Комплексне країнознавство



Сторінка3/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Глава держави (найчастіше – президент республіки або коронована особа в монархічних країнах) – державна посадова особа, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, що уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії “гілок” державної влади в країні та найпершим представником держави на міжнародні арені.

Глава уряду (прем’єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів і т.п.) – керівник виконавчої влади в державі, ключова, чільна фігура в системі державного урядування, громадського адміністрування.

Глибина території країни – представляє типову (середню) відстань до кордонів. Величина цього показника залежить від розмірів держави та її конфігурації.

Глобалізм стиль у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв’язання спільних зусиль.

Глобальне країнознавство – галузь країнознавства, суть якої полягає в тому, щоб окремі країни розглядати на фоні світових процесів та явищ, насамперед соціальних, економічних, політичних, екологічних тощо.

Глобальні проблеми – сукупність проблем сучасності (екологічних, економічних політичних тощо), від розв’язання яких залежить розвиток і навіть існування людської цивілізації.

Глобальні проблеми народонаселення (від фр. global - загальний, всесвітній) – сукупність демографічних проблем сучасності, від вирішення яких залежить соціальний прогрес у дану епоху.

Глобальність – географічний принцип, який вимагає обов’язкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовими (глобальними) «фоном». Це зумовлено тим, що всі сучасні глобальні проблеми: енергетична, демографічна, екологічна, ресурсна тощо, мають чітку географічну інтерпретацію. Спочатку вони з’являються на більш низьких географічних рівнях (регіонах, країнах, континентах) а потім розвиваються до глобальних масштабів.

Гоббс Томас (1588 – 1679) – англійський філософ, політичний мислитель. Головні праці – “Філософські основи вчення про громадянина” (1642) та “Левіафан” (1651). Ставився до питань міжнародного життя, виходячи із своєї концепції “війни всіх проти всіх”, яка є природним станом людських взаємовідносин. Для припинення взаємного знищення під час війни люди приходять до розуміння необхідності укладення суспільного договору, наслідком якого стає держава - Левіафан. Це відбувається шляхом добровільної передачі людьми своїх прав і обов’язків державі в обмін на гарантії суспільного порядку, миру і безпеки. Але при цьому держави продовжували залишатися у природному стані і єдиним регулятором міждержавних відносин залишалася сила. Допускав можливість підтримання миру між народами за умови створення політичних організацій, які стояли б над державами, тобто свого роду світового уряду. Отже, у підході до розв’язання проблеми війни англійський мислитель віддавав перевагу не правовим, а політичним засобам. Один із засновників традиційного напряму в науці про міжнародні відносини.

Гобіно Жозеф Артюр де (1816-1882) французький дипломат, учений-орієнталіст, літератор, один із засновників теорії расизму. Вважав, що в основі цивілізації лежать етнічні, расові ознаки. Виділяв три раси: білу, чорну й жовту, між якими не може бути ніякої рівності. “Вибраною” расою, яка створила і збагачує людську цивілізацію, вважав тільки білу.

Головна задача комплексного країнознавства – полягає у створенні цілісних і якомога ширших за своїм змістом характеристик різних територій, перш за все країн і районів. Вона поділяється на: опис (виявлення фактів), пояснення і передбачення (прогнозування).

Гра масштабами – методичний країнознавчий прийом, суть якого полягає в здійсненні дослідження на основі аналізу переходу від одного територіально­го рівня до іншого; дозволяє висвітлити найрізноманітніші сторони конкретної території, в тому числі її зональної і макрорегіональної своєрідності.

Гранично допустима густота населення – рівень густоти населення, перевищення якого з тих чи інших причин недопустиме чи небажане.

Грінпіс – міжнародна екологічна організація, головною ме­тою якої є охорона навколиш­нього середовища. Г. прово­дить активні кампанії проти забруднення біосфери, на за­хист живої природи, за без'я­дерне майбутнє, щоб зробити і наш світ зеленим і мирним.

Громада – об'єднання людей зі спільними інтересами (напр., сімейна, сільська, земляцька, релігійна тощо).

Громадянство 1) формально зафіксований правовий зв’язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав і обов’язків; 2) підпорядкованість життєдіяльності особи законам і порядкам даної країни.

Гроцій Гуго (1583 – 1645) – голландський юрист, соціолог, державний діяч, один із засновників учення про природне право, погляди якого сформувалися під впливом Нідерландської буржуазної революції 1566 – 1609 рр. Найвідоміший трактат – “Про право війни і миру. Три книги”. Розробив систему положень, якими повинні керуватися народи й держави у своїх взаємовідносинах. На них мають поширюватися принципи природного права, а в їх основі лежати не сила, а право і справедливість. Виступав проти розв’язання міждержавних проблем шляхом війни. Розрізняв війни справедливі та несправедливі, до останніх належали насамперед загарбницькі, грабіжницькі війни. Визначав війни як неминуче зло і закликав вести їх задля укладення миру, вважав, що вони повинні підпорядковуватися принципам природного права. Один із засновників ідеалістичного напряму в науці про міжнародні відносини.

Гроші – особливий товар, який виконує роль загального еквівалента. Виділились стихійно на певному історичному етапі. Гроші паперові – це грошові знаки, які заміняють в обігу реальні гроші – золото і срібло. Випускаються в обіг державою для покриття своїх витрат і мають примусовий (встановлений державою) курс. Їх реальна вартість не може перевищувати вартості золота, яке вони замінюють. Надзвичайний випуск (емісія) Г. викликає інфляцію. Паперові гроші вперше були випущені в кінці XVII ст. в Північній Америці.

Грошовий капітал – функціональна форма промислового капіталу на вихідній і кінцевій фазах його кругообігу. Зайнятий у сфері обігу. Затрачується на купівлю засобів виробництва і робочої сили. Особлива форма Г.к. – позичковий капітал.

Грошові реформи – державні законодавчі акти, направлені на зміцнення грошової системи країни. В ході Г. р. вилучаються з обігу обезцінені паперові гроші, випускаються нові, міняється грошова одиниця або її золота вартість, проводиться перехід з одної грошової системи на іншу.

Грошові системи – встановлені державою форми організації грошового обігу країни. Держава визначає грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкових платіжних розрахунків, курс національної валюти.

Гуманітарна допомога матеріальна, фінансова благодійна допомога, яка надається різними міжнародними, державними, громадянськими організаціями, а також приватними особами людям, що постраждали від якогось політичного режиму, воєн стихійного лиха та інших нещасних випадків.

Гумбольдт О. (1769 – 1859)німецький географ, який надавав великого значення географічному вивченню взаємодії людини і природи, впливу людської діяльності на довкілля.

Гумільов Лев (1919-1992) – російський історик і географ, який, продовжуючи традиції євразійства, сформулював власну концепцію етнографії. Визначив три її виміри: простір, час і етнос (народ). Етногенез пов’язував з особливою генетичною ознакою – пасіонарністю. Вважав, що за певних сприятливих природних умов група етносів може сформувати суперетнос. Тривалість життя етносу становить приблизно 1500 років за умови відсутності агресії з боку інших етносів. Основні праці – “Древняя Русь и Великая степь», «География этноса в исторический период», «Ритмы Евразии: эпохи и цивилизации».

Густота населення – кількість чоловік на 1 км2 площі; в середньому в світі вона складає приблизно 40 осіб на 1 км2, в Європі – 100, Азії – 15, Північній і Південній Америці – 21, Австралії та Океанії – 3 особи на 1 км2 ; до країн з найвищою Г.н. належать у Європі – Нідерланди (342) та Бельгія (322); в Азії – Бангладеш (590) і Південна Корея (375); в Америці – Пуерто-Рико (375 осіб на 1 км2).
Дазиметрія (від грец. dasys - густий) – вимірювання густоти, щільності.

Дайвер – турист-аквалангіст.

Дайвінг (від англ. diving) – вид туризму та відпочинку, підводне плавання з аквалангом (Червоне та Карибське моря, Середземне море в районі о. Мальти, Мальдівські, Коморські острови в Індійському океані, Великий Бар'єрний Риф біля узбережжя Австралії в Тихому океані). Різновиди Д.: занурення до місць морських катастроф (wreck diver), екскурсії до підводних печер та гротів (саve diver), Д. в отвори рифів, що просвердлені водою (drill dive). Арктичний Д. набуває поширення в Канаді. В Україні Д.-центрами є Ялта, Київ.

Дарендорф Ральф (1929 р. н.) – німецький соціолог, політичний діяч, професор університетів Гамбурга, Тюбінгена, Констанци, з 1974 р. – директор Лондонської школи економіки та політичних наук, отримав титул сера. Найвідоміша праця – “Клас і класовий конфлікт в індустріальному суспільстві” (1957). Вважав, що соціальна дійсність, у т.ч. й система міжнародних відносин, виступає як процес конфліктів із приводу авторитету в різних типах об’єднань, що безперервно повторюється. На думку Д., не наявність, а відсутність конфліктів є чимось дивним і ненормальним. У своїх останніх працях, зокрема “Дорога до свободи. Демократизація та її проблеми в Східній Європі”, проаналізував зміст, глибину та направленість трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи.

Девальвація (від лат. de – префікс, valeo – маю значення, вартий) – знецінювання, зниження обмінного курсу валюти однієї країни по відношенню до іншої. Основні причини Д. – інфляція, її експорт з однієї країни в іншу в умовах взаємозалежності їх економік. Безпосередньою причиною Д. є таке падіння попиту на валюту, коли її ринковий курс відхиляється від фіксованого паритету більш ніж на ± 1 %. Д. стає неминучою, коли уряд не в змозі підтримувати курс національної валюти на офіційному рівні за допомогою валютних інтервенцій (скуповування національної валюти або продаж іноземної валюти).

Деградація середовища – 1) погіршення природного середовища життя людини; 2) погіршення природних умов і соціального середовища життя (наприклад, у містах).

Деградація середовища – погіршення природно­го середовища життя людини.

Дедукція – спосіб міркування і отримання висновків на основі руху в науковому дослідженні від складного, загального до простого, часткового; виведення детальних суджень, оцінок із загальних положень, умовиводів.

Дезурбанізація (від фр. des - префікс, що означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось, і “урбанізація”) – процес, що виражається у деконцентрації населення і розселенні його поза містами; протилежний процесу урбанізації.

Декларація – офіційна заява держави (чи групи держав), у якій у загальних рисах доводяться до відома якісь важливі документи чи події, урочисто проголошується певний політичний принцип.

Делеговані державою повноваження – повноваження державної влади, які делеговані виконавчим органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної виконавчої влади. В Україні делегування таких повноважень регламентується ст. 42 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

Демаркація (від франц. demarcation  розмежування)  визначення й розмітка лінії державного кордону на місцевості.

Демарш – заява (виступ) держави на адресу інших держав з висловленням підтримки, визнання, солідарності або, навпаки, осуду чи розмежування в якомусь питанні.

Демогеографічне положення – положення відносно джерел трудових ресурсів, особливо відносно згустків висококваліфікованих кадрів.

Демографічна місткість – максимальна кількість жителів району, що її можна розселити в межах його території, що розглядається, при забезпеченні найважливіших повсякденних потреб населення за рахунок ресурсів даної території з врахуванням збереження екологічної рівноваги.

Демографічна поведінка населення – характеризується за показниками народжуваності та смертності, а також за факторами, що їх визначають.

Демографічна політика – соціальні, економічні, юридичні та ін. заходи, направлені на зміну природного відновлення поколінь і на міграцію. До них відносяться заходи на заохочення дітонародження або на його стримування.

Демографічна статистика – галузь статистики, яка займається збором, обробкою й аналізом даних, що характеризують чисельність, склад, розміщення і відновлення населення країни або окремих його груп.

Демографічний вибух – різке прискорення темпів росту населення. Обумовлений зниженням смертності, особливо дитячої, при збереженні високої народжуваності. Спостерігається в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

Демографічний перехід – концепція, що застосовується в демографії, а також у комплексному країнознавстві для пояснення зміни типів відтворення населення. Є чотири фази Д. п.: 1) коефіцієнт смертності (кількість смертей на 1000 душ населення) випереджає коефіцієнт народжуваності (кількість народжень на 1000 душ населення) внаслідок чого коефіцієнт природного приросту (кількість душ приросту на 1000 душ населення) зменшується; 2) коефіцієнт смертності продовжує знижуватися й досягає найменшого значення, але коефіцієнт народжуваності знижується ще швидше, а тому приріст населення сповільнюється; 3) коефіцієнт смертності збільшується (зумовлений демографічним старінням), коефіцієнт народжуваності знижується і до кінця фази наближається до рівня простого відтворення, а коефіцієнт смертності залишається нижче цього рівня; 4) коефіцієнт смертності підвищується, наближаючись до коефіцієнта народжуваності, процес демографічної стабілізації завершується.

Демографічний потенціал – відносний показник, що характеризує заселеність території, "потенціал поля розселення" (за О.А.Євтеєвим, С.О.Ковальовим); відносну доступність чи можливість взаємодії, контактів людей, що проживають у якій-небудь точці даного поля розселення, для якої вираховують потенціал, з рештою населення цього поля розселення.

Демографічний потенціал країни і районів – визначається чисельністю населення і його якістю.

Демографічний прогноз – розрахунок чисельності населення, що очікується, а також його віково-статевої структури в світі, окремих регіонах та країнах або їх частинах, базується на прогнозі рівнів народжуваності та смертності в різних вікових групах, а також міграції. Д. п. використовується при плануванні трудових ресурсів і споживання, обґрунтуванні демографічної політики.

Демографічні інвестиції – частина коштів, яку необхідно виділити для того, щоб не знизився рівень життя зростаючого населення, підвищення його життєвого рівня, а також кошти, необхідні для зростання населення.

Демографічні моделі – моделі, призначені для опису (як правило, з допомогою математичних методів) стану населення і його зміни, окремих елементів відтворення населення чи процесу цього відтворення у цілому.

Демографія ( від грец. «демос» – народ і «графіо» – пишу) – наука про закономірності відтворення населення. Д. вивчає закономірності й соціальну зумовленість народжуваності, смертності, укладення та припинення шлюбу, відтворення шлюбних пар і сімей; розробляє методи опису, аналізу й прогнозу демографічних процесів і демографічних структур.

Демографія військова – вивчає мобілізаційні можливості держав, що воюють; визначає мобілізаційні резерви для збройних сил та економіки; вивчає військові втрати та їх вплив на відтворення населення і його здоров’я, міграцію населення під час війн. Д.в. проводить розрахунки чисельності та складу населення за статтю та віком для визначення ресурсів країн і їх коаліцій. Головними джерелами інформації є статистичні дані про чисельність і склад населення до війни, в період війни та по її закінчені, дані про людські втрати, архівні дані про населення.

Демографія економічна – вивчає економічні аспекти відтворення населення та механізм взаємозв’язку економічних і демографічних процесів.

Демографія етнічна – вивчає відтворення і динаміку чисельності окремих народів.

Демографія етнічна – вивчає відтворення і динаміку чисельності окремих народів.

Демографія описова – включає загальну характеристику чисельності населення, його територіального розподілу, параметри віково-статевого, шлюбного й сімейного складу населення, рівня й тенденцій розвитку демографічних процесів у конкретних регіонах, країнах, територіях або частинах країни.

Демографія регіональна – вивчає закономірності відтворення й динаміку населення в окремих регіонах і територіях країни, а також економічні, соціальні , екологічні, етнічні та інші чинники, що впливають на їх характер і мають місце в цих регіонах.

Демографія соціальна – наукова дисципліна, яка формується на стику демографії та соціології і вивчає взаємовплив соціальних і демографічних процесів. Д. с. головну увагу приділяє вивченню соціальних норм, демографічних установок, демографічної поведінки (репродуктивної, шлюбної, сімейної, самоохоронної, міграційної) і чинників, що їх зумовлюють, таких як рівень освіти, доходів, етнічної характеристики тощо.

Демократія ( від грец. dëmos – народ i krátos – влада) – форма держави, що базується на визнанні народу джерелом влади, його праві приймати участь у вирішенні державних справ у сукупності з широким колом громадянських прав і свобод. Термін Д. використовується для характеристики організацій і діяльності різних соціальних і політичних інститутів.

Демпінг (від анг. dumping – букв. скидання) – продаж товарів на експорт за «необгрунтовано низькими цінами: нижче, ніж на внутрішньому ринку (як правило, нижче їх собівартості). Д. здійснюється з метою завоювання ринку, підриву позицій конкурентів, продажу надлишкових запасів, підтримання рівня виробництва у часи світового або національного спаду. Д. часто заохочується державними органами країни-експортера шляхом прямих або опосередкованих дотацій і субсидій виробнику або продавцю експортного товару.

Дендрарій (дендрологічний сад) – колекція дерев і кущів, що культивуються у відкри­тому грунті; використовуєть­ся в наукових, пізнавально-освітніх і господарських цілях.

Деномінація – зміцнення грошової одиниці країни без її перейменування разом з відповідною зміною масштабу цін з метою полегшення платіжного обороту, обліку і розрахунків.

Депозит – 1) грошові засоби або цінні папери (акції, облігації), які поміщаються для зберігання в кредитні заклади (банк, ощадна каса); 2) грошова сума (або цінні папери), внесені боржником у судові заклади для передачі кредитору.

Депопуляція – зменшення абсолютної кількості населення якої-небудь країни, території чи звужене його відтворення, при якому чисельність наступних поколінь є меншою від попередніх.

Депопуляція – зменшення кількості живих організмів.

Депортація (від лат. deportatio  вигнання, вислання)  примусове виселення, переміщення з місця постійного проживання або навіть вигнання за межі держави особи чи групи осіб, навіть частини населення, які визнані правлячим режимом як “соціально небезпечні”, “небажані”.

Депресивний район – відрізняється глибоким падінням господарства і перш за все «традиційних» галузей, складними обставинами виходу з кризового стану. Термін Д. р. виник у роки світової кризи в 1929 – 1933 рр.

Держава – організація політичної влади в суспільстві, спрямована на забезпечення цілісності й безпеки країни. Д. призначена для вирішення загальносуспільних питань, задоволення загальносуспільних потреб, зокрема, забезпечення певної єдності суспільства як цілісного соціального організму (які б внутрішні суперечності, конфлікти його не руйнували). Д. виконує інтегративну (координуючу, узгоджувальну) функцію, при здійсненні якої вона виступає виразником не тільки пануючої соціальної групи, але і всього суспільства. За марксистським визначенням Д. – це знаряддя політичної влади в класовому суспільстві і виникла в результаті суспільного поділу праці. Д. як територіально організований апарат влади на території певної країни, знаряддя економічного, політичного та ідеологічного управління суспільством виступає важливим об’єктом країнознавчого дослідження. Зараз у світі є 194 держави – члени ООН.

Державна влада – вища форма влади в державі, що поширюється на всі сфери суспільного життя. Здійснюється з допомогою спеціального апарату, володіє монопольним правом видавати нормативні акти, обов’язкові для всього населення даної держави. Д.в. включає законодавчу, виконавчу, судову, військову владу.

Державне замовлення – форма планового завдання підприємствам і організаціям з боку вищих організацій. Через державне замовлення здійснюється прямий вплив держави на виробництво, забезпечується відтворення найважливіших матеріально-речових пропорцій. Держзамовлення гарантується матеріально-технічним постачанням і реалізацією.

Державне регулювання – форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення або підтримання її функціонування у заданому режимі чи для зміцнення і розвитку економічних явищ або їх зв'язків. Здійснюється за допомогою системи норм і заходів. Останні регламентують поведінку господарських суб'єктів через адміністративні методи впливу: закони, накази, інструкції, а також через систему економічних методів, регуляторів - ціни, податки, банківські відсотки, преференції, санкції тощо.

Державний борг – сума заборгованості держави по кредитним операціям. Може бути внутрішнім і зовнішнім.

Державні закупки – загальна вартість товарів і послуг, які хоче придбати уряд, в т.ч. і військове спорядження, будівництво шляхів тощо.

Державні природні парки – осадова частина державного природно-заповідного фонду; території, призначені для науково-пізнавального, спортивно-оздоровчого туризму та відпочинку; розташовуються на відстані від великих міст і мають власний режим природокористування. Основа виділення - унікальність ландшафту.

Детермінізм географічний – концепція, відповідно до якої розвиток суспільства визначається особливостями природних умов, географіч­ним положенням країни.

Детермінізм географічний – концепція, сутність якої полягає у визнанні визначального впливу природних умов на розвиток суспільства. Так, французький просвітитель Ш.-Л. Монтеск’є у книзі «Про дух законів» (1748 р.) розмірковував про залежність соціального устрою, форм правління від клімату, ґрунтів, розмірів країни. Д. г. найбільшого поширення набув у XVIII cт. і згодом виявився теоретичною основою численних країнознавчих праць.

Децентралізація управління – процес розподілу функцій та повноважень центральних органів державної влади на користь місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка