Богом, звертаючи до Нього ум і збираючи його в себе самого, і Бог простить тобі. Бо не з недбалости, а з немочі не мав ти сили належно стояти перед Богом. Тому, якщо будеш себе к змушувати до всілякого благого діла, не припиняй просити, допоки не одержиш того, про що просиш, а терпляче стукай до Його дверей, просячи свого. Сказано ж: Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, від­чиняють (Лк. 11, 10). Бо чого иншого ти хочеш сподобитися, як не єдиного спасіння в Бозі?

17. Та кажеш: часто просив я і не одержував. Без сумніву, Не одержав ти, бо погано просив — без віри і розсіяно, або просив того, що для тебе не корисно. А коли й просив про корисне, то не постійно. Написано-бо: Вашим стражданням ви спасете душі свої (Лк. 21, 19) і хто витримає до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22).

18. Бог знає серця молільників. Тому й кажеш: чи потрібне Богові наше прохання? Чи ж Він не відає, що нам треба? Тому навіщо просити? — Бог знає, що нам потрібно, й усе тілесне щедро подає нам для насолоди, ще допоки ми попросимо; бу­дучи благим, велить Він своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних (Мт. 5, 45). Але віри, чесноти, гідної цього імени, Царства Небесного, якщо не про­ситимеш з трудом і великим терпінням, не одержиш, бо треба спочатку забажати, а, забажавши, діяльно шукати з вірою та терпінням, вдавшись, зі свого боку, до всього, так, щоб ні в чому не осуджувало тебе твоє сумління, начебто просиш недбало чи ліниво, і тоді вже отримаєш, якщо це вгодне Богові. Бо Він сам краще за тебе знає, що тобі корисно.

19. І, можливо, тому зволікає Він подати тобі те, про що просиш, аби змусити тебе невідлучніше перебувати перед Ним, і щоб ти, дізнавшись, що є дар Божий (як важко дістається він), зі страхом беріг його. Бо все, що надбав чоловік з великим тру­дом, старається він зберегти, аби не згубити йому великого свого труду і, відкинувши Божу благодать, не стати негідним вічного життя. Тому не впадай у слабкодухість, якщо не скоро одержуєш те, чого просиш. Бо коли б благий Бог бачив, що ти, скоро отримавши дар, не втратиш його, то був би готовий дару­вати його тобі ще перед тим, ніж проситимеш. А тепер, дбаючи про тебе, Він чинить це (тобто не чинить). Бо ж якщо осудже­ний той, хто одержав талант, за те, що не помножив його, то чи не більше буде осуджений той, що його втратив?

20. Тому, знаючи це, чи рано одержуємо, чи пізно, будьмо вдячні Богові, бо все, що лишень робить Владика, усе чинить Він, творячи наше спасіння: тільки ж ти через слабкодухість не припиняй просити, бо для того оповів Господь притчу про вдо­ву, що своєю невідступністю схилила беззаконного суддю, щоб і нас навчити своєю невідступністю досягати прошеного. Цим висловлюється і віра наша, і любов до Бога: навіть коли не швидко одержуємо, перебуваємо Йому вдячними. Тож будемо пов­сякчас дякувати Йому, щоб стати нам гідними сподобитися вічних Його благ.

21. Насамперед мусимо, вживаючи всіх заходів, утримувати помисел, встановивши над ним тверезе спостереження ума, щоб не дозволяти душі віддаватися непогамованим стремлінням за потягом тіла. Як тілесний зір важить для ока, так око душі для природженого їй ума. Коли душа, приводячи в рух свою умову силу, яку природно вклала в неї Пресвята Тройця, котра сотворила її, бажає необхідного й належного, тоді вона уникає нападів тіла, передбачаючи й погамовуючи його невпорядковані порухи, пильнує в собі належну тишу й серед безмовного від­чуження від усього перебуває у властивому їй спогляданні. І чинить це, підводячи, якщо спромога, уважний погляд до Тройці, гідної поклоніння, і помишляючи про неприступність Божої слави через рясноту її сіяння, про світлість Богоблаженства, про безмежну Його премудрість, про глибокий і непорушний у Ньому мир, про єство Його безпристрасне, якого ніщо не може порушити. Коли душа, зберігаючи мисленну свою силу в тверезості й у властивих їй діланнях, встановиться в описаних усіма спогляданнях, тоді вона й натуру свою, і стремління сильно спрямовуватиме на те, що є правим і праведним, прекрасним і миротворним. Щойно припинить вона спрямовувати ум свій вгору й заглиблюватися в належне споглядання, одразу тілесні пристрасті, як собаки, що відштовхнули наглядача, притьмом повстають із силою й нападають на душу, і кожна пристрасть силкується розтерзати її. Коли ж душа вчинить свою споглядальну й розумну силу завжди пильною, то двояко присипляє тілесні пристрасті: тобто й тим, що буває зайнята спогляданням кращого і сродного, і тим, що, пильнуючи спокій тіла, чинить його доброчесним й утихомирює його пристрасті. Якщо ж, по­любивши лінь, душа полишає споглядальну силу бездіяльною, то тілесні пристрасті легко заманюють її до своїх прагнень і дій.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Схожі:

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті

Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
К 56 Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблій­ного походження в українській мові. К.: Либідь, 2001. 312 с
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Скорочений переказ англійського видання книжки: "city of god. Popular abridgement of the Divine history and life of the Virgin Mother...
Книга розміщена на сайті iconКнига розміщена на сайті
Народилась в селянській родині поблизу м. Форестер, штат Мічіган. Бі­льшу частину свого життя прожила на заході Сполучених Штатів....
Книга розміщена на сайті iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга розміщена на сайті icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга розміщена на сайті iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга розміщена на сайті iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга розміщена на сайті iconКнига року колегіумних класів 2011-2012 новоград-волинський 2012 I. Книга братства
Валентина Зайцева); 11 клас (історичний) – 29
Книга розміщена на сайті iconВіра Казидуб
Битва з амазонкою — сьома книга члена Національної спілки письменників України Віри Казидуб. Її перша книга —


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка