Комплексне країнознавство



Сторінка5/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Етносу розселення – особливості територіального розміщення етносу як в ареалі цього компактного розселення, так і в етнічно змішаних районах, що входять у етнічну територію, а також за її межами з виділенням різних ступенів змішування за часткою даного етносу (в %) і за його взаєморозміщенням з іншими етносами.

Етносфера – земна оболонка, яка являє собою мозаїчну в етнічному відношенні антропосферу, що складається зі всієї сукупності етноценозів Землі (за Гумильовим Л.М.).

Етноценоз – геобіоценоз, у якому відбувається розвиток даного етносу, що опосередкований процесом його адаптації (за Гумільовим Л.М).
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – торгово-економічна група країн Західної Європи, створена в 1960 р. (Австрія, Фінляндія, Португалія, Швеція, Данія, Швейцарія), в якій здійснюється безмитна торгівля, при збереженні її членами самостійних тарифів у відносинах з іншими країнами. Центр – м. Женева (Швейцарія).

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) – міжнародний банк, який сприяє здійсненню економічних реформ у країнах Східної Європи і СНД, створенню в них конкурентоздатної промисловості, розвитку взаємовигідних зв’язків західноєвропейських компаній із східноєвропейськими партнерами. ЄБРР буде надавати кредити для здійснення великих проектів розвитку транспорту, зв’язку, енергетики, охорони довкілля. Основний капітал банку – приблизно 12 млрд. дол. США, із них 50 % належить Комісії ЄС, 11,3 % – іншим західноєвропейським країнам, 10 % – США, 8,5% – Японії, 13,7 % – країнам Східної і Центральної Європи, СНД. При наданні кредиту банк віддає перевагу недержавним формам господарювання.

Європейський парламент (Європарламент) – орган ЄС із 518 парламентарів, який формується шляхом загальних і прямих виборів у державах – членах ЄС. Є. – консультативний орган, який здійснює дорадчі функції, обговорює і затверджує бюджет об’єднання. Центр – м. Страсбург (Франція).

Європейський союз (ЄС) – регіональне західноєвропейське інтеграційне угрупування, (Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург; з 1973 р. – Великобританія, Данія, Ірландія; з 1981 р. – Греція; з 1986 р. – Іспанія, з і після 1990 р. – Австрія, Португалія, Норвегія, Швейцарія і Фінляндія). Мета ЄС – проведення єдиної політики у відносинах з іншими країнами, створення європейської валютної системи (з 2002 р. у 12 країнах ЄС введено в обіг євро), єдиного внутрішнього ринку. На порядку денному – розширення ЄС у 2004 р. за рахунок у тому числі колишніх соціалістичних країн (зокрема Польщі, Чехії, Угорщини). Центр – м. Брюссель (Бельгія).

Єдиний економічний простір – сукупність національних територій країн, в рамках яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.

Ємкість території для населення – максимальна кількість населення, здатного отримувати засоби для існування, проживаючи на даній території і використовуючи її ресурси.

Ємкість ТРС – здатність забезпечувати заняття певному числу рекреантів без порушення психофізичної комфортності та стійкості природних і культурних комплексів.
Жирар Мішель – професор, заступник керівника Департаменту політичної науки Університету Париж-1 (Сорбона-Пантеон), член Координаційного комітету “Постійної групи з міжнародних відносин” Європейського консорціуму політичних досліджень. Опублікував низку праць, присвячених питанням теорії та епістемології міжнародної політики, зокрема монографія “Індивіди в міжнародній політиці” (1994) та стаття “Теорія міжнародних відносин і інвенція” (1995). Представник сучасної французької соціологічної школи.

Життєзабезпечуючий розвиток – відображає гуманістичну орієнтацію соціально-економічного й екологічного розвитку на виживання сучасного і нормальну життєдіяльність майбутніх поколінь.
Забруднення – 1) зане­сення в довкілля речовин, не властивих йому, які не утворюються в ході при­родних процесів. Основною причиною такого забруд­нення є техногенні зміни; 2) підвищення концентрації речовини або енергії чи будь-яких агентів понад норму. З. може спричиня­тись як природними, так і антропогенними чинниками. З. включає зміну характеру довкілля та властивостей його компонентів, часто шкідливо впливає на розвиток живих організмів. Ступінь змін і масштаби наслідків залежать від інтенсивності й характеру З., а також від здатності дов­кілля (екосистеми) до само­очищення, від стійкості про­ти зовнішніх впливів. Роз­робка заходів запобігання забрудненого середови­ща - одна з провідних ла­нок у справі охорони приро­ди.

Загальний коефіцієнт смертності – показник рівня смертності, який визначається відношенням числа померлих (на 1000 чол.) до середньорічної кількості населення.

Загальний приріст населення – різниця кількості населення на початок і кінець певного часового інтервалу (Рзаг. = Р1 - Р0). Може бути додатнім і від'ємним.

Зайнятість – сукупність економічних відносин, пов'язаних із забезпеченням робочими місцями і участю в господарській діяльності; характеризує економічно активне населення відносно речових факторів виробництва.

Заказник – вилучення із сфери господарського користування території або аква­торії, в межах якої певний час перебувають під охоро­ною окремі елементи природ­ного комплексу (рослинні угруповання, мисливська фауна, рибні запаси і т.д.).

Закон (державний)  прийнятий у встановленому порядку відповідною інституцією верховної влади в державі нормативний акт, який регулює відносини в суспільстві, має обов’язкову чинність, загальне значення і рівну для всіх дію. З. Виступає важливим джерелом при здійсненні країнознавчих досліджень.

Закон (державний)  прийнятий у встановленому порядку відповідною інституцією верховної влади в державі нормативний акт, який регулює відносини в суспільстві, має обов’язкову чинність, загальне значення і рівну для всіх дію.

Закономірності МВ – наявність довгого ряду схожостей у міжнародних відносинах, які не залежать від особливостей тієї чи іншої епохи. До основних ЗМВ належать наступні: перша – головними діючими особами міжнародних відносин є держави, а формами їх міжнародної діяльності – дипломатія, війна та стратегія; друга – державна політика має дві взаємопов’язані різновидності – внутрішню та зовнішню (міжнародну); третя – основою всіх дій держав на міжнародній арені виступають національні інтереси, елементами яких є безпека, виживання і суверенітет; четверта – міжнародні відносини – це силова взаємодія держав або баланс сил, де перевага з точки зору національних інтересів у наймогутніших держав; п’ята – у залежності від розподілу могутності між великими державами баланс сил може набувати різних форм або конфігурацій (біполярна, трьохполюсна, мультиполярна, однополюсна і т.д.).

Заповідна справа – комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямованих на збереження унікальних та типових ланшафтів чи окремих природних об'єктів (видів pocлинного і тваринного світу, насамперед рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги, геологічних утворів, водойм і т.д.) в наукових, природоохоронних та інших цілях.

Заповідна територіятериторія з певним режимом охорони.

Заповідник – найвища категорія природоохоронних територій, які є цінними в науково-природознавчому і культурно-освітньому аспектах. Порівняно великий, не змінений або в незначній мірі змінений людиною природний територіальний комплекс (ПТК), який назавжди виключається із господарського користування з метою збереження і розвитку в природних умовах, особливо, чи зникаючих представників рослинного і тваринного світу.

Заповідування – вилучення природних територій зі спеціалізованим екстенсивним господарством (від повної заборони втручання в природні процеси до протекціонізму, що підтримує екологічний status quo в природно-антропогенній системі, яка саморегулюється та саморозвивається) із сфери традиційного інтенсивного використання території з метою підтримки елементної, функціонально-компонентної та територіальної рівноваги .

Засоби – шляхи, способи, методи та знаряддя досягнення певних цілей.

Засоби масової інформації – певний соціальний інститут, що охоплює систему друкованих видань, радіо-, теле-, відеопрограм, кінохронікальних програм та інших форм періодичного поширення масової інформації; широко використовується при обробці та розповсюдженні країнознавчої інформації (див. також: Мас-медіа).

Збуто (ринково) – географічне положення – положення відносно ринку збуту товарів виробничого і споживчого призначення.

Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшнз) – 1) система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображають ті комунікаційні процеси в суспільстві, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними соціально організованими суб’єктами та громадськістю; 2) організація громадської думки, метою якої є найефективніше функціонування підприємства (установи, фірми) та підвищення його репутації, яке здійснюється різними засобами масової інформації; 3) міжнародні паблік рилейшнз – комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб’єктами міжнародних відносини; мають особливе значення для передачі різноманітної країнознавчої інформації.

Звичаї і традиції (сімейно-побутові, етнічні, релігійні) – історично складені стійкі соціальні норми і установки, що визначають поведінку людей у тих чи інших випадках життя, у т. ч. і демографічну поведінку.

Звук і світло – вистави на місці історичних пам'яток (Акрополь, Колізей, єгипетські піраміди тощо), що влаштовують за допомогою технічних засобів (освітлюваних пристроїв, звукозаписуючої апаратури та гучномовців) і присвячується історичним подіям, що відбувались на цьому місці.

Зелена карта – поліс обов'язкового страхування громадянської відповідальності перед третіми особами (прийнятий в усіх країнах світу); обов'язковий документ для перетину кордону на автомобілі. Страхова компанія, що реалізувала З. к., гарантує врегулювання конфліктів і відшкодування збитків, завданих автотуристам під час дорожньо-транспортної пригоди, оплату лікування, а при необхідності - відправку до країни постійного проживання, якщо трапився нещасний випадок.

Зелені – політична течія, сформована у вигляді полі­тичної партії, яка виступає за збереження довкілля (про­ти ядерної загрози, за чисто­ту атмосфери, вод і т.п.) «Зе­лені» особливо активні в країнах Західної Європи (Австрії, Великобританії, Італії, Іспанії, ФРН, Порту­галії, Данії, Бельгії та інших). В нашій країні теж діє партія «зелених» та Українська еко­логічна асоціація «Зелений світ».

Земельний кадастр – система необхідних відомостей про правовий режим земель, розподіл їх за землевласниками, землекористувачами та орендаторами, за категоріями, а також про якісну характеристику й народногосподарську цінність земель.

Земельні сільськогосподарські ресурси – специфічні сполучення грунтів, рельєфу й клімату, що використовується для вирощування сільськогосподарських культур, годівлі худоби або заготівлі рослин. Вони належать до найважливіших і повсюдно поширених багатств.

Змішані шлюби – шлюби між особами різних рас, національностей, віросповідань і т. ін.

Змішано-скануючий метод – один із методів ухвалення рішень, покликаний поєднати фундаментальний процес ухвалення політичних рішень, які визначають шляхи, напрямки і перспективи розвитку країни або її частин, з подальшою їх розробкою. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових елементів будь-якої країнознавчої проблеми і менш детальне дослідження її другорядних аспектів.

Зовнішня політика – 1) діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями; 2) загальний курс країни у міждержавних відносинах, спрямований на створення як найсприятливіших умов для досягнення власних цілей і здобуття переваги на міжнародній арені, на ствердження співіснування з іншими державами й народами у відповідності до певних принципів і норм. При цьому зовнішня політика тієї або іншої країни є конкретним, практичним втіленням міністерством закордонних справ або відповідним йому зовнішньополітичним відомством основних принципів міжнародної політики держави, які виробляються державними структурами і покликані відображати національні інтереси держави. Зміст З.п. становлять переговори, укладання угод і створення блоків, міжнародні наради, діяльність міжнародних, міждержавних організацій, різного роду дипломатичних місій, демарші, загроза й застосування військової сили. Основними засобами здійснення З.п. виступають війна та дипломатія.

Зональне країнознавство – галузь країнознавства, яка має на меті дослідження країн, територій, регіонів (районів), історико-географічних країв із врахуванням зональних особливостей господарського, політичного, соціального тощо розвитку та проживання різних етносів. З. к. може прискорити створення ком­плексних характеристик природних зон світу з використанням матеріалів фізи­чної і суспільної географії, а також загального землезнавства і біогеографії. Передбачувана схема зонально-країнознавчих характеристик може включати такі розділи і схеми: 1) своєрідність і територіальне охоплення зони; 2) роль в світовій природні системі; 3) визначаючі природні процеси (співвідношення тепла і вологи); 4) переважаючий характер природокористування; 5) основні історико-географічні типи спеціалізації і розміщення господарства; 6) характер розміщення і розселення населення; 7) трудові традиції і навички; 8) особливості середовища і пристосування до нього (з елементами етноеколо­гії і медичної географії); 9) антропогенна трансформація території.
Івент-аналіз – метод прикладного вивчення динаміки політичних подій (ситуацій). Ґрунтується на слідкуванні за ходом та інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки як в окремих країнах, так і на міжнародній арені взагалі. Конкретне застосування цього методу передбачає створення інформаційного банку даних і побудову системи класифікації міжнародних фактів і явищ.

Ідеологія – упорядкована, струнка система поглядів, які виражають ставлення до дійсності, цілі й програми, спрямовані на закріплення, розвиток чи зміну даних суспільних відносин. І. вказує політиці систему ідеалів і цінностей, до якої остання має прагнути. Тому виникає консервативна чи ліберальна, прогресивна чи реакційна політика, в тому числі на міжнародній арені.

Ідея (від грецьк. іdea – поняття, “те, що видно”, образ) – форма відображення реальних явищ за допомогою думки, “образ, виражений словом. У розумінні основної І. – це одна з форм, спосіб пізнання, зміст яких полягає у формулюванні загального теоретичного принципу, який пояснює суть явищ (наприклад, ідея про матеріальність світу, ідея зміни суспільно-економічних формацій тощо).

Ієрархія – тип структурних відношень у складних багаторівневих системах, які характеризуються упорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими рівнями по вертикалі. Виділяють 2 види І.: нормальну, коли системи одного порядку однорідні й повністю входять у систему більш високого рангу (адміністративне районування) та І. розшарування, коли системи низового порядку неоднорідні і в сумі не обов’язково складають систему вищого порядку (наприклад, при економічному районуванні розрізняють декілька компонентно-структурних шарів – природні ресурси, промисловість, розселення, інфраструктура).

Іміджологія – наука, яка вивчає проблеми формування та створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) і окремих політичних та інших лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики.

Іммігранти (від лат. immigrans - котрий вселяється) – особи, що здійснюють імміграцію.

Імміграційні закони – закони, що обмежують в'їзд іноземців на постійне проживання.

Імміграція (від лат. Immigro  вселяюся)  в’їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.

Імперія – найменування монархічних держав, головою яких є імператор. І. – частіше великі держави, які включають до свого складу завойовані території інших країн.

Інвазія (від лат. invasio - нашестя, напад) – масова і раптова імміграція, що відбувається всупереч волі населення, що проживає на території поселення.

Інвайроментологія – наука про охорону довкілля.

Індекс демократичності – рейтинг країни, який вираховується за 10-бальною шкалою на основі п’яти показників: конкурентної основи участі в політичній діяльності, регулюванні участі в політичній діяльності, конкурентної основи найму керівників, відкритості при наймі керівників, обмеження повноважень глави виконавчої влади. Постсоціалістичні країни разом з Китаєм за цією шкалою мають приблизно 5 балів.

Індекс життєвості (коефіцієнт життєвості) – відношення числа народжених до числа померлих за певний період часу, звичайно за рік.

Індекс людського розвитку – показник, введений ООН, аналогічний якості населення (див. Якість населення)

Індекс найближчого сусідства (при розселенні) – показник, який визначає характер розміщення населення на території і має вигляд R= Дн / До , де Дн – середня з спостережених відстаней між кожним населеним пунктом і найближчими сусідами, До – середня відстань, що очікується, визначається за формулою До = 1 / 2, де А – щільність поселень на 1 км2. Значення індексу знаходяться в межах від теоретичного «0», коли населені пункти концентруються в одній точці, до 2,15 (максимальна величина), коли розміщення відповідає системі трикутників.

Індекс розвитку людського потенціалу (індекс розвитку людського суспільства) – показник, введений ООН, аналогічний якості населення (див. Якість населення). ІРЛП розраховується на основі показників, які характеризують наступні аспекти життя суспільства: 1) фізичний стан людей, їх довголіття (показник – середня очікувана тривалість життя); 2) духовний та інтелектуальний розвиток людей (показник – рівень освіти, який розраховується на основі двох елементарних показників: а) частка грамотних серед дорослого – старше 15 років – населення; б) середня тривалість навчання); 3) матеріальне забезпечення людей, тобто реальні доходи на душу населення (показник – ВНП на душу населення з поправкою на купівельну спроможність і рівномірність розподілу доходів у суспільстві).

Індексний метод – спосіб країнознавчого дослідження, зміст якого полягає в розрахунку індексних показників, що можуть співставлятися і які характеризують різні сторони економічного та соціального життя країн світу за певний проміжок часу і в сукупності дають змогу визначити індекс розвитку людського суспільства взагалі.

Індукція – міркування, умовиводи, побудовані на виведенні загальних висновків із положень, які виступають їх окремими випадками; дослідницький метод, який веде до узагальнення на підставі окремих експериментів і спостережень фактів, а також формулювання та перевірка гіпотез.

Інклюзив-тур – найбільш поширений вид індивідуальної чи групової подорожі в організованому туризмі. І.-т. - чітко спланована за маршрутом, часом початку та закінчення поїздка, що включає обов'язковий набір послуг із зазначенням їх вартості та якості. Вартість І.-т. менша суми цін за елементами обслуговування в разі їх окремого придбання туристом.

Інноваційне країнознавче дослідження – тип дослідження, за своїм характером близького до експериментального. Однак воно спрямоване не просто на виявлення причинно-наслідкових зв’язків, але й на паралельну розробку в процесі проведення дослідження нових способів (рекомендацій, технологій тощо) управління країнознавчим об’єктом.

Інновація – у найзагальнішому розумінні кардинально, принципово нове явище, спосіб пізнання і дослідження певних процесів, зокрема країнознавчих.

Інституціональний метод (підхід) – комплекс різноманітних прийомів, за допомогою яких досліджується вплив політичних інститутів на розвиток окремих регіонів/районів, територій, країн, груп країн тощо (див. Метод інституціоналізму).

Інтеграція (міжетнічна) (від лат. integratio - поповнення, відновлення) – вид об'єднавчих етнічних процесів; полягає у взаємодії різних етносів, яке супроводжується формуванням у них спільних культурно - побутових ознак. Не виключає зміни етнічної самосвідомості та утворення нових народів.

Інтелект – рівень розумових здібностей, який вимірюється тестом IQ (коефіцієнт інтелекту).

Інтерв’ю – метод проведення опитувань, в тому числі країнознавчого спрямування, як цілеспрямованої бесіди з опитуваним. І. поділяються на два види: вільні та стандартизовані (формалізовані).

Інтернування (від франц. Interner  оселяти)  умотивоване затримання однією державою громадян іншої держави, коли вони з якихось причин перебувають на її території, обмеження їхнього пересування й деяких інших прав.

Інформаційна технологія – форма обробки та передачі інформації, що базується на інформаційних процесах і сучасних досягненнях науково-технічного розвитку.

Інформація (від лат. informatiо – пояснення) – 1) відомості, які передаються людьми усно, письмово через мережу Інтернет або іншими способами; 2) з середини ХХ ст. загальнонаукове поняття, яке включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом (комп’ютером), автоматом і автоматом (комп’ютером і комп’ютером).

Інфраструктура (від лат. infra – нижня і structura – будова, розташування) – комплекс галузей господарства, які обслуговують виробництво. Включає освіту, науку, охорону здоров’я, а також будівництво й експлуатацію шляхів (доріг), каналів, водоймищ, портів, аеродромів, складів, енергетичного господарства, транспорт, зв’язок, водопостачання і каналізацію. Термін інфраструктура з’явився вперше в працях А.Маршала (1910 р.). У країнознавстві є два поняття: вузьке, коли до І. відносять тільки шляхи сполучення та лінії зв’язку і широке, коли І. називають всю сферу обслуговування. Для кількісної оцінки І. використовують коефіцієнт Успенського , де L – протяжність транспортних мереж; S – площа території країни (району); P – чисельність населення; Q – сумарна фізична вага продукції промисловості та сільського господарства. Використовують матричний метод, коли вивчають взаємозв’язки: населення – інфраструктура; природні ресурси – інфраструктура; матеріальне виробництво – інфраструктура.

Інфраструктура виробнича – об’єднує галузі, що надають послуги виробничого характеру. Охоплює елементи господарства, що реалізують зв’язки в матеріальному виробництві й забезпечують рух потоків його продукції до невиробничої сфери. До І.в. належать: транспорт, зв’язок, сільське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди та пристрої, в тому числі іригаційні системи, інженерні комунікації та мережі (лінії електропередач, нафто- і газопроводи, теплотраси, водогони, телефонні лінії тощо).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка