Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків



Сторінка4/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.95 Mb.
1   2   3   4   5
св. Антонія Падевського була це ініціатива о. Конкордія, тодішнього настоятеля спільноти, така думка прийшла до нього підчас однієї зустрічі, що відбулася якраз 13 червня.

Першою охрещеною дитиною був Денис Мателешко, а перший Шлюб взяли Вадим Геник та Ірина Тушер. Також того року до Таїнства Покаяння та Урочистого Причастя приступила перша група дітей, їх приготовляв адміністратор парафії Маріяповчанської Ікони Пресвятої Богородиці о. Косма Холлєк.

Того ж року при Ужгородській францисканський парафії було засновано спільноту Матерів в молитві. Заснували її п. Магда Зінченко та п. Ольга Шалатинська. Перша зустріч відбулася 2 липня, спільнота була від початку дуже діяльна та чисельна майже 30 матерів належать до спільноти. Брати сталися для спільноти матерів, немов власні діти44.

Від того року розпочинається в каплиці традиція різдвяних вертепів, о. Косма зробив величну францисканську «шопку» котра й в Ужгороді була прийнята всіма вірними й притягувала людей з усього міста. Всі при ній відчували себе дітьми.



Того року в Ужгородській францисканській парафії було охрещено 7 дітей та відбувся один Шлюб45.

2008
У січні того року за ініціативою о. Юстиніана у Тернопільському монастирі проведено реколекції для молоді, юнаків з метою розізнання свого покликання. Така ініціатива була також запозичена з душпастирського досвіду Польщі, де францисканці регулярно провадать такі зустрічі й то на різному рівні, є навіть зустрічі де представлені різні згромадження. В Україні це було щось нове й виклало інформаційний резонанс. Один з головних каналів країни навіть зробив репортаж про ці реколекції.

Взагалі відколи в новій церкві брати почали будувати вертеп на цілу церкву, висотою – 20 м. й широтою майже 30 м. репортажі й статті про церкву св. Петра сталася не від’ємною частиною святкування Різдва Христового. Так через францисканський вертеп церква Петра сталася відомою на цілу Україну.

В тому часі також за ініціативою о. Юстиніана засновано францисканський веб-сайт, www. ofm bizant. com.ua. Відтоді цей засіб інформації також станеться поширюванням францисканських ідей.

Влітку відновлено пам’ятник св. Йоана Непомука, вже давно забуто хто його поставив, можливо він залишився ще після давніх власників тієї землі. Пам’ятник знаходиться біля залізнодорожного полотна й дороги, це місце на якому молодь часто робить пікніки було занедбаним й о. Юстиніан разом з братами й сестрами ІІІ Чину прибрали місце й відновили пам’ятник а завдяки п. Чубаку поставлено металеву огорожу навколо фігурки святого покровителя доброї сповіді. 2 листопада, після відновлення, його було урочисто посвячено.

5 травня видано «Молитовник Фундації», котрий був опрацьований о. Іваном Косарєвим. До нього входили денні та тижневі молитви спільноти, були вони перекладені з польського молитовника францисканської провінції Успіння Пресвятої Богородиці до якого належала й Фундація Всіх Святих Францисканських. Наклад був досить скромний всього 110 екземплярів, по скільки мав характер експериментуй зрештою не було потреби у великій кількості.

11 серпня за ініціативою ІІІ Чину вперше урочисто святкували пам'ять «улюбленої Квітки» св. Франциска – св. Клари. Після Служби Божої відбулася зустріч братів та сестер.

19 серпня молодші брати відновили обіти та прийняли облачення а з 20 по 25 серпня відбулася ІІІ Капітула Фундації, за давнім звичаєм її називали «Наметів», позаяк в історії Чину так називалася перша й остання капітула котра зібрала всіх братів у 1219 р. за аналогією вона збирала всіх, що належали до Фундації. На цій капітулі провінціал о. Ездра Бєсок затвердив «Звичайник Фундації Всіх Святих Францисканських», тобто приписи котрі окреслювали святкові дні, звичаї та францисканські традиції спільноти. Головним доповідачем на капітулі був о. Сергій Балдига. Також прийнята рішення за пропозицією о. Івана Пєхоти, настоятеля Фундації, щоби на наступній рік, котрий буде ювілейним роком заснування Чину, 800-ліття, відбути прощу до святих місць пов’язаних з життям св. Франциска й під час прощі провести наступну Капітулу.

В Тернопільському монастирі цього року було перероблено дах та проведено ремонти під керівництвом о. Івана. Над входом до монастиря урочисто поміщено ікону Різдва Пресвятої Богородиці авторства п. Микола Кіраш.

2 жовтня до Тернопільського монастиря прибув о. Егідій Мрозек, котрий належав до провінції св. Франциска в Польщі, таким чином у греко-католицькій українській Фундації були представлені чотири з п’яти францисканських провінцій Польщі. Сам о. Егідій повільно та впевнено входив в цілковито нове служіння в новому обряді, на іншій мові та країні. Згодом став свого роду капеланом міської дитячої лікарні, де найважчим є служіння для важко хворих або невиліковних дітей.

В Нижньому Бистрому о. Юліана єпископ Антал, римо-католицький Мукачівський єпископ, попросив про душпастирську допомогу для римо-католицьких громад в с. Усть Чорне та в м. Хуст.



У нашій парафії того року було охрещено 215 дітей та відправлено 143 Шлюби46.

* *


Молодь парафії Успіння разом з о. Борисом виїхала на з’їзд молоді, що відбувався в Польщі при монастирі, що на горі св. Анни.

Найважливішою подією того року, вже у цілій Фундації було посвячення церкви Успіння Пресвятої Богородиці у с. Шевченківських Гаях – 26 жовтня. Ця будова була проведена також під керівництвом о. Івана П’єхоти. Керував безпосередньо будвою п. Богдан Ярема й багато робітників котрі працювали при будові церкви св. Петра47.

Потрібно згадати про великого доброчинця котрий спомагав всі будови церков та монастиря п. Віталія Смакоуза. Завершено також будову монастиря в Шевченківських Гаях, накрито дах будови, залишилися внутрішні роботи.

В тому році було вже 11 Хрещень та 2 Шлюби48.

* * *


В Ужгородському монастирі натомість за ініціативою о. Косми, брати з вірними почали святкувати празник Ікони Матері Божої Повчанської, котрий припадав на 15 серпня. Розпочато внутрішні роботи в монастирі, їх провадив п. Анатолій Біцько з синами. На завершення робіт він від своєї сім’ї пожертвував хрест котрий сам з благословення настоятеля о. Косми розмістив на даху монастиря.

Також в тому році появилася при ужгородській парафії група ІІІ Чину св. Франциска від тоді нею опікується о. Ян-Вяней Сокальський.

Обслуговували брати також Туберкульозний Диспансер та Онкологічну Лікарню, відправляючи Службу Божу та сповідаючи хворих.

Вірні горнулися до монастияр цілими родинами й приходили допомагати при різних роботах, такими ревними парафіянами є Юрій та Лариса Сколенчак, Бернард та Марія Лелекач.



За той рік в ужгородській парафії було охрещено 3 дітей та відбулися 4 Шлюби49.

2009

Новий рік молодь парафії святкувала в монастирі, приготовану цілу програму й всім було весело, під опікою свої душ пастирів. В житті парафії вже витворилася своєрідні звичаї, у «пилипівку», тобто передріздвяний піст, відбувалися зустрічі з дітьми, кожного понеділка, середи та п’ятниці на Службі Божій виголошувалися проповідь для дітей. Святкувалося св. Миколая, очевидно з подарунками. Потім Новий рік, урочиста Служба Божа з суплікацією вкінці, потім коротка зустріч коло церкви. Різдво з радісними колядуванням охоплювало всіх парафіян, традиційно, цей звичай залишився з сільських звичаїв, хори на чолі з дяками колядували ходячи по будинках, часом було по кілька таких груп. Від Різдва починалися прощі до «вертепу» францисканців, з кожним роком прибувало людей, так, що вечором атмосфера в церкві була схожа на якусь виставку, всі фотографувалися, роздивляли фігурки, а насправді з кожним роком до «вертепу» додавалися якісь елементи, часто рухомі, що особливо захоплювало відвідувачів. Й дорослі також ставали на мить дітьми, дивлячись на панораму «вертепу». Після Богоявлення брати ходили по домівках парафіян з йорданською водою, освячуючи домівки. Кожної неділі аж до Стрітення після обіду були «адорації» різних спільнот, чи парафіяльних груп. Часто відвідували нашу церкву різні хори чи спільноти щоби поколядувати біля вже так відомого «вертепу». Особливим вже стався міні-фестиваль вертепів з різних парафій міста, його стали святкувати на Старий-Новий рік. Також від Різдва до Стрітення відправлявся вечором молебень до Дитятка Ісуса, це сталося особливістю нашої парафії. Після Стрітення «вертеп» розбирався, в його складанні й розбиранні брала велика кількість молоді.

Підчас Великого Посту о. Юстиніан на запрошення владики Василія виголосив кілька ре колекцій для священиків зібраних у Зарваниці.

1 квітня ігумен Юстиніан посвятив хрести призначені для установлення на даху монастиря, котрий за ініціативою о. Івана Пєхоти, був перероблений й відремонтований.

Важливою подією того року сталася Капітула Наметів цілого Чину Братів Менших. 15-18 квітня в Асізі зібралося 2 тисячі братів з усіх континентів та народів де проповідували брати менші. Фундацію представляв о. Юстиніан. Капітула закінчилася зустріччю з папою Бенедиктом ХVІ, це було символічним пригадуванням зустрічі св. Франциска з папою Інокентієм ІІІ у 1209 р. на якій папа усно затвердив Чин Братів Менших.

Через літо брати святкували парафіяльний празник, ходили на прощі з вірними до Зарваниці, особливо величними були всеукраїнські прощі котрі нараховували понад сто тисяч вірних.

19 серпня в Тернополі прийняли габіти з рук о. провінціала Ездри трьох братів одним з них був єпархіальний священик котрий мав вже майже п’ятнадцятилітній досвіт служіння – о. Юрій Лущак, прийняв чернече ім’я – Ніл.

25 серпня до Тернополя повернувся бр. Вальдемар Чарноцкі. Брат Вальдемар якийсь час вже був у Тернополі та змушений був через хворобу серця повернутися до Польщі. Влітку того року остаточно прибув до Тернополя. Взагалі брат Вальдемар, це свого роду жива легенда, був «кур’єром» між підпільною Церквою на Україні та еміграцією у часи тоталітарного режиму, є безсумнівно заслуженою постаттю для нашої Церкви.

Очевидно найбільшою подією того року у житті греко-католицької Фундації, сталася проща котру назвали урочисто «Слідами св. Франциска». Її організацією зайнявся бр. Божидар Цвіренко, провадив її о. др. Люцій Вуйтовіч, знавець францисканської духовності, вміло й цікаво провадив всю спільноту братів, частина з яких була вперше в місцях пов’язаних з св. Франциском та початками Чину. Тривала проща з 18 по 30 жовтня. Першим місцем поклоніння було гора Ля Верна, на тій горі Франциска сподобився печаті Христової – стигматів. Потім був Асіззі, де брати молилися в церковці Марії Ангелів, над якою зведений величний собор, відвідали скит Карчері, монастир при церкві св. Дам’яна. Далі було Рівоторто, перше місце перебування братів після повернення від папи, Гречіо де відвідали музей «вертепів» з цілого світу. Відвідали малі скити в Фонте Коломбо та Ля Фореста. Підчас відвідання Вічного Міста зустрілися з Генеральним Настоятелем Чину о. Хосе Карбайо та Секретарем Конгрегації Східних Церков архиєп. Цирілом Васілем. У містечку Віареджіо, в монастирі котрий недавно був переданий до складу провінції Успіння, брати відбули Капітулу, обговорили всі свої справи й плани на майбутнє. Завершилася проща поклонінню св. Антонію в Падуї. Для братів це була незабутня подорож.

В Нижньому Бистрому до братів з пропозицією звернувся владика Мілан, греко-католицький ординарій Мукачівської єпархії, з пропозицією щоби брати обійняли служіння на новоствореній парафії в м. Хуст. О. провінціал Ездра запитавши думки братів дозволи прийняти парафію, йшлося властиво тільки про землю під майбутню церкву та монастир.



За той рік на парафії св. Петра було охрещено 214 дітей та 130 пар взяли Шлюб50.
* *

В Шевченківських Гаях парафіяни обживали новозбудовану церкву й поволі звикали до нової світлої церкви, приміщення каплиці сталося катехетичним класом, приміщенням для хору й місцем зустрічей, там за ініціативою п. Галини почали провадити шевченківський вечір в якому брали вже традиційно діти, співали пісень на вірші Тараса Шевченка хористи. Нову церкву прикрашали вишивками, рушники на іконостасі, хресній дорозі, іконах створили в церкві знайомий родинний настрій. До громади додалося вірних, всі були вражені, що так швидко було збудовано церкву.



За той рік в парафії Успіння було охрещено 7 дітей та 5 пар взяли Шлюб51.

* * *


Вже восени брати остаточно переселилися зі Сторожниці де мешкали в парафіяльному будинку до новозбудованого монастиря в Ужгороді.

Взагалі перебування братів менших в Сторожниці можна вважати однією з найсвітліших сторінок їх діяльності. Брати мешкали в Сторожниці з 2005 по 2009 роки, мешкали в парафіяльному будинку римо-католицької громади Різдва Пресвятої Богородиці, й одночасно служили в костелі та в греко-католицькій церкві св. рівноапостольних Кирила та Методія52. Отці Юліан Юськів та Ян В’яней служили для римо-католицької громади, натомість о. Володимир Свідерський, о. Езекія Тесля та о. Арсеній Валіхновський служили для греко-католиків. Брати в цей період сталися знаком єдності для тих двох громад, почастішали спільні молитви й відправи, Хресна Дорога вулицями села. Через братів в повні проявився францисканський дар примирення.

На прикладі греко-католицьких «кураторів»53 п. Йосиф Рейпаші та п. Михайло Соханич, можна подивляти як Господь кличе для служіння людей тих котрі якраз найбільше себе проявляють в потрібний час. П. Йосиф дбав про церкву майже від початку 60 – років й в перше десятиліття вже незалежної України. Часто згадує скільки пережив насмішок й кпин з боку тих, хто віддав перевагу вигідному пристосуванню за світської влади. Його заслугою є також, що церкву взагалі не закрили в ті часи. Його вирозуміння, терпеливість були якраз найкращими під час лютування безбожництва. Натомість завдяки п. Михайлу церква почала відновлюватися й очищуватися, він будучи людиною впевненою й рішучою а в питаннях добра Церкви безкомпромісним, розпочав ремонти й оздоблення церкви й потроху праця для громади сталася для нього його другим покликанням. Здобув собі ревною працею велику повагу й підтримку серед громади.

Коли брати перебували в Сторожниці то також служили й в сусідньому с. Шишловцях, в якому є греко-католицька громада, й там братів дуже полюбили й відносилися до них з великою прихильністю й повагою.

Посвячення ужгородського монастиря відбулося 28 листопада, посвятив монастир владика Мілан. Монастир було збудовано за кошти благодійної францисканської організації «Францисканці для Східної Європи» з Австрії.

За цей рік в Ужгородській парафії було охрещено 5 дітей та відбувся один Шлюб54.

2010
На Різдво церква св. Петра сталася відома на всю Україну, всі головні телевізійні канали країни «інтер», «1+1», «5 канал» зробили репортаж про різдвяну «шопку-вертеп» францисканців.

В тому році відбулася непересічна подія, Тернопільський монастир відвідав Генеральний настоятель Чину Братів Менших, о. Хосе Карбайо. Увечері 3 березня у церкві св. Петра при великій кількості вірних, урочисто під спів хору «Осанна», брати на чолі з настоятелем Фундації та провінціалом зустріли о. «генерала». Натомість о. Хосе як правдивий наступник св. Франциска прийшов тільки у супроводі двох братів, вражений, що його так урочисто зустрічають. Наступного дня 4 березня прибув владика Василій й очолив Божественну Літургію, під час якої натхненний францисканським братством виголосив проповідь. Після літургії всі урочисто вирушили до пам’ятника св. Франциску, о. «генерал» під спів вірних посвятив пам’ятник. 5 березня о. Хосе вирушив до Риму.

Сам пам’ятник св. Францискові був ініціативою о. Івана П’єхоти, автором є п. Сергій Гора, виконаний за кошти монастиря, стався оздобою всього мікрорайону, влітку на площі перед пам’ятником завжди граються діти під доглядом батьків.

На час Великого Посту на парафії св. Петра вже склалися свої звичаї, характерним було відправлення оригінальних Хресних Доріг котрі провадили окрім священиків також різні спільноти. Понеділок, середа та п’ятниця увечері церква наповнюється вірними, кожен хоче зайняти вигідне місце, бо під час Хресної Дороги за східним звичаєм всі б’ють поклони. У неділі Великого Посту відправляється Акафіст до Страстей Христових з проповіддю, брати виголошують покаянні проповіді. Кульмінацією Великого Посту є ре колекції або коли є ювілейні роки, виголошуються Парафіяльні Місії, завжди запрошується на них різних священиків, щоби незнайомі отці зі своєю свіжістю й запалом надихали вірних. Завершенням є Хресна Дорога вулицями парафії, від часу написання Ікони Христа званою Іконою з Сан-Дам’яно, вірні несуть цю ікону змінюючись від стації до стації. Подібно було й того року, очолював Хресну Дорогу о. Юстиніан.

30 травня в церкві св. Петра ієрейські свячення прийняв Патрик Сов’як, парафіянин парафії св. Петра, родом з вул. Морозенка. Для всіх братів кожне нове покликання є радістю й дає надію на майбутнє, а ще більшою радістю є коли власне з францисканської парафії молоді люди вступають до Святого Братства. Патрик розпочав своє ієрейське служіння на рідній парафії.

Влітку було завершено композицію іконостасу виготовленням різьблених дияконських та святих дверей. Всі роботи по різьбленні, престіл, святі та дияконські двері, крісла в святилищі, францисканський герб, всі бічні вівтарі, лавки до церкви виготовив п. Ярослав Верескля. Також того року завершено бічні вівтарі посвячені св. Францискові, св. Антонієві, св. Кларі та свящ. муч. Йосафату. Автором всіх ікон був п. Василь Луканчик. Образи були виконані на пожертву вірних, на виконання образів св. Антонія – спільнота «Матерів в молитві», жертвувала понад 10.000 гр. також долучилася до пожертви на образ св. Клари який жертвували Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі. На великий запрестольний образ св. ап. Петра також пожертвувала майже 7.000 гр. ІІІ Чин жертвував образ св. Франциска, інші були жертвую всіх парафіян. Та очевидно, що всі парафіяни брали участь у пожертвуванні образів до своєї церкви, всі вносили свою посильну лепту у оздоблюванні церкви.

На жаль втратою для всіх братів був відхід о. Івана Косарєва, він перейшов до однієї з греко-католицьких екзархатів на Сході України. Також недовго перед тим було вирішено справу о. Володимира Свідерського, його звільнено від свячень та чернечих обітів.

У «школі св. Антонія», вирішено зробити «випускний», діти вже підросли а можливості приміщення були досить обмежені, тому вирішено набрати нову групу а старших «випустити».

На Преображення молодші брати склали часові обіти й 21-22 серпня вирушили разом з о. Юстиніаном на прощу монашества Тернопільсько-Зборівської єпархії. О. Юстиніан став синкелом, тобто відповідальним, за монашество.

15-17 жовтня, у Тернопільському монастиреві відбулася «Капітула Наметів». У ній брали також участь брати з Білорусії та Росії, котрих об’єднано в фундацію Стигматів св. Франциска.

Того року до Фундації звернувся Львівський Архиєпископ Ігор Возняк з пропозицією прийняти так званий «дім убогих» у Золочеві. Цей будинок був властиво руїною, й владика задіяти нові сили на території своє єпархії запропонував його відновити францисканцям. О. Іван П’єхота погодився прийняти цей дім й за згодою о. провінціала почав приготовлятися до реставраційних робіт.

В парафії св. ап. Петра за той рік було охрещено 222 дітей та уділено 118 Шлюбів55.

* *


Парафія Успіння продовжувала зростати кількісно, щораз більше мешканців села, котре за останнє десятиліття розрослося, нараховувало вже майже 800 домів, почало відвідувати греко-католицьку церкву. Подвоїлося кількість дітей котрих п. Галина Слов’ян приготовляла до катехези, існувала велика група молоді, котрі також дбали про церкву, прибирання перед святами цим займалася молодь. 20 червня до Марійської Дружини вступили нові діти, приймав їх о. Егідій Мрозек.

Того року було 7 Хрещень та 8 Шлюбів56.

* * *


В Ужгороді розпочато виливання складного фундаменту під майбутню церкву. Проект був подарований владикою Міланом, його зробили словенські архітектори. Зовні проект пригадував лемківську церкву, одна нава котра мала кілька спадистих дахів, над входом в небо зносилася вежа з хрестом. Сам проект мав два поверхи, нижній для римо-католиків й верхній для греко-католиків. За проект взявся п. Юрій Шнайген котрий запроектував раніше монастир св. Антонія, під його керівництвом проект був допрацьований, однак кошти котрі потрібно були вкласти в будову були захмарними.

З осені того року катехезу при францисканській парафії почала провадити Тая Галамба. З часом повстало кілька груп дітей, в середньому катехезу відвідують майже 40 дітей. Також Тая разом з братами супроводить дітей на виїзди котрі організовує парафія. Парафія запевнює 10 літніх днів відпочинку для майже 60 дітей

В тому ж році при ужгородській парафії розпочала діяти «Школа Євангелізації», група вірних котрі поглиблюють своє християнське життя, цей своєрідний рух на Україні заснував капуцин Петро Куркевич. В Ужгороді заснував групу п. Мирослав Дуда, об’єднує від 30 до 50 людей. Зібрання провадяться в монастирі.

В тому році брати розпочали своє служіння в Головній Обласній Лікарні та Обласній Дитячій Лікарні, в такий спосіб францисканці сталися душ пастирями всіх найважливіших лікарень в Ужгороді. Окрім того розпочали відправляти в монастирі сестер василіянок в Ужгороді.



За цей рік було 7 Хрещень та 5 Шлюбів57.

* * * *


В Хусті 27 лютого владика Мілан посвятив хрест та землю для майбутньої церкви. 18 квітня було відправлено першу Службу Божу під хрестом на якій було присутніх 12 вірних, включно з братами58.

Перша згадка про парафію Пр. Євхаристії є в міських документах про перегляд плану забудови в урочищі Бартоші, 27 грудня 2005 р. Однак тільки 2 листопада 2007 р. було зареєстровано громаду, через рік 1 листопада 2008 р. о. Юліана призначено адміністратором парафії Пресвятої Євхаристії. 8 вересня 2009 р. громада отримала право власності на землю. Велику заслугу на тому етапі організації громади має п. Михаїл Шимон, людина знана й поважана в Хусті, декан та парох дорогої для всіх у Хусті церкви Вознесіння Господнього о. Василь Зейкан попросив п. Михаїла щоби він зайнявся приготуванням всіх паперів для майбутньої громади. П. Михайло терпеливо виходжував по різних інстанціях всі дозволи, згодом став добрим радником для о. Юліана й першим «куратором» громади Пресвятої Євхаристії. Сама назва правдоподібно взялася з того, що 2005 р. був оголошений Синодом Української Греко-Католицької Церкви – Роком Євхаристії59.

Після Великодня 1 травня розпочато роботи над каплицею. Керував будовою настоятель францисканського монастиря в Нижньому Бистрому о. Юліан Юськів. 4 червня того року громада вперше відсвяткувала свій парафіяльний празник. Каплицю дуже швидко збудовано, вже 22 серпня каплицю Пресвятої Євхаристії посвятив владика Мілан. Збудовано каплицю за кошти провінції Успіння.

Взагалі треба ствердити, що служіння в Хусті для греко-католиків, дало друге дихання для перебування братів в Нижньому Бистрому.

Першим охрещеним братами парафіянином був Шаршаков Сергій.

На Різдво брати всі разом робили різдвяний вертеп, всі мали можливість себе виявити й це пластичне відтворення різдвяного образу створювало для вірних гарний родинний клімат.



За перший рік служіння братів у Хустській парафії було охрещено 3 дітей60.


2011
Рік цей був знаковим для Української Греко-Католицької Церкви. Згідно з приписами канонічного права дотеперішній Голова Церкви Любомир Гузар залишив керівництво Церквою. Ця подія була безпрецедентною для України, де гонитва за владою набрала настільки викривленого виміру, що сталася певною патологією суспільства. Натомість рішення блаженнійшого Любомира підтвердило велич його постаті, за час його проводу, головний осідок Української Церкви перенесено у 2005 р. зі Львова до Києва, на лівому березі розпочато будівництво патріаршого центру. На Синоді у березні, 40 українських єпископів вибрали очільником Церкви молодого владику Святослава Шевчука. Першими словами нового голови Церкви були слова про весну в Церкві й такими відчуттями були переповнені вірні котрі раділи з цієї події. Безумовно це також привернуло увагу всієї країни, греко-католики здобували велику прихильність серед українців, молодий патріарх немовби подвоїв присутність нашої Церкви на Україні.

Піднесення охопило й нашу парафію, незважаючи, що умови життя погіршувалися то вибір нового патріарха був найкращою новиною для вірних від часу коли президентом країни став В. Янукович.

У травні та червні на парафії св. Петра відправлялися увечері молебні, у травні – до Матері Божої а в червні до – Христа Чоловіколюбця. Останній був пристосованим до східного обряду побожністю до Серця Христового, з неї також походила побожність І п’ятниці місяця, що мала великих прихильників на парафії. Багато вірних в І п’ятницю приступали до Сповіді та Причастя.

Влітку школа св. Антонія організовувала виїзди в гори для дітей. Молодші брати готувалися до обітів під час ре колекцій, часто в монастирі в Нижньому Бистрому.

Влітку в Бразилії відбувся Синод Української Греко-Католицької Церкви, на ньому був також присутній як синкел від справ монашества Тернопільськ-Зборівської єпархії й о. Юстиніа Городечний. З цієї подорожі привіз багато вражень й захоплення з яким його вітали корінні бразильці, незважаючи на оточення владик, одягнутих в екзотичний як для місцевих одяг.

На черговій Капітулі Фундації був присутній о. Збігнєв Куси, з кінця 70-років служить Богові в Центрально-Африканській Республіці. Він поділився з братами Фундації своїм досвідом будування братерства незважаючи на великі різниці між братами.

Подією в житті Фундації стали свячення Пантелеймона Зайця, родом з Тернополя, з парафії св. Йосафата, коли після школи працював на заправці познайомився випадково з о. Лонгіном. Після розмови з ним зацікавився більше чернечим життям й потрапив до Тернопільського монастиря східних францисканців. Пантелеймон прийняв ієрейські свячення 25 вересня з рук владики Василія.

22 грудня сталася виняткова подія для розвитку Тернопільської єпархії, у кафедральному соборі Тернопільско-Зборівська єпархія була піднесена до гідності архиєпархії. Другий єпископ Тернополя владика Василій Семенюк, одночасно став митрополитом новоствореної архиєпархії, до якої також належала Бучацько-Чортківська єпархія.



За цей рік було охрещено 240 дітей та одружилися 108 пар61.

* *


Цього року найважливішою подією в житті громади були Святі Місії, їх провадили о. Юліан Юськів та о. Косма Холлєк. На протязі цілого тижня з 20 по 27 березня брати проповідували і на кожній проповіді здавалося, що людей щораз більше. Місії були присвячені 20-літтю заснування греко-католицької парафії Успіння Пресвятої Богородиці. Після Хресної Дороги вулицями села було урочисто посвячено місійних хрест. Така подія відбувалася вперше в житті парафії й це привернуло до церкви навіть тих хто дуже рідко її відвідував.

За той рік було охрещено 7 дітей та 4 пари взяли шлюб62.
* * *

В Ужгороді розпочато будову церкви, завдяки шляхетній поведінці головного конструктора п. Івана Скиби котрий за свою працю взяв символічну платню й за його прикладом пішли всі його співпрацівники, завдяки цьому можна було суттєво зекономити кошти будови.

В тому році митець п. Петро Біро подаровав монастиреві ікону св. Піо стигматика, що сталося поштовхом до поширення побожності до цього відомого святого серед братів та парафіян. О. Езекія склав разом з о. Августином Соланським, відомим літургістом Мукачівської єпархії «Молитовник до Отця Піо» де був акафіст та молебень до преподобного отця Піо.

При парафії вже існувала група Вівтарної Дружини котра нараховувала 10 хлопців.

Розпочато також будову будинку для бідних, брати недовго після приходу почали допомагати бідним даючи їм теплі обіди, чи навіть речі котрі парафіяни приносили, цим переважно займався бр. Маркіян Шумський. О. Косма задумав вивести допомогу для бідних на більш якісний рівень, для цього за підтримки францисканської організації з Австрії «Францисканці для Східньої Європи» розпочав будинку цілковито призначеного для убогих.

В тому році було охрещено 14 дітей та 4 пари взяли Шлюб63.
* * * *

Натомість у Хусті брати почали будову монастиря при майбутній церкві. Архітектором комплексу була п. Тетяна Путрашек, головним інженером п. Петро Довгань.

На Великдень, брати порахувавши «кошарки», тобто великодні кошики, своєрідний спосіб обліку вірних на Закарпатті, котрих було майже сто вирішили відправляти дві Служби Божі, й це душпастирське відчуття було слушним, люди почали відвідувати й цю другу Службу Божу. Від тоді відправляли в неділю та свята о 9.00 та 11.00 г. в суботу о 9.00 г. й якщо була «замовна» Служба Божа то на тижні. Можна було ствердити, що каплицю відвідує майже 200 людей.

У вересні того року в каплиці відбувся перший Шлюб, його взяли Євгеній Закуракін та Катерина Федько.



Окрім одного Шлюбу за рік брати охрестили 4 дітей64.


2012
Підчас фестивалю вертепів в котрому брали участь 8 вертепів й були також представники з поза Тернополя, незважаючи на мороз післяобідні виступи затягнулися аж шостої години, коли вже сутеніло. Цей добрий звичай набирав щораз більш окресленої форми. Подією був виступ вертепу приготованих сестрами ІІІ Чину де вони разом зі своїми дітьми брали участь у Параді Вертепів організованих у торговельно – розважальному комплексі «Подоляни», що на території нашої парафії, у ньому зіркою глядацьких симпатії була сестра Леся Савчук.

Того року особливо дошкуляв мороз, температури опускалися майже до -30, а в церкві стояла мінусова температура, парафіяни натомість не залишали братів самих в церкві, ревно відвідували церкву, здобуваючи собі ще більшу заслугу. Якраз того року під час тих морозів, котрі почалися від Йордану й тривали майже до початку березня, брат Вальдемар розпочав з благословення настоятеля благодійну справу. Кожного дня в монастирі видавався теплий суп, для всіх бідних та потребуючих, всіх хто приходив до монастиря. Відтоді це станеться благодійною діяльністю котру започаткував брат Вальдемар.

У Тернополі, подібно як і в інших містах на Заході країни організовані була під час Великого Посту - Хресні Дороги. Це були правдиві маніфестації віри, добре організовані, при великий кількості вірних, духовенства на чолі з митрополитом Василієм та владикою Григорієм, ординарієм Бучацько-Чортківскої єпархії. Того року на одній зі стації несли хрест брати та сестри ІІІ Чину св. Франциска.

На Великдень брат Вальдемар разом з сестрами з ІІІ Чину, організував великодній сніданок для «своєї» громади бідаків, котрих зібралося понад тридцятеро. Підчас освячення пасок у великодню суботу, отці оголошували про цю ініціативу брата Вальдемара і всі парафіяни долучалися до сніданку для бідних, віддаючи щось зі свого великоднього кошика.

У червні у видавництві «Свічадо», вийшла друком невелика за обсягом та неоціненна за значенням книга, видано вперше українською мовою «Твори св. Франциска». Переклав їх на сучасну українську мову та одночасно вживаючи термінів східного богослов’я о. Юстиніан Городечний. Це перша спроба перекладу й видання фундаментальних для францисканського руху текстів. Потрібно також зауважити важливий момент, сам текст виданий великим шрифтом, що суттєво полегшує читання.

Перед парафіяльним празником відбулося чудове духовно-мистецьке дійство приготоване як чування перед святом верховних апостолів. Ініціаторами проведення були сестри ІІІ Чину – Наталія Ясіньська та Стефанія Ворожбій. Згодом за ініціативою Наталії Ясіньської кожну другу п’ятницю місяця у церкві св. Петра відбуваються адорації котрі супроводжуються чудовим виконанням духовних творів, співом та грою на музичних інструментах талановитої молоді, часто спеціально запрошуваної для таких виступів. Духовним опікуном таких духовних вечорів є о. Егідій, котрий завершує вечір тематичною проповіддю для молоді.

Також о. Юстиніан був ініціатором ре колекцій для молоді, діти виїзджали на відпочинок в гори. З транспортом як завжди допомагав п. Володимир Калужка, директор Технічного коледжу.

«Школа св. Антонія», мала наступній випуск, школу залишили 4 дітей, котрі вже підросли.

Молоді брати готуючись до відновлення обітів, виїхали на ре колекції до спільноти в Нижньому Бистрому, потім всі разом допомагали приготувати празник Маріяповчанської Ікони Матері Божої в Ужгороді й згодом поверталися до Тернополя щоби скласти обіти. Перед Преображенням відбулася вже 7 Капітула Наметів греко-католицької Фундації Братів Менших.

Для братів греко-католиків 28 жовтня відбулася важлива подія, Мойсей Левко родом з с. Нижнє Болотне Закарпатської області та Теодор Мота зі Львова, прийняли ієрейські свячення, нові францисканці східного обряду стали підтримкою для всіх братів. Свячення прийняли з рук митрополита тернопільського Василія.

Історичною подією сталося проголошення 19 листопада в Ужгороді, о. Ніла-Юрій Лущака єпископом-помічником Мукачівської єпархії. Брати від моменту служіння в Мукачівський єпархії зустрілися з цілковито іншою специфікою як у греко-католицькій Церкві Закарпаття так і в місцевими звичаями. Греко-католицька Мукачівська єпархія має статус «Церкви свого права», інакше кажучи Рим визнає за цією єпархією, своєрідну традицію котра склалася на Закарпатті й тому ця невелика єпархія належить безпосередньо під владу Риму у відрізненні від УГКЦ. Хоча й Мукачівська єпархія виступає завжди разом з ієрархією Української Церкви й свідома своєї спорідненості з українським народом. Брати від початку свого служіння на Закарпатті не загострювали поділи але старалися бути для всіх, завдяки такій поставі через них діяла францисканська харизма миру. Й це притягувало до них вірних й такою харизмою був захоплений й о. Юрій котрий навчаючись у Римі безпосередньо зустрівся з францисканцями та їх духовністю. До того вже був заслуженим священиком, котрий мав тринадцять років свячень, досвіт будування величної церкви в Перечині й велику любов і прихильність вірних. Безумовно був для францисканців греко-католиків даром, а зрештою був даром для всієї францисканців провінції Успіння Пресвятої Богородиці, бо від часу існування провінції, а це вже 150 років, о. Ніл був першим братом котрий удостоївся архиєрейства.

4 грудня на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці о. Ніл у церкві св. Петра, склав вічні чернечі обіти перед о. провінціалом Ездрою.



Того року на парафії св. Петра було охрещено 226 дітей та взяли Шлюб 112 пар65.

* *


З 26 по 28 березня о. Ніл провадив на парафії реколекції з іконою о. Піо. Реколекції мали успіх у парафіян вірні почули гарні науки переплетені свідоцтвами й науками о. Піо.

Того року сталася трагічна подія, випадково загинув Юрій Клачко, він був парафіянином і покривав бляхою свою церкву, цей трагічний випадок загибелі молодої ще людини зворушив всю громаду.



За той рік було охрещено 13 дітей та відбулося 6 Шлюбів66.

* * *


В Ужгороді збудовано майже до половини перший рівень церкви й завершено будову будинку для бідних на території монастиря.

Громада збільшувалася й була суттєва потреба в ще одній Службі Божій, її призначено на 11.00 г. й на прохання вірних її брати почали відправляти по-українськи. Службу Божа по-українськи почали відправляти з січня місяця й вона швидко знайшла своїх прихильників. Бр. Божидар Цвіренко котрий розпочав навчання в Богословській Академії й перебував вже в Ужгороді започаткував групу співаків на тій Службі Божій з часом вона переросла в хор, який згодом попровадила п. Оксана Лакатош.



Цього року охрещено 17 дітей та відбулися 3 Шлюби67.

* * * *


На початку цього року громада у Хусті досвідчила болісної втрати, п. Михайло Шимон відійшов у вічність за нагородою. Понад рік терплячи на важку хворобу зносив її з мужністю й гідністю офіцера яким він був, мріяв щоб хоч би камінчик докласти до будови церкви. Відійшов до Бога після Богоявлення 21 січня. Після нього куратором став п. Олександр Ворон.

За той рік збудовано перший поверх монастиря, монастир розрахований на чотирьох братів, є двоповерховим й з’єднаний з церквою.



За той рік відбулося 5 Хрещень68.

2013
Цей рік розпочався з історичної події, хіротонії нашого брата Ніла. 12 січня, у суботу розпочалася Божественна Літургія підчас якої Ніл Лущак прийняв повноту свячень, святителями були владика Мілан, єпископ Мукачівської єпархії, архієпископ Вільям Пітсбурської митрополії та секретар Конгрегації Східніх Церков архієпископ Циріл. На Літургії були також майже 40 єпископів, українські єпископів очолював блаженнійший Святослав, окрім того понад 150 священиків та кілька тисячний натовп вірних зібраних в ужгородському соборі Воздвиження Чесного Хреста. Від францисканців були представники майже всіх провінції з Польщі, Провінцію Успіння Пресвятої Богородиці представляв о. провінціал Ездра разом з дефініторами, тобто радою провінції. Майже всі брати, що належали до греко-католицької Фундації Всіх Святих Францисканських були присутні на цьому святі віри. Багато вірних знали зібраних на літургії знали особисто ново висвяченого владику й щиро раділи за нього й що будуть мати такого щирого й прихильного єпископа.

Подібний клімат любові й єднання панував під час відвідування ново висвяченим владико Нілом парафії св. Петра. 2 лютого на нашій парафії відбулася Архиєрейська Літургія котру відслужив владика Ніл, його щиро вітали сестри ІІІ Чину зустрічаючи ще перед церквою. Натомість скромна постать вдягнута в убогій габіт з францисканським каптуром на голові та з накинутою на плечі єпископською мантією, опираючись на пастирський жезл на фоні зимового дня була поєднанням багатьох знаків та символів. Немов заповідала новий період в житті спільноти францисканців греко-католиків й нові часи в житті Церкви.

Брати та сестри ІІІ Чину запросили також владику Ніла на святкування Свят Вечора у своїй спільноті.

У лютому сталася подія котра внесла неспокій у серця вірних, 28 лютого папа Бенедикт ХVІ зрікся папського престолу, посилаючись на стана здоров’я папа відійшов на заслужений спочинок. Очевидно це була подія котра сколихнула католицький світ, з’явилася якісь апокаліптичні настрої, однак дуже швидко вибрано його наступника Хосе Берголіо, кардинала та очільника Католицької Церкви в Аргентині. Виявилося, що новий папа виховувався під опікую українця-селезіянина о. Степана Чміля й що особисто знайомий з блаженнійшим Святославом з котрим познайомився підчас його служіння для українців в Аргентині. Новий папа прийняв ім’я Франциск.

Підчас Хресної Дороги вулицями міста, представники ІІІ Чину брали участь у несенні хреста на одній зі стацій.

У квітні, підчас Великого Посту, відбулися парафіяльні місії з нагоди 20-ліття заснування парафії св. ап. Петра. Місії провадили о. Андрій та о. Микола, молоді священики котрі служили при відпустовому місці у м. Глиняни, що на Львівщині. У Глинянах вже понад сто років тому сталася чудо надприродного відновлення Ікони Розп’ятого Христа, після того перед іконою відбувалися оздоровлення та навернення, вона стала місцем поклоніння всієї Галичини а вже в наші часи чудотворна Ікона сталася відомою усій Україні та далеко поза її межами. Отці місіонери привезли собою копію чудотворного образу, щоби вірні могли поклонитися Христові й отримати благодать приклавшись до нього. Проповіді молодих добре освітчених священиків, сповіді, індивідуальні розмови з вірними все це було нагодою до того щоби парафіяни духовно оновилися, відродилися до християнського життя. Місійний тиждень став для парафіян подією, але й для місіонерів вразила віра наших парафіян, особливо коли на Хресну Дорогу вулицями парафії, вийшло кілька тисяч вірних, - вони признавалися, що такої ревності не сподівалися.

На початку травня у Польщі в францисканській провінції Успіння Пресвятої Богородиці до котрої належить греко-католицька Фундація, відбулася чергова Капітула, під час якої новим провінціалом вибрано о. Антоніна Бржонкаліка.

У травні до Фундації звернувся блаженнійший Святослав з проханням допомогти у служінні для вірних нашої Церкви в Ізраїлі. Офіційно в Ізраїлі перебуває майже 30 тисяч громадян України і з них значна частина є греко-католиками.

На цей час у житті парафії виробилася певна схема душпастирських служінь та зустріч. На протязі місяця сформувалися такі звичаї: у перший четвер місяця після Служби Божої о 18.00 г. котра відправлялася за всіх хворих парафіян, після неї відбувалася Тайна Єлеопомазання для всіх хворих. У першу п’ятницю місяця отці відвідували хворих зі Сповіддю та Причастям, й багато вірних керуючись побожністю до Серця Христового приступали до Сповіді. У першу суботу ще перед службою всі хто вшановує Непорочне Серце Марії моляться перед Службою Божою котру відправляються як вдячність Богові за всі добродійства а о 9.30 г. відправляється раз на місяць Службу Божу за всіх узалежнених.

У другий тиждень місяця у середу відправляється Служба Божа для студентів та викладачів. Натомість кожної п’ятниці другого тижня місяця, вечором, відбувається зустріч молоді у стилі «Тезе». У 13 день місяця відмовляється три частини вервиці, о 15.00 г. відправляється Служба Божа за всіх, що носять параман й о 17.30 г. благословення дітей.

У четвер третього тижня о 18.00 г. відправляється Служба Божа за братів та сестер ІІІ Чину св. Франциска а в п’ятницю третього тижня Служба Божа за нові і гідні покликання до священичого та чернечого стану.

В останню неділю місяця о 18.00 г. відправляється Служба Божа також за братів сестер Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі.

На протязі тижня натомість особливості життя в церкві є такими: в понеділок, увечері в звичайний літургійний період служився молебень до св. Клари, та брати та сестри ІІІ Чину відмовляли францисканську вервицю: «Семи радостей Матері Божої», у монастирі зустрічається спільнота «Агапе». У вівторок служився молебень до св. Антонія з Падуї, після якого в церкві молилася спільнота «Матерів в молитві» а в монастирі зустрічалися хлопці з «Вівтарної Дружини». У середу служився молебень до Матері Божої й зустрічається Марійська Дружина. У четвер молебень до св. Франциска, й каплиці Слова зустрічається Біблійне коло. У п’ятницю вечором у монастирі зустрічається молодь зі спільноти «Скеля» а в церкві після Служби Божої служиться молебень до Христа Чоловіколюбця. Субота традиційно є часом для Шлюбів а вечором о 18.00 г. у нашій церкві розпочинається «Всеночне», поєднання Вечірньої та Утрені, чування котре має впровадити у клімат наступного Дня Господнього.

У будні у нашій церкві відправляється три Божественні Літургії о 7.00, 8.15 та о 18.00. По суботах та перед великим святами Служби Божі відправляються о 7.00 та о 8.15 а вже о 18.00 – Всенічне. В неділю відправляється Божественні Літургії о 6.30, 8.00, 10.00, о 12.00 г. – Служба Божа для дітей, о 14.00 г. – Служба Божа для молоді. Після неї традиційно відбувається Тайна Хрещення та Миропомазання. О 18.00 г. відправляється Служба за парафіян.

У серпні вже традиційно відбулася капітула Фундації та молодші брати відновили чернечі обіти.

17 листопада брати та сестри ІІІ Чину започаткували дуже гарний звичай, відвідували своїх старших та хворих сестер, а по скільки це був день пам’яті св. Єлизавети Угорської щоб розвеселити старших та хворих трохи театралізували свої відвідини. Одна з сестер Тетяна Дмитришин переодягнулася в середньовічний костюм святої, що викликало радісні посмішки у відвідуваних.

Життя країни натомість сколихнули події котрі змінять історію українського народу. В. Янукович, давній противник В. Ющенка, котрий став президентом у 2010 р. обіцяв всі ті роки продовжити розпочатий шлях ще Ющенком євроінтеграції. Та всі обіцянки розвіялися коли він маючи можливість дуже легко змінити історію України відмовився підписувати асоціацію. Першими почала протестувати молодь та над ранком 30 листопада їхній табір на Майдані Незалежності брутально розігнано, це так обурило всіх, що подальші події були схожі на початок громадянської війни. Серед молоді котра була розігнана на Майдані була й наша парафіянка. Наталя Кирис, котра того стала студенткою у Львові вирушила разом з іншими студентами до Києва й чудом врятувалася непошкодженою з під палиць «беркутів».

Потім коли формувався «Майдан» багато наших парафіян брало в ньому участь, здається кожен що себе поважав вирушав на Майдан, часом навіть нічого не кажучи вдома, щоби уникнути сліз матерів, дружин, рідних. Навіть брати виїзджали до Києва щоби підтримати своєю присутністю протестувальників. О. Юстиніан, о. Егідій, о. Пантелеймон кілька разів були на Майдані. Так у тривозі закінчувався той рік.



За рік на парафії було охрещено 134 дітей та 111 пар одружилося69.

* *


Громада в Гаях була вже досить зміцнена щоб приймати рішення потрібні для спільного добра. В зимі в церкві було досить прохолодну й п. Роман Косюк запропонував зробити в церкві опалення в підлозі, всі парафіяни з благословення пароха о. Івана Канти зібрали кошти, майже понад 100 тис. відповідальним за організацію праці був п. Роман Воланюк, натомість завдяки жертовності п. Юрія Гречини котрий пожертвував майже все обладнання й надав своїх фахівців вдалося суттєво зменшити кошторис робіт. Згодом на ті гроші котрі залишилися добудовано до старої каплиці приміщення в якому обладнано туалети, перекрито як стару каплицю так і прибудову. Праці в церкві по обладнанню опалення тривали з кінця травня до початку липня.

Перед празником ре колекції для парафіян виголосив о. Ігор Ракочий парох села Базар, котрий належить до ІІІ Чину св. Франциска.



За той рік на парафії було охрещено 15 дітей та 5 пар взяло Шлюб70.

* * *


Цей рік в ужгородській громаді був роком спільнот, о. Ян-Вяней заснував спільноту «Жива Вода» молодіжна спільнота котра в центрі своїх зустрічей має Святе Письмо, об’єднує майже 30 молодих людей. Дмитро Калиновський разом о. Патрик Сов’як заснували спільноту «Veritas» котра має виразний патріотично-католицький характер, об’єднує інтелектуальну молодь, переважно студентів.

Один з братів семінаристів Еміліян Семенишин організував театралізовану Хресну Дорогу. Також під його керівництвом діти з парафії представляли на Різдво традиційний український вертеп, діти здобули своїм виступом нагороду на єпархіальному конкурсі в катедрі. Бр. Еміліян заснував разом з бр. Маркіяном спільноту для підлітків «Ковчег віри».

Натомість під керівництвом о. Яна-Вянея брати разом з світськими відобразили найважливіші фрагменти з життя св. Франциска, перед святом Смиренного.

В тому році було охрещено 10 дітей та відбувся 1 Шлюб71.

* * * *


В тому році митець п. Петро Біро спеціально для францисканської церкви написав ікону преподобного Франциска, також п. Олександр Раковець пожертвував до церкви хрест з мощами.

Брати налагодили добрі відносини з навколишнім духовенством, часто виголошують ре колекції, відпустові проповіді. На празник до францисканців з’їжджається мало не цілий Хустський деканат і багато священиків з поза нього.



За той рік охрещено 7 дітей72.


2014
Різдвяні Свята пройшли в тривозі, країна була на межі війни, влада звинувачувала Українську греко-католицьку Церкву у підтримці протестувальників, навіть було недолуге попередження про відкликання реєстрації греко-католицьких громад. Влада щораз більше показувала свою сутність, котра не мала нічого спільного з інтересами українського народу. Попри спроби мирного розв’язання конфлікту, 18 лютого розпочався кривава трагедія, котра мала свою кульмінацію у четвер 20 лютого налякані подіями депутати Верховної Ради заборонили застосовувати силу проти мітингувальників. Це був початок кінця недолугого диктатора, на наступний день він ганебно втік і просив про притулок свого господаря в Росії. Ці події були названі «революцією гідності», а для історії українського народу це була перемога, правдива перемога на котру потрібно було так довго чекати, перемога котра була правдивим завершення І та ІІ світових війни, всього протистояння українців проти росіян на протязі кількох століть.

Та кремлівський диктатор не заспокоївся, далі були захоплення російськими військами Криму й розпалювання конфлікту на Донбасі, з весни розпочалися справжня війна.

Наша громада окрім активного участі у протестах як у Києві так і Тернополі, вже у грудні бр. Вальдемар організував теплі обіди для «майдану», що відбувався на Театральній площі, провадила також на протязі цілого дня молитовну варту. Кожну годину якась спільнота провадила молитву за свій народ, за ворогів, за мир і Боже благословення для України. І так тривало майже до кінця березня.

На Стрітення в Тернопільському монастирі за ініціативою синкела Тернопільської архиєпархії о. Юстиніана, відбулася зустріч монашества. Всі парафіяни мали нагоду бачити понад 50 сестер і братів, представників різних Чинів та згромаджень котрі служили в Українській Церкві. Очолив урочисту Божественну Літургію митрополит Василій.

На весні також у видавництві «Свічадо» вийшла друком богословська праця о. Юстиніана Городечного «Католицьке і православне розуміння догми про Непорочне Зачаття Діви Марії».

Цього року облачення та відновлення обітів було перенесено на 10 серпня, причиною був виїзд о. провінціала Антоніна разом з дефінотароми, тобто радниками до Центрально-Африканської Республіки на хіротонію о. Збігнєва Куси, наступного брата , що належав до Провінції, котрий удостоївся єпископської гідності. Перед тим відбулася капітула присвячена певним підсумкам з життя францисканців за 20 років перебування серед греко-католиків та актуальним вимогам котрі постають перед братами. Загалом до Фундації належить шість монастирів, два з яких на стадії завершення а третій в будові, 17 братів з вічними обітами з яких 15 священиків, 1 диякон, 3 братів на часових обітах та 3 братів, що розпочали новіціат.

Очолює Фундацію Всіх Святих Францисканських о. Іван П’єхота, котрий 20 років тому осіннього дня прибув до України, щоби розпочати служіння як францисканець для українців греко-католиків. Господь вибрав свого слугу для служіння своїм вірним, покликав з чужої землі аби був знаком примирення між ще вчора ворогуючими народами. Через нього Господь закорінив в Український Греко-Католицькій Церкві францисканське братство, виросло ціле покоління францисканців-східного обряду й дивлячись з перспективи 20 років, усвідомлюючи увесь обсяг і маштаби виконаної праці, можемо властиво зрозуміти заслуги о. Івана Пєхоти.

В кінці року до Святої Землі виїхав о. Пантелеймон Заяць, котрий призначений до служіння в Ізраїлі для вірних Української Греко-Католицької Церкви.

14 жовтня відбулося урочисте святкування 20-ліття служіння францисканців на парафії св. ап. Петра.

Охрещено 192 дітей та відбулося 54 Шлюби73.
* *

В парафії Успіння в Гаях Шевченківських того року реколекції для вірних мав капуцин о. Петро Куркевич, відомий вже по цілій Україні проповідник, лідер руху «Школа євангелізації».

На Майдані були також люди з Гаїв Шевченківських, п. Богдан Брич, брав участь у протестах майже від самого початку й був поранений осколком в голову, переніс кілька важких операцій. Власне то він був ініціатором поставлення пам’ятника Небесній Сотні, так велично було названо всіх тих кого розстріляли на вул. Інституцькій. На День Незалежності пам’ятник Небесній Сотні в центрі села урочисто посвячував о. Юстиніан. Так повставала нова нація з новими героями.

Охрещено … й відбулися 2 Шлюби74.


* * *


В Ужгороді брати завершили облаштування дому для бідних, там можна було приймати бідних, надати їм медичну допомогу, їжу та одяг. Багато в тому сприяла й особисто зайнялася медичною допомогою лікар та депутат міської ради п. Тетяна Козак, також працює при цьому будинкові п. Марія Лелекач.

При церкві завдяки вмілому керівництву братів добре розвиваються молодіжні групи, що запевнює майбутнє парафії.



Охрещено 9 дітей та відбувся 1 Шлюб75.

* * * *


Завершено будову монастиря й його накрито, коти для будови виділила провінція Успіння Пресвятої Богородиці з Польщі.

Вірні відбули прощі до богородичних місць Унева та Люрд, громада сталася більш згуртованою й об’єднаною.



Брати в Хусті охрестили 6 дітей76.

Сіль землі…

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconУроку з теми «Греко-перські війни» «Причини греко-перських війн»
Перекриття персами Босфору та Дарданелл через припинення контактів Греції з містами-колоніями на Чорному морі
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconІсторія району 193
Довбей, В. Святкувала Новоселиця [Текст]: [село Перечинського р-ну святкувало 320-ту річницю з дня першої письмової згадки про нього,...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconМіж опором та пристосуванням: греко-католицьке релігійне підпілля в системі радянського тоталітаризму
Церкви у рамках проєкту «Жива історія». З методологічної точки зори ця стаття покликана реконструювати ментальні структури греко-католицького...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига світ, книга серцю привіт Методичні рекомендації ббк 8. 387. К 53
Книга — світ, книга — серцю привіт : метод реком. / Нац б-ка України для дітей; уклад. Ю. В. Осадча. — К., 2013. — 36 c
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків icon«Засоби залучення учнів до читання як шлях формування загальнокультурної компетенції інноваційної особистості»
Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга часом вирішує долю людини
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconБ 61 Біляїва Доротея, Роджерс Алла, Лонг Джіна, Лонг Стівен б 61 Слово І відгомін. Збірник рецензій на поетичну творчість Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета
Володимира Біляєва з нагоди 80-річчя поета Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. 152 с
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКнига для дому, книга для сім'ї, ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді
Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови — те ж саме, що кінокартина без кіножурналу....
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconКостьол Святого Олександра. Історична довідка
Латинської церкви, була названа “пропагандою”ii, але так чи інакше, результатом цих подій стала можливість для київських католиків...
Книга з нагоди 20-ліття служіння францисканців серед греко-католиків iconПрограма навчальної дисципліни
Суспільна опіка греко-католицької церкви над українською еміграцією з галичини


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка