Комплексне країнознавство



Сторінка17/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Таксон – регіональна одиниця у країнознавстві (країна, край, регіон, район, історико-географічний край).

Таксономія – наука про принципи та способи класи­фікації й номенклатури складних систем організмів.

Тариф – податок на імпорт товарів.

Татищев В.М. (1686 – 1750)російський історик, географ, країнознавець. Установив межу між Європою і Азією по Уральських горах. Дав наукове визначення та сформував завдання фізичної та економічної географії. Розробив районування Росії з врахуванням розміщення народностей.

Тенденція (від лат. tendentia – направленість) – напрям розвитку якогось явища, процесу, думки, ідеї тощо.

Теоретична географія – наука про найзагальніші закони, просторово-часові системи і структури, яка спирається на географічні методи і нову термінологію (географічний простір, географічне поле, історико-географічний край, геоінформаційні системи тощо).

Теоретичне країнознавче дослідження – спосіб, у рамках якого дослідник оперує науковими поняттями, категоріями, які відображають найсуттєвіші властивості країнознавчих об’єктів і предметів.

Теорія (від грецьк. theoria – спостереження, розгляд, дослідження) – система основних ідей у певній галузі знання; форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про дійсність. Т., на відміну від ідеології, завжди має науковий характер. Вона пов’язана з філософськими науковими поглядами ученого, його світоглядом і певними методологічними принципами підходу до аналізу дійсності.

Теорія міжнародних відносин (ТМВ) – як наука і академічна дисципліна має своїм об’єктом реально існуючі зв’язки та взаємодії учасників світової політики, ставить за мету знайомство з основними концепціями, актуальними проблемами теорії та практики міжнародних відносин, основними закономірностями і тенденціями розвитку світового політичного процесу. Вона має своє предметне поле, але водночас тісно пов’язана з такими дисциплінами як, насамперед, політологія і соціологія міжнародних відносин. У найзагальнішому розумінні об’єкт ТМВ становлять міжнародні відносини в цілому або (за П.Циганковим) будь-які соціальні відносини та потоки, які перетинають кордони й уникають єдиного державного контролю; предмет ТМВ включає теоретичні підходи до розуміння суті та механізмів функціонування системи міжнародних відносин, категорії, поняття та проблеми, в яких відображена специфіка міжнародних відносин. Іншими словами, предметом аналізу ТМВ (за Н.Косолаповим) виступають політичні явища і процеси міжнародного життя у повній сукупності та взаємозв’язку їхніх складових частин (компонентів) між собою, а також взаємодії з оточуючим середовищем.

Теорія політичної модернізації (політичного розвитку) – системний науковий підхід, який ґрунтується на врахуванні процесу зміни в окремій країні чи групі країн системних якостей політичного життя та функцій політичних інститутів з переходом від традиційного суспільства до сучасного. Розроблена в працях Г.Алмонда і Д.Пауелла “Порівняльна політологія. Підхід з позиції “концепції розвитку”, Д.Ептера “Політика модернізації”, Л.Пая “Аспекти політичного розвитку. Аналітичне дослідження” та ін. Прибічники Т.п.м. на основі функціонального підходу встановили, що зміни системних якостей і функцій політичних інститутів охоплюють три процеси: 1) структурну диференціацію інститутів політичної системи та спеціалізацію їхніх функцій; 2) підвищення здатності політичної системи до мобілізації та виживання; 3) тенденцію до рівноправ’я.

Теорія стійкого розвитку – стратегія на забезпечення потреб у розвитку і збереженні оточуючого середовища як для нинішнього, так і майбутнього поколінь. Сформульована на Конференції ООН з оточуючого середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) і зафіксована у відповідній Декларації. У країнознавчому аспекті Т. с. р. системи “суспільство – природа” склалися два територіальних підходи до дослідження цієї проблематики – глобальний і регіональний (національний).

Територіальна дезінтеграція – процес, який супроводжується втратою інтеграційного впливу центральної влади і може завершитись втратою територіальної цілісності.

Територіальна організація населення – просторова форма життєдіяльності населення. Включає розміщення населення, функціональні територіальні взаємозв'язки поселень і ареалів концентрації населення.

Територіальна організація суспільства – поєднання функціонуючих територіальних структур (розміщення виробництва, населення, природокористування), об’єднаних структурами управління з метою здійснювання відтворення життя суспільства. Т. о. с. – це адміністративно-територіальна організація держави, регіональне управління виробництвом, формування територіальних організаційно-господарських утворень, визначення територіальних об’єктів управління, соціально-економічне районування. З точки зору Т. о. с. значний внесок у дослідження територіальної організації господарства зробив німецький учений І.Тюнен, який розробив ідею створення функціональних моделей територіальної організації господарства, де основним фактором виступає відстань від центру споживання.

Територіальна структура господарства (ТСГ) – сукупність певним чином взаєморозташованих і зчленованих територіальних елементів господарства, які знаходяться в складній взаємодії в процесі розвитку народногосподарської системи (включає населення, сфери, види і результати його діяльності на певній території в комплексі з відповідною соціальною і природною основою). Вона відображає розміщення продуктивних сил, територіальний розподіл центрів економічної ваги та активності, різну економічну значущість територій, співвідношення центру і периферії, інтеграцію й диференціацію економіко-географічного простору.

Територіальна структура, типологія за конфігурацією опорного каркасу – в країнознавстві за конфігурацією опорного каркасу виділяють таку типологію (Г.М.Лаппо, 1978): 1. Радіально-кільцевий тип із порівняно рівномірним розподілом опорних економічних центрів, доцентровими тенденціями в економічних зв’язках, виразним домінуванням головного центру над іншими, чіткою централізацією його положення. Такий тип Т.с. мають Франція, Україна, Угорщина. 2. Мережа центрів і магістралей та регулярний тип Т.с. Регіональний центр (економічний лідер) сформувався тут не під дією транспортно-географічного положення, а внаслідок адміністративних факторів або давнього історико-економічного розвитку (Центрально-чорноземний район Росії, Північний Казахстан). Т.с. з потужною внутрішньою економічною віссю. Така Т.с. господарства характерна для Західного Сибіру, Амазонії. За вісь тут править потужна транспортна магістраль (велика ріка, залізниця, автомагістраль). 4. Т.с., що формується вздовж морського узбережжя, утворюючи «морський фасад» району або країни, зветься приморським типом. Така Т.с. характерна для Японії, В’єтнаму, Причорноморського району України. 5. Т.с. з басейновою концентрацією продуктивних сил. Вона притаманна районам з потужною гірничодобувною промисловістю – Урал, Аппалачі, Криворіжжя, Курська магнітна аномалія.

Територіальна цілісність – принцип міжнародного права, який означає, що ніхто не має права шляхом агресії або іншими діями всередині держави відокремити частину її державної території.

Територіальне верховенство – атрибут держави і принцип міжнародного права. Означає, що в межах державної території влада держави (законодавча, виконавча, судова) є найвищою, верховною відносно всіх юридичних і фізичних осіб (це стосується також іноземних юридичних і фізичних осіб). Усі зобов'язані підпорядковуватися волі держави, відображеній у законі.

Територіальні води держави – частина прибережної акваторії моря або океану, яка входить до складу держави. Границя територіальних вод відраховується від лінії максимального відливу на відстань від 3 до 12 миль (1 миля 1883 м) для більшості (100) держав світу. В Україні й усіх інших слов’янських країнах границя територіальних вод знаходиться на відстані 12 миль. 22 країни, в тому числі латиноамериканські, встановили 200-мильну зону територіальних вод.

Територіальні характеристики країни – компактність і форма (конфігурація) території. Кількісними показниками компактності може бути співставлення між найбільш віддаленими точками до найближчих, коефіцієнтом компактності k, який є співставлення довжини кордонів (границь) l і площі території S: k = l / S (100 км2); порівняння конфігурації території з конфігурацією певних геометричних фігур, найчастіше всього з кругом, так як круг – ідеально компактна фігура, коефіцієнт компактності при цьому визначається як відношення площі країни до площі круга, довжина окружності якого рівна довжині кордонів k = 4 S / l2 ; коефіцієнт компактності визначається по співвідношенню вписаних і описаних територію кругів k1 = R1 / R2 , k2 = S1 / S2 , k 3 = S / (0,5 L)2, де R1 радіус вписаного круга, R2 – радіус описаного круга; S1 і S2 – відповідно площі вписаного і описаного круга, L – найдовша лінія, яка проходить через центр території. Використовують ще показник витягнення території по відношенню малої і великої осей території .

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) – частина господарського комплексу країни або економічного району відповідного рангу, що характеризується взаємопов’язаним і взаємообумовленим поєднанням галузей. ТВК створюється в результаті використання загальнорайонних природних ресурсів і економічних умов, виробничо-територіальними зв’язками підприємств, виробничої та соціальної інфраструктури, загальною системою розселень.

Територіально-рекреаційна система (ТРС) – 1. Об'єкт дослідження рекреаційної географії, комплексна геосистема, що об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається в одному ряду з територіальними виробничими комплексами (ТВК) і природними геосистемами. Має декілька функцій: економічну (просте та розширене відтворення трудових ресурсів), бюджетну (прибутково-видаткова стаття), соціальну (задоволення індивідуальних і групових рекреаційних потреб). 2. Соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), що характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) та територіальною цілісністю.

Територіально-рекреаційний комплекс (ТРК) – 1. Особлива форма територіальної організації господарства, що формується в процесі взаємопов'язаного розвитку рекреаційної та інших видів господарської діяльності на компактній території, що має специфічні соціально-економічні та природні характеристики; територіальна система кількох видів господарської діяльності, організаційно та функціонально спрямованих на отримання максимального рекреаційного ефекту; організовує територію подібно до територіально-виробничого комплексу, але на більш спеціалізованому та низькому ієрархічному рівні. 2. Складова загального територіально-виробничого комплексу, сполучення рекреаційних закладів і супутніх підприємств інфраструктури, об'єднаних тісними виробничими й економічними зв'язками, спільним використанням географічного положення, природних і соціально-економічних ресурсів, напрямом вирішення правових, екологічних проблем тощо. ТРК може виступати одним із об’єктів країнознавчих досліджень.

Територіально-туристський комплекс – 1. Складне територіально-господарське утворення, сукупність туристських закладів, підприємств сфери обслуговування, об'єднаних тісними економічними та виробничими зв'язками та спільним використанням рекреаційних ресурсів території (за М.П.Крачило). 2. Група туристських підприємств і установ, що мають загальний характер організації туризму та відпочинку, єдину систему туристського, культурно-побутового та господарського обслуговування (об'єднує декілька туристських центрів); містобудівне утворення, що складається з рекреаційних споруд, об'єднаних на основі єдиного композиційного вирішення та централізованої системи основного та допоміжного обслуговування туристів.

Територія (лат. territorium, від terra – земля, країна) – частина поверхні суші з притаманними їй природними умовами і ресурсами, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями. Характер території істотно впливає на об’єкти (природні й створені людиною), розташовані на ній, і на взаємодію між ними; в свою чергу самі об’єкти впливають на характер території. Поняття території більш конкретне, ніж простір. У Великобританії в словнику з суспільної географії територія визначається як «частина простору, зайнята певною особою, групою осіб або державою».

Територія країни (держави) – частина земної кулі, яка знаходиться під суверенітетом (верховенством) певної держави; важливий об’єкт країнознавчих досліджень. До складу території держави входять суша в межах кордонів, внутрішні води, територіальні води і повітряний простір над ними (тропосфера, стратосфера, іоносфера, але верхня межа юридично не встановлена).

Терор – особлива форма політичного насильства, що супроводжується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Т. широко використовується як засіб політичної боротьби в інтересах держави, організацій чи певної групи осіб. Центральний елемент Т. – терористичний акт. Розрізняють Т. як метод політичної боротьби у мирний і воєнний час; індивідуальний, організований Т. і Т. як політику держави; Т. як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти міжнародного характеру.

Технологія (методика) країнознавчого дослідження – система операцій, процедур, прийомів установлення країнознавчих фактів, їх систематизації та аналізу (методи збору первинних даних, правила здійснення вибіркових досліджень, способи побудови країнознавчих показників, методи кількісного аналізу даних.

Технопарк – технологічний центр, до якого входить невелика кількість підприємств з передовою технологією, які виконують замовлення на створення і освоєння нових розробок, виробництво суперсучасних устаткування та приладів.

Технополіс – сімейство наукомістких підприємств, об'єднаних з науково-дослідними та навчальними центрами для розробки високих і надвисоких технологій, створення сприятливих умов для генерації ідей та їх реалізації.

Техносфера (грец. téchë – мистецтво, майстерність і sphá-ira – куля) – сукупність штучних об’єктів у межах географічної оболонки Землі (будинки, споруди, механізми), створених людиною із речовин навколишньої неживої природи.

Тип (історичний) відтворення населення – категорія, що відображає спільність найбільш важливих якісних рис відтворення населення в подібних історичних, соціально-економічних та інших умовах.

Типові відстані – використовуються для характеристики розміру країни та її конфігурації. Це типова геометрична відстань як середня відстань між будь-якими двома крайніми точками території.

Типологія ( від лат. – відбиток, форма, зразок і вчення) – метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об’єктів і їхнє групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі чи типу. У Т. виокремлюють: 1) структурну типологію; 2) метод ідеальних типів, де тип – абстрактна конструкція, з якою зіставляються об’єкти, що вивчаються; 3) метод конструювання типів, де тип – деякий об’єкт, котрий виділяється за низкою критеріїв з усієї численності та котрий розглядається як представник цієї численності об’єктів.

Типологія країн – можливість виявити основні типи країн за загальним рівнем економічного розвитку. Найчастіше виділяють: 1) Доіндустріальні суспільства, які зберігаються приблизно в 50 найменш розвинутих країнах Тропічної Африки, Близького Сходу, Азії і Океанії. В них тільки виникають ядра промислового розвитку. 2) Країни, що розвиваються, й індустріалізуються – перш за все країни Латинської Америки, Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Деякі з цих країн (Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі, Сінгапур, Гонконг) вже досягли високого рівня розвитку. 3) Індустріальні держави – 30 економічно найбільш розвинутих країн на всіх континентах. Лідери цієї групи переходять на більш високий ступінь постіндустріального й інформаційного суспільства, в яких новітні технології й інформаційні системи інтенсивно впроваджуються. В кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. утворились країни перехідного типу, економічний спад у яких зумовлений переходом від планової соціалістичної економіки до ринкової. Існує також типологія за величиною площі, за якою країни поділяються на: великі (Росія – 17,075 млн. км2, Канада – майже 10 млн. км2, Китай – 9,6 млн. км2, США – 9,4 млн. км2, Бразилія – 8,5 млн. км2, Австралія – 7,7 млн. км2); середні (Україна – 603,7 тис. км2, Франція – 551,6 тис. км2, Німеччина – 356,3 тис. км2, Польща – 321,7 тис. км2); малі (Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Катар). Т.к. за економіко-географічним положенням: Північна, Східна, Західна і Південна Європа; Північна, Центральна Азія, Закавказзя, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна Азія; Північна, Західна, Центральна, Східна і Південна Африка; Північна, Латинська (Середня і Південна) Америка; Австралія і Океанія.

Тойнбі Арнольд (1889 – 1975) – англійський історик, філософ історії. Головна праця – “Дослідження історії”, де обґрунтовано ідею, що не існувало єдиної історії людства, а була тільки історія окремих і замкнених цивілізацій. Розрізняв 19 цивілізацій, з яких 14 віднесені до минулого, а 5 “живих” – західна, православно-християнська, ісламська, індуська, далекосхідна. Життєздатність цивілізацій визначалася їх здатністю освоювати життєвий простір і розвитком духовних засад в усіх видах людської діяльності, перенесенням “викликів” і “відповідей” з оточення всередину суспільства.

Топоніміка (від грец. topos – місце) – наука, що вивчає походження і зміст назв (імен) географічних об’єктів.

Тоталітарна держава – передбачає повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами суспільства. В Т.д. обмежуються конституційні права і свободи, забороняються всі опозиційні організації, мають місце мілітаризація суспільного життя і репресії по відношенню до інакомислячих. Класичні приклади Т.д. – СРСР у 30–50-х рр. ХХ ст., нацистська Німеччина, Італія періоду Б.Муссоліні.

Тоффлер Олвін (1928 р. н.) – американський мислитель, футуролог. Свою політичну концепцію виклав у трилогії “Футурошок” (1970), “Третя хвиля” (1980), “Зміщення влади” (1990). Історію представив у вигляді “хвиль цивілізації”, які послідовно змінюють одна одну: сільськогосподарська, індустріальна, інформаційна цивілізації. Поширення інформаційних технологій робить знання вирішальним засобом суспільних перетворень. Вважав, що та держава, яка буде здатна найповніше акумулювати знання і найефективніше їх використовувати, претендуватиме на місце лідера цивілізації.

Традиційний тип відтворення населення (рідше “примітивний”, “доіндустріальний”) – переважає у докапіталістичних аграрних суспільствах і на ранніх стадіях капіталізму, коли необхідна збалансованість народжуваності і смертності досягається за рахунок низького рівня розвитку продуктивних сил, великою залежністю від стихійних сил природи, високою, в основному екзогенно обумовленою смертністю.

Транскордонні райони – регіони по обидва боки від державного кордону, які активно взаємодіють між собою.

Транснаціональна компанія – велика фірма, що здійснює основну частину своїх операцій за межами своєї країни через широку мережу створених там філій, відділень та інших залежних від неї підприємств (див. ТНК).

Транснаціональна корпорація (ТНК) – міжнародна компанія (концерн), у рамках якої об’єднуються численні підприємства однієї або кількох галузей світового господарства, розташованих у різних країнах; важливий об’єкт країнознавчих досліджень. Основна маса ТНК зосереджена в шести країнах – США, Японія, Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Франція, а найбільша частка їхніх капіталів – 75 % – знаходиться в США.

Транспортно-географічне положення – положення відносно транспортної мережі з врахуванням її провізної здатності.

Трансфер – будь-яке перевезення туриста в межах туристського центру (доставка з вокзалу, аеропорту або морського порту до готелю та назад з одного вокзалу , аеро- або морського порту до іншого; з готелю до театру та назад тощо).

Трохимчук Степан Васильович (1937 р. н.) – професор кафедри міжнародних відносин і країнознавства Львівського Національного університету ім. І.Франка, відомий фахівець у галузі міжнародного країнознавства, політичної географії та українсько-польських відносин. Працює запрошеним професор у кількох вищих навчальних закладах Польщі й України (Рівненський інститут слов’янознавства). Автор низки праць з актуальних проблем історії дипломатії і зовнішньої політики України та держав Центрально-Східної Європи. Основні з них: “Українська дипломатія у ХХ столітті” (Львів, 1998, у співавторстві), “Україна в європейському геополітичному вимірі” (Львів, 1999), “Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки)” (Львів, 2000, у співавторстві) та ін.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка має необхідні фізичні й духовні здібності та професійні знання для роботи в народному господарстві. В основному це чоловіки віком від 16 до 60 років (у деяких країнах – до 65 і навіть 70 років) і жінки від 16 до 55 років (у деяких країнах – до 60 років), а також підлітки до 16 років і особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві.

Тур – туристська подорож за обраним маршрутом з визначеними метою, терміном, комплексом послуг. В організованому туризмі - первинна продажна одиниця комерційного туристського продукту.

Турагент – 1. Роздрібна туристська фірма, що займається реалізацією турів, що організуються оптовими туристськими фірмами, а також продажем споживачам окремих туристських послуг (транспортних квитків, екскурсій тощо).

Туризм – форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем; характеризується екологічною, освітянською та ін. функціями.

Туризм діловий – 1. Тимчасові відрядження зі службовою метою, включаючи участь у конференціях, конгресах тощо без отримання прибутку в місці відрядження. 2. Вид туризму, складовою якого є подорожі спеціалізованих груп однорідного професійного складу, що здійснюються за рахунок підприємств для заохочення кращих працівників.

Туризм екологічний – складова рекреаційної діяльності, за якої негативний вплив на природне середовище та його компоненти є мінімальним. Т. е. передбачає гармонійне єднання людини, засобів рекреації, природного середовища та рекреаційної інфраструктури; виник у кінці 80-х - на початку 90-х рр. у Канаді, Австралії (о. Тасманія), Франції (о. Корсика); набув поширення у США (Південна Дакота, Міннесота та інші штати), на Віргінських (США), Галапагоських островах (Еквадор), в Австралії, Франції, Антарктиці та ін.; форма туризму, що передбачає відвідування природоохоронних територій (національних парків, заповідників, заповідних урочищ, пам'яток природи, дендрологічних, ботанічних, зоологічних садів, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва тощо) з метою ознайомлення з природою даного краю, методами та формами охорони природи, пропаганди цих методів і боротьби з негативним впливом діяльності людини на природу. Серед ентузіастів Т. е. - Лесе Хіггінс (Австралія), Домінік Субрілі (Франція, о. Корсика). Друкований .орган екологічних туристів - журнал "Джаст Гоу".


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка