Комплексне країнознавство



Сторінка19/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Шератон – одна з найбільших фірм-туроператорів світу, що володіє понад 500 готелями (в т. ч. на території Східної Європи - в Будапешті, Софії) та коледжем (США).


Шкала віку (від лат. scala - сходи) – система вікових характеристик, що використовується для визначення віку настання тих чи інших демографічних подій, протікання демографічних процесів чи вікового складу населення.

Шкала людності поселень – система класифікацій поселень за людністю. Використовується така шкала людності міських поселень: селища міського типу і малі міста - до 50 тис.чол.; середні міста - 50-100 тис.чол.; великі - 100-250 тис.чол.; надвеликі - 500 тис.чол.-1млн.чол.; міста-мільйонери - понад 1 млн.чол.

Шлюбність – процес утворення шлюбних (подружніх) пар населення включає перші та повторні шлюби. В демографічній статистиці використовуються наступні кількісні характеристики Ш.: абсолютна кількість сімей у країні, кількість шлюбів і розлучень на рік та їх співвідношення, кількість шлюбних пар за віковими категоріями, кількість шлюбів і розлучень за рік на одну тис. населення, розподіл сімей за кількістю членів. Ш.– важливий демографічний фактор, який визначає відтворення населення. Мінімальний вік одруження в різних народів різний: у європейських країнах він встановлюється законом і коливається від 12 р. до 18 р. для жінок і від 14р. до 21 р. для чоловіків за межами Європи коливання ще ширші, а в деяких країнах це питання законом не регулюється зовсім.

Шовінізм – роздутий до ідеологічних крайнощів націоналізм, що виявляється у непомірному звеличенні своєї нації, наданні їй винятковості

Шпенглер Освальд (1880 – 1936) – німецький мислитель, культуролог. У працях “Присмерк Європи” та “Роки рішень. Німеччина і всесвітньо-історичний розвиток” сформулював власну культурологічну концепцію, в основі якої знаходилася ідея про становлення, розквіт і падіння культури. Етап занепаду назвав цивілізацією, коли, зокрема, розвивається політична експансія, починається епоха світових воєн за розподіл і перерозподіл територій. На його думку, на останньому – цивілізаційному – етапі перебувала Західна Європа.

Югославія (Jugoslavija, Федеративна Республіка Югославія) – слов’янська федеративна держава на пд-сх. Європи, в пд-зх. частині Балканського п-ва, утворена в 1991 р. і складається з Сербії (з округами Косово та Воєводина) і Чорногорії. Президентська республіка. Глава держави – президент. У країні майже 200 політ. партій, найвпливовіші з них – Соціалістична, Демократична соціалістів Чорногорії, Сербська радикальна. Прапор – три однакові за шириною горизонтальні смуги (зверху вниз): голуба, біла, червона. Державна мова – сербська. Грошова одиниця – динар. Столиця – Белград (1,5 млн. мешк.). Населення – 10,677 млн. мешк. (2001 р.) (103 мешк. на км2). Серби – 62 %, албанці – 17 %, чорногорці, албанці, угорці. Релігії – православ’я, католицизм, іслам. Міське населення – 46 %. Найбільші міста: Нові Сад, Крагуєваць, Приштина, Подгоріца. Територія – 102, 2 тис. км2, більшу частину якої займають гори: на пд. пасма Динарського нагір’я з карстами, на сх. Східносербські г. та частина Балкан; на пд. у межиріччі Сави, Дунаю і Тиси алювіальні низ. Клімат теплий, на пд. субтропічний; у горах буково-дубові та ялинові ліси. Корисні копалини: руди кольорових металів (мідь, свинець, цинк, алюміній), хроміти, вугілля, нафта. Ю. багата гідроресурсами і лісом. Промисловість: гірничодобувна, кольорова металургія, машинобудівна, переробна, текстильна. С.г.: вирощування зернових, цукрових буряків, соняшника, винограду; садівництво, на пд. оливкові і цитрусові. С. г. повністю забезпечує нас. продуктами харчування. Автомобільний і водний транспорт. Експорт: кольорові метали, лісоматеріали. Імпорт: машини й устаткування, цитрусові. Історична довідка. Королівство сербів, хорватів, словенців (з 1929 р. – Югославія) утворилося восени 1918 р. в результаті національно-визвольного руху південнослов’янських народів і розпаду Австро-Угорської монархії. Провідні позиції в державі зайняла сербська буржуазія. У січні 1929 р. в країні утвердилася воєнно-монархічна диктатура, пронімецька політика якої і приєднання до Берлінського пакту 1940 р. фашистських держав призвели до розгортання широкого руху протесту. 27 березня 1941 р. профашистський уряд було скинуто. Після захоплення Ю. німцями в квітні 1941 р. країна була розчленована частина Хорватії відійшла до Італії, частина до Угорщини, на решті була створена маріонеткова держава. 27 травня 1941 р. розпочалося постання і боротьба за визволення країни, яку очолила Національно-визвольна армія Югославії. Після визволення в травні 1945 р. був створений Тимчасовий уряд на чолі з Й.Броз Тіто. 29 листопада того ж року ліквідовано монархію і проголошено Федеративну Народну Республіку Югославію (перейменована в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію за конституцією 1963 р.). Як федеративні держава у складі шести республік вона проіснувала до в 1991 р. Після цього утворилася Союзна Республіка Югославія у складі Сербії та Чорногорії, причому остання проявляє все більше прагнення до повного відокремлення.
Якість життя населення – країнознавчий показник, що залежить від соціально-економічного розвитку країни (району) і визначається зайнятістю, доходами, кількістю і якістю житла, медичним обслуговуванням, кількістю і якістю навчальних закладів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури.

Якість навколишнього середовища – показник, що характеризує стан усіх сфер (атмосфери, гідросфери, літосфери і біосфери) географічної оболонки та їх складових по відношенню до життєдіяльності людини. В основу методики оцінки поставлена гранично допустима концентрація забруднюючих і шкідливих для здоров’я людини речовин, за яку береться та кількість речовини, яка не є шкідливою для здоров’я і видаляється з компоненту навколишнього середовища природним шляхом (процесом самоочищення).

Якість населення – показник, запропонований у XVIII ст. Я.Більфердом, який вважав, що якість, а не кількість населення впливає на могутність країни. Під Я.н. розуміють сукупність властивостей, що характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин. Я.н. включає: середню тривалість життя; стан здоров’я; рівень професійної освіти, середніх доходів, купівельної спроможності, умов життя; ціннісні орієнтації населення; криміногенну обстановку. Я.н. характеризують три взаємопов’язані взаємозумовлені аспекти: 1) відтворювальний потенціал населення; 2) дієвий потенціал, центральним ядром якого є трудовий потенціал (потенціальна сукупна спроможність до праці); 3) система соціального управління відтворенням населення, яка характеризує здатність населення до ефективного узгодження та взаємоузгодження відтворювального і дієвого потенціалів. Наведені компоненти в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення. В останні роки в розвинутих країнах при визначенні Я.н. введений показник, що показує, яка частина економічно активного населення (від 15 до 64 років) може ефективно використовувати новітні технічні засоби і технології.

Якість середовища – ступінь відповідності природних умов потребам людей чи інших живих організмів.

Японія – держава у Схід. Азії, розміщена на о-вах, найбільші з них Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. Я. – конституційна монархія. Імператор – «символ держави і єдності народу». Законодавча влада належить двохпалатному парламенту (палата представників і палата радників). Виконавча влада в руках кабінету міністрів на чолі з прем’єром. Основні політичні партії: Ліберально-демократична, Соціал-демократична партія Японії. Прапор – біле полотнище з червоним кругом в центрі. Столиця – Токіо (міська агломерація) 12 млн. мешк. Державна мова – японська. Грошова одиниця – єна. Населення – 126,77 млн. мешк. (2001 р.) (331 мешк. на км2), 99,4 % – японці, інші – корейці, китайці, американці, айни (нащадки давнього населення). Найбільша концентрація населення у промисловому поясі – пд. о. Кюсю, пд. о. Гонсю. Пд. о. Сікоку (1000 мешк. на км2), міське населення – 77 %. Найбільші міста Йокогама (Токіо-Йокогама – метрополітарний район) – 27,5 млн. мешк., а також Осака, Нагоя, Кіото, Кобе, які утворюють міські промислові конурбації, а ті – мегаполіс Ніппон. З релігій переважають синтоїзм і буддизм. Найбільша тривалість життя в світі (маже 80 років). Територія – 372,2 тис. км2. Адм.-тер. поділ – 47 префектур і 14 округів. Поверхня островів гористо-височинна з діючими вулканами. Часті сильні й катастрофічні землетруси. Мусонний клімат, на пн. помірно-теплий, на пд. субтропічний; навесні та восени часті тайфуни; ріки короткі і повноводні, використовуються в енергетиці і для зрошування с.-г. угідь; ліси займають 66 % території, багато озер та численні нац. парки і заповідники. Я. бідна на корисні копалини. Промисловість повністю спирається на привозну сировину. Я. входить до групи найбільш високорозвинених постіндустріальних країн, виготовляє 18 % світової продукції брутто (2 місце після США). ВНП Я. становить понад 14 % світового. Основу економіки становить закордонна торгівля (3 місце у світовому обігу). Промисловість: 65 % електроенергії виробляють теплові електростанції (гол. Касіма), вел. атомні електростанції (гол. Фукусіма); виробництво морських суден (52 % світового обсягу), автомобілів (23,9 %), тракторів, металообробного устаткування, побутової електротехніки, випуск рафінованої міді, хім. волокна; 18,4 % світового випуску телевізорів. На с.г. припадає 2,2 % питомої ваги у ВНП. Переважає дрібне селянське землекористування. Обробляється 5,3 млн. га (14,3 % площі). Вирощується рис, пшениця, промислові рослини, птахівництво. Розвинуте рибальство (1 місце в світі). Я. забезпечує свої потреби в продуктах харчування на 70 %. Основний вид транспорту автомобільний. Довжина авт. шляхів – 1,2 млн. км, у т. ч. 5 тис. км – швидкісних. Залізниць 30 тис. км. Тоннаж морського флоту 57 млн. брутто-реєстрових т (2 місце в світі). Експорт: машини й устаткування, електронні прилади, метали і металовироби, морські судна, хімічні продукти. Імпорт: пром. сировина і напівфабрикати, паливо і продукти харчування, корми. Історична довідка. Здавна територію Я. населяли айни, які спочатку проживали на о.Хокайдо. Впродовж VII-VIII ст. н.е. в Я. в основному склався феодальний лад. З 1192 р. до 1867 р. влада знаходилася в руках сьогунів – воєнно-феодальних правителів, при яких імператорські династії були позбавлені реальної сили. Всього було три династії сьогунів: Мінамото (1192 – 1333), Асікага (1335 – 1573), Токугава (1603 – 1867). У результаті буржуазної революції Мейдзи 1867 – 1868 рр. до влади прийшов буржуазно-поміщицький блок. У країні розвиваються капіталістичні відносини, складається система політичних партій. Я. проводить агресивну зовнішню політику (китайсько-японська війна 1894 – 1896 і російсько-японська війна 1904 – 1905 рр.), в 1910 р. здійснює анексію Кореї. Під час Першої світової війни воювала на боці Антанти. В 1931 р. Я. окупувала Манчжурію, а в 1937 р. розгорнула воєнні дії проти Китаю. Зазнала поразок від радянських і монгольських військ у районі оз.Хасан (1938) і на р.Халхін-Гол (1939). У Другій світовій війні була союзником Німеччини та Італії. У серпні 1945 р. японський народ став жертвою американських атомних бомбардувань міст Хіросіма та Нагасакі. 2 вересня 1945 р. Я. підписала Акт про беззастережну капітуляцію. Після війни на території Я. були розташовані американські воєнні бази. Вона не мала права витрачати більше 1% на військові потреби. Бурхливий економічний розвиток 50-60-х рр. ХХ ст., відомий як японське “економічне диво” сприяв перетворенню Я. в одну з держав “великої сімки”.
Література

  1. Абетка українського політика: Довідник / М.Томенко (керівник авт. колективу). – К., 1997. – 218 с.

  2. Абетка української політики: Довідник / М.Томенко (керівник авт. колективу). – К., 2001. – 328 с.

  3. Атлас світу. – К.,1999. – 215 с.

  4. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібн. – К., 1997.

  5. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібн. 2-е вид. – К., 2000.

  6. Будз М.Д., Постоловський Р.М., Троян С.С. Короткий довідник з комплексного країнознавства (методика країнознавчих досліджень, основні поняття та визначення, країни, персоналії). – К., 2000. – 120 с.

  7. Географічна енциклопедія України. – К., 1989. – 414 с.

  8. Географічна енциклопедія України. – К., 1990. – 480 с.

  9. Географічна енциклопедія України. – К., 1998 – 480 с.

  10. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К., 1996. – 320 с.

  11. Экология города: Учебник. – К., 2000. – 464 с.

  12. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К., 1996.

  13. Клець В.К. Країнознавство: Курс лекцій: У 2-х ч.– Дніпропетрівськ, 1998.

  14. Копылов В. География населения: Уч. пособ. – М., 1998. – 124 с.

  15. Мадіссон В., Шахов В. Політологія міжнародних відносин. – К., 1997.

  16. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

  17. Мандруйте Європою: Туристичний путівник / Укл. П.Ляшевич. – Львів, 1999. – 112 с.

  18. Масняк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії. – К., 1996. – 328 с.

  19. Мацбиш Я.Г. Комплексное страноведение. – М,. 1998. 236 с.

  20. Международные организации системы ООН: Справочник. – М., 1990.

  21. Методика страноведческого исследования . – М.,1993. – 152 с.

  22. Мир: страны, народы, достопримечательности: Словарь. – М., 1999. – 704 с.

  23. Мартинюк В.О. Рекреаційна географія та туризм: поняття та терміни. – Рівне, 2001. – 45 с.

  24. Мольчак Я.О., Мартинюк В.О., Ільїн Л.В., Мисковець І.Я. Український словник-довідник з екології. – Луцьк, 2001. – 420с.

  25. Мороз С.А., Оноприєнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. – К., 1997. – 333 с.

  26. Перцик Е.Н. Города мира: География мировой урбанизации: Уч. пособ. – М., 1999. – 384 с.

  27. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібн. – К., 1997.

  28. Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.

  29. Природоохранительное просвещение: Сборник. – М., 1980. – 176 с.

  30. Советский энциклопедический словарь. – М.,1980. – 1600 с.

  31. Страны и народы. Научн.-популярн. геогр.-этногр. изд.: В 20 т. – М.,1980.

  32. Теоретичні та прикладні проблеми країнознавства і краєзнавства: Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції (Рівне, 24-25 квітня 2002 р.). – Рівне, 2002. – 107 с.

  33. Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібн. – К., 2000. – 140 с.

  34. Троян С.С. Порівняльні політичні системи сучасності (терміни, поняття, категорії): Навч. посібн. – К., 2001. – 73 с.

  35. Троян С.С., Будз М.Д. Термінологічний словник із методики країнознавчих досліджень. – Рівне, 2002. – 97 с.

  36. Універсальний словник-енциклопедія. – К., 1999. 1552 с.

  37. Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. – Львів, 1997.

  38. Цыганков П.А. Международные отношения: Учебн. пособ. – М., 1996.

  39. Цыганков П.А. Теория международных отношений: Учебн. пособ. – М., 2002.

  40. Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. – К., 1999. – 368 с.

Додаток 1

Країни великої сімки

(Запозичено з книги: П.О. Масляк, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко . Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. – К., 1996. - 328 с.)



Країна

Загал. обсяг млрд. долар.

Частка у світ. виробниц., в %

ВВП на душу населення

ВВП

Пром. прод.

ВВП

Пром. прод.

Тис. Дол.

% від рівня США

Весь світ

27200

8500

100,0

100,0

4,8

14,16

Велика сімка

18666

5365

49,9

54,1

24,26

71,5

в.т.ч. США

9255

2300

22,5

20,0

33,9

100,0

Японія

2950

1150

9,4

13,1

23,4

69

ФРН

1864

770

5,2

8,8

22,7

66,9

Франція

1373

325

3,7

3,5

23,3

69

Італія

1212

315

3,6

3,3

21,4

63,1

Великобританія

1290

325

3,5

3,5

21,8

64,3

Канада

722

180

2,1

0,5

23,3

69


Додаток 2

Водні ресурси планети

Місцезнаходження водних ресурсів

та їх види

Об’єм,

тис. км3

В %

Загальні планетарні ресурси

1454 300

100

Океани і моря

1370320

94,2

Підземні води

60 000

4,1

Прісні води

32200

2,3

Різні види прісних вод




В % від об’є-







му прісних

Прісні води

32200

100

Води льодовиків

24800

77

Грунтові води (води поверхневого шару)

3600

11

Верхні горизонти артезіанських басейнів

3600

11

Прісні озера

120

0,4

У рослинах

90

0,3

У вигляді пари в атмосфері

14

0,043

У річках

12

0,04

Річний річковий стік планети

36




Додаток 3


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка