Комплексне країнознавство



Сторінка1/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


Міністерство освіти і науки України

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету

Будз М.Д, Мартинюк В.О.,

Постоловський Р. М., Троян С. С.


Комплексне країнознавство


(основні поняття, категорії, країни, персоналії)

Київ – 2003
ББК 26.89(О) Я 2

Б – 91
Будз М.Д., Мартинюк В.О., Постоловський Р.М, Троян С.С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії): Словник-довідник. – Київ, 2003. – 256 с.

У довіднику наведені основні поняття та визначення з країнознавства, подана методика країнознавчих досліджень, охарактеризовані основні персоналії, слов’янські та великі країни світу і країни, з якими Україна має тісні політичні й економічні зв’язки. У додатку містяться природні, економічні, демографічні та інші характеристики в планетарному масштабі.

Довідник призначається для студентів вищих навчальних закладів, що освоюють спеціальності “Країнознавство”, “Міжнародні відносини”, “Міжнародна інформація”.

Гриф надано Міністерством освіти України.

Рецензенти:

Трохимчук Степан Васильович – кандидат географічних наук, професор;

Шелюк Людмила Олександрівна – кандидат історичних наук, доцент;

Черній Альберт Іванович – доктор історичних наук, професор.


ISBN 5-7763-2263-4 © Будз М. Д, © Мартинюк В.О.,

© Постоловський Р. М., © Троян С. С.


Передмова

За роки незалежності України значно розширились її міжнародні зв’язки. Тепер щоденно у різні країни світу виїздять не тільки дипломати, як це було раніше, але й тисячі спеціалістів, туристів і бізнесменів. Істотно зросла потреба в таких спеціальностях з напрямку міжнародних відносин як країнознавство та міжнародна інформація, фахівці з яких необхідні для роботи як у державних установах, так і в приватних бізнесових структурах. Підготовка спеціалістів такого профілю проводиться в кількох ВНЗах України і, зокрема, в Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету.

Країнознавство, як комплексна дисципліна, характеризується численною і різноманітною термінологією з фізичної та економічної географії, економіки, історії, етнографії, політології, теорії міжнародних відносин. Тому при освоєнні навчального курсу з країнознавства та роботі з літературою студенти змушені часто звертатися до енциклопедичних довідників. У загальних і навіть географічних та інших спеціальних словниках або далеко не завжди приведені всі поняття з країнознавства або зроблено це в занадто скороченому вигляді. Виправити таке становище можна лише видавши окремий спеціалізований довідник з країнознавства.

Даний довідник з комплексного країнознавства є доповненим і розширеним виданням оприлюднених авторами словників-довідників у 2000 і 2002 рр. У довіднику, що пропонується читачу, з максимально можливою детальністю розкриті основні поняття і визначення з країнознавства, наведена термінологія з методики країнознавчих досліджень, дана характеристика слов’янських країн, великих держав сучасного світу і країн, з якими Україна має тісні політичні й економічні зв’язки. У солідному за обсягом додатку приведені природні, економічні, демографічні та інші характеристики в планетарному масштабі.

При роботі над довідником були використані енциклопедичні словники та довідники з інших наук, перелік яких приводиться в списку літератури. Найбільш вдалі, на думку авторів, статті з них частково, а деколи і повністю, приводяться в даному довіднику.

Словник-довідник призначається насамперед для студентів ВНЗів, що освоюють спорідненні спеціальності: «Країнознавство», «Міжнародна інформація», «Міжнародні відносини» та інші. Автори сподіваються, що вказаний довідник, який видається в зручному для користування форматі й завжди може знаходитися «під рукою», буде корисним для всіх спеціалістів, котрі працюють у сфері міжнародних відносин.



Автори будуть щиро вдячні за всі пропозиції і побажання щодо даного довідника з країнознавства та максимально врахують їх при роботі в майбутньому над подібного роду довідковою навчальною літературою.

Аборигени (лат. aborigin від ab jrigine – від початку) –автохтонне, корінне населення, спільність людей (як правило однієї національності) якого-небудь значного за площею регіону, пов’язаних з ним міцними економічними, соціальними та ін. відносинами.

Абсентеїзм прояв байдужого ставлення населення країни до політичного життя, ухиляння, масова відмова виборців від участі у виборах, зборах тощо.

Австралія (від лат. Australis – південний) – материк в Пд. півкулі. Відкрита в 1606 р. голландцем В. Янсзоном. Площа 7713,3 тис. км2.

Австрія (Osterreich, Австрійська Республіка) – федеративна держава у Центральні Європі, демократична президентська, парламентська федеральна республіка. Глава держави – президент, вищий законодавчий орган – двохпалатний парламент. Основні політичні партії: Соціал-демократична партія Австрії, Австрійська народна партія, Австрійська партія свободи, партія «Зелена альтернатива». Прапор – три однакові за шириною горизонтальні смуги: верхня і нижня – червоні, центральна – біла. Грошова одиниця – австрійський шилінг. Державна мова – німецька. Столиця – Відень (міська агломерація, 1,8 млн. мешканців). Населення країни становить 8,16 млн. мешк. (95 мешк. на км2), 98 % – австрійці, 2 % – хорвати, словенці, угорці; за віросповіданням 84 % – католики, 16 % – протестанти; міське населення – 55%. Територія 83,9 тис. км2, поділена на 9 федеральних земель: Бургенланд (3965 км2, 273 тис. мешк.), Нижня Австрія (19174 км2, 1505 тис. мешк.), Верхня Австрія (11980 км2, 1373 тис. мешк.), Каринтія (9533 км2, 558 тис. мешк.), Зальцбург (7154 км2, 501 тис. мешк.), Штірія 16388 км2, 1203 тис. мешк.), Тіроль (1264 км2, 649 тис. мешк.), Форарльберг (2601 км2, 340 тис. мешк.), Відень (415 км2, 1589 тис. мешк.). Найбільші міста: Грац (232 тис. мешк.), Лінц (203 тис. мешк.). Понад 60 % території займають Сх. Альпи з найвищим пасмом Високий Тауерн, максимальні відмітки якого 3797 м (г. Гроссглоклер) і 3774 м (г. Вільдшпіце). Решта території – височині передгір’я і улоговини. Клімат найбільшої Віденської улоговини помірний, теплий, у Альпах кліматичні пояси, ліси, переважно смерекові, займають 39 % території. Корисні копалини: магнезит, нафта, природний газ, буре вугілля, залізна руда, мідні, свинцево-цинкові та вольфрамові руди, боксити, графіт. Гідроенергетика виробляє 70 % електроенергії. Австрія належить до індустріально високорозвинутих країн. Провідні галузі промисловості: машинобудівна, металургійна, хімічна, целюлозно-паперова, гірничодобувна, текстильна, харчова. Має продуктивне сільське господарство (частка у ВВП – 3,4 %) з виробництвом усіх видів продукції, провідна галузь – тваринництво. Розвинутий цілорічний туризм (до 20 млн туристів з-за кордону, прибуток від яких перевищує 160 млрд. шилінгів). Протяжність залізниць – 5,81 тис. км, автошляхів – 34 тис. км, 3 млн. легкових автомобілів. Торгує з 150 країнами світу. 65 % експорту і 68 % імпорту припадає на країни ЄС. Експорт: машини, устаткування, лісоматеріали, графіт, азотні добрива, металовироби. Імпорт: пальне, продовольчі товари, сировина, автомобілі. Історична довідка. Впродовж другої половини І тис. н.е. територію сучасної А. заселили германська та частково слов’янські племена. З 1156 р. А. стала герцогством, а в 1282 р. там утвердилася династія Габсбургів. Поступово сформувалася багатонаціональна монархія, яка включила чеські, польські, словацькі, угорські, українські, південнослов’янські, італійські землі та стала на перешкоді розширення османської експансії на території Європи. Імперія Габсбургів перетворилася в одну з наймогутніших європейських держав і виступила ініціатором створення Священного союзу в 1815 р. Революція 1848 – 1849 рр. привела до буржуазних перетворень, а потім і до модернізації монархії: у 1867 р. утворилася дуалістична Австро-Угорська імперія. Під час Першої світової війни вона воювала на боці держав німецького блоку. Загострення національних проблем і поразка в 1918 р. привели до розпаду монархії. 12 листопада 1918 р. А. була проголошена республікою. Сен-Жерменський мирний договір 1919 р. визначив її сучасні кордони. У березні 1938 р. німець війська окупували А. і приєднали її до нацистської Німеччини (аншлюс). Навесні 1945 р. А. була визволена і окупована військами СРСР, США, Великобританії, Франції. Державний договір 1955 р. про відновлення незалежної та демократичної А. поклав край окупації та сприяв прийняттю закону про її постійний нейтралітет.

Автаркія (грец. autarkeia – самозабезпеченість) – політика господарського відокремлення будь-якої країни (або групи країн) від зовнішнього економічного середовища, намагання сформувати замкнуту господарську структуру.

Автоматичні стабілізатори – елементи податково-бюджетної політики, які сприяють поповненню державного бюджету в періоди піднесення економічної активності і зростанню державного бюджету в періоди економічного спаду.

Автомобільна асистанція (від франц. assistance - допомога, підтримка) – страховий поліс про відповідальність за життя та здоров'я автотуристів та інших осіб на території іншої країни; обов'язковий документ для відкриття візи в посольстві. А. а. буває 2 типів, має поширення на 2 зони: 1) Європу (включаючи азіатську частину Туреччини та Ізраїль); 2) інші країни. Страхова компанія, що продала А. а., гарантує врегулювання конфліктів і виплату збитків, спричинених автотуристам та іншим особам під час дорожньо-транспортної пригоди, оплату лікування, а при необхідності - відправку до країни постійного проживання, якщо трапився нещасний випадок (див. Зелена карта).

Автономія – здатність суб’єкта політики до самоуправління на основі власного законодавства, право створювати будь-які національно-територіальні утворення і самостійно регулювати своє внутрішнє життя, самостійність у здійсненні влади, що надається окремій національності, яка компактно проживає на території держави. А. – це право на самоуправління, яким користуються окремі підприємства, установи, організації.

Автохтонний (від грец. autos - сам, chtones - земля) – який належить за походженням до даної території, місцевий.

Авуари кошти банку в іноземній валюті, цінних паперах і золоті, які знаходяться на зберіганні в іноземних банках.

Агломерація (від лат. agglomero – приєдную, нагромаджую) – територіальне утворення, що: виникає на базі великого міста, або кількох компактно розташованих міст і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; відрізняється високим ступенем концентрації різноманітних виробництв (промисловості, інфраструктурних об’єктів, наукових і навчальних закладів), а також високою густотою населення; справляє вирішальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи екологічну структуру території та соціальні аспекти населення; має високий рівень комплексності господарства й територіальну інтеграцію його елементів.

Агломерація промислово-міська – міська агломерація, в якій промислове виробництво виконує міськоутворюючу функцію.

Агробіоценоз – такі екосистеми, природний видовий склад яких істотно збіднений у процесі вирощування певних сільськогосподарських культур.

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей народного господарства, зв’язаних з виробництвом продуктів харчування і предметів широкого вжитку з сільськогосподарської сировини та постачанням їх населенню. Умовно поділяється на 3 сфери: групу галузей для виробництва засобів виробництва для матеріального забезпечення с.-г.; безпосереднє с.-г. виробництво; групу галузей, які забезпечують рух продукту від виробника до споживача.

Агропромисловий територіальний комплекс (АПТК) – сукупність розташованих на певній території підприємств і організацій, діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом та переробкою с.-г. продукції; один з видів агропром. комплексів, що має ознаки територіальності.

Адміністративно-територіальна одиниця – складова частина державної території.

Адміністративно-територіальний устрій  певний спосіб територіального улаштування держави, утворення й діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. А.-т. у. будь-якої держави  це поділ її території на певні частини  краї, області, провінції, землі, штати, департаменти, губернії, волості, повіти, райони, кантони тощо.

Адміністрація (від лат. Administratio  управління, керівництво)  сукупність розпорядчих органів державного управління, виконавчої влади (уряд, відомчі установи, виконавчі комітети, апарат президента, губернатора тощо), діяльність яких визначена законом чи конституцією країни. У широкому розумінні А.  вся діяльність держави в галузі управління суспільством. Це також керівні органи закладів, підприємств або організацій, посадові особи в структурі управління, керівний персонал якоїсь установи.

Аерофотозйомка – фото­графування земної поверхні (суші, води) з висот польоту літака, дирижабля, аероста­та, спеціально сконструйова­ної моделі літака, повітряно­го змія з метою виявлення особливостей рельєфу, ха­рактеру хвилювання вод, гу­стоти і розподілу рослинності, дислокації і чисельності тва­рин, ступеня забруднення по­верхні суші і вод. Зйомка, яка проводиться з великих висот за допомогою космічних апа­ратів, носить назву супутникової чи космічної.

Азіатський банк розвитку – регіональний фінансовий інститут довгострокового кредитування проектів розвитку в країнах Азії і Тихого океану. Заснований у 1966 р. з перебуванням у Манілі (Філіппіни). Його членами є 45 країн.

Азіатський кліринговий союз – заснований у 1974 р., функціонує з 1975 р. в складі Бангладеш, Індії, Ірану, Непалу, Пакистану, Шрі-Ланки, М’янми. Клірингова палата знах. при центр. банку Ірану. Мета – полегшення платежів за поточними угодами та заохочення використання місцевих валют.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) – район, що об’єднує країни материкової частини Азії і зони Тихого океану (40 держав). Найбільші з них: Китай, Індія, США, Росія, Індонезія, Японія. В АТР проживає 3/5 частини населення світу, на нього припадає 56 % світового ВНП.

Азія (від. семітського «асу» – схід) – найбільша частина світу (30 % всієї суші), частина єдиного материка Євразії. Материкова А. розташована в Півн. півкулі. Границя з Європою умовна. Площа А. (з Кавказом) – 43448 тис. км2, у тому числі 2 млн. км2 – острови і 8 млн. км2 – півострови.

Азія Центральна – область підвищених пустельних рівнин і височин у внутрішній частині Азії, на зах. Китаю і в Монголії. Площа – майже 6 млн. км2.

Аквізитор (від лат. acquistor - покупець, приваблювач) – співробітник або агент транспортних чи страхових підприємств і закладів, який відповідає за аквізицію іноземних туристів, нових вантажів чи страхування.

Аквізиція – залучення іноземних туристів, нових вантажів до країни та їхнє страхування.

Аксіома (від грецьк. axioma) – 1) положення, яке приймається без логічних доказів у зв’язку з безпосередньою переконливістю, очевидна істина; 2) істинне, вихідне положення теорії.

Активи – касова готівка, банківські депозити, цінні папери, нерухомість та інші об’єкти власності, якими володіє певна особа або фірма.

Акція – цінний папір, що засвідчує внесення частки коштів у капітал акціонерного товариства і дає право на одержання відповідної частки прибутку й управління акціонерним товариством.

Альтернатива – кожна з взаємовиключних можливостей; можливість вибору з двох взаємовиключних явищ, методів дослідження тощо.

Америка – частина світу, що складається з двох материків – Північної Америки і Південної Америки з прилеглими островами. Загальна площа – 42,5 млн. км2. Відкрита для європейців у 1492 р. Х. Колумбом. Названа іменем Амеріго Веспуччі.

Америка Південна – материк у південні частині Зах. півкулі. Площа разом з островами – 18 млн. км2.

Америка Північна – материк у Зах. півкулі. На пд. з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Площа – 20360 тис. км2. До неї відносяться острови: Гренландія (2176 тис. км2), Канадський Арктичний архіпелаг (1300 тис. км2), Вест-Індійські (240 тис. км2).

Америка Центральна – назва пд. частини Північної Америки, між Теуантепекським і Дар’єнським перешийками. Площа – 770 тис. км2.

Американська історико-географічна школа – склалася в період між двома світовими війнами. Засновником американської школи став професор університету Берклі в Каліфорнії К.Зауер, який започаткував новий напрям географії – екологію людини. У своїх книгах «Морфологія ландшафту» (1925), «Походження і розповсюдження агрокультури» (1952) К.Зауер проводить думку, що головним завданням географії є дослідження перетворення природного ландшафту в культурний. Він широко застосовував у географії історичний метод досліджень, прагнення розглядати у взаємозв’язку за тривалий період історію ландшафту та історію людини. Дослідження районів проходження і шляхів міграції людей, формування їхніх навичок і результатів праці вимагають зіставлення історії природи і історії суспільства. К.Зауер – піонер дослідження екологічних проблем у сучасному світі і їхнього впливу на долю цивілізації. Він вивчав походження культурних рослин і домашніх тварин, шляхів їх розповсюдження. Але К.Зауер заперечував переваж­ну орієнтацію географії на вирішення суспільних проблем, підкреслюючи, що географія це наука про Землю.

Аналіз ( від грецького analysis – розкладення) – 1.Розчленування (в думках або реальне) об’єкта на елементи. А. нероздільно зв’язаний з синтезом (з’єднанням елементів у єдине ціле). 2. Синонім науково дослідження взагалі. 3. У формальній логіці – уточнення логічної форми (структури).

Аналіз документів – спеціальний метод отримання первинної країнознавчої інформації, коли в якості джерела останньої виступають документи, а інформація з них вилучається за допомогою спеціальних процедур. А. д. може бути традиційний і формалізований. Традиційний (класичний) метод А. д. становить всю багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію документальних відомостей з позицій дослідника-країнознавця. Формалізований метод А. д. (контент-аналіз) спрямований на переведення в кількісні показники текстової інформації через виявлення в текстах документів таких легких для підрахунку ознак, які з необхідністю відображали б суттєві сторони їх змісту. В результаті отримана інформація піддається статистичній обробці, дозволяє одержати узагальнені країнознавчі показники.

Аналіз і синтез – у найзагальнішому значенні процеси розумового розкладу цілого (системи міжнародних відносин, об’єкту країнознавчих досліджень) на складові частини (структурні елементи) і відтворення цілого з частин.

Аналіз спілкування (аналіз розмови) – емпіричне дослідження розмовних особливостей на основі залучення етнометодологічних технічних прийомів.

Аналітика країнознавча – обробка й аналіз отриманої країнознавчої інформації.

Анархізм – політична доктрина, яка заперечує будь-яку владу в країні (державі), розглядаючи її як насильство над собою.

Англійська школа країнознавства – розвивалась у XVII – XVIII ст. як описова з комерційним нахилом (Г. Чисхольм «Керівництво з комерційної географії»).

Англійська історико-географічна школа – склалася в період між двома світовими війнами, заснована професором Кембріджського університету Г.Дербі. Він простежив процес формування куль­турних ландшафтів Англії, накопичення в них нових властивостей під впливом людської праці. Вагомий внесок у вчення про ландшафт зробив З.Пасарге, який обґрунтував таксономію ландшафтних прос­торів, взаємозв’язок між ланд­шафтознавства, загального землезнавства, країнознавства. На його думку ландшафтознавство – це «стовбур географічного дерева», фізичне земле­знавство – це «коріння», а країнознавство – «крона». Недолік – відсутність гене­тичного підходу до вивчення ландшафту.

Анексія насильницьке приєднання, загарбання однією державою території, яка належить іншій державі.

Анкетування – метод і технічний засіб конкретного соціального (може бути й країнознавчого) дослідження, який ґрунтується на складанні, поширенні, опрацюванні та вивченні анкет.

Анклав територія (або її частина) однієї держави, яка повністю оточена територією іншої держави.

Антинаталістична політика (від грец. anti - префікс, лат. natalis - що стосується народження) – політика, направлена на стримування надмірного природного приросту населення шляхом зниження народжуваності.

Антитрестівська політика – політика, спрямована на захист і посилення конкуренції шляхом створення перешкод виникненню, розвитку та використанню або захисту монопольної влади.

Антропогенез (від грец. ántrôpos – людина і génesis – походження) – процес історико-еволюційного формування виду людини розумної (Homo sapiens), який проходив у тісному взаємозв’язку з формуванням суспільства – соціогенезом. Існують три основні гіпотези походження людини: 1. Сіміальна (від лат. simia – мавпа), згідно якої людина походить від високорозвинутої мавпи (розроблена Ч. Дарвіном у 1871 р.). 2. Божественна, у відповідності з нею людину створив Бог. 3. Космічна стверджує, що людина на Землі з’явилась з Космосу.

Антропогенні фактори – фактори, зумовлені впливом діяльності людини на окремі компоненти і природні комплекси.

Антропогеографія – наука про вплив природних факторів на формування і розвиток держав (звідси й термін «геополітика»), а також на життя людей, їх заняття і розселення. Виникла в кінці ХІХ ст. і пов’язана з двома видатними німецькими географами – К.Ріттером і Ф.Ратцелем. Слід відзначити, що роль природних факторів у житті країн дещо перевищувалась.

Антропологія (від грец. anthropos - людина, logos - слово, вчення) – наука про походження і еволюцію людини.

Антропосфера – 1) земна сфера, де живе, чи куди проникає людина; 2) части­на біосфери, яка викорис­товується людиною; 3) сфе­ра Землі та найближчого космосу, в найбільшій мірі прямо чи опосередковано видозмінена людиною в ми­нулому або буде змінена людьми в найближчому майбутньому. Див. ноосфе­ра.

Антропосфера ( від грецьк. Антропос – людина, сфера – куля) – 1. Земна сфера, де живе людство; 2. Сфера Землі, що її прямо й опосередковано видозмінила людина; 3. Використовувана й видозмінена людиною частина біосфери (географічне середовище).

Апатриди особи, що не мають статусу громадянина чи підданого в жодній з держав.

Аргумент 1) судження або їх сукупність, до яких вдаються для підтвердження істинності іншого судження, теорії, точки зору, положення; 2) логічний висновок, який є підставою для доказу.

Ареал – поняття, яке використовується в методиці країнознавчих і краєзнавчих досліджень. У кожному конкретному випадку в якості А. можуть виступати групи країн, країни, адміністративні й економічні райони, ареали сільськогосподарської спеціалізації, ресурсів, рекреаційні зони, пояси цін і т.д.

Арістотель (384 – 322 рр. до н. е.) – давньогрецький мислитель і філософ, автор праці “Політика”, яка була написана на основі аналізу державного устрою різних сфер суспільного життя 158 давньогрецьких міст-полісів і містила багато даних країнознавчого характеру.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка