Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук



Сторінка25/25
Дата конвертації22.02.2018
Розмір3.59 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25
Американська й французька революції, як бачимо, стали величними тому, що були успішними. Їхні величні ідеї волі і рівности зродилися щойно в ході збройної боротьби завдяки успіхам. Якщо б Франція замість помагати американським "бунтарям" була пішла на поміч Англії для здавлення американського "бунту", то й увесь той епізод історії Америки залишився б був тільки дрібним бунтом. І так само, якщо б негайна інтервенція на допомогу французькому королеві була здавила заворушення в Парижі в 1789 р., то й увесь той епізод ввійшов би був в історію як ще одне бурхливе заворушення й ніщо більше.
Коліївщина не досягла успіху, бо її вже в початках криваво здавили російські інтервенти з польськими займанцями. Але вона таки перевищає ті дві революції тим, що ідеї волі, рівности й справедливости були ясно поставлені як ціль повстання вже при самому початку Коліївщини і відразу ж впроваджувалися в життя. До того, це були ідеї піднесені цілим народом і піддержані цілим народом.
Польське "повстання" і "конституцію 3-го мая" важко й порівнювати до Коліївщини. Це ж і не було повстання, але спроба самостійної Польщі з 5-мільйоновим населенням протиставитись ворожим зазіханням. У тій спробі були проблиски патріотизму й героїзму - одиниць: загал поляків залишився байдужим. "Конституція 3-го мая" ніяких ідей волі й рівности не вносила, а навпаки, закріплювала й надалі відсталий шляхетсько-панщизняний лад. Тільки ж - наскільки Коліївщину чужі й свої знецінили, настільки поляки зуміли "повстання" Косцюшка і "Конституцію 3-го мая" позолотити, закриваючи сумну дійсність патетичними прикрасами патріотизму. Але, порівняймо хоча б двох керівників і героїв польського і українського повстань. Косцюшко, попавши в расійський полон, не зазнав там ніяких тортур і все таки морально заломався, прийняв помилування під умовою, що ніколи більше не буде за Польщу боротися і те своє приречення ворогові додержав до смерти, хоч у час воєн Наполеона поляки прохали його очолити знову боротьбу поляків з Наполеоном проти Росії. А Гонта, попавши в російський полон, жахливо знівечений московськими нагаями й тортурами польського ката, що з живого дер пояси шкіри, вислухавши присуд смерти з застосуванням нелюдяно жахливих тортур, з погордою - як свідчать поляки - відкинув пропозицію просити помилування, заявляючи: "Знаю, за що гину і не жалію!"
------------------------------------------------------------------
[406] Записки НТШ, т. ХСVІІ, ст. 52. Завроцький був наочним свідком здобуття колвїськими повстанцями містечка Тетіїва, отже мусів мати достовірну відомість про початок повстання.
[407] М. Максимович - "Собрание сочинений", т. І, ст. 634.
[408] М. Маркевич - "Исторія Малоросии", т. 2, ст. 661.
[409] К. Гуслистий "Коліївщина", ст. 82.
[410] W. Serczyk, op. cit., 82.
[411] Czajkowski - "Wernyhora". Warszawa, 1907. І, 34.
[412] Т. Шевченко - "Гайдамаки". (Початок розділу "Треті півні").
[413] А. Скальковскій, Ст. 72-73.
[414] Д. Мордовцев, ст. 169 і 220.
[415] "Енциклопедический словарь Гранат", т. 12, ст. 328.
[416] "Гайдамацький Рух на Україні в XVIII ст." Київ, 1970, ст. 360.
[417] О. Гермайзе, ст. 40-42.
[418] "Кіевская Старина", 1882, т. ІІІ, ст. 305.
[419] ЦДІА УРСР, ф. 229, Справа 227, арк. 28.
[420] Максимович - "Українські історичні пісні", ст. 515.
[421] "Записки НТШ", т. 62, ст. 10.
[422] M. Steinschneider "Die Geschichtsliteratur der Juden", 150-151.
[423] E. Helleniusz, - "Wiadomosc historyczna o Zgromadzeniu XX. Bazyljanow w Humaniu". Krakow, 1848, стр. 8-11.
[424] Рачинський, ст. 83.
[425] Там же, ст. 126.
[426] Антонович, ст. 112.
[427] В. Серчик, ст. 96.
[428] "Українська Радянська Енциклопедія", т. 3, ст. 359 і т. 5, ст. 152. "Історія УССР", Київ, 1967, т. І, ст. 333.
[429] "Сов. историческая энц.", Т. 7, ст. 480.
[430] Голобуцький - "Запорожское козачество", ст. 397.
[431] Ст. 46 і 48.
[432] Гермайзе, ст. 48.
[433] "Історія українського війська". Вінніпег, 1953, ст. 258.
[434] Мощинський, 135-6.
[435] Ліппоман, 21.
[436] Равіта-Гавронський, ІІ, 108-9.
[437] Скальковскій, 69-70.
[438] Куліш у "Записки о Южной Руси", І, 149.
[439] Максимович.
[440] Bibliotheque de Archives diplomatiques. Pologne Recueil des traites et conventions concernant la Pologne, 1762-1862 par la Comte d'Angeberg, Paris, 1862.
[441] Равіта, ІІ, 105-6.
[442] Крушельницький, 12.
[443] Гермайзе, ст. 54-5.
[444] Дмитро Дорошенко - "Нарис історії України". Мюнхен, 1966, т. ІІ, ст. 258-9.
[445] Коденська Книга, ст. 4, 5, 371 і 372.
[446] Г. Ю. Храбан - "Чи слід користуватися терміном "Коліївщина". Укр. Іст. Журнал, 1967, ч. 8, ст. 154-158.
[447] "Коденська Книга судових справ" ст. 223, а у збірці рукописів ст. 344, NB9.
[448] Польський історик Антоні Й. Роллє (ст. 77) пише про це: "навіть король, людина освічена й гуманна, який в часі суду над членами Барської конфедерації, винними у пораненні й схопленні його, короля, вимагав присуду з виключенням кари смерти, у випадку полонених українських повстанців виявляє неймовірну мстивість і жорстокість. В листах до Браніцького радить, що якщо заходять труднощі з живленням тих полонених, то щоб їх просто вішати".
[449] Carl Van Dorren, Secret History of American Revolution N.Y., 1941, p. 6.
[450] Там же, ст. 7.
[451] A. Goodwin. The French Revolution.

X. ЗАКЛЮЧЕННЯ


Коліївщина - кільце державної традиції
Крайньо ворожа постава до Коліївщини польських мемуаристів, польського й російського урядів і польських та російських істориків і пристрасно повторюване ними при кожній нагоді представлювання того повстання, як якотось анархічного розбишацтва і грабіжництва, позбавленого всяких вищих цілей, а всіх його учасників як неграмотних злочинців і п'яниць, мали - як це ми згадали в нашому історіографічному вступі - дуже сильний вплив на українських істориків. Приголомшені тим, одні з них повірили у правильність оцінок, видаваних запеклими ворогами державницьких змагань українського народу і самі їх повторювали; інші - намагалися тільки виправдувати Коліївщину й коліїв.
Зовсім інакше прийняла Коліївщину українська народня традиція. В українських народніх піснях, у розповідях українських сучасників і тих, що ті розповіді зберігали для майбутніх поколінь, Коліївщина являється величним зривом українського народу в обороні своєї волі і правди, проти польських займанців, за привернення Гетьманщини, як суверенної української держави; зривом захоплюючого героїзму його учасників та їхньої безмежної відданости ідеям, за які вони свої голови клали. В українській народній традиції немає й тіні сумнівів у правоту й чистоту ідей коліївського повстання: ідей національної волі й соціяльної справедливости. Провідникам коліївського повстання признала українська народня традиція авреолю національних героїв.
Такий, власне, характер Коліївщини, зберіганий в українській народній традиції зродив Тараса Шевченка - полум'яного пропагатора ідеї революційної боротьби за привернення волі Україні. Адже це якраз Коліївщина, переповідана дідусем Тараса, учасником того повстання, поклала основи політичного світогляду Тараса Шевченка. "Я ж рідний внук одного з гайдамаків" - писав із гордістю своїм приятелям Тарас Шевченко.452 І тому, коли тогочасні українські культурні й політичні діячі, щирі патріоти, але виховані в російській школі, Куліш, Костомаров й інші вважали ціллю політичних змагань українського народу сперте на народництві слов'янофільство, унію слов'янських народів, то вихований на традиції Коліївщини Шевченко закликав український нарід до нового збройного зриву, щоб відновити "свою хату", самостійну українську державу, "без ляха, без холопа та без пана". Зрадницький удар Московщини в коліївське повстання, варварсько жорстоке тортурування маскалями одної частини коліївських повстанців, що попали в московський полон, і видання другої частини полякам на муки та смерть зродили в душі малого Тараса вже тоді, коли його дідусь розказував йому про те, непоборну погорду й ненависть до Московщини, як спричинника недолі й неволі України.
Коліївщина, як джерело національного патосу Тараса Шевченка, стала темою його першої політичної поеми - "Гайдамаки".
Іван Франко зустрівся з Коліївщиною і в науковій літературі, і в українській народній традиції. Дотогочасна "наукова" література про Коліївщину викликала у нього непевність і настороженість до того зриву українського народу й тому він у своїх коментарях до польської поеми про "уманську різню" підносить сумніви щодо розмірів "різні" й щодо того, хто це справді заініціював події в Умані. Але під впливом української народньої традиції Франко пише революційний викрик: "Ми гайдамаки! Ми всі однакі: Ми - ненавидим ляцькеє ярмо... За народ (ми) життя своє дамо!"
Коліївщина, як пориваючий приклад геройської боротьби за волю свого народу, вросла в українську народню традицію дуже глибоко й дуже міцно. І коли на переломі 1917-1918 років Симон Петлюра прийшов до висновку, що на сторожі волі українського народу мусять стати збройні загони борців, готових життя своє віддати за свій нарід, то, беручись до організування таких загонів, він дає їм назву - гайдамаки.
Значить, Коліївщина - і як історичний факт, і як первень української народньої традиції, - являється важливим кільцем державницької традиції, що зв'язало ідеї визвольної боротьби українського народу періоду Козаччини із сьогоднішньою визвольною боротьбою українського народу, пророком якої був Тарас Шевченко, - "рідний внук одного з гайдамаків!"

------------------------------------------------------------------


[452] І. Франко - "Листочки до вінка на могилу Шевченка". Львів, 1890, ст. 45. Польський автор біографічної праці про Тараса Шевченка, Jerzy Jedrzejewicz. (Noce ukraińskie, albo rodowód geniusza. Warszawa, 1966. ст. 22) подає, що дід Тараса, Іван Шевченко, народжений в 1742 р., брав участь у здобутті Умані і знав особисто Залізняка і Гонту.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Джерела
"Акты о гайдамаках". Архів Юго-Западной России, т. 3. Київ, 1876.
"Гайдамацький рух на Україні в ХVІІІ ст. Збірник документів". Київ, 1970.
"Коденська Книга". Академія Наук УССР, "Історичний Архів", т. 2. Київ, 1931.
М. Коялович - "Документы объясняющие историю Западно-русского края и его отношения к России и Польше". Спб., 1865.
Манифест Императрицы Екатерины ІІ, 9 іюля 1768 г. "Киевская Старина", 1882, кн. 8.
"Матеріали для історії Гайдамаччини". "Киевская Старина", 1888, кн. 2.
"Матеріали для исторіи Коліивщини или резни 1768". (Н. Костомаров). "Киевская Старина", 1882, кн. 8.
"Матеріяли до історії Коліївщини", (М. Грушевський). Записки НТШ, Львів, 1906.
"Матеріяли до історії Коліївщини". (С. Грущенко). ЗНТШ, Львів, 1904, т. LХІІ.
"Матеріяли до історії Коліївщини". (І. Франко). ЗНТШ, Львів, 1904, т. LХІІ.
"Матеріяли до історії Коліївщини". (І. Шпитковський). ЗНТШ, Львів, 1908, т. ХСVІ.
"Матеріяли до історії Коліївщини": "Василіянські Записки й листи про Коліївщину". ЗНТШ, Львів, 1904, т. LVІІ.
"Несколько документов в исторіи Гайдамаччини". (А. Скальковскій). "К. С.", 1885, кн. 10.
Переписка графа П. А. Румянцева о восстании на Украине 1768 г. "Киевская Старина", 1882, кн. 9.
Реляции киевского генерал-губернатора за 1767-1769 гг. "Чтения в историческом обществе Нестора-летописца", кн. VІІ.
А Р Х І В И, де зберігаються непубліковані досі документи:
Центральний Державний Історичний Архів УССР у Києві та філіал у Львові.
Центральний Державний Військовий Історичний Архів СССР у Москві.
Державна публічна бібліотека Академії Наук УССР у Києві (колекція Лазаревського і ін.) та у Львові (колекції: кол. Інституту Оссолінських, Потоцьких, Браницьких, Радзівілів, Сапіг і ін.).
Архів Ленінградського відділення Інституту Історії АН СССР.
2. Мемуарна література
1. Weronika Krebsowa. "Opis autenticzny rzezi humanskej". Poznań, 1840.
2. S. Kruszelnicki - "Opisanie rzezi umańskiej. Z dziejów Hajdamaczyzny", cz. II. Warszawa, 1905.
3. "Krotkie opisanie wierszem polskim nieszczęsliwej klęski w całej Ukraine a najszczególniej tyranskiej rzezi w miescie Umaniu przez Maksyma Żelezniaka Zaporozca najpierwszego hersza za poduszczeniem Melchisedeka Jaworskiego ihumena Motrenins, naprzód zbuntowanego a potym przyłączeniem sie Gąty sotnika umanskiego zmocnionego na polskim i żidowskim narodzie roku 1768 dopelnionej j spraktykowanej, przez studenta szkoł umanskich dla wiecznopomnej całemu swiatu pamięci zebrane j zlożone wierszem."
4. Lippoman - "Bunt hajdamaków na Ukrainie 1768", Poznań, 1854.
5. Paveł Mladanowicz - Rzeż Humańska. Warszawa, 1862.
6. Adam Moszczeński - Pamiętnik do historiji Polskiej. Poznań, 1854.
7. "Opisanie klęski humańskiej". Переклад: "Описание бедствія, постигшаго Умань и всю "україну". "Кіевская Старина", 1882, кн. 3.
8. Отривок из записок Анонима (1768 г.) "К. С.", 1882, кн. 11.
9. Edward Raczyński - "Bunt hajdamaków na Ukrainie r. 1768, opisany przez Lippomana i dwoch bezimiennych, wydane z rękopisu". Poznań, 1854.
10. Tuczapski - "Opis krotki rzezi w mieście Humaniu". Poznań, 1842.
11. М. Кречетников. Дневник. "Чтенія в Обществе Ист. и Др. России", кн. Х. Санкт-Петерсбург, 1863. Окреме видання: "Журнал о движеніи и военных действіях в Польше в 1767-8 г." Москва, 1863.
Збірники:
1. H. Mościcki - "Z dziejów Hajdamaczyzny". Warszawa, 1905. t. I і II.
2. E. Raczyński - "Obraz polaków i Polski w XVIII wieku, czyli zbiór pamiętników". Poznań, 1842.
3. Наукова література: монографії
А. А. Андриевский - "Материалы для истории Южнорусского края". Одесса, 1886.
В. Б. Антонович - "Исследование о крестьянах Юго-Западной России по актам 1700-1798 г.". Київ, 1870.
В. Антонович - "Розвідка про Гайдамаччину". "Руська Історична Бібліотека", т. ХІХ, Львів, 1897.
В. Антонович - "Уманський сотник Іван Гонта". "Р. І. Б." т. ХІХ, Львів, 1897.
И. Галант - "К истории Уманской резни 1768 года". Київ, 1908.
О. Гермайзе - "Коліївщина у світлі новознайдених матеріялів". "Україна" т. 1-2. Київ, 1924.
В. О. Голобуцький - "Запорізька січ в останні часи свого існування". Київ, 1961.
В. А. Голобуцький - "Максим Железняк". Москва, 1960.
К. Гуслистий - "Коліївщина". Київ, 1947.
А. Дмитриев - "Гайдамаччина". Москва, 1939.
В. Дядиченко - "Антифевдальні повстання в Росії і на Україні в ХVІІ-ХVIІІ ст.". Київ, 1954.
О. Я. Єфіменко - "Южная Русь; очерки, исследования і записки", т. ІІ. СПб., 1905.
Н. И. Костомаров - "Последние годы Речи Посполитой". СПб., 1905.
Н. И. Костомаров - "Собрание сочинений", кн. І і VІ. СПб., 1905.
В. М. Куликовський - "Полум'я гніву народнього". Київ, 1968.
П. Кулиш - "Записки о Южной Руси", т. І. СПб., 1856.
О. П. Лола "Гайдамацький рух на Україні 20-60 рр. XVIII ст.". Київ, 1965.
Г. Лужницький - "Українська Церква між Сходом і Заходом". Філаделфія, 1954.
М. Максимович - "Собрание сочинений", т. І. Київ, 1876.
М. А. Маркевич - "История Малороссии", т. 2. Москва, 1842.
В. А. Маркина - "Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины ХVIII в." Київ, 1961.
Д. Л. Мордовцев - "Гайдамаччина или Колиивщина". СПб., 1884.
А. Петрушевич - "Сводная Галическо-русская летопись с 1712 до конці авг. 1778 г." ч. ІІІ. Львів, 1837.
Н. Полонська-Василенко - "Заселення південної України в половині ХVІІІ ст." Мюнхен, 1960.
Н. Полонська-Василенко - "Запоріжжя ХVIII століття та його спадщина". Мюнхен, 1965 (т. 1),1967 (т. 2).
Г. Я. Сергієнко - "Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці ХVІІ і на початку ХVІІІ ст.". Київ, 1963.
А. Скальковскій - "Істория Новой Сечи или последного коша запорожского", І-ІІІ. Одесса, 1840.
А. Скальковскій - "Наезды гайдамаков на Западну Украину в ХVІІІ ст., 1733-1768". Одесса, 1845.
М. Соловьев - "История падения Польши". Москва, 1863.
К. Широцький - "Коліївщина". Київ, 1918.
Я. Шульгин - "Начерк Коліївщини". "Руська Історична Бібліотека" т. ХХ. Львів, 1898.
E. Heleniusz - "Wspomnienia narodowe". Pariz, 1861.
T. Korzon - "Wewnętrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta", t. 2. Kraków, 1887.
T. Kitowicz - "Opis obyczajów i zwyczajów za panowania Augusta III". Wrocław, 1950.
T. Morawski - "Dzieje narodu polskiego", t. V. Poznań, 1877.
J. Perdenia - "Stanowisko Rzeczypospolitej szlacheckiej wobec sprawy Ukrainy na przełlomie ХVІІ і ХVIII wieku." Warszawa, 1963.
F. Rawita-Gawroński - "Historya ruchów hajdamackich", t. I-II. Lwow, 1901.
W. Serczyk - "Gospodarstwo magnackie w wojewodztwie w 2-iej polowie ХVIII w.", Kraków, 1965.
W. Serczyk - "Koliszczyzna". Warszawa, 1968.
A. I. Brawer - "Galizien wie es an Osterreich kam", Leipzig, 1910.
Bibliotheque de Archives diplomatiques. Pologne Recueil des traites et conventions concernant la Pologne, 1762-1862 par la Comte d'Angeberg, Paris, 1862.
4. Статті
І. Антоній - "Сава Чаленко". (Из исторіи Гайдамаччини прошлого века. Перевод с польского). "Киевская Старина", 1887, кн. 2.
М. Білоус - "Що то були гайдамаки". "Гайдамаки, поема Т. Шевченка". Коломия, 1898.
І. Л. Бутич - "Архівні джерела про Коліївщину". "Коліївщина", Київ, 1970.
"Гайдамацкие движения, монахи и киев. монастіри". "Киевская Старина" 1893, кн. 3.
В. А. Голобуцкий. Гайдамацкое движение на Запорожье. "Исторические записки", т. 55, 1956.
В. В. Грабовецький - "Відгук гайдамацького руху на західньоукраїнських землях". "Український історичний журнал", ч. 6, 1968.
В. В. Грабовецький - "Гадамацькі рухи й опришківство". "Коліївщина", Київ, 1970.
К. Гуслистий - "Коліївщина й повстання Пугачова". "Українська Література", ч. 1-2, Київ, 1941.
О. І. Дей - "Коліївщина в народній творчості". "Коліївщина", Київ, 1970.
И.Д. Еварницький - "Гайдамацкое движение и Уманская резня". "Русская Мысль", ч. 12. Москва, 1901.
А. Є. Жукова - "Коліївщина в українському кіномистецтві". "Коліївщина", Київ, 1970.
С. Ф. Иваницкий - "Польские мемуары о крестьянском восстании 1768 г." "Ученые записки Ленинградского пединститута", т. І. 1938.
І. М. Каманин - "О новых матеріалах по истории Коліивщини". "Чтенія", кн. 5, СПб., 1891.
Коліївщина в піснях. "Киевская старина", 1882, кн. 9.
Н. І. Колюжко - "Коліївщина та її відображення в творчості Т. Г. Шевченка".
"Праці Одеського Університету", т. 152. Одесса, 1962.
О. С. Компан - "Вплив Коліївщини на антифевдальну боротьбу в Росії, Польщі і Білорусії", "Коліївщина", Київ, 1970.
Т. Г. Лазаренко - "Про термін "Коліївщина". "Укр. Іст. Журнал", 1961, ч. 2.
Ф. Лебединцев - "Архимандрит М. З. Яворський. "Архів Юго-Западной Руси", 1864, ч. 1, т. 2.
М. Левченко - "Гайдамацький кут". "Киевская Старина", 1882, кн. 5.
Ф. Лось - "Іван Гонта". "Українська Література", Київ, 1943, ч. 12.
М. О. Максимович - "Вісті про гайдамаків". "Москвятянин", Москва, 1845. ч. ІІІ.
В. О. Маркіна - "Соціяльно-економічні передумови Коліївщини". "Коліївщина", Київ, 1970.
Г. П. Махнова - "Чисельність і склад українського населення Росії в 60-их рр. ХVIII ст." - Укр. Іст. Журнал", 1965, ч. 2.
Вл. П-ко "Был-ли игумен Мелхиседек Значко-Яворский організатором украинскаго восстания 1768?" "К. С.", 1905.
А. Л. Перковський - "Українське населення в 60-70 роках XVIII ст." - "Укр. Іст Журнал", 1968, ч. 1.
А. Полницкій - "Нападение гайдамаков на карантин в Ягодной долие в 1750 г." - "Киевская Старина" 1889, ч. 5-6.
Н. Полонська-Василенко - "До історії повстання на Запоріжжі в 1768 р." - "Науковий Збірник УВАН" т. 1, Нью-Йорк, 1952.
І. В. Пуха - "Про школи в Запорізькій Січі". "Укр. Іст. Журнал" 1969, ч. 3.
І. М. Рева - "Передмова до "Уманская резня; Записки Вероніки Кребс". Київ, 1879.
Г. Я. Сергієнко - "Історіографія Коліївщини". - "Коліївщина", Київ, 1970.
Сказание о Бондаренке по народным преданиям. "Киевская Старина" 1882, кн. 5.
К. І. Стецюк - "Коліївщина - велике народньо-визвольне антифевдальне повстання на Україні XVIII ст." - "Коліївщина", Київ, 1970.
Г. Ю. Храбан - "Два документи про Коліївщину". - "Укр. Іст. Журнал" 1966, ч. 2.
Г. Ю. Храбан - "З історії Гайдамаччини". - "Укр. Іст. Журнал" 1968, ч. 6.
Г. Ю. Храбан - "Мемуари як історіографічне джерело вивчення народньо-визвольного повстання 1768 р." - "Коліївщина", Київ, 1970.
Г. Ю. Храбан - "Про спогади Павла Младановича". - "Історичні джерела та іх використвння" вип. 4. Київ, 1969.
Г. Ю. Храбан - "Чи слід користуватись терміном "Коліївщина" - "Укр. Іст. Журнал" 1967, ч. 8.
В. К. Чернецький - "Звідки родом М. Залізняк?" - "Укр. Іст. Журнал" 1969, ч. 4.
Ф. П. Шевченко - "Про міжнароднє значення повстання 1768 р. на Правобережній Україні". - "Укр. Іст. Журнал" 1968, ч. 9.
І. Г. Шульга - "Відгомін Коліївщини в Карпатах". - "Коліївщина", Київ, 1970.
Я. Шульгин - "Правда о колиивщине польского историка г. Корзона". - "Киевская Старина" 1893, кн. 1.
В. І. Щербина - "Сава Чаленко і Гнат Голий". - "Киевская Старина" 1891.
В. І. Щербина - "Три Шелеста (из истории Колиивщини"). "Киевская Старина" 1893, кн. 11.
В. Щурат - "Гайдамаки у Львові". Літературний додаток до газети "Неділя" ч. 6, Львів, 1911.
S. Goszczyński - "O Ukrainie i rzezi Umańskiej". (Вступна стаття) "Zamek kaniowski". Warszawa, 1905.
T. Korzon - "Nowa ksiązka o koliszczyznie". - "Kwartalnik Historyczny", No. 3, 1892.
A. J. Rolle - "Straszny Józef". - "Gawędy historyczne". Krakow, 1966.
W. Serczyk - "Materiały do historii Koliszczyzny w kijowskich zbiorach archiwalnych". - "Kwartalnik Historyczny", No. 3, 1966.
W. Serczyk - "M. Znaczko-Jaworski i monaster Motroniński przed wybuchem Koliszczyzny". "Studia Historyczne", No. 3, 1968.
Збірник статтей:
"Коліївщина 1768 р." - Матеріяли ювілейної наукової сесії, присвяченої 200-річчю повстання. Київ, 1970.

------------------------------------------------------------------


З технічних причин ми мусіли в російськім правописі пропускати "твердий знак" і "ять" і передати назви російських праць та російські прізвища новим правописом російської мови.
© Бібліотека Українознавства, ч. 41. Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка. New York 1973.

З друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні. 200 Liverpool Road, London, N1 1LF.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Схожі:

Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconГайдамацьке повстання 1768 р
Початки Гайдамаччини. Семен Палій: перехід від козаччини до гайдамаччини. Повстання 1702 р
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconБіографія івана гонти ватажка народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр на Правобережній Україні
Уманський сотник Іван Гонта увійшов в історію як чільний провідник Коліївщини великого народно-визвольного гайдамацького повстання...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconVarnak ueuo com Дмитро Дорошенко
Хмельниччина в історіографії. Польська Річ Посполита напередодні повстання Хмельницького. Причини повстання. Особа Богдана Хмельницького....
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconПетро конашевич-сагайдачний
Цей Петро Конашевич, муж рідкісної мудрості й зрілого судження у справах, винахідливий у словах І вчинках, хоча за походженням, способом...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук icon12 липня 1900 р. – народився Петро Григорович Нестеренко
Оскільки земля не могла прогодувати родину, батько подався на заробітки до Донбасу, де й син Петро, отримавши початкову освіту, вже...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconПетро Антонович Косач
Петро Антонович Косач — український юрист, громадський діяч, освітянин. Батько Лесі Українки та Михайла, Ольги, Оксани, Миколи, Ізидори...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconПетро Антонович Косач
Петро Антонович Косач — український юрист, громадський діяч, освітянин. Батько Лесі Українки та Михайла, Ольги, Оксани, Миколи, Ізидори...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconМах Петро Петрович
Бугом. У квітні 1941 року батько Петро Олексійович трагічно загинув від рук польського шовініста, І мати Анастасія Дмитрівна взяла...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук icon1690 р. – народився Петро Іванович Калнишевський
Петро Іванович Калнишевський, останній кошовий Запорозької Січі, який після її знищення був засланий на Соловки. Помер у Соловецькій...
Коліївщина гайдамацьке повстання 1768 р. Петро Мірчук iconIssn 2312-1165 Державний вищий навчальний заклад
Редакційна рада: Микола Кугутяк, Олег жерноклеєв, Леонід Зашкільняк (м. Львів), Петро Круль, Василь Марчук, Борис Савчук, Михайло...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка