Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків



Сторінка2/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5
п. Володомир Семчишин, професійний диригент, доцент Тернопільського Національного педагогічного університету. Це очевидно якісно змінило атмосферу Літургії, до хору також приєдналися нові молоді талановиті люди. Хор назвали «Глорія».

Натомість дитячий хор, що супроводжував співом Службу Божу на 12.00 г. започаткувала одна з сестер служебниць, після неї його провадила п. Емілія Небесна.

За цей рік охрещено 103 дітей та 46 пар прийняло Таїнство Шлюбу17.

1999
Цього року відразу коли це було можливе після холодної зими, продовжилося зведення стін на будові церкви.

На жаль і в той рік у час Великого Посту не обійшовся без випробовувань, до Польщі повернувся о. Калікст Мрика. О. Іван котрий переважно займався справами монастиря та будовою церкви був змушений тепер також зайнятися душпастирською працею. По скільки о. Калікст виїхав в переддень Хрестопоклонної Неділі то друга частина Великого Посту випало бути йому самому в церкві. Тоді він майже не виходив з церкви, бо сповіді починалися від ранку і закінчувалися десь після півночі, сповідників було з кожним роком щораз більше а в той рік здавалося їм не буде краю. Парафіяни до сьогодні пам’ятають той період і від того часу о. Іван здобув серед вірників велику повагу за ревність та стійкість у своєму служінні.

До заслуг о. Івана належить також дуже влучний душпастирський хід, він не брав пожертв від вірних після треб а казав скласти пожертву у церкві, таким чином боровся з ототожненням священика з грошами. Цей приклад стався добрим звичаєм серед францисканців.

Дякувати Богові вже в кінці травня до тернопільського монастиря прибув о. Косма Холлєк, то була достойна заміна для о. Калікста. О. Косма раніше майже сім років прослужив на Білорусії, тому добре знав російську мову й мав вже досвіт служіння на пострадянському просторі. На початку його служіння через те, що часто вживав російських слів вірники відносилися до нього з певною настороженістю18. Та дуже швидко о. Косма своєю харизмою підкорив серця парафіян19. Маючи мистецькі здібності на свята завжди прикрашував церкву декораціями котрі сам придумував і втілював у життя.

Сформувалася також за ініціативою о. Косми парафіяльна молодь, котра об’єдналася у спільноту «Молодь св. Петра». Лідером спільноти став Андрій Андріїшин а о. Косма їх духівником.

За цей рік було охрещено 91 дітей та 39 пар прийняли Таїнство Подружжя20.
2000
Цей рік був проголошений Святійшим Отцем Іваном Павлом ІІ Ювілейним Роком, відповідно брати прагнули підкреслити особливість цього року. О. Косма разом з молоддю зайнявся будовою різдвяного вертепу, цього року він був особливий, займав цілу церкву, закриваючи іконостас а замість тетрапода були ясла з фігурою Дитятка Ісуса. Вертеп того року був правдивою подією на рівні цілого міста, статі в газетах, місцеві телебачення спричинили правдивий ажіотаж. Того року вперше на францисканський вертеп завітали багато відвідувачів, зрештою відвідав францисканців і сам єпископ Михаїл з неофіційним візитом.

Також вперше були запроваджено звичай коли групи вірних мали адорацію при вертепі: батьки, хворі, духовні, молодь, діти. Це також був досвіт вже конкретно францисканський з Польщі.

Після Різдвяних Свят група молоді разом з о. Космою виїхали до Польщі, відвідати санкутуарії, та монастирі, перебували у францисканців та у сестер служебниць в Катовіцах.

Реколекції для парафіян того року виголосив о. Роман Бегей, його пізніше виголосити проповідь під час храмового празника.

Під час страсної П’ятниці о. Косма придумав для хлопців з Вівтарної Дружини одяги схожі на римських воїнів, вони з задоволенням перевдягалися й парадували в них, це був перший рік коли такий звичай був запроваджений на нашій парафії.

В тому році о. Косма розпочав також вперше виголошувати конференції в школах. У всіх школах котрі були на території парафії, тобто в 26, 27, 28 та 29 розповідав про життя св. Франциска.

20 липня в Зарваниці було організовано виставку про св. Франциска та з історії Чину Братів Менших. В тому році о. провінціал Йосиф Чура посприяв виданню в Польщі по-українськи серії образків з св. Франциском, на котрих була також адреса францисканців в Тернополі.

Також о. Косма приготував тематичні катехези з францисканської духовності, для парафіяльної молоді, треба сказати, що о. Косма стався правдивим лідером молоді, на зустрічі приходило щораз більше молодих людей. О. Косма мав плани заснування при монастирі спільноти ІІІ Чину св. Франциска тому також створив групу котра в майбутньому мала бути початком ІІІ Чину.

Він також зайнявся після сестер приготування дітей до Урочистого Причастя та І Сповіді.

17 жовтня група вірних під керівництвом о. Косми розпочали свій час приготування до вступу до ІІІ Чину, ще було щось цілковито нове й багатьох це зацікавило.

О. Іван натомість поглинутий будовою знаходив також час до творчого оздоблення монастиря, за цей рік збудував невеличку гроту з фігуркою Матері Божої з північно-східньої сторони монастиря та постаменту з фігуркою св. Франциска з північно-західної сторони монастиря. Пізніше фігурку Франциска замінено на фігурку св. Антонія й збудовано арки котрі створювали атмосферу старовони. Ці місця сталися оздобою монастиря та місцями зібрань вірних особливо молоді.

За цей рік незважаючи на постійні пошуки фінансування о. Іван вивів стіни церкви майже на рівень даху, що було досить швидким темпом для такого об’єму роботи. В цей період під керівництвом п. Богдана Яремчука працювало багато робітників, на «кладці» відзначилися брати Рожуки Роман та Павло, брати Адамишині Володимир та Андрій, маляр-штукатур Іван Худчак, Петро Новіцький. П. Василь Міськевич всю цеглу на будову перевозив стареньким «зілом», виконував різні роботи від самого початку будови.

14 грудня того року упокоївся у Бозі Верховний Архиєпископ і кардинал голова Української греко-католицької Церкви Мирослав-Іван Любачівський, він керував Церквою в непростий час становлення державності й стояв при початках багатьох ініціатив котрі вже за його наступників стануться головними напрямками розвитку Церкви, це перед усім розвиток української Церкви у межах цілої держави. За упокій митрополита молилися і в нашій парафії.

Охрещено за той рік 82 дітей та 30 пар прийняли Таїнство Подружжя21.

2001
Вже у січні цього року Українську Церкву очолив Любомир Гузар.

Також у січні і в нашій парафії відбулося важливе призначення, 26.01 було урочисто вручено призначення на пароха парафії св. ап. Петра о. Івану П’єхоті. То був вияв довіри з боку церковної влади і закріплення поваги парафіян котрі бачили ревність молодого священика, навіть тоді коли залишався сам на такій чисельній парафії.

16 березня Генеральний Настоятель Чину Братів Менших Джакомо Біні прийняв рішення про те, що монастир францисканців греко-католиків в Тернополі, котрі до тепер підпорядковувалися безпосередньо Римській Курії францисканців, буде підпорядковане провінції Успіння Пресвятої Богородиці в Польщі. Це було практичне розв’язання справи, тому, що брати котрі перебували в цьому монастирі належали до провінції Успення і ця провінція вважала себе відповідальною за майбутнє монастиря в Тернополі.

Натомість життя парафії щораз більше розквітало, збільшувалося кількість парафіян, особливо під час різдвяних свят та після Хресних Доріг під час Великого Посту. Під час Хресних Доріг брати голосять проповіді й це більше притягує вірних. Збільшується також молодіжна спільнота під керівництвом о. Косми тому сприяють також виїзди з молоддю, особливо майже двотижневі до Карпат.

Потрібно також згадати про служіння о. Миколи-Теодісія Шевчука, належав раніше до Львівської Архиєпархії, вирішив вступити до францисканців й приєднався до братів в Тернополі. Багато світських священиків приходили до монастиря францисканців та майже ніхто не залишався. О. Миколу парафіяни полюбили за його простоту й щирість, однак й він на жаль не залишився з братами.

В тому році семінаристи греко-католики з францисканської семінарії в Катовіцах-Паневніках, головному монастирі провінції Успення, сталися ініціаторами видання книжечки з францисканської духовності. «Святий Франциск та його Чин» вийшов за підтримки провінціала Йосифа Чури в видавництві «Свічадо» накладом 5.000 екземплярів.

Подією котра сколихнула всю Україну того року був приїзд на українську землю Святішого Отця Івана Павла ІІ. На зустріч з Святим Отцем парафіяни вирушили на чолі з о. Космою. 26.06 прибули до Львова на площу перед новозбудованою церквою у Львові, що на Сихівському масиві. Радість, захоплення й неймовірні пережиття, від атмосфери зустрічі залишилися на все життя, у всіх що брали в ній участь. Дивлячись з перспективи часу на цю подію, можемо зауважити в візиті Івана Павла ІІ початок всіх змін котрі сталися пізніше.

Цього року брати також вирішили в особливий спосіб святкувати пам’ять св. Франциска. О. Косма з молоддю приготував вперше сценку з життя св. Франциска, і вперше сценку представлено поза парфією, в катедрі, в церкві св. Володимира та Ольги та в сиротинці в Петриках.

Однак найбільшим вшануванням Франциска було заснування спільноти ІІІ Чину св. Франциска. 17 жовтня, в день коли в Українській греко-католицькій Церкві святкується пам’ять Преподобного, 19 братів та сестер котрі захоплені Франциском, його подвигом, розпочали своєрідний «новіціат», тобто «початкуючих» в францисканській духовності. Вперше серед братів пролунали незвичні привітання – «Мир та Добро – завжди і всюди» котрі від тоді будуть своєрідним вирізненням для цієї спільноти.

Запам’яталося парафіянам також свято Миколая, молодь приготовила інсценізацію для найменших вірних та батьки раділи не менше за дітей.



Того року охрещено 98 дітей та 26 пар прийняли Таїнство Шлюбу.22

2002
Цей рік стався переломним в будові церкви, у січні о. Іван вирішив звернутися про фінансову підтримку до німецько-австрійської францисканської організації «Францисканці для Східньої та Центральної Європи». На весні вже остаточно завершено будову стін, і розпочато приготування під зведення куполу. Загалом на побудову стін пішло близько мільйона цегли. Однак це була навіть не половина всієї роботи котру потрібно було ще виконати, та прихильність францисканської організації з Австрії давала великі шанси на швидке та успішне завершення робіт.

В лютому о. Косьма виголосив проповіді для дітей в сиротинці в с. Петриках, ними опікувалися сестри Служебниці. Згодом приїзди до сиротинця братів стався вже добрим звичаєм.

Того року великопостні реколекції провадив о. Володимир Свідерський, котрий перейшов до греко-католицького монастиря в Тернополі з кустодії Св. Архистратига Михаїла, латинського обряду. Однак о. Володимир швидко віднайшовся й здобув собі прихильність своїми щирими проповідями.

На Вербну Неділю не тільки каплиця але й церковне подвір’я, навіть вулиця була заповнена людьми. Це сталося знаковим – на Вербну Неділю завжди було більше вірних ніж на Великдень, можливо це пов’язане з тим, що багато вірників мають рідних по селах і на Великдень виїжджають з Тернополя.

Молоді було вже так багато, що о. Косьма вирішив створити окрім вже існуючої спільноти «Молодь св. Петра», нову спільноту: «Молодь св. Франциска». Й надалі виїзди з молоддю чи то на прощі, зустрічі з молоддю, чи просто відпочивати в Карпати були одним з дієвих способів скріплювати єдність молодих людей. Також за цей рік майже в усіх сусідніх парафіях були виголошені проповіді для ознайомлення греко-католиків з францисканцями. Францисканці сталися першими й до сьогодні єдиним прикладом коли брати з Польщі, виховані в латинському обряді сталися близькими для українців греко-католиків. Це своєрідне явище можемо також пояснити харизмою францисканського Чину - даром примирення. Незважаючи на всі антагонізми між українцями й поляками брати менші сталися одними з тих хто показували власним прикладом, що взаємна повага й любов можливі.

В тому році в липні після храмового празнику молодь і багато парафіян вирушили на прощу до Зарваниці. Завдяки о. Василю Семенюку Зарваниця сталася духовним центром для всіх українців. Легенда того місця є дуже символічною, чернець котрий втікав з Києва зруйнованого монголо-татарами стомлений заснув у пущі й бачив уві сні образ Матері Божої, й з цього місця після майже 800 років розпочалося відродження, Зарваниця сталася дійсно місцем віднайдення власної тотожності українців.

В кінці літа розпочату будови величної дзвіниці й арками котрі були гарною оздобою для церкви й підкреслювали оригінальність всього комплексу.

А на початку жовтня з Польщі були привезена бляха на покриття церкви, саме перевезення було безкоштовним, завдяки благодійній організації «Св. Антонія» з польського міста Устроня, котру очолював п. Тадеуш Бровіньскі.

Під час святкування переставлення св. Франциска, до спільноти ІІІ Чину вступили нові сестри. Отці святкували пам'ять св. Франциска разом з братами та сестрами з ІІІ Чину.

Також у жовтні о. Іван розпочав будову муру-огорожі навколо монастиря. Натомість увінчанням праці при церкві на той рік сталося висадження каркасу куполу на верх церкви.



За рік було охрещено 93 дітей й одружилися 38 пар23.

2003
Цей рік розпочався Службою Божою о півночі, в Тернополі цей звичай швидко поширився, щоб вірні закінчували старий рік й розпочинали новий рік в храмі під час Божественної Літургії. В радянській ментальності Новий рік був чи не найважливішим святом й неможливо було від початку відношення до цієї події змінити, тому необхідно було наповнити його християнським змістом. Та після урочистої Служби Божої всі ще довго розмовляли й не розходилися, брати й сестри з ІІІ чину вирішили після Божественної Літургії, частувати всіх присутніх чаєм та печивом а дехто за звичаєм приносив і «шампанське». Відтоді це сталося добрим звичаєм нашої парафії.

Також й на Різдвяні Свята з’явився новий звичай, 12.01 вперше відбувся міні фестиваль вертепів в якому взяло участь 12 груп вертепів. Ну й очевидно, що першими переможцями став вертеп парафії св. ап. Петра. Ініціатором проведення такого дійства був о. Косма. Проведення такого міні фестивалю станеться вже традицією на нашій парафії.

Під час Великого Посту сталася подія котра була кульмінацією життя парафії під час 2003 р. З 24 по 30 березня на парафії відбулася Свята Місія – взагалі є це немовби поширені реколекції, інакше кажучи - поглиблене звернення до християнської віри, багато проповідей, покаянні молебні, побудовані так щоб всі парафіяни могли брати в них участь. Місії були присвячені 10-літтю заснування парафії. Провадив їх о. Роман Бегей з Луцька. Найбільш пам’ятною подією для всі була Хресна Дорога вулицями парафії. Увечері 28 березня, це була п’ятниця о 20.00 год. з каплиці вирушила процесія, на кожній стації змінювалися ті, що несли хрест, вкінці хрест несли брати. В процесії взяло участь кілька тисяч вірних, закінчилася Хресна Дорога о 1 год. над ранком. Атмосфера була захоплююча, від тоді Хресна Дорога кожного року буде перетворюватися на демонстрацію віри вулицями парафії. На Хресній Дорозі був також присутній і провінціал о. Йосиф Чура котрий разом з о. Димітром Жегліним мали візитацію в тернопільському монастирі. Святкування 10-ліття заснування парафії завершилося архієрейською Літургією котру очолив владика Михаїл, в неділю о 12.00 год. На згадку про Парафіяльні Місії біля церкви поставлено місійний хрест з вибитими роками проведення місій.

Під час візитації о. Йосиф Чура погодився щоби брати обійняли служіння на парафії Успіння Пресвятої Богородиці в с. Шевченківські Гаї, що межують з Тернополем. Вірні цієї парафії звернулися до о. Івана й після згоди владики й провінціала брати почали відправляти в цій парафії.

З 1 червня при францисканському монастиреві почала діяти «Школа св. Антонія», її було засновано за ініціативою о. Івана й якою він опікувався. Мала вона на меті потурбуватися про дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей. Відразу було набрано майже 60 дітей, з котрими постійно займалися молоді парафіянки – Аня Янкович, Леся Штокало, Оля Чубата. З часом відповідальною за школу стала Аня Янкович.

Цього року брати вперше святкували два парафіяльні празники – 12 липня – верховних апостолів та 28 серпня Успіння Пресвятої Богородиці в Гаях Шевченківських.

Будова церкви вже набрала певної повноти, влітку на церкві установлено кілька метровий хрест котрий увінчував всю будову, після цього розпочато покрівельні роботи. Властиво в оригінальній формі даху, куполу й містилася вся неповторність цілої будови, немов потужний корабель котрий виринув несподівано на землю так обриси церкви були для мешканців «Аляски». Восени поставлено чотири менші хрести, покрито бляхою купол церкви та розпочато штукатурити церкву.

Покрівля є складною металоконструкцією й всю найважчу роботу виконав п. Дмитро Журавель, це була його лебедина пісня. Він хоча й був висококваліфікованим робітником котрий майже 30 років пропрацював «зварювальником» довго радився з іншими досвітчаними робітниками, однак ніхто не брався за так масштабну роботу. Кількість електро-дротів окреслює як «екватор», тобто кількість йшла на сотні тисяч, взагалі почав працю з 25 жовтня 2000 р. й закінчив у 2004 р. Його помічниками були п. Мирон Заварницький, Ярослав Щур, та інші. Після того як було зроблено каркас над притвором, західна сторона, виявилося, що вона менша на 1 м. однак за планом все було правильно, під час розбивання місця під церкву, помилилися й церква на 1 м. видовжилася на захід. Та п. Дмитро все виправив, завдяки його досвіду також було поставлено й хрест на куполі церкви, взагалі завдяки його майстерності, як стверджував о. Іван, було заощаджено майже 80 тис. гр. Вже під кінець робіт п. Дмитро зауважив у собі симптоми важкої хвороби. На прикладі п. Дмитра можемо подивляти як дивні шляхи Господні й як приготовляє й кличе своїх слуг до Свого служіння24.

21.09 на свято Різдва Пресвятої Богородиці, тобто на монастирське свято, каплиця монастиря францисканців в Тернополі називалася Різдва Пресвятої Богородиці, прийняв ієрейські свячення Арсеній Валіхновський. Це була перша така подія, після десятилітньої праці серед греко-католиків, це був перший брат котрий прийняв свячення. На жаль набагато більше братів відійшли під час формації, можливе це й було головною причиною того, що о. провінціал о. Йосиф Чура, на прохання о. Івана, прийняв рішення про перенесення формації, тобто всіх ділянок приготування до чернечого і священичого служіння: постуляту, новіціату та семінарії вже на Україну. Найбільш прихильними виявилися Греко-Католицька Духовна Семінарія в Ужгороді куди у вересні 2003 р. вирушили 4 братів семінаристів з о. Космою, котрого призначено їх магістром-вихователем.

Після від’їзду о. Косми душпастерством на парафії займалися о. Арсенії та о. Володимир. Проповіді для молоді, катехези в школах, училищі, вперше того року брати відвідали з катехезою поблизький Технічний Коледж, виступи на повсталому християнському радіо «Світанок», різні ініціативи поширювали прихильність до братів в навколишніх парафіях та в цілому місті. Особливо запам’яталася молоді вистави: «Майська ніч» за Гоголем та «Життя св. Франциска» котра переповідала важливі моменти з життя святого. Молодіжні спільноти трохи змінили свій стиль і почали по іншому називатися, «Квіти св. Франциска», давніше «Молодь св. Франциска» була юнацькою групою (до 18 років) й їх зустрічі були досить різноманітні, натомість «Скеля», бувша «Молодь св. Петра», об’єднувала старшу молодь і їх зустрічі мали більш інтелектуальний характер.



Було охрещено за цей рік 115 дітей та уділено Таїнства Подружжя 42 парам25.

* *


Греко-католицька парафія в селі Гаях Шевченківських стала другою парафією на котрій розпочали служіння францисканці. Греко-католицьку громаду засновано в Гаях ще на початку 90-років, 31 березня 1991 р. на Вербну неділю було посвячено хрест на місці де планувалося побудувати церкву.11 липня голова Української Греко-Католицької Церкви Мирослав Любачівський затвердив статут громади а 24 липня її було зареєстровано.

Ініціаторами організації парафії були п. Зеновій Сердюк, сім’я Григорія та Орисі Богунів, та п. Степан Голянюк. На початку відправляли в вантажному вагоні котрий пристосували так, що він був схожий на невелику каплицю. Службу Божу відправляли священики з «катедри» першої греко-католицької церкви Тернополя. Служили отці Микола Шеварин, Роман Кузьменко, Антон Малик, згодом очолив душпастерство на парафії Успіння Пресвятої Богородиці о. Іван Ференц, а з грудня 1997 р. о. Степан Левчик.

Саме село повстало з невеликого хутора, на початку минулого століття в селі було десять сімей. Перед війною це невелике сило належало до Тернополя. Вже за радянських часів його прикріпили до села Шляхтинці - Гніздичка, звідки й початкова назва – Гаї Шляхтинецькі. Згодом, вже за часів незалежності село перейменували на Гаї Шевченківські.

Назва каплиці - Успіння Пресвятої Богородиці, пов’язана з тим, що до війни, це невеличке село належало до парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Тернополі, однієї з перших парафії на якій служили отці редемптористи, що прибули служити до України, й тому коли треба було назвати свою каплицю ніхто не вагався.

За ці перші роки свого існування громада пережила і поділ, частина вірних відійшло й утворили православну громаду, збудували каплицю й розпочали виливання фундаментів під будову церкви. Однак далі справа будови зупинилася, непростими були й відносини з парохом. Один парафіянин п. Роман Косюк, запропонував запросити на служіння до громади францисканців, йому були знайомі масштаби будови францисканської церкви в Тернополі.

Після згоди тернопільського владики Михаїла та о. провінціала Йосифа 22 червня 2003 р. о. Іван П’єхота урочисто перейняв обов’язки пароха греко-католицької громади с. Шевченківські Гаї. Перша Божественна Літургія була відправлена на Свято Пресвятої Євхаристії, відбулося урочиста процесія вулицями села, що запам’яталася всім парафіянам. Від самого початку о. Іван задумав збудувати окрім церкви й монастир для братів в Гаях Шевченківських.

Відколи на парафії почали служити францисканці, першим охрещено Бичковського Миколу а першими взяли шлюб Воланюк Роман та Косюк Леся.

Першу душпастирську групу при парафії заснувала п. Галина Слободян, вона зібрала дітей для катехези й утворила з них спільноту котру назвала «Святі Ангели», їх перша зустріч відбулася 16 листопада 2002 р. Ця дитяча спільнота сталася радістю й прикрасою всієї громади, діти брали участь у святкуванні багатьох свят.

При парафії на момент приходу францисканців існував вже церковний хор26, окрім того за ініціативою у вересні 2003 р. Інни Дозорцевої повстав також дитячий хор, діти вправлялися у церковному співі й любові до Божественної Літургії.

За той рік на парафії Успіння Пресвятої Богородиці була 2 Хрещення та 2 Шлюби27.

2004
У січні на запрошення о. Провінціала Йосифа Чури до Польщі виїхала спільнота братів та сестер ІІІ Чину. 12-17 січня брати відвідували монастирі та санктуарії Польщі, мали зустрічі з польськими терціаріями. Це була перша така подорож.

Великий Піст на парафії в тому році був відзначений «Пасією», сценічними представленням Хресної Дороги. Потрібно згадати, що після всесвітньо відомого фільму Мела Гібсона, зацікавлення останніми годинами Ісуса було дуже велике, окрім того в Польщі існує вже понад трьохсотлітній звичай інсценізації Хресної Дороги при монастирі Кальварії Зебрижидовської. Тому для братів з Польщі це було чимось звичним а от для парафіян це була справжня подія. Всі учасники представлення з таким переконанням передавали почуття, що вони виступали кілька разів в різних парафіях, керував цією молоддю о. Іван.

Парафіяльні реколекції того року, з 23 по 25 березня, виголосив францисканець з кустодії Архангела Михаїла,



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconУроку з теми «Греко-перські війни» «Причини греко-перських війн»
Перекриття персами Босфору та Дарданелл через припинення контактів Греції з містами-колоніями на Чорному морі
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconІсторія району 193
Довбей, В. Святкувала Новоселиця [Текст]: [село Перечинського р-ну святкувало 320-ту річницю з дня першої письмової згадки про нього,...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconМіж опором та пристосуванням: греко-католицьке релігійне підпілля в системі радянського тоталітаризму
Церкви у рамках проєкту «Жива історія». З методологічної точки зори ця стаття покликана реконструювати ментальні структури греко-католицького...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconБ 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета
Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. 152 с
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКостьол Святого Олександра. Історична довідка
Латинської церкви, була названа “пропагандою”ii, але так чи інакше, результатом цих подій стала можливість для київських католиків...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconПрограма навчальної дисципліни
Суспільна опіка греко-католицької церкви над українською еміграцією з галичини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка