Комплексне країнознавство



Сторінка6/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Інфраструктура екологічна – комплекс сфер діяльності та інженерних споруд, що забезпечують екологічні умови розвитку суспільного виробництва, охорону навколишнього середовища від негативного впливу економічної діяльності. До І.е. відносяться: державні та муніципальні органи контролю за станом навколишнього середовища, державні інженерні споруди з охорони морських і річкових берегів, лісів і схилів гір.

Інфраструктура інституційна – комплекс галузей і сфер діяльності, які здійснюють макроекономічне регулювання економіки, підтримують оптимальні макроекономічні пропорції розвитку національного господарства. До неї входять державний апарат економічного регулювання, кредитно-фінансова сфера.

Інфраструктура інформаційна – сукупність галузей і сфер діяльності, які забезпечують одержання, обробку і передачу інформації. До І.і. належать: електрозв’язок, що включає сферу передавання інформації без зміни її змісту й форми (телефонний, телексний, факсимільний зв’язок і т. д.) та сферу передавання інформації з надаванням додаткових послуг (електронна пошта, комунікація протоколів і пакетів інформації); інформаційне обслуговування (розроблення програмного забезпечення ЕОМ, обробка інформації); інформаційна техніка.

Інфраструктура міжнародна – сукупність національних елементів транспортних систем, систем інформації та зв’язку, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність і міжнародне сполучення, а також різних об’єктів і споруд, що забезпечують охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і нормальне функціонування спільних об’єктів.

Інфраструктура підприємництва й міжнародного бізнесу – сфера послуг, пов’язана з розвитком науково-технічної інформації, яку здійснюють науково-дослідні та науково-виробничі фірми. Інформація може виступати у формі патентів, ліцензій, «ноу-хау» або у формі засобів виробництва, які є новою технікою. Матеріальними носіями інформації можуть бути книжки та ін. друковані матеріали, слайди, кіно- й фотоматеріали, магнітні стрічки, платівки, відео- та аудіокасети, макети.

Інфраструктура психосуспільна – сукупність закріплених у місцевих традиціях і способі життя культурних і господарських навичок, а також ступеню схильності населення території до виробництва, дисципліни праці, уміння взаємодіяти, сприйняття нових досягнень науково-технічного прогресу, продуктивності праці.

Інфраструктура ринкова – комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму. До І.р. відносяться: фонди розвитку і підтримки; комерційні банки; аудиторські фірми; лізинги; біржі праці; фондові біржі; центри інформаційного обслуговування; бізнес-центри тощо.

Інфраструктура соціально-культурна – комплекс галузей, пов’язаних із відтворенням людини та її робочої сили: охорона здоров’я, освіта, роздрібна торгівля, пасажирський транспорт, сфера організації дозвілля, громадське харчування та ін.

Інфраструктура транспортна – мережа всі видів транспорту в межах країни й світу (див. Додаток 4).

Інфраструктура фінансово-кредитна – сфера обслуговування, пов’язана з розширенням сфери грошового обігу, операцій з нерухомістю, кредитного обслуговування великого і малого бізнесу, централізацією банківського капіталу, активізацією банківської діяльності, експортом капіталу.

Інцест (від лат. incestum - кровозмішування) – шлюбно-статеві відносини між найближчими родичами (батьком і дочкою, матір'ю і сином, рідними братом і сестрою).

Істон Девід (1917 р. н.) – американсько-канадський політолог, професор кількох американських і канадських університетів. Представник напряму функціоналізму в науці про міжнародні відносини. У 50-60-х рр. опублікував свої основні праці “Політична система” і “Системний аналіз політичного життя”. Вважав, що кожна система, в тому числі й політична система та система міжнародних відносин, пов’язана з середовищем – тим, що впливає на систему і з чим вона взаємодіє. Розрізняв два види середовища: зовнішнє середовище (оточення системи) і внутрішнє середовище (контекст системи). Згідно системного аналізу, політична система розглядається в динаміці – як цілісний організм, що знаходиться у постійній взаємодії з оточуючим середовищем і постійно “звіряє” свої “відповіді” з станом і реакцією своїх елементів (у формі політичних дій, урядових актів та інших заходів тощо). У свою чергу, ця зворотна реакція системи є початком нового циклу її взаємовідносин з середовищем, сприяє певним змінам в оточуючому середовищі, а потім продукує нові “вимоги” та “підтримки”, які потребують нових “відповідей”. Модель І. можна застосовувати для аналізу будь-якої політичної або міжнародної системи. Водночас вона не ідеальна й пізніше була доповнена та розвинута К. Дейчем та ін.

Історизм – науковий принцип підходу до дійсності, в тому числі країнознавчого характеру як такої, що розвивається в часі.

Історико-географічний край – найменша регіональна таксономічна одиниця в географії і країнознавстві, частина країни (наприклад, Волинь, Буковина, Холмщина, Бретань, Баварія тощо).

Історико-етнографічні області – території, населення яких має подібні культурно-побутові особливості (напр. Бойківщина, Лемківщина і ін.).

Історико-культурний потенціал системи – категорія, що визначається пізнавальною цінністю окремих об'єктів культурно-інформаційної системи.

Історико-культурні, соціально-історичні ресурси – сукупність пам'яток матеріальної та духовної культури, що створена в процесі історичного розвитку даної території та є об’єктом туристського інтересу; складова рекреаційно-туристських ресурсів.

Історичний метод – спосіб дослідження, комплекс прийомів, направлених на аналіз всіх явищ життя країн або окремих районів/регіонів у хронологічному розвитку, виявлення зв’язку минулого, теперішнього і майбутнього.

Історія (від грец. hystoria – розповідь про минуле) – 1) процес розвитку природи і суспільства; 2) Комплекс суспільних наук (історична наука), які вивчають минуле людства у всій його конкретності та багатогранності. Для встановлення закономірностей історичного розвитку досліджуються факти, події і процеси на основі історичних джерел.

Історія (від грец. hystoria – розповідь про минуле) – 1) процес розвитку природи і суспільства; 2) Комплекс суспільних наук (історична наука), які вивчають минуле людства у всій його конкретності та багатогранності. Для встановлення закономірностей історичного розвитку досліджуються факти, події і процеси на основі історичних джерел.

Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики – наука, яка вивчає основні етапи розвитку міжнародних відносин, явища та процеси міжнародного життя, міждержавні відносини, а також актуальні проблеми сучасних міжнародних відносин.

Італія (Italia, Італійська Республіка) – держава на пд. Європи, займає Апенінський півострів, о-ви Сіцілія, Сардінія та ряд дрібних. Адм. поділ – 20 областей. І. – президентська, парламентська республіка. Глава держави – президент. Законодавча влада – парламент. Осн. політ. партії: Італійська народна, Італійська соціалістична, Демократична партія лівих сил, Італійська соціал-демократична, Італійська республіканська, Ліберальна, Радикальна, Ліга Півночі. Прапор – три вертикальні однакові за шириною смуги (зліва направо): зелена, біла, червона. Державна мова – італійська. Грошова одиниця – ліра. Столиця – Рим (2,65 млн. мешк.). Населення – 57,7 млн. мешк. (2001 р.) (190 мешк. на км2) з них 94 % – італійці, сардинці та ін. За віросповіданням 83 % – католики. Міське населення – 67 %, 10 міських агломерацій з нас. понад 1 млн. мешк. Найбільші з них: Рим, Неаполь, Мілан, Венеція, Флоренція. Територія 301, 3 тис. км2. У межах І. знаходяться пд. частина Альп з масивом Монблан; плоске алювіальне Падуанське плоскогір’я, обмежене пасмами Альп з пн., Апенінський півострів з ланцюгами Апенін, довж. 1350 м., що простягаються через увесь півострів. Гори й височини займають 77 % території, часті землетруси, є діючі вулкани. Клімат субтропічний середземноморський, в Альпах – гірський; літо гаряче і сухе, зима волога і тепла. Густа мережа рік, значна частина яких влітку пересихає. Ліси: дубові каштанові, букові, а в Альпах ялинові, займають 22 % території. Корисні копалини: цинк, сірка, ртуть, пірит, боксити. Значні гідроресурси. І. – високорозвинута індустріально-аграрна країна із значною часткою державного сектору в банківській справі, промисловості та транспорті. Основа економіки – промисловість та послуги: переважають невеликі родинні підприємства; значна кількість промислових об’єднань – концернів: Фіат (автомобілі), ЕНІ (енергетика), Оліветті (канцелярське приладдя), Піреллі (гумові вироби); в-во автомобілів (переважно в Турині), вагонів, хімічних та енергетичних пристроїв, електронних приладів, нафтопереробні та металургійні комбінати зосереджені в портах. Аграрний сектор головним чином землеробського напрямку. Рослинництво – 58 %, тваринництво – 42 %. Головні культури: пшениця, фрукти, (понад 6 млн. т на рік), виноград. Тваринництво (вівчарство і вел. рог. худоба), менш розвинуте із-за браку кормів свинарство, рибальство. Розвинутий закордонний туризм (понад 25 млн. іноземних туристів на рік). В Альпах – гірські курорти. Густа мережа залізничних і шосейних шляхів. І. з Європою пов’язана системою трансальпійських тунелів. Експорт: транспортні засоби, апаратура, лічильні машини, с.г. і продовольчі товари, продукція легкої промисловості, хімічні продукти. Імпорт: нафта, вугілля, природний газ, лісоматеріали. Історична довідка. З найдавніших часів на території І. проживали народи етрусків, сіканів, лігурів, на зміну яким прийшли італіки. Саме представники цієї групи – латини та сабіни – у 753 р. до н.е. заснували Рим. До 476 р. н.е. італійські землі входили до складу Древньоримської рабовласницької держави. У другій половині І тис. н.е. територія І. була завойована остготами, Візантією, лангобардами, франками. Після розпаду ранньофеодальної Франкської держави за Верденським договором 843 р. італійські землі виділилися в окреме королівство, яке в Х ст. після завоювання Риму німецьким королем Оттоном увійшло до складу Священної Римської імперії (з кінця XV ст. – Священної Римської імперії німецької нації). Характерною формою італійської середньовічної держави стали міста-держави з республіканським устроєм. Ватикан перетворився в організаційний і духовний центр католицизму на чолі з Папою Римським. Впродовж XIV-XVI ст. в І. розвиваються ранньокапіталістичні відносини і складається своєрідний культурний ландшафт – культура Відродження. Водночас І. продовжувала залишатися роздрібленою, її землі входили до складу Іспанії, Австрії, Франції. Боротьба проти іноземного панування та за ліквідацію феодально-територіальної роздрібленості (Рісорджименто) переросла в рух карбонаріїв, рух під керівництвом організації “Молода Італія”, а потім у революції 1848-1849 і 1859-1860 рр. Лідерами визвольного та об’єднавчого процесів стали Дж.Мадзіні та Дж.Гарібальді. На кінець 1860 р. І. була в основному об’єднана навколо Сардінського королівства (з 1861 р. – Італійське королівство). Остаточно цей процес завершився у 1870 р., коли до І. був приєднаний Рим. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. І. перетворилася в середньорозвинену капіталістичну державу, завоювала колонії в Африці (Сомалі, Ерітрея, Тріполітанія, Кіренаїка). У Першій світовій війні І. воювала на боці країн Антанти з 1915 р., розширила свою територію за рахунок Південного Тіролю, Істрії тощо. У 1922 р. до влади в країні прийшди фашисти на чолі з Б.Муссоліні (до 1943 р.). Фашистська І. захопила Ефіопію (1935-1936), Албанію (1939), брала участь в інтервенцї проти республіканської Іспанії (1936-1939). Уклала військово-політичний союз з нацистською Німеччиною і в 1940 р. на її боці вступила в Другу світову війну. В 1943 р. фашистський режим в І. був ліквідований, а її окупувала Німеччина. В 1945 р. завдяки діям Руху Опору та англо-американських військ І. була звільнена. І. перетворилася в одну з найпотужніших держав сучасного світу. Вона – член НАТО, ЄС, держава групи “великої сімки”.
Кааба (від араб. ка'Ьаh, від ка'Ь - куб) – мусульманська святиня - мечеть у місті Мекка (Саудівська Аравія), в стіну якої вмуровано "чорний камінь", що нібито впав з неба; з давніх часів К. - місце паломництва мусульман (див. Туризм релігійний, Хадж).

Канада (Canada) – федеративна держава у пн. частині Пн.Америки на узб. Пн. Льодовитого, Атлантичного й Тихого о. Включає 10 провінцій і 2 території. Парламентська федеративна республіка в складі Співдружності націй. Глава держ. – англійська королева, представлена генерал-губернатором. Законодавчий орган – двохпалатний парламент. Прапор – три вертикальні смуги: центральна – широка біла з червоним кленовим листом, дві крайні – більш вузькі, червоного кольору. Державні мови – англійська, французька. Грошова одиниця – канадський долар. Столиця – Оттава (800 тис. мешк.). Населення – 31,6 млн. мешк. (2001 р.), (3 мешк. на км2, найменше в світі), переважно британського (60 %) і французького (24 %) походження, індіанці, ескімоси, українці. Одна з найменш заселених країн світу. 90 % нас. сконцентровано вздовж пд. кордону, міське населення – 75 %. Найбільші міста: Монреаль, Торонто, Ванкувер. Релігія – католицизм, менше – протестантизм. Територія – 9976 тис. км2 (друге, після Росії, місце в світі). 75 % тер. займають височини і гори; на зх. вздовж меридіанів – Кордильєри і Великі Рівнини (прерії), на сх. (в т. ч. півострів Лабрадор) – докембрійська Канадська платформа; низини над Гудзоновою затокою і Великими Озерами та в дол. р. Св. Лаврентія. Клімат – від помірного теплого на пд. до полярного – на пн. (вічна мерзлота); безліса тундра на пн. переходить у розлогу канадську тайгу; на пд. сх. – мішані і листяні ліси. Корисні копалини: нафта, газ, кам’яне вугілля, руди металів, золото. К. – один з найбільших виробників мінеральної сировини, понад 80 % якої йде на експорт. Значні лісові і водні ресурси; великі гідроелектростанції (комплекс Лагранд). К. – високорозвинута країна, за обсягом пром. виробництва і ВВП входить до «сімки» провідних країн світу. Економіка тісно пов’язана з економікою США. Промисловість: лісова, целюлозно-паперова, чорна і кольорова металургія, нафтопереробна, м’ясоконсервна, автомобільна, електронна, хімічна. С.г. розвинуте, вирощування зернових (пшениці у преріях), фрукти, овочі, технічні культури. Тваринництво, пер. молочне, птахівництво, лісництво, рибальство. За виробн. с.-г. продукції К. займає провідне місце в світі. Розвинута інфраструктура міжнародного туризму. Транспорт: переважно залізничний (трансконтинентальний) (60 тис. км.), автомобільний (автошляхів з тверд. покриттям – 887 тис. км.), авіаційний, судноплавство. Експорт: сировина, напівфабрикати, продовольство, автомобілі, м’ясо- і рибоконсерви. Імпорт: готові промислові вироби, цитрусові, кофе, чай. Історична довідка. Здавна територію К. населяло корінне населення індійців і ескімосів. У XVI ст. розпочалася французька, а на початку XVII ст. англійська колонізація канадських земель. Англо-французька боротьба завершилася перетворенням К. в 1763 р. в англійську колонію. У 1867 р. К. отримала статус британського домініону. На 1870-і роки склалися сучасні кордони К., тільки о.Ньюфаундленд був приєднаний у 1949 р. Наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. завдяки активній еміграції, в тому числі українській, відбувався бурхливий господарський розвиток К. Під час Першої та Другої світових воєн К. воювала на боці Великобританії. За Вестмінстерським статутом 1931 р. була розширена компетенція канадського уряду у внутрішній і зовнішній політиці, хоча представник британської корони в особі генерал-губернатора перебуває на території К. до сьогодні. У 1949 р. К. вступила в НАТО. Вона також входить до групи провідних держав світу – “великої сімки”, є членом організації НАФТА (разом із США та Мексикою) та багатьох інших міжнародних організацій.

Кант Іммануїл (1724 – 1804) – німецький філософ. У праці “Про вічний мир”, аналізуючи проблеми відносин між державами, зробив висновок, що держави, які перебувають у стані потенційної війни (“природному стані”), мають перейти з нього у стан, регульований правом. Такий стан – “вічний мир” – характеризувався б союзом держав, над яким мала бути одна наддержава – “держава народу”. Вважав, що “вічний мир” настане після укладення мирних договорів між країнами. Хоча цей ідеал миру нездійсненний, але до нього треба прагнути. Один із засновників ідеалістичного напряму в науці про міжнародні відносини. В географії сформував основи хорологічної концепції, яка випливала з його філософських поглядів на простір і час.

Кантрі-туризм (від ангп. соuntry - сільська місцевість) – етнографічний туризм, один з видів пізнавального туризму, що набув поширення в сільській місцевості, передбачає знайомство з фольклором, побутом корінного населення, народними традиціями, архітектурою й іншими ментальними цінностями та стимулює розвиток інфраструктури території.

Каньонінг – спортивне проходження водоспадів і каньйонів з використанням спелеологічного спорядження та техніки. К. останніми роками набув поширення у Франції, Іспанії.

Картка прибуття – спеціальний бланк, що заповнюється туристом, який прибуває до іншої країни літаком або теплоходом, і здається прикордонній службі.

Картографічний метод – дослідження певної території на основі використання різноманітних доступних картографічних матеріалів, повноцінної картографічної інформації Для більш глибокого усвідомлення своєрідності конкретної території кори­сно порівняння і накладення різних тематичних карт (бажано в тому же масштабі). Для цієї мети корисні комплексні географічні атласи. Карти з властивою їм особливо високим ступенем генералізації і відбору найбільш істотного, що є на території, дають картографічну картину, свого роду модель. Вони можуть і повинні взаємодіяти з текстовою характеристикою території, доповнюючи один одного. Особливо важливо «читати» загальногеографічні і тематичні карти, «зніма­ти» з них максимально повну інформацію. К. м. забезпечує зв’язок між географією, картографією та країнознавством.

Картографія – наука про створення, вивчення і використання у різних галузях, у тому числі в країнознавстві, картографічних матеріалів (карт, планів, схем).

Катакомби – системи підземних приміщень, як правило, антропогенного походження; у давнину використовувались для відправлення культу та поховань (у Давньому Римі, Єрусалимі, Керчі, ближні та дальні печери Києво-Печерської лаври в Києві та ін.); деякі К. та каменоломні використовувались як сховища в період національно-визвольної боротьби (с. Нерубайське під Одесою, Аджимушкай на околицях Керчі); у наш час є об'єктами показу в пізнавальному туризмі; найдовші в світі К. розташовані на околиці Одеси (2,5 тис. км), Риму (800 км), Парижу (300 км); К. - особливий вид рекреаційних ресурсів.

Категорії (від грецьк. kategoria – висловлювання, свідчення, ознака) – найзагальніші та фундаментальні поняття науки. До основних категорій країнознавства належать країна, держава, район/регіон, історико-географічний край, кордон, територія, територіальний комплекс і т. п.

Кедр – конструктивно-екологічний рух у Росії, спрямований на формування екологічного мислення у населення, охорону довкілля, впровадження в промислове виробництво безвідходних технологій.

Кемпінг – 1. Літній, технічно обладнаний табір для автотуристів (наявність зв'язку, водопроводу, можливість технічного огляду автомобілів). 2. Вид автомобільного туризму, що характеризується тим, що туристи під час поїздки живуть у спеціально обладнаних таборах.

Китай (Zhongguo, Китайська Народна Республіка) – держава в Центр. і Сх. Азії; поділяється на 22 провінції, 5 автономних районів і 3 міста центрального підпорядкування. Соціалістична республіка. Реальний глава держави – Генеральний секретар ЦК Компартії. Політичні партії: Комуністична партія Китаю, Революційний комітет гоміньдану, Демократична ліга Китаю. Прапор – червоне полотнище, у правому верхньому куті – велика золотиста зірка з кількома меншими, розташованими по колу великої. Державна мова – китайська. Грошова одиниця – юань. Столиця – Пекін (9,9 млн. мешк. в 1995 р.). Населення – 1273,1 млн. мешк. (2001 р.) (124 мешк. на км2), 55 національностей, китайці – 92 %, інші: чуань, дунґани, уйгури. Суворе обмеження приросту населення. За віросповіданням – послідовники місцевих культів, даосизму, буддисти, мусульмани. Територія – 9,6 млн. км2 (третя після Росії і Канади), 80 % поверхні займають височини і гори: на пд. зх. – Тібетське нагір’я (4000 – 5000 м), оточене на пд. найвищими горами на Землі (Гімалаї); на сх. переважають низини (Китайська і Маньчжурська низ.). 3 кліматичні пояси: тропічний (пд. узбережж’я), субтропічний і помірний (пн. і пн. сх.); на пд. сх. типовий мусонний, на зх. сухий континентальний (степи, напівпустелі, пустелі). Ріки та канали використовуються для зрошення і судноплавства. Корисні копалини: кам’яне вугілля (1 місце в світі), залізна руда, нафта, вольфрамові руди, сурма. К. – індустріально-аграрна країна з плановою економікою (в останні роки є елементи ринкової). Промисловість: домінує важка індустрія (чорна металургія, машинобудування, в-во транспортних засобів), цементна, текстильна, хімічна, нафтопереробна, електронна. Розвинуті традиційні ремесла. С.г. широко використовує зрошування, вирощування рису (1 місце в світі), пшениці (1 місце в світі), кукурудзи (2 місце в світі), бавовни, тютюну (1 місце в світі), чаю (2 місце в світі), сої, гаоляну, проса, ячменю, гречки; на пд. садівництво. Тваринництво: найб. в світі поголів’я свиней, тяглова роб. худоба, птахівництво, на зх. – розведення овець, кіз, шовківництво, рибальство. Транспорт: домінує залізничний, гужовий, судноплавство внутрішнє і каботажне; гол. порти: Шанхай, Циньгуантао, Далянь. Експорт: с.-г. сировина і продукти переробки, вироби народних промислів, с.-г. машини, металообробні верстати. Імпорт: каучук, бавовна, кольорові метали, електроніка. Історична довідка. У другій половині ІІ тис. до н.е. у Древньому К. склалася ранньорабовласницька держава Інь, завойована племенами чжоу в ХІ ст. до н.е. Держава чжоу в VII ст. до н.е. розпалася на ряд самостійних царств. Наприкінці ІІІ ст. до н.е. в К. виникла централізована імперія Цинь, на зміну якій прийшла імперія Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.), що розпалася на самостійні держави. Нове об’єднання країни відбулося наприкінці VI ст. н.е. за правління династії Суй. У ХІІ-ХІІІ ст. спочатку Північний, а потім увесь К. був завойований племенами кочівників-чжурчженів і монголів. Монгольське іго було скинуте в 1368 р., коли почалося правління династії Мін. Для придушення селянської війни 1628 – 1645 рр. китайські феодали покликали на допомогу манчжурських правителів, які встановили в К. панування своєї династії Цін до 1911 р. З середини ХІХ ст. в К. проникають Англія, США, Франція, Німеччина, Японія, Португалія. Проти манчжурської династії та навколоніального стану К. в країні розгорнулася Сіньхайська революція 1911-1913 рр. під керівництвом Сунь Ятсена. Династія Цін була ліквідована, але імперіалістичний вплив залишився. Нові революційні рухи 4 травня 1919 р. і 1925-1927 рр. привели до остаточної ліквідації монархічного правління і встановлення влади національно-демократичної партії (Гоміньдану). Водночас у ході боротьбі проти японської агресії в 1931-1945 рр. і завдяки допомозі з боку СРСР посилився вплив Комуністичної партії під керівництвом Мао Цзедуна. На завершальному етапі Другої світової війни К. взяв участь у створенні ООН як держава-засновниця. Після розгрому японської Квантунської армії в серпні 1945 р. К. був визволений, але в країні продовжувалося протистояння між прихильниками Гоміньдану (лідер Чан Кайши) і КПК. В результаті перемоги останніх 1 жовтня 1949 р. була проголошена Китайська Народна Республіка, яка взяла курс на побудову соціалізму. Чанкайшисти закріпилися на о.Тайвань і до 1972 р. офіційно представляли К. в ООН. Політика “великого стрибка” і “культурної революції” в середині 50-х і 60-х роках ХХ ст. привели до спотворення соціалістичного будівництва, значних жертв і встановлення культу особи Мао Цзедуна. Після його смерті в 1976 р. і ліквідації “банди чотирьох” К. розпочав нові перетворення – політика “чотирьох модернізацій”, які характеризуються швидкими темпами розвитку господарства. Часткові ринкові перетворення і залучення іноземних капіталів в економіку відбуваються при збереженні керівної ролі КПК і загального курсу на побудову китайської моделі соціалізму. Зараз К. входить у групу “великих держав” і держав з найбільш динамічними характеристиками економічного розвитку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка