Комплексне країнознавство



Сторінка12/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Політична історія – наука, яка вивчає політичні теорії, погляди, інститути та політичні події у їх хронологічній послідовності та взаємозв’язку.

Політична карта – важливе джерело країнознавчого дослідження, географічна карта, на якій представлена територіально-політична характеристика світу, материків або великих регіонів. П. к. поділяються на оглядові (дрібномасштабні), що передають політичний поділ території, і спеціальні, що висвітлюють окремі політичні проблеми і політичні події.

Політична незалежність – самостійний курс держави в міжнародних відносинах, виборі соціально-політичної орієнтації внутрішнього розвитку, проведенні зовнішньої політики.

Політична онтологія – вчення про буття і про пізнання, в якому досліджуються загальні аспекти буття.

Політична праксеологія – наука, яка вивчає політичний світопорядок, механізми його підтримки, забезпечення та функціонування.

Політична психологія – наукова дисципліна, предметом якої є психологічні компоненти політичної поведінки різних соціальних суб’єктів. Вивчення останніх дає змогу застосувати знання психології до пояснення політичних явищ.

Політична соціологія – галузь соціології про взаємодію між політикою і суспільством, між соціальним ладом у певній країні (групі країн) і політичними інститутами та процесами.

Політична філософія – політична наука, яка розробляє ідеали та нормативні принципи політичного устрою суспільства, загальні критерії оцінки політики.

Політичний маркетинг – сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний простір – сфера дії політичних організацій, ідей, теорій, політичної влади, лозунгів, звернень, процесів. П. п. є важливим об’єктом країнознавчих досліджень.

Політологія міжнародних відносин – наука про суть, значення і механізми функціонування владних (політичних) відносин на міжнародній арені.

Положення об’єкту в ареалі – країнознавчий термін, згідно якого об’єкт може займати інтроареальне положення (в середині ареалу) й інтерареальне положення (між різними ареалами). Інтроареальне може бути центральним, ексцентральним, окраїнним і глибинним.

Польща (Polska, Республіка Польща) – слов’янська держава в Центральній Європі. Президентська, парламентська республіка. Глава держави – президент. Законодавчий орган – однопалатний парламент – сейм. Основні політичні партії: Польська об’єднана робітнича, Об’єднана селянська. Прапор – полотнище з двох однакових за шириною горизонтальних смуг: білої верхньої і червоної нижньої. Герб – орел. Грошова одиниця – злотий. Державна мова – польська. Столиця – Варшава (1,641 млн. мешк.). Населення – 38,634 млн. мешк. (2001 р.), (123 мешк. км2). 98,5 % – поляки, 1,5 % – українці, білоруси, литовці. За віросповіданням – римо-католики (95 %). Міське населення – 62 %. Найбільші міста: Лодзь (848 тис.), Краків (750 тис.), Вроцлав (640 тис.), Познань (578 тис.), Гданськ (468 тис.), Щецін (395 тис.). Територія – 312,7 тис. км2.. Омивається Балтійським морем. Територія низовинна з льодовиковими та перигляціальними ландшафтами і численними озерами (75 % території вище 200 м н.р.м.) На пн. – широка смуга озерних країв (Великопол., Поморське, Мазурське). Далі на пд. – моренні високі рівнини з пагорбами. Височини: Сілезька, Краківсько-Ченстоховська, Келецька, Розточчя. На пд. – гори Зх. та Центр. Бескиди, Зх. Бещади, Татри (найвищі у П., г. Риси – 2499 м.) , Судети. Клімат помірний, теплий. Густа річкова мережа, є мінеральні джерела. Корисні копалини: кам’яне вугілля (провідне місце в Європі), сірка, руди срібла, цинку, міді, свинцю, природний газ, кам’яна сіль. Промисловість: гірничодобувна, чорна та кольорова металургія, машинобудування (в т. ч. транспортне і суднобудування), хімічна (мін. добрива, побутова хім.), фармацевтична, текстильна, харчова. Частка в світовому пром. виробн. – 3,7 %. Під. с.-г. угіддя зайнято 61 % площі країни. Головні с.-г. культури: жито, пшениця, ячмінь, овес, картопля, цукрові буряки. Вирощуються також овочі, тютюн, кормові та ягідні культури. Транспорт: довжина залізниць – 30 тис. км, автомобільних шляхів – понад 150 тис. км. Головні морські порти: Гданськ, Гдиня, Щецин. Експорт: машини, промислове устаткування, судна, продукція хімічної промисловості, товари широкого вжитку, вугілля, кокс, мідь, сірка, цинк. Імпорт: нафта та нафтопродукти, газ, зерно. Історична довідка. На території сучасної Польщі здавна проживали лужицькі племена – предки сучасних слов’ян. Їх поселення 540 – 400 рр. до н.е. (бронзовий вік) знаходилось недалеко від Познані на Бізкутинському озері. В період розвитку Римської імперії (753 р. до н.е. – 476 р. н.е.) населення території Польщі підтримувало економічні зв’язки з Римом, торгуючи бурштином. На початку н.е. розпочалося вторгнення німецьких племен – спочатку бургундів, потім вандалів і готів. Під час розпаду Римської імперії слов’янські племена освоїли простір між ріками Лабою (Ельбою) і Одрою. На межі VІ і VІІ ст. формуються феодальні відносини. З VІІ – VІІІ ст. на території Малопольщі, Сілезії, Мазовії і Помор’я появились укріплені поселення – гради. Місто – град разом з кількома сільськими поселеннями утворювало “ополе”. Кілька ополе об’єднувалось в більш широке територіальне об’єднання “жупа”. Найдавніше місто на території Польщі – Калиш. Найбільш могутнім градом було Гнездо (біля сучасної Познані, засноване легендарним князем Лехом, від імені якого походить руська назва поляків – ляхи). Формування давнопольської держави завершив князь Мешко І з династії Пястів, який об’єднав князівства і в 966 р. прийняв християнство західного обряду. Етнічну основу польської нації склали племена полян, сілезян, вислян, мазовши і поморян. В кінці Х і на початку ХІ ст. виникла назва Польща, держава, яка в той час мала територію 250 тис км2 і населення 1 млн. мешк. Увесь час велись феодальні війни та війни проти німецьких орденів і монгольської навали. В 1385 р. була укладена “Кревська” унія з Литвою, коли польська королева Ядвіга вийшла заміж за князя Ягайло. До складу держави увійшла Литва, Західна, а потім і Центральна Україна. В 1410 р. біля с. Грюнвальд поляки в союзі з руськими дружинами розгромили німців. На початок ХVІ ст. сформувалась монархія. В 1569 р. за Люблінською унією була створена багатонаціональна держава. В цей час спостерігається розквіт культури і науки. Зокрема, Копернік (1473 – 1543) відкрив геліоцентричну будову сонячної системи. В 1596 р. в Бресті була укладена Брестська унія – спроба об’єднати католицьку і православну церкви. В 1621 р. під Хотином було розгромлене турецьке військо (польською армією командував гетьман Хоткевич, козаками – Сагайдачний). Могутність Польщі була підірвана внутрішньополітичною боротьбою та визвольною війною українців в 1648 – 1657 рр. З відходом більшої частини України до Росії, починається тиск на Польщу З одного боку Росії - з другого Прусії і Австрії. Аристократія Польщі зраджує національні інтереси. Все це разом призводить до занепаду державності. Три поділи Польщі в 1772 р. 1793 р. і 1795 р. привели до переходу її території до Росії, Австрії і Прусії. Численні повстання ХІХ ст. (1830 р., 1848 р., 1863 р., 1864 р.) були придушені. Після Лютневої революції і Жовтневого перевороту в 1917 р. та в результаті розпаду Австро-Угорщини наприкінці Першої світової війни Польща з листопада 1918 р. стає незалежною. В 1919 р. вона здійснила переможну військову кампанію проти Радянської Росії. Потім з допомогою Антанти розгромила Західно-Українську республіку в 1920 р. та на основі рішення Ради Антанти 1923 р. остаточно (до вересня 1939 р.) закріпила за собою Західну Україну і Західну Білорусію. З 1926 р. настав період диктатури Пілсудского (“режим санації”). 1 вересня 1939 р. розпочалася війна з Німеччиною, яка протягом місяця повністю розгромила Польщу. Радянський Союз приєднав Західну Україну і Західну Білорусію. У серпні 1944 р. відбулося Варшавське повстання. Польща була звільнена радянськими і польськими військами на початок 1945 р. В 1945 р. утворилася Польська народна республіка з комуністичним режимом. В 1949 р. вона ввійшла до Ради Економічної Взаємодопомоги, а в 1955 р. – до Організації Варшавського Договору соціалістичних країн. У ході “оксамитової” революції кінця 1980-х рр. були ліквідовані соціалістичні устої і розпочалися демократичні політичні та ринкові перетворення. В 1999 р. Польща стала повноправним членом НАТО.

Популяційна політика – політика, що має на меті збільшення чисельності населення, прискорення темпів його приросту.

Порівняльний метод – один з найпоширеніших країнознавчих методів. Використовується, зокрема, як базовий при класифікації, генералізації, оці­нюванні і прогнозуванні. Власне пізнання будь-якого країнознавчого об’єкту або явища починається з виділення його подібностей і відмінностей від інших споріднених об’єктів і явищ. Існують певні правила П. м., яких необхідно дотримуватися: перше правило П. м. – порівнювати можна тільки еквівалентні поняття, які відображають еквівалентні об’є­кти і явища. Друге правило П. м. – порів­нювати треба спочатку за найбільш істотним ознакам і лише потім за істотними, менш істотними і т.д. Загальною особливістю П. м. є зіставлення двох чи більше країнознавчих об’єктів (або їх частин), що мають схожі характеристики.

Порівняльно-географічний метод – методичний країнознавчий прийом, що дає можливість більш повно і глибоко уяснити багатогранність географічних форм і типів людської діяльності в різних природних і соціально-економічних умовах. Порівняльно-географічний метод при творчому використанні дозволяє аналізувати риси подібності далеких один від одного і зовсім неподібних те­риторій.

Порівняльно-історичний метод – спосіб країнознавчого дослідження, що дає змогу вивчити країнознавчі події, явища, процеси, пов’язуючи їх з історичними умовами, а також якісними змінами на різних етапах розвитку. П.-і. м. насамперед використовується для порівняння генетично споріднених країнознавчих процесів, які відбуваються в певній історичній ситуації, але за походженням прямо не пов’язані.

Порівняння – спосіб країнознавчого аналізу, який проводяться в трьох площинах: в просторі, в часі, а також в просторі і часі одночасно. П. в просторовому аспекті як виявлення просторових відміннос­тей – найбільш традиційне в країнознавстві. Це ніби моментальна фотографія певних властивостей країни або районів/регіонів. П. в часі має два аспекти: порівняння з минулим (ретроспективний аналіз) і порівняння по відношенню до майбутнього (прогнозування). В країнознавстві традиційна практика використання порівняльного підходу для розвитку другого класичного в нашій науці підходу - історичного. Знаючи минуле і теперішнє, країнознавці повинні навчитися визначати загальні тенденції і лінії розвитку (стан і поведінку систем), які не можуть бути простою екстраполяцією від сьогоднішніх процесів, тим більше що для розвитку характерна як просторова, так і часова нерівномірність. Науково-технічна революція загострює нелінійність розвитку, тобто скачки в часі і територіальну нерівномірність розвитку. Відносно новим підходом в географії є просторово-часові П., в яких враховується реальна нерозривність (ергодичність) простору - часу. Розви­ваються філософські і теоретичні основи таких П. у країнознавстві. Особливе місце в країнознавстві займає міжнародне П. При харак­­те­ристиці концепції поєднання країнознавчих досліджень з глобальними підкреслюється, що глобальний підхід орієнтує на порівняльні міждержавні дослідження не тільки, щоб доказати відмінності, стільки використовує відмінності для проник­нення в глибинну суть явищ.

Порт – 1. Місце для стоянки та ремонту суден і навантажувально-розвантажувальних робіт, обладнане захисними спорудами від негоди та всіма необхідними пристосуваннями.

Порт заходу – пункт проміжної стоянки морського пасажирського або вантажного судна, що передбачено його маршрутом.

Портовий збір – податок, що збирається з пасажирів по їх прибутті до будь-якого міста або країни або від'їзді з них у випадку проходження ними через морський, річковий або аеропорт.

Постійне населення – 1) звичайне населення, основна частина якого постійно проживає в певних населених пунктах.; 2) населення, коефіцієнти смертності якого за віковими і статевими групами не змінювалися впродовж тривалого часу, а коефіцієнти народжуваності залишалися на рівні заміщення, тобто коли коефіцієнт народжуваності дорівнює коефіцієнту смертності, репродуктивний коефіцієнт дорівнює 1, вікова структура є постійною.

Потенціал природних ресурсів (від лат. potentia – сила і франц. ressource – засіб, спосіб) – здатність природного комплексу або його окремих компонентів задовольняти потреби суспільства в енергії, сировині, здійсненні різних видів господарської діяльності. Оцінюється в природних (натуральних) показниках (м3 /добу, рік – водний; кВт-год. – енергетичний та ін.).

Права людини – визнані міжнародним правом норми забезпечення людині прав на вільне життя і розвиток; захист громадянських, економічних, культурних прав і політичних свобод з боку державних судових органів і громадських організацій. Загальна декларація прав людини була прийнята в 1948 р.

Правило демографічного насичення – в глобальній сукупності кількість народонаселення завжди відповідає максимальній можливості підтримання його життєдіяльності, включаючи всі аспекти існуючих потреб людини.

Право  система загальновизнаних традиційно усталених або санкціонованих державою загальнообов’язкових норм та вимог, що регулюють суспільні відносини, упорядковують суспільне життя, відбивають інтереси панівних верств. Вираження П. найчастіше бувають державні закони, які виступають важливим документальним джерелом країнознавчого дослідження.

Праксеологія – галузь соціологічних досліджень, яка вивчає методику розгляду різних дій або сукупності дій з точки зору встановлення їх ефективності.

Прапор державний – офіційний символ держави у вигляді полотнища встановлених розмірів і кольорів, який уособлює її суверенітет, як правило фіксується конституцією.

Предмет дослідження – це ті аспекти, властивості й відношення, що їх вивчає дана наука, а також той кут зору, під яким розглядається об’єкт. П. д. у країнознавстві виступають проблеми розвитку окремих країн і регіонів світу; системоутворюючі (політична, правова, соціальна, економічна) країн; різні аспекти історії, культури, релігії, демографії, господарства, зовнішньої політики сучасних держав; методологічні основи, методи і методики країнознавчих досліджень.

Президент (від лат. praesidens – тот, що стоїть спереду)керівник держави з республіканською формою правління. П. обирається шляхом прямих виборів або парламентом. Верховна влада доручається йому на певний період і коло його повноважень обмежене законом. П. держави, що є президентською республікою, має прямий мандат, діє поряд з парламентом і певною мірою залежить від нього, очолює виконавчу владу – уряд і має право його формувати. П. має право законодавчої ініціативи, уповноважений видавати нормативні акти – декрети, укази, які мають таку ж обов’язковість, як і закони, прийняті парламентом. П. має особливі повноваження на випадок надзвичайних ситуацій. Він є головнокомандувачем Збройними силами країнами. Наділений правом вести міжурядові переговори та підписувати міжурядові договори. П. не має права передавати владу по спадковості.

Президентська форма правління – влада вибраного керівника держави – президента, яка спрямована на повне і послідовне здійснення державної політики і законів, покликана забезпечити єдність і непорушність держави. Вперше П.ф.п. була встановлена в США в 1789 р., коли першим президентом обрали Дж. Вашингтона.

Прес-конференція (від англ. Press-conference)  зустріч державних, політичних, громадських, наукових тощо діячів з представниками засобів масової інформації для висвітлення питань, які цікавлять широку громадськість. У П.-к., на відміну від брифінгу, беруть активну участь обидві сторони зустрічі.

Прибуток – економічна категорія, яка виражає фінансові результати господарської діяльності підприємств. Представляє надлишок вартості над витратами на виробництво.

Привабливість (країни, місця) – елементи туристського продукту. що визначають вибір туриста на користь даної країни (місцевості); чинники (соціально-історичні, природно-географічні) залучення туристів.

Приморські кліматичні курорти – місцевості, де особливості приморського клімату використовуються з лікувальною та профілактичною метою (Генічеськ, Кирилівка, Ялта, Мєлєкіно, Бердянськ на Азовському узбережжі, Алушта, Ялта, Одеса, Скадовськ - на узбережжі Чорного моря).

Принципи країнознавчих досліджень – основні методологічні засади, на основі яких здійснюються країнознавчі дослідження. До них належать: 1) принцип територіальності - вивчення типу просторової зміни природних умов, групування природних ресурсів і природокористування, матеріалізації виробничого процесу. Базується на властивостях геопростору, серед яких головними є регіоналізм простору (розпад на окремі частини), взаємодія компонентів, континуальність (неперервність розвитку структур регіону, регіонів і простору в цілому) і дискретність, структурність, внутрішня суперечливість, інтегративність; 2) принцип комплектності – забезпечення пропорційного і збалансованого розвитку. Це взаємозумовлений і пропорційно взаємоузгоджений розвиток геосистеми як єдиного цілого на основі поєднання інтересів суспільства і збереження природних умов; 3) принцип регіональної цілісності - випливає з об’єктивного взаємозв’язку природних і соціально-економічних процесів і явищ, що протікають у певному територіальному ареалі. Регіон як частина географічного простору становить цілісність природного середовища, господарства і населення. Різні типи регіонів формуються завдяки певним типам взаємозв’язків між цими трьома середо­вищами; 4) принцип системності – розглядає країнознавчий об’єкт як складну динамічну систему, під якою слід розуміти сукупність елементів, які перебувають у відношеннях і зв’язках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність. Необхідність принципу системності в країнознавчих дослідженнях поясню­ється тим, що пошук часто проводиться в умовах невизначеності, яка виникає внаслідок значної кількості чинників, які не завжди або не всі можна кількісно оцінити. Тому існує необхідність висунути альтернативні рішення, а потім прово­дити їх аналіз з метою вибору найефективнішого. Принципи системного аналізу дають змогу встановити вади старих традиційних підходів для постановки і вирі­шення нових проблем чи завдань а також сформулювати нові завдання, проблеми, їхні структурні й типологічні характеристики, обґрунтувати дослідницькі програми.

Природна забезпеченість території водою – кількість води, яка припадає протягом року на 1 км2 площі території в тис. м3. Цей показник дуже нерівномірний, середній по планеті 268 тис. м3 , у США – 363, Франції – 441, в Україні – 83 тис. м3.

Природний приріст населення – абсолютна величина різниці між числом народжених і померлих за певний проміжок часу.

Природний рух населення – зміна чисельності та складу населення в результаті народжуваності і смертності без врахування його переміщення в межах країни і за її кордонами. Характеризується абсолютними і відносними показниками. До абсолютних належить приріст або спад кількості населення, до відносних – коефіцієнт природного приросту (різниця між коефіцієнтами народжуваності та смертності населення за певний період, виражена в проміле), який може мати позитивне, нульове і негативне значення.

Природні ресурси – компоненти і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил та вивченості використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб суспіль­ства.

Природні ресурси – тіла і сили природи, що на даному розвитку продуктивних сил і вивченості використовуються в матеріальному виробництві для задоволення потреб людського суспільства.

Природні умови – тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя і діяльності людини, але не беруть безпосередньої участі в матеріальному виробництві.

Природні умови – тіла і сили природи, які впливають на діяльність людського сус­пільства, але безпосередньої участі у виробничій діяль­ності не беруть.

Природно-господарські райони – природні утворення, які стали і певними господарськими територіальними системами. Найчастіше це гідрографічні басейни: річні, озерні, а також прилеглі до них території на вододілах.

Природнокліматичні ресурси – сукупність кліматичних та ін. природних умов території, що використовуються при організації рекреаційно-туристсьюї діяльності та сприяють оздоровленню людини; один з основних чинників розвитку рекреації та туризму.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території (акваторії) – сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, виражена в їх суспільній споживчій вартості. Кількісна оцінка ПРП території (акваторії) визначається загальною вартістю всіх видів його використання, тобто сумою добутків споживчої вартості одиниці ресурсу, помноженої на його загальну кількість (продуктивність).

Природокористування – сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу (видобуток ресурсів і ресурсокористування), а також заходи для його збереження (поліпшення властивостей ресурсів – меліорація, ліквідація наслідків господарювання, створення умов для відновлення відтворюваних ресурсів).

Природокористування раціональне система діяльності, яка забезпечує найефективніший режим відтворення і економної експлуатації природних ре­сурсів і умов середовища з врахуванням перспективних інтересів господарства і збе­реження здоров'я людей.

Притулок політичний  надання державою можливості уникати переслідування на її території особам, які є громадянами інших держав, якщо вони зазнають утиску в себе вдома через їхні політичні погляди, позиції чи дії.

Причина – комплекс необхідних і достатніх умов, які викликали певне явище, процес, подію; у найзагальнішому розумінні – необхідний чи випадковий фактор, який викликає певне явище як його передумова або привід.

Причинно-наслідковий зв’язок – взаємозалежність між подіями, явищами, фактами, що зумовлюється наявністю певних причин (глибинних процесів, змін, обставин), які їх викликають і безпосереднім наслідком яких вони виступають.

Проблемні райони (ПР) – території, які в просторовій структурі господарства вирізняються масштабами та особливим кризовим проявом тієї чи іншої проблеми; відтак вимагають заходів, спрямованих на поетапне її вирішення.

Проблемно-хронологічний метод – науковий прийом, зокрема і в країнознавстві, який передбачає поділ певної доволі широкої теми на окремі вузькі проблеми, що розглядаються в хронологічному порядку.

Прогнозна (очікувана) кількість населення – оціночна кількість населення, отримана шляхом короткочасного прогнозу, що базується на екстраполяції вирахуваних за останній час темпів росту населення, а на більш тривалий час - шляхом пересування за віковими групами.

Прогнозне і конструктивне країнознавство – галузь країнознавства, спрямована на вивчення територій, на яких будуть виконуватись довготермінові програми і проекти соціально-економічного розвитку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка