«Кохання безкрає помчить нас у даль…»



Скачати 179,86 Kb.
Дата конвертації21.07.2017
Розмір179,86 Kb.

Заозерненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Каховської районної ради Херсонської області

«Кохання безкрає

помчить нас у даль…»

(літературно-музична композиція за творами українських та світових поетів)

Робота

вчителя української мови

та літератури

Заозерненської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

Парфененко Т.В.

Заозерне - 2010
Мета: прокласти стежку до Країни Поезії Кохання; познайомити учнів з кращими зразками української та світової інтимної лірики; звернути увагу на образ Прекрасної Музи в житті та творчості поетів різних країн та епох; прагнути відчути життєдайну силу кохання, вчити віддавати своє активне життєве тепло іншим людям; виховувати культуру почуттів; розвивати художній смак, удосконалювати навички виразного читання.
Обладнання: виставка «Жінок кохані імена»; вислови про кохання («Через віки з любов’ю», «Я люблю и значит живу!», «Жінка солодша за життя і гірша за смерть»); портрети поетів різних часів; музичні записи.
Епіграф:

Первинне сущого всього – любов.

У піснях молодих перше слово – любов.

Бідний вигнанцю дивного світу кохання,

Знай, що всього життя передмова – любов!

Омар Хайям

(На фоні вальсу Є.Доги з кінофільму «Мій лагідний і ніжний звір…»)

Ведучий І.

Жінка... Скільки слів, думок. Скільки освідчень присвячували чоловіки? Вона володіла їхніми думками і вчинками, серцями і душами,



Ведучий ІІ.

«Про жінку завжди знайдеться сказати щось нове, поки хоч одна з них залишиться на земній кулі», - так говорив про жінку Буорле.



Ведучий І.

А я пригадую слова Соломона: «Жінка солодша за життя і гірша за смерть»



Ведучий ІІ.

«Загадкова все-таки істота жінка... Зупиняєшся перед нею і дивуєшся. Ось перед тобою чудове створіння, німфа, квітка, не істота, а мрія ...»,- так про жінку сказав відомий німецький письменний Томас Манн.



Ведучий І.

Ось такою німфою, квіткою, мрією для багатьох іспанських чоловіків стала циганка Кармен. Вона є взірцем волелюбності і краси для мільйонів жінок світу. Кармен залишиться навіки непереможною як жінка, як літературна героїня.



(Звучить пісня "Кармен" у виконанні Ірини Сказіної).

Ведучий ІІ.

1845... Світ побачив шедевр французького письменника Проспера Морімо - новелу «Кармен». Чудовий образ Кармен склався у Меріме не тільки в результаті його подорожі ю Іспанії, а також під впливом Земфіри, героїні пушкінської поеми «Цигани».



( На сцену виходять Хосе і Кармен)

Ведучий І.

Так, це він... Світле волосся, блакитні очі, великий рот, відмінні зуби, маленькі руки, тоненька сорочка, бархатна куртка із срібними ґудзиками, білі шкіряні гетри, гнідий кінь... Ніяких сумнівів – це Хосе Марія.



Ведучий ІІ.

«Її шкіра нагадувала мідь. Очі розкосі, але чудово вирізані, губи трішки повні, але красиво обрамлені… Її волосся було грубе, чорне з сині, як воронове крило, відливом довге і блискуче. То була дивна, дика краса, обличчя, яке на перший погляд дивувало, але яке не можна було забути…»



(Звучить фонограма іспанської мелодії. На фоні мелодії ведучі.)

Ведучий І.

Підкорюючись хвилинним бажанням раптово спалахнувши почуттів, Кармен спокусила Хосе, котрий заради неї дезертирує з армії. Вони обоє стають членами шайки контрабандистів і ведуть життя повне небезпеки.



Ведучий ІІ.

Кармен зруйнувала долю Хосе, штовхнула його на злочинний шлях. Гине сама і призвела до загибелі коханого.



Ведучий І.

«Уся справа в тому, - сказав Бернард Шоу, - що жінка хоче жити своїм життям, а чоловік - своїм».



Ведучий ІІ.

Шляхи Кармен і Хосе розходяться, але, на відміну від Кармен, Хосе все ще кохає її. Та «у жінки, котра тебе не кохає, ти можеш купити лише тіло, але ніколи не отримаєш душу. А тіло без душі - незаздрісна здобич».



Ведучий І.

Генрік Сенкевич сказав: «У світі зла, дурості, невпевненості і сумнівів, котрі називаються існуванням, є одна річ, в ім’я якої ще потрібно жити і яка, без сумніву, сильна, як смерть: це – кохання»



Ведучий ІІ.

Коли у калюжах повсякденного життя відбивалося проміння невловимої, тріпотливої радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти.

Ведучий І.

(Читання за ролями сцени 2 дії другої з трагедії Шекспіра "Ромео і Джульєтта")

Ведучий ІІ.

Кохання... Раптове і несподівене. А за ним натхнення і надія.

(звучить вірш Пушкіна - "Я помню чудное мгновенье…")

Юнак.


Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный

И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный

Рассеял прежние черты,

И я забыл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись долго дни мои

Без Божества, без вдохновенья,

Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь.

Ведучий І.

Кохання приходить тоді, коли однієї мети тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдно.

(Читання поезій англійською і українською мовами)

Юнак.

Thine eyes I love, and they, as pitying me,


Knowing thy heart torments me with disdain,
Have put on black and loving mourners be,
Looking with pretty ruth upon my pain.
And truly not the morning sun of heaven
Better becomes the grey cheeks of the east,
Nor that full star that ushers in the even
Doth half that glory to the sober west,
As those two mourning eyes become thy face:
O, let it then as well beseem thy heart
To mourn for me, since mourning doth thee grace,
And suit thy pity like in every part.

Then will I swear beauty herself is black


And all they foul that thy complexion lack.

Дівчина.

Кохання моє, мов троянда садів,

Що в червні розквітнула знову.

Кохання моє, мов мелодія снів, -

Солодка і ніжно-медова.

О ніжна кохана, о сутність життя.

До тебе лиш сердце говорить.
Зі мною залишиться це почуття

Допоки не висохне море.

Єдина, допоки зміліють моря

І гори під сонцем зів’януть,

Я буду кохати, любове моя,

Піщинки життя не розтануть.


До зустрічі, пісне весни й солов’я.

Єдина, тебе залишаю,

Та я повернуся, любове моя,

Хоч тисячі миль подолаю.



Ведучий ІІ.

У житті всіх людей наступає мить, коли два по гляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, вражають краплини крові, які виводять на скридомі життя звичне й неповторне водночас "кохаю".



(Відкривається сцена. На сцені стіл на якому підсвічники з свічками, книги, листки, за столом сидить юнак і плаче, за його спиною дівчина)

Дівчина

«Я виходжу заміж за друга моєї юності Миколу Степановича Гумільова. Він любить мене вже 3 роки, і я вірю, що моя доля бути його дружиною... Я клянусь Вам усім для мене святим, що ця нещасна людина буде щаслива зі мною. Він пише мені незрозумілі слова, а я ходжу з листом до знайомих і питаю роз'яснення».

Юнак

Вот я один в вечерний тихий час,



Я буду думать лищь о Вас, о Вас.

Возьмусь за книгу, но прочту: "Она".

И вновь душа пьяна и смятена,

Я брошусь на скрипучую кровать,

Подушка жжет... нет, нет мне спать, а ждать.

И, крадучись, я подойду к окну.

На дымный луч взгляну и на луну,

Вон там, у клумб. Вы мне сказали: "Да"

О, это "да" со мною навсегда.

И вдруг сознанье бросит мне в ответ,

Что Вас покорной не было и нет,

Что Ваше "да", Ваш трепет у сосны.

Ваш поцелуй - лишь бред весны и сны.

(Юнак і дівчина виходять. З’являються дівчатка у світлому вбранні і під повільну музику виконують пластичний танок. На фоні танцю і музики ведучі розповідають легенду)

Ведучий І.

Колись і сиву давнину, повертався англійський король на батьківщину з христового походу. Король прийняв рішення дати своїм воїнам відпочинок перед довгою дорогою додому і віддав наказ кинути якір в тихій бухті острова Кіпр.

Але поки воїни відпочивали, король закохався в прекрасну кіпрську принцесу, і правитель Кіпру погодився видати за нього свою дочку.

Кіпрська принцеса вельми любила свою землю і тому відмовилася їхати в туманну Англію.



Тоді англійський король сказав: «Я буду чекати тебе до завтрішнього полудня, - а сказавши це, повернувся на свій корабель.

Наступив довгоочікуваний день. До корабля монарха підійшов човен. Слуги підняли на борт корабля двох білосніжних лебедів.

«Якщо ти кохаєш мене, то залишишся зі мною на острові, - такі слова веліла передати принцеса. - ми будемо жити з тобою щасливо, як ці два лебеді. Якщо ж ти вирішиш поїхати, то візьми з собою цих птахів, і хай вони будуть вічною і живою пам’яттю нашого кохання».

Ведучий ІІ.

Чим закінчилася історія – легенда не розповідає. Але натомість з’явилася інша легенда – легенда про лебедину вірність.



Ведучий І.

Любов — це почуття, яке в усі часи однаково хвилювало людей. Багато поколінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту.



Ведучий ІІ.

Кохання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Воно звеличує людину. Серед нас, напевно, не знайдеться людини, яка скаже: «Я не хочу кохати». Кохати хочуть всі... Це так само природно, як рости траві навесні...



Ведучий І.

Кохання... Про нього мріють. Його чекають. І ось воно приходить. Скільки сердечних переживань! Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Це кохання може прийти у 8 років, а може й у 80. Іноді кохання переживає людину і залишається яскравим прикладом для нащадків на століття: приклад цьому любов Данте і Беатріче, Петрарки і Лаури...



Ведучий ІІ.

Він і вона... Кохання і ніжність, відчай і розлука - це вічні теми поезії.

Ведучий І.

Франческо Петрарка - найвидатніший майстер сонета Італії ХУІ століття.

Ведучий ІІ.

Вільям Шекспір р - великий поет доби відродження.

Ведучий І.

Фрідріх Шиллер - видатний німецький поет Просвітництва,

Ведучий ІІ.

Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші. Джордж Байрон і Генріх Гейне, Віктор Гюго і Олександр Пушкін, Іван Франко і Леся Українка, Марина Цвєтаєва і Анна Ахматова, Володимир Сосюра і Ліна Костенко — перелічити всіх неможливо, але всі вони допомагають нам усвідомити, що кохання — це велике почуття і заради нього люди здійснюють подвиги і чудеса, а не підлість і обман.



Ведучий І.

Кохання… Палке і ніжне, пристрасне чи мрійливе – воно знайоме всім.

Він.

Жить без тебя не могу...

Я с первого дня это понял,

Как будто не полном скаку

Коня вдруг над пропастью поднял.

Вона.


И я без тебя не могу...

Я столько ждала и устала,

Как будто на белом снегу

Гроза мою душу застала.

Він.


Сошлись, разминулись пути.

По он ей звонил повсюду,

И тихо упросил: «Не грусти,.»

И тихое слышалось: «Буду!»

Вона.


Однажды на полном скаку

С коня он сорвался на съемках,

- Я жить без тебя не могу, -

она ему шепчет в потемках.

Він.


Он бредил... но сила любви

Вновь к жизни его возвращала,

И смерть отступила: «Живи!»

И все начиналось сначала.

Я жить без тебя не могу...

Он ей улыбался устало,

- А помнишь на белом снегу.

Гроза тебя как-то застала?

Вона.


Прилипли снежники к виску,

И капли грозы на ресницах.

- Я жить без тебя не могу

И значит, ничто не случится.

Ведучий ІІ.

Одного разу відомий французький письменник Андре Моруа пішов у театр і там почув, як незнайомка запитала в своєї подруги: «Як бути коханою?».І він дає пораду: «Кохання починається з радісного відчуття власної сили, що поєднується зі щастям іншої людині. Подобатись - означає і дарувати, і брати. Ми ніколи не набриднемо дівчині і жінці, коли станемо говорити з нею про її уподобання і красу, коли будемо розпитувати про її дитинство, смаки і про те, що її засмучує».

Ведучий І.

«Ви ж ніколи не набриднете юнакові і чоловікові, якщо попросите його розповісти про самого себе.

Скільки жінок здобули собі славу чудових слухачок. Врешті і слухати немає потреби, досить лиш робити вигляд, що ви слухаєте».

Ведучий ІІ.

Кохання збагачує душу, людина більш повно відчуває життя, оточуючий світ. А природа стає порадником або слухачем, невіддільною часткою людської душі.



Ведучий І.

Цe так відчутно в мелодійних віршах Сергія Єсеніна.



(Виконується пісня на слова С.Єсеніна під музичний супровід - гітару).

Отговорила роща золотая

Березовым, веселым языком,

И журавли печально пролетая,

Уж не жалеют больше ни оком.

Стою один среди равнины голой,

А журавлей относит ветер вдаль,

А полон дум о юности веселой,

Но ничего в прошедшем мне не жаль.

Не жаль мне лет, растраченных напрасно,

Не жаль души сиреневую цветь.

В саду горит костер рябины красной,

Но ничего не может он согреть.

Нe обгорят рябиновые кисти,

От желтизны не пропадет трава.

Как дерево роняет тихо листья.

Так я роняю грустные слова.

(Відкривається сцена. На ній камін, крісло, журнальний столик.

На кріслі сидить юнак з чашкою чаю в руках і читає вірші Поля Верлена).

От лампы светлый круг, coфa перед огнем,

И у виска ладонь, и счастье быть вдвоем.

Когда легко мечтать, любимый взор встречая,

И книгу ты закрыл, и вьется пар от чая,

И сладко чувствовать, что день умчался прочь,

И суету забыть, и встретить вместе ночь,

Союзницу любви, хранительницу тайны.

Как тянется душа в тот мир необычайный,

Считая каждый миг, и каждый час кляня

Из тины тусклых дней, опутавших меня.

(Юнак устає ставить чашку й виходить, а другий підходить до крісла і

декламує вірш Є.Євтушенка "Заклинание").

Весенней ночью думай обо мне,

И летней ночью думай обо мне,

Осенней ночью думай обо мне,

И зимней ночью думай обо мне.

Пусть я не там, с тобой, а где-то вне,

Такой далекий, как в другой стране,-

На длинной и прохладной простыне

Покойся, словно в море на спине,

Отдавшись мягкой, медленной волне,

Со мной, как с морем, вяс наедине.
Я не хочу, чтоб думала ты днем,

Пусть день перевернет все кверху дном,

Окурит дымом и зальет вином,

Заставит думать о своем ином.

О чем захочеш, можеш думать днем,

А ночью только обо мне одном.


Молю тебя - в тишайшей тишине,

Или под дождь, шумящий в вышине,

Или под снег, мерцающий в окне,

Уже во сне и все же не во сне. –

Весенней ночью думай обо мне,

И летней ночью думай обо мне,

Осенней ночью думай обо мне,

И зимней ночью думай обо мне,



Ведучий ІІ.

Легенда давньої Греції розповідає про скульптора Пігмаліона. Він довго працював і створив прекрасну статую жінки - Галатею. Такою гарною вона була, що він закохався в неї. Але то була холодна статуя і Пігмаліон почав просити богиню кохання Афродіту оживити образ. Aфpoдіта виконала його прохання, і Галатея стала дружиною скульптора. Таким жагучим було кохання.



(Під ніжну пісню Джо Дассена звучить вірш В.Сосюри «Так ніхто не кохав»).

Ведучий І.

Кохання… Яке воно? Мабуть, різне. Для марини Цвєтаєвої - це потреба душі, це кохання, яке прагне багато: «Живи! Говори хоч зрідка».

Ведучий ІІ.

А більшого й не треба. Марина вміла бути щасливою, але і вміла страждати як звичайна жінка…



(Звучить вірш М. Цвєтаєвої «Вчера еще в глаза, глядел...»)

Вчера теще в глаза глядел,

А нынче – все косится в сторону!

Вчера еще до птиц сидел, -

Все жаворонки нынче – вороны!
Я - глупая, а ты – умен,

Живой, а я - остолбенелая.

О, вопль женщин всех времен:

«Мой милый, что тебе я сделала?»
И слезы ей – вода, и кровь –

Вода, - в крови, в слезах умылася!

Не мать, а мачеха – Любовь:

Не ждите ни суда, ни милости.
Увозят милых корабли,

Уводит их дорога белая…

И стон стоит вдоль всей земли:

«Мой милый, что тебе я сделала?»
Вчера еще - в ногах лежал!

Равнял с Китайскою державою!

Враз обе рученьки разжал,-

Жизнь выпала – копейкой ржавою!
Детоубийцей на суде

Стою - немилая, несмелая.

Я и в аду тебе скажу:

«Мой милый, что тебе я сделала?!»
Спрошу я стул, спрошу кровать:

«За что, за что терплю и бедствую?»

Отцеловал – колесовать:

«Другую целовать» ,- ответствуют.
Жизнь приучил в самом огне.

Сам бросил – в степь заледенелую!

Вот, что ты , милый, сделал мне.

Мой милый, что тебе - я сделала?
Все ведаю – не прекословь!

Вновь зрячая – уж не любовница.

Где отступается Любовь,

Там подступает Смерть-садовница.
Само – что дерево трясти! –

В срок яблоко спадает спелое…

- За все, за все меня прости,

Мой милый, что тебе я сделала!

Ведучий І.

Марини немає. Але продовжують її життя вірші, тому що вони прекрасні.



Ведучий ІІ.

Вони народжені справжнім талантом і натхненням.



(Звучить пісня на вірші М.Цвєтаєвої "Мне нравится...")'
(Відкривається сцена. На ній дзеркало, біля якого стоїть дівчина з квітами в руках, дивиться в дзеркало і починає читати вірш Ю.Левітанського)

Горящими листьями пахнет в саду.

Прощайте, я больше сюда не приду.

Дымится бумага, чернеют листы.

Сжигаю мосты.

Чернеют листы, тяжелеет рука.

Бикфордовым шнурком дымится строка...

Последние листья, деревья пусты.

Сжигаю мосты.

Прощайте, прощальный свершаю обряд,

Осенние листья, как порох,горят,

И капли на стеклах, как слезы, чисты.

Сжигаю мосты.

Я больше уже не приду в этот сад,

Иду, чтоб уже не вернуться назад,

До ранней, зеленой, последней звезды.

Сжигаю мосты.

Ведучий І.

Жінка... Скільки про неї сказано і написано. В усі віки їй поклонялись художники, поети, музиканти.



Ведучий ІІ.

Вона була мрією, усмішкою, сумою, вселенською радістю і безмежною тугою.



Ведучий І.

Її звали Лaypa і; Беатріче,



Ведучий ІІ.

Єлена і Венера



Ведучий І.

Нефертіті і Марія



Ведучий ІІ.

Ксенія і Ганна...



(На сцені з’являються усі учасники по черзі називаючи по черзі імена коханих жінок)

Учасник 1.

Багато з них імен стали символами.



Учасник 2.

Відданості і вірності – Пенелопа.



Учасник 3.

Краси і жіночності – Єлена.



Учасник 4.

Натхнення і поваги - Лаура і Беатріче.



Учасник 5.

Мудрості і державного розуму - Ольга і Роксолана.



Учасник 6.

Непокірності ворогові – Євпраксія.



Учасник 7.

Святої любові до людей - Марія.


Ведучий І.

В одному вірші Расул Гамзатов пише, звертаючись до коханої: «Якщо її люблять тисяча чоловіків, то серед них і він, якщо в неї лише один шанувальник - то це він, а якщо її ніхто не любить, то це він лежить мертвий у горах Дагестану.



Ведучий ІІ.

А на запитання кореспондента, що найбільше цінує в людях, відповідає: у жінках - все любить, у чоловіках - любов до жінки.



Учень

Разлука не беда, покуда есть

У нас с тобой еще надежда на свиданье.

И впредь мосты над бездной в нашу честь

Разводит пусть благое упованье

Всем сердцем рвусь к тебе из далека

Стихиям розыгравшимся на встречу

Над пропастью по лезвию клинка

Готов пройти - назначь мне только встречу.

Назначь, назначь!

Я время задержу

Назначь, назначь!

Утихомирю грозы.

Сопернику стреляться предложу



И на снегу цвести заставлю розы.



Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconВіра у всеперемагаючу силу кохання що є найважливішим у житті? Кохання?
Що є найважливішим у житті? Кохання? Успішність? Кар’єрні досягнення? «Зірковий» статус? У кожного своє бачення, відповідь, життєвий...
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconКартка уроку вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Тема кохання в поезії Генріха Гейне "Коли настав чудовий май " Найглибша істина розквітне лише з
Вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Тема кохання в поезії Генріха Гейне “Коли настав чудовий май ”
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconСучасні луганські художники Олександр Фільберт, Мойсей Вольштейн, 60-і роки
Хх ст., картина. «Володимир Даль, Тарас Шевченко І михайло Щепкін зустрічаються з Катрусею Піуновою»
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconФормула кохання
Мета: Поглибити знання учнів про відомих поетів зарубіжної літератури,в творчості яких звучить тема кохання. Розкрити взв’язок між...
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconГерої нашого часу. 1 Неоголошена війна в Україні
Ніхто на нас не нападав, нікого не треба було рятувати. Але з приходом війни на нашу землю, ми відчуваємо,що в нас є сили для подальшої...
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconВічна історія кохання. Трагедія В. Шекспіра «Ромео І Джульєтта» Мета: розкрити
Вільяма Шекспіра "Ромео І джульєтта" як втілення ренесансної ідеї права людини на кохання І земне щастя
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconНан україни „жіноче” кохання в „химерному” романі
Жіноче” кохання в „химерному” романі (на прикладі дилогії „лебедина зграя” І „зелені млини” василя земляка)
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconГрудень грудневість, біла-біла даль, з-за лісу – клубочіть туману
В’язівок Павлоградського повіту на Катеринославщині народився Іван Улянович Кириленко, письменник
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconЗа новою програмою 8 клас чи існує справжнє кохання сьогодні? за твором Валентина Чемериса
Гумористична повість про життя І пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу І перше кохання, вірність І перший поцілунок, дуель...
«Кохання безкрає помчить нас у даль…» iconКвіти душі на полотні
«Так як же їх не малювати, як вони ж такі красиві? Ой Боже ж мій, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша!...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка