Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків



Сторінка3/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5
о. Вікторин Криса.

Під час посту о. Іван впровадив також іншу традицію, у всі неділі Великого Посту о 16.00 відправлявся Акафіст до Страстей Христових, також виголошувалася покаянна проповідь.

Цього року також було прийнято два будинки в с. Нижній Бистрий Закарпатської області. З пропозицією передання до братів звернувся о. Іван Ісаєвич, священик греко-католицької Мукачівської єпархії. Раніше ці будинки були реколикційними будинками єпархії. О. Іван прийняв їх за згодою о. Провінціала й вже влітку там відпочивали діти з парафії св. ап. Петра.

Влітку до тернопільського монастиря приєднався о. Лонгін Колочек, що належав до старовинної провінції Непорочного Зачаття в Польщі й служив в монастирях кустодії Арх. Михаїла.

В натомість житті провінції Успення в Польщі сталася доленосна подія, під час капітули у червні відбувся вибір нового провінціала, провінціалом став о. др. Ездра Бєсок.

19.08 на свято Преображення, перші новики прийняли облечення й трохи згодом вирушили разом з о. Лонгіном Колочком, котрого призначено магістром новиків, до Нижнього Бистрого, де мала бути новіціацька спільнота. Там також прибули бр. Божидар Цвіренко та о. Калікст Мрика. За умовою з тамтешнім єпископ Міланом, брати мали відремонтувати церкву в Нижньому Бистрому, ця церква була певним символом, бо в ній розпочинав своє служіння священомученик Теодор Ромжа.

Осінь того року була тривожною, до всіх щоденних турбот додалися політичні, виборчі перегони перетворилися на протести, особливо знаковими були події жовтня-листопада на Майдані Незалежності. Різкий поділ українців при сприянні зовсім не патріотичної влади створювали пригнітаючи напругу. Дякувати Богові всі тодішні лідери зуміли домовитися й уникнули трагічних наслідків котрих початки вже можна було зауважити. Наші парафіяни були й на Майдані але ще більше перебували на молитві в каплиці, кожного вечора відбувалися молитовні чування за мир в Україні. В кінці року президентом України став Віктор Ющенко.

Того року було 114 Хрещень та 32 Шлюби28.
* *

Того року діти з парафії Успення в Гаях Шевченківських вперше приїхали привітати братів з Різдвом Христовим. В самий Святий Вечір діти наповнили монастир веселим співом, колядами й віншуваннями, відтоді це вже сталося гарною традицією, що діти приходять колядувати до монастиря в самий Святий Вечір.

Під час Великого Посту 28 березня, з тернопільської парафії францисканців приїхала молодь з інсценізацією останніх годин Ісуса Христа. «Пасія» всім вірним сподобалася й всі були зворушені наочністю відображення Страстей Христових.

Того року після катехези котра тривала з жовтня 2003 р., 9 травня, до І Сповіді та Урочистого Святого Причастя приступила група дітей: Сергій Боднар, Наталя Блажко, Христина Будна, Юля Чорна, Олег Хрущ.

22 серпня п. Галина Слов’ян започаткувала при парафії Марійську Дружину29.

Влітку розпочато роботи на будові церкви, виявилося, що фундамент є слабким і потрібно його зміцнювати, майже все літо тривали над його укріпленням і відразу ж розпочато зводити стіни церкви. Роботи на будові тривали з 22 вересня й аж по 20 грудня30.



За цей рік на парафії Успіння було охрещено 5 дітей31.

2005

Різдвяні свята парафіяни разом братами святкували вже у повсталій традиції, різдвяний вертеп, молебні до Дитятка Ісуса, міні-фестиваль вертепів, у неділі чування перед Вертепом. Того року вперше було видано пам’ятні листівки з францисканським вертепом з церкви св. Петра. Брати та сестри ІІІ Чину відвідували хворих та потребуючих, особливо в обласній психоневрологічній лікарні.

На Стрітення, дияконські свячення прийняв францисканець Іван Косарєв, уділив йому свячень ново висвячений владика Василь Семенюк, котрий був від початку та організації Тернопільської єпархії, з 1993 р. був протосинкелом єпархії, й без перебільшення одиним з організаторів єпархії.

2 квітня о 22.37 за київським часом упокоївся у Бозі великий святитель, Іван Павло ІІ, ми тільки згодом зможемо дослідити його діяльність та прихильність до нашого народу. Захоплені величчю цієї постаті, першим папою слов’янином, поляком, серед нашого народу розповсюдилося переконання, що його мати була українкою. Постаті такого масштабу насправді не належать якомусь народові, хоча й мають своє походження, це постаті на яких виявляється велич Божа і дійсно є знаком вселенськості Церкви, бо дбає про всі народи і є головою Нового Люду – Христової Церкви. Дуже швидко папою було обрано кардинала Йосифа Ратцінгера, котрий прийняв ім’я – Бенедикта ХVІ.

У Великому Пості реколекції виголоси о. Лонгін Колочек, магістер новиків з Нижнього Бистрого. Провідною темою його проповідей була найбільша проблема в незалежній Україні – аборти. Від часів проголошення незалежності було зроблено близько 40 мільйонів абортів, - це дорога до небуття. Через покаянні проповіді започаткував також запозичений з досвіту Польщі, Духовну Адопцію, молитву за тих зачатих дітей котрим загрожує небезпека смерті. Багато жінок добровільно взяли на себе такий обов’язок.

8 травня відбулася важлива подія в житті тернопільського монастиря, ієрейські свячення прийняли Юстиніан Городечний та Іван Косарєв, свячення прийняли з рук владики Михаїла Сабриги. Обоє висвячених францисканців були родом з Львівщини.

12.07 на празник верховних апостолів на парафії св. ап. Петра відбулася без перебільшення історична подія. Важко перецінити чим є для християнської громади храм в якому збираються на спільну молитву. Всі важливі моменти життя пов’язані з церквою, новонародженого приносять до Хрещення, коли підростає молоді хлопець і дівчина йдуть до церкви щоби пошлюбитися перед Богом й вертаються вже чоловіком і жінкою, а коли Господь покличе до вічності й тоді остання дорога веде через церкву, як місце, що заповідає вічність. З великою ревністю парафіяни очікували на посвячення нового храму, багато парафіян після роботи приходили щоби допомогти у завершені робіт. Й ось настав хвилюючий момент, очевидно навіть новий просторий храм не міг вмістити всіх хто прийшов розділити радість освячення, всі навколишні греко-католицькі громади прийшли на свято й парафіяни з усіма рідними й запрошеними гостями оточили церковне подвір’я. Кілька тисяч вірних майже півсотні священиків на чолі з владикою Михаїлом котрий здається найбільше радів, були одним цілим у славлені й захопленні Богом. Незважаючи, на те, що святкова Літургія з усіма посвятами тривала майже 5 годин, то ще довго вірні подивляли величну церкву, незвичну зовні й білосніжну немов невинна душа в середині. Потім святкували сім’ями, і співи з вікон навколишніх будинків лунали до пізнього вечора.

Церква є також пам’ятником віри всіх парафіян й очевидно всіх тих, що присвятили свої сили й таланти для збудуванням храму. Першість у вшануванні належиться всім робітникам на чолі з о. Іваном Канти, натомість особлива вдячність для наших братів – францисканців з Австрії, о. Ульріху Цанканелла та бр. Патрику Замишевському, завдяки їм, їхній благодійній організації «Францисканці для Східної та Центральної Європи», а особливо всім доброчинцям котрі жертвували чималі кошти й було збудовано досить швидко, такий величний храм. Деякі з них пожертвували по кількатесять тисяч євро, як наприклад: п. Гудрун Фанінгер та особливо п. Йоган Брайтшоф, котрий пожертвував 70.000 євро на будову нашої церкви32. З США допомагала п. Марія Коваль та о. Павло Гутхріє, францисканець.

Окрім того вже й деякі з парафіян також ставали жертводавцями нової церкви, п. Іванна Масник пожертвували кошти на мистецько зроблену, позолочену дароносицю – «кивот». Й ще багато інших котрі своїми пожертвами й особливо християнським життям створювали властиву Церкву.

Посвячення храму завершило певний період у формуванні парафіяльної громади, десять років був часом коли громада невпинно зростала, від моменту посвячення кількісний ріст поволі почав перетворюватися в якісне наповнення життя парафії.

З висвяченням молодих священиків, життя на парафії ще більше оживилося. О. Іван Косарєв, його називали просто: «меншим», щоб відрізнити від о. Івана Пєхоти, опрацював «Францисканський молитовник», де містилися молитви до святих Франциска, Антонія, Клари. О. Іван вирішив, що кожного понеділка після Служби Божої буде відправлятися молебень до св. Клари. З’явилася нова парафіяльна спільнота «Агапе» під опікою о. Юстиніана. Також Леся Штокало, сестра з ІІІ Чину, заснувала при парафії спільноту «Марійської Дружини», ця спільнота з часом сталася молодіжною. У цій спільноті появилися свої молодіжні лідери – Сергій Михальчак та Андрій Плетений.

Восени впроваджено відправу «Всеночного», тобто поєднання Вечірні та Утрені, що цілковито заповнило суботній вечір. До того Утреню відправляли в неділю о 5.45. з огляду на незручність і мало чисельність вірних на тій відправі вирішено відправляти так зване «Всенічне». В неділю натомість брати й надалі відправляли п’ять Божественних Літургій.

В тому ж році о. Юстиніан на запрошення п. Володимира Калужки, розпочав зустрічі з студентами Технічного Коледжу, це була спроба започаткувати духовну опіку для студентів, від того часу раз на місяць у першу середу місяця почали відправлятися Служби Божі для студентів та викладачів.

На особливу увагу заслуговує сам п. Володимир, непересічна людина, пройшов всі щаблі педагогічної та наукової праці й є одночасно смиренним парафіянином, котрий кожного дня є присутній на Божественній Літургії. Співає в хорі «Глорія», допомагає кожного року з транспортом для дітей «школи св. Антонія» й тільки Господь знає його жертовність для своєї церкви. Такі постаті як п. Володимир є оздобою й даром для громади.

До спільноти в Нижньому Бистрому прибула наступна група братів-новиків.

На парафії св. ап. Петра за 2005 рік було охрещено 125 дітей та 73 пари прийняли Таїнство Шлюбу33.
* *

О. Іван П’єхота розпочав також в тому році будову церкви в Гаях Шевченківських й приготовано територію котру отримано для будови монастиря. Група архітекторів під керівництвом п. Степан Кедика опрацювали план церкви та монастиря у Шевченківських Гаях. До грудня того року було збудовано майже до половини стіни церкви в Гаях.

Цього року 22 грудня при парафії повстали спільнота Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі, її започаткувала за благословенням пароха п. Леся Хрущ34.

Того року реколекції мав о. Лонгін Колочек.



Цього року в Гаях Шевченківських було охрещено 6 дітей та відбувся один Шлюб35.
* * *

В Ужгороді владика Мілан звернувся до братів з пропозицією обійняти служіння на парафії Маріяповчанської Ікона Матері Божої. В нових районах Ужгорода, на території міського парку, котрий властиво був занедбаним неужитком, громада угорців латинського обряду хотіли збудувати там храм однак їх було так мало, що тільки відкрита капличка залишилася на згадку про ту спробу. Тоді греко-католицький владика у порозумінні з латинським єпископом вирішили запросити до такого служіння францисканців. Проект храму передбачав два поверхи, верхній церква для греко-католиків й нижній храм для латинського обряду. Провінціал о. Ездра Бєсок вислухавши братів прийняв пропозицію й 18 червня відбулася посвячення хреста й місця під каплицю. На цій посвяті були присутніми апостольський нунцій Іван Юркович, Мілан Шашік єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії, Антал Майник єпископ Мукачівської римо-католицької єпархії, та брати менші на чолі з о. Іваном Пєхотою.

Тимчасово брати жили в с. Сторожниця, що межувало з Ужгородом й там також одночасно служили в греко-католицькій церкві та латинському костелі.

Раніше це місце обрав о. Домонгош, угорський римо-католицький священик, тому земля належала римо-католицький громаді св. Григорія в Ужгороді. Згодом по-скільки ця громада змогла тільки збудувати невеличку відкриту каплицю, цим місцем зацікавилися греко-католики. О. Василь Хваста та о. Василь Поллак зареєстрували греко-католицьку громаду Маріяповчанської Ікони Матері Божої36.

З осені греко-католицькі вірні служили в каплиці Божого Милосердя а коли вже було холодно й неможливо було відправляти у відкритій каплиці, просили дозволу на зібрання у сусідній школі. Розпочав там відправляти о. Володомир Свідерський, натомість відповідальним за будову й першим настоятелем став о. Конкордій Свєрчинській.


2006
12 лютого при парафії св. Петра за ініціативою п. Анни Водуд та п. Марії Вовк повстала спільнота «Матерів в молитві», п. Марія згодом стала її лідером. Ця організація з’явилася у 1995 році в Англії, й швидко поширилася серед християнських громад. Має на меті передовсім молитву за дітей, молодь, щоби їх зберегти у християнській вірі. При нашій парафії ця спільнота швидко набрала популярності, до неї вступили відразу майже 80 жінок. Ця спільнота сталася групою винятково свідомих парафіян, вони реагували на все, що було потрібно для життя парафії, дійсно материнським оком дивилися на все, що відбувається і в чому є потреба. Брали участь у всіх молитвах та чуваннях, жертвували фелони й пожертвували майже всі дальматики для Вівтарної Дружини, накриття на лавки, все було їх ініціативою.

Цей рік був початком нового етапу у розвитку францисканців греко-католиків в Україні. За ініціативою провінціала о. Ездри Бєсока, Генеральний Настоятель Чину Братів Менших о. Хосе Карбайо, створив 25 березня, з 3 монастирів: Тернополя, Нижнього Бистрого та Ужгорода Фундацію Всіх Святих Францисканського Чину. Нараховувала 13 братів з вічними обітами та 5 семінаристів, 2 новиків та 4 постулянтів. Утворено Раду Фундації з чотирьох братів, очолив Фундацію о. Іван Пєхота, тепер під час кожної Божественної Літургії його ім’я згадували як «протоігумен».

Життя натомість парафії св. ап. Петра щораз більш розквітало. Після освячення нової святині, кількість шлюбів зросла в кілька разів, приготуванням до шлюбу та всіма справами парафіяльної канцелярії зайнявся о. Іван Косарєв. Його відданість своїм обов’язкам й прихильність до молодих людей запам’ятали всі пари котрі брали шлюб в нашій церкві на протязі кількох років.

О. Юстиніан провадив всі інші парафіяльні групи й спільноти, особливою турботою оточив спільноту ІІІ Чину, котрою опікувався від самого початку свого служіння на парафії.

ІІІ Чин щораз поширював свою діяльність, допомоги потребуючим, зустрічі, брати й сестри знаходили жертводавців завдяки яким допомагали тим, що потребували. Жертводавцями були підприємці, місцеві фірми та організації.

Молодіжні спільноти «Квіти св. Франциска» та «Скеля» об’єдналися й залишили собі назву «Скеля», котра підкреслювала відношення до парафії св. ап. Петра.

Вперше того празник святкували в новому храмі, кількість парафіян подвоїлася й під час урочистої Літургії оточувала вже нову церкву тісним кільцем.

17-18 серпня в Тернопільському монастирі відбулася перша капітула -зібрання, братів Фундації. На ній було обговорено актуальні справи й проблеми з якими зустрічаються брати у своєму житті. 19 серпня як і минулого року відбулося відновлення обітів всіх братів на тимчасових обітах.

29 червня несподівано відійшов по вічну нагороду до Господа перший владика Тернопільської єпархії Михаїл Сабрига. Вшанування покійного владики тривали на протязі трьох днів й поховано його було в Зарваниці у крипті собору. Наступні покоління достойно вшанують його святе життя та ревне служіння Богові. Правлячим Архиєреєм став владика Василій Семенюк.

Восени пам’ятаючи про початок францисканських ювілеїв, подій пов’язаних з життя св. Франциска, о. Іван П’єхота щоби вшанувати покликання Франциска, коли Господь покликав його з хреста Сан-Дам’яно, сталося це якраз 1206 р. в Асіззі, замовив написання копії ікони Хреста з церкви св. Дам’яна в натуральну величину у п. Ольги Файко. Разом з о. Лонгіном вирушили до Риму де о. «генерал» Хосе Карбайо посвятив ікону. Пізніше разом з іконою о. Лонгін а пізніше і о. Юстиніана провадили місії в різних парафіях.

Також восени до Тернопільського монастиря прибув о. Борис Олєйнік з польської провінції св. Ядвіги. Займався з молоддю, часто організовуючи їм поїздки до Польщі.

З восени на запрошення о. Юстиніана в нашій церкві почала працювати регент п. Ольги Коневич. Дуже швидко завдяки своїм здібностям організувала хор «Осанна» . Відтоді спів під час Служби Божої на 18.00 г. в неділі та свята, стався свого роду артистичним виступом, й швидко цей хор набрав своїх постійних прихильників. Також хор «Осанна» мав різні виступи на виїздах, особливо запам’ятався для хористів виступ в Польщі.

29 листопада урочисто відсвяткували пам'ять всіх святих францисканського Чину, котрий стався празником францисканців східнього обряду.

Натомість у липні рішенням о. провінціала Ездри, новіціат був перенесений з Нижнього Бистрого до Тернополя.

Два роки перебування братів-новиків в одному з присілків Нижнього Бистрого, ГЕСі, здається була найкращим часом для францисканців. Братам греко-католицький владика Мілан передав церкву в центрі Нижнього Бистрого, в якій також відправляв й священомученик Теодор Ромжа. Та тут брати зустріли спротив голови сільської ради котрому мішанина у правних приписах давала змогу бути таким собі «удільним князьком». Незважаючи на спроби братів розпочати ремонт голова не передав братам церкву. Натомість на брати розпочали діяльність на самому ГЕСі, це властиво кілька будиночків для працівників гідро-елекростанції, унікальної зрештою, та вчителів з школи-інтернату котрий розміщений в цій мальовничій долині. Брати розпочали катехезу та зустрічі для дітей на які приходили понад 50 дітей, однак директор інтернату також вороже налаштований до братів заборонив дітям відвідувати катехези як також і братам приходити до школи. Однак кілька сімей були прихильні до братів, й вони приходили на Службу Божу до каплиці свящ. муч. Теодора, яку брати освятили в одному з домів котрі отримали від о. Івана Ісаєвича. Прихильниками францисканців стали Василь та Михайліна Дем’яновські, Станіслав та Марія Гуляничі, Агафія Ларь, Олена Матійчин.

На парафії св. Петра за той рік було охрещено 158 дітей та 126 пар взяли Шлюб37.
* *

В Шевченківських Гаях завершено будову церкви, накрито її й одночасно розпочато будову монастиря. На цій будові працювали робітники ті, що раніше будували церкву св. Петра.

На той час брати вже відправляли в каплиці кожен день Службу Божу, окрім того в вівторок молебень до св. Антонія, в четвер до св. Франциска в середу до Матері Божої, в п’ятницю до Христа Чоловіколюбця. Згодом в понеділок також почали відправляти молебень до св. Клари.

Реколекції для парафіян виголосив того року о. Роман Цюпка.



На парафії Успіння цього року було охрещено 7 дітей38.
* * *

В Ужгороді восени того року завершено будову тимчасової каплиці, вже на початку грудня брати відправляли в каплиці, котру збудовано за кошти Провінції Успіння Пресвятої Богородиці. В тому ж році розпочато будову монастиря.

Вже на той момент згуртувалися група вірних котрі й сталися основою майбутньої парафії. Великим успіхом можна вважати те, що до цієї невеликої групи приєдналася п. Катерина Афанасєва39, вона як «дяк» відразу сталася свого роду знаком для всіх, що її знали, що це «наша церква». На початковому етапі її участь стала вагомим аргументом для всіх хто відносився з підозрою до дивних «монахів», що хочуть оселитися серед міста.

Також переломним моментом в житті молодої громади було приєднання до неї групи жінок, котрі були одночасно й найбільшими доброчинцями монастиря. П. Маргарета Матей, п. Тереза Дубровська, згодом до них приєдналася п. Наталя Копча, сталися тими хто суттєвою матеріальною допомогою підтримав братів на початку їх діяльності в Ужгороді. Не тільки були анонімними доброчинцями але й активними парафіянками, допомагали оздоблювати каплицю, ініціювали прийняття дітей в монастирі на Різдво, згодом взяли на себе організування кожного року святкового обіду на парафіяльний празник, на якому було присутніми понад 50 осіб. Оплачували поїздки вірних в різні санктуарії, щедрою рукою підтримували й братів і потребуючих парафіян.



2007
6 січня в Надвечірря Різдва у францисканському монастирі в Катовіцах-Паневніках, що в Польщі, склав вічні обіти, Маркіян Шумський. Родом з Тернополя, з вул. 15 Квітня, котра ще до побудови каплиці Всіх Святих Українського Народу належав до нашої парафії. Закінчивши медичне училище несподівано залишив світ й вступив до францисканців, однак після закінчення Духовної Семінарії не прийняв свячень й почав своє служіння як простий, смиренний брат.

На Святий Вечір до францисканців в Тернополі завітали на коляду діти з Шевченківських Гаїв, спів дітей наповнив радістю Святий Вечір у монастирі. Від тоді це сталося вже традицією, що на Святий Вечір у монастирі колядують діти з Шевченківських Гаїв.

Під час Великого Посту парафіяльні реколеції виголосив о. Юліан Юськів, францисканець зі спільноти котра перебувала в Сторожниці, що біля Ужгорода. Реколекції обійняла також школи, Технічний Коледж. Також молодь разом з о. Юстиніаном приготували інсценізацію Хресної Дороги в сучасній інтерпретації. Того року вперше на парафії Хресні Дороги почали провадити різні спільноти, починаючи від молодіжних. Треба згадати про велику заслугу в розвитку Хресної Дороги на нашій парафії о. Івана Косарєва, він розпочав власними розважаннями збагачувати кожну стацію. Такий спосіб перетворював Хресну Дорогу одночасно на іспит сумління й на проповідь покаяння й на пригадування моральних принципів. За його прикладом пішли всі інші, що приготовляли Хресні Дороги, і в такий спосіб кожна така відправа сталася оригінальною й своєрідною подією40.

У Страсну Середу відбулася Хресна Дорога вулицями парафії св. Петра. Відтоді це також станеться традицією.

У червні після Провінційної Капітули, що відбулася в Польщі, о. Юстиніана призначили настоятелем Тернопільського монастиря францисканців, «гвардіяном», тобто «сторожем» у францисканській традиції й як почали кликати його місцеве духовенство «ігуменом».

У серпні відбулася Капітула Фундації, в якій брали участь всі брати після вічних обітів на чолі з Провінціалом, 19.08 брати на часових обітах відновили свої обіти.

Склад спільноти францисканців у Нижньому Бистрому змінився настоятелем став о. Юліан Юськів разом з ним прибув туди й о. Езекія Тесля, тепер їх було троє з бр. Божидаром Цвіренком.

За цей рік у церкві св. Петра було охрещено 186 дітей та прийняли Таїнство Шлюбу 183 пари41.
* *

У Шевченківських Гаях церкву Успіння, котру будовано під керівництвом о. Івана, вже можна було окреслити приблизний час завершення внутрішніх робіт.

Громада зростала й поволі виробилися свої звичаї й характерні риси, найяскравішою була участь дітей у різних святах. Діти розповідали вірші у церкві, приготовляли вертепи, за які здобували нагороди на різних конкурсах, свято матері, батька. Зворушливими для всіх парафіян були також приготовані п. Галиною Урочисті Причастя.

Також в тому році 7 грудня п. Оля Галайко42 заснувала спільноту Матерів в молитві.

Парафіяльні реколекції виголосив о. Косма Холлєк.

Того року в Гаях було охрещено 10 дітей й одна пара взяла Шлюб43.

* * *


В Сторожниці-Ужгороді змінився настоятель, ним став о. Косма Холлєк. Спільнота поповнилася новими братами семінаристами, котрі навчалися в Ужгородській Богословській Академії імені свящ. муч. Теодора Ромжі. Накрито будову монастиря й розпочато внутрішні роботи в ньому.

В каплиці в неділю почали відправляти Службу Божу о 8.00 г. ранку, перед тим відправляли Утреню й о 18.00 г. вечора, перед тим відправляли Вечірню. Це були Літургії для греко-католиків, натомість впроваджено римо-католицьку Літургію по-українськи о 12.00 г. та угорці мали свою Літургію о 16.00 г. На протязі тижня кожного дня відправлялася Служба Божа о 7.00 г. та у вівторок та четвер о 18.00 г. після Служби Божої в ці дні відправлялися молебні до св. Антонія та св. Франциска. Натомість римо-католики на протязі тижня відправляли Літургію в середу та п’ятницю о 19.00 г. Певною несподіванкою для братів було те, що Літургії для греко-католиків потрібно було відправляти по слов’янськи.

Назва монастиря –



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconУроку з теми «Греко-перські війни» «Причини греко-перських війн»
Перекриття персами Босфору та Дарданелл через припинення контактів Греції з містами-колоніями на Чорному морі
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconІсторія району 193
Довбей, В. Святкувала Новоселиця [Текст]: [село Перечинського р-ну святкувало 320-ту річницю з дня першої письмової згадки про нього,...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconМіж опором та пристосуванням: греко-католицьке релігійне підпілля в системі радянського тоталітаризму
Церкви у рамках проєкту «Жива історія». З методологічної точки зори ця стаття покликана реконструювати ментальні структури греко-католицького...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconБ 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета
Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. 152 с
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКостьол Святого Олександра. Історична довідка
Латинської церкви, була названа “пропагандою”ii, але так чи інакше, результатом цих подій стала можливість для київських католиків...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconПрограма навчальної дисципліни
Суспільна опіка греко-католицької церкви над українською еміграцією з галичини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка