Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області



Сторінка6/7
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Приклади

Джерело: http://www.123opticalillusions.com/pages/opticalillusions41.php.

Приклад 1. Подивіться на дві вертикальні лінії на малюнку. Яка з них довша? Чи ви здивуєтеся, коли виявиться, що вони однакові?




Джерело: http://www.france24.com/en/20131202-front-gauche-melenchon-tf1-front-nationalrecruitment-canal-plus-nkm-paris-poster/.

Приклад 2. А цей приклад з «реального життя» ілюструє недолік сприймання реальності, яку відтворюють мас-медіа. У кадрі – лідер французької ультралівої партії «Лівий фронт» Жан-Люк Меланшон, у якого беруть інтерв’ю для приватного телеканалу TF1, де він говорить від імені протестувальників, яких він вивів, за його словами, на «податкову революцію». Цей сюжет був відзнятий за кілька годин до реального протесту. Ймовірно, телевізійники хотіли, щоб робота була зроблена і підстрахувалися.

Тож важливо бачити щось, але це не суттєва частина критичного мислення. Завдяки спогляданню здатна критично мислити людина може знайти нові факти, які необхідно помістити у контекст. Потрібно аналізувати й оцінювати факти, доповнюючи їх за допомогою контрольних запитань, і лише після цього висувати добре обґрунтовані аргументи.



Правила критичного мислення

Здатна критично мислити людина повинна уникати:



  1. Стереотипів та упереджень, бо вони затьмарюють тверезі судження та призводять до необґрунтованих або передчасних висновків;

  2. Нетерпіння, непослідовності – небажання чітко відстежувати інформацію;

  3. Практики не ставити запитань і не перевіряти інформацію та її джерела;

  4. Небажання зважати на чиїсь помилки та визнавати свої.

Які навички може розвинути здатна критично мислити людина?

1. Слухати та спостерігати.

2. Критично сприймати інформацію (прочитану, побачену, почуту).

3. Вдаватися в суть проблеми та її першопричини, а не лише наслідки.

4. Усвідомлено відрізняти факти від припущень і поглядів.

5. Здатність аналізувати достовірність і відповідність аргументів, а також інформацію на яких вони ґрунтуються.

6. Ретельно добирати слова, бо слово може змінити значення всієї аргументації.

7. Навчитися висувати компактні, добре обґрунтовані аргументи.

8. Виявляти маніпуляцію та пропаганду.

9. Усвідомлювати, що завжди є більш ніж один погляд на одне й те ж.

Оцінення джерел:

1. В епоху інтернету ми постійно перебуваємо в облозі масивних обсягів інформації, і нерідко буває важко зрозуміти, якій інформації довіряти, а якій ні. Тож важливо навчитися розрізняти корисну та об’єктивну інформацію від баласту.

2. Звертати увагу на те, якісне це видання чи невідомий блог.

3. Критично аналізуючи джерела, треба спочатку пропустити крізь «сито» автора інформації та джерело, звідки вона походить. Чи це інформація з поважного видання, компетентного у відповідній сфері, чи від сусідського сина? Ви прочитали це в блозі невідомої людини чи це текст із якісного часопису, підготовлений фахово? Чи не на сайті приватної компанії ви читаєте цей текст? Якщо так, то які інтереси переслідує ця компанія?

Первинні та вторинні джерела:

Здатна критично мислити людина також бере до уваги, чи надходить інформація з первинних або вторинних джерел.



Первинні джерела – це оригінальні опубліковані джерела, наприклад медичні дослідження з проблеми ожиріння. Вторинним джерелом може бути, наприклад, повідомлення в газеті, в якому йдеться про проведене медичне дослідження на тему ожиріння, а також передається його суть загальнішою, зрозумілішою для аудиторії мовою. А в інтерпретаціях, переказуванні можливі неточності. Читач повинен знати про це і ставитися до інформації з вторинних джерел обережно. Це не означає, що первинні джерела ми повинні сприймати беззастережно. Ми завжди можемо збагнути, чи інформація в дослідженні обґрунтована і чи були інші дослідження на цю тему, результати яких відрізняються.

Довіра до тексту вища, коли в ньому є посилання на джерело, ім’я автора, назву матеріалу та рік опублікування. Коли йдеться про повідомлення в інтернеті, вони зазвичай містять посилання на дослідження, що цитуються у тексті. Читач може легко зайти на оригінал джерела. Якщо виникають сумніви щодо достовірності інформації, він може знайти інші незалежні джерела.

Як читати газету та переглядати новини?

До незалежної категорії інформаційних ресурсів належать мас-медіа. Вважається, що серйозні респектабельні видання надійніші за таблоїди, які часто подають сенсації і перебріхують те, що відбувається насправді.

Важливо розрізняти журналістські жанри і розуміти відмінність між репортажем та публіцистичним матеріалом. Репортаж не передбачає емоцій та стисло й точно повідомляє про відомі та/або невідомі події. У публіцистичному матеріалі автор шукатиме взаємозалежність, зв’язки, робитиме висновки, даватиме оцінку й вибудовуватиме аргументацію. Новинний репортаж має інформувати об’єктивно й неупереджено, тоді як публіцистика допускає погляд журналіста. Хоча новини повинні бути неупереджені, часто ми наражаємося на необ’єктивність. Журналісти можуть робити це за допомогою різних способів. Іноді вони подають думку двох експертів, які перебувають по один бік проблеми, натомість альтернативний погляд залишається не представленим. Вдаючись до цього, журналісти свідомо (чи несвідомо) посилюють певну думку, наділяючи її властивостями факту, а отже пропонують читачам не повну, а лише часткову інформацію.

Ознаки фейкових новин чи маніпуляцій:



  • мало зрозуміла термінологія;

  • незнайомі «експерти»;

  • надмірна емоційність;

  • неприйнятна тональність;

  • категоричність суджень.

Користуючись інтернет-технологіями, ми можемо самостійно визначити правдиве чи ні те чи інше фото (пошук фото в Google, плагін «Кто украл мои картинки», сайти для перевірки фактів StopFake).

Якщо журналіст працює з фактами, не посилаючись на джерела, критичний читач повинен загострити свою пильність. Ангажованість пресового повідомлення можна також простежити, наприклад, за допомогою неналежного підбору слів. Пресове повідомлення має послуговуватися нейтральною мовою. В ньому не має бути експресивних висловлювань, бо вони емоційно забарвлені, а тому матимуть вплив на тональність публікації, а отже і на всю публікацію. Читач може виявити суб’єктивність журналіста, якщо звертатиме увагу на те, які прикметники або прислівники той використовує.



Приклад. Спритні поліціянти затримали чотирьох грабіжників.

Пояснення. Прикметник «спритний» у цьому реченні суб’єктивний. Факт, що чотирьох грабіжників поліціянти упіймали, нічого про загальну їх спритність не говорить. Можливо, перед цим від них втекли двадцять інших грабіжників.

Точність інформації. Треба завжди перевіряти, чи логічні факти або припущення, що містяться в інформації. Вони повинні бути точні і випливати з аргументів, на яких ґрунтуються. Щоб пересвідчитися, що вони саме такі, їх треба аналізувати і думати, як їх витлумачено.

Блок ІІ

Зазвичай ми ставимося до процесу мислення так, ніби це щось саме собою зрозуміле та природне – як дихати чи кліпати очима. Насправді ж мислення можна і навіть необхідно постійно вдосконалювати/тренувати, так як тренуються, наприклад, спортсмени чи музиканти.

Критичне мислення не варто плутати з:


  • простим запам’ятовуванням (пам’ять комп’ютера набагато ширша, ніж наша, але це не значить, що комп’ютер може мислити).

  • розумінням складних ідей (коли ми працюємо над розумінням чужої ідеї наше власне мислення пасивне – ми лише сприймаємо те, що створив хтось інший).

  • творчим/інтуїтивним мисленням (мозок творця працює несвідомо – у цьому й головна відмінність).

Важливі ключові характеристики критичного мислення:

  • Свобода та самостійність (здатність висловити ідею незалежно від інших).

  • Інформація для нього – відправна, а не кінцева точка для розвитку (щоб народити зважену думку, потрібно опрацювати величезну кількість матеріалів).

  • Починається з постановки питань та проблем, які потрібно вирішити (перший крок до того, аби навчити учнів критичному мисленню, полягає в тому, щоб допомогти їм розгледіти безкінечну кількість питань навколо).

  • Використовує переконливу аргументацію (коли людина знаходить власне вирішення і підкріплює його розумними доказами).

  • Є соціальним процесом (будь-яка думка перевіряється і відточується тоді, коли ми ділимося нею з іншими; коли ми сперечаємося, обговорюємо, заперечуємо і обмінюємося думками з іншими – ми поглиблюємо свою позицію).

На шляху до розвитку такого мислення потрібно пройти 6 послідовних кроків:

1. Нерефлексивний мислитель – ще не усвідомлює «недорозвиненість» свого мислення.

2. Спантеличений мислитель – усвідомив, що має проблеми зі своїм мисленням.

3. Мислитель-початківець – намагається удосконалюватися, але без регулярної практики.

4. Практикуючий мислитель – визнає необхідність регулярної практики.

5. Просунутий мислитель – росте у процесі своєї регулярної практики.

6. Майстер мислення – усвідомлене і проникливе мислення стає візитівкою людини.

Для чого потрібно розвивати критичне мислення? Воно дає людині:

1. Відчуття свободи власної волі.

2. Розширення горизонтів (бачення світу стає ширшим, глибшим, цікавішим).

3. Можливість знаходити та приймати певні важливі істини для себе.

4. Глибоке розуміння себе, своїх цінностей та потреб.

5. Сміливість у прийнятті рішень.

6. Гнучкість та краща адаптація до змін.

7. Врівноваженість та спокій (людина, яка мислить критично, має більше шансів зрозуміти свої потреби та робити те, що не суперечить її внутрішнім переконанням, а відповідно – менше жалкувати та розчаровуватися у зробленому).

8. Здатність протистояти інформаційному тиску – не брати на віру все, що читаєш, а перевіряти, аналізувати і приймати зважені рішення.

9. Вміння знаходити та знешкоджувати маніпуляції.

10. Толерантність до думок іншого.

11. Поважне ставлення до членів колективу/групи, але водночас вміння орієнтуватися в першу чергу на свої власні цінності і не піддаватися тиску певних групових норм. Всі перелічені вище пункти можуть збагатити життя як вчителя, так і учня. Звісно, для їхнього досягнення потрібна щоденна практика. При цьому для учнів потрібні свої інструменти для розвитку критичного мислення, а для вчителя – свої.

З чого починати вчителю? Наприклад, із практики «9 стратегій для розвитку критичного мислення»:

1. Використовуйте «пустопорожній час». Ми часто відволікаємось і витрачаємо наш час на непотрібні речі (переклацування каналів телебачення, безцільне «блукання» в інтернеті чи соцмережах, самозвинувачування чи жаль щодо минулого), що не приносять нам ні продуктивного результату, ні задоволення. Тож чому б не використати цей час на тренування мислення? Наприклад, наприкінці кожного дня можна проаналізувати: про що я сьогодні думав? Коли я мислив при цьому про якісь дурниці, а коли, навпаки, думав продуктивно? Що я сьогодні зрозумів нового? Чи дозволив я сьогодні якійсь негативній думці мене «вимкнути» на якийсь час? Якби можна було б повторити цей день – щоб я подумав/зробив інакше? Чи впливали на мене думки інших, чи я діяв відповідно до власних переконань і цінностей? Якщо робити це регулярно – мислення почне змінюватися.

2. Працюйте над 1 проблемою в день. Це можна робити навіть на ходу, наприклад, по дорозі з роботи. Подумайте, які проблеми перед вами зараз стоять. Відкиньте ті, на які ви не можете впливати самостійно. Потім оберіть 1 проблему, яка вам під силу. Вивчіть її з усіх боків: з яких елементів вона складається, як стосується ваших цілей та потреб? Виясніть, яка інформація вам потрібна для ширшого розуміння та вирішення проблеми. Потім зберіть інформацію й продумайте ресурси та дії: що можна зробити в короткостроковій та довгостроковій перспективі; що вам для цього потрібно? Продумайте стратегію, а коли настане час дій, контролюйте їх та будьте готові за потреби перебудувати стратегію.

3. Інтерналізуйте (від лат. Interior – «внутрішній»; процес перетворення зовнішніх дій, властивостей предметів, понять, соціальних форм спілкування в стійкі внутрішні якості особистості через засвоєння норм, цінностей, вірувань, установок, уявлень тощо). Засвоюйте інтелектуальні стандарти. Кожен тиждень працюйте з однією з інтелектуальних норм (зрозумілість/чіткість, точність, доречність, глибина, широта, логічність, значення та ін.). Наприклад, якщо ви зосередитесь на «зрозумілості» протягом тижня, спробуйте зауважувати, коли ви незрозумілі в спілкуванні з іншими та коли інші люди незрозумілі у тому, що вони говорять.

4. Ведіть інтелектуальний щоденник. Кожен тиждень записуйте його в такому форматі: опис емоційно значимої для вас ситуації, вашу реакцію на неї, її аналіз та оцінку аналізу (що ви дізналися про себе? Що б ви зробили інакше, якби можна було б повторити цю ситуацію?).

5. Перебудовуйте характер. Виберіть одну рису – наполегливість, автономія, співчуття, хоробрість, смиренність тощо – та розвивайте її протягом тижня. Наприклад, обравши смиренність, фокусуйтеся на моментах, коли ви визнаєте, що ви – неправі, а також на моментах, коли ви відмовляєтесь це визнавати навіть тоді, коли погоджуєтесь з доказами цього (це моменти захисту, коли, наприклад, ми кажемо: «Я вже знаю все, що маю знати про це»). Спробуйте розширити ваші знання/переконання та прийняти інші думки.

6. Зменшуйте рівень егоцентризму. Людині властиве егоцентричне мислення – несвідомий нахил на користь себе. Спостерігайте за собою у таких ситуаціях: коли я думаю егоцентрично? Чи говорю часом щось, аби отримати власну вигоду? Чи намагаюся я нав’язати свою волю іншим? Зафіксувавши такі моменти, спробуйте вдатися до саморефлексії, задавши собі такі питання: а що б у такій ситуації відчувала та зробила б інша людина?

7. Передивіться свій погляд на речі. Ми живемо в світі, де часто кожна ситуація є вже певними чином «визначена» (соціальними нормами, правилами, цінностями тощо). І те, як визначена ситуація, впливає на те, як ми почуваємося в ній і як ми діємо. Але насправді кожна ситуація може бути визначена багатьма способами – в цьому і закладені можливості для нас. Кожен з нас може дивитися на проблеми чи «негативні» ситуації під іншим кутом зору, побачити в них конструктивні/позитивні моменти, знайти шляхи виходу і бути щасливішим. Щоб практикувати такий підхід, потрібно встановити певні принципи. Наприклад, можна створити список 5-10 негативних ситуацій, де ми відчуваємо себе сердитими, незадоволеними, розчарованими тощо. І до кожної з них знайти альтернативні бачення і модель поведінки. Відкладіть думки про цю проблему на якийсь час – тоді вихід може знайти вас сам.

8. Працюйте зі своїми емоціями. Щоразу, коли ви відчуваєте негативні емоції, спитайте себе: які мої думки привели мене до цього? Як інакше я можу подумати про те, що мене так турбує? Можливо щось у цій ситуації є смішним або цікавим/новим досвідом? Якщо ви знайдете відповіді на ці питання – ваші емоції неодмінно змінюватимуться.

9. Проаналізуйте вплив групи на ваше життя. Час від часу задавайте собі питання, як на вас впливає той чи інший колектив/група/соціум: яку поведінку від вас очікують/вимагають? Що забороняють робити? Часто групові норми можуть впливати на несвідомому рівні, в результаті чого ми можемо забороняти собі думати чи вчиняти певні речі. Тоді як насправді вам, можливо, давно хотілося б поводитися інакше (згідно з особистими нормами та цінностями).

В учнів потрібно щодня розвивати базові навички, необхідні для критичного мислення: спостережливість; схильність до інтерпретації, аналізу, виведення висновків; властивість давати оцінки (ідеям, предметам, явищам тощо). Важливо стимулювати та схвально оцінювати всі прояви критичного мислення в учнях. Можна пояснити, з чого складається таке мислення і чим воно відрізняється від звичайного:

1. Виклик. Ціль – формування особистого інтересу для отримання інформації. Учні мають подумати та розповісти іншим (за допомогою індивідуальної, парної, групової роботи; «мозкового штурму»; спільних прогнозувань; озвучування проблемних питань тощо) про те, що вони знають з обраної теми для обговорення – так отримані раніше знання усвідомлюються і стають базою для засвоєння нових. Задача вчителя на цьому етапі – узагальнити знання дітей, допомогти кожному визначити «своє особисте знання» і основні цілі для отримання нових.

2. Осмислення. Діти знайомляться з новою інформацією. При цьому вони відслідковують своє розуміння і записують у вигляді питань те, що вони не зрозуміли – для того, щоб пізніше заповнити ці «білі плями». Після ознайомлення з інформацією кожен учень має сказати про те, які орієнтири/фрази/слова допомогли йому зрозуміти інформацію, а які, навпаки, заплутували. Головний принцип етапу осмислення – вчитель має давати учням право/установку на індивідуальні пошуки інформації з подальшим груповим обговоренням та аналізом.

3. Рефлексія. Учні мають обдумати те, що їм стало відомо та як включити нові поняття в свої уявлення; обговорити, як це змінило їхні думки, бачення, поведінку.

Виклик.

1. «Знаю хочу знати дізнався/дізналася».

Учням задаються питання для самостійного осмислення за обраною темою. Наприклад, при вивченні письменника: Що ви знаєте про цього письменника? Які твори він написав? Які особливості його творів? Що ви дізналися нового з його творів/біографії? Що б хотілося ще взнати з цієї теми?

Відповіді записуються кожним учнем в колонки «Знаю» і «Хочу знати» у таблицю:


Знаю

Хочу знати

Дізнався/дізналася









Остання колонка може заповнюватися вже після наступного етапу – осмислення. Або можна одразу влаштувати обговорення в парах/трійках/командах. Потім учні заповнюють останню колонку таблиці. Після чого йде спільне обговорення того, чи співпали колонки 2 і 3. Колонка «Хочу знати» дає поштовх до подальшого пошуку нової інформації самостійно – до наступного заняття.



2. Дерево припущень.

Підходить для тем, що містять елемент прогнозування, або обговорень щодо розвитку якогось явища у майбутньому. Учні озвучують свої ідеї та спільно створюють «дерево передбачень», де стовбур – задана тема, гілки – передбачення (я думаю, що …; ймовірно, що буде так…), а листя – аргументи на користь тверджень.



3. Алфавіт.

Учні отримують завдання написати якнайбільше фактів з теми навчання, при цьому кожне слово-факт має починатися з літер алфавіту. Наприклад, вивчення теми «вода»:

Аква

Болото


Водоспад

Гідростанція

Дистиляція

Екологічно чиста



Осмислення.

1. Технологія «6 капелюхів».

Може застосовуватися і на етапі виклику, але вже містить певні елементи осмислення та рефлексії. Учні діляться на команди (або це можуть бути окремі ролі для 1 людини), кожна з яких отримує свого «капелюха». Колір капелюха вказує на тип завдання:

Білий капелюх – розкажіть про тему лише у фактах і цифрах.

Жовтий капелюх – подумайте, чому … (далі йде якесь питання, що стосується фундаментальних основ теми, яку досліджує клас).

Чорний капелюх – доведіть, що … (у рамках теми).

Червоний капелюх – подумайте, який емоційний стан може викликати у нас ця тема (або якийсь її ключовий елемент).

Зелений капелюх – подумайте, як використати тему/її елементи, щоб це зробило наше життя радіснішим?/які позитивні моменти має ця тема?

Синій капелюх – узагальніть висловлювання всіх попередніх груп капелюхів/підсумуйте, що корисного та нового дізналися в результаті цього завдання.



2. Fishbone (Рибна кістка).

Свою назву цей інструмент дістав через те, що його візуальне вираження нагадує рибну кістку. Він дозволяє учням «розбити» загальну проблемну тему на низку причин та аргументів. Застосування цього прийому допоможе учням зрозуміти важливість аргументації, а також те, що кожна проблема – багатогранна, може мати кілька причин, що впливають одна на одну. «Рибна кістка» є дуже дієвим інструментом у застосуванні до соціальних тем , на зразок «шкідливі звички», «підліткова злочинність», «погана екологія в місті» тощо.

П
орядок роботи:


  1. Після спільного обговорення проблемної теми під керівництвом учителя учні записують її чітке формулювання в полі «Проблема».

2. Після аналізу інформації за темою (з текстових матеріалів, фільмів тощо) учні виділяють причини та аргументи, що їх підтверджують. Часто причин знаходиться більше, ніж аргументів. У такому випадку варто пояснити дітям, що це – нормально, адже бувають ситуації, коли причини ще не мають логічного пояснення і залишаються у якості припущень.

3. Шляхом аналізу «причин-аргументів» діти формулюють висновок, який записується в останній частині малюнку.



Рефлексія.

1. Кластер або методика органічного вивчення «Мапа пам’яті».

Якщо явище, що вивчається, має багато різних за значенням характеристик та ознак, можна дати учням завдання створити схему-кластер. Правила створення: в центрі записується слово, навколо якого фіксуються слова/словосполучення, пов’язані з темою. Учні озвучують все, що знають, використовуючи метод мозкового штурму. Це можуть бути не лише чіткі факти, але й асоціації чи творчі сприйняття. Далі вся ця інформація спільно з учнями групується, класифікується, категоризується та оформлюється графічно в певну схему.



ІV. Підведення підсумків заняття.

Вчителі формулюють висновки заняття щодо доцільності використання опрацьованих технологій як способу розвитку критичного мислення учнів.

Література


  1. Б’юзен Т. Навчіть себе міркувати. – М. : Попурі, 2008. – 192 с.

  2. Лізинський В.М. Прийоми та форми в навчальній діяльності. – Х. : Веста, 2007. – 160 с.

  3. Медіаграмотність на уроках суспільствознавчих дисциплін: посібник для вчителя / за ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза – К. : Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. – 201 с.



Робота психолого-педагогічного семінару в школі



Завгородня Ю.О.,

практичний психолог П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ст. № 1
Психологічна компетентність педагога – запорука ефективності навчально-виховного процесу. Психологічну культуру вчителів формують шляхом проведення психолого-педагогічних семінарів. Це одна з форм методичної роботи, що полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні повідомлень, доповідей, виконаними за результатами роботи задля підвищення рівня професійної компетентності та педагогічної майстерності вчителів школи.

Цілі психолого-педагогічного семінару:

  • поглибити знання і закріпити професійні уміння, які виносяться педагогічному колективу для обговорення;

  • допомогти вчителям розібратися у найскладніших питаннях професійної діяльності педагога (навчання, виховання, спілкування і т.д.);

  • виробити вміння ефективно застосовувати отримані знання, інформацію у практичній діяльності;

Етапи організації та проведення семінару:

1. Розробка плану роботи відповідно до тематики та питань, що підлягають опрацюванню.

2. Підготовка рекомендованої літератури для попереднього ознайомлення.

3. Проведення підготовчих консультацій.

4. Глибока підготовка окремих учасників семінару з питання, що вивчається.

5. Зворотна дія.

Проводячи ППС, необхідно забезпечити атмосферу творчості, неформального спілкування. У деяких випадках після повідомлення можна організувати дискусію

Технологія проведення семінару включає обов’язкові компоненти:


  • інформаційно-аналітичні повідомлення (лекція, міні-лекція, доповідь, електронна презентація та ін.);

  • діагностичний блок (тест із теми семінару та тест для загальної характеристики особистості);

  • психологічний практикум (вправи, ігри, релаксація);

  • робота з інноваційними, інтерактивними формами роботи;

  • практичні завдання, поради;

  • рефлексія (у формі висловів, цитат, притч).

Ефективним є введення до семінарського заняття елементів психологічного тренінгу – це допомагає створити довірливу атмосферу, налаштувати учасників на активну роботу.

Погоджуюся з думкою окремих науковців у тому, що керівник семінару повинен бути перед аудиторією не вчителем у прямому розумінні, а фасилітатором, тобто не повинен багато говорити сам, а створювати умови для взаємо- та самонавчання, залучати вчителів до самостійної творчої науково-дослідницької діяльності, надавати можливість учасникам використовувати власний досвід для вирішення завдань.

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації. Тому наша школа приділяє значну увагу процесу адаптації учнів до школи. Протягом навчального року ми організовуємо 3-4 семінарських заняття, присвячені вищевказаній темі і розраховані на весь навчальний рік. У 2016/2017 н. р. ми опрацювали такі теми:

- «Як допомогти дитині адаптуватись?»

- «Вікові особливості учнів»

- «Кризові періоди. Як впоратись?»

- «Невстигаючі учні: знайдемо вихід разом»

У школі проводяться різні за формою психолого-педагогічні семінари, а саме:



  1. Семінар-дискусія. Колектив поділяється на підгрупи. Ці підгрупи (пари, трійки, четвірки) обговорюють деяке питання, потім група як ціле обговорює рішення, запропоновані в підгрупах. Останні 15 хвилин семінару відводяться на загальну групову дискусію, виробленню стратегії вирішення проблеми і підведення підсумків роботи.

  2. Семінар-дослідження. Даний вид семінару присвячений дослідженню проблеми, що не одержала всебічного висвітлення в літературі і, разом з тим, має велике значення для професійної діяльності вчителів-предметників, класних керівників, вихователів.

  3. Семінар-практикум. У залежності від цілей і особливостей змісту розглянутих ситуацій на психологічних практикумах (заняттях) можуть моделюватися різні види ситуацій. У результаті проведення даного виду занять в учасників формуються уміння застосовувати отримані знання і практичний інструментарій у практичній роботі.

  4. Семінар-круглий стіл. Це вид групового вирішення тих чи інших питань, якому властиві певний порядок і черговість висловлювань його учасників, а також рівні права і позиції всіх присутніх.

Звичайно, наша робота не обмежується лише психолого-педагогічними семінарами, а уявляє собою комплекс заходів, направлених на поліпшення умов адаптації учнів. Робота ведеться не лише з вчителями, а й з учнями, батьками. Але саме ППС допомагають нам працювати узгоджено.


Робота з учнями

Робота з батьками

Робота з вчителями

діагностування

консультування

психопрофілактика

корекція (за потреби)



консультування


консультування



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconКнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області
Наказ відділу освіти П’ятихатської рда від 19. 06. 2015 №136 «Про підсумки науково-методичної роботи в закладах освіти району в 2014/2015...
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconКнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області
Наказ відділу освіти П’ятихатської рда «Про наслідки атестації керівних кадрів, інших педагогічних працівників навчальних та інших...
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconТехнології креативної освіти як складова створення інноваційного освітнього простору розвитку особистості
Комунальна установа «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Дніпропетровської області
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconРеалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку
Комунальна установа «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради Дніпропетровської області
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconРайонний методичний кабінет
Рибачук Валентина Володимирівна, Голюк Олена Степанівна – вчителі української мови та літератури Бутовецької зош І-ІІІ ст. Старокостянтинівської...
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconРішенням методичної ради комунального закладу «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради»

Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconСтарокостянтинівський районний методичний кабінет Решнівецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Яцюк Інна Леонідівна, вчитель фізики Решнівецької зош І-ІІ ступенів Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconВідділ освіти Березанської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Березанська загальноосвітня школа І- ііі ступенів Березанської районної ради Миколаївської області
Березанської зош І – ІІІ ступенів. Кваліфікаційна категорія – «спеціаліст вищої категорії»
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconКонспекти уроків Старокостянтинівський районний методичний кабінет Сковородківська зош І-ІІІ ступенів
Клімух Світлана Анатоліївна, вчитель української мови та літератури Сковородківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівської...
Кнму «П’ятихатський районний методичний кабінет» П’ятихатської районної ради Дніпропетровської області iconВідділ освіти Криворізької районної державної адміністрації ку «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради
Персонажі як на долоні. – Укл. Петросян-Чиркінян І. А.– с. Красіне: Красінська зош І-ІІІ ступенів, 2016. – 36 с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка