Комплексне країнознавство



Сторінка11/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20

Опустелювання – 1) втрата місцевістю повністю рослинності в результаті ерозії грунтів; 2) «зменшення зникнення біологічного потенціалу Землі; яке в кінцевому результаті може призвести до виникнення умов, аналогічних умовам пустелі» (конференція ООН з опустелювання, 1977, с. З, п. 7).

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) – міждержавна організація 13 країн-експортерів нафти, яка була створена в 1960 р. Входять: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Еквадор, Габон. Вищий орган – чергові (двічі на рік) і надзвичайні конференції в основному на рівні міністрів нафтової промисловості країн-членів. Виконавчі органи: Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем, Рада Керуючих з представників країн-членів на чолі з Головою. Завдання: контроль за цінами на нафту, за нафтовими ресурсами і їх експлуатацією в країнах-членах і турбота про економічний розвиток у них. Контролює майже половину світового обсягу торгівлі нафтою, встановлює ціни на сиру нафту, що впливає на світовий рівень цін. Штаб-квартира – у Відні (Австрія).

Організація Об’єднаних Націй (ООН) – міжнародна організація, яка об’єднує на добровільній основі держави з метою підтримання і зміцнення миру й безпеки, розвитку співробітництва між державами. Створена з ініціативи провідних держав (СРСР, США, Великобританії). Статут ООН вступив у силу 24.10.1945 р. У ньому закріплені принципи міжнародного співробітництва: суверенна рівність усіх членів ООН; вирішення міжнародних конфліктів мирним шляхом; відмова в міжнародних відносинах від загрози силою або її використання; невтручання у внутрішні справи країн. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Рада з опіки, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Членами ООН є 194 країни. Економічна і науково-технічна діяльність охоплює чотири основні напрями: 1) глобальні економічні та науково-технічні проблеми; 2) економічне і науково-технічне співробітництво держав з різними суспільними системами; 3) проблеми економічного розвитку країн, що визволились; 4) проблеми регіонального економічного співробітництва.

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) – організація, що сприяє підтриманню миру, зміцненню інтелектуальної співпраці в освіті, науці, культурі, охороні навколишнього середовища. Утворена 4.11.1946 р., її членами є 194 країни, знаходиться в Парижі (Франція).

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) -військово-політичний союз, створений на основі договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949 р. США, Великобританією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Канадою, Італією, Норвегією, Португалією, Данією, Ісландією. В 1952 р. приєдналися Греція і Туреччина, в 1955 р. – ФРН, в 1981 р. – Іспанія, в 1999 р. – Польща, Угорщина і Чехія. В 1966 р. із військової організації НАТО вийшла Франція, але тісно співробітничає з Альянсом. Вищі керівні органи: сесія ради НАТО, а між сесіями – Постійна рада. Складається з Військового комітету, Комітету військового планування, Комітету ядерної оборони, а також «Єврогрупи», яка координує плани переозброєння європейських країн НАТО. Робочий орган НАТО – Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Штаб-квартира – в Брюсселі (Бельгія).

Освоєння території – процес включення в господарство (в територіальний поділ праці) територій, які до цього мали природний (незмінний) ландшафт.

Отелерія – сукупність підприємств, що мають у своєму розпорядженні сучасне обладнання та відповідні організаційні можливості для прийому, розміщення, проживання та харчування туристів (повний пансіон або напівпансіон, кімната та сніданок, ресторан); відрізняються відповідними стандартами житла та послуг.

Охорона навколишнього природного середовища – комплекс заходів по збереженню, раціональному використанню та відтворенню природних ресурсів і забезпеченню екологічної рівноваги в природі.

Оцінка – відображення відносин між людиною та елементами довкілля (довкіллям у цілому) та зв'язків між об'єктами, що перебувають у взаємодії.

Оцінка запасів корисних копалин (мінеральної сировини) – оцінка запасів проводиться за ступенем їх вивченості, при якій вони поділяються на 4 категорії: А, В, С1 і С2 : А – запаси, встановлені і випробувані при окантуванні тіла корисних копалин гірничими виробітками. Вивчення якості та технології обробки здійснено в промислових масштабах або на достатній кількості проб. Для родовищ нафти визначені коефіцієнти видобутку (відношення об’єму, що може бути добутий при сучасній технології добування до загального об’єму). Для родовищ підземних вод визначені фільтраційні властивості водомістких порід та умов їх живлення, якісь води визначена з детальністю, яка дозволяє її використовувати за призначенням ; В – запаси, досить точно кількісно встановлені в ході розвідувальних робіт. Форма тіла і розповсюдження мінеральної сировини та технологія його обробки виявлені недостатньо. Для родовищ підземних вод встановлені взаємозв’язки між горизонтами, якість води визначена з детальністю, яка дозволяє її використовувати за призначенням; С1 – слабо розвідані запаси та потенційні запаси, встановлені на основі геологічної вивченості. Для підземних вод у загальних рисах встановлені умови залягання водоносних горизонтів, якість визначена з детальністю, яка дозволяє попередньо вирішити питання про її використання; С2 – потенційні запаси встановлені на основі геологічних передбачень, підземних вод – на основі загальних геолого-гідрогеологічних даних.

Оцінка природних умов і ресурсів – певна шкала виміру природного потенціалу, суб’єктивний образ об’єктивної реальності. В практичній і науковій діяльності, зв’язаній з вирішенням соціальних і економічних проблем, важливу роль відіграє поняття вибору, яке виникає на основі оцінок. Дати оцінку таким поняттям як природні умови і ресурси можна тільки з вказівкою для кого і для чого, тобто на основі знання про об’єкт (природу) і суб’єкт. У логіці оцінок виділяються 4 компоненти: суб’єкт, об’єкт, характер і обгрунтування. В компоненті «суб’єкт – об’єкт», виходячи з задач суспільної практики, на даний час виділяють наступні системи оцінок: «природний комплекс» – технічна система (технологічна оцінка); «природний комплекс – економіка» (економічна оцінка); «природний комплекс – людина» (медико-біологічна, екологічна, естетична, рекреаційна оцінки). В компоненті «характер» використовують порівняльні оцінки («кращий» «гірший»). У компоненті «обгрунтування» характеризується позиція (наукова форма), яка привела до оціночного міркування. До 50-х рр. у СРСР використовували натуралістичну оцінку природних умов і ресурсів. Потім деякий час панувала технологічна оцінка. З переходом до ринкових відносин введені різні види економічних (вартісних) оцінок, зокрема на основі диференційної ренти, по вартості відновлення природних ресурсів і природного середовища, за величиною затрат на дослідження, освоєння і експлуатацію.
Паводок – раптове підняття рівня води в річці, виклика­не зливовими дощами, швид­ким таненням снігу або льо­довиків; може багаторазово повторюватися в різні сезони року.

Пам’ятка містобудування (за Т. Ф. Панченко) – унікальний містобудівний комплекс, у межах якого сконцентровано визначні пам'ятки історії та культури світового (за списками ЮНЕСКО), загальнодержавного та місцевого значення. До них належать всі історико-архітектурні й історико-культурні заповідники України.

Пам’ятки будівництва і архітектури – складова історико-культурних рекреаційних ресурсів (архітектурні ансамблі та комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, залишки давнього планування і забудови міст та інших населених пунктів тощо).

Пам’ятки історії – складова історико-культурних рекреаційних ресурсів (пам'ятні місця, будинки, споруди та предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства та держави).

Пам’ятки мистецтва – складова історико-культурних рекреаційних ресурсів (твори монументального, образотворчого, декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва, що використовуються в сфері пізнавального туризму). Найбільша в світі колекція творів давньоукраїнського мистецтва, що налічує 10 тис. одиниць (ікони, картини, гравюри та ін.), зберігається у Львові. Зібрання Музею історичних коштовностей в Києві (територія Києво-Печерського історико-архітектурного заповідника) налічує 100 тис. одиниць.

Пам’ятки оборонної архітектури – складова архітектурно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів (фортеці, замки, оборонні храми, міські укріплення). Впродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в архітектурі міст і містечок.

Пам'ятка природи – об'єкт природи, що становить науковий, історичний та культурно-естетичний інте­рес (водоспади, гейзери, гео­логічні відклади, печери тощо).

Пам'ятник всесвітньої спадщини – пам'ятник культури чи унікальна за властивостями природна те­риторія, що включена в міжнародний Список пам'ят­ників всесвітньої спадщини і ЮНЕСКО.

Пандемія – епідемія, що охоплює весь світ або більшу його частину з поширенням інфекційного захворювання на території всієї країни, сусідніх з нею держав, а та­кож багатьох країн світу (наприклад, холера, грип, СНІД та ін.).

Пандемія (від грец. pandemia - все населення) – епідемія, що характеризується поширенням інфекційного захворювання на території всієї країни чи одночасно багатьох країн.

Пансіон (повний пансіон) – вид комплексного обслуговування, що складається із зустрічі та проводів, розміщення, триразового харчування; повного утримання, обслуговування рекреантів (туристів) протягом туродня.

Пантеон – 1. Античний храм, присвячений богам. 2. Усі боги певного культу. 3. Монументальна споруда на місці поховання видатних діячів (П. біля Кремлівської стіни на Червоній площі в Москві, Російська Федерація; П. Мао Цзедуна на площі Тяньаньмень у Пекіні, Китай).

Парадигма – 1) вихідна концептуальна схема, модель постановки наукових проблем та їх розв’язання; 2) строго наукова теорія, втілена в системі понять. П. у широкому розумінні слова – це сукупність теоретичних і методологічних передумов, які визначають характер конкретного наукового дослідження на даному історичному етапі. П. у вузькому розумінні слова – це стиль (тип) або спосіб наукового мислення. З одного боку, П. є підставою для вибору проблеми наукового пошуку, а, з другого – моделлю, зразком для вирішення дослідницьких завдань. Термін П. ввів американський науковець Т.Кун, автор праці “Структура наукових революцій” (1962 р.). Згідно його концепції, на першому етапі становлення будь-якої наукової дисципліни відсутня єдина система цінностей і згода відносно цілей, теоретичних установок, загальноприйнятих методів і фактів. Створення П. означає досягнення такої згоди на основі прийняття загальних зразків знань і дослідницької методології з використанням специфічної (замкнутої) наукової мови (наукового понятійного апарату).

Параметр (грец. parametreвимірюю) – величина, числове значення якої дозволяє характеризувати властивість процесу, явища, системи, технічного устрою.

Паритет (від лат. paritas – рівність) – П. валютний – співвідношення між валютами різних країн. П. юридичний - принцип рівного представництва сторін.

Парламент (сенат, сейм, конгрес, кнесет, рада, хурал, риксдаг, альбинг тощо) – найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі, який обирається населенням, деінде частково призначається. П. є зібранням депутатів, що обрані у відповідності до існуючої в конкретній країні виборчої системи. Як інституція державної влади парламент виник у 1265 р. в Англії.

Парсонс Толкотт (1902 – 1979) – американський соціолог, один із головних представників структурно-функціональної школи. У працях “Соціальна система” (1951) і “До головної теорії діяльності” (1951) обґрунтував важливість розгляду суспільства як системи, що складається з окремих інтегрованих елементів. Дав визначення системи, яке стало універсальним і застосовується в т.ч. в науці про міжнародні відносини: “Система - це поняття, яке розкриває взаємозалежність між складовими частинами, елементами та процесами таким способом, що може бути встановлена правильність у відносинах. І водночас воно вказує на взаємозалежність між таким комплексом і його оточенням”. При цьому кожен із елементів є найпростішою складовою частиною системи й одночасно може виступати як “підсистема” із своєю сукупністю елементів.

Партія політична – добровільне об’єднання людей, що прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони розділяють, задоволення спільних інтересів. В Україні налічується понад 120 політичних партій і діє Закон про партії від 5 квітня 2001 р.

Партнерство – форма організації бізнесу, при якій одна або кілька осіб спільно володіють і управляють підприємством, об’єднуючи для цього свої фінансові ресурси.

Паспорт території (населеного пункту, міста) – система основних показників економічного і соціального розвитку та екологічного стану, складова частина Єдиної статистичної інформаційної системи. В Паспорті основних показників економічного і соціального розвитку можуть бути зазначені показники відповідно до нових завдань розвитку економіки регіонів і виключені показники, які втратили своє значення.

Пауперизм (від лат. pauper - бідний) – безвихідні злидні трудящих у суспільстві, побудованому на приватній власності на засоби виробництва.

Пейзаж – зоровий образ географічного середовища.

Пейзажне різноманіття природного комплексу – якісна (кількісна) характеристика, що визначає потенційне багатство зорових образів, які розкриваються в межах природних комплексів.

Перенаселеність (перенаселення) – 1) тимчасовий стан екосистеми, при якій кількість осіб якого-небудь виду більша від місткості середовища; 2) тимчасова суперечність між доступними людині природними ресурсами, включаючи умови життєзабезпечення, і потребами людей та суспільства в цілому; 3) певний надлишок населення стосовно даного способу виробництва засобів існування.

Перепис населення – спеціально організований, періодичний процес збирання й обробки статистичної інформації про населення, його віковий, статевий і сімейний склад за станом на певний час у країні або в чітко обмеженій частині країни. П. н. охоплює всіх без винятку жителів країни, а також громадян держави, які знаходяться за її межами. Його мета – одержати дані про чисельність, склад і розміщення населення, які необхідні для організації економічного життя країни. Він проводиться в короткі строки, протягом кількох днів або тижнів, у ту пору року, коли люди найменш рухливі, шляхом обходу житлових приміщень і збирання опитуванням поіменних даних про кожного жителя. У програму опитування включають демографічні ознаки (дата народження або вік, стать, шлюбний стан, кількість дітей); економічні (заняття, джерело засобів існування, доход тощо); характеристики освіченості (грамотність, професія, рівень кваліфікації тощо); етнічні ознаки (належність до нації, рідна мова, віросповідання); інші (громадянство, фізичні і психічні недоліки тощо). Деколи такі дані, або частину їх, одержують поштою у відповідь на розісланий запитальник (США – 1970, 1980 рр.) або в реєстраційних пунктах, куди жителі повинні з’явитися в певний строк (КНР – 1953, 1982 рр.). Останній перепис населення в Україні відбувся 5 – 14 грудня 2001 р. За його даними в нашій державі проживає трохи більше 48 млн. осіб.

Периферійна (буферна) зона національних парків – територія, що призначена для забезпечення інтенсивної рекреації та розміщення матеріальної бази туризму (основні туристські споруди, відкриті басейни, заклади для активного відпочинку, впорядковані пляжі та інші споруди, пов'язані з організацією масового відпочинку). Приймає на себе основне навантаження та найбільшу частку відвідувачів, є своєрідним захисним бар'єром, що забезпечує збереження природного ландшафту центральної заповідної частини. Може включати невеликі села, що мають природну та етноісторичну цінність (див. Національний природний парк).

Периферійність – віддаленість від головних центрів політичного, культурного та соціально-економічного життя. Необхідно розглядати на основі територіальної структури конкретної країни.

Північний інвестиційний банк (ПІБ) – регіональний інститут середньо- і довгострокового кредитування північноєвропейських країн. Створений у 1975 р рішенням урядів 5 держав Північної Європи: Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції. Знаходиться в м. Гельсінкі (Фінляндія).

Підданство  приналежність особи до якоїсь держави, перебування під її юрисдикцією.

Пізнання – процес руху людської думки, що включає сприйняття (усвідомлення, розуміння), міркування, роздуми та запам’ятовування, певної інформації, в тому числі країнознавчої.

Планування – процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення. План - результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон’юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

Планування директивне – передбачає обов’язковий для виконання характер затверджених показників (державне замовлення, ліміти).

Планування індикативне – має інформаційний, орієнтуючий характер (контрольні цифри, економічні регулятори).

Планування регіональне – розробка і виконання програм економічного та соціального розвитку окремих регіонів країни в межах загального національного плану (програми); в більш широкому розумінні - відображення в національних планах і програмах розвитку регіональної політики держави.

Планування сім’ї – діяльність окремих осіб і сімей, скерована на народження бажаної кількості дітей у запланований період.

Плебісцит – форма загального голосування, різновид референдуму, результати якого на відміну від останнього не мають обов’язкових юридичних наслідків. У міжнародних відносинах – визначення державної приналежності всієї або частини спірної території на основі волевиявлення населення шляхом всенародного голосування.

Плем’я – тип етносу і соціальної організації докласового суспільства.

Пляж (від франц. plage, від лат. р1аgе - смуга землі) – елементарний природно-територіальний комплекс (фація); пологий намитий берег, що утворився в результаті дії прибою та складений наносами (найчастіше піском, гравієм чи галькою). Захищає берег від розмиву, нерідко виконує рекреаційні функції. Всесвітньо відомі П.: Капакабана (Бразилія, узбережжя Атлантичного океану), Варадеро (Куба, узбережжя Карибського моря), Вайкікі (США, Гавайські острови, узбережжя Тихого океану), Лазурний берег. Французька Рив'єра (Франція, Середземноморське узбережжя), Коста-Брава, Коста-Дель-Соль (Іспанія, Середземноморське узбережжя), Італійська Рив'єра (Італія, Середземноморське узбережжя), Алшатик-Алазраг (Сирія, Середземноморське узбережжя). В Україні найбільш популярні П. Чорноморського узбережжя (Лузанівка, Аркадія, Чорноморка, Лонжерон в Одесі, Ореанда в Ялті, пляжі Алушти, Сак, Євпаторії та ін.), стан яких останнім часом часто-густо не відповідає санітарним нормам.

Погост – початковий центр сільської общини на північному заході Давньої Русі. Пізніше - центр адміністративно-податного округу, велике поселення з церквою та цвинтарем. З XVIII ст. П. називають окремо розташовану церкву з цвинтарем, пізніше - сільський цвинтар. У цьому контексті погости розглядаються як складові архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів.

Подвійне громадянство  характерний для держав з федеративною формою устрою статус особистості, коли вона одночасно є громадянином союзу і громадянином суб’єкта федерації. П.г. у федераціях слід відрізняти від статусу біпатриду.

Показник – складова частина інформації, що базується на кількісних характеристиках.

Полемологіянаука про об’єктивне та наукове вивчення війн як соціального феномену, що піддається спостереженню так само, як і будь-який інший соціальний феномен, але окрім того здатен пояснити причини глобальних змін у суспільному розвитку впродовж історії людства.

Поліандрія (від грец. polys - багаточисельний і aner род. відмінок andros - чоловік ) – рідкісна віджита форма групового шлюбу, при якому жінка може перебувати одночасно в декількох шлюбах з різними чоловіками.

Полігамія (багатошлюбність) (від грец. polys - багаточисельний і gamos - шлюб) – історично обумовлена форма шлюбу і сім’ї при якій одна особа одночасно перебуває у шлюбі з декількома особами.

Полігінія (багатожонство) (від грец. polys - багаточисельний і gine -жінка дружина) – одна з історичних форм шлюбу, при якій чоловік перебуває одночасно в декількох шлюбах з різними жінками.

Полілінгвізм (від лат. poli - багато і lingua - мова) – стан одночасного володіння декількома мовами.

Політика – сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання і використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації. У П. виділяють три рівні її функціонування: 1) мегарівень – відноситься до діяльності таких міжнародних організацій як ЄС, ООН, НАТО; 2) макрорівень – характеризує державу як ціле, державну владу, її структуру; 3) мікрорівень – охоплює окремі структури та організації (політичні партії, громадські організації, профспілки тощо).

Політико-географічне положення – положення країни (території) відносно центрів і осередків зосередження різних соціальних, класових і політичних сил.

Політична аксіологія – загальне вчення про цінності.

Політична антропологія (етнодержавознавство) – наука, яка вивчає залежність політики від біологічних, інтелектуальних, культурних, моральних та ін. якостей людини, а також зворотній вплив політичного процесу на особу; своїм предметом вона має інститути управління та їх практичні функції в етнічних співтовариствах, зокрема у примітивних суспільствах і таких, що розвиваються.

Політична астрологія – галузь знань, яка займається виясненням впливу космосу, розташування небесних тіл, сонячної активності, фаз Місяця і т. д. на розвиток груп країн, окремих країн, територій, регіонів/районів, на політичні й інші події в них та на політичну поведінку соціальних груп, різноманітних об’єднань і окремих людей.

Політична географія – гілка економічної та соціальної географії, що вивчає просторову організацію політичного життя суспільства і територіальне поєднання політичних сил у їхній зумовленості специфічними поєднаннями різноманітних соціально-економічних факторів. Основні аспекти П. г.: 1) формування політичної карти світу та окремих його регіонів; 2) зміни в політичних кордонах; 3) особливості державного устрою; 4) політичні партії, угруповання і блоки; 5) територіальні аспекти масових виборчих кампаній (так звана електоральна географія); 6) політико-географічне (геополітичне) положення країн і регіонів, тобто їх положення по відношенню до політичних союзників і противників, вогнищ різного роду політичних конфліктів тощо.

Політична гносеологія – наука, яка вивчає теоретичні аспекти пізнання, способи його вивчення, аналізу та механізмів функціонування.

Політична етика – у широкому розумінні до П. е. відносяться теорія соціальної справедливості, легітимного управління, справедливих воєн, правильного використання влади правлячими колами. П. е. у вузькому розумінні - це професійна етика, яка стосується, наприклад, поведінки державних лідерів, діяльності керівників міждержавних організацій і недержавних об’єднань. Тобто, носіями П. е. виступають самі політики.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка